Крючкова борсалася посеред дороги, мов корова на льоді. У буквальному розумінні. Ожеледь уже вступила у свої права, й Тамарка розмахувала руками, намагаючись підвестися, але знову ослизалась, щойно її підошви стикалися з трасою.
За три кроки від Крюкової, на тротуарі, стояв стовпом Гаврилкін і дико верещав. Не від сміхувід жаху: на всій швидкості, не в змозі вже зупинитися, просто на Тамару мчала величезна вантажівка й оглушливо верещала клаксоном.
Не знаю, що на мене напало, але встояти на місці не вдалося. З невимовною зловтіхою в душі я підскочила до ненависної однокласниці, схопила її за чубчик, що вибивався з-під плетеної шапки, та потягла на тротуар. Ну коли, скажіть, будь ласка, коли б ще мені трапилася нагода видерти нашому Крюгерові трішки патлів?!
Вантажівка, не перестаючи сигналити, промчала зовсім близько й спочатку огорнула нас теплою бензиновою парою, а по томудобірною лайкою. Точніше, лайкою нас поливав водій, котрий вискочив, щоб дізнатися, чи з нами все гаразд.
Та вас у міліцію треба здати! волав він, коли довідався, що ми з Крючковою цілісінькі.Паска вам всипати, щоб мало не здалося! Ти ба, придумали такепід колеса пертися. Та я вас!!!
Я послизнулася, з Крючковою досі не бувало такого, щоб вона виправдовувалася. Причому не перед водієм, а переді мною. Я не хотіла! бідолашна й досі ще сиділа на землі, в її чорнющих очах мені навіть ввижалися сльози. Ох! Ти ж могла через мене потрапити під машину! розгублено повторювала вона. Ти, ти! А ти! останнє Крючкова кинула в бік Гаврила. До речі, досить загрозливо. Верещав, як баба! Тьфу!
Що «тьфу»? Що «тьфу»? заторохтів Гаврилкін, нарешті остаточно отямившись. Це я тобі про небезпеку, між іншим, сигналив. Я через тебе горло надірвав, а ти ще й пащекуєш
Та кому воно потрібне, горло твоєпроцідила Тамарка, встала, обтрусилась і раптом повідомила мені найжахливіший вирок:Ось так, Вірко. Вони всі слабаки, а тилюдина! Я тепер за тебегорою! Ми тепер із тобою справжні, вірні подруги. Затямила?
Що ця фатальна фразавирок і означає засудження до каторжних робіт, я зрозуміла того ж таки вечора. Телефон протяжно завив і низьким голосом Крючкової повідомив, що збирається робити уроки разом зі мною.
Мучитися, так разом! Тим більше, живемо ж бо поряд пояснила своє бажання Тамарка й напросилася в гості. Мені якось не спало на думку відмовити.
І почалося
Уроки Тамарка вчила найжахливішим із усіх можливих способів: ретельно. Про те, що можна прочитати двійко перших речень із кожного абзацу й скласти приблизне уявлення про зміст параграфа, ця ненормальна навіть не здогадувалася. Вона з маніакальною заповзятливістю уважно вивчала кожне слово й переказувала мені потім усе, що запамятала.
Навіщо? Адже історик ставить лише ті запитання, що в кінці параграфа. Давай їх і розберемо! намагалась я поділитися досвідом.
Ти що?! від такої пропозиції Тамарка вжахнулася. Я так нічого не зрозумію! Ні, ви чули, мою маму, що зайшла, аби запропонувати чаю, відразу ж було закликано у свідки. Вірагеній! Вона вміє, не читаючи параграфа до кінця, відповідати на запитання
Вірочко, де твоя совість?! мама, звісно, засмутилася. Хтось так старався, писав підручник Та якихось сто років тому люди життя віддавали за те, щоб здобути знання. А ти, маючи все під рукою, носом крутиш!
Мені миттю уявилися немічні старці, які витратили все життя на пошуки знань, і перед самою смертю поквапливо, тремтячими руками кинулися друкувати на допотопних ноутбуках наш підручник з історії. Вони так поспішали записати свої знання, аби я не зосталася цілковитою дурепою
Загалом, я засоромилася.
І внаслідок усього цього, коли Тамарчин тато зателефонував і повідомив, що Крючкова уже на цілі півгодини запізнилася додому, ми вивчили тільки три уроки з пяти заданих. І, звичайно, незробленими лишилися головніінгліш і алгебра. Я ледь устигла списати їх в Оленки на перерві й жахливо перехвилювалася.
І хоча потім я привчила Тамарку робити спочатку найважливіші уроки, вдвох із нею ми все одно витрачали на домашку непристойно багато часу. Але не виганяти ж Крючкову? Адже вона так щиро вважала, що потрібна мені.
