Розділ 10Полювання на програміста
Є! хижо вигукнула Тетянка. Вона ривком прочинила двері компютерної зали і раптом застигла страшенно здивована.Ти тільки поглянь, хто тут у нас відгукнувся! Ні, ти тільки поглянь!
Ірка й собі увійшла. Програмісти збилися в купку й гарячково перебирали листи, що потрапили до них, клацали мишками компютерів, видзвонювали кудись по мобілкамсхоже, шукали засіб проти непереможного вірусу. І тільки одна людина сиділа, зіщулившись у кріслі й судорожно притискаючи до грудей білий конверт. І злякано поглядала на всі боки нажаханими оченятами.
Здуріти! від потрясіння Ірка навіть забула про слова майора. Оце він і причетний? Не може бути! Він жеось, як це дерево! і дівча голосно постукало кісточками пальців об одвірок, так, що навіть програмісти відірвалися від своїх антивірусників і витріщилися на Ірку. А вона голосно спитала:Серього, це що ж виходить, ти з компютера генерального бабки викачав?
Відіпхнувши крісло, хлопець звівся: дурнуватий, худий, нещасний, фізіономія розгублена і якась зовсім дитячану просто тобі карапуз із пісочниці. І раптом
А-а-а! закричав Серьога й, низько пригнувши голову, кинувся прямо на Ірку.
Дівча глухо зойкнуло, коли Серьогина голова врізалася прямісінько їй у живіт. І її відразу ж ударило спиною об коридорну стінку!
Потужним ударом, неначе в американському футболі, винісши викривальницю з дверей, Серьога стрибком розвернувся й помчав повз ошелешеного Богдана уздовж коридору, звернувши за ріг Тільки й чутно було, як швидко гупають по підлозі його розтоптані черевики. Тримаючись за живіт, що звело від болю, Ірка встала на ноги.
Ірко, ти як? Ти ціла, Ірко? одне поперед одного запитували до смерті налякані Богдан та Тетянка.
Майор акуратно взяв Ірчині руки й співчутливо прокректав:
Удар твердим тупим предметом у черевну порожнину. Враз дух перехоплює, його пальці вміло придавили дівчинці живіт. Так боляче?
Боляче, не боляче ледь чутно озвалася Ірка. Голос поволі повертався до неї, неначе йому із зусиллям доводилося пробиватись крізь стиснуту діафрагму. Ну, чого поставали? Ловіть гада, бо втече!
Від мене? Жартуєш! схаменувся майор.
Важкий десантний ніж вилетів з ушитих у колошу піхв і встромився в лінолеум. Майор зробив переверт І ось уже вздовж коридору пронісся величезний вовк. Ковзаючись пазурами по слизькій підлозі, він повернув за ріг, і переможне виття звіра, що вгледів здобич, відбилося від стін. Відчайдушно заверещала якась жінка
Він що, здурів? А ще мент! Там же купа люду, вони все побачать! закричав Богдан.
За ним! Як би чого не сталося! підхопила Ірка й, хитаючись, звелася на ноги й зробила крок.
Богдан із Тетянкою перезирнулися, підхопили її під руки й потягли вздовж коридору.
Та що ви мене тягнете, мов очманілі! вирвалася Ірка. Краще допоможи, зніми біль!
Авжеж! Тетянка гучно ляснула себе по лобові. Протупила!
Як завжди, буркнув Богдан.
Тетянка притулила долоню до живота подруги й забелькотіла замовляння. Від її пальців потекло лагідне рівне тепло, зменшуючи біль, відновлюючи дихання. Глибоко зітхнувши, Ірка випросталась І відразу ж помчала вперед. Туди, де гарчання змішалося з панічними криками й переляканим вереском.
Не хвилюйся, майор його впіймає! на бігу крикнув Богдан.
Друзі теж повернули за ріг і відразу ж зрозуміли, що майор справді зловив Серьогу. От тільки користі від цього було небагато, бо майор і сам упіймався.
Судячи з розідраного одягу, молодший програміст уже встиг познайомитися з пазурами Ментівського Вовкулаки. Серьога сидів, прилипнувши до дверей офісу, й жалібно голосив:
Тепер що, в усіх пазурі? Це що тепер, модно?
Час від часу він безнадійно стукав у двері офісу кулаком. За дверима теж лунав стукіт. Схоже, працівники офісу, побачивши вовка, що мчав по коридору, розсудливо вирішили забарикадуватися меблями. Меблі були легкі, пластикові, і на повноцінну барикаду їх треба було дуже багато.
