Та треба ж було якось отій малечі мізки запудрити! обурився Богдан. Послухала б ти мене, сиділа б удома, то нічого б і не трапилося! Думаєш, якщо ти відьма, то, виходить, найрозумніша?..
Я не відьма, тихо прошепотіла Ірка, і її очі налилися слізьми.
можна нікого не слухати, продовжував дратуватися Богдан і раптом зупинився:Що ти сказала? Ірко, ти чого?
Я не відьма, повторила Ірка, і в неї по щоках покотилися сльози. Я я я соба-а-ака! Некрасиво розтягнувши рота, Ірка нестримно заревла.Собака я!
Ну Ірко, ну ти, того перебільшуєш. Ще скажи, що ти с Ні, дівчаткам такого говорити не можна. Ніяка ти не собака, а дуже навіть кльова дівчинка, миттю забувши про свою злість, Богдан розгублено тупцював довкола Ірки.
Дівчинка рішуче тріпнула волоссям і крізь плач крикнула:
Собака! Буду тепер усе життя вдома сидіти! Як у вязниці! Мене навіть на вулицю випускати не можна!
Чому не можна? Якщо на поводку й у наморднику остаточно втративши розум від Ірчиних сліз, він уже сто років не бачив, щоб Ірка плакала! бурмотів Богдан.
Ірка завила. Хлопчак замовк, зрозумівши, що з усіх можливих розрад він вибрав, мабуть, найменш підходящу.
Ірко, Ір, ну припини, ми щось придумаємо, чесно! Ну досить, Ір! він заходився квапливо копирсатися у своїй сумці.Я тобі ось кульку прихопив! Поглянь яка! На, візьми, ти ж завжди любила кульки!
Він почав тицяти їй у руки маленьку синю кульку на золотавій стрічці, яку відірвав від прикраси біля шкільного входу. Продовжуючи схлипувати, Ірка потяглася за кулькою.
Гострі довгі пазурі висунулися з кінчиків її пальців, наскрізь простромлюючи синю оболонку. Кулька глухо луснула.
На камянистій доріжці старої міської балки, уткнувшись обличчям у власні величезні собачі лапи, розпачливо ридала чорноволоса дівчинка років дванадцяти. А між міцними, кинджальної гостроти пазурами безсило звисала синенька ганчірочка, що колись була повітряною кулькою.
Розділ 2Хто допоможе Ірці?
І нащо ти з тією Оксанкою погризлася? безнадійно дивлячись кудись поперед себе, спитала Тетянка.
Я з нею все життя гризуся, пробурчала Ірка. Ми з нею з першого класуяк кіт із собакою.
До речі, а де твій кіт? стрепенулася Тетянка, роззираючись навсібіч. Ірчиного кота вона дуже поважала.
Ірчині очі налилися сльозами:
А де може бути кіт, якщо в хаті тепер собака? Утік!
Як, зовсім? зойкнула Тетянка. Зникнення персонального відьминого кота було б справжньою трагедією.
До саду переселився, зітхнула Ірка. Мисочку йому під ґанок довелося переставити. Мене більше й знати не хоче, навіть не підходить!
Якщо зовсім не втік, може, ще все владнається, спробувала втішити подругу Тетянка. Тільки ти постарайся не злитися. Мені здається, що ти перевтілюєшся якраз тоді, коли сердишся. Ото як учора на лінійці.
Я думав, що здурію, коли вона вухами й іклами почала обростати, сказав Богдан, який перед тим мовчки відпрацьовував якийсь випад перед дзеркалом. Він опустив меч, змахнув із чола краплі поту. От пощастило, що це кодло в масках вискочило. І кепочку я з вовка вчасно зірвав. Інакше не знаю, щоб і було!
Нічого б не було, пробурмотіла Тетянка, яка нізащо не хотіла визнавати Богданових заслуг. Не зявилося б кодловирішили б, що тільки Ірка в масці. Думаєш, нормальні люди от так просто візьмуть і повірять, що є дівчинка із собачою головою?
