Робочий стіл, незмінний компютер, пластикові стелажі з папками та пара крісел. Жодних дрібничок, фотографій у рамочках, особистих речей.
Або він усе сховав перед втечею, гмукнула Ірка, або ж був дуже дивною людиною.
Нічого підходящого! відгукнулася Тетянка.Така класна ідея пропадає!
Чому ж це пропадає? Однією річчю він точно часто користався, й Ірка кивнула на цю саму річ.
Компютер? Ти пропонуєш розпитати його комп? Та ти що? Жодна відьма ніколи не намагалася поговорити з персоналкою! схоже, Тетянка серйозно злякалася.
Ірка лише знизала плечима:
Ну то й що? Вони не намагалися, а ми спробуємо. Нам-то точно все одно, ми з тобою це замовляння жодного разу не накладали, то яка різниця, з чого починати? Хай буде компютер. Адже гроші він через компютер переказав, мабуть, через оцей самий. А раптом нам пощастить побачити, куди він їх заховав? Або ж компютер видасть нам новий код. Ну то що, пентаграму креслити будемо?
Покректуючи й повзаючи по підлозі з лінійкою, дівчатка за пять хвилин змогли накреслити рівний пятикутник. Крейди в столі не знайшлося, тож довелось скористатися яскраво-червоним маркером, і тепер Ірку трохи непокоїла думка, а чи не перепаде їм за зіпсований ламінат. Але замовляння треба було випробувати прямо зараз, негайно, доки сумніви не підточили їхню рішучість. Дівчатка поставили компютер посередині пентаграми.
Вмикати будемо? спитала Тетянка.
Ірка замислилася.
Вимкнений компютерце не компютернарешті вирішила вона. Будемо.
Вони встромили вилку в розетку, й обидві нерішуче застигли.
Здається, річ потрібно взяти в руки, пробелькотіла Ірка.А що брати, сам компютер, чи монітор? Чи просто мишку взяти?
Найкраще триматися за зєднальний порт, зненацька вирішила Тетянка й тицьнула кінчиками пальців у порожній USB-порт. А ти давай по-простому, через мишку й екран. Підстрахуєш мене.
Може, навпаки? засумнівалася Ірка. Ти на компютерах краще тямиш.
Я ж і кажу, підтвердила Тетянка. Якщо вийде, я хоч зрозумію, що він мені розповідає. Гаразд, годі зволікати. Робити, так робити.
Ірка натиснула кнопку. Компютер тихо загудів, розігріваючись. Обидві відьми схилили голови й дружно забелькотіли:
На одвірку світленька стоїть, у тій світлоньці тисові столи, а по тих столах гарні речі лежать, а ті речі майстер робив, а ті господарю служили, господаря доглядали, за господарем підглядали
Екран монітора засвітився. Тетянку неначе з усієї сили смикнули за руку. Вона зойкнула, їй здалося, що задня стінка компютера раптом здригнулася, посунулась і її пальці легко увійшли в порт зєднання, немов він саме для них і був призначений; Дівча мимохіть спробувало витягти руку
Ірко! чомусь пошепки гукнула вона. Мене всередину затягло й не відпускає.
Напис зявився, теж пошепки відповіла Ірка. «Виявлено новий пристрій».
Серйозно? Тетянка перехилилася через монітор і зазирнула в екран. Здуріти! вона зиркнула на свої пальці, що буквально вросли в порт.
Слухай, давай зупинимось! почала благати Ірка. Щось мені все це не подобається! Ну його до біса, Іващенка з його мільйонами!
Його мільйонибудь ласка, а наш відсотокце вже пробачте, рішуче відрізала Тетянка. Працюймо далі.
Вони схилили голови, і речитатив полився знову: «Річ добра, річ гарна, усе мені розкажи, про господаря розповіси, що я хочу знати, що бажаю слухати».
Компютер загув голосніше, і черговий напис повідомив, що «ведеться тестування нового пристрою». Тетянка знову скрикнула. Її очі лишилися широко розплющеними
Ірко, він мене Він мене тестує!
Тетянка відчувала, як щось зовсім інакше, абсолютно незбагненне зазирає в її голову, як часом із вулиці можна зазирнути в прочинене вікно будинку. А потім це інакше почало гортати її, немов книгу, переглядаючи кожен рядок і щось копіюючи в себе. Одночасно в саму Тетянку почала проникати нова інформація. Але відьмочка не розуміла нічого з того, що їй повідомляв компютер. Інформація пролітала мимо, оминаючи свідомість й усотуючись прямо в память.
«Потрібно встановити драйвер. Продовжити установку?»
