Іващенко глянув на племінника божевільними очима, а потім раптом хутко сховав руки за спину.
Даремно ви, з докором мовив майор. Не стримуйте себе, це шкідливо. Хочеться врізатито вріжте йому! Полегшає.
Не вірю я в цю історію, тихо зітхнула Ірка. Якби компаньйон й справді Серьогу одурив, то з якого дива він тоді б боявся, що дядечко про все дізнається?
Та Бог із ними, нехай самі розбираються, відмахнулася Тетянка. Аби він тільки розповів, куди бабки переказав. Бо там, між іншим, і наших півлимона.
А моя частка? насупився Вовкулака. Без мене ви б його не взяли.
Ой, можна подумати миттю наїжачилася Тетянка. І що ж ви таке зробили? Наручники дали? Добре, за оренду наручників заплатимо. За звичайним тарифом.
Ну, відьмо, ти говори, та не заговорюйся підвівся майор.
Та годі вам! шикнула на них Ірка. Почали шкуру ділити вона хвильку подумала, невбитого Серьоги.
Не треба мене вбивати! скрикнув програміст. Не треба шкури!
Не будемо, пообіцяла Ірка. Але якось не дуже переконливо. Якщо признаєшся дядечкові, куди його компаньйон звелів переказати пятдесят мільйонів доларів.
На Мальту, миттю сказав Серьога. Там ця, як там її, офшорна зона. Там податків менше беруть.
Хай тепер назад мої гроші повертає, якщо примудрився їх на Мальту загнати! зажадав Іващенко. Знімайте з нього наручники, майоре, і тягніть до компютера.
Піднявши Серьогу за комір, майор стягнув його зі швабри й кинув у крісло. Наручники клацнули, відкриваючись.
Розтираючи однією рукою запясток іншої, Серьога демонстративно морщився від болю. Зойкав і стогнав, водночас позираючи на дядечка: чи чув той, чи ні. Дядечко чув.
Годі скиглити, матусине синятко! Нічого тобі не зробили! Тобі потім зроблять. Особисто я! Так зроблю, що твоя рідна мати, моя сестра, тебе не впізнає! напався на нього Іващенко. А зараз працюй, хакер паршивий! Забери мої гроші з Мальти й поклади назад на старий рахунок. Код я потім сам зміню!
Серьога судорожно ковтнув слину й поклав руки на клавіатуру Його обличчя жалібно скривилося, і з очей потекли найсправжнісінькі сльози.
Я не мо-ожу! мовив молодший програміст. Не мо-о-ожу забрати!
Що значить «не можу», ти, нетямо! Давай через «не можу»! Будь нарешті мужиком!
Ти весь час так ка-а-ажеш! Ти на мене кричи-и-иш! Лаєш! Я тобі тільки заважаю! Мене ледь пазурами не порвали, а тобі все одно! завивав Серьога.
Тільки не здумай його жаліти! кинула Ірці Тетянка.
А я й не збираюся! знизала плечима та. Я ж сказала, що йому не вірю.
Вона підвелася й, спираючись на стіл Іващенка, нависла над Серьогою. Той миттю замовк, немовби його пробкою заткнули.
Серього, ти ж туди гроші зміг переказати. То чому назад не можеш? хитро поцікавилась Ірка.
Та ж я код знав! А тепер код інший! швидко пояснив Серьога. Я все зробив, усі операції оформив, грошики в мальтійський банк полетіли, на новий рахунок надійшли, а потім цей, дядечків компаньйон, і кажену точнісінько як дядечко! код доступу, каже, сам установлю! І мені вийти наказав.
І встановив?
Мабуть. Я ж не перевіряв. Чого я в справи начальства носа пхати буду? він глянув на вираз Ірчиного обличчя й злякано закричав:Установив! Я пробував, заради спортивного інтересу, доступу до рахунка нема!
Так, замислено сказав майор, виходить, без вашого компаньйона грошей назад не повернути!
Безсило застогнавши, Іващенко упав у крісло.
Якщо він бабки на Мальту переказав, то, може, й сам планує там зявитися? міркував уголос майор.Хоча не обовязково. Що йому заважає через інший банк, у зовсім іншій країні, їх викачати? Слухайте, а якщо знову до хакерів звернутися, Володимире Георгійовичу? Банк відомий раптом вони код зламати зуміють?
Навіть якщо зуміють, то коли це буде? Мене на той час уже точно поховають, слабким голосом відповів Іващенко. Я ж сказав, що мої партнери дізналися про зникнення грошей. Повернути мільйони потрібно сьогодні, ну, максимум завтра. Тоді, можливо, усе ще якось обійдеться А так Він безнадійно махнув рукою.