Якщо в мене собача голова прямо на уроці виростеповірять, заперечила Ірка й навіть замружилася, уявивши, як обертається на хортицю в Баби Катрі посеред уроку.
Зате питати не будуть, усе одно ти їм, окрім «гав», нічого не скажеш, зітхнув Богдан. Може, тобі якого сенсея знайти? Він навчить тебе емоції стримувати, будеш із ним медитувати.
І скільки років я буду медитувати, поки навчуся? А мені, між іншим, до школи ходити треба. Я й так третій день прогулюю, добре хоч бабця зранку йде біля дороги груші продавати, а то б вона мене давно застукала. І взагалі, з чого ви взяли, що я перевтілююся, коли злюся? Вас як послухати, то можна подумати, що я якась психована. Явідьма, а ви з мене бабу ягу робите. Он, тиждень назад, у супермаркеті, я навіть і не думала злитися!
Це коли ти касирці гроші в пазурах простягла? гмукнув Богдан. Ох, і злякалася ж вона! Зіщулилася, головою затряславирішила, що привиділося. Ну, я швиденько гроші в Ірки забрав
Напевно, тебе черга роздратувала, черги всіх дратують, припустила Тетянка, у котре перебиваючи Богдана.
Не було там черги, відрізала Ірка, і Богдан знехотя кивнув, підтверджуючи.Ми вдень ходили. І думала я про приємне. Про спідницю нову, про твою помаду. Як я нею Першого вересня нафарбуюся.
О, так, може, тобі якраз від помади й кепсько?! озвався Богдан, але дівчинка обдарувала його презирливим поглядом.
Кепськоце коли нудить, а не коли ти на собаку обертаєшся, поважно відповіла на те Ірка.
Від гарної французької помади ще нікому не ставало кепсько, додала Тетянка. Гадаєш, наші вовкулаки, коли перевтілюються, так щоразу про помаду думають?
Ірка не витримала, хихикнула, уявивши собі, як їхні знайомі перевертнімускулясті хлопці в камуфляжній формі та їхній такий же здоровенний командир майорзосереджено думають про помаду, а потім разі обертаються на гігантських вовків. Ірка вже хотіла описати картину, яку вона уявила, Тетянці, як раптом помітила, що подруга сидить зовсім нерухомо, із широко роззявленим ротом.
Тань, ти чого?
Тетянка судорожно ковтнула й закрила рота.
Які ж ми ідіоти! сказала вона.
Богдан на секунду завагався, вибираючи між «Говори про себе!» та «Про тебе це давно всі знають!», і спізнився. Тетянка зірвалася з місця, вихопила з кишеньки сумки мобілку й заходилася швидко перебирати записані там номери.
Ворожимо, мучимося по-дурному, ні щоб із фахівцями порадитися! бурчала вона.Вовкулаки перевтілюються тільки тоді, коли самі того хочутьвиходить, є спосіб!
Я пробувала, як вони, через ніж перекидатися. Нічого не вийшло, сумно сказала Ірка.
А звідки ти знаєш, що треба, як вони, може, й зовсім не так! Може, там своє Слово потрібне або ще щось, буркнула Тетянка. Ага, от, знайшла! Вона натисла кнопку телефону. Здрастуйте, майоре! Це Таня. Вибачте, будь ласка, що я вас відволікаю Ви нам дуже потрібні. В Ірки неприємності, і саме ви нам можете допомогти. Ні-ні, міліція тут ні до чого. Це інше. Вона мовчки вислухала відповідь Ментівського Вовкулаки, попрощалася й вимкнула телефон. Сказав, приїде. Прямо зараз.Вона задумливо поплескала мобілкою по долоні.Тільки він страшенно здивувався, що ми подзвонили саме йому. А чого дивуватися? Можна подумати, у нас іще якісь знайомі перевертні є!
