джейн елліс
Уф-ф.
місіс ебіґейл бласс
Я почувалася тоді так, ніби належала до якогось нового різновиду дітей. Не була хлопцем (це вже напевне), але й звичайною дівчинкою теж не була. Представниці тієї раси у спідницях, вічно заклопотані заварюванням чаю, до мене жодного стосунку не мали.
Я ж, бачте, плекала такі високі мрії.
Світ здавався тоді мало не безмежним. Я збиралася побувати у Римі, Парижі, Константинополі. В уяві у мене поставали якісь потаємні, розташовані у напівпідвальних приміщеннях кавярні, де, притиснувшись до вогкої стіни, ми з другом (вродливим і щедрим) обговорювали чимало всякої всячини. Глибокі думки, нові ідеї. На вулицях зблискувало дивне зелене світло; неподалік, під брудними скособоченими причалами, плюскотіло море; насувалися клопоти, революція, до якої ми з моїм другом мусили
Що ж, як то часто буває, мрії мої не здійснилися. Чоловік у мене не був ані вродливий, ані щедрий; він був просто нудний. Грубо зі мною не поводився, але й ніжності не виявляв. Їздили ми не до Рима, Парижа чи Константинополя, а лише до Ферфаксатуди й сюди, і так без кінця, бо там жила його літня мати. Він, таке враження, взагалі мене не бачив, йому треба було мною тільки володіти, а коли називав мене «дурною» (траплялося таке нерідко), то лише стовбурчив у мій бік свої куценькі вуса. Я, бувало, казала щось, на мою думку, правдиве й аж ніяк не безпідставненаприклад, про його неспроможність сягнути поступу на своєму професійному поприщі (то був любитель понарікати та поскаржитися, який постійно уявляв себе жертвою всіляких змов, а тому не сумнівався, що ставляться до нього погано, шукав першу-ліпшу зачіпку для сварки й уже невдовзі опинявся на вулиці), але він лише ворушив тими своїми вусами і заявляв, що це«жіночий погляд на речі», та й по всьому. Хай що я казала, йому було байдуже. Слухати, як він вихваляється, що справив неабияке враження на того чи іншого дрібного чиновника одним надзвичайно влучним і «гострим» слівцема я ж стояла поруч, і те слівце чула, і бачила, що чиновник з дружиною ледь стрималися, щоб не порснути зі сміху, о, це було непросто. Я ж, бачите, й далі залишалася тією чарівною дитиною у білому, з Константинополем, Парижем і Римом у серці, дитиною, яка тоді ще й гадки не мала, що належить до «нижчого виду»: це ж «просто» жінка, що з неї взяти. А вечорами помічати часом, як він стріляє у мене тим особливим поглядом (о, я вже добре його знала, той погляд), що означав: «Зберіться-но, мадам, скоро я вилізу на вас, і вам здаватиметься, що складаюся я з самих лише стегон та язика, вусики ж мої розмножаться так, що кублитимуться у кожному вхідному, так би мовити, отворі а тоді знову вилізу на вас, напрошуючись на компліменти» ні, знести все це було просто годі.
Потому пішли діти.
Так, діти. Троє чудових дівчат.
У тих дівчатах я знайшла свій Рим, свій Париж, свій Константинополь.
Його вони взагалі не цікавлять, от хіба що похизуватися ними на людях він таки полюбляє. Одну знай картає за якусь дрібну провину, іншу ганьбить за те, що наважилася боязко висловити свою думку, всім трьом гучно читає лекції про якісь цілком очевидні речі («Бачите, дівчата, місяць висить он там угорі, серед зірок»), і то таким тоном, ніби сам допіру це зясував, а потім роззирається навколо, щоб побачити, яке враження справляє на перехожих його мужність.
джейн елліс
Зволите закінчувати?
Люди чекають.
місіс ебіґейл бласс
Невже він про них потурбується?
Доки мене не буде?
Кетрін скоро до школи. Хто подбає про те, щоб вона вдягалася належним чином? Мерібет має проблеми з ногою, вона соромязлива і часто приходить додому в сльозах. Кому вона поплачеться? Еліс хвилюється, бо надіслала вірш. Не надто вдалий, якщо відверто. Я планую дати їй почитати Шекспіра, потімДанте, а тоді ми попрацюємо над якимсь віршем разом.
