Усе ще занурені в розмову, Джасна й чоловік у цеглисто-жовтогарячому та білому рушили в напрямку Шаллан. Як відреагує Джасна, коли дізнається, що новоспечена підопічна нарешті наздогнала її? Чи сердитиметься на неї за її забарність? Не вона була в тому винна, але ж людям властиво очікувати нерозумних кроків від тих, хто нижчий від них за статусом.
Як і та величезна печера, з якої вона щойно прибула, це приміщення теж було висічене у скелі, але мало багатше оздоблення, включно з вишукано прикрашеними канделябрами із зарядженими Буресвітлом самоцвітами. Більшість із них були фіолетовими гранатами темного відтінкуменш коштовними, якщо порівнювати з іншим камінням. Та навіть попри це кожна з люстр вартувала цілого багатстваз огляду на саму лише кількість блискотливих фіолетових вогників. Проте навіть більше, ніж гранати, Шаллан вразили симетричність композиції та краса структури кристалів, що звисали по краях світильників.
У міру їхнього зближення до Шаллан стали долітати деякі зі слів, сказані Джасною:
усвідомлюєте, що цей крок може спричинити небажану реакцію з боку конгрегацій? мовила вона алетійською. Ця мова дуже близька до рідної для Шаллан веденської, тож іще в дитинстві вона добре засвоїла її.
Так, Ваша Світлосте, відповів убраний у королівські кольори чоловік. Він був уже поважних літ і мав ріденьку білу бороду та світло-сірі очі. На його відкритому добродушному обличчі проступало занепокоєння. Голову чоловіка покривав невисокий, циліндричної форми капелюх, колір якого гармоніював із тонами одягу. Багата мантія. Може, це якийсь королівський управник?
Але ні. Ці самоцвіти в нього на пальцях, те, як він тримається, почет світлооких, котрі намагаються вгадати його бажання «Прародителю бур! подумала Шаллан. Не інакше, як це сам король!» Не брат Джасни, Елгокар, а король Харбранта, Тараванджіан.
Шаллан квапливо присіла у відповідному ситуації реверансі, і Джасна це помітила.
Подвижники мають тут неабиякий вплив, Ваша Величносте, продовжувала вона спокійним тоном.
Як і я, відповів король. Вам не варто за мене хвилюватися.
Дуже добре, сказала Джасна. Ваші умови цілком прийнятні. Проведіть мене на місце, і я подивлюся, що можна зробити. Щоправда, на шляху туди я, з вашого дозволу, на хвилинку відволічусямені треба про декого подбати.
Джасна різко махнула Шаллан рукою, щоби та приєдналася до них.
Звичайно, Ваша Світлосте, відказав король. Здавалося, він ставився до співбесідниці з підкресленою шаною. Харбрант був дуже маленьким королівствомвласне, всього-на-всього містом, тоді як Алеткар належав до наймогутніших королівств у світі. Як би там не виходило за протоколом, а з точки зору реального впливу алетійська принцеса безумовно перевершувала його.
Шаллан пришвидшила кроки, щоб наздогнати Джасну, котра йшла трішки позаду короля, тоді як той заговорив до когось зі свого почту.
Ваша Світлосте, сказала дівчина, мене звати Шаллан Давар, і це мені ви призначили аудієнцію. Я глибоко шкодую стосовно того, що не застала вас у Думадарі.
Це не твоя провина, відповіла Джасна, легенько змахнувши пальцями. Я й не очікувала, що ти встигнеш, бо й сама не знала, куди відбуду з Думадарі, коли надсилала тобі того листа.
Джасна не гнівалася, і це був добрий знак. Шаллан відчула, як її хвилювання дещо вляглося.
Я вражена твоєю завзятістю, дитя моє,вела далі принцеса. Чесно кажучи, не думала, що ти зайдеш аж так далеко, вирушивши вслід за мною. Після Харбранта я планувала утримуватись від того, щоб і надалі залишати тобі записки, оскільки вважала, що ти облишиш цю справу. Більшість саме так і чинять уже після перших кількох зупинок.
Більшість? Отже, це було щось на зразок випробування? І Шаллан його успішно пройшла?
Так, дійсно, продовжувала Джасна із задумливістю в голосі.Можливо, я і справді дозволю тобі подати клопотання щодо місця підопічної при моїй особі.
Приголомшена Шаллан заледве не спіткнулася. Клопотання? Але ж хіба вона вже цього не зробила?