Це що ж таке діється! обурилась Тетянка. Ми тут цілісінький день вовтузимося, то за одне схопимось, то за іншеі все дарма? Спільника зловилиі теж даремно? Грошей як не було, так і нема? Ми нічого не отримаємо?
Ви й справді багато зробили. Більше, ніж інші, Іващенко багатозначно зиркнув на майора. Чорти б мене взяли, я б вам зі своїх заплатив, не півмільйона, правда, але заплатив би! Але всі мої рахунки вже арештовано. Він кивнув на лист. Окрім того, що в гаманці, більше ні копійки.
Ірка меланхолійно подумала, що вмісту його гаманця їм би з бабусею на місяць-другий вистачило. Але слова бізнесмена їй сподобалися. Здається, непоганий чоловяга. І про племінника піклується. Хоча, якби не піклувався, то, може, і грошики б цілі були.
Хіба що вас на моїх партнерів вивести? продовжував міркувати Іващенко. Вони, коли мене прибють, він тяжко зітхнув, усе одно гроші шукатимуть. Якось домовитесь.
Та ти що, Георгійовичу? Здурів? майор покрутив пальцем біля скроні. Дітлахів хижакам прямо в пащеку кинути? Зжеруть їх і кісточок не залишать!
Невже його партнеритеж вовки-перевертні? поцікавився Богдан.
Бери вищеолігархи! відрізав майор. Ми проти них цуценята!
Та й справді, чого це я? похитав головою Іващенко. Ні, дівчата й хлопці, ви вже вибачте, що так сталося, але на грошах треба поставити хрест! Найближчої доби ми їх не знайдемо, а далі й шукати нічого.
Ірка відчула дивну роздвоєність почуттів. Здавалося б, саме цього вона й хотілаприпинити розслідування. Але зараз дівчинку огорнув жаль. Адже Тетянка мала рацію: дещо в них таки вийшло! Та й Іващенка шкода: мало того, що компаньйон негідником виявився, то ще й рідний племінник, виявляється, його обдурив!
Найбільше мене хвилює те, що наш підозрюваний не перетинав кордону, замислено сказав майор.За ідеєю, він мав мерщій тікатиадже розумів, що його шукають. Я його фотку в усі аеропорти, на всі вокзали й пропускні пункти розіслав! І жодних слідів! Відьми, он, теж підтвердилине виїжджав.
Він як у кіно: уночі переповз кордон припустив Богдан.
Нізащо, твердо сказав Іващенко. У нього авантюризму ані трохи не було. Генеральний відміряв на нігті тонюсіньку смужечку. Завжди був обережний аж до ідіотизму. Якщо на сто пятдесят відсотків усе не прорахує, то з місця не зрушить. Тому, до речі, й прогорів. Усі можливості повз себе пропускав.
А якщо він і зараз такий обережний? раптом пожвавився майор. І з країни навіть не думав виїздити? Може, навіть і з міста не виїжджав? Засів десь у щілині, як тарган, і чекає, доки все стихне і його шукати перестануть? А тоді вже спокійно поїде й бакси забере.
То давайте його шукати! надихнувшись новою надією, пожвавішав Іващенко.
Де шукати? миттю вгамував його запал майор.Ми в його квартирі ледь не на дощечки все розібрали. Родичів перевірилиіз квартирами, дачами, гаражами й сараями! За хатньою робітницею стежимо постійно! І ні-чо-го! Якщо він і справді вигадав собі схованку, та ще й якусь дуже хитру, то як її знайти, я не знаю! Хоч до ворожки йди!
А й справді! вигукнула Тетянка. Ірко, спробуй на самого компаньйона поворожити, раптом щось спливе!
Ти що думаєш, я не пробувала? засовалась Ірка під благальним, сповненим надії поглядом, який спрямував на неї Іващенко. Щойно ми сюди прийшли, я на трефового короля розклад зробила. Ірка щигликом вибила потрібну карту з колоди. З кожною хвилиною вона орудувала бабусиним спадком дедалі впевненіше. От тільки в картах не було жодного сенсусуцільна мішанина, немовби й людини такої немає!
Тетянка згадала, як уранці, у цьому ж кабінеті, чекаючи на Іващенка, Ірка й справді раз по раз викладала й одразу ж невдоволено змішувала карти.
А може, йому не на трефового короля ворожити треба? поцікавилась вона, старанно згадуючи всі ті дрібниці, які знала про карти.
