Ударом ноги вибити з-поміж пальців шипаки кастета, підстрибнути та ще раз ударити ногою другого Хазяїна так, аби той підлетів, перекинувся в повітрі через голову і впав долілиць та більше вже не підвівся.
Вітаю, посміхнулася до нього дівчина.
Молоденька, скуйовджена, мерзлякувато зіщулена у своєму дешевому пальті.
Здорова будь.
Він нагнувся й чмокнув її в щічку.
Вони приїхали до нього. До його квартири з торочкою амулетів над вхідними дверима, з прикутим у кутку вітальні виснаженим демоном, якого вона не помітила і якого Алекс називав «агей», з наповненою запахами застояного диму кухнею, з неприбраним ліжком, з перекинутими на стіні малюнками.
Він допоміг їй скинути пальто, а, знявши взуття, вона дістала з-під вішалки капці.
У кімнаті було темно через запнуті штори, тож вона взяла на поличці серванта сірники й запалила кілька свічок на маленькому вівтарі. Алекс ніколи не розповідав їй, що означає цей вівтар, але завжди, коли вона приходила до нього, дозволяв запалювати там свічки.
Тобі щось приготувати? спитала його повія.
Що?! перепитав він.
Їсти хочеш?!
Ні,мовив Алекс і ввійшов у кімнату. Я не хочу навіть пити.
Вона допомогла йому роздягтися й хутко роздяглася сама.
А потім вона лежала в нього на плечі, а він курив і розважав її всілякими витівками: торкаючи рукою дим, він створював із нього якихось чудовиськ, риб, усміхнені лиця.
Самотня Інга, самотній майор, самотній Отець Є
І ягеть-геть самотня цього вечора.
Вовк, він прийшов до мене:
Ти бачила?
Бачила.
Ти знаєш, що робити?
Ні.
Розділ 15
Скалки лобового скла, які цілий світ перетворюють на малюнки вогненних бризок.
Розсипані вогненним бісером ліхтарі. Червоні вогники передніх машинбісер теж стає червоним. Бісер вікон, жовтий бісер світлофорів та кілька останніх біло-голубих зернинок бісеру останнього вказівника:
«ВИ ЗАЛИШАЄТЕ МІСТО»
«ПРОЩАВАЙТЕ»
За вказівникомсто різних доріг.
А він їхав дуже далеко, і термос із гарячою кавою ще повний. Непочатий блок сигарет, поки що не пожмакана карта. І краплі на лобовому склі лише потемнішали, а вже потім зникли.
Цілу ніч.
Протягом оцього дощу.
Протягом усього життя.
Підвезете? спитала дівчина, коли він зупинився поряд із нею та відчинив дверцята.
Куди? спитав він.
Куди хочете.
Симпатична, усмішка напоготові. Змокріла до рубця, однак ніби й не помічає цього. Не схожа на самотніх Жінок на Трасі, послана Вітчимом тварюка.
Сідай, мовив він.
А коли вона посміхнулася до нього, сказав:
Ох і ллє,і натис на газ.
Повз чорні дерева. Перехрестями чорних шляхів. Крізь чорний дощ. Напрямки до чорних пагорбів з руїнами проклятої церкви.
Саме там, сказав Вітчим.
Саме тут, мовила пошепки тварюка, вдихаючи зло спаплюженої та проклятої землі.
Що там? запитав Чоловік За Кермом, коли краплі на лобовому склі знову сяйнули світлом.
Не знаю, сказала тварюка.
Ремонт.
Помаранчеві вогники. Помаранчевий грейдер. Людина з помаранчевим ліхтарем перетинає шлях. Алекс, котрий на півгодини обернувся на шляхового робітника.
Вибачте, каже він і підходить до машини. Ви не могли б вийти?
Я? спитав Чоловік За Кермом.
Ні. Ваша супутниця.
Мисливцю, вишкірилася тварюка. Спробуй дістань мене!
Дуже просто.
Я допоможу, сказав Отець Є.
І знову краплі згасли. Але далі він поїхав сам-один.
Розділ 16
Будь обережна, сказав батько.
Її справжній батько.
Ну, що ти, сказала вона, вперше ставши дорослою. Вона вперше вирушила до свого першого Замку Ігор.
Коли щотелефонуй мені.
Татку, сказала вона.
Як це класновперше! Перше цок-цок-цок! Надто ж коли виходить!
Татку. Татку. Татку. Татку! Татку. Ну татку.
І твій найперший Замок Ігор.
Швейцар-нубієць. Металошукач. Жменька фішок укупі зі вхідним квитком.
Ви самі?
Перше «ви»!
Її щасливе:
Так.
І якнайкраще з усіх пророцтв:
Приємної ночі,це до неї, котра прийшла сюди вперше.
А вона хороша, сказав Алекс.
Невже? посміхнулася Інга.
Я не піду туди, заперечно похитав головою майор Конт.
