Ну що, Єті скінчив пісню й пильно глянув у вічі Бабі Язі.Залишитеся зі мною? Ми разом милуватимемося заходом сонця та думатимемо про високе.
Погоджуйся, зашепотів Ведмедик, чудовий варіант. І заміж за Принца йти не доведеться, і Дракон не зачепить Ну що за тетеря! Їй так поталанило, а вона ще й носом крутить!
Ну Баба Яга очевидячки розгубилася. Ні! Й не просіть. Я несправжня потвора й жодних підозрілих пропозицій не приймаю.
Ти що?! з жахом зашепотіли ми в спину Язі.
Що-що?! передражнила вона, обертаючись. Це він зараз такий добрий, а потім, коли до нього жити перейду, перетворюся знов на Бабу Ягу, що він тоді заспіває?! Певне, посуд мити примусить, печеру свою прибирати, сто років не миту Не Молода я ще, аби в чиїйсь печері господарювати. Не нагулялася поки що, Баба Яга гордовито відвернулася та втупилася кудись за обрій.
О, прекрасна незнайомко! Своєю гордою відмовою ви ще більше привернули мене до себе. О! Ви розбили моє серце!
На щастя! вїдливо буркнула Баба Яга, й Царівна з Красунею обурено заохкали. Снігова Людина ошелешено зітхнула, щось рикнула водієві вантажівки, й нас повезли далі, вглиб Драконового Царства.
Ква-а! жаба озвучила нашу загальну думку про вчинок Баби Яги. Ква-атострофічна жорстокосердість. І ква-а-дурість, між іншим.
Решта навіть не завважили за потрібне щось казати Бабі з камінним серцем. Навіть Спляча Красуня, й та перевернулася від Баби Яги на інший бік.
А що я такого сказала? Коли що розбиваєтьсяна щастя! Відома примовкави що, не знали? Агов, та годі вам! чомусь Ягу зачепила наша загальна образа. Перестаньте вже приндитися!
Але ми залишалися непохитні. Решту шляху мовчали й сумно дивилися назад на гору, спостерігаючи, як самотня постать Снігової Людини поступово меншає, але менш самотньою від цього нітрохи не стає.
Отак ось! сама до себе пробубоніла жорстока бабця. На шляху до волі завжди зустрічаєш перешкоди й нерозуміння
І на шляху до Дракона, як зясувалося, теж Ведмедик вирішила нагадати всім про поточні неприємності.
Алфавітні неприємності
Пошукайте-но в підсвідомості та знайдіть там образ Драконячого замку. Саме такий вигляд і мало громаддя, до якого ми наближалися. Високі камяні стіни, оточені ровом, дивилися похмуро й непривітно. Наша вантажівка довго сигналила, зупинившись на підвісному мості, що погойдувався на вітрі побіля грубих фортечних воріт. Нарешті почулося рипіння, що заглушило бібікання нашого авто, й ліва стулка воріт відчинилася.
Чого треба? недобре суплячись, поцікавилася зовсім унікальна істота, що ліниво виповзла на міст.
Б-р-р! Я не те щоб боялась усіляких плазунів, але, щиро кажучи, завжди відчувала якийсь дискомфорт від погляду на них. А зараз, коли перед нами зупинилася ящірка завбільшки з перегодованого крокодила, мені стало зовсім зле. Десь усередині клітки в напівнепритомному стані тонко охкала Царівна, заспокоювана тітоньками. Ведмедик напружено сопла мені у вухо.
Це один із прихвосніввірних Драконових слуг. Може, старший навіть.
Лицарів, чи що, доставили? не відчуваючи жодних комплексів з приводу свого зовнішнього вигляду, поцікавилася ящірка й відразу «чемно» попередила:Майте на увазі, загриземо й лицарів, і проводирів. Тому що набридли!
Ні,тремтячим голосом відповів хтось із кабіни вантажівки. Ніяких не лицарів, про що ви? Красуні прибули для співбесіди. Мені сказали, ви в курсі.
Ми в курсі?! ящірка, вочевидь, була зачудована. Хоча, може, і в курсі. Я в інших попитаю. Ну, проходьте, чи що Проїздити не пропонуюворота поламалися й другої половини відчинити не можна.
Нашу клітку зняли з кузова й понесли за фортечну стіну. Суцільно викладене великим камінням подвіря здавалося ненаселеним. Ні ослонів, ані бодай якоїсь поганенької альтанки! Схоже, бажаючих погуляти надворі тут не надто розбещують
Поставте тут, скомандував прихвостень таким тоном, начебто йшлося про шафу, яку заносять до міського помешкання. І можете бути вільні. Чекайте на дівчат за межами замку.