Нині, під час цієї перерви, вони мені якісь особливо дорогі. На щастя, це лише дрібна, цілком безпечна операція. Рідкісна, як по правді, нагода ненадовго зупинитися і переглянути своє
джейн елліс
Навколо місіс Еллісрозкішної, величавої жінкипостійно плавало у повітрі три драглисті кулі, кожна з подобизною котроїсь із її доньок. Часом ці кулі виростали просто велетенські і напосідали на неї, витискали з неї кров та інші рідини, вона ж лише корчилася під їхньою страшною вагою, проте не видавала ні звуку, адже це розцінили б як вияв невдоволення; іноді кулі, навпаки, від неї відлітали, і вона дуже цим мучилася, і бігала навколо, їх шукаючи, а коли знаходила, то аж плакала від полегшення, вони ж тим часом знову заходилися на неї насідати. Та найгірша мука чигала на місіс Елліс тоді, коли одна з тих куль, завбільшки така самісінька, як у житті, зупинялася у неї перед очима і ставала зовсім прозора, тож можна було розрізнити всередині найдрібніші деталі доньчиного одягу, побачити вираз обличчя, відчути настрій тощо, а дівчина тут-таки починала виливати душу, розповідаючи про труднощі, з якими останнім часом зіткнулася (особливо з огляду на раптову відсутність матері). Виявляючи свою безмежну любов, місіс Елліс одразу ж відгукувалася, виносила вельми проникливі судження і співчутливим тоном пояснювала, як стурбованій дитині найкраще повестися у ситуації, що склалася. Тільки-от, на лихо (у тім-то й була мука), та дитина матері не бачила й не чула і просто на очах у місіс Елліс аж руки заламувала від дедалі глибшого розпачу, а бідолашна жінка вже тільки кидалася то туди, то сюди, намагалася втекти від кулі, що переслідувала її з якоюсь садистською, інакше й не скажеш, кмітливістю, передбачаючи кожен рух і повсякчас опиняючись просто у неї перед очима, заплющити ж їх, наскільки я розумію, вона тоді була неспроможна.
преподобний еверлі томас
А бували дні, коли кожен, хто їй траплявся, мав вигляд велетенських вусів з ногами.
ганс воллмен
Еге ж, нелегкий у неї шлях.
роджер бевінс ііі
Та чого вже там нелегкий. Вона ж багата.
Це навіть по голосу чути.
місіс ебіґейл бласс
Юний добродію, можна попросити вас про одну послугу, коли ваша ласка?
джейн елліс
Ач, як дере носа.
місіс ебіґейл бласс
Якщо вам дозволять повернутися туди, у ту попередню місцину, вам же не важко буде подивитися, як одягається Кетрін, розрадити Мерібет і сказати Еліс, що невдала перша спробато ще не кінець світу, правда? Перекажіть їм, що я думаю про них, відколи тут опинилася, і намагаюся потрапити назад додому навіть тієї миті, коли мені дали ефір, я думала про них, про них і тільки про
джейн елліс
Візьміть, кажу, гроші. Я спокійний.
містер максвелл бойс
Знову хтось пхається поперед мене?
Це тому, що я така мала?
місіс ебіґейл бласс
А може, тому, що ви така брудна?
роджер бевінс ііі
Я мешкаю при самій землі, сер. Думаю, що й ви
місіс ебіґейл бласс
Подивіться на свої капці, вони ж геть почорніли від бруду.
роджер бевінс ііі
Візьміть, кажу, гроші. Я спокійний.
І ви, сер, кажу, будьте ласкаві зберігати спокій. Наскільки мені відомо, жодних причин для ворожнечі між нами немає. Пропоную поставитися до цього як до звичайної ділової операції. Я віддам вам свій гаманець, ось так, а тепер, з вашого дозволу, піду своєю
Ні-ні-ні.
Ні-ні-ні.
Те, що ви збираєтеся зробити, цілковито неправильно і геть нелогі
Зірки низько дахи розпливаються
У мене встро мили ножа.
містер максвелл бойс
Спробуйте зараз, місіс Бласс.
роджер бевінс ііі
Місіс Бласс, горезвісна скнара, брудна, сива і дрібна (менша за немовля), збавляла ночі за тим, що знай никала туди й сюди, гризла камінці та патички, збирала їх, ревно оберігала і цілими годинами рахувала та перераховувала ті свої мізерні пожитки.
преподобний еверлі томас
І тепер, коли у цієї крихітної пані зявилася нарешті можливість звернутися до хлопцятут-таки, на очах у радісного натовпу, її раптом охопив страх перед публікою.
