Гаразд, Богдане, коли так, то й так. Ось три штуки. Стане тобі?
Богдан утомлено гмикає:
Три штуки, аякже.
Ієн передає гроші.
Тут насправді дві вісімсот, але між друзями це майже те саме. А тепер я хочу тебе про дещо спитати.
Питай, каже Богдан, кладучи гроші до кишені.
Ти начебто розумний хлопець, Богдане?
Богдан знизує плечима.
Ну, я знаю розмовну польську.
Щоразу як я тебе прошу щось зробити, все робиться, і то дуже добре й дуже дешево, каже Ієн.
Дякую, каже Богдан.
Тож я собі й міркую: ти готовий до чогось більшого, як думаєш?
Аякже, підтверджує Богдан.
А до набагато більшого? уточнює Ієн.
Аякже, повторює Богдан. Багатоце те саме, що й мало. Просто його більше.
Хвацький хлопець, каже Ієн і всмоктує останні крапельки чаю. Я збираюся звільнити Тоні Каррена. Мені треба, щоб хтось став на його місце. Як тобі таке?
Богдан тихенько свистить.
Забагато для тебе? питає Ієн.
Богдан хитає головою.
Ні, для мене не забагато, я з роботою впораюся. Я тільки думаю, що, коли ти звільниш Тоні, він може тебе вбити.
Ієн киває.
Знаю. Але це мій клопіт. А завтра робота буде твоя.
Якщо ти ще житимеш, то добре, каже Богдан.
Час іти. Ієн тисне Богданову руку й звертає думки до того, як видати Тоні Каррену погану новину.
У Куперс-Чейзі буде зустріч-консультація, і йому доведеться слухати все, що мають сказати ті старі. Ввічливо кивати, бути в краватці, звертатися до них на імена. Народ таке вминає аж за вухами лящить. Він запросив і Тоні, щоб мати змогу звільнити його одразу після закінчення. Просто неба, зі свідками неподалік.
Імовірність того, що Тоні вбє його на тому ж таки місці, становить відсотків десять. Але це означає, що девяносто відсотків за те, що таки не вбє. Зважаючи на те, скільки грошей це збереже Ієну, він легко пристає на такі шанси. Ризик і винагорода.
Виходячи надвір, Ієн чує писк і бачить жінку на мотовізочку, що розгнівано тицяє в бік його «рейндж-ровера» ковінькою.
Я ж першим підїхав, думає Ієн, сідаючи до машини. Бувають же люди.
Дорогою Ієн слухає за кермом мотиваційну аудіокнижку «Убий або будеш убитий. Уроки з поля бою для ділових зустрічей». Вочевидь, це написав хтось із ізраїльських військ спеціального призначення. Ієну її порадив один з персональних інструкторів у фітнес-залі «Вірджин Ектів» у Танбридж-Велсі. Ієн не знає точно, чи той інструктор і сам з Ізраїлю, але видно, що десь із тих країв.
Полуденне сонце даремно намагається пробитися крізь тоновані понад дозволену міру вікна «рейндж-ровера», а Ієн знову починає думати про Тоні Каррена. Ієн і Тоні дуже добре ладнали кілька років. Ієн купував побиті й понівечені будинки, такі, щоб великі й старі. Тоні патрав такий будинок, розділяв на кімнати, монтував рампи й поруччяа тоді переходив до наступного. Бізнес із будинками для догляду за літніми процвітав, Ієн побудував на ньому статок. Кілька будинків він лишив собі, кілька продав, кілька докупив.
Ієн бере смузі з холодильничка в «рейндж-ровері», який встановив один механік із Фавершема, коли власник пригнав до нього машину, щоб позолотити бардачок. То було його звичайне смузі: піалка малини, жменя шпинату, ісландський йогурт (або фінський, коли ісландського нема), спіруліна, проросла пшениця, порошок барбадоської черешні, хлорела, ламінарія, екстракт асаї, цинк, есенція буряка, насіння чіа, шкірка манго й імбир. Це власний рецепт, який він називає «Не ускладнюй».
Ієн звіряється з годинником. До Куперс-Чейза їхати ще хвилин десять. Перебути зустріч, тоді видати новину Тоні. Він зранку гуглив «жилети проти ножових нападів», але варіантів із доставкою в той самий день не було. А «Амазон», мабуть, тепер думає, що він бандит.
Але він упевнений, що все буде добре. Прекрасно, що Богдан готовий перейняти цю роль. Плавний перехід. Звісно, так ще й дешевшеу цьому суть.
