Вони там трохи чубляться, еге ж? питає він.
Джейсон сьорбає пиво й знову дивиться в бік паркінгу, оцінюючи чоловіків.
Вони як пара на побаченні, яка прикидається, що не свариться, каже Джойс. В «Піцца Експресс».
Просто в яблучко, Джойс, погоджується Джейсон, знову розвертаючись до тата й допиваючи пиво.
Зіграємо в снукер сьогодні, синку? каже Рон. Чи ти вже йдеш?
Я б з радістю, тату, але треба побігати в маленькій справі.
Я чимось можу допомогти?
Джейсон хитає головою.
Справа нудна, бігати небагато. Він встає і витягується. Тобі ж сьогодні ніякі журналісти не дзвонили?
А мусили? питає Рон. Щось діється?
Та ні, ти ж їх знаєш. Але кажеш, що не дзвонили, не писалигеть нічого?
Мені прийшов каталог ванн із дверцятами, тягне Рон. Не хочеш розказати, чому питаєш?
Ти ж знаєш, що я думаю, тату, вони завжди щось вишукують.
Як захопливо! каже Джойс.
Бувайте обоє, прощається Джейсон. Не напийтеся й не рознесіть цей заклад.
Джейсон іде. Джойс розвертає обличчя до сонця й заплющує очі.
Хіба не гарно, Роне? Ніколи не думала, що мені сподобається пиво. А уяви, якби я померла в сімдесят? Так і не дізналась би.
Випємо за це, Джойс, каже Рон і добиває своє. Як думаєш, що з моїм Джейсоном?
Думаю, що жінка, каже Джойс. Ти ж знаєш, які ми.
Рон киває.
Так, мабуть.
Він дивиться, як син їде в далечінь. Він стривожений. Але з Джейсоном ще не було такого дня, на ринзі чи поза ним, коли Рон не був стривожений.
9
Консультація минула добре. Ієн Вентем уже не тривожився про «Лісопарк»тепер усе вирішено. А той галасливий тип на зустрічі? Ієн бачив таких і раніше. Нехай собі пахкає парою. А ще Ієн бачив священника в задніх рядах. А цей чого припхався? Через кладовище, здогадувався Ієн, але там усе було чисто, він мав усі дозволи. Нехай тільки спробують його зупинити.
А як минуло звільнення Тоні Каррена? Ну, Тоні був не дуже радий, але й не вбив його. Ієн повів у рахунку.
Тож Вентем уже планує далі. Щойно запустять «Лісопарк», почнеться інший, завершальний етап забудови«Вершина пагорба». Ієн проїхав пять хвилин важкої дороги від Куперс-Чейза й тепер сидів у сільській кухні Карен Плейфер. Її батько, Ґордон, володіє фермерськими землями на вершині пагорба, що прилягають до Куперс-Чейза, і нібито не має настрою продавати. Але нехай, у Ієна свої методи.
Боюся, що нічого не змінилося, Ієне, каже Карен Плейфер. Тато не хоче продавати, а я не можу його змусити.
Розумію, запевняє Ієн. Більше грошей.
Ні, гадаю каже Карен, і думаю, що ти це вже й так знаєшти просто йому не подобаєшся.
Ґордон Плейфер лиш раз глянув на Ієна Вентема і зник на другому поверсі. Ієн чув, як він тупає туди й сюди, підкреслюючи те, що він там хотів підкреслити. Яка різниця? Іноді буває, що Ієн людям не подобається. Він ніколи не міг достеменно розібратися чому, але за багато років навчився із цим жити. Безперечно, проблема була в них самих. Ґордон Плейфер просто доєднався до численного гурту людей, які його не розуміли.
Але просто залиш це мені, каже Карен. Я знайду спосіб. Я допоможу всім.
Карен Плейфер його розуміє. Він описав їй, на скільки вона може розраховувати, якщо переконає тата продати. У її сестри й зятя власна справа, вони вирощують органічні родзинки в Брайтоні Ієн спробував цей підхід з ними й провалився. З Карен Плейфер шанси набагато кращі. Вона живе сама в котеджі на тій землі й працює в IT, що видно з одного погляду на неї, і користується макіяжем у той легенький, непримітний спосіб, у якому Ієн щиро не бачить жодного сенсу.
Ієн роздумує, коли саме Карен махнула рукою на життя й почала носити спортивні штани й довгі розтягнуті светри. І коли вже вона працює в IT, то можна подумати, що мала б наче знати, як загуглити «ботокс». Їй десь під пятдесят, думає Ієн, як і йому. Але в жінок все інакше.