Ваша Світлосте, проговорила Шаллан. Я гадала, що ваш лист
Джасна кинула на неї пильний погляд:
Я дала тобі дозвіл на аудієнцію, юна панно. Але не обіцяла взяти тебе в підопічні. Підготовка підопічної та турбота про неї потребують уваги, а зараз у мене нема на це ні часу, ні терпіння. Та якщо вже ти так далеко забралася, я візьму до уваги твоє прохання, але ти маєш розуміти, що в мене суворі вимоги.
Шаллан притлумила невдоволену гримасу.
Хм, обійшлося без істерики, зауважила Джасна. Це добрий знак.
Істерики, Ваша Світлосте? У світлоокої?
Це, напевно, здивує тебе, мовила принцеса сухо, проте саме лишень належне поводження не забезпечить тобі жаданого місця. Наскільки ґрунтовні твої знання?
Подекуди досить ґрунтовні,відповіла Шаллан. А потім, повагавшись, додала:А подекуди твердження про їхню наявність майже не мають під собою ґрунту.
Дуже добре, сказала Джасна.
Король попереду них, здавалося, поспішав, але був такий старий, що навіть ідучи у терміновій справі, пересувався повільно.
Тоді давай оцінимо їх. Відповідай правдиво й не перебільшуй, оскільки я швидко викрию твою брехню. Але й не напускай на себе вдаваної скромності. У мене бракує терпіння на манірниць.
Слухаю, Ваша Світлосте.
Почнемо з музики. Як би ти оцінила свої здібності?
У мене хороший слух, Ваша Світлосте, чесно відповіла Шаллан. Мене навчали грі на цитрі та флейті, але моя сильна сторонаголос. Я навряд чи опинюся серед найкращих співаків, яких ви чули, але й до найгірших мені виявиться далеко. Більшість історичних балад я знаю напамять.
Тоді я хочу почути рефрен зі «Співунки Адрін».
Тут?
Я не люблю повторювати свої накази двічі, дитя моє.
Шаллан зашарілася, але почала співати. Це був не найкращий її виступ, проте голос звучав чисто, та й у словах вона не збилася.
Добре, сказала Джасна, коли Шаллан зупинилася, щоби набрати повітря. А як справи з мовами?
Дівчина на хвильку затнулася, силкуючись відволікти свою увагу від несамовитих спроб пригадати наступний рядок. Мови?
Ви й сама чуєте, що я володію вашою рідною алетійською, відповіла вона. А ще досить пристойно читаю по-тайленському й добре розмовляю азішською. Трохи можу говорити й селайською, але читати по-їхньому не вмію.
Джасна нічого на це не відповіла, і Шаллан почала нервувати.
Письмо?
Я знаю всі основні, допоміжні та тематичні ґліфи і вмію каліграфічно їх писати.
Це саме може більшість дітей.
Зображувані мною охоронні ґліфи справляють досить сильне враження на моїх знайомих.
Охоронні ґліфи? перепитала Джасна. Я ж бо гадала, що ти хочеш стати вченою, а не поборницею дурного марновірства.
Я з дитинства веду щоденник, продовжувала Шаллан, щоби тренувати свої навики письма.
Мої вітання, парирувала принцеса. Якщо раптом мені знадобиться той, хто вміє написати трактат про іграшкового поні чи звіт про випадкову знахідку чудернацького камінчика, я пошлю за тобою. Ти й справді не можеш запропонувати моїй увазі нічого кращого, щоб довести свою майстерність?
Шаллан зашарілася.
При всій належній повазі, Ваша Світлосте, у вас є власноруч написаний мною лист, який здався вам достатньою підставою для того, щоб призначити мені цю аудієнцію.
Приймається, відказала Джасна, кивнувши. Щоби написати такого листа, треба довгенько вправлятися. Яку підготовку ти маєш із логіки та суміжних мистецтв?
Я досконало засвоїла основи математики, відповіла все ще збентежена Шаллан, і часто допомагала батьку вести простіші підрахунками. Я прочитала повні зібрання праць Тормас, Нашан, Ніалі Справедливої і, звичайно ж, Ногадона.
А Плаціні?
Кого?
Ні.
А як щодо таких імен: Ґабратін, Юстара, Маналіне, Сйасікк, Шаука-дочка-Гасвета?
Шаллан збентежено зіщулилася. Останнє імя вочевидь було шинським. Невже серед шинів узагалі траплялися фахівці з логіки? І невже Джасна справді очікує від потенційних підопічних обізнаності з такими маловідомими текстами?
Усе ясно, мовила Джасна, ну, а як у тебе з історією?
Історія. Тут Шаллан зіщулилася ще сильніше.