Тетянко, давай припинимо установку. Тобто, замовляння! вкотре почала благати Ірка.
Це ще для чого? Поки що немає жодних проблем, Тетянка намагалася говорити впевнено, але голос у неї мимоволі тремтів.
От саме й воно, що поки не погодилась Ірка, але подруга не дала їй доказати.
Знову перехилившись через монітор, вона просто стисла Ірчині пальці на мишці, змушуючи її натиснути клавішу. Пальці зімкнулися, стрілка курсору торкнулася кнопки «Далі».
Рамочка з довгою безбарвною смужкою розтягнулася вздовж екрана й почала поступово наливатися синім кольором, а під нею цифри відсотків повільно змінювали одна однупочалася установка. І тоді Тетянка закричала втретє. Її дикий крик відбився від стін і вихлюпнувся в коридор.
Щось увійшло в її мозок, владно розштовхуючи на всі боки її власні спогади й думки, і по-хазяйськи влаштовуючись у її памяті та свідомості. А все, що споконвіку було в ній самій, сумне й радісне, страшне й смішнеїї відьмацтво, вічне бажання схуднути, дружба з Іркою, сварки з Богданом, спогади про подорож з батьками на море, усе неначе подвоїлося, створило свою копію. І ця копія полинула геть, зі страшним болем вириваючись із Тетянчиної свідомості. У її мозку розтягувалися, тоншали і з гучним скляним дзенькотом лускалися зєднувальні ниточки. Тетянка спробувала втримати свою копію в собі, але те, що тягло її геть, виявилося сильнішим. Копія невблаганно вислизала. Тетянка відчайдушно застогнала:
Ірко! Ірко!
Усе, усе, я відключаю! закричала до смерті налякана Ірка й схопилася за мишку.
Але перш ніж вона встигла клацнути по клавіші, установка раптом завершилася сама собою. Цифри перестали блимати. Компютер, здається, замислився. І в Ірки від жаху перехопило подих. Посеред екрана засвітився напис: «Виявлено новий пристрій». Мишка мяко прогнулася під Ірчиними пальцями, і дівча побачило, як її долоня повільно, неначе в болото, занурюється в пластик маніпулятора, зливається з ним, і ось уже вона всередині по самий запясток
Та що ж це таке! нестямно завищавши, смикнулась геть Ірка. Дріт напнувся, але мишка тримала міцно, не дозволяючи «пристрою» втекти. Навіть миша на мене визвірилася!
Ірчин мозок відчув перший легкий дотик чогось стороннього.
Подруги закричали в два голоси.
Гучно грюкнувши об стіну, прочинилися двері.
Ви що, подуріли?! На всю компанію галасуєте!! гаркнув Богдан. Ох, ні фіга собі! Ірко, а що це в тебе на руці?
Вимкни! закричала Ірка. Вимкни його негайно!
Кого? отетеріло перепитав Богдан.
Компютер, ідіоте! Він нас зараз заінсталює! вигукнула Тетянка. У неї в голові стався ще один вибух нестерпного болю: її копія відірвалася від оригіналу.
Не хочу на диск С, не хочу! заверещала Ірка, побачивши новий напис на моніторі.
Вона почала гарячково гамселити по кнопці відключення При кожному ударі компютер тихо попискував, але не відключався.
Завис! зраділа Ірка. В її очах зблиснув вогник надії і відразу ж згас.
Компютер укотре запищав, хрокнув, діловито загув і почав вимагати драйвер для нового пристрою.
Ірка бачила, як Тетянка ще раз безуспішно спробувала вирватись із полону компютерного порту, а потім тихо й безнадійно заплакала. Так плаче цуценя з перебитою лапкою, що через власну дурість потрапило в капкан для величезного вовка-лобаня.
Та зроби ж щось, Богдане!!! несамовито закричала Ірка, знову зачувши сторонній дотик до свого мозку. Дівча відчуло, що її зараз знудить, настільки мерзенним видався їй цей обережний дотик.
Оговтавшись, Богдан стрибнув уперед. До розетки, з якої стирчав компютерний дріт.
Але його стрибок спинила невидима перешкода, об яку Богдан вдарився всім тілом. Тетянка знесилено заплющила очі й упала біля компютера на коліна.
Пентаграма! ледь чутно прохрипіла вона. Доки діють чари Вона нікого в себе не впустить!
Біля самісінького краю накресленого червоним маркером пятикутника бився в прозору стіну Богдан, щосили намагаючись дістатися до компютерного шнура.