Ієн користується не одним додатком для знайомств і встановлює жорстку верхню межу на віці двадцять пять років. Додатки для знайомств він вважає корисними, тому що нині важко знайти жінок потрібного типу. Вони мусять розуміти, що його час обмежений, робота вимоглива, а відданістьце надто важко, як на нього. З його досвіду, жінки, старші за двадцять пять, нібито цього не розуміють. Йому цікаво, що з ними стається. Він намагається уявити, як хтось міг би обрати Карен Плейфер, але не може нічого придумати. Розмови? Їх надовго не вистачить, правда? Звісно, скоро вона забагатіє, коли Ієн купить землю. Це їй допоможе.
«Вершина пагорба» сильно змінить і життя Ієна. Він нарешті подвоїть розмір Куперс-Чейза, тож Ієнові прибутки теж подвояться. Прибутки, якими йому вже не доведеться ділитися з Тоні Карреном. Якщо для цього треба кілька тижнів пофліртувати з пятдесятирічною, то нехай.
Ієн має випробувані й напрацьовані ходи для побачень. Він вражав молодих жінок фотографіями свого басейну й тим, як він давав інтервю в «Кент тунайт». Він вже показував Карен знімок басейну, тому що ніколи не можна знати напевне, але вона просто ввічливо всміхнулася й кивнула. Не дивно, що самотня.
Але з нею можна було вести справу. Карен бачить зиск і розуміє перешкоди, тож вони закінчують розмову, узгодивши план дій і потиснувши руки. Торкнувшись руки Карен, Ієн думає, що це ж неважкоколи-не-коли змащувати їх кремом, правда? Пятдесят! Він би нікому такого не побажав.
В Ієна коротко проскакує думка про те, що єдина старша за тридцять пять жінка, з якою він проводить бодай скількись часу, це його дружина.
Ой леле, треба йти. Стільки справ.
10
Тоні Каррен ухвалив рішення. Він зупиняє BMW X7 на своїй підїзній доріжці з підігрівом. Під платаном у задньому дворику закопаний пістолет. Чи під буком? Або там, або там, але про це він може подумати за гарненькою чашкою чаю. А ще можна спробувати пригадати, де його лопата, коли вже про це зайшлося.
Тоні Каррен убє Ієна Вентема, це вже вирішено. Та й Ієн має це розуміти. Навіть найспокійніша і найраціональніша людина скипить, коли їй викинуть стільки коників.
Тоні насвистує мелодію з реклами й заходить у дім.
Він переїхав сюди десь півтора року тому, на перші справжні прибутки від Куперс-Чейза. То був саме такий будинок, про який він завжди мріяв. Будинок, що стояв на сумлінній праці, на вдалому виборі, на вірі у власний талант і на зрізаних, де треба, кутах. Уособлення його досягнень у цеглі, склі й мореному горісі.
Тоні заходить і береться вимикати сигналізацію. Минулого тижня Вентем прислав частину своєї команди її встановити. Поляки, усі до одного, але хто тепер не поляк? Тоні вбиває правильні чотири цифри коду з третьої спроби. Новий рекорд.
Тоні Каррен завжди дуже серйозно ставився до безпеки. Його будівельна компанія багато років була просто ширмою для торгівлі наркотиками, способом пояснити прибутки. Способом відмити брудні гроші. Але поволі вона розрослася, почала забирати дедалі більше часу й приносити дедалі більше грошей. Якби хтось сказав молодому Тоні, що він врешті житиме в цьому будинку, він геть би не здивувався. Але якби додали, що він купить це житло на легально зароблені гроші, він би беркицьнув просто на місці.
Його дружина, Деббі, ще не повернулася, але наразі це йому підходить. Так є час зосередитися й ретельно все продумати.
Тоні прокручує спогади назад, до сварки з Ієном Вентемом, і його гнів знову наростає.
Ієн викидає його з «Лісопарку»? Отак просто? У розмові дорогою до машини? Надворі, просто якщо раптом Тоні закортить махнути кулаком. Він би радо вклепав Ієну прямо там, але то був старий Тоні. Тож вони просто трохи посперечалися, тихенько й пристойно. Навряд хтось помітив, що добре для Тоні. Коли Вентема знайдуть мертвим, ніхто не скаже, що бачив, як Ієн Вентем і Тоні Каррен махали руками. Так чистіше.
Тоні сідає на барний стілець, підтягує його до острівця на просторій кухні й витягає шухляду. Він мусить викласти план на папері.
Тоні не вірить в удачу, а вірить у сумлінну роботу. Якщо провалюєш підготовку, то готуйся до провалутак одного разу сказав Тоні його старий учитель літератури, і Тоні цього ніколи не забув. Наступного року він спалив тому самому вчителеві машину, бо вони посперечалися через футбол, але Тоні все одно визнавав, що дядько балакав слушно. Якщо провалюєш підготовку, то готуйся до провалу.