Піду чайник поставлю, вирішила Ірка. У мене зацукрована смородина відкрита, і оладки від сніданку залишилися. Із грушами.
Чайник ледь устиг закипіти, як, підстрибуючи на камянистій стежці, до Ірчиного будинку важко підкотилася машина. З-за керма виліз огрядний літній чоловяга в міліцейській формі.
Швидко він, прокоментувала Тетянка. Схоже, усі справи кинув і примчав.
Тримаючи в руках тарілку з оладками, яку тицьнула йому Ірка, майор увійшов до кімнати. Тетянка глянула на нього з подивом. Ментівський Вовкулака виглядав незвично тихим і якимось приголомшеним. Хоч майор і вислухав розповідь дітлахів, було видно, що він просто змушує себе бути уважним, а насправді в голові в нього крутяться якісь свої, схоже, не дуже приємні думки.
Вислухавши все до кінця, Вовкулака задумливо пробурчав:
Виходить, перевтілюєшся без власного на те бажання, без причини, і навіть не цілком. Стриматися не можеш. Зате коли спеціально пробуєш, нічого не виходить. Дивно. Дуже дивно, по-дитячому склавши губи трубочкою, він сьорбнув чай. Від кого завгодно очікував, але щоб Хортова кров не могла нормально перевтілюватися Та ще зараз! Знайшла час.
Я, між іншим, ніякого вашого перевтілення не просила! Мене цілком влаштовувало бути відьмою! звично огризнулась Ірка.
А ви від самого початку знали, що Ірка може перевтілюватися? поцікавилась Тетянка. Ще тоді, як ми вперше зустрілися? Тому й урятували нас від тих песиголовців?
Що ж я, своїх не відчую? знизав плечима майор. Тільки я поки твою кров не пронюхав, ніде правди діти, думав, що ти зовсім із наших, тобто вовчиця. Характер у тебе аж надто вже підхожий.
У мене що, поганий характер? образилась Ірка.
Та на Червону Шапочку не дуже схожа, посміхнувшись, сказав майор. Для твоєї породи цілком підходящий. Не дай Боже, щоб така, як ти, нашому братові вовкові до горла дорвалася. Любите ви придавити так, щоб і душу віддав. Ласенькі, процідив Ментівський Вовкулака, похмуро позираючи на Ірку.
Ірка нічого не відповіла майорові, вона лише посміхнулася, але в цій посмішці було щось таке Із завмиранням серця Тетянка раптом зрозуміла: може! Її давня, її улюблена подружка Ірка, з якою вони разом манатки підбирали, у кіно бігали, секретничали про своє, про дівчаче, справді може от такзімкнути ікла на горлі жертви й Тетянка похитала головою, відганяючи моторошнувате видіння, і нервово сказала:
Негайно ж припиніть! Обидва! Спершу Ірчину проблему вирішить, а вже потім зясовуйте, хто з вас задню лапу вище задирає!
Майор розсміявся:
От і видно, що в тебе собаки ніколи не було. Дівчатка лапу не задирають. А щодо вашої проблеми Я так розумію, що ти зважилася? він похитав головою і з осудом подивився на Ірку. Ох, не знаю, сестричко! З одного боку, начебто й виходу в тебе немає Не можеш ти напівсобакою-напівлюдиною залишатися. Знову ж таки, що тут приховувати, саме із цього за старих часів все й починалосяхоч у нас, хоч у цих свистух. Майор презирливо скривився.
У яких свистух? здивувалась Тетянка.
Птахоферма паршива, щоб їм догори лапами! Ментівський Вовкулака помахав руками, наче крильми. Орли, круки, соколи При згадці про соколів його й зовсім перекосило, начебто чогось кислого ковтнув. лебеді, знову ж таки. Відьмо, ти що, казок не читала? Я до того, що всі через це свого часу пройшли, і нема чого метеликами прикидатися. Тільки це ж, уважай, тисячу років тому було, а може, й більше! Життя інше було, і ставилися до нього інакше! А в наші часи таке встругнути Він знову похитав головою. Та ще в такому юному віці! Дивись, назавжди з тобою залишиться! Хоча, звісно, раніше допомагало й зараз допоможез'їздиш, зробиш і будеш перевтілюватися нормально. Питання в ціні.
