Гадаю, ви себе трохи накручуєте, докторе Калґарі. Безсумнівно, у ваших словах є зерно правди, та мені геть невтямки, що ви можете тут удіяти.
Мені теж, щиро зізнався Калґарі.Але це означає, що я мушу спробувати. Саме тому я прийшов до вас. Я хочу Думаю, я маю право знати передісторію.
Ну, почав містер Маршалл трохи жвавішим тоном, тут немає ніякої таємниці. Розповім будь-які цікаві вам факти. Та нічого більше. Я ніколи не був у тісних стосунках із тією сімєю. Наша компанія працювала на місіс Арґайл упродовж багатьох років. Ми співпрацювали з нею щодо створення різних трастових компаній і впорядковували юридичні справи. Я добре знав місіс Арґайл, а також її чоловіка. Про атмосферу Сонячного Рогу, темперамент і характер людей, що мешкають там, мені, так би мовити, відомо з других уствід самої місіс Арґайл.
Я все це розумію, погодився Калґарі.Але мушу звідкись почати. Я знаю, що діти не її. Їх усиновили?
Так. Місіс Арґайл, уроджена Рейчел Констам, була єдиною донькою Рудольфа Констама, великого багатія. Її мати була американкою, теж дуже заможною жінкою. Рудольф Констам цікавився філантропією та прищеплював дочці інтерес до благодійництва. Він із дружиною загинув у автокатастрофі, й Рейчел скористалася величезним багатством, успадкованим від своїх батька й матері, скажімо умовно, для благодійних проектів. Вона особисто цікавилася благодійністю і організовувала заклади для дітей-сиріт. Під час роботи над цим вона зустріла Лео Арґайла, викладача з Оксфорду, дуже зацікавленого економічними та соціальними реформами. Щоб зрозуміти місіс Арґайл, ви повинні усвідомити, що велика трагедія її життя полягала в неможливості мати дітей. Як це трапляється з багатьма жінками, ця проблема поступово затінила все її життя. Коли після візитів до різних фахівців стало зрозуміло, що надії на те, що вона буде матірю, немає, їй довелося шукати якогось полегшення. Вона вдочерила першу дитину з нетрів Нью-Йоркатепер це міс Дюррант. Місіс Арґайл майже цілком присвятила своє життя благодійним організаціям, повязаним із дітьми. На початку війни, 1939 року, під егідою Міністерства охорони здоровя вона заснувала свого роду воєнний дитячий будинок у придбаному помешканні, яке ви відвідалиу Сонячному Розі.
Тоді його називали Зміїний Ріг.
Так. Так, гадаю, це оригінальна назва. І, можливо, більш доречна, ніж вибрана неюСонячний Ріг. На 1940 рік там перебувало дванадцятеро-шістнадцятеро дітей, переважно таких, хто до того мав незадовільних опікунів або кого не змогли евакуювати разом із сімєю. Для цих дітей робили все. Їм дали розкішний будинок. Я відмовляв її, вказуючи, що після кількох років війни дітям буде важко повернутися додому із таких прекрасних умов. Вона не звертала на мене уваги. Вона була надзвичайно привязана до дітей і зрештою вирішила залишити кількох дітей із незадовільними домашніми умовами та сиріт у своїй сімї. Як наслідокпятеро дітей. Мері, тепер дружина Філіпа Дюрранта, Майкл, який працює в Драймуті, напівкровка Тіна, Естер і, звісно, Джеко. Вони зростали, маючи Арґайлів за батька та матір. Вони отримали найкращу освіту, яку можливо купити за гроші. Якщо оточення хоча б щось важило, вони могли б далеко піти. У них, зрозуміло, були всі умови. Джек, чи Джеко, як його називали, завжди встрявав у халепи. Він украв гроші в школі та мусив звідти піти. В університеті він знайшов на свою голову проблеми вже на першому курсі. Двічі був на волосину від увязнення. Завжди виявляв неконтрольований норов. Одначе вам, напевно, все це вже відомо. Двічі незаконно привласнені ним гроші Арґайли компенсували своїми. Двічі йому давали гроші на нову справу. Двічі він збанкрутував. Після його смерті допомогу виплатили й досі сплачують його вдові.
Калґарі здивовано нахилився вперед.
Його вдові? Мені не говорили, що він був одруженим.