Виявляється, що в шухляді паперу нема, тож Тоні вирішує натомість розробити план у голові.
Сьогодні нічого вчиняти не потрібно. Нехай світ трохи покрутиться собі, нехай пташки поспівають у садочку, нехай Вентем подумає, що переміг. А тоді удар. Чому люди взагалі займають Тоні Каррена? Кому це хоч колись принесло користь?
Тоні чує шум на секунду пізніше, ніж може щось вдіяти. Він розвертається і бачить, як на нього летить гайковий ключ. Та й великий же, справжня стара школа. Ухилитися від удару нема як, і в коротку секунду усвідомлення Тоні Каррен усе розуміє. Неможливо скрізь вигравати, Тоні. Справедливо, думає він, справедливо.
Удар потрапляє Тоні в ліву скроню, і він валиться на мармурову підлогу. Пташки в садочку замовкають на коротесеньку мить, а тоді продовжують свою безжурну пісеньку. Високо в гілках платана. Чи бука?
Убивця кладе на робочу поверхню столу фотографію, а свіжа кров Тоні Каррена розтікається навколо горіхового острова посеред кухні, як вода в рові навколо замку.
11
У Куперс-Чейзі завжди прокидаються рано. Коли лисиці закінчують нічні обходи, а пташки перегукуються першим потьохкуванням, тоді ж свистять і перші чайники, а в завішаних вікнах проглядає неяскраве світло ламп. Перші суглоби хрускотом вітають новий день.
Тут ніхто не давиться грінкою, біжучи на ранкову електричку до роботи, ніхто не пакує дітям обід, доки ті ще сплять, але однаково є що робити. Багато років тому всі тутешні прокидались би рано, тому що справ було багато, а годин у добі мало. Тепер тут прокидаються рано, бо справ багато, а днів залишилося скільки їх там є.
Ібрагім завжди встає до шостої. Басейн не відкривають раніше за сьому з міркувань здоровя та безпеки. Він без успіху обстоював думку про те, що ризик втопитися без нагляду видається крихтою на тлі ризику померти від серцево-судинної, респіраторної або кровоносної недуги через брак регулярних вправ. Навіть вивів алгоритм, який доводив, що цілодобово відкритий басейн зменшить загрозу життю жителів на тридцять один і сім десятих відсотка порівняно з таким, що закривається на ніч. Комітет дозвілля й рекреаційних вигод лишався незворушним. Ібрагім розумів, що в них руки звязані різноманітним законодавством, і не ображався. Алгоритм було дбайливо збережено до того часу, коли зможе знову знадобитися. Завжди є що робити.
У мене для тебе є робота, Ібрагіме, каже Елізабет, відпиваючи мятного чаю. Тобто, робота для тебе і Рона, але я призначаю головним тебе.
Дуже мудро, погоджується Ібрагім, киваючи, як на мою скромну думку.
Елізабет зателефонувала йому напередодні ввечері й переказала новину про Тоні Каррена. Вона почула її від Рона, який почув її від Джейсона, який почув її від джерела, яке ще слід задокументувати. Мертвий на власній кухні, травма голови від удару твердим предметом, знайшла дружина.
Ібрагімові зазвичай подобається в таку пору доби переглядати записи про старих, а іноді й нових пацієнтів. У нього досі є кілька клієнтів, і коли вони мають таку потребу, то приїздять до Куперс-Чейза й усідаються в обтерте крісло під картиною з вітрильникомобидва предмети супроводжують Ібрагіма вже майже сорок років. Учора Ібрагім читав записки про свого старого клієнта, менеджера «Мідленд Банк» із Ґодалмінга, який прихищав бродячих собак, а тоді якось на Різдво убив себе. Але цього ранку почитати не вийшло, думає Ібрагім. Разом зі сходом сонця прибула Елізабет. Порушення графіка кидає виклик його денному ритмові.
Мені лише треба, щоб ви збрехали старшому офіцеру поліції, каже Елізабет. Вам можна таке довірити?
Коли це ти не могла мені таке довірити, Елізабет? питає Ібрагім. Коли я тебе підводив?
Таки ніколи, Ібрагіме, погоджується Елізабет. Тому мені й подобається мати тебе поруч. А ще ти дуже добре заварюєш чай.
Ібрагім знає, що він у надійних руках. Багато років він рятував життя і душі й був хорошим фахівцем, і саме тому навіть зараз дехто ладний проїхати багато кілометрів повз старий телефонний автомат і фермерську лавку, звернути праворуч одразу за мостом, а тоді ліворуч коло деревяної автобусної зупинки, щоб тільки поговорити з вісімдесятирічним психотерапевтом, який давно вийшов на пенсію.
