Втома нарешті почала опановувати Лайлу й розгладжувати її відчай. Нарешті вона попускалася, і це було добре. Все здаватиметься простішим після пяти-шести годин сну; вона почуватиметься тверезіше; буде здатна поговорити з ним; і, можливо, Клінт допоможе їй зрозуміти. Це ж його робота, хіба не так? Логічно розвязувати плутанки життя. Ну, а в неї є для нього ще та плутанка! Котячий пісок по всій дорозі. Котяче лайно в секретному коридорі, котячий пісок та котяче лайно на баскетбольному корті, де дівчина на імя Шейла, припавши плечем, змусила захисницю відсахнутися, а потім рвонула далі і вкинула мяч у кільце.
По щоці скотилася сльоза, і Лайла зітхнула, близька до втрати сну.
Щось лоскотало їй обличчя, ніби окрема волосина чи якась нитка, що висмикнулася з пошивки. Вона змахнула ту заваду й зісковзнула трішки глибше до справжнього сну, і вже його майже досягла, коли засурмив її телефон на службовому ремені, кинутому поперек кипарисової скрині біля підніжжя ліжка.
Вона розплющила очі і зринула в сидячу позицію. Та нитка чи волосина, чи хтозна що воно там, лоскотало їй щоку; вона її відкинула. Якщо це ти, Клінте
Вона взяла телефон, подивилася на екран. Не Клінт. Єдине слово: БАЗА. Годинник показує 7:57 ранку. Лайла натисла «ПРИЙНЯТИ».
Шерифе? Лайло? Ви вже прокинулися?
Ні, Лінні, це все сон.
Я думаю, в нас велика проблема.
Лінні була лаконічною і професійною. Лайла її за це високо цінувала, але знову в її голос проліз той акцент, не «я думаю, в нас велика проблема», а «йа димую», що означалоЛінні стривожена, а отже, справа серйозна. Лайла дужче витріщила очі, наче це мусило допомогти їй швидше прочуматися.
Заявниця телефоном повідомила про вбивства поза лісопильнею Адамса. Вона могла в цьому помилятися або збрехати чи навіть галюцинувати, але там точно стався ще той, збіса, вибух. Ви його не чули?
Ні. Розкажи мені достеменно, що там у тебе.
Я можу прокрутити запис
Просто розкажи.
Лінні розказала: нетвереза жінка, в істериці, каже про два трупи, вбивця Пані Ейвон, вибух, видно дим.
І ти послала
Патруль Чотири. Террі й Роджер. Судячи з їхнього останнього виходу на звязок, вони менш ніж за три милі звідти.
Гаразд. Добре.
А ви
Уже їду.
3
Вона була вже на півдорозі до припаркованого на заїзді крузера, коли усвідомила, що на неї уважно дивиться Антон Дубчек. Мязи грудей блищать, штани (ледь-ледь) тримаються на рангоуті тазових кістокцей чистильник басейнів мав такий вигляд, неначе на кастингу травневого пінап-боя для календаря «Чіппендейлз». Він стояв на тротуарі біля свого вена, дістаючи з машини якесь знаряддя для чистки басейну. «Антонбасейновик» оголошував напис флорентійським курсивом на борту.
На що це ти так роздивляєшся?
Ранкове сяйво,промовив Антон і подарував їй сліпучу усмішку, яка, либонь, причаровувала кожну барменку в Три-Окружжі.
Вона опустила очі й побачила, що не застебнула і не заправила в штани свою сорочку. Простий білий бюстгальтер на Лайлі виказував значно менше, ніж кожен з ліфчиків її двох бікіні (і значно менш гламурно), але щось таке малося в чоловіків до нижньої білизни; побачить дівчину в ліфчику, і це для нього наче пятдесят баксів виграв по пятидоларовій скретч-картці в лотереї «Долари-З-Землі». Чорти забирай, Мадонна колись собі карєру на цьому збудувала. Мабуть, ще до того, як народився цей Антон, усвідомила Лайла.
І ця фраза працює, Антоне?застібаючись і заправляючись.Досі?
Його усмішка стала ще ширшою.
Ви б здивувались, як.
Ах, які білі зуби. Їй і не дивно.
Якщо захочеш випити газованки, задні двері не замкнені. Замкни їх за собою, коли виходитимеш, гаразд?
Прийнято до виконання,віддав він хвацький салют.Й жодного пива. Ще зарано навіть для тебе.
Десь завжди пята годи
Позбав мене від слів пісень, Антоне. Ніч видалася довгою, і якщо не пощастить трохи десь подрімати, в мене попереду довгий день.