Дітлахи перезирнулися між собою й здивовано витріщились на вовкулаку.
У якій ціні? нарешті, озвалася Ірка.
Так, ти мене не вплутуй, майор застережливо виставив долоні. Я співробітник правоохоронних органів! Тож, сестричко, їдь сама, і якщо вже твій тебе не пошкодував і в таку справу готовий уплутати, нехай він сам усе влаштовує й сам тебе активує. Я, звісно, своє місце знаю й хвіст на нього не піднімаю, але не схвалюю й дитини на таке штовхати не стану, нехай він мене хоч порве!
Хтовін? після короткої паузи тихенько запитала Ірка. Куди треба їхати? Що треба робити?
Тобто як це«хто»? перепитав майор і вп'явся в Ірку з таким самим подивом, з яким дітлахи щойно дивилися на нього. Усмішка сповзла з обличчя вовкулаки, він замислився, потім як наче здивувався, подив заступила розгубленість, потім якийсь здогад, а насамкінець, здавалося, що в жовтих вовчих очах навіть промайнув страх. Хто, хто Та ніхто, і робити тобі нічого не треба, і їздити у-й-іМентівський Вовкулака голосно пошкрябав пятірнею зашийок. Як же я раніше не здогадався! Їхати туди зараз напевно не треба! Тобто в жодному разі. Усе й так владнається. Саме. Згодом. Ясно було, що майор бреше, причому непереконливо. Начебто не міліціонер зі стажем, а хлопчисько-першокласник. Про всяк випадок, можна в ліси гайнутиусі наші так роблять, поки контролювати себе не навчаться.
У які ще ліси?! підскочила Ірка.Ви що, зговорилися? Один медитувати пропонує, інший узагалі в ліс жене! Та довкола нашого міста жодного пристойного лісу немаєсамі турбази й пансіонати, де зараз повнісінько відпочивальників! А в школу я як ходити буду? Думаєте, я можу, як дорослі, щезнути невідомо куди, і це буде тільки моя справа? Мене ж наша класуха от-от розшукувати почне!
Переносна слухавка на Ірчиному столі зайшлася несамовитим дзенькотом.
Алло! роздратовано гаркнула Ірка. І відразу її фізіономія стала страшенно нещасною. Вона тихенько шепнула вбік:Накаркала на свою голову. І вже голосно, у трубку:Здрастуйте, Катерино Семенівно!
Хортице! трубний бас Баби Катрі виривався зі слухавки й був чутний на всю кімнату.Ти чому в школі третій день не зявляєшся?
Та хворію я!
Ірино, ти ніколи не була ідеальною ученицею, але раніше хоч не брехала! обурилася Баба Катря. Я щойно купувала груші у твоєї бабусі, і вона нічого не знає ні про яку хворобу! Запитала мене, чи все в тебе в порядку з математикою!
Ірка прибрала трубку від вуха й безпорадно зиркнула на друзів. Друзі дивилися на неї так само розгублено. А майор швидко пробубонів:
Скажи, що бабця не в курсі. Ти до лікарні їздила, а їй не сказала, аби не хвилювати.
Бабуся не знає. Я до лікарні їздила невпевнено пробелькотіла в слухавку Ірка й, підкоряючись мовчазному наказу майора, уже бадьоріше заторохтіла:На обстеження. Мені на лінійці так зле сталопросто жах! Мене наш сусід додому відвів. Я навіть попередити вас не встигла.
І що кажуть лікарі? з недовірою, але вже і з деякою тривогою поцікавилась класуха.
