роджер бевінс ііі
Годі, годі, немає потреби говорити про
ганс воллмен
Той інший (якого стукнуло балкою) Зовсім голий Член страшенно розбухлий, завбільшки з Не міг відвести очей
І ще й хитався, коли він
Тілоначе якась галушка Широкий плоский ніс, ніби у вівці
Зовсім голий, їйбо
Жахлива вмятина на голові Як він узагалі може ходити і говорити з такою страшною
віллі лінкольн
Незабаром долучився преподобний отець Еверлі Томас.
ганс воллмен
Прибіг, як завжди, кульгавим підтюпцем і весь час тривожно озираючись; брови високо підняті, волосся сторч, рот ідеально заокруглений від жаху. Проте й говорив, як завжди, зі щонайглибшим спокоєм і здоровим глуздом.
роджер бевінс ііі
Новоприбулець? спитав преподобний.
Гадаю, ми маємо честь розмовляти з одним із Керроллів, мовив містер Бевінс.
Хлопець лише розгублено дивився на нас.
ганс воллмен
Новоприбульцем був хлопець років десяти-одинадцяти. Вродливий хлопчак, він лише кліпав очима і сторожко роззирався навколо.
преподобний еверлі томас
Нагадував рибину, яка, опинившись на березі, лежить нерухомо й насторожено, гостро усвідомлюючи свою вразливість.
ганс воллмен
Наводив на думку про мого небожа, який одного разу провалився на річці під кригу і прийшов додому промерзлий до костей. Сповнений страхом перед карою, зайти у дім той хлопець не наважувався; я випадково побачив, як він тулиться до дверей, намагаючись бодай так трохи зігрітися, приголомшений, винуватий, майже задубілий від холоду.
роджер бевінс ііі
Ти, безперечно, відчуваєш певний потяг? поцікавився містер Воллмен. Спонуку? Спонуку піти. Деінде. У якесь приємніше місце.
Я відчуваю, що маю зачекати, сказав хлопець.
Він говорить! вигукнув містер Бевінс.
преподобний еверлі томас
Зачекати на що? спитав пан Вівця-Галушка.
На мою маму, відповів я. І на батька. Вони скоро прийдуть. Забрати мене Пан Вівця-Галушка сумно похитав головою Його член також хитнувся Сумно
Вони, може, й прийдуть, мовив багатоокий. Тільки-от забрати тебеце вже навряд.
І всі троє засміялися Багато рук багатоокого заплескали у багато долонь Розбухлий член пана Вівці-Галушки захилитався Засміявся навіть преподобний Та навіть сміючись, вигляд він усе одно мав наляканий
Так чи інак, надовго вони тут не затримаються, сказав пан Вівця-Галушка.
Весь час хотітимуть опинитися деінде, додав багатоокий.
Думатимуть лише про обід, докинув преподобний.
Скоро вже весна Різдвяними іграшками ще й не набавилися Я маю скляного солдатика, у якого повертається голова Йому можна міняти еполети Скоро зацвітуть квіти Лоренс зі садового сараю дасть кожному з нас по пригорщі насіння
Треба зачекати сказав я
віллі лінкольн
Х
Я глипнув на містера Бевінса.
ганс воллмен
Така молодь баритися тут не повинна.
роджер бевінс ііі
Маттісон, у віці девяти років? Барився менш ніж пів години. А тоді просто розчинився з таким звуком, ніби тихенько пукнуло. Дваєр, 6 років і 5 міс.? Коли привезли хвороб-короб, його взагалі всередині не виявилося. Вочевидь, пішов під час переїзду. Салліван, немовля, забарився на якихось дванадцять-тринадцять хвилинтака повзуча, вересклива куля роздратованого світла. Руссо, світло очей матері, що покинуло нас на шостому році життя? Барилася хвилин чотири, не більше. Понишпорила за кількома каменями. «Я шукаю свою абетку».
ганс воллмен
Бідолашне маля.
преподобний еверлі томас
Близнюки Еванси залишили цей паділ печалі разом у віці 15 років і 8 місяців, барилися девять хвилин, а тоді відійшли однієї і тієї самісінької миті (як уже близнюки, то до останку). Персіваль Страут, віком 17 років, забарився на сорок хвилин. Саллі Берджес, 12 років, дорогá кожному, барилася сімнадцять хвилин.