ганс воллмен
У вас є тисяча триста доларів у «Першому банку», правильно?
преподобний еверлі томас
Так.
Дякую, отче.
У мене є тисяча триста доларів у «Першому банку». В одній кімнаті нагоріне уточнюватиму, в якій саме, у мене лежить ще чотири тисячі золотом. Я маю двох коней, пятнадцять кіз, тридцять одну курку і сімнадцять суконь загальною вартістю десь три тисячі вісімсот доларів. Але явдова. Все це скидається на достатки, а насправдісущі злидні. Відплив жене воду від берега і ніколина берег. Камені котяться вниз і ніколивгору. Тож ви напевне зрозумієте моє небажання віддаватися марнотратству. Я маю понад чотири сотні патичків і близько шістдесяти камінців різного розміру. Маю дві частинки мертвих пташок, а грудок землі стільки, що й не злічити. Перш ніж лягти спати, я перераховую свої частинки мертвих пташок, патички, камінці та грудки, а щоб переконатися, що все це справжнє, пробую кожну річ на зуб. Коли ж прокидаюся, то частенько чогось та й не дорахуюсь. Отже, тут є злодії, а певні мої звички, за які (мені це добре відомо) багато хто тут мене суворо засуджує, таки небезпідставні. Але ж усі ті злі язикито не літні жінки, слабкі й оточені ворогами, у яких припливу вже не буває, а є лише відплив, відплив, відплив
місіс ебіґейл бласс
Так багато ще чекають Мінлива сіро-чорна маса Доки сягає око Штовхаються і пхаються вперед там, у місячному світлі, стають навшпиньки, і все це тільки для того, щоб побачити
Мене
Просовують у двері голови, щоб вибовкати все своє сумне Те чи те Вдоволених тут немає З усіма повелися несправедливо Усіх занедбали Знехтували Неправильно зрозуміли Багато хто одягнений у старомодні рейтузи, з перукою на голові та
віллі лінкольн
Коли у повному Розквіті Юності я проходив у своєму славному Мундирі з червоного Оксамиту повз Заквітчані Живоплоти, то Враження справляв таки неабияке. Хоч хто мене бачив, кожен був про Мене гарної думки. Помітивши мене, Чоловіки у Місті ніби язики Ковтали, а мої КІПТІ у страху розступалися, коли я Проходив Мимо.
Мені хотілося б, щоб той молодий Свинопас це знав.
Скільки ж разів товк я вночі свою Хіть, і то не без успіху; товк свою добру Дружину або, якщо не мав змоги до неї добратися, товк своїх КІПТІВ; називав їх КІПТЯМИ, бо вони й справді були чорні як сажа, темні як Ніч, схожі на безліч укритих КІПТЯВОЮ вуглин, і від них мене просто жаром обсипало. Варто було лише Схопити якусь КІПТЕдівку і, незважаючи на крики її КІПТЯ
лейтенант сесіл стоун
Господи Боже
ганс воллмен
О, наш лейтенант сьогодні у непоганій формі.
роджер бевінс ііі
Лейтенанте, не забувайте: вінще дитина.
ганс воллмен
І це було Чудово, так Принизити того КІПТЯ перед Іншими; Чутка про це розходилася навколо, і ті КІПТІ починали Поводитися краще, і наступного робочого Дня навіть найбільш Товстошкірі опускали очі, бо знали вже, що я маю і ПІСТОЛЬ, і НАГАЙКУ; кожен КІПОТЬ зарубав собі на носі: якщо мене Образити, то Вночі це Дорого Йому коштуватиме, бо ЗАПЛАТИТИ за образу доведеться Найдорожчим, бо я прийду, і ногою розчахну навстіж Двері, і витягну його КІПТЕдівку надвір, і заберу її до своїх покоїв, і Почнуться там вечірні Розваги, а з нього самого тоді аж іскри посипляться. Тож на Полях у мене було Тихо і Спокійно, а коли лунав якийсь Наказ, Виконувати його тієї ж миті кидався добрий Десяток пар Рук, і потім Утомлені жовті очі лише зиркали вгору, бо хотіли побачити, чи я це помітив і чи уникнуть вони та їхні близькі моїх Розваг.
Так я зробив КІПТІВ своїми Союзниками і Ворогами одне одному.
лейтенант сесіл стоун
Під час подібних довірливо-агресивних орацій розпалена цими нахваляннями тілесна подоба лейтенанта Стоуна витягувалася вгору і перетворювалася на таку собі страшенно видовжену натільну прикрасу чи головний убір. Обєм тіла жодних змін при цьому не зазнавав, тож видовжуючись, лейтенант одночасно тоншав і місцями був уже з олівець завтовшки, у висоту ж сягав верхівок найвищих тутешніх сосен.