Як я так? Адвокат роздратовано клацнув пальцями. Це мій огріх. Звісно ж, я забув, що ви не читали тогочасних газет. Показово, що ніхто з Арґайлів не знав, що він був одруженим. Невдовзі після його арешту дружина Джеко прибула в Сонячний Ріг у великому розпачі. Містер Арґайл дуже добре до неї поставився. То була молода жінка, яка працювала в Драймуті, в Пале-де-Данс, партнеркою з танців. Напевно, я забув розповісти вам про це, тому що через кілька тижнів після смерті Джека вона знову вийшла заміж. Нинішній її чоловік, якщо не помиляюся, електрик у Драймуті.
Я мушу зустрітися з нею, мовив Калґарі та з докором додав:Вона перша людина, з якою я мав зустрітися.
Звісно, звісно. Я дам вам адресу. І сам не знаю, чому я не згадав про це, коли ви приходили до мене вперше.
Калґарі мовчав.
Вона була таким незначним фактором, пояснив, немов перепрошуючи, юрист. Навіть газети не здіймали щодо цього галасу: вона ніколи не відвідувала свого чоловіка у вязниці й надалі не виявляла до нього жодного інтересу.
Калґарі виринув із глибокої задуми. Тепер він запитав:
Ви можете точно мені сказати, хто був у будинку у вечір убивства місіс Арґайл?
Маршалл кинув на нього швидкий погляд.
Лео Арґайл, звісно, і наймолодша дочка Естер. Мері Дюррант і її чоловік-інвалід завітали в гості. Крім того, Кірстен Ліндстром, яку ви, ймовірно, зустрічали, шведська кваліфікована медсестра і масажистка, яка спочатку приїхала допомагати місіс Арґайл із воєнним дитячим притулком і залишилася назавжди. Майкла та Тіни не булоМайкл продає автомобілі в Драймуті, а Тіна проживає в Редміні, де працює в бібліотеці графства.
Маршалл передихнув.
Там була також міс Вон, секретарка містера Арґайла. Та вона пішла до того, як знайшли тіло.
Я теж її зустрічав. Схоже, вона надто привязана до містера Арґайла.
Так, справді. Гадаю, незабаром оголосять про їхні заручини.
О-о!
Він був дуже самотнім після смерті дружини, вставив адвокат дещо несхвальним тоном.
Так, розумію, погодився Калґарі, а тоді поцікавився:Містере Маршалл, а як щодо мотиву?
Мій любий докторе Калґарі, я не можу висловлювати свої здогадки.
Думаю, можете. Ви самі говорили, що всі факти очевидні.
Ніхто не мав прямої грошової вигоди. Місіс Арґайл вступила в низку незалежних трастів, схеми яких тепер поширені. Ці трасти діяли на користь усіх дітей. Трастами керували троє розпорядниківя, Лео Арґайл і американський адвокат, далекий родич місіс Арґайл. Розпорядники керують величезною сумою, що підлягає розподілу, внаслідок якого найбільшу частку отримує той бенефіціар, який найбільше цього потребує.
А як щодо містера Арґайла? Він мав фінансову вигоду від смерті своєї дружини?
Нічого особливого. Більшу частину її активів, як я вже сказав, вкладено в трасти. Вона призначила йому залишки майна, проте сума там зовсім незначна.
А міс Ліндстром?
Кілька років тому місіс Арґайл виділила їй дуже пристойну щорічну ренту. Маршалл із роздратуванням додав:Мотив? Я не бачу навіть натяку на мотив. Принаймні це не фінансовий мотив.
А в емоційній сфері? Можливо, виникали якісь суперечки?
Боюся, що тут я вам не допоможу, категорично запевнив Маршалл. Свідком їхнього сімейного життя я не був.
А хто допоміг би мені?
Маршалл якусь мить розмірковував. Тоді якось неохоче мовив:
Варто зустрітися із місцевим лікарем. Доктор е-е-е, здається Макмастер. Уже на пенсії, та живе по сусідству. Він був фельдшером у притулку, тож мусить багато знати про життя в Сонячному Розі. А от чи вдасться переконати його розповісти вам хоч щосьце вже ваша справа. Гадаю, якщо він захоче, це може бути корисним. Хочадаруйте мені мої словави думаєте, що зможете здійснити те, що поліція зробить набагато простіше?
Не знаю, відповів Калґарі.Напевно, ні. Проте я знаю, що треба спробувати. Так, я мушу спробувати.
Розділ пятий
Брови старшого констебля повільно поповзли чолом вгору, безуспішно намагаючись дотягтися до сивого волосся на його лисіючій голові. Він закотив очі на стелю, потім глянув на папери на своєму столі.
Це в голові не вкладається! обурився він.
Молодий чоловік, чиєю роботою було давати правильні відповіді старшому констеблю, відкарбував:
Так, сер.