Та як це не на трефового? здивувалась Ірка й кивнула на фотографію компаньйона, що й досі валялася на столі в Іващенка. Типовий трефовий.
Так який він вам король! у розпачі буркнув Іващенко. Не тягне він на короля!
Тетянка клацнула пальцями.
Точно! Ірко, пригадуєш, ти йому ворожила, вона кивнула на бізнесмена. Тоді під кінець джокер випав, ми ще вирішили, що це і є компаньйон! А якщо вінджокер, то й ворожити треба на джокер.
На джокер не ворожать, повчально сказала Ірка. Це не за правилами.
Ми що з тобою ніколи правил не порушували! пирхнула Тетянка. Спробуй, це ж зовсім не важко!
Спробуй, дівчинко! заблагав Іващенко. Адже гірше не буде!
Ірка із сумнівом похитала головою:
Але сильно на це не розраховуйте, пробелькотіла вона й виклала на стіл барвисту карту джокера. Джокера-шахрая, джокера-ошуканця.
Змішавши колоду, відьма почала акуратно розкладати її купками з чотирьох боків карти:
Що на гадці, що на серці Це ж треба, виходить! раптом радісно вигукнула вона, відкриваючи карти. Знову дорога кільцемвранці з дому, увечеріназад.
Та кажу ж вам, нема його вдома! втрутився майор.
Чш-ш, шикнув Іващенко.
Він дуже страждаєвела далі Ірка.
Совість замучила? тепер уже не витримав сам Іващенко.
Ні, чекання, постукала Ірка нігтем по карті. Сам себе до вязниці посадив, сам себе на волю не випускає
Точно, забився в якесь безлюдне місце! схвильовано прошепотів майор.
Ірка похитала головою.
Довкола нього людимимо проходять, а його не бачать, бо він за стінами. Стіни тиснуть, душать Він чекає ночілюдей не стане, і можна буде вийти за стіни. За перші можна, а за наступніні, бо за ними лихо чекає Був рідний дім, стала вязниця-неволя, чуже все навколо, страшне говорила вона, викладаючи карту за картою. Чатує його
Хто чатує? задихаючись від цікавості, прошепотів Богдан.
Зараз дізнаємось, так само пошепки відповів Іващенко.
Ірка потягла зі столу останню, невідкриту купку карт. Горішня карта раптово ковзнула вниз, зачепила наступну і карти яскравим конфетті посипалися донизу. Ірка скрикнула й злякано підхопилася.
Карти падали й переверталися, падали й переверталися. І на кожній був вінджокер-ошуканець, джокер-шахрай. Джокери, джокери, джокери застеляли всю підлогу.
Але ж у колоді не буває більше двох джокерів! вигукнув здивований Іващенко. Вона в тебе що, якась незвичайна?
Так, повільно відповіла Ірка. Безумовно, колода в мене незвичайна.
Дівчинка нахилилася, тремтячими пальцями збираючи з підлоги карти й намагаючись у жодному разі не дивитись на знущальні посмішки сили-силенної джокерів. Вона змішала зібрані карти, а потім не витримала й знову зиркнула на картинки. На неї дивився червоно-чорний розсип шісток, сімок і девяток. Джокери зникли.
Розділ 12Розгадка для загадки
Ірка швидко запхала колоду якомога глибше до кишені й на всяк випадок ще й притримала рукою, неначе боялася, що та вистрибне.
Усе, що могла, я розповіла, буркнула відьмочка.
Небагато, незадоволено озвався майор. І що ти весь час про свій будинок повторюєш, тобто про його будинок! Нема його там, я гарантую!
А може, він своєю домівкою не квартиру вважає, а якесь інше місце, наприклад, дачу? припустила Тетянка.
Ну, тоді його домівка прямо тут, у корпорації, посміхнувся Іващенко. Він тут днював і ночував. Повсякчас щось упорядковував.
Майор раптом видав якийсь дивний звук, неначе вдавився.
А план будинку у вас є? якимось чужим голосом спитав він.
Як і в усіх, знизав плечима Іващенко. На кожному поверсі висить, для евакуації під час пожежі. Щоправда, він трішки застарілийкажу ж вам, компаньйон тільки корпорацією займався. То в компютерах щось змінював, то відеокамери перевстановлював, то перебудовувати щось починав
Де перебудовував? швидко перепитав майор.
Та по всьому будинку! Бзик у нього такий був! Я в це не втручався, у мене й так справ вистачало!