ганс воллмен
Белінда Френч, крихітка. Памятаєте її?
роджер бевінс ііі
З хлібину завбільшки, просто лежала он там, випромінювала тьмяне біле світло і пронизливо голосила.
преподобний еверлі томас
Цілісіньких пятдесят сім хвилин.
ганс воллмен
Ще довгенько по тому, як відійшла її мати, Аманда Френч, втратила життя, даруючи його чудовій, а проте нещасливій дитині.
роджер бевінс ііі
Вони лежали разом, в одному хвороб-коробі.
ганс воллмен
Надзвичайно зворушливе видовище.
преподобний еверлі томас
Проте з часом пішла і вона.
роджер бевінс ііі
Як і має чинити молодь.
преподобний еверлі томас
Як, цілком природно, чинить переважна більшість.
роджер бевінс ііі
Або й так.
преподобний еверлі томас
Тож уявіть собі наше здивування, коли, проходячи десь за годину чи й більше мимо, ми побачили, що те хлопя далі сидить на даху й вичікувально роззирається навколо, немовби сподіваючись, що ось-ось по нього надїде якийсь екіпаж.
ганс воллмен
Вибачте, що про це згадую але ви ж помітили сморід дикої цибулі, яким відгонить молодь, коли тут бариться? Був уже досить густий.
роджер бевінс ііі
Треба було щось робити.
преподобний еверлі томас
ХІ
Ходімо з нами, хлопче, сказав пан Вівця-Галушка. Ми хотіли б тебе з кимось познайомити.
Можеш іти? запитав багатоокий.
Зясувалося, так
Міг іти Міг ковзати Міг навіть іти е-е посковзом
Невелика прогулянка посковзомякраз те, що треба Всередині в тій хатині, у якомусь коробі в нас під ногами, лежало щось паскудне
Паскудне-паскудне
І знаєте що?
Воно мало морду, як у червяка
Червяка, їйбо! Червяка з хлопця завбільшки У моєму костюмі
Жахіття.
віллі лінкольн
Хлопець зробив такий рух, немов збирався схопити мене за руку, але потім наче передумав: не хотів, видно, щоб я мав його за дитину.
ганс воллмен
І ми рушили у напрямку на схід.
роджер бевінс ііі
ХІІ
Вітаю вас, любі добродії! Я могла б, якщо бажаєте, назвати вам деякі дикі квіти з наших пралісів.
місіс елізабет крофорд
За нами увязалася місіс Крофорд, демонструючи у звичній для себе манері всі можливі знаки щонайглибшого пошанування: вона кланялася, всміхалася, шаркала ніжкою й аж начебто тремтіла.
роджер бевінс ііі
Росте в нас там дико, преміром, турецька гвоздика, і рожові чиревички королеви, і всякі-різьні дикі рожі. Є й шовчина, яку ще ваточником прозивають, є й жимолость дика, сиріч козолист, не кажучи вже про сині півники, і жовті кугутики, і ще тьму-тьменну всілякого квіття, каждого назвиська якого мені цеї хвилі й не прегадати.
місіс елізабет крофорд
Й увесь час їй мало на пяти не наступав Лонґстріт, той поганець, що мешкає біля скособоченої лавки.
роджер бевінс ііі
Зверніть увагу, джентльмени, на моє тонке розуміння суттєвих аспектів жіночого вбрання: всі ті застібки й защіпки, гаплички й ґудзички, ті вигадливі спідниці до кісточок кажу вам, Скаддере, це ніби цибулину облущувати: розвязуєш, розстібаєш, улещуєш, аж доки не доберешся врешті-рештнавряд чи швидким темпомдо самого осереддя драми, до самісінької, сказати б, перлинитієї кущуватої лощинки
сем лонґстріт-«мазунчик»
Доки ми йшли, він безперестанку давав рукам волю, мацав місіс Крофорд і лапав, але вона, на превелике щастя, цих огидних виявів уваги ніби й не помічала.
преподобний еверлі томас
Хлопець, пройнятий благоговійним страхом, не відставав ані на крок і лиш зиркав то туди, то сюди.