Іноді він зазнає невдачі а хто в цьому світі її не зазнав? і саме по такі матеріали зазвичай тягнеться рано-вранці Ібрагім. По менеджера з банку, який сидів в обтертому кріслі, плакав і не міг бути врятований.
Але цього ранку пріоритет інший, він це розуміє. Цього ранку «Клуб убивств по четвергах» має живу й гарячу справу. Не якісь пожовклі залапані сторінки з іншої епохи. Справжня справа, справжній труп і справжній убивця, який поки що на волі.
Цього ранку Ібрагім потрібен. Заради цього він живе.
12
Констебль Донна де Фрейтас несе тацю із чаєм до оперативної кімнати. Убили місцевого будівельника Тоні-як-його-там, і з тієї команди, що зібралася, видно, що це неабияка справа. Донні цікаво чому. Якщо вона не квапитиметься із чаєм, то може й дізнатися.
До команди звертається старший детектив Кріс Гадсон. Він завжди здається доволі приємним. Якось він відчинив для неї подвійні двері й не мав такого вигляду, ніби очікує за це медалі.
На території чимало камер. Дістаньте записи. Тоні Каррен поїхав із Куперс-Чейза о 14:00, а помер о 15:32, якщо вірити його «фітбіту». Доволі вузьке вікно для пошуків.
Донна поставила тацю із чаєм на стіл, а сама схилилася завязати шнурок на взутті. Вона чує, що згадують Куперс-Чейз, це цікаво.
Також камери стоять на трасі A214, десь за 400 метрів на південь від дому Каррена і за 800 метрів на північ, тож дістаньмо й ці записи теж. Часові межі ті самі. Кріс на мить зупиняється й дивиться на скоцюрблену Донну де Фрейтас.
Усе гаразд, констеблю? питає він.
Донна вирівнюється.
Так, сер, просто шнурки завязувала. Не хочеться перечепитися з повною тацею чаю.
Дуже мудро, погоджується Кріс. Дякую за чай. Ми тебе не затримуватимемо.
Дякую, сер, каже Донна й іде до дверей.
Вона усвідомлює, що Крісвін же детективпевно, помітив, що на її взутті шнурків немає. Але він же не сваритиме молодого констебля за дрібку здорової цікавості?
Відчинивши двері, вона чує, як Кріс Гадсон продовжує.
А до того найбільшою зачіпкою є фотографія, яку вбивця лишив поруч із тілом. Погляньмо.
Донна не втримується, розвертаєтьсяі бачить виведену на проєктор стару фотографію, на якій троє чоловіків сміються й випивають у пабі. Їхній стіл усипано банкнотами. Вона має лиш одну мить, але негайно впізнає одного з них.
Усе було б геть інакше, якби Донна належала до групи розслідування убивств, геть інакше. Жодних тоді візитів до початкових шкіл, щоб написати на велосипедах серійні номери невидимими чорнилами. Жодних ввічливих нагадувань місцевим власникам лавок про те, що переповнені сміттєві бакице насправді кримінальне правопору
Констеблю? каже Кріс, обриваючи ланцюжок думок Донни. Вона відводить погляд від фото й дивиться на Кріса. Він твердо, але любязно показує, що їй можна вийти. Донна усміхається до Кріса й киває.
Замріялася. Даруйте, сер.
Вона відчиняє двері й виходить, повертається до своєї нудьги. Напружується, щоб розчути найостанніші слова до того, як двері нарешті зачиняться за нею.
Отож троє чоловіків, кожного з яких ми, звісно, дуже добре знаємо. Розберімо їх по одному.
Двері клацають. Донна зітхає.
13. Джойс
Сподіваюся, ви пробачите ранковий запис у щоденнику, але Тоні Каррен мертвий.
Тоні Карренце будівельник, який усе тут зібрав докупи. Можливо, це він виклав цеглу в моєму каміні? Хтозна. Хоча мабуть, що ні. Він, певно, доручав таке комусь замість себе, правильно? І щоб поштукатурити, і що там вони ще роблять. Думаю, він більше наглядав за роботою. Але бюсь об заклад, що десь тут є відбитки його пальців. Що дуже захопливо.
Учора ввечері цю новину мені телефоном розказала Елізабет. Я б ніколи не описала Елізабет словом «задихана», але якщо чесно, десь так її голос і звучав.
Тоні Каррену проломили головунечаста оказіярукою (або й руками) невідомого. Я сказала їй, що бачила разом із Роном і Джейсоном сварку між Карреном і Вентемом.