Змовкнувши, він повертався до попередніх пропорцій і знову ставав чоловіком середньої статури, чудово одягненим, але з жахливими зубами.
преподобний еверлі томас
Юний добродію, можна нам підійти? Оцій маленькій пані і мені?
едді берон
Ой, ні. Ні-ні. Боюсь, зараз це просто неможли
преподобний еверлі томас
От к***!
бетсі берон
Черга дійде до кожного! Ви ж самі сказали!
едді берон
Ми й так були низько, а впали ще нижче. Саме це й хотіли
бетсі берон
А перевозити наше г*** барахло в ту с*** діру біля річки ми навіть не думали. Після того, як швед витурив нас із того місця на Ґ.
едді берон
Таж наша пречудова канапа, б***, навіть не влізла б у ті г*** дверцята, якими до тої с*** діри біля річки заходиш.
бетсі берон
Е, та коли згадати, які до х*** прекрасні двері були в нас на Ґ., то називати ті с*** дверцята в тій г*** дірі біля річки «дверима» і язик не повертається! Якби вони, ті дверцята зі г*** діри біля річки, побачили ті о*** двері на Ґ., то й дверима зватися посоромилися б.
Та все-таки ми повеселилися.
едді берон
Там, біля річки.
бетсі берон
Усі нализалися і кидали один одного в те й*** пійло? З запаленими сигарами в зубах і все таке? А Чеснєвський усе намагався вимовити «Потомак»?
едді берон
І жбурляли камінці в тих праль?
бетсі берон
Памятаєш, а той як там його, Тентіні мало не втонув? І коли полковник Б. таки привів його до тями, що він насамперед попросив? Свою с*** склянку з пуншем!
едді берон
Мабуть, досить уже, холодно мовив преподобний.
роджер бевінс ііі
А памятаєш, як ми залишили малого Едді на плацу?
бетсі берон
Ага, тоді, коли Полк як там, до дідька, це називається.
едді берон
Та то не раз таке було.
бетсі берон
Але йому не зашкодило.
едді берон
Може, й на користь пішло.
бетсі берон
Міцнішим його зробило.
едді берон
Якщо на тебе наступить кінь, ти не помреш.
бетсі берон
Хіба що покульгаєш трохи.
едді берон
Ну, і коней потім боятимешся.
бетсі берон
І собак.
едді берон
А просто блукати пять годин у натовпі? Це тебе не вбє.
бетсі берон
Знаєш, що я думаю? Це навіть корисно. Бо потім ти вже вмієш блукати пять годин у натовпі без сліз і паніки.
едді берон
Ну, він трохи плакав і панікував. Коли прибився вже додому.
бетсі берон
Ой, Христе-Боже, ти так тих малих вилупків від усього оберігаєш, що вони скоро тебе до вбиральні потягнуть с*** їм підтирати.
А знаєш, цього в Едді-молодшого і Мері-Меґ не забереш. С*** вони завжди підтирають собі самі.
едді берон
І вбиральні в нас нема.
бетсі берон
Та й то правда, с*** де попало.
едді берон
Чому вони ніколи до нас не заходять? От що я хотіла б знати. Скільки це ми вже тут? Довго, до дідька довго. І вони ще ні разочку
бетсі берон
Та ну їх до с***! Ті г*** невдячні вилупки не мають жодного права винити нас у якихось своїх с*** проблемах, доки самі не влізуть у нашу трикляту шкуру, а ніхто з тих й*** не був у нашій г*** шкурі навіть довбаної хвилини.
едді берон
Досить, сказав преподобний.
ганс воллмен
Це були Берони.
роджер бевінс ііі
Пяні як ніч, вони валялися без памяті на дорозі, де й потрапили під колеса одного й того самого екіпажа, а потім їх кинули очунювати до ганебної, нічим не позначеної спільної хвороб-ями під тією моторошною залізною огорожею. Були там єдиними білими, що затесалися поміж кількох представників чорної раси; у жодного, чи то білого, чи чорного, не було навіть хвороб-короба, де можна було б одужувати як годиться.
ганс воллмен
Те, що Берони надумали поговорити з хлопцем, не зовсім комільфо.
преподобний еверлі томас
Як і те, що вони взагалі по цей бік огорожі.