Семеро міцних чоловяг, які несли нас, вдячно закивали та кинулися назад до воріт. Схоже, похмурий замок не припав до смаку нашим носіям, страхи ж мчали за ними, буквально наступаючи на пяти.
Ну що за люди! запирхала Ведмедик. Бачать, що прекрасні дами в небезпеці, а замість того щоб організувати наш порятунокнавтьоки кинулися.
Не можна їх звинувачувати, прихвостень дивився їм услід із не меншим презирством, проте чомусь заступився. Проти волі обставин піти ще ніхто не сподобився. Чому ж вони повинні?
Тому, що цього разу обставини склалися саме проти нас, нітрохи не розгубилася Ведмедик, а раз так, їх треба неодмінно здолати
Зухвало говориш, бранко, по нетривалому роздумі повідомив прихвостень. Ну, та й добре, їхня Багатоголовість таких любить. Збирайся, будеш перемовницею!
Що?
Ну, не всіх же вас до Їхньої Багатоголовості допускати. Галас здіймете, апетит Головам зіпсуєте. За давньою традицією на співбесіду йде хтось один. Перемовниця покаже себе, розповість про іншихі край розмовам. Так і швидше й тут прихвостень рвучко викинув з пащі довгого тонкого язика й швидко облизнувся. І швидше, й апетитніше
На жаль, помилочка є,щиро засмутилася Ведмедик. Я не з красунь, яопікун. А за Законом Обставин бути представником усіх бранок одночасно може тільки хтось із учасниць конкурсу. Виходить, я в прольоті. А шкода! Уже я б поговорила з цим душогубом! Уже я б пояснила йому, чому красунь жерти шкідливо! Він би в мене після сьогоднішньої розмови взагалі на дієту сів би.
Аж так? прихвостень недобре посміхнувся. Їхня Багатоголовість й без того вегетаріанець, куди ж йому ще й на дієту?
Вегетаріанець?! щасливим хором перепитали ми. І лише верба на коліщатах зробилася ще сумовитішою.
Атож, підтвердив прихвостень. Лицарів і Красунь жере, тільки віддаючи данину традиціям. А таксаму лише рослинну їжу вживає! Ну й потвор іще, аби помститися за одну давню історію.
Баба Яга позадкувала, сховалася за широкі спини нянів.
Добре, ніколи мені з вами теревенити. Вибирайте, котра з красунь буде перемовницею, та ходім уже Ну?
Ніхто з нас не видав ані звуку.
Добре, раз добровільно не хочете, за списком викликатиму
Я ще нічого не зрозуміла, але вже занепокоїлась. Щось знайоме було в хижому жесті, яким прихвостень розгортав прикріплений до дверей клітки список «Андрєєва!»звичайно чула я відразу по тому, як наша Танчик так само розкривала журнал
Ангеліна! урочисто прогримів прихвостень, і я спочатку по-дурному зраділа, що не почула свого прізвища. Ангеліна Андрєєва! пояснив він одразу, не залишаючи анінайменшого приводу для радості.Виходь! Їхня Багатоголовість прийме тебе негайно!
Бідолашна дівчинко, зашепотіла Царівна. Тримайся!
Опиши нас усіх якомога гірше, з напутнім словом звернулась Яга.
Лише Ведмедика тішила моя нова місія:
Чудово, Віро! Вперед! Доведи йому, звірюці, нашу харчову непридатність
Ну що було робити? Боязко переступила я високий поріг клітки й пішла доводити.
Співбесіда
Вели мене зовсім не як бранкубез жодного конвою і стусанів у спину. Прихвостень ковзав попереду й навіть не оглядався. Очманіла думка: «Втекти!»залетіла в мозок, але відразу ж сама і втекла, бо вжахнулася моїх спогадів про неприступність замкових стін і Ведмедикову безмежну віру в мене. Втікати перехотілося, натомість схотілося заплакати. Особливо коли я ввійшла до тронної зали.
Величезний, триголовий змій велично лежав на подушках аж у її кінці, біля далекої стіни з наклеєним у кутку календарем.
Довгий і тонкий, мов у пацюка, його хвіст при цьому нервово здригався. По обидва боки від входу в залу, мов почесна варта, завмерли ще двоє прихвоснів. Вони вгледіли мене і вочевидь зраділи. О жах! Усі троє зімкнулися за моєю спиною в ряд і взялися тіснити мене ближче до чудовиська.
Коли я наблизилася настільки, що почала вже відчувати пекучий дух, який виривався з Драконових пащек, прихвосні метушливо повтягували голови у плечі й прилипли ялинкою по боках драконового хвоста. Той відразу прибрав поважного вигляду.