І це прийняв також. Але ж, агов, шерифе, маю погану новину: майже певен, отам у вас голландщина вязів. Хочете, я дам вам телефон мого спеца з дерев?
Як знаєш, дякую.
Лайлі до лампочки були ті дерева, особливо сьогодні, хоча вона змушена оцінити глибину недобрих збігів: власна брехня, замовчування Клінта, виснаженість, пожежа, трупи, а тепер ще й хворі деревахоча ще й девятої ранку нема. Єдине, чого не вистачає: щоб Джаред зламав собі руку чи ще щось, і тоді Лайла не матиме вибору, окрім як піти до Святого Луки й прохати отця Лафферті взяти її на сповідь.
Здавши задом із заїзду, вона вирушила на схід по Тримейнстрит, загальмувала по-каліфорнійському (за що, якби не була шерифом, отримала б штрафний талон), побачила там, у напрямку 17-го шосе, дим і ввімкнула свою світломузику. Сирену приберегла для тих трьох кварталів, що складали центр Дулінга. Щоб у всіх там зайнявся дух.
4
Перед світлофором навпроти старшої школи барабанив пальцями по керму Френк Ґірі. Він прямував до обійстя судді Сілвера. Старий суддя подзвонив йому на мобільний, і з голосу було чутно, що той ледве стримується. Машина збила його кицьку Какао.
Одна тутешня бездомна жінка, закутана в таку кількість одяганок, що вони навіть прикривали їй ступні, перейшла дорогу перед його пікапом, штовхаючи поперед себе магазинний візок. Вона балакала сама до себе виразним, радісним голосом. Можливо, одна з її особистостей планувала сюрпризну вечірку на день народження якоїсь з інших її особистостей. Френк інколи думав: як гарно бути божевільним, не таким навіженим, яким його, либонь, вважає Ілейн, а справдешнім, таким, що «балакає-сам-із-собою-і-штовхає-магазинний-візок-завантажений-пакетами-з-мотлохом-і-верхньоюполовиною-чоловічого-манекена» божевільним.
Які причини можуть турбувати причинних? Безумні причини, мабуть, хоча Френк любив уявляти, що в тому божевіллі, яке він собі нафантазовував, усе простіше. Вилити собі молочну кашу на голову чи вилити всю її в оцю поштову скриньку? Певне, якщо ти навіжений, це стресовий вибір. Для Френка ж стресом було щорічне скорочення Дулінгського муніципального бюджету, термін якого наближався і яке могло позбавити його роботи, і стресом було терпіти до вікендів, коли він міг побачитися зі своєю дочкою, а ще ж був стрес розуміння того, що Ілейн очікуєколись він не стерпить. Його власна дружина копає під нього, хіба це не стрес? Порівняно з цим, думав він, вирішити: молочну кашу на голову чи в поштову скринькуце взагалі не проблема. Крупу на голову, молоков скриньку. Все. Проблему розвязано.
Світло перемкнулося на зелене, і Френк завернув ліворуч, на Маллой.
5
На протилежному боці вулиці та бездомна жінка, для волонтерів у притулку Стара Ессі, а колись Ессі Вілкокс, попхала свій візок угору коротким, травянистим схилом, що оточував шкільну автомобільну парковку. Досягши замощеного плато, вона спрямувала візок у бік спортивних полів і чагарнику поза ними, де в теплі місяці мала дім.
Приспішайте, дітки!примовляла Ессі поперед себе, немов до торохтливого вмісту магазинного візка, але насправді кажучи це своїй невидимій родині з чотирьох однакових маленьких дівчаток, які вервечкою, наче каченята, тягнулися слідом за нею.Нам треба встигнути додому до вечерібо інакше ми самі можемо стати вечерею! У відьми в казані!
Ессі захихотіла, але дівчатка почали плакати й труситися.Ох, ви ж мої дрібненькі-дурненькі дитятка!промовила вона.Я просто жартую.
Ессі дійшла до краю парковки і попхала свій візок на футбольне поле. Дівчатка позаду неї прояснішали. Вони знали: мати ніколи не дозволить, щоб з ними щось трапилося. Гарні дітки.
6
Євка стояла між двох штабелів щойно напиляних соснових дощок у лівому кутку Адамсової лісопильні, коли повз пронісся Четвертий Патруль. Її не видно було роззявам, які скупчилися напроти головної будівлі, але видно було з шосе. Утім, патрульні не звернули на неї уваги, хоча на тілі в неї досі не було нічого, крім сорочки Трумена Мейвезера і крові Трумена Мейвезера на її обличчі та руках. Очі копів були націлені тільки на дим, що здіймався на краю геть сухого лісу.