Ось ви де! у двері просунулася Серьогина фізіономія. Звичне роздратування й невдоволення життям на його обличчі миттю змінилося на неймовірний подив, коли він побачив на підлозі пентаграму, Тетянку, яка принишкла біля компютера й Богдана, котрий щосили бився об невидиму стіну. Але подив майже враз поступився місцем переможній мінійого погляд впав на Ірку, в якої замість запястка тепер була компютерна мишка. Я знав, що в неї з руками щось не те! А ви кажете, прищик!
Ти! прогарчав Богдан, припинивши битися об нездоланні грані пентаграми. Саме ти мені й потрібен! Де у вас рубильник? Або щиток? Ну що-небудьелектрику в цій кімнаті вирубити! Скоріше, а то дівчатка можуть зовсім загинути!
Серьога глянув на Богдана, на дівчаток, а потім на його губах розквітла глузлива посмішка:
Зовсім-зовсім? Ой як цікаво! мовив він і розслаблено прихилився до одвірка. От тільки я не зрозумію, чого б це їм гинути. Може, ти перебільшуєш, га, хлопчику? Я через твої дитячі іграшки світло відключу, а в нас це не схвалюють Навіщо мені неприємності?
Так, чого ти хочеш? крізь стиснуті зуби буркнув Богдан, поглядаючи на знесилених дівчаток. Тетянка, здається, вже взагалі знепритомніла. Ірка ще намагалася боротись, але компютер, що набирав обертів, не звертав на її зусилля жодної уваги.
Ну-у повільно сказав Серьога. Для початку хай вона, він показав на Ірку, визнає, що мене подрала, скалічила й узагалі хотіла вбити! Привселюдно! Свідків я зараз приведу
Богдан зрозумів, що це кінець! Доки Серьога буде бігати за своїми свідками, чортова машина (Богдан ніколи не довіряв компютерам!) зробить з дівчатками щось страшне! Залишався останній, екстренний спосіб! Не хоче Серьога важіль повернутиот і добре! Зрештою, мало хто може встояти проти гарного клинка! Богдан висмикнув з-за пояса дволезовий кинджал.
Подвійний клинок холодно зблиснув у Серьоги перед очима. Хлопець хрокнув, неначе вдавився. А хлопчисько з кинджалом круто розвернувся на каблуках. Стрибнув до стіни Відточене до немислимої гостроти лезо з хрускотом увійшло в гіпсокартон і наскрізь прошило перегородку біля розетки. Немов божевільний, Богдан накинувся на стіну. Він рубав її як одержимий, ще й ще. Аж доки не побачив вузол сплетених електродротів.
Ай!!! коротко скрикнув хлопчак і з розмаху рубонув кабель.
Зі стіни вихопився яскравий феєрверк іскор! Ударом струму Богдана відкинуло на підлогу, а кинджал відлетів убік.
Зображення на екрані монітора неначе сплющилось, стиснуте пітьмою, і зникло. Тихе гудіння стихло. Компютер згас. Із сусідніх офісів залунали обурено-розчаровані крики співробітників і надривний писк джерел безперебійного живлення.
Розділ 7Біганина по сліду
Добре, що в нього руківя зі шкіряною обпліткою, пробелькотів Богдан, зводячись.А то б мені кінець! Уміли ж робити в старовину! він вдячно погладив почорнілий клинок, але відразу ж відсмикнув руку. Кинджал був іще теплий.
Непритомна Тетянка лежала поруч із компютером. Пальці її руки розпухли й почервоніли. Ірка замислено глянула на свою подряпану руку, уламки пластику, залишки комп'ютерної мишки Гучно затупотівши, повз них пробіг Богдан. Ірка провела хлопця здивованим поглядом, бо той нісся прямісінько до Тетянки! Підхопивши дівча під руки, він витяг її з пентаграми, притулив до стіни й поплескав по щоках.
Тань, Танечко, ну ти чого, га? жалібно белькотів він.
Підхопившись, він кинувся до холодильника в кутку, витяг величезну пляшку мінералки, відкрутив кришку, обдавши шипучим струменем себе й усе навкруги, а потім почав тицяти горлечком пляшки Тетянці в губи. Вода лилася через край, намочивши Тетянчину майку. Дівча раптом сильно закашлялося й відіпхнуло пляшку геть. Та, глухо гепнувши, впала поруч. Вода забулькотіла й полилася через горлечко, підмочуючи Тетянчині джинси, аж дівчина одним стрибком схопилася на ноги:
Для чого ти мене поливаєш, недоумку, я тобі не квіточка! закричала вона.
Це точно! миттю погодився Богдан. Страдницький вираз ураз злетів із його обличчя. Квіточки вони легкі, тендітні, не те що дехто! Я, доки тебе допер, думав, що руки пообриваються! Зад відїла, мабуть, на цілий центнер!