Ієн дуже рано зрозумів, що йому треба переводити бізнес у вищу лігу, якщо він хоче заробити справжні гроші. А найгірше було, коли клієнти помирали. Купа писанини, кімнати стояли порожні й нічого не заробляли, поки тривав пошук нових клієнтів, а найгіршедоводилося мати справу з родичами. А тепер що багатший клієнт, то довше він живе. А щещо вони багатші, то рідше їх навідують родичі, бо ті зазвичай живуть у Лондоні, або Нью-Йорку, або Сантьяґо. Тож Ієн і перейшов у вищу лігу, перетворивши компанію «Будинки для догляду «Осінній вечір» на «Незалежне життя як удома, бо вдома», зосередившись на меншій кількості важливіших пріоритетів. Тоні Каррен і оком не змигнув. Чого Тоні не знав, він міг швидко опануватидушові зони, електронні ключі чи спільна барбекю-зона його ніяк не лякали. Аж шкода з ним прощатися, але нехай уже буде як буде.
Ієн проминає деревяну автобусну зупинку праворуч і повертає до Куперс-Чейза. Як часто буває, він услід за фургоном доставки переїжджає через решітку проти забрідлої худоби й застрягає позаду нього на всю довжину підїзної дороги. Озираючи краєвид, хитає головою. Як же багато тих альпак. Живи й учись.
Ієн ставить машину й перевіряє, чи правильно й помітно прикріплений його дозвіл на паркування (на лівому боці лобового скла, номер дозволу й термін дії нічим не закрито). За минулі роки Ієн зачіпався з повноважними органами усіх видів, але по-справжньому розтрусило його тільки від бюро розслідування російської митної служби й від Комітету паркінгу Куперс-Чейза. Але воно того варте. Скільки б грошей він не заробив раніше, Куперс-Чейз був на геть іншому рівні. Ієн і Тоні обидва це розуміли. Грошовий водоспад. Що, звісно, і було джерелом сьогоднішньої проблеми.
Куперс-Чейз. Дванадцять акрів прекрасної сільської місцини з дозволом побудувати до 400 квартир для пенсіонерів. І на тих акрах не було нічого, крім порожнього монастиря й чиїхось овець на пагорбі. Один старий друг був придбав цю землю у святих отців кілька років тому, а тоді йому раптом стала потрібна швидка готівка, щоб відбитися від розгляду порушеної через непорозуміння справи про екстрадицію. Ієн усе порахував і зрозумів, що на цей стрибок варто наважитися. Але Тоні теж усе порахував і вирішив стрибнути й собі, через що тепер володіє двадцятьма пятьма відсотками всього, що збудував у Куперс-Чейзі. Ієну здалося, що він мусить погодитися на такі умови, бо Тоні завжди був з ним чесним, а ще тому, що Тоні ясно дав зрозуміти: якби Ієн відмовився, Тоні зламав би йому обидві руки. Ієн уже бачив, як той ламав людям руки, тож тепер вони стали партнерами.
Але ненадовго. Не може ж бути, щоб Тоні не знав, що так довго тривати не може? Люксовий будинок може побудувати будь-хтороздягаєшся до пояса, вмикаєш спокійне радіо, копаєш яму під фундамент або кричиш на муляра. Легка робота. Але не кожен має настільки масштабне бачення, щоб ефективно наглядати за тим, хто будує люксове житло. І хіба є кращий час для Тоні дізнатися про свою справжню цінність, аніж тепер, коли от-от почнеться нове будівництво?
Ієн Вентем почувається сміливо. Убий або будеш убитий.
Ієн виходить із машини, блимає від раптового виблиску сонця й саме в цю мить вловлює посмак есенції буряка. Вона була однією з основних перешкод для того, щоб запустити «Не ускладнюй» у комерційне виробництво. Ієн міг би викинути її з рецепта, але вона необхідна для здоровя підшлункової.
Окуляри на очі. Ну, до справи. Сьогодні Ієн помирати не планує.
6
Рон Річі, як це часто буває, і слухати нічого не хоче. Він тицяє тренованим пальцем у свій екземпляр угоди про оренду. Рон знає, що це справляє сильне враженняяк завжди, але відчуває, як його палець тремтить, а з ним тремтить і угода. Він вимахує нею в повітрі, щоб приховати те тремтіння. Та його голос анітрохи не втратив сили.
А ось цитата. Це ваші ж слова, містере Вентем, не мої. «Куперс-Чейз Холдинг залишає за собою право розвивати забудову після консультації із жителями».
Ронів чималий кістяк натякає на фізичну силу, яку він колись мав. Каркас і досі весь на місці, наче в тупоносої вантажівки, що іржавіє в полі. Широке й відкрите обличчя готове за якусь секунду виразити гнів, недовіру або чого ще потребуватимуть обставини. Будь-що, що може допомогти.
