Першою заговорила Ґвенда Вон. Її голос був теплим і доброзичливим:
Ми вас, звісно, не звинувачуємо. Просто ще одна подія. Трагічна, неймовірна, але так трапляється.
Вони вам повірили? втрутилася Естер.
Він глянув на неї здивовано.
Поліція Вони вам повірили? Чому б вам усе не вигадати?
Він криво всміхнувся.
Я дуже поважний свідок, почав він мяко. У мене немає особистої вигоди в цій справі, та й мою розповідь детально перевірилимедичне свідчення, інші побічні докази з Драймута. О, так, містер Маршалл виявив типову для всіх юристів підозріливість: не хотів давати вам надію, допоки не став певний успіху.
Лео Арґайл завовтузився в кріслі й нарешті озвався:
Що саме ви називаєте словом «успіх»?
Даруйте, швидко перепросив Калґарі.Це слово не слід тут уживати. Вашого сина звинуватили в злочині, якого він не вчинив, його судили, визнали винним, і він помер у вязниці. Справедливість прийшла до нього занадто пізно. Просто все, що можна зробити, буде зроблено. За цим простежать. Міністр внутрішніх справ, напевно, порадить королеві дарувати повне помилування.
Естер засміялася.
Повне помилування? За те, чого він не робив?
Я знаю. Термінологія завжди далека від дійсності. Але певен, що за правилами буде подано запит до парламенту, відповідь на який прояснить, що Джеко Арґайл не скоював злочин, за який його було засуджено, і про це відкрито повідомлять у газетах.
Він замовк. Ніхто не зронив жодного слова. Він подумав, що для них це, мабуть, шок. Приємний.
Він підвівся.
Боюся, невпевнено протягнув він, що мені більше нічого додати Хіба що повторю, як мені шкода, як мені прикро, і знову перепрошуватимута все це ви вже добре знаєте. Трагедія, що забрала життя Джеко, кинула тінь і на моє життя. Але принаймні,сказав він, немов захищаючись, це дещо означає: він не вчинив тієї страшної речі, його імя ваше імя в очах світу стане незаплямованим
Якщо він і сподівався на відповідь, то не отримав її.
Лео Арґайл згорбився у своєму кріслі. Ґвенда не зводила з нього очей. Естер сиділа, туплячись уперед широко розплющеними, трагічними очима. Міс Ліндстром бурмотала щось собі під ніс і похитувала головою.
Калґарі безпорадно стояв біля дверей і дивився на них.
Ґвенда Вон узяла на себе контроль над ситуацією. Вона підступила до нього і, поклавши руку на його плече, тихо промовила:
Вам краще піти. Це надто великий шок. Треба час, щоб вони отямились.
Він кивнув і вийшов. На сходовому майданчику його наздогнала міс Ліндстром.
Я проведу вас, кинула вона.
Коли двері за ними зачинялися, він чітко побачив, як Ґвенда опустилася на коліна біля стільця містера Арґайла. Це його трохи здивувало.
Виструнчившись перед ним, як гвардієць, міс Ліндстром різко говорила:
Ви не можете повернути його до життя. То навіщо нагадувати їм про це? До сьогодні вони вже змирилися. Тепер страждатимуть. Завжди краще залишати все так, як є.
Вона була невдоволена.
Йому потрібно повернути добру память, заперечив Артур Калґарі.
Як шляхетно! Усе це дуже добре. Але ви справді не розумієте, що це означає. Чоловіки ніколи не думають, Вона тупнула ногою. Я люблю їх усіх. Я прибула сюди 1940 рокудопомагати місіс Арґайл, коли вона заснувала тут воєнний будинок для дітей, які зосталися без домівок після бомбардувань. Ми нічого їм не шкодували. Усе було для них. Минуло майже вісімнадцять років. І все ж навіть після її смерті я залишилася тут, щоб піклуватися про них, підтримувати чистоту та затишок у будинку, дбати, щоб вони добре поїли. Я люблю їх усіх так, я люблю їх і Джеко а він не був хорошим! Але так, я теж любила його. Хоча він не був ангелом!
Вона різко розвернулася і пішла. Скидалося на те, що вона забула про свою пропозицію провести до виходу. Калґарі повільно спустився сходами. Невміло вовтузячись із замком на вхідних дверях, він почув легкі кроки на сходах. Униз збігла Естер.
Вона відімкнула замок і прочинила двері. Вони стояли, дивлячись одне на одного. Калґарі не розумів трагічного докору в очах дівчини. Ледь видихаючи слова, вона сказала:
Чому ви прийшли? О, чому ви взагалі приїхали?
