Так-так, добре! Просто чудово!
Богдан із Тетянкою обмінялися стривоженими поглядами.
Та годі тобі смикатись, Хортице почав був Богдан й ураз осікся, оскільки Ірка знову здригнулася й почала обмацувати свої руки, шукаючи пазурі.
Двері прочинилися. Семеро вовкулак підхопилися, уздрівши Володимира Георгійовича Іващенка. Вигляд бізнесмен мав не найліпший. Він був блідий, зовсім як Ірка, і чомусь раз у раз поглядав на Тетянку: злякано й водночас якось ображено.
Трохи здивувавшисьздається, ображатися йому було ні на що, Тетянка підбадьорливо кивнула:
Добридень, Володимире Георгійовичу! Як справи? Як компаньйон? Як Серьога?
Іващенко вичавив у відповідь фальшиву бадьору посмішку:
Спасибі, всі прочумалися. Тепер під домашнім арештом. Обидва. Знайдуть спосіб покрити збитки компаніїпоставлю діло на гальма. А як не знайдутьбуде їм на горіхи! У нас через них усе одно дефіцит бюджету на півмільйона доларів! Адже правильно? і він запитально глянув на Тетянку, немовби чекав від неї підтвердження.
Не дуже розуміючи, що саме вона мусить підтвердитичи то правильність заходів стосовно шахраїв, чи то розмір дефіциту, Тетянка кивнула, погоджуючись і з тим, і з іншим.
Ну то що, всі готові? поцікавився Іващенко й знову уважно глянув на Тетянку.
Ледь помітно знизавши плечима, дівча знову кивнуло.
Іващенко повернувся до банківського службовця, котрий чекав на нього.
Я попереджав по телефону: я хочу взяти з рахунка компанії півмільйона доларів Він осікся й знову з тривогою зиркнув на Тетянку. Тій нічого не залишалось, як знову кивнути. В очах бізнесмена нібито промайнула якась надія, але її місце одразу ж заступила тривога. І поділити їх на десять іменних рахунківпо пятдесят тисяч на кожний
Бізнесмен укотре запитально глянув на Тетянку. Та відповіла йому здивованим поглядом. Але Іващенко вперто чекав і явно не збирався нічого починати, доки не одержить Тетянчиної згоди. Здивоване дівча ще раз кивнуло.
Зараз усе зробимо, Володимире Георгійовичу! бадьоро запевнив службовець. Одержувачі всі тут? Чудово! Проходьте сюди, будь ласка!
Заклацали клавіші компютера. Тихо загувши, принтер виплюнув бланки банківських угод. Десять зовсім однаковісіньких угодвідрізнялися тільки імена. Іващенко підписав їх.
Ось бачите, з мого боку все точно як ми й домовлялися, копієчка в копієчку! повернувся він до Тетянки, і в його голосі пролунала вже неприхована претензія. А якщо вам довелося поділитись із цими панами, він кивнув на сімох напрочуд задоволених вовкулак, то я тут ні до чого! І пробувати витрусити з мене вдвічі більшу сумунекрасиво! У нас угода була! Ви колись чули про бізнесову етику, люба дівчинко?
Я?! вигукнула ошелешена його натиском Тетянка.
Ви, ви! Судячи з вашого подивуніколи не чули! продовжував наступ Іващенко. А треба було б, якщо ви, звісно, хочете займатись справами!
Я Я не в тому сенсі «я», що ніколи не чула, а в тому сенсі «я», що нічого з вас не вимагала! спробувала спинити його розгублена Тетянка.
Та невже?! з недовірою посміхнувся Іващенко. Може, це ви таким чином мене підюджували, щоб я не ухилявся від виплати? Так це теж огидно! Я не давав вам жодного приводу мене підозрювати! У нас є угода! Моєю кровю, між іншим, підписана! А ви
Стривайте, на мить відволікшись від обмацування нігтів і зубів, втрутилась Ірка. Чого це ви на Тетянку напалися?
Я на неї? обурився бізнесмен. Це вона на мене! Зі своїми чаклунськими штучками!
Та не нападала я на вас! Тетянка вже ледь не плакала.
А чому ж тоді в локальній мережі корпорації стороння програма шастає? Між іншим, «Відьма Тетянка» називається!
Ірка й Богдан перезирнулися, а Тетянка страдницьки наморщила личко.
І що, ця «Відьма Тетянка» дуже шкідлива? зніченим голосом поцікавилась вона.
Авжеж, можна навіть не питати, буркнув собі під носа Богдан.
О, ні, ну що ви, зовсім не шкідлива! зі знущальною любязністю відповів Іващенко. Просто з якого б компютера я не підключався, вона відразу ж починає качати свої права! Жодну програму відкрити неможливо, аби поперек екрана не зависло повідомлення від «Відьми Тетянки»!