Дракон повільно сперся лапами на подушки, підняв ліву голову й запитально глянув на мене. Я подумала: якщо негайно не зомлію, то, певно, ніколи в житті більше нічого не боятимусь. Нестерпний погляд пронизував наскрізь, луска на Драконі здіймалася в такт його подиху, величезна пазуряста лапа з кутим перснем на одному з пальців ворухнулася Усе це виростало переді мною та викликало жах.
Боротимемося чи так визнаєш поразку? діловим тоном поцікавилася ліва голова й раптом потяглася до великих окулярів, що лежали біля подушки. Вона підхопила їх жалом, спритно начепила й далі діловито продовжила:Попереджаємо відразу, що тебе не їстимемо, як не проси. У нас дієта й духовне відродження. Якщо хочеш, згодуємо тебе чудовиську морському, воно в нас за поїдання гостей відповідальне Все по справедливості. І традицій дотримуємосялицарів, які зважились кинути нам виклик, усіх чисто поїдено. І самі при цьому не збиваємося зі шляху істинного.
Я, ошелешена, й слова не могла промовити. За мене це зробив один із прихвоснів. Він відєднався від хвоста, жваво підбіг до лівої голови й швидко ворушачи пащекою повідомив щось незрозумілою мені тарабарською мовою.
Що?! Не лицар?! Не камікадзе? Ангеліна? зачудувалася голова та смачно втягла в себе повітря. Ніздрі в неї при цьому активно ворушилися, мов губи у верблюда, коли той щось жує.Брехня! прорекла голова по секундній паузі.Звичайна дівчинка з реального світу. Мого носа ніхто не одурить
І тут у розмову втрутилась права голова Дракона, яка негайно підскочила з подушок.
Проста дівчинка?! радісно закричала вона. От здорово! Хоч побалакаємо! Бо мені всі ці лицарі-самураї-камікадзе вже поперек горлянки стали!
Ліва голова з докором глянула на праву.
У переносному значенні, звісно, виправилась та. Просто розумієте, взялася вона пояснювати, в нашому світі недавно стало модно виявитися жертвою Дракона. Усілякі лицарі, щоб прославити свій рід і навіки залишитися в памяті людській, ідуть до нас і вимагають, щоб ми їх зїли. Бажано як можна безболісніше. Викликати нас на двобій вони, бачте, бояться, але прославитися бажають. Щоб ви тільки знали, як вони всі нам набридли!!!
То не пускайте їх, завдяки очевидній привітності правої голови я трохи відійшла від шоку й, загалом, навіть могла вже спокійно спілкуватися з Драконом.
Легко сказати «не пускайте»! зітхнула права. У кожного свої завдання в цьому світі. У наспрацювати Драконом, пожирати самовпевнених лицарів, викрадати красунь і скарби охороняти. Так замоталисяй не сказати!
Між іншим, у всьому цивілізованому світі на будь-якій роботі відпустка повинна бути, спробувала я похизуватися ерудицією.
Яка мудра дівчинка! ліва голова неймовірно пожвавилася. Але ж і правда! Триста років працюємо, працюємо Мінімум, на двадцять пять років відпустки вже напрацювали. Як би все це оформити правильно?
Відставити балаканину! раптом гаркнула середня голова, яка досі мирно дрімала. Найменший із прихвоснів швидко відповзав від її вуха. Мені щойно доповіли обстановку! Там, за бортом, високосний рік. Ця істотапредставник красунь. Будьте пильні та обережні!
Ліва й права голови негайно витяглися, немов за командою.
Кажи, за чим прийшла?! грізно запитала центральна голова.
Нікуди я не йшла, я так образилася, що навіть не розгубилась. Ви мене на співбесіду викликали, мене сюди привелисамі й вирішуйте навіщо
Бачили таке?! оглянулася на решту своїх голів центральна. Ворог теоретично підкований і над міру меткий! Як завжди, клопоту з цими Царівнами буде
Ваше Головноголівство, дозвольте звернутися? хором поцікавилися крайні голови. У наших рядах зародилася думка, що це не ворог. Може, це все-таки гостя?
Ото ще! Подумайте тільки, як багато в нас неприємностей через неї! У фіналі конкурсу скільки? під грізним запитливим поглядом один із прихвоснів щось запищав. Аж шість учасниць! Пять із нихпрограють. І всі вони до єдиної припруться до нашого замку! Причому не поодинці, а разом із товстими няньками, вїдливими слугами та іншим шкідливим для шлунка контингентом. На додачу, ми зобовязані будемо їх зїсти! Розумієте? Доведеться знову платити чудовиську морському за підмогу. Так не довго й збанкрутіти! Он скільки проблем через цих красунь! І ви пропонуєте терпіти тут це дівчисько?!