Утім, особливо можна було й не старатися. Бо перед офісними дверима й напівпритомним Серьогою стояли двоє. А точніше, дві. Пещена жінка в брючному костюмі, озброєна важелезною папкою, і бабця-прибиральниця в синьому халаті зі шваброю в руках. Шерсть на вовчому зашийку стала дибки, і він, грізно вигнувши спину й тупцяючи на місці, раптом злетів угору, намагаючись перестрибнути через жінок і дістатися до Серьоги.
Швабра гепнула вовка прямо по морді.
Не чіпай хлопця, тварюко! гаркнула бабця.
Твердим краєм папки вовк отримав по хребту, а гострий носок модельної туфельки врізався йому в ребра:
Пішов геть, тварюко!
Вони ж його зараз прибють! нажахано заверещала Тетянка, побачивши, як у повітря злетіла швабра, аби наступним ударом розтрощити перевертню череп. На замовляння не було часу, і відьмочка просто владно крикнула:
До мене! Ану до мене!
Вовка неначе хтось смикнув за задню лапу. І його протягло по підлозі, одним махом вихопивши з-під удару, що наближався. Швабра глухо грюкнула об підлогу.
Це твій собака, дівчинко? важко дихаючи, поцікавилась пещена пані.
Ментівський Вовкулака ображено завив і рвучко став на ноги.
А жінка продовжувала вичитувати Тетянку:
Такий страшний, ледь юнака не загриз! Чому він без намордника?
Тетянка уявила собі Ментівського Вовкулаку в парадній майорській, ні, краще відразу в полковницькій формі, кашкетіі в наморднику! Не витримала й зареготала. І відразу ж отримала гарний потиличник.
Смішно їй! Знайшла, з чого сміятися! злісно процідив знайомий голос.
Майор, котрий уже набув людської подоби, звівся на дві ноги. Пані похитала головою, немов відганяла муху, і витріщилася на перевертня здивованими очима:
Чоловіче, а ви тут звідки? А де собачка?
Собачка?! клацнув іклами майор. А юнак ваш, якого ледь не загризли, де, захиснице паршива?
Дама озирнулася. Позад неї нікого не було.
Утік, боягуз паскудний! гаркнула Ірка. Зараз я його! Ану до мене! незрозуміло кому крикнула вона.
Утім, кому саме, відразу ж стало зрозуміло. Швабра вирвалася з рук прибиральниці й лягла Ірці в підставлену долоню. Мазок польотного зілля по запясткахвідьмочка стрибнула на щітку й знялася до стелі. Однаково замружившись і схопившись за серця, пещена пані й бабця-прибиральниця сповзли по стіні.
Де він? закричала Ірка. Шукай його, майоре, шукай!
Зовсім мене за Жучку тримають! обурився майор.Позич ножичка, пацан! Вихопивши в Богдана з-за пояса дволезий кинджал, Вовкулака зробив через нього переверт І ось уже, припавши носом до сліду, величезний вовк почав переслідування.
Хвацько гикнувши, Ірка штопором угвинтилася в повітря і погнала слідом за вовком, спритно закладаючи віражі на коридорних поворотах.
Усю підлогу ножами поколупали, з докором похитав головою Богдан і обережно витяг кинджал із лінолеуму. Якось ми неакуратно з тутешнім майном.
І взагалізабагато галасу й біганини, зненацька погодилась Тетянка. Чого за ним ганятися, питається?
А ти що пропонуєш, хай він змотається? войовничо спитав Богдан. Навіть якщо Тетянка за виняткових ситуацій часом із ним і погоджувалась, то він із Тетянкою погоджуватись аж ніяк не бажав.
Авжеж, нехай, незворушно погодилась білява відьма. Далеко все одно не втече. Вона витрусила посеред коридору жменьку сушеної трави з невеликого саморобного пакетика й наказала:Кільцем тобі доріженька, Серього!
Ти навіщо сміття накидаєш? слабко відреагувала прибиральниця, розплющивши одне око. І відразу ж його заплющила, оскільки за Тетянчиною спиною почувся тупіт ніг. Хтось біг, аж повітря свистіло.
Дівча озирнулося. Доріженька кільцем неминуче привела програміста-втікача назад до юної відьми. Очманілий хлопець мчав, не розуміючи куди. Слідом за ним неслася Ірка на швабрі, а за нею стелився по підлозі величезний вовк. Серьога весь час озирався й божевільними очима зиркав на своїх незвичайних і страшних переслідувачів, а з його горла виривався тонесенький, відчайдушний вереск:
Не буває! Не вірю! Відьми! Перевертні! А-а-а!
Хрипло, загнано дихаючи, Серьога пробіг повз Тетянку Підступна відьмочка виставила ногу й носком кросівки зачепила утікача за щиколотку.
Скинувши руки, хлопець гепнувся й розпростерся на підлозі. Спробував звестися. Але згори, вдаривши підметками йому в спину, спікірувала Ірка, а на плечі довгим стрибком звалився перевертень.