ганс воллмен
Ну а зарас я заспіваю вам піснюпару куплетів, а чи й цілу, то вже як собі забажаєте, пісню, яку часом співав кулись мій ненаглядний чоловік. Називав її висільною піснею Адама і Єви. Ту пісню співав він і на висіллі у моєї систри Страх як полюбляв, знаєте, складати пісні, і їх співати, і
Ой ні, далі я не піду.
Гарного дня вам, добродії.
місіс елізабет крофорд
Ми підійшли до краю незаселеної глухої місцини площею кількасот ярдів, яка закінчувалася моторошною на вигляд залізною огорожею.
ганс воллмен
Та згубна межа, перетинати яку ми не наважувалися.
роджер бевінс ііі
Як же ми її ненавиділи!
ганс воллмен
Міс Трейнор, та дівчина, лежала, як завжди: біля огорожі потрапила була у пастку, а тепер уже становила, по суті, її частину. Тієї миті вона прибрала вигляд такої собі страхітливої почорнілої печі.
роджер бевінс ііі
Мені мимохіть пригадалася вона першого дня після прибуття сюди: тоді вільно являлася нам у вигляді юної дівчини, яка знай кружляла і кружляла навколо у літній сукні, що без упину мінилася різними кольорами.
преподобний еверлі томас
Я окликнув її і попросив поговорити з хлопцем. Про загрози, які чаяться у цьому місці. Особливо для молодих.
ганс воллмен
Дівчина не озивалася. Лише прочинилися, а тоді знову зачинилися дверцята печі, якою вона була тієї миті, й ми мали змогу кинути оком на її жаске, розжарене до червоного нутро.
роджер бевінс ііі
Аж тут вона притьмом обернулася на зруйнований міст, на стервятника, на великого пса, на страшезну відьму, яка жадібно пожирала шмат чорного пирога, на стернисте, спустошене повінню кукурудзяне поле, на розкриту парасолю, яку шарпав нечутний для нас вітер.
преподобний еверлі томас
Усі наші палкі благання були марні. Говорити дівчина не бажала.
ганс воллмен
Ми повернулися і зібралися йти.
роджер бевінс ііі
Щось у хлопцеві її зворушило. Парасоля перетворилася на качан кукурудзи, качан кукурудзина відьму, відьмана дівчину.
ганс воллмен
Жестом вона підкликала його до себе.
роджер бевінс ііі
Хлопець сторожко підійшов, і вона заговорила, але так тихо, що розібрати слів ми не могли.
ганс воллмен
ХІІІ
Млодий містер Брістоль бажав мене, млодий містер Фелловз і містер Делвей бажали мене, у вечері вони сиділи на траві нав коло мене, і в очах їхніх горіло палке-препалке сердечне Бажання. Я ж сиділа у своїй сорочці барви спілого винограду у плетеному кріслі, у колі тих захоплених палких сердечних очей, часом навіть і до пізньої ночі, коли той чи той хлопець від кидався на спину і казав: о, які зірки, і я казала: о, так, зірки сьогодні пре гарні, а сама (визнаю) думала, як добре було б при лягти біля нього, інші ж хлопці, по бачивши, що я дивлюся на того, хто при ліг, і собі думали: добре було б при лягти біля мене.
Усе це було дуже
А тоді мати при силала по мене Енні.
Я за надто рано пішла. Від того товариства, від того
Бо ж була пере конана, що по переду ще безліч таких вечорів, і в решті решт вони під штовхнуть до вибору, і вибір буде зроблено, правильний вибір, і він стане Любовю, і Любов стане дитяма більше нічого я й не прошу
Я так хотіла по тримати на руках дороге дитя.
Я добре знаю, що вже нетака гарненька, як раніше. А ще з часом я, визнаю, на брала ся де яких слів, яких до того не
Трахати ся хер гівно дрочити гративдупу
А ще дізнала ся про де які не пристойні місця
Темні за капелки на за двірках де жлуктять ром
І їх по любила
Сумую за тими місцями. І сильно серджу ся.
Бо нічого такого не за знала.
За надто рано пішла
Щоб за знати
Тільки чотирнацять
років мала тоді
При ходьте при ходьте ще сер дуже при ємно було з вами
Але тих ваших стариганів при ятелів до дупи (більше їх не при водьте) вони ж при ходять тільки по витріщатися і з мене по кепкувати, а тоді просять мене за пинити ні не те слово зу пинити ні при пинити робити те що я роблю. А роблю я лише те саме що й вони. Хіба ж ні? Бо те що я роблю, якщо тільки дуже по старатися, до поможе мені по вернутися туди, куди я так прагну
До зеленої трави, до сердечних очей.