Ну і що ж вона вам пише? похмуро спитала Тетянка.
Ви маєте на увазі, що ви мені пишете? А то ви не знаєте! Завжди одне й те саме! «Дай мільйон, дай мільйон, дай мільйон!»
Ірка мимохіть пирснула.
Не «Відьма Тетянка», а просто Паніковський якийсь! гаркнув Іващенко. Мільйон! Аякже! Домовлялися на півмільйона, от ви їх і отримали! І, круто розвернувшись, він вийшов геть із банку.
Тетянка зробила крок за ним, немовби хотіла наздогнати й усе пояснити. Але крізь скло дверей було видно, як Іващенко застрибнув до свого джипа. Двигун заревів, і машина помчала геть.
Тетянка в розпачі махнула рукою.
От завжди так із цими дорослими! У чому завгодно готові звинуватити, а нас ніколи не вислухають! ображено мовила вона.
А чому ця «Відьма Тетянка» з нього мільйон вимагає? поцікавилась Ірка.
Ну-у Тетянка замялася. Коли ми компютер розпитували, я подумала, що ми надто дешево беремо, що можна було б з Іващенка й мільйон зрубати. А що, он скільки ми роботи виконали раптом дівча осіклося й пополотніло. До неї, здається, нарешті дійшло. Стривайте-стривайте! пошепки мовила вона.Що ж це виходить? Компютер тоді з мене інформацію зняв, і я тепер у ньому живу? Я?
Та не треба так нервувати. Ти ж наче як тут стоїш, угоду на пятдесят тисяч баксів он зімяла, а скоро й узагалі порвеш, спробував заспокоїти Тетянку Богдан. Мабуть, у них у локальній мережі тепер твоя цифрова копія стоїть. Ох, не заздрю ж я їм!
Не може бути! майже простогнала Тетянка. Це неможливо!
Аякже, неможливо похмуро буркнула Ірка й витягла з кишені зімятий аркуш паперу. Пригадуєш, коли ми замовляння на карти наклали, аби кожен у них побачив свій страх, то я тебе просила записувати, хто чого боїться?
Звісно, пригадую, знизала плечима Тетянка. Я ще Серьожине зізнання записала й тобі дала. Думала, що ти його Іващенку покажеш, а тираз! і до кишені папірця сховала. Я що, щось неправильно там записала?
Вираз Ірчиного обличчя став дуже дивний:
Та хто його зна, що ти там узагалі записала, пробелькотіла вона і, секунду повагавшись, тицьнула записку під носа подрузі.
Тетянка здивовано дивилася на аркуш, списаний, безсумнівно, її власним почерком: «01100 010011110100111101010101111001».
Що це таке? отетеріло спитала вона.
Коли не помиляюсь, це двійковий компютерний код, незворушно відповіла Ірка.
Острів перевертнів
Що робити Ірці Хортиці, якщо світ довкола неї стає чорно-білим і напрочуд чітким, проте думки починають плутатися, й просто посеред шкільного коридору в супермаркеті в кабінеті зубного лікаря вона обертається на гігантську чорну борзухортицю.
Хто він такий, незнайомець зі сповненими червоним вогнем зміїними очима, й навіщо йому так треба, аби Ірка залишилась чудовиськомнапівлюдиною-напівсобакою Чому вовки-перевертні зійшлись у смертельній схватці з перевертнями-соколами, що приховує Ментівський Вовкулака, й до чого тут гламурна білявка із зеленими очима?
І що стане з тим, кому в ніч Сонцестояння зустрінеться охоронець старого козацького скарбу? Одна бідавідповіді на ці запитання дадуться лише в обмін на справжню Хортову кров, пролиту на тисячолітні камяні вівтарі острова Хортиця.
Розділ 1Дівчинка із собачою головою
А може, ти все-таки повернешся додому? Сьогодні перше вересня, усе одно жодних занять не буде!
От якраз сьогодні й треба йти! Якщо раптом доведеться швиденько тікати, ніхто нічого не помітить! І взагалі, сьогоднієдиний кльовий шкільний день! Хоч із народом поспілкуюся. У мене як, усе гаразд?
Богдан оглянув Ірку уважним поглядом.
Пазурів, здається, не видно, він зазирнув їй за спину. Хвоста теж. Рота відкрий, ікла перевірю
Ірка страдницьки звела очі до урочистого яскраво-блакитного неба.
Усі хлопці геть тупі. Хіба я тебе про це питаю? вона засунула руку до кишені рюкзачка й витягла дзеркальце. Ікла вона й сама відчує, якщо ті знову вилізуть, а от помаду справді треба перевірити.