Я Це якраз одна з тих галузей, у яких я не маю достатніх знань, Ваша Світлосте. Мій батько так і не зумів підшукати для мене підходящу наставницю. Але я читала історичні праці з його бібліотеки
Які саме?
Головно повне зібрання «Тем» Барлеші Лган.
Джасна зневажливо махнула вільною рукою.
Вони заледве варті того часу, який пішов на їхнє написання. У кращому разі це просто популярний переказ загальновідомих історичних подій.
Мені шкода, Ваша Світлосте.
Це прикра прогалина. Історіянайважливіше з допоміжних літературних мистецтв. І при цьому видається самоочевидним, що твої батьки мали би приділити особливу увагу цій сфері, якщо вже вони збиралися відправити тебе на навчання до істориканаприклад, до мене.
У мене особливі обставини, Ваша Світлосте.
У невігластві немає нічого особливого, панянко Давар. Що довше я живу, то чіткіше усвідомлюю, що воно являє собою природний стан людського розуму. Хоч багато хто лягає кістьми, захищаючи його недоторканність, і навіть очікує, що його зусилля справлять на когось враження.
Шаллан знову зашарілася. Вона й сама усвідомлювала, що подекуди їй бракувало знань, але ж у Джасни були завищені очікування! Проте змовчала, продовжуючи йти поруч із вищою за неї співбесідницею. У цього коридору взагалі був кінець? Вона так розхвилювалася, що навіть не помічала картин, повз які проходила. Вони звернули за ріг, усе глибше занурюючись у гірський схил.
Що ж, перейдемо до природничих наук, сказала Джасна невдоволеним тоном. Чим ти можеш похвалитися в цій царині?
У мене досить ґрунтовні знання з природничих наук як для дівчини мого віку, відповіла Шаллан дещо менш невимушено, ніж їй би хотілося.
Тобто?
Я здатна компетентно висновувати про предмети, повязані з географією, геологією, фізикою та хімією. Поглиблено займалася біологією та ботанікою, оскільки в батьковому маєтку я мала змогу студіювати ці дисципліни з дозволеною мірою самостійності. Та якщо ви гадаєте, що я здатна за пять хвилин розвязати головоломку Фабрісан, то, боюся, будете розчаровані.
Чи не вважаєш, бува, ти, юна панно Давар, що я не маю права висувати певні здійсненні вимоги до своїх потенційних учениць?
Здійсненні? Ваші вимоги приблизно такі ж здійсненні, як ті, що висунули Десятьом Вісникам у День випробування! При всій належній повазі, Ваша Світлосте, але ви, здається, хочете, щоби пошукачки опіки приходили з готовим ступенем магістра наук. Якщо як слід покопирсатися, цілком можливо, що в усьому місті знайдеться пара вісімдесятирічних подвижників, якісуто теоретичнозуміли би задовольнити ваші очікування. Вони навіть могли би зявитися на співбесіду, та, боюся, ці претенденти занадто погано чують, щоби як слід відповідати на ваші запитання.
Зрозуміло, сказала Джасна. А зі своїми батьками ти теж розмовляєш з таким зарозумілим зухвальством?
Шаллан здригнулася. Час, проведений у товаристві моряків, відучив її вчасно прикушувати язика. Хіба ж вона подолала весь цей шлях лише для того, щоб образити Джасну? Дівчина згадала про братів, які там, удома, жили в злиднях, з останніх сил удаючи, ніби все гаразд. Невже їй доведеться повернутися до них ні з чим, так нерозважно змарнувавши цю можливість?
Ні, я не розмовляла з ними так, Ваша Світлосте. І з Вами не мала би. Прийміть мої вибачення.
Що ж, принаймні ти маєш достатньо смирення, щоби визнавати свої помилки. Та все ж я розчарована. І чого б це твоя мати вирішила, ніби ти готова до учнівства?
Моя мати померла, коли я була ще зовсім маленькою, Ваша Світлосте.
І незабаром твій батько одружився вдруге. Здається, із Маліс Гевельмар?
Її обізнаність змусила Шаллан здригнутися. Так, рід Даварів був старовинним, та все ж цілком посереднім з огляду на силу та впливовість. Тож сам факт того, що Джасна знала імя її мачухи, промовисто свідчив про те, з ким дівчина мала справу.
Моя мачуха нещодавно померла. Вона не відправляла мене до вас в учениці. Я сама вирішила зробити такий крок.
Прийми мої співчуття, сказала Джасна. Можливо, тобі варто було би залишатися з батьком, допомагати в управлінні маєтком і втішати його, а не марнувати мій час.