На жаль, виконанням домашніх завдань наша «дружба» не вичерпувалася. Відтепер і назавжди Тамарка вирішила піклуватися про мене та захищати від будь-яких глузів.
Андрєєва, про що замислилася? якось історик невдало пожартував, здивований моїм очужілим поглядом. Про принца на білому коні? Та ти йому сто років не будеш потрібна, якщо історії не вивчиш. Принцивони освічених цінують
Хтось із хлопчаків бридко захихотів.
Та ви що! вся затрусилась від обурення і аж підскочила Тамарка. Ви ж не знаєте, про що вона думає. Може, саме про історію. Навіщо ж відразу принижувати!
Тамаро, перестань! я змушена була втрутитися. Я не про історію Потрібна вона мені! Заспокойся!
Врешті-решт обидві ми отримали зауваження й ще довго вважалися істориком головними нахабами в класі. Або ось іще дурнуватий випадок.
«Мені потрібен труп, ура, я вибрав вас, зустрінемось невдовзі, Фантомас!»хтось підкинув мені на парту цю ідіотську записку.
Хто це зробив?! на весь клас загриміла Крючкова. Хто?! Ти? чомусь почерк здався їй схожим на Якушевську писанину. Ану йди сюди!
І до самого дзвінка Тамарка скаженою гієною стрибала кабінетом, трощила все на своєму шляху, а Якушев реготав і корчив неймовірні пики, ганяючи поміж парт, періодично падав на коліна та знущаючись кричав мені:
Не вели стратити, живота прошу! Відклич свою кілершу, поки не покусала! Ну ж бо, скомандуй мерщій: «Крюгере, до мене!» Рятуй мене, грішного!
Не знаю, як вам, а в мене такі сцени викликають нудоту. І хоча Якушев потім вибачився і за записку, й за дурнуваті глузи, згадувати про таке від цього не стало менш неприємно. Поза очі хлопці почали дражнити мене «рабовласницею». А Тамарку більше не вважали «своєю» і давно вже охрестили «чокнутою».
Крім того, Крючкова зовсім не стежила за своєю мовою:
Годі ріпу чесати! на всю роздягальню волала вона до мене, якщо я збиралася поправити зачіску перед виходом на вулицю. Пішли вже! Ми ж на тебе чекаємо!
Або:
Ану припиняй молоти язиком! Набалакалися вже. Нам додому треба! це якщо я затримувалася, щоб потеревенити з дівчатами.
Пояснювати Тамарці, що я можу дійти додому й без неї, ніяк не можна було: ніхто не знав, наскільки засмутиться наша Крюгерша й чи не розгромить із цього приводу всю школу. І потім, Тамарка справді вірила, що мені сумно йти додому самій, і переконувати її в протилежному було безнадійною справою.
Згодом клас звик до вибриків Крючкової. Тим більше, Тамарка перестала чіплятися до дівчат, навіть навпакичастенько захищала нас від хлопячої частини класу, коли та нахабнішала.
А в ті дні коли 9-А чергував по школіщо й казати! Крючкова поводилась як справжня героїня. Не боялася ніякої роботи, із задоволенням бралася за прибирання поверху й покірно тягала туди важкелецькі відра з водою примовляючи:
Ви в нас панянки тендітні, то вже нехай і я!
Врешті-решт ми, загалом, полюбили Тамарку.
Всі, крім Тетяни. Їй не давало спокою те, що Гаврилкін ходив за новенькою невідступно. Адже раніше, ще з третього класуй про це всі зналиГаврило був по вуха закоханий у Тетяну й ніяких інших дівчат не визнавав. Таньці, звісно, кривдно було втрачати залицяльника.
По-моєму, Гаврило вляпався, з вдаваною байдужістю заявляла Танька, коли ми передзвонювалися, щоб поділитися секретами. Ніколи не думала, що в нього такий кепський смак!
Облиш! заспокоювала я. Тамарку він просто давно знає. У них же батьки дружать з дитинства. Ну, тобто з Гаврилкіного дитинства. Він звик до неї, ось і спілкується по-людськи А тебе соромиться, тому
Та мені що, гидливо обривала Таня, начебто й не сама починала цю розмову. Ну їх обох куди подалі. Краще розкажи, що там у твоєму журналі про дієту пишуть. Бо розтовстію ще, стану, як Крючкова, Гаврило знову причепиться Його ж тягне на гладух
Та годі тобі,знову заводжу я свою пластинку, намагаючись її заспокоїти.
Але одного разу ми з Танькою помінялися місцями. Уже не вона мені, а я їй скаржилася на Тамарку. Може, й дарма. Але з ким же ще я могла поділитися своїми неприємностями?!