Ірка обсмикнула білу блузку.
Ходімо?
Богдан із сумнівом похитав головою:
Не подобається мені все це! Я навіть пригледіти за тобою не зможу, ми ж на різних поверхах!
Ще чого! Приглядати він за мною буде! За собою дивися!
А навіщо за мною дивитись? слушно заперечив Богдан.У мене ікла-пазурі не ростуть і на чотирьох я теж не бігаю
То що ж мені тепер, усе життя вдома сидіти?! обурилась Ірка. Ти як хочеш, а я пішла!
Із незалежним виглядом закинувши рюкзачок на плече, вона подалася довкола шкільного будинку. Богдан, невдоволено бурмочучи, пішов за нею.
Шостий «Б»! Тьху ти, ми ж уже сьомий! Сьомий «Б» сюди! Сьомий «Б»! склавши руки рупором, репетувало високе кремезне дівча, цілком перекриваючи галас сповненого людьми шкільного подвіря.
Ірка махнула рукою Богдану:
Я до наших. А після занять побачимось.
Ти все-таки будь обережною, буркнув Богдан і, різко розвернувшись, рушив до компанії шестикласників.
Ірка знизала плечима. Дуже слушна порада, нічого не скажеш. Неначе обережність чимось їй допоможе.
Сьомий «Б», сюди! прямо в обличчя Ірці крикнуло дівча.
Привіт, Наталко, ти чого горлаєш? Думаєш, ми за літо одне одного так забули, що не впізнаємо? спитала Ірка.
У нас новачки, не прибираючи від рота складених рупором долонь, повідомила Наталка Шпак. А вони твоєї морди, Хортице, ще не знають!
Морди? Ірка ледь стрималась, аби знову не полізти за дзеркалом. Але обмежилася тим, що провела долонею по щоці, відчула гладесеньку шкіру й на цьому заспокоїлась. У мене, щоб ти знала, не морда, відповіла вона й тихесенько, собі під носа, додала:У всякому разі, зараз. Після твого крику новачки до нас навіть близько не підійдутьгаласуєш, як припадочна, ще, не дай Боже, на людей кидатися почнеш! Ти що, не можеш на асфальті написатисьомий «Б»?!
Хортиця натягла стильний блузон й одразу вирішила, що вона тут найрозумніша, скривила губи в гордовитій посмішці Оксанка Веселко, перша красуня шостого, хоча ні, уже сьомого «Б».
Це в тебе весь розум у блузці, а в мене він у голові, поважно заявила Ірка, приєднуючись до звичної компанії дівчаток з її класу.
На задньому плані промайнуло незнайоме обличчясхоже, це була одна з тих самих новачків.
Звідки такий прикид, Хортице? не могла заспокоїтись Оксанка, і в її погляді можна було прочитати погано приховані заздрощі.Я таку спідницю в «Манго» бачила.
Ірка задоволено зітхнула. А Тетянка ще казала, що «Манго»то відстій, і тягла до неймовірно крутого бутика, де їй мама зазвичай ганчіря купує. Та хто б у Ірчиному класі міг упізнати спідницю з того бутика? А так повний порядок, у всіх дівчат очі по пять із половиною копійок.
Матуся з Німеччини гуманітарну допомогу надіслала? єхидно бовкнула Оксанка. І відразу ж заточилася, неначе її хтось сильно штурхонув кулаком під бік.
В Ірки миттю зіпсувався настрій. Не надто приємно визнавати, що весь клас чудово знає про всі твої проблеми. Зрозуміло, що в декого теж із батьками, як ото каже їхня класуха, недокомплект. У чотирьох батьки живуть окремо, а в Шпак навпаки, тільки батько й брат одинадцятикласник, тюхтій рідкісний. Але щоб і батько й мати невідомо де вешталисьце тільки в Ірки. Можна сказати, рекорд класу.
Це ти, якщо предки про тебе не подбають, без штанів залишишся. А я, між іншим, працюю, гордо відповіла Ірка.
А що тут поганого, коли про мене батьки піклуються? відбивалася Оксанка. І брючки класні купили. Вона покрутила сідничками, демонструючи справді непогані чорні брючки. І на море звозили. Бач, яка засмагане те, що твоя, з бабусиного городу, по рукави футболки!
Засмага в мене дуже навіть рівна, злодійкувато роззирнувшись на всі бокичи бува не дивиться хто з хлопчаків, відтягнула комірець блузки Ірка. Оксанка її за дурепу тримає, чи що? Город можна й у купальнику полоти, між іншим, найкраща засмага виходить, до середини зими потім тримається. Хоч у неї й немає часу цілісінькими днями на пляжі з боку на бік перевертатися, наче сосиска на сковорідці.