Він не зводив з неї безпомічного погляду.
Я вас не розумію. Ви не хочете, щоб імя вашого брата стало незаплямованим? Не хочете відновлення справедливості?
Справедливість! Вона жбурнула в нього цим словом.
Він повторив:
Я не розумію
Гаразд, продовжимо про справедливість! Що з того для Джеко? Він помер. Тепер річ не в Джеко. А в нас!
Про що ви?
Не має значення, хто винен. Ідеться про невинуватих.
Вона вчепилася пальцями в його плече.
Миот що важить. Ви не бачите, що зробили з нами всіма?
Він утупився в неї.
Із темряви вулиці виринула чоловіча постать.
Доктор Калґарі? запитав чоловік. Підїхало ваше таксі, сер. Щоб підвезти вас до Драймута.
А е-е-е дякую.
Калґарі знову повернувся до Естер, але вона зайшла до будинку.
Вхідні двері гримнули.
Розділ третій
І
Відкинувши з високого чола темне волосся, Естер повільно піднімалася сходами. Кірстен Ліндстром зустріла її на сходовому майданчику.
Він пішов?
Так, пішов.
Ти надто вражена, Естер. Кірстен Ліндстром обережно поклала руку на її плече. Ходи зі мною. Дам тобі трохи коньяку. Так багато всього трапилося.
Кірсті, я не хочу коньяку.
Може, й не хочеш, але він піде тобі на користь.
Не опираючись, молода жінка дозволила міс Ліндстром провести себе коридором до її маленької кімнатки. Взяла бренді й почала поволі попивати його. Кірстен роздратовано мовила:
Усе сталося надто несподівано. Нас мали попередити. Чому містер Маршалл спершу не написав нам?
Мабуть, доктор Калґарі попросив його. Він хотів прийти й розповісти нам особисто.
Прийти й розповісти нам особисто, от іще! Як, він гадав, ми сприймемо новину?
Мабуть, дивним, байдужим тоном відповіла Естер, він вирішив, що ми зрадіємо.
Радіти тут чи ні, та однозначно це шок. Йому не слід було так робити.
Хоча це сміливо з його боку, мовила Естер. На її обличчі зявився румянець. Я думаю, для нього це було непросто. Прийти і сказати родині, що її член, якого засудили за вбивство та який помер у вязниці, справді не був винуватим. Так, вочевидь, це справді мужньо, але, додала вона, хай там як, не треба було цього робити.
Так, ми всі так думаємо, швидко підтакнула міс Ліндстром.
Естер подивилася на неї із зацікавленням, яке вивело її із задуми.
Ви це теж відчуваєте, Кірсті? Я вважала, що тільки я.
Я ж не дурна, різко кинула міс Ліндстром. Я навіть можу передбачити певні варіанти подій, які твій доктор Калґарі, схоже, не взяв до уваги.
Естер підвелася.
Піду до батька.
Кірстен погодилася.
Так. Тепер у нього буде час поміркувати, як найкраще вчинити.
Коли Естер увійшла до бібліотеки, Ґвенда набирала номер. Батько поманив її жестом, і Естер умостилася на підлокітникові крісла.
Ми намагаємося звязатися з Мері та Мікі,пояснив він. Їм потрібно негайно про це повідомити.
Алло, сказала Ґвенда Вон. Це місіс Дюррант? Мері? Це Ґвенда Вон. З вами говоритиме ваш батько.
Лео підійшов і взяв слухавку.
Мері? Як ти? А Філіп? Добре. Сталося дещо незвичайне Думаю, вам слід про це відразу ж дізнатися. Нас відвідав такий собі доктор Калґарі. Він приніс листа від Ендрю Маршалла. Це стосується Джеко. Схоже (це взагалі щось надзвичайне), історія, яку Джеко розповідав на судовому процесі, про те, що хтось підвіз його до Драймута, правдива. Доктор Калґарі був тим чоловіком, що підвозив його
Він замовк, слухаючи дочку.
Так, Мері, не вдаватимусь у подробиці, чому він вчасно не зявився. Потрапив у аварію, струс мозку. Все це повністю підтверджено. Я зателефонував, бо гадаю, що ми повинні якомога швидше тут усі зібратися. Мабуть, і Маршалла слід запросити приїхати. Вважаю, нам потрібна ґрунтовна юридична консультація. Може б, ти з Філіпом Так Так, я знаю, люба. Але, думаю, це важливо Так добре, зателефонуй пізніше, якщо маєш бажання. Я спробую звязатися з Мікі.
Він повісив слухавку.
Ґвенда Вон підійшла до телефона.