От кашу заварили, пробурчав майор Фінні. Він постукав пальцями по столу й запитав:Гюїш тут?
Так, сер, комісар Гюїш прибув хвилин зо пять тому.
Добре, сказав майор. Запроси його сюди, гаразд?
Комісар Гюїшвисокий чоловік сумного виглядумав таку меланхолічну ауру, що ніхто й ніколи не повірив би, що віндуша дитячих вечірок, сипле жартами та на втіху маленьким хлопчикам витягує монетки з їхніх вух.
Старший констебль привітався:
Доброго ранку, Гюїше, наварили ми тут каші. Що ви про це думаєте?
Комісар Гюїш важко видихнув і сів на вказаний йому стілець.
Здається, два роки тому ми помилилися, резюмував він. Той хлопець як там його імя
Старший констебль зашурхотів паперами.
Калорі ні, Калґарі. Якийсь професор. Неуважний чоловяга, напевно? Такі люди часто не звертають увагу на час і все таке?
Можливо, у його голосі й відчувалося прохання, але Гюїш на це не зреагував.
Він сказав:
Як я зрозумів, він якийсь науковець.
То ви вважаєте, що нам варто прислухатися до того, що він говорить?
Що ж, почав Гюїш, схоже, сер Реджинальд прислухався, а я не думаю, що він міг щось упустити.
Це висловлення було присвячено генеральному прокурору.
Ні,неохоче погодився майор Фінні.Якщо в цьому переконаний генеральний прокурор ГП, то, гадаю, нам залишається лише прийняти це як факт. Це означає знову відкрити справу. Ви принесли із собою потрібні дані, як я просив?
Так, сер, приніс.
Комісар розклав усі документи на столі.
Ви це вже переглядали? запитав старший констебль.
Так, сер, переглянув учора ввечері. Усе ще свіже в памяті. Зрештою, це було не так давно.
Що ж, берімося, Гюїше. Де ми?
На початку, сер, відповів комісар Гюїш. Біда в тому, бачте, що на той час не виникло жодних сумнівів.
Ні,погодився старший констебль. Справа здавалася цілком зрозумілою. Не думайте, що я вас звинувачую, Гюїше. Я підтримував вас на всі сто відсотків.
А що там було вишукувати, справді,мовив серйозно Гюїш. Надійшов дзвінок, що її вбили. Інформація про те, що той хлопець був там, погрожував їй, що доводили відбитки пальців його відбитки пальців на кочерзі, та й гроші. Ми майже відразу його впіймали, і гроші були з ним.
Яке він тоді справив на вас враження?
Гюїш замислився.
Погане, відповів він. Надто нахабний. І самовпевнений. Засипав інформацією про години перебування та алібі. Зухвалий. Ви таких зустрічали. Убивці зазвичай зухвалі. Гадають, що дуже розумні. Вважають: що б вони не скоїли, усе, звісно ж, правильно, і байдуже, як це вплине на інших. Він таки був поганою людиною.
Так, підтакнув Фінні,він був поганцем. Усе, що нам відомо про нього, на це вказує. Та ви відразу були впевнені, що він убивця?
Комісар замислився.
У такому не можна бути відразу впевненим. Я б сказав, що він належав до чоловіків такого типу, що частенько стають убивцями. Як Гармон 1938 року. Впродовж тривалого часу на нього складали протоколи про вкрадені велосипеди, шахрайство з грошима, обдурення бабусьі, зрештою, він убиває жінку, маринує її в кислоті, що йому страшенно подобається, і починає так чинити регулярно. Я сприйняв Джеко Арґайла за таку людину.
Та, схоже, повільно протягнув старший констебль, ми помилялись.
Так, визнав Гюїш, таки помилялись. А хлопчинамертвий. Погані справи. Проте майте на увазі,додав, він таки був поганцем. Можливо, не був убивцею власне, таки не був убивцею, як тепер стало відомо та він був негідником.
Що ж, чоловіче, гримнув на нього Фінні,хто її все-таки вбив? Кажете, ви переглядали цю справу вчора ввечері. Хтось її убив. Жінка не вдарила себе сама кочергою по потилиці. Це зробив хтось інший. Хто ж це був?
Комісар Гюїш зітхнув і відкинувся в кріслі.
Цікаво, чи дізнаємося ми колись, ніби сам у себе запитав він.
Усе складно, еге ж?
Так, тому що слід прохолов і тому що буде мало речових доказів, і я взагалі схиляюся до того, що тих речових доказів ніколи не було достатньо.