Чоловіки, котрі йшли попереду, звернули в іще один боковий прохід. Джасна й Шаллан не відставали й опинилися в меншому за розміром коридорі, підлогу якого встеляв червоно-жовтий килим з химерними візерунками, а на стінах висіли дзеркала.
Шаллан обернулася до Джасни:
Батько не потребує моєї допомоги, (Що ж, адже вона не брехала). Проте, як ще раз довела сама ця співбесіда, я дуже потребую вашої. Якщо вас так обурює неуцтво, як ви можете зі спокійною совістю не скористатися з можливості позбавити мене від нього?
Не ти перша, не ти остання, юна панночко Давар. У цьому році ти вже дванадцята претендентка на мою опіку.
«Дванадцята? подумала Шаллан. І це за один рік?» А вона ще гадала, що жінки тримаються подалі від Джасни через її вороже ставлення до конгрегацій.
Вони дісталися кінця вузького коридорчика й знову звернули за ріг, як раптомна превеликий подив Шалланнаткнулися на місце, де зі стелі обвалився великий уламок скелі. Біля нього стояла з дюжина стривожених на вигляд королівських слуг. Що трапилося?
Висновуючи з усього, основну масу дрібних камінців устигли прибрати, проте дірка, що зяяла в стелі, виглядала лиховісно. Крізь неї не проглядало небо, адже вони весь час спускалися, тож, імовірно, тепер перебували глибоко під землею. Важелезний камінь, вищий за зріст середньої людини, обрушився, перекривши приступ до дверей ліворуч від них. Пробратися повз нього та потрапити до кімнати було абсолютно неможливо. Шаллан здалося, що вона чує якісь звуки, що долинали з іншого боку дверей. Король підступив ближче до каменя та щось говорив заспокійливим тоном. Видобувши з кишені хустинку, він витер піт зі свого старечого чола.
Ось вонанебезпека проживання в будівлі, яка висічена в скелі,мовила Джасна, виходячи наперед. Коли це сталося?
Очевидно, її не запрошували до міста спеціально через цекороль усього лише вирішив скористатися її присутністю.
Під час нещодавньої великобурі, Ваша Світлосте, відповів монарх. Він похитав головою, і його рідкі й обвислі сиві вуса затремтіли. Придворні архітектори могли б спробувати пробити нові двері до кімнати, та це зайняло би багато часу, а чергова великобуря має грянути вже за кілька днів. Крім того, спроба проробити отвір у стіні може спричинити новий обвал стелі.
Я гадала, що Харбрант захищений від великобур, Ваша Величносте, промовила Шаллан, мимоволі змушуючи Джасну виразно поглянути на неї.
Саме місто захищене, молода панно, відказав король. Але камяній горі за нашими спинами добряче дістається. Інколи від цього з протилежного боку сходять лавини, і тоді, буває, увесь схил аж дрижить, він кинув погляд на стелю. Обвали трапляються дуже рідко, і ми вважали цю частину приміщення цілком безпечною, але
Але скеля є скеля, докінчила за нього Джасна. І при цьому неможливо встановити, чи не залягає десь під самою її поверхнею слабка жила, вона оглянула моноліт, що обвалився зі стелі.Це буде непросто. Найімовірніше, мені доведеться залишитися без дуже цінного фокального самоцвіту.
Я почав був король, знову витираючи чоло. Якби лишень у нас був Сколкозброєць
Порухом руки Джасна зробила йому знак помовчати.
Це не було спробою переглянути умови нашої угоди, Ваша Величносте. Доступ до Паланеуму того вартий. Нам знадобляться мокрі ганчірки. І нехай більшість слуг переберуться в інший кінець коридору. Вам варто було б і самому там зачекати
Я залишусь тут, сказав король, спричиняючи численні заперечення з боку його почту, а надто від здорованя у чорній шкіряній кірасінапевно, охоронця. Монарх звів догори вкриту старечими зморшками руку, і в коридорі запанувала тиша. Я не ховатимуся, мов боягуз, коли моя внучка опинилась у пастці.
Не дивно, що він був такий схвильований. Джасна не стала сперечатися з ним, і з виразу її очей Шаллан зрозуміла, що принцесі було байдуже, ризикував той життям чи ні. Те саме, очевидно, стосувалося й самої дівчини, оскільки Джасна не наказала їй відійти. Тут зявилися служники зі зволоженими клаптями тканини й роздали їх присутнім. Принцеса відмовилася взяти один собі. Натомість король та охоронець піднесли ганчірки до облич, затуляючи рот і ніс.