Уявляєш, я так щиро засмучувалася, що навіть забула вдати, начебто недавня розмова з Крючковою зовсім не зачепила мене за живе. Вона мені вчора повідомила, що Ти не повіриш! Що вона закохана в Сємєчкіна!!!
У твого Сємєчкіна?! зойкнула Танька на тім кінці телефонного дроту.
І зовсім він не мій! згадала я про правила пристойності.На фіг треба
Втім, поділитися своїм обуренням все-таки було необхідно, тому довелося продовжити.
Це ще не все! зітхнула я. Вона вважає, що це в них взаємно! Каже, вона йому теж очевидячки дуже подобається. Мовляв, він, коли її зустрічає в шкільному коридорі, відразу оживає весь і посміхається
Подумаєш, пирхнула Танька. Я, коли її бачу, теж насилу сміх стримую, то що тепер? Може, я теж у неї закохана?
Скажемо прямо, Танька мене тоді втішила. Я вирішила не звертати уваги на Тамарчині брехні й навіть шляхетно не розірвала з нею дружніх стосунків, як і раніше, допомагаючи з уроками та вислухуючи її історії про велику й світлу любов, вичитані в якихось допотопних романах. Але на душі в мене постійно було тяжко. А раптом Сємєчкін і справді посміхається нашому монстрові? Раптом у нього вроджений несмак! Ех
І ось тепер Танькаєдина, хто знає, наскільки тяжко мені буває іноді з Тамарою, зумисне підколює мене Навіть охрестила Справжнім Вірним Другом Крюгера
Що ж, як то кажуть, цю халепу переживемо. Хочеться Таньці попащекуватиїї проблеми. Зрештою, я ж виступаю за добру справу. Тамарка ж не навмисно таке витворяє. А вже наша школай поготів ні в чому не винна. Ні в дивацтвах Крючкової, ні в тому, що решта дівчисьок побоялися брати участь у міській «Міс Чарівності».
Отже, чи то на злість Таньці, чи й справді з бажання відстояти честь школи я мовчки прийняла роль відповідальної за Тамарину підготовку до конкурсу.
І це виявилося найбільшою дурістю, на яку я тільки була здатна!
Жахливі наслідки моєї Великої Дурості
Насамперед, розберімося із зовнішнім виглядом! наступного ж дня по оголошенні конкурсу я походжала туди-сюди вздовж дошки та озвучувала план завоювання симпатій журі.
Тетяна Миколаївна на час підготовки до конкурсу передала кабінет у наше розпорядження, тому проблем із місцем збору не виникало. На вчительському столі з широко розставленими ногами, спершись ліктями поміж них, сиділа понура Крючкова. Решта учасників команди з підготовки сиділи за партами. Оленка, Зіночка, Гаврило та Якушевоце й усі, хто зважився допомагати Тамарці. Навіть Тетяна Миколаївна, й та коректно відсторониласяпослалась на невідкладні справи.
Наша модель може виграти тільки за рахунок оригінального образу! оголосила я мозковий штурм. Відкриймо шлях фантазії! Стиль і гармоніяось наше кредо Тамарка мусить стати чарівною, фэншуйною і енергетичною
Як-як? Гаврилову було щось незрозуміло. Ще б пак! Щохіба марно я півночі гортала мамині журнали? Тепер я майже закінчений стиліст! Принаймні слів знаю чимало
Гавриле, не лізь ти в їхню маячню, бо й сам схибишся! застеріг друга Якушев. Нагадую: Андрєєва сказала, що нас залучають тільки як брутальну чоловічу силу.
Це на руках, чи що, Тамарку виносити? А потягнемо? Гаврило із сумнівом глянув на худющого, тонкорукого Якушева.
Чудова ідея! негайно зреагувала Зіночка, поправляючи окуляри. В одному кліпі Мадонни так і зроблено: її виносять на сцену два здоровенні амбали. Героїня при цьому здається такою тендітною
На жаль, у нас інша ситуація! довелось мені втрутитися. Амбал у нас один. Причому він і є героїня
Тамарка голосно засопла, але нічого не сказала. Вона ще вчора пообіцяла ні на що не ображатися, тому розмовляти при ній можна було цілком відверто. Чомусь я була свято переконана, що такий колективний творчий підхід зможе врятувати ситуацію.
Нехай зображує східну дівчинунадягне паранджу! зовсім серйозно запропонувала раптом Оленка. І стильно, й оригінально, і приховує всі недоліки.
Східна дівчина повинна танцювати східні танці! Не годиться Хоча якщо Тамарці взяти зо два уроки танцю живота
Та тю на вас! тут уже обговорювана міс не витримала. Нє! Я пузом вертіти не збираюся!