Оце воно і є, каже Ієн Вентем, ніби говорячи з дитиною. Ми зібралися для цієї консультації. Вижителі. Наступні двадцять хвилин можете обговорювати скільки заманеться.
Вентем сидить за розкладним столиком у передній частині загальної зали. Він горіхово-засмаглий, розслаблений, окуляри від сонця підняті на модельну зачіску з каталогів вісімдесятих. На ньому дорога сорочка-поло, а годинник на руці такий великий, що міг бути й настінним. З виду здається, що він чудово пахне, але нікому не хочеться підходити настільки близько, щоб дістати змогу переконатися.
Обабіч Вентема сидять жінка, молодша від нього років на пятнадцять, і татуйований чоловік у безрукавці, який прокручував стрічку на телефоні. Та жінкаархітектор забудови, а татуйований чоловікТоні Каррен. Рон кілька разів зустрічався з Карреном, а також чув про нього. Ібрагім записує кожне слово, а Рон далі тицяє пальцем у бік Вентема.
Я не куплюся на цю тухлятину, Вентеме. Це не консультація, а засідка.
Джойс вирішує докинути слівце.
Скажи йому, Роне.
Рон саме це й збирається робити.
Дякую, Джойс. Ти називаєш свій план «Лісопарком», але при цьому пиляєш дерева. Це щедро, синку. У тебе гарненькі компютерні зображення, все вилизано, сонце світить, хмарки купчаться, качечки в ставках плавають. У компютері можна показати що хочеш, синку, а ми хочемо побачити детальну масштабну модель. З масштабними деревами й маленькими чоловічками.
Він зриває хвилю оплесків. Багато з них хотіли побачити масштабну модель, але, якщо вірити Ієнові Вентему, тепер уже справ так не вели. Рон продовжує.
І ти взяв і навмисне обрав архітектором жінку, щоб я зараз не міг кричати.
Але ж ти кричиш, Роне, каже Елізабет, що сидить за два місця від нього і читає газету.
Не кажи мені, кричу я чи ні, Елізабет! кричить Рон. Цей тип точно знатиме, коли я почну кричати. Гляньте на нього, вдягнувся наче Тоні Блер. Може, ти ще й Ірак тепер почнеш бомбити, коли вже так схожий, Вентеме?
Добре сказав, думає Рон, а Ібрагім ретельно записує все в протокол.
У часи, коли про нього писали газети, його називали «Червоний Рон», хоча тоді багато хто міг похизуватися такою приставкою. Фотографію Рона в газетах рідко не супроводжував напис «учорашні переговори між сторонами провалилися». Ветеран пікетів і поліційних камер, який пройшов штрейкбрехерів, чорні списки й сутички, пройшов страйки: італійські, повільні, погоджені й непогоджені, Рон був скрізь. Грів долоні над жаровнею зі старою компанією з «Брітіш Лейленд». На власні очі бачив поразку страйку докерів. Пікетував у Воппінгу і став очевидцем перемоги Руперта Мердока й падіння друкарів. Рон вивів кентських шахтарів на трасу A1 й був арештований в Орґріві, коли придушили останній опір вугільної промисловості. По правді, людина менш невтомна, ніж Рон, могла б подумати, що притягує лиху вдачу. Але така доля слабшого, а Рон просто обожнював виступати на боці слабших. Якщо він коли-небудь бачив, що опинився з іншого боку паркану, то розвертав, викручував і трусив ситуацію так, щоб здавалося, що насправді все навпаки. Але Рон завжди сам чинив так, як проповідував чинити іншим. Він завжди тихо підставляв плече тому, кому треба було спертися, хто потребував додаткових кілька фунтів на Різдво, костюм або адвоката для судового засідання. Хто потребував захисника, того надійно захищали Ронові татуйовані руки.
Його татуювання тепер вицвіли, руки тремтіли, але вогонь усередині не згас.
Ти ж знаєш, куди можеш засунути собі цю угоду, Вентеме?
Благаю мене просвітити, каже Ієн Вентем.
Рон уже починає видавати про Девіда Кемерона і референдум щодо членства в ЄС, але збивається. Ібрагім кладе долоню йому на лікоть. Рон киває як людина, яка своє зробила, і сідає, лунко стрельнувши колінними суглобами.
Він щасливий. І тут помічає, що його тремор на якусь мить ущух. Знову в ділі. Неповторне відчуття.
7
Коли отець Метью Макі прослизає до задньої частини зали, дебелий чоловік у футболці «Вест Гема» викрикує щось про Тоні Блера. Людей прийшло багато, як він і сподівався. Це корисно, бо заперечень проти будівництва «Лісопарку» доволі. У потязі з Бексгілла закусок не розносили, тож він радий побачити тут печиво.