Тримай його! Вяжи! Крути! клубок тіл прокотився по коридору, а коли розпався, Тетянка знову зареготала.
Дві пари наручників скували Серьогу по руках і ногах, а крізь наручники було пропущено швабру. Серьога висів на ній, немов жертва людожерів у кіно.
У-у-у, сміхотунка! Швабру покажиі то ірже! знизав плечима майор, котрий знову прибрав людської подоби. А що тут смішного? Адже так зручніше! Япопереду, сестричка й хлопчакпозаду. Нумо, взяли й потягли!
Ірка з Богданом та Ментівський Вовкулака підхопили швабру з двох боківСерьога слабко заскімлив, провисаючи, і, гордо тягнучи «впольовану» здобич, рушили до Іващенка.
А хвости за вами хто підбирати буде? спитала вслід Тетянка.
Ірка й майор дружно зиркнули собі через плече й нижче. А потім так само дружно поцікавились:
Які ще хвости? Нема ніяких хвостів!
Та я, власне, ось їх мала на увазі, трохи розгублено пояснила Тетянка, киваючи на пані з папкою та бабцю-прибиральницю. Вони надто багато бачили: перетворення, польоти. Напевно патякати будуть.
Вовкулака зміряв оцінювальним поглядом напівнепритомних жінок і буркнув:
Так, проблемка! Одразу я її, мабуть, і не вирішу. Тим більше, пообідав зовсім недавно.
Гаразд, ідіть! Ідіть собі до Іващенка, відразу ж заквапилася Тетянка. Я й сама впораюсь. Ідіть, ідіть, не затримуйтесь.
Процесія зникла, і лише тоді Тетянка полегшено зітхнула.
Вирішить він! У-у-у, вовцюга! пробелькотіло дівча й нахилилося до небажаних свідків. Обидві ледь-ледь розплющили очі й знову нажахано їх заплющили, побачивши над собою обличчя. Не така вже я й страшна! трохи образилась Тетянка. Що ж мені з вами робити? І тут вона радісно клацнула пальцями. Знаю! І відьмочка ледь чутно заспівала:Ой, ходить Сон по вулоньці, в білесенькій кошулоньціДихання жінок стало рівним, спокійним. А Тетянка все співала Ходить-ходить, тиняється, до памяті торкається. Ходи, Сонку, у колисоньку, приспи нашу дитиноньку, хай спить, не бубнить, що бачилате забуде, що згадаєза сон має. Ось так!
Під стіною, прямо на підлозі, безтурботно заплющивши очі, спали бізнес-леді й бабця-прибиральниця.
Це ж треба, похитала головою Тетянка. Зовсім Іващенко своїх службовців замучив, прямо в коридорі засинають від перевтоми! Та ще й сни такі дивні бачать: з перевертнями й літаючими дівчатками. Доведеться генеральному на позачергову відпустку розщедритись. Відьмочка обережно підмостила папку з документами під голови жінкам і підтюпцем кинулась наздоганяти друзів.
Розділ 11Сімейна справа на мільйони
Так, я не зрозумів! Я сказав: буде заважатиможете його прогнати, а ви зв'язали його, як сосиску, чорт забирай!Іващенко вискочив з-за столу й розлючено витріщився на компанію, що ввалилася до його кабінету: трійко дітлахів і майора.
Не відповідаючи, четвірка кинула на диван прикутого до швабри Серьогу й почала відсапуватись.
Серьога зиркнув на Іващенка геть божевільними, сповненими жаху очима:
Д-дядечку! цокаючи зубами, немов у ознобі, вичавив Серьога. Дядечку, вони на швабрі! Літали! А потім от у цього він підборіддям показав на майора, зуби, пазурі! Увесь волохатий! Щодуху за мною! Дядечку, я не здурів! Я справді бачив!
Бачивот і мовчи, а то миттю відправлю до матінки раз і назавжди. І робіть без мене, що хочете! гаркнув на Серьогу Іващенко. Потім повернувся до відьмочок. А ви? Ви що собі дозволяєте? Літають вони! Що люди подумають?! Я взагалі шкодую, що з вами звязався! Ви не відьми! Ви монстри-руйнівники! Половина корпорації без світла сидить! Стінку проламали! Чим вона вам заважала? Підлогаподекуди помальована, а подекуди взагалі в дірках! Співробітники кажуть, що по коридору собаки гасають!