Спробувати набрати Мікі зараз?
Естер спитала:
Гвендо, можна я спочатку зателефоную? Це не забере багато часу. Хочу звязатися з Дональдом.
Звісно, дозволив Лео. Ви сьогодні ввечері зустрічаєтеся, так?
Збиралися.
Батько кинув на неї швидкий погляд.
Люба, ти дуже засмутилася?
Я не знаю, відповіла Естер. Я не зовсім розумію, що саме відчуваю.
Ґвенда пропустила її до телефона, й Естер набрала номер.
Покличте, будь ласка, доктора Крейґа. Так. Так. Це Естер Арґайл.
Почекавши якусь мить, вона заговорила:
Це ти, Дональде? Я телефоную повідомити тобі, що не зможу сьогодні піти з тобою на лекцію Ні, я не хвора, інше, просто в нас у нас досить дивні новини.
Далі знову говорив доктор Крейґ.
Естер повернула голову до батька. Прикрила слухавку рукою, питаючи:
Це ж не секрет, чи не так?
Ні,повільно мовив Лео. Це не зовсім секрет, але я б попросив Дональда поки що тримати це при собі. Знаєш, як обростають чутки, коли поширюються.
Так, знаю, вона знову заговорила в слухавку. Їх ніби й можна назвати гарними новинами, Дональде, проте вони й засмучують. Я не хочу розмовляти про це по телефону Ні, не приходь сюди Будь ласка. Не сьогодні. Можливо, завтра. Це щодо Джеко. Так так щодо мого брата. Ми дізналися, що він не вбивав матір Але, будь ласка, не кажи нічого, Дональде, нікому нічого не кажи. Завтра я все тобі розповім Ні, Дональде, ні Сьогодні я нікого не можу бачити, навіть тебе. Будь ласка. І нікому нічого не кажи.
Вона поклала слухавку й жестом покликала Ґвенду.
Ґвенда попросила зєднати її з Драймутом.
Лео ніжно звернувся до Естер:
Естер, чому ти не пішла з Дональдом на лекцію? Ти б трохи розвіялася.
Я не хочу, батьку. Я не можу.
Те, як ти говорила Із твоїх слів він вирішив, начебто новини не такі вже й хороші. Але, знаєш, Естер, це не так. Ми приголомшені. Проте всі щасливі, дуже раді А як же іще?
Ось що нам треба казати, так? мовила Естер.
Лео застережно почав:
Моя люба дитино
Це ж неправда? Це не гарна новина. Вона просто жахлива.
Мікі на звязку, озвалася Ґвенда.
Лео знову підійшов і взяв у неї слухавку. Він розмовляв із сином так само, як і з дочкою. Але той сприйняв новину інакше, ніж Мері Дюррант. Не було ні заперечень, ні здивування, ні недовіри. Натомість швидке прийняття.
От чорт! почувся голос Мікі.Спливло так багато часу! Зниклий свідок! Що ж, фортуна відвернулася від Джеко того вечора.
І знову говорив Лео, а Мікі слухав.
Так, сказав він, погоджуюся. Краще зустрітися якомога швидше, щоб Маршалл щось нам порадив.
Він раптом розсміявся тим сміхом, що нагадав Лео маленького хлопчика за іграми в саду під вікном.
Які ставки? запитав Мікі.Хто з нас це зробив?
Лео повісив слухавку й рвучко відійшов від телефона.
Що він сказав? поцікавилася Ґвенда.
Лео повторив їй.
Схоже, це дурнуватий жарт.
Лео швидко глипнув на неї.
Можливо, зронив він мяко, це взагалі не жарт.
II
Мері Дюррант перетнула кімнату й підібрала кілька пелюсток під вазою з хризантемами. Вона акуратно поклала їх до кошика для паперу. То була висока і спокійна двадцятисемирічна жінка, яка, попри відсутність зморщок, мала старший за свої роки вигляд, можливо, через стабільну зрілість, що здавалася частиною її макіяжу. Її приємній зовнішності бракувало привабливості. Правильні риси обличчя, гарна шкіра, яскраві блакитні очі. Світле волосся, зачесане назад і зібране у велику гульку на потилиці,стиль, який на той час саме був у моді. Утім, вона носила таку зачіску не з цієї причини, а просто належала до тих жінок, що завжди дотримуються свого стилю. Її зовнішність нагадувала її ж будинокохайна й доглянута. Будь-яка пилинка чи безлад дратували її.
Спостерігаючи, як дбайливо вона підбирає опалі пелюстки, чоловік в інвалідному візку якось недобре посміхнувся.