Річ у тому, що в будинку хтось був, хтось близький їй.
Не розумію, хто ще це може бути, міркував комісар. Чи був це хтось із домашніх, чи вона сама комусь відчинила двері та впустила всередину. Родина Арґайлів любила замикатися на всі замки. Засуви від грабіжників на вікнах, ланцюжки, додаткові замки на вхідних дверях. Їх якось пограбуваликілька років до тогой відтоді вони були готові до появи грабіжників. Він зробив паузу, і знову продовжив:Біда в тім, сер, що на той час ми не розглядали інших варіантів. Справа проти Джеко Арґайла була цілісною. Звісно, тепер зрозуміло, що цим скористався вбивця.
Скористався тим, що хлопець був там, посварився з нею та погрожував?
Так. Тій особі достатньо було лише ввійти до кімнати, взяти кочергу рукою в рукавичці звідти, куди її пожбурив Джеко, підійти до столу, за яким щось писала місіс Арґайл, і вдарити її по голові.
Майор Фінні видав лише одне просте слово:
Навіщо?
Комісар Гюїш неквапливо кивнув.
Так, сер, саме це нам необхідно довідатись. Це одна з проблемвідсутність мотиву.
На той час не скидалося на те, говорив старший констебль, що був якийсь, так би мовити, очевидний мотив. Як і решта жінок із нерухомістю та значними статками, вона вдалася до різноманітних схем для легального уникнення податків на спадщину. Трастовий фонд уже діяв, дітей було забезпечено ще за її життя. Вони не отримали б більше після її смерті. Та й вона не була неприємною, набридливою, лихою чи скупою жінкою. Витрачала на них гроші все їхнє життя. Хороша освіта, капіталовкладення для початку їхніх власних справ і регулярні виплати кожному. Любов, доброта й турботливість.
Саме так, сер, погодився комісар Гюїш. Жодних очевидних причин для бажання її позбутися. Хоча Він замовк.
Так, Гюїше?
Містер Арґайл, як я розумію, планує знову одружуватися. Він одружується із міс Ґвендою Вон, яка багато років працювала в нього секретаркою.
Так, вдумливо додав майор Фінні.Гадаю, це могло б бути мотивом, про який нам тоді не було нічого відомо. Кажете, працювала в нього багато років. Припускаєте, між ними щось було на час убивства?
Маю сумнів, сер, відповів комісар Гюїш. Про такі речі в селищі зазвичай швидко починають пліткувати. Тобто не думаю, що між ними щось таки відбувалося. Нічого, про що місіс Арґайл могла б довідатися і посваритися з чоловіком.
Так, погодився старший констебль. Проте він міг би прагнути одружитись із Ґвендою Вон.
Вона приваблива молода жінка, схарактеризував комісар Гюїш. Не ефектна, я б так не сказав, але приємна на вигляд і приваблива в хорошому значенні цього слова.
Напевно, віддана йому всі ці роки, припустив майор Фінні.Ці жінкисекретаркизавжди видаються закоханими у своїх босів.
Гаразд, у нас є мотив для цих двох, підсумував Гюїш. А ще служниця, шведка. Можливо, місіс Арґайл не так уже їй і подобалася. Можливо, були непорозуміння, справжні чи надумані; щось, чого вона не могла стерпіти. У неї не було ніякої фінансової вигоди від її смерті, позаяк місіс Арґайл уже забезпечила її щорічним прибутком. Вона здавалася доброю, мудрою жінкою, а не такою, яка гепатиме когось кочергою по голові! Та хто його знає, чи не так? Гляньте на справу Ліззі Борден.
Так, озвався старший констебль, ніхто не знає. Виникали сумніви, що то хтось чужий?
Жодних слідів, мовив комісар. Шухляда, звідки забрали гроші. Була спроба надати кімнаті такого вигляду, наче там побував грабіжник, проте дуже аматорська. Це ідеально відповідало типу поведінки молодого Джеко, який намагався б створити саме такий ефект.
Що мене дивує,зауважив старший констебль, так це гроші.
Так, погодився Гюїш. Це важко зрозуміти. Одна із пятірок, що були в Джека Арґайла, це саме та пятірка, яку місіс Арґайл видали в банку того ранку. «Місіс Боттлберрі»напис із цим іменем стояв на зворотньому боці пятірки. Він сказав, що мати дала йому гроші, проте і містер Арґайл, і Ґвенда Вон наполягають на тому, що місіс Арґайл увійшла до бібліотеки за чверть до сьомої й розповіла їм про те, що Джеко вимагав гроші, а вона категорично відмовилася їх йому давати.