І що, ці зміни ніде не відзначалися? насторожено поцікавився майор.
У компютері є план з усіма позначками, заклацав мишкою Іващенко. Дивно, мовив раптом він, план зник.
Усі уважно глянули на Серьогу.
А що таке, не вагаючись, знизав плечем хлопець. Мені наказали план торохнути, я й торохнув. Він сказав, що планчик застарів, що новий буде.
А що ти ще торохнув? стомлено перепитав Іващенко.
Серьога так пильно вдивлявся в стіл, наче знайшов там щось напрочуд цікаве. І мовчав так завзято, що всі зрозуміливін нічого не скаже.
Майор обережно взяв Серьогу за вухо:
Колися, самородку, ніжно попрохав він і трохи стис пальці.
Серьога відчув на вусі вже знайомий дряпучий дотик.
Тільки не треба мене знову дряпати! Я ні в чому не винен! Він сказавщо це для жарту, я й зробив для жарту!
Та ти скажи, нарешті, що ти зробив, не витримав Іващенко.
Ну, камери заново налаштував! Аби вони вдень по-звичайному знімали, а вночі зі старої касети увесь час одне й те саме переписували. А що тут такого, все одно вночі нічого не відбувається!
Так, важко сказав майор. Усе зовсім просто. Вранці виїхав звідси до аеропортуненаче змився, а ввечері взяв і повернувся. Ось вона, «вечірня доріжка»! Ось вона, «своя домівка»! Універсальний ключ має, дочекався, коли охоронець відійде
Так він завжди на місці! закричав Іващенко.
Дітлахи дружно гмукнули, згадавши, як охоронець полишив свій пост, аби продемонструвати Богданові всі принади колекції зброї.
Це не компаньйон ваш розумний. Це я дебіл, не звертаючи уваги на бізнесмена, продовжував белькотіти майор. Ще й дивувався, кретин безнюхий: час минає, а слід нашого втікача в будинку свіженьким лишається, не вивітрюється. Звісно, не вивітрюється, він же його поновлює! Уночі по коридорах гуляє
Тобто як, гуляє? страшним шепотом перепитав Іващенко. Ви що, хочете сказати, мій зниклий компаньйон ТУТ? Він обвів поглядом стіни кабінету, немовби сподівався прямо крізь кладку, штукатурку й гіпсокартон побачити принишклого втікача.
Я точно вам кажу, тут ховається, мерзотник! майор збуджено походжав туди-сюди кабінетом. Збудував собі укриття
Ще й досі приголомшений, Іващенко лише хитав головою, неначе його гепнули чимось важким межи очі:
Міг, нарешті погодився бізнесмен. Він у будівельний раж увійшов саме тоді, коли я переговори стосовно цього проекту почав. Заздалегідь готувався, гад!
Тепер треба тільки вирахувати, де розумник ховається! і собі глянув на стіни майор.
А Іващенко зненацька спохмурнів:
Стільки, скільки він перебудовував Знаєте, він міг не те що одне укриття зробитиа всю корпорацію таємними ходами перекопати. І потім, він же раніше тут директором був! Ремонти робив. Що ж нам тепер, увесь будинок до фундаменту зривати, аби нашого втікача дістати?
Він уночі гуляти вийде, тут ми його й сходимо! азартно втрутився в розмову Богдан.
Але майор теж раптом спохмурнів:
Будемо сподіватись, звісно Але якщо він не повний ідіот, то, мабуть, здублював собі систему відеоспостереження, і вона йому не стару касету, а справжні коридори показує. А раптом той самий шеф, майор кивнув на Іващенка, вночі попрацювати залишиться або програмісти в Інтернеті затримаються. Він тоді зі свого укриття носа не показує, аж доки народ не розійдеться.
Усі знову втупилися в Серьогу.
Той засовався, почервонів і, нарешті, випалив:
Ну так, так! Зробив я йому пульт! Переносний! Дистанційний! А що
Господи! не дослухавши, простогнав Іващенко. Ти ж, виявляється, у нас талант! Та якби ти хоч половину своєї винахідливості на роботу витрачав, я б тебе начальником компютерного відділку зробив, за кордон би вчитися послав
Що, серйозно? сторопів Серьога й розгублено закліпав очима.
Але дядько лише в німому благанні звів руки до стелі.
А давайте ми замаскуємось, повернувся до справи Богдан. Хай Ірка з Тетянкою нас на щось обернуть. Компаньйон, нічого не підозрюючи, вийде погуляти
А тут на нього бачок від унітаза як стрибне, закінчила замість нього Тетянка.