Здвигнувшись уперед, Террі Кумс показав:
Бачиш оту велику скелю, де аерозолем намальовано: «ТІФФАНІ ДЖОНС СМОКЧЕ»?
Ну.
За нею побачиш ґрунтовку. Повернеш туди.
Ти певен?запитав Роджер Елвей.Здається, дим щонайменше на милю далі.
Повір мені. Я тут бував раніше, коли ще Мейвезер вважав себе повносправним трейлерним сутенером і джентльменом, який у вільний час вирощує траву. Гадаю, він піднявся вище у цім світі.
Патруль Чотири занесло на путівці, та потім колеса вчепилися в дорогу. Роджер правив уперед на сорока, перевальцем, попри жорстку підвіску, казенна машина інколи чіпляла дном ґрунт. Високе лабуззя, яким поріс центральний бурт цієї просіки, скреготіло об ходову. Тепер вони вже відчували запах диму.
Террі вхопив мікрофон.
Патруль Чотири Базі. Базо, це Патруль Чотири.
Четвертий, це База,відповіла Лінні.
Ми будемо на місці хвилини за три, якщо Роджер не доправить нас у рівчак.Роджер відірвав одну руку від керма на мить, достатню щоб тицьнути напарнику пальця.Як там справи в пожежній частині?
Вони виводять усі чотири машини, плюс виїжджає швидка. Дехто з волонтерівтакож. Мусять зявитися відразу за вами. Дивіться десь там ту Пані Ейвон.
Пані Ейвон, ясно. Четвертий, відбій.
Террі вставив мікрофона в держак, якраз коли їхній крузер підстрибнув, опинившись на мить у повітрі. Роджер юзом зупинив машину. Дорога попереду була захаращена уламками рифленої покрівлі, розірваних газових балонів, пластикових каністр, шматками паперудещо з того ще тліло. Він помітив якесь чорно-біле кружальце, схоже на регулятор пічки.
Одна стіна сараю відвалилася, прихилившись до сухого дерева, яке палало, наче смолоскип. Також горіли найближчі до тилу сараю сосни. Так самой кущі край дороги.
Рвонувши кришку багажника, Роджер вхопив вогнегасника і почав поливати білою піною підлісок. Террі дістав протипожежне полотно і почав ляпати ним по палаючих уламках на дорозі. Скоро тут будуть пожежники, головне заразне дати поширитися вогню.
Із вогнегасником в руках підбіг Роджер.
У мене вже порожньо, а те, що ти робиш,до сраки. Мо-же, вшиваймося звідси, поки нас не облягло ззаду, як думаєш?
Я думаю, це чудова ідея. Ану погляньмо, що там в шале Мейвезера.
Піт бісеринами скочувався з чола Роджера і зблискував у рідкому волоссі його блідо-жовтої стрижки «під їжачка». Він глянув скоса:
У якому ще желе?
Террі подобався його напарник, загалом так, але він не хотів би мати його в своїй команді з квіз-боулу в «Рипливому колесі» по середах.
Вези, не переймайся.
Роджер стрибнув за кермо. Террі сковзнув на пасажирське сидіння. За сорок ярдів позаду них з-за повороту, похитуючись, виїхала одна з Дулінгських пожежних машин, її високі борти дряпали гілки дерев, які товпилися вздовж дороги. Террі помахав пожежникам, а потім відімкнув сховану під панеллю рушницю.
Вони прибули на галявину, де стояв на домкратах трейлер, химерно пофарбований під бірюзову акваріумну ринь. Сходибетонні блоки. Поряд стояв поїдений іржею «Ф-150» з парою спущених коліс. Якась жінка щулилася в його задніх дверях, мишасто-брунатне волосся затуляло її обличчя. Вона була одягнена в джинси і гальтер-топ. Більшу частину її видимої шкіри прикрашало татуювання. Террі зміг прочитати слово LOVE, що збігало донизу по її правому передпліччю. Її босі ступні геть закаляні гряззю. Була вона миршавою до межі виснаження.
Террізадихнувся повітрям Роджер і видав якийсь близький до відрижки горловий звук.Ондечки.
Те, що побачив Террі, нагадало йому гру, якою він ще хлопчаком розважався на окружнім ярмарку. Якийсь чоловік виставляв голову крізь діру у вирізаній з картону фігурі Попая, і всього за дайм в нього можна було кинути три пластикових пакетики з фарбованою водою. От тільки під головою, що стирчала зі стіни трейлера, була не червона вода.