Поки що нічого. Попросили завтра прийти, коли аналізи будуть готові, повторюючи за майором, відповіла Ірка.
Ну дивись, Хортице, якщо ти мені голову морочишпідеш до директора, хай вона з тобою розбирається.
Я чесно, Катерино Семенівно почала була Ірка.
Але Баба Катря ще не закінчила.
Тепер поясни мені, як це ти опинилася на лінійці в масці. Тебе хто туди призначав?
Я не знаю, Катерино Семенівно. Зробила зовсім невинне обличчя Ірка, хоча класуха й не могла її бачити. Мені старшокласник якийсь маску до рук сунув. От я й подумала: може, той, хто виступати має, занедужав або не прийшов, і його замінити треба.
А куди потім маска поділася? з підозрою поцікавилась класуха.
Той самий хлопець і забрав. А що, не треба було йому віддавати?
По-моєму, ти все-таки морочиш мені голову, Хортице. Що з тобою коїться останнім часом? У класі про тебе чутки недобрі пішли. Мовляв, ти наркотики вживаєш чи то торгуєш ними. Давай розбирайся, що в тебе зі здоровям, тоді ми серйозно поговоримо. До речі, довідку з лікарні прихопити не забудь, з телефону долинули короткі гудки.
Ірка сумно глянула на слухавку, яка продовжувала пищати.
З приводу наркотиків Наталка Шпак просто так бовкнула, а наші плетухи, звісно ж, відразу й роздзвонили.
Нічого, твоя класуха трішки подумає й вирішить, що ти до лікарні саме від наркотиків лікуватися ходиш, заявив майор. Ось тобі й алібі!
Та що ви таке кажете?! обурилась Тетянка. Може, для ваших злочинців це й алібі, а для Іркиповний кінець світу! Якщо в школі вирішать, що вона наркоманка, як вона далі вчитися буде?
Не пропаде! легковажно гмукнув майор. З голоду точно не здохне. Перевертнем бути не так уже й погано: у крайньому разі можна якусь дичину пійматиот хоча б і кішку сусідську!
Ірка завила, немов її бджола жигонула, й із острахом визирнула у вікно:
Зараз же замовкніть, кіт почує! Я вам не прибулець Альф, щоб котів їсти!
А де гарантія, що вона в потрібний момент зможе перевтілитися, якщо вона своє перевтілення не контролює? виразно глянула на майора Тетянка.
А чого ти на мене так дивишся? Так, наче я знаю, що робити, і навмисно не кажу, скорчив ображену фізіономію майор.
Так воно і є, тихо відповіла Тетянка. Ви все знаєте. А говорити не хочете.
Це ж для її користі, огризнувся майор.
Та яка тут користь?! Навіть якщо я на все життя в будинку замкнуся, мене все одно колись побачать! І тоді Мене ж до клініки відправлять! Для дослідів! схоже, ця думка давно мучила Ірку, і зараз її страх вирвався назовні.
Дівчинко, треба менше американських фільмів дивитися, відрізав майор.Ти не в Штатах живеш! Це в них, тільки-но стається щось надзвичайнето відразу ж учені понаїздять і давай досліджувати! А в нас на всілякі дослідження грошей немає. Тож заспокойся, ніхто тебе не досліджуватиме. Потерпи трішкиа там дивись, усе саме по собі й уладнається. Чого ото відразу рюмсати?! закричав майор, побачивши, як Ірчині очі наливаються слізьми. Припини, ти ж не дитина! Тобто дитина, звісно, але ж ти ще й перевертень! Тобто ще не зовсім перевертень Вовкулака остаточно заплутався й майже благально сказав:Момент непідходящий, розумієш? Іншим разом я б тебе сам відвіз, може б, ми і знайшли якийсь нормальний спосіб, а не такий Він явно хотів вилаятися, але стримався. Але розумієш, зараз я не можу, а потім мене, швидше за все, уже не буде.