еліза трейнор
XIV
Дорогою назад хлопець примовк.
Це станеться і зі мною? запитав він.
Так, безперечно, відповів містер Воллмен.
До певної е-е міри це відбувається вже, тактовно докинув преподобний.
роджер бевінс ііі
Ми підійшли до місця, де стежина різко обривається вниз.
преподобний еверлі томас
Біля Фрілі. Біля Стівенса. Біля чотирьох немовлят на прізвище Несбіт та їхнього ангела з похиленою головою.
роджер бевінс ііі
Біля Мастертона. Біля Амбусті. Біля обеліска, трьох лавок і встановленого на високому пєдесталі погруддя гордовитого Меррідейла.
ганс воллмен
Що ж, гадаю, треба зробити так, як ви радите, сказав хлопець.
Славне хлопя, мовив містер Воллмен.
роджер бевінс ііі
XV
Біля дверей хлопцевої білої камяниці ми з ним обнялися.
ганс воллмен
Він соромязливо нам усміхнувся, трохи схвильований тим, що на нього чекало.
преподобний еверлі томас
Ну, йди, лагідно мовив містер Бевінс. Так буде найкраще.
ганс воллмен
Йди, йди, сказав містер Воллмен. Тут тобі робити нічого.
роджер бевінс ііі
То бувайте здорові, попрощався хлопець.
Нічого страшного, сказав містер Бевінс. Усе абсолютно природно.
ганс воллмен
І тут це сталося.
роджер бевінс ііі
Надзвичайна подія.
ганс воллмен
Справді безпрецедентна.
преподобний еверлі томас
Хлопців погляд ковзнув кудись повз нас.
ганс воллмен
Схоже, він щось там побачив.
роджер бевінс ііі
Його обличчя осяяла радість.
ганс воллмен
Тато, сказав він.
преподобний еверлі томас
XVI
До нас наближався у темряві якийсь довготелесий, розтріпаний чоловяга.
ганс воллмен
Це було проти всіх правил. Час для відвідин закінчився, брама мала вже бути під замком.
преподобний еверлі томас
Хлопця привезли тільки того дня. Тобто, хочу сказати, той чоловік, найімовірніше, уже тут був
роджер бевінс ііі
Зовсім недавно.
ганс воллмен
Того дня пополудні.
роджер бевінс ііі
Проти всіх правил.
преподобний еверлі томас
Добродій, схоже, збився з дороги. Раз по раз він зупинявся, роззирався навколо, повертався трохи назад і йшов у іншому напрямку.
ганс воллмен
І тихенько, упівголоса плакав.
роджер бевінс ііі
Не плакав. Тут у мого друга память притерлася. Він просто засапався, а не плакав.
ганс воллмен
Ні, тихенько плакав, а дедалі сильніше роздратування через те, що знайти дорогу ніяк не вдавалося, його сум лише поглиблювало.
роджер бевінс ііі
Рухався він якось незграбно, мав, таке враження, самі лікті та коліна.
преподобний еверлі томас
Хлопець притьмом вискочив з дверей і кинувся тому чоловікові назустріч; обличчя його аж променилося від радості.
роджер бевінс ііі
Яка, втім, змінилася на страх і заціпеніння, коли той пізній відвідувач і не подумав підхопити його на руки, як то, здогадувалися ми, було у них заведено.
преподобний еверлі томас
Натомість хлопець просто пробіг крізь чоловіка, який тим часом далі простував до білої камяниці, схлипуючи на ходу.
роджер бевінс ііі
Він не схлипував. Навпаки, цілковито панував над собою і крокував з неабиякою гідністю й упевненістю в
ганс воллмен
Тепер він був уже ярдів за пятнадцять і йшов прямо до нас.
роджер бевінс ііі
Преподобний запропонував нам зійти зі стежки.
ганс воллмен
Він, преподобний, був твердо переконаний, що дозволяти комусь проходити крізь себе не годиться.
роджер бевінс ііі
Тим часом чоловік підійшов до білої камяниці, відімкнув ключем двері й увійшов досередини. Хлопець подався слідом за ним.
ганс воллмен