Те саме охайне створіння, сказав він. Місце для всього й усе на своєму місці.
Він розсміявся. У сміхові почулася ледь помітна шкодлива нотка. Та Мері Дюррант залишалася цілком спокійною.
Мені подобається, коли все охайно, погодилася вона. Знаєш, Філе, тобі й самому б не сподобалося, якби в домі був гармидер.
Чоловік мовив із гіркотою в голосі:
Ну, так чи так, я до цього непричетний.
Невдовзі після їхнього одруження Філіп Дюррант став жертвою поліомієліту і його спаралізувало. Для Мері, яка обожнювала його, він був і чоловіком, і дитиною. Іноді його самого бентежила її власницька любов. Його дружина не могла зрозуміти, що її втіха від того, що він залежав від неї, іноді дратувала його.
Немов побоюючись почути слова співчуття чи жалю, він швидко продовжив:
Мушу визнати, що новина твого батька в голову не вкладається! Минуло так багато часу! Як ти можеш бути такою спокійною?
Гадаю, я ще не зовсім усвідомила Це так дивно. Спочатку я просто не могла повірити батьковим словам. Якби то була Естер, я б вирішила, що вона все вигадала. Ти ж знаєш Естер.
Обличчя Філіпа Дюрранта трохи злагідніло. Він добродушно промовив:
Рішуче й пристрасне створіння, яке шукає в житті проблеми й, вочевидь, знаходить.
Мері відмахнулася від такого визначення. Характер інших людей її не цікавив. Вона невпевнено протягнула:
Думаю, це правда. Той чоловік же не міг усе вигадати?
Неуважний науковець? Було б добре так вважати, проте схоже, Ендрю Маршалл розглядав справу серйозно. Тобі ж не треба нагадувати, що «Маршалл і Маршалл»поважна юридична компанія.
Спохмурнівши, Мері запитала:
Філе, що це, зрештою, означає?
Це означає, що Джеко повністю виправдають. Тобто в тому разі, коли уповноважений орган задовольнить ця інформація, а я розумію, що так воно і станеться.
Що ж, Мері ледь зітхнула. Думаю, це дуже добре.
Філіп Дюррант знову засміявся безумним гірким смішком.
Поллі! вигукнув він. Ти зведеш мене в могилу.
Тільки чоловік звертався до Мері Дюррант на імя Полліімя, що до смішного не пасувало її поважній зовнішності. Вона подивилася на Філіпа трохи здивовано.
Не розумію, що зі сказаного мною так розсмішило тебе.
Ти була така милостива! промовив Філіп. Неначе леді Як-там-її, яка на розпродажеві вихваляє вироби місцевих селян.
Мері, знітившись, заперечила:
Але це таки дуже добре! Не можна вдавати, що все нормально, коли в нашій сімї вбивця.
Не зовсім у нашій.
Великої різниці немає. Тобто це все завдає клопоту й змушує почуватися дуже незручно. Усі такі збуджені та допитливі. Як я це ненавиділа.
Ти чудово давала цьому раду, відказав Філіп. Заморожувала їх крижаним поглядом своїх блакитних очей. Вони затихали та соромилися самих себе. Дивовижно, як тобі вдається ніколи не виказувати своїх емоцій.
Мені все це дуже не подобалося. Це було надзвичайно неприємно, продовжувала Мері Дюррант, але в усякому разі він помер, і все скінчилося. А тепер тепер, здається, все знову заворушиться. Як це втомлює.
Так, задумливо зронив Філіп Дюррант. Він ледь смикнув плечима, на обличчі зявився блідий вираз болю. Дружина метнулася до нього.
Спазми? Зачекай. Дай я поправлю цю подушку. От. Так краще?
Ти була б хорошою медсестрою.
Я не хотіла б доглядати багатьох людей. Тільки тебе.
Це було сказано дуже просто, та в щирих словах відчувалися глибокі почуття.
Озвався телефон. Мері підійшла до апарата.
Алло так Я слухаю А, це ти
Кинула вбік, до Філіпа:
Це Мікі.
Так так, ми чули. Батько телефонував Так, звісно Так Так Філіп говорить, що якщо адвокатів це задовольнило, то все гаразд Мікі, справді, я не розумію, чому ти так засмутився Не думаю, що до мене туго доходить Слухай, Мікі, думаю, ти Алло? Алло? Вона сердито насупилася. Він відєднався. Вона повісила слухавку. Справді, Філіпе, я не розумію Мікі.
Що саме він сказав?
Він ніби засмутився. Сказав, що я туга, не усвідомлюю наслідків. Що буде справжнє пекло! Це його слова. Але чому? Я не розумію.