Загалом, ми проговорили до вечора, але так нічого й не вирішили. Але ж зовнішній виглядце тільки десята частина необхідних приготувань
Давайте змінимо напрямок. Потрібно розробити сценарії Тамариних виходів. Отже, перший конкурсвізитна картка. Томо, ти повинна щось розповісти про себе. Що-небудь цікаве й оригінальне. Є ідеї?
Мене звуть Тамара Крючкова. Мені чотирнадцять років, нервово вичавила з себе наша міс по тривалих роздумах. Нещодавно ми з батьками перебралися на Квартал і тепер тут живемо. Мій улюблений колірчервоний. Улюблена квіткатроянда. Улюблений телефонСамсунг D600.
Жахливо! не витримала я.
Чого це? образилася Тамарка. Чудова модель. Кольоровий екран, розсувна панель, вбудований фотик Ось виросту, вийду заміж за багатого іноземного мільйонера та куплю собі такий
Не виростеш, раптом втрутився Якушев і скривив рота в дурнуватій посмішечці.Ми тебе раніше придушимо. За несумлінний підхід до цього самого киць-миць-няв
Точно! радісно підтримав Гаврило. Тобі ж ясно сказанощось оригінальне. А ти верзеш таке, що всі й так знають.
Ух, як цікаво! з-поза прочинених дверей вистромилася переможна фізіономія Таньки. Всі й так знають, Гавриле? Мені не почулося? Кгм Я особисто, наприклад, уявлення не маю, що наша майбутня Міс Всесвіт полюбляє троянди. Я їй не дарувала їх і дарувати не збираюся, тому таким питанням не цікавилась Тиінша справа, я ж розумію
У Таньчиному голосі чувся такий невдаваний сарказм, що, зізнатися, мені стало-таки страшно. І не дармаТамарчині ручиська вже стислися в кулаки. Гаврило затнувся на півслові й мовчки відійшов у дальній куток.
Навіщо ти прийшла, Таню? вискочила я наперед, намагаючись запобігти кровопролиттю.
Як це «навіщо»? Танька гордовито підняла голову, хоробро труснула рудими, підфарбованими хною кучерями. Допомагати! Чи я вже не значуся серед ваших однокласниць?
«Тиць тобі, моя матінко!»подумала я, але вголос промовила те, що слід було сказати:
Дуже добре. Будеш у нас модельєром. Відповідатимеш за Тамарині костюми.
Капець! клоун Якушев і тут не змовчав. Ну й конкурс! Не тільки Крючковій ставитимуть, але і її костюмам! Ну Якщо вже й за них відповідати доведеться
За костюми? гидливо перепитала Таня. Помітно було, що насправді в неї всередині ведеться страшний двобій. Допитлива й доброзичлива Танька боролася там зі шкідливою та злостивою. А ще за що можна? Хто взагалі за що відповідає?
Хлопціза тягання сумок із реквізитом і загальну моральну підтримку конкурсантки. Яза візаж і зачіску Зіночка з Оленкоюза інтелектуальну частину підготовки. Конкурсанткам же на третьому етапі конкурсу ставитимуть якісь там запитання з енциклопедій.
Останні пункти розподілу обовязків я придумала щойно: треба ж було щось Таньці відповісти.
Ах, значить «за загальну моральну підтримку»?! зі всієї моєї промови Таня почула тільки те, що здавалося їй найобразливішим.
Саме так! я вже почала втрачати терпіння й насилу стримувалася, щоб не перейти на вереск. Короля робить його почт. Королевутим паче. Хлопчиська вдаватимуть Крючковських шанувальників і скрізь за нею ходитимуть. По-перше, для загального престижу. По-друге, щоб Тамарці не так страшно було. Нехай відволікається на суперечки з Гаврилом і від цього менше хвилюється перед виходом на сцену
Завжди знала, що шкідливістьдвигун прогресу. Принаймні моя. З самої лише шкідливості я частенько примудряюся втнути щось таке, що в нормальному стані й на думку б мені не спало. Наприклад, як зараз, із розподілом обовязків.
Чудово! Отже, я так і пишу Зіночка акуратно занесла до записника все сказане вище. Відмінницящо з неї взяти! «Хлопчиськавесь час поряд», продиктувала сама собі Зіна й додала з неуважною посмішкою:Вірно! Хай усі бачать, що в нашої міси шанувальників до біса!
Аж двоє! знущаючись, сплеснула руками Танька і раптом відступилася. Хоча чого там, де в кого й стільки нема. На щастя! вона нервово захихотіла, а по тому начебто знехотя поцікавилася:А які потрібні костюми?