Можна подумати, що ти так уже й круто працювала! закопилила губу Оксанка. Машину тепер купиш, квартиру в центрі.
Ні, мабуть, на те й те мені не вистачить, а от на щось однебез проблем, зловтішно пирхнула Ірка.
Годі нам мізки пудрити, Хортице! Наталка підвела голову від величезної літери «Б», яку вона намалювала крейдою на асфальті.Ти що, ціле літо банки грабувала чи наркотою торгувала?
Чим треба, тим і торгувала, знехотя буркнула Ірка.
Вона вже пошкодувала, що завелась із Веселко й ледь не бовкнула зайвого. Аби приховати своє збентеження, Ірка полізла до рюкзачка за помадою й почала вже вкотре підмальовувати губи. І відразу ж збагнула, що зробила ще одну помилку.
Погляди дівчаток так і прикипіли до золотавого тюбика справжньої й, мабуть, дуже дорогої фірмової французької помади, що її Ірці подарувала Тетянка на честь успіху «Іващенкової справи». Ірка побачила, як сестрички Яновські, перші шкільні пліткарки, багатозначно перезирнулися.
Ірино, у пристойному товаристві вкрай некрасиво займатися своїм туалетом. Але якщо вже тобі так треба підмалювати губи, іди до туалету й підмальовуй там. Хоча у твоєму віці могла б і обійтися без цього, в Ірки за спиною зявилася монументальна постать Катерини Семенівни, класної керівниці сьомого «Б», більш відомої, як Баба Катря.
У туалет за туалетом, тихо гмукнула Оксанка.
А ти, Веселко, теж зараз же витри помаду! Баба Катря всім корпусом розвернулася до Оксанки. У Хортиці це неподобство хоча б нормального рожевого кольору, а в тебене зрозуміло що! На воскреслого небіжчика схожа!
Ірка зиркнула на класуху із осудом. От якби ще й дорослі навчилися дотримуватись власних повчань. Баба Катря повсякчас повторює: «Не кажи те, чого не знаєш!», а сама туди ж такивоскреслих небіжчиків обговорювати пхнеться. Можна подумати, вона хоч одного бачила!
Не можеш не фарбуватисякупи собі помаду як у Хортиці! зажадала вчителька.
Та я б і купила! слізно заскиглила Оксанка. Із задоволенням!
То що ж тобі заважає? здивувалася наївна Баба Катря.
Відсутність грошей. Я влітку банки не грабувала й наркотою не торгувала, буркнула Веселко.
Але вчителька її вже не слухала. Біля виставленого перед входом мікрофона зявилася директриса, а поруч заметушилися якісь дуже офіційні дядечки в костюмах і з краватками. Баба Катря й собі забігала.
Сьомий «Б»!!! кричати класуха вміла куди краще за Наталку. Негайно вишикувались! Яновські, вам що, особливе запрошення потрібно?
Ірка швидко засунула помаду в розстебнуту кишеню рюкзака. Шкільне подвіря миттю завирувало й майже відразу стихло. Строката юрба школярів розбіглася по чотирьох боках довгого прямокутника, шикуючись для традиційної лінійки. Тільки поруч із сьомим «Б» продовжували метушитись учителі молодших класів, відганяючи матусь і шикуючи першокласників, котрі ховалися за пишними букетами. А величезний, наче шафа, дядечко-спонсор уже змінив біля мікрофона директрису, аби «подарувати любим школярам» величезний світ і ще один маленький телевізор на додаток.
Високий красунчик у світлому костюмі сліпучо посміхнувся і явно позуючи перед однокласницями, легко підхопив справді невеликий телевізор на руки. А потім поніс уздовж рядів, демонструючи всім бажаючим.
Який він кльо-о-овий! замріяно закотивши очі, мовила Оксанка.
Хто, телик? перепитала Ірка.
До чого тут телик! обурилась Оксанка. Андрій! З одинадцятого «А»! Вона кивнула на старшокласника, котрий ніс телевізор.
Та такнічого, не зовсім упевнено схвалила Ірка, коли без телевізора.
Телевізор, хоч і невеличкий, а все-таки виявився важким. Невимушена посмішка на обличчі Андрія змінилась на напружену гримасу. І, немов у дзеркалі, ця гримаса відбилася на обличчі директрисита, судячи з усього, боялася, що школа втратить подарунок, так жодного разу ним і не скориставшись.
Це його батько телика подарував! схоже, образилась за свого кумира Оксанка.
Треба було ще менший вибрати, пробелькотіла Ірка, споглядаючи, як у Андрія почав збиватися крок. Важкий телевізор одтягував йому руки, пригинав до землі.