Ви так кажете, начебто ми хочемо бути зїденими, я зрозуміла, що настав час діяти. Слухайте-но, ви не хочете їсти нас, мине хочемо бути зїденими. У нас спільна мета! Давайте Давайте я ніяк не могла сформулювати пропозицію. Ну, загалом, давайте ви всіх пятьох, які не перемогли в конкурсі, відпустите на волю нарешті вилетіло з мене.
Дракон надовго замислився. Я завмерла, боячись поворухнутися. Крайні голови про щось просили середню, і я ладна була їх розцілувати.
Пропозиція про союз зваблива, важко прорекла нарешті середня голова. Але прийняти її ми не можемо. Традиція є традиція. Обставини не дозволяють нам порушувати її. Фіналістки, які програли, повинні бути зїдені. Питання лише в черговості. Опиши-но мені зовнішність і вдачі своїх супутниць. Які гіршітих треба їсти в першу чергу, поки остаточно не зіпсувалися
Стривайте! я ніяк не могла повірити, що ситуація, котра спочатку так добре складалася, матиме настільки сумний фінал. Ви, мабуть, не зрозуміли! Вам не доведеться їсти їх! І витрачати власні кошти на послуги морського чудовиська теж не доведеться! Ми можемо домовитися! Допоможіть нам втекти. Таємно! Ніхто й не довідається. Усі думатимуть, що традиції дотримано
Це неможливо, сувора середня голова дивилася сумно, але твердо. Обставиниістоти непереборної сили.
Раптом права голова голосно заридала:
О! Така мила дівчинка, а ми віддамо її на поталу! Кошмар! Неподобство! О! Пробач нам, люба госте! в нападі раптових емоцій голова впала на підлогу просто переді мною і раптом глянула цілком нормальним, нітрохи не засмученим поглядом. Прихвосні! тихо пробурмотіла вона. Прихвоснів приставлено до нас Обставинами. Вонишпигують і стежать за дотриманням усіх законів Ми насилу вмовили їх не скаржитися на те, що ми не самі їмо бранців. Про те, щоб когось пожаліти, вони й слухати не схочутьвідразу побіжать скаржитися
Не побивайся так! ліва голова схилилася над правою, взяла її зубами за шкірку, мов кішка кошеня та перемістила назад на подушки. Наступного року нова «Міс» проводитиметься. Там нові гарні дівчатка братимуть участь, втішаючи, голосила вона. Будемо сподіватися, рік не буде високосним. Уяви, як здорово: будуть гарні дівчатка, а нам не доведеться їх поїдати
Регламент! сердито гримнула середня голова. Повернімося до справи. Отже, опиши своїх супутниць!
Не буду! зізнатися, починала я цей монолог просто зі шкідливості.Нізащо! Вам цікаво, то підіть, приведіть і самі подивіться, один із прихвоснів відділився від хвоста й рішуче рушив до дверей. І тут мене осяяло! І не сподівайтеся навіть! Коли вони побачать, що я не повернулася, більше ніхто на співбесіду до Дракона не піде! І нічого ви з цим не вдієте! прихвостень безглуздо завмер біля виходу, по тому прохально озирнувся на товариша. І ось уже двоє шпигунів приготувалися залишити тронну залу. Ха! Ви навіть не уявляєте, які всі наші красуні дужі! Знають айкідо, дзюдо й ще багато страшних слів! Удвох вам із ними ніколи не впоратися!
Третій прихвостень недобре примружився й кинувся на підмогу товаришам. Отже, ми з Драконом залишилися наодинці.
Усе, що я можу зробитидати вам можливість утекти. Зараз. Ще до конкурсу Післякожен ваш крок буде під контролем публіки й наглядачів, швидко промовила середня голова, яка враз розгубила всю свою поважність.
Гаразд, що треба робити? так само швидко запитала я.
Після співбесіди ми з прихвоснями вийдемо на переговори з Морським Чудовиськом. У всіх слуг сьогодні вихідний. Замок ненадовго буде в повному вашому розпорядженні. Оце запасний ключ від вашої клітки, середня голова наблизилася до мого обличчя й роззявила пащеку. Неймовірним зусиллям волі я змусила себе не сахнутися. В одному із щербатих передніх зубів був отвір, у якому, ніби сережка, теліпалося кільце з ключами. Ну що тут залишалося? Я простягла руку та взяла його