Неосяжна втома сповнила Террі. Все його тіло немов набрало ваги, а нутрощі перетворилися на бетон. Він переживав подібне й раніше, здебільшого на місцях важких автомобільних аварій, і знав, що це відчуття минуще, але поки воно триває, це пекельно нестерпно. В такі моменти, коли дивишся на дитину, все ще пристебнуту в своєму автокрісельці, але все її тіло роздерте, наче мішок з білизною перед пранням або, як от тепер,на голову, що стирчить зі стіни трейлера, шкіра зі щік зідрана катастрофічним проломленням загадуєшсянавіщо взагалі було створено цей світ. Добрих пригод завжди нестача, натомість всілякого паскудствааж чортам тісно.
Жінка, що сиділа в дверях пікапа, підвела голову. Обличчя мала бліде, очі обведені темними колами. Вона простягнула до них руки, та зразу ж знову впустила їх собі на стегна, наче вони були занадто важкими, просто заважкими. Террі її знаводна з дівчат Тру Мейвезера до того, як він цілком занурився в мет-бізнес. Можливо, вона досі лишалася тут, тому що її було підвищено до рівня квазі-подружкиякщо це можна назвати підвищенням.
Він вибрався з крузера. Дівчина зісковзнула зі свого сідала і впала б на коліна, якби Террі не підхопив її за поперек. Тіло під його пальцями було крижаним, і він відчував у ньому кожну кісточку. Тепер, зблизька, він побачив, що деякі з її татуто насправді синці. Вона вчепилася в нього й почала плакати.
Ну, заспокойся,примовляв Террі.Ну, заспокойся, дівчино. З тобою все гаразд. Що тут трапилося, все уже скінчилося.
За інших обставин єдину особу, що вижила, він вважав би головною підозрюваною, а всі ті нісенітниці про якусь Пані Ейвонповним лайном, але цей мішок кісток в його руках ніколи б не пробив стіну трейлера головою отого парубка. Террі не знав, скільки часу ця дівчина преться на товарі Трумена, але в її теперішньому стані, подумав він, навіть для того, щоб просто висякатися, їй потрібні колосальні зусилля.
Підплив Роджер з дивно життєрадісним виразом обличчя.
Це ви телефонували, мем?
Так
Роджер дістав свій блокнот.
Ваше імя?
Це Тіффані Джонс,сказав Террі.Так же, еге ж, Тіфф?Ну. Я бачила вас раніше, сер. Коли я того разу приїхала забирати Тру з тюрми. Ви були тоді добрий. Я памятаю.
А цей парубок? Він хто?махнув блокнотом Роджер на вистромлену головутакий недбалий жест, наче він показав на якусь цікавину серед місцевого краєвиду, а не на вмертвлену людську особистість. Ця його байдужість була лячною і Террі заздрив їй. Якби він міг призвичаїтися до таких видовищ так само легко, як Роджер, подумалося йому, він був би щасливішою людиною й, можливо, кращим поліціантом.
Не знаю,сказала Тіффані.Він був просто другом Трума. Чи, може, кузеном. Він приїхав з Арканзасу минулого тижня. Чи, може, позаминулого.
Там, на дорозі, гукали пожежники й лящала воданапевне, з пожежної цистерни; міський водогін сюди не доходив. На мить Террі побачив у повітрі веселку, що спливла вгору на тлі диму, який тепер побілішав.
Террі делікатно взяв Тіффані за тоненькі, як ломачки, запястя й подивився в її налиті кровю очі.
А як щодо тієї жінки, котра це зробила? Ти сказала диспетчерці, що це була якась жінка.
Друг Тру назвав її Пані Ейвон, але вона точно була не з тих.
Дрібка емоційності пробилася крізь шок Тіффані. Вона випросталася й зі страхом роззирнулась довкола.
Вона ж пішла? Правда? Краще б її не було тут.
Яка вона на вигляд?
Тіффані похитала головою.
Я не памятаю. Але вона вкрала сорочку Тру. Здається, попід сорочкою вона була г-гола.
Очі її безвільно зімкнулися, потім розплющились знов. Террі впізнав характерні ознаки. Спершу психологічна травма від негаданої жорстокої події, потім істеричний дзвінок на 911, а тепер посттравматичний шок. Плюс до цього ті бозна-які наркотики, що вона приймала, і скільки часу вона їх приймала. Ліфт угору, ліфт униз. На його думку, Трумен Мейвезер, Тіффані і арканзаський кузен Трумена Мейвезера зависали доби зо три.
Тіфф, я хочу, щоб ти посиділа в крузері, поки ми з напарником тут усе роздивимося. Сідай просто тут, позаду. Відпочинь.
Сонний час, дівуле,підтакнув Роджер, вишкіряючись, і на якусь мить Террі відчув майже невідпорне прагнення завдати гарту його ґрунтовній сраці.