Та ти Та я Та я всього сорок кілограмів важу! закричала Тетянка.
Ірка ліниво подумала, що подруга видає бажане за дійсне. Сорок кіло важить сама Ірка, а Тетянка все-таки товстіша буде. Саме тут ноги в Ірки підкосилися, і вона безсило стала рачки.
Стояти на чотирьох кінцівках виявилося напрочуд зручно. Світ набув нормальної, звичної стійкості, запаморочення минуло, зникли дзенькіт у вухах і туман перед очима. Від слабкості не залишилось жодного сліду, навпаки, мязи налилися силою. Ірка навіть не підозрювала, що можна бути такою сильною та здоровою. Вона відчувала кожну жилочку в своєму тілі, і все це разом дарувало відчуття сили. Світ навколо став виразним і знову безбарвним.
І саме цієї миті Серьога знову відкрив свого рота.
Майно компанії псуєте?! закричав він, показуючи на роздовбану стіну й заглухлий компютер. Підлогу розмалювали, воду розлили! От зараз генерального як покличу! А заодно розкажеш йому, хто тобі дозволив кинджал зі стінки зняти!
Богдан ніяково затупцяв з ноги на ногу й почервонів:
Я б назад повісив, присягаюся! Перед відходом повісив би! Я ж із території нічого не виносив! Це тільки доки ми тут Помилуватися.
Службі безпеки поясниш! зловтішно мовив Серьога. Ну й народ! Якби дворучник підняти зміг, його б, мабуть, теж стирив!
Богдан почервонів ще дужчесхоже, гидкий молодший програміст таки мав рацію. А Ірка розлютилася. Будуть тут різні шантажисти паршиві на її друга' наїжджати!
Вона звела голову, розглядаючи Серьогу знизу вгору. Хлопець раптом злякано осікся й позадкував. А Ірка неквапом рушила до нього. Як була, на чотирьох. Зводитися на ноги в неї не було жодного бажання, зненацька виявилось, що так вона рухається швидше, прямо стелиться над підлогою. От тільки дивне поцокування трохи її бентежилоІрка ніяк не могла зрозуміти, звідки воно долинає.
То в чому я б мала зізналася, та ще й при свідках? поцікавилась вона, зупиняючись навпроти Серьоги. (Цокання стихло. Дивно.) Що я тебе подрала? Скалічила? Навіщо ж зізнаватися! Я зараз докази залишу. Наочні.
Зігнувши лікті, Ірка майже припала до підлоги. Її верхня губа зловісно піднялася З горла вирвалось глухе гарчання. І в такт цьому гарчанню закричав Серьога. З його грудей вирвався пронизливий крик, хлопець розвернувся й довгими заячими стрибками помчав уздовж коридору. Ірка розчаровано чхнула: сама винна, треба було не базікати, як то полюбляють робити люди, а відразу ж хапати мерзотника за вуха чи горлянку та гамселити його об землю, аби він віддав Богові душу! А тепер щоутік. Наздогнати, звісно, не фокус, але гнатися за такою паршивою дичиноютільки псувати репутацію мисливиці. Ірка гордо розвернулася й навіть хотіла на знак свого презирства пошкребти навздогін утікачу задньою лапою аж раптом вона побачила, що на неї дивляться дві пари зовсім божевільних очей.
Однаково прилипши до стіни, Богдан і Тетянка міцно трималися за руки і дивилися на Ірку.
Ви чого? загарчала на них Ірка, Богдан лише мовчки ковтнув слину, А Тетянка тремтячим голосом поцікавилась:
Ірко-о А ти якою зубною пастою користаєшся?
Якою ще пастою? сторопіла Ірка і тут помітила своє відображення в темному екрані компютера. Обличчя як обличчя, все начебто звичайне От тільки зуби На темному тлі її відображення з-під піднятої верхньої губи виблискувала пара міцних, гострих іклів!
Дівча з розмаху сіло на власні пятки.
Обертаюся на вампіра, чи що? вона запустила палець за щоку й почала обмацувати зуби. Зуби були як зуби, нічого дивного. Ірка нахилилася низько-низько, майже торкаючись носом темного монітора, і розтягла губи якомога ширше. Іклів не було. Тобто звичайні, слабенькі людські клики нікуди не поділися, а от ті, моторошні, безслідно зникли. Та й чи були вони?
Ірка замислено нахилила голову набік. І миттю забула про ікла, про нажаханого Серьогу, про все-все!
Тетянко! Богдане! Гляньте! Тут на клавіатурі щось є, тихо гукнула вона.