Він загрібає жменю, коли ніхто не дивиться, сідає на блакитний пластиковий стілець у задньому ряді й моститься зручніше. Чоловік в обтислій спортивній фулболці трохи видихається, і коли він сідає, вгору підносяться інші руки. Отець Макі сподівається, що приїхав даремно, але набагато краще пересвідчитися, щоб потім не жалкувати. Отець розуміє, що нервує. Він поправляє на собі колоратку, проводить долонею по густому сніжисто-білому волоссі й сягає до кишені по паличку масляного печива. Якщо ніхто не спитає про кладовище, то, можливо, це треба зробити йому. Просто будь хоробрим. Памятай, що мусиш зробити.
Як дивно бути в цій кімнаті! Він здригається. Мабуть, від холодку.
8
Консультація добігла кінця, Рон і Джойс сидять коло поля для боулзу, у сонячному промінні виблискує холодне пиво. Рона наразі відволікає Денніс Едмондсоднорукий ювелір-пенсіонер із Раскін-Корт.
Денніс, із яким Рон раніше не балакав жодного разу, хоче висловити захват від дуже влучних аргументів, які той навів під час зустрічі.
Глибоко копнув, Роне, глибоко копнув. Є над чим подумати.
Рон дякує Деннісу за добре слово й чекає наступного кроку, який знає наперед. І Денніс його робить.
А це, певно, твій син? каже Денніс, розвертаючись до Джейсона Річі, який теж нянчить пляшку пива. Чемпіон!
Завжди ввічливий Джейсон усміхається й киває. Денніс простягає руку.
Я Денніс, приятель твого тата.
Джейсон тисне чоловікову руку.
Джейсон. Радий знайомству, Деннісе.
Денніс якусь мить глипає, чекаючи, чи не заведе Джейсон розмову, а тоді енергійно киває.
Ну, радий зустрітися з тобою, я твій великий прихильник, дивився всі бої. Сподіваюся, ми скоро знову тебе побачимо?
Джейсон ще раз ввічливо киває, і Денніс дибає геть, забувши навіть удавано попрощатися з Роном. Батько й син давно звикли до таких втручань, тож продовжують розмову з Джойс.
Так, називається «Відомі родини», каже Джейсон. Вони дослідили історію сімї й хочуть повозити мене різними місцями, трохи розказати про, власне, історію сімї. Прабабця-повія і все таке.
Не бачив такого, каже Рон. Де показують, на BBC?
На ITV. Воно справді дуже цікаве, Роне, пояснює Джойс. Я один випуск недавно бачила. Не памятаєш, Джейсоне, про того актора? Він лікар у «Голбі-Сіті», але я ще бачила його в «Пуаро».
Не дивився, Джойс, каже Джейсон.
Було дуже цікаво. Виходить, що його дідусь убив свого коханця-гея. Обличчя мав як з малюночка. Ой, Джейсоне, ти мусиш погодитися. Джойс плескає долонями. А що як у Рона був дідусь-гей, уяви собі! Мені б сподобалося.
Джейсон киває.
Вони й з тобою захочуть побалакати, татку. На камеру. Спитали, чи ти погодишся, а я сказав, що нехай тоді не просять допомогти тебе втихомирити.
Рон сміється.
Але ти справді підеш і в «Зірки на льоду»?
Подумав, що може бути весело.
О, я згодна, каже Джойс, допиваючи пиво й тягнучись по наступне.
Ти зараз дуже зайнятий, синку, зауважує Рон. Джойс каже, що бачила тебе в «Майстер-шефі».
Джейсон знизує плечима.
Аякже, тату. Мені краще повернутися до боксу.
Повірити не можу, що ти раніше жодного разу не готував макаруни, Джейсоне, хитає головою Джойс.
Рон допиває залишки пива, а тоді махає пляшкою ліворуч.
Он там, коло BMW, Джеютільки не дивися зразу, ото Вентем, я про нього розповідав. Я йому розказав, що й до чого, правда, Джойс?
Він аж не розумів, пішки він чи верхи, Роне, погоджується Джойс.
Джейсон відхиляється назад і витягується, ненароком зиркаючи при цьому ліворуч. Джойс приставляє стільця ближче, щоб краще бачити.
Так, обережно й невимушено, Джойс, каже Рон. А то з ним Каррен, будівельник. Ти не зустрічав його в місті, Джею?
Раз чи двічі, каже Джейсон.
Рон знову дивиться в той бік. Розмова між двома чоловіками здається напруженою. Говорять швидко й тихо, рухи руками то агресивні, то захисні, але стримані.