Ментівський Вовкулака ображено буркнув. Іващенко рвучко розвернувся до нього, явно збираючись сказати якесь різке слівце, але раптом замовк. Замислено глянув спочатку на Серьогу, потім на майора, і його аж пересмикнуло:
А ще про дедуктивний метод щось втирав, про новітню американську техніку з докором процідив бізнесмен. А сам Він знову переключився на дівчаток. Що за історія з листами? Чорти мене за язика смикнули сказати, що ви курєри! закричав він. Що за листи ви розкидали по всій корпорації, яких дурниць там понаписували?!! Іващенко спинився, аби перевести подих, і Ірка поспішила скористатися цією паузою:
Нічого ми не понаписували!
Що? Відпираєтеся? Виправдовуєтесь? Навіть не намагайтеся мене переконати, що листице не ваша робота, все одно не повірю!
Роботанаша, але ми нічого не писали! Ніхто нічого не писав, продовжувала наполягати на своєму Ірка.
А що ж тоді мої службовці читали?
Чого людина боїться, про те в листі й прочитає, хоча насправді там нічого не написано! Це замовляння таке, ну, чари, аби вам зрозуміліше було! Ваша секретарка, наприклад, прочитала, що ви її звільняєте, програмістищо зявився новий вірус
Мало того, що ви компютерний відділок залякали, побивався далі Іващенко, то ще й співробітника в них викрали! Він тицьнув пальцем на Серьогу. Чому ви звязали мого племінника?!
А чому ваш племінник найбільше боявся, що ви дізнаєтесь, як він переказав пятдесят мільйонів з вашого рахунка? відбивалася Ірка.
Іващенко відкрив був рота для ще однієї гнівної тиради й застиг. Проте Серьога заверещав:
Не вір їм, дядечку! Вони все брешуть! Наклеп зводять! його страх перед відьмами й перевертнями моментально зник. Тепер Серьога боявся зовсім іншого.
Сам ти брешеш! втрутилася Тетянка. Хто горлав: «Не брав я ваших пятдесяти мільйонів»? Звідки ти взагалі про ці мільйони знаєш? Ви що, усій корпорації роздзвонили? з підозрою поцікавилась вона в Іващенка.
Той похитав головою й послабив на шиї краватку:
Нікому, хрипло відповів бізнесмен. Тільки я й компаньйон.
От-от! переможно сказала Тетянка.
Та не горлав я нічого, белькотів Серьога.
А в мене записано, що горлав, Тетянка показала аркушик із записами.
Ірка зазирнула до аркушика, її обличчя набуло дуже дивного виразу, і, вихопивши записи в здивованої подруги, вона швидко сховала їх до кишені, неначе боялася, що їх побачить хтось іще.
Ти чого?.. почала Тетянка й одразу ж замовкла, оскільки Іващенко ошелешено забелькотів:
Серьожо? Хлопчику, як же ти міг? бізнесмен враз став схожий на спущену повітряну кульку: маленький, зморщений, нещасний. Він стомлено повернувся до себе за стіл, важко сперся головою на руки. Я ж про тебе так піклувався А мені ви навіщо свій лист-страшилку надіслали? раптом суворо спитав генеральний, розмахуючи білим конвертом. У мене що, по-вашому, проблем мало? Я як прочитав, що мої партнери знають про зниклі гроші, то ледь не вмер!
Друзі перезирнулись. Ірка витягла свою колоду, нашвидкоруч перерахувала. Усі карти були на місці, включно з останньою, яку вони забрали в Серьоги. Дівча зі співчуттям глянуло на Іващенка:
Ми вам нічого не надсилали, Володимире Георгійовичу!
Якусь мить бізнесмен тупо вивчав штемпель на конверті, потім вилетів з-за столу, підбіг до племінника й схопив його за горлянку:
Де гроші? Швидко кажи, куди гроші подів! Задушу!!! Іващенко щосили термосив Серьогу. Швабра хилиталася між ними, раз у раз стукаючи хлопця по голові.
Я не дівав! Я не спеціально! Я не сам! Мені наказали! придушений міцною хваткою дядечка хрипів Серьога.
Хто тобі міг наказати, хто? Тут я начальник! Для всіх і кожного: начальник, цар, Бог і рідний дядечко!
Мені ти й так рідний дядечко! слушно заявив Серьога, але, побачивши, що очі дядечка до країв сповнені люттю, закричав:Він мені теж начальник! Компаньйон твій. Приходить і каже: «Перекажи, Серьожо, грошики в інший банк, ти ж умієш!». А я й справді вмію! Це тільки ти думаєш, що я не вмію нічого! І племінничок знову забелькотів:Я ж не знав, що не можна. Він мене одурив! Сказав, що заплатить, як за підробіток! Ти ж сам кажеш: працюй, дорослий хлопець мусить працювати! А він зник і не заплатив нічого, і коли повернеться, не сказав! А може, ти мені заплатиш, га, дядечку? Я все-таки старався!