А ти, татку?
І я теж, сказав святий Отець Є.
І лише Інга з Алексом біля барної стійки:
А вона хороша.
Та невже?
Серйозно
А ось і наш чорний друг.
Тварюка примружила очі.
Тварюка в Замку Ігорщо може бути страшніше? Це гірше, аніж твоя перша тварюка, що втопила у твоїх сльозах твою першу туш для вій. Прикрила повіки, не помічає музичної гуркотняви та зіркового вихору дзеркальних куль. Чекає цілісінький вечір.
Он вона, сказав Алекс і кивнув у бік тварюки.
Чекала та дочекалась і підвелася назустріч юній дівчині, котра у нестямному захопленні танцювала у світлі прожекторного фейєрверку серед Мешканців Замку Ігор. Юній дівчині, ще майже дитині.
Маленька, голосом чоловіка її мрії,тебе почастувати чимось?
Розгублено стенула плечима:
Не знаю.
Зате я знаю, ледь стомлено, ледь глузливо, голосом, який обіцяв так багато який обіцяв усе.
Ходімо, сказала їй тварюка.
Тебе до телефону, мовив до тварюки Алекс. Ходімо, покажу, де.
Не бійся, повернулася до дівчинки Інга. Я побуду з тобою.
Загасити фари й побачити полишений дім. Пять поверхів вибитих вікон та повалених перекриттів.
Весела місцина.
Вельми.
Пять поверхів, заселених Страхом і Злом.
Ми ступали сходами, а будинок здригався від кожного нашого кроку. Його судомило від слів Любові святого Отця Є, котрий оберігав нас.
Поверх за поверхом повільно підіймаємось нагору, попри демонів, що вистрибнуть із пітьми, попри стрілянину та сяючі рідким металом бризки свяченої води.
Бах! постріл та висвітлений забитий демон.
Ні.
Припасти на коліно та зустріти його зібраними в пучку пальцями.
І знову світло ліхтаря:
Цей?
Ні.
Через коридори та кімнати, наповнені принесеним з усього міста болем. Через лігвище мешканців пекла, що розважаються на кістках праведників.
Гррррр!..
Бах!
Аж поки зійшли на горішній поверх до Тварюки, що чекала нас біля своїх дверей.
А я могла втекти.
Бах! спалахом вогню, що висвітлює брудні стіни, провалля вікна та краплі дощу в ньому.
Чорний нічний дощ. Кожної-кожної ночі.
Де ти була? спитав він.
А тобі що до того? посміхнулась тварюка. Сьомий місяць вона жила з ним як його дружина.
Я питаю, де ти була? він не спав цілу ніч, проклинаючи її та ненавидячи.
Я була там, де мені ліпше, відказала тварюка.
Вона відвернулась від нього й заплющила очі.
Ось зараз. Зараз він накинеться на неї. Зараз почне вбивати. А тодікарні поліціянти, її мертве тіло, і він повіситься у своїй камері. Отоді вона прийде по нього.
Усе так просто.
Тварюка зажмурила очі. Тварюка ждала.
А він навіть не дав їй ляпаса.
Боягуз, мовила тварюка. Боягуз і нікчема, повільно повертаючись до нього. Ти не чоловік
Я? спитав святий Отець Є.А хто ж я?
Ти?!
І удар кулаком із затиснутою в ній краплею Свяченої Води.
А інколи запізнитися, побачити кров на підлозі, сліди кігтів та мертве тіло. І не зловивши тварюки, що вбивала, спускатися сходами вниз, не кажучи одне одному жодного слова.
Кожної-кожної ночі. Одна за одною. Усіх Вітчимових почвар.
Розділ 17
Аж допоки якогось разу вийти на майдан із трьома Дівами, що танцюють на високих колонах, і сказати:
Щось скоїлося
І зрозуміти лише тоді, коли зупинився дощ.
Ущух дощ.
Таки-так.
Невже ми
Та помітити чотирьох тварюк, найлютіших та найбільших з-поміж усіх, створених моїм названим батьком. Вони виходили на площу.
Схоже, що ні.
І ще одну, з великими кільцями в гострих вухах, у подертій яскравій суконці та з мокрим від крові писком, що виходить із сусіднього будинку.
Поблагослови нас, татку.
Поблагословіть нас, святий Отче.
Тільки Любов, яка живе у вас, сказав Отець Є.Тільки нехай не поселиться у вас Зло.
Гррррррааааа!!!
Нумо!
У-у-а-а-а-а-а-р-р-р-р!!!
Давай-давай!
Ххххррррааааа!
Іззаду!
А-а-а-а-а!
Дякую!
Пусте!
Ба-бах!
Грррррррррррр!!!
Гоп!
А-а-а-а-а-а-а!!!
Палаючі автомобілі? Здійнятий у повітря асфальт? Світ, що рветься до пащі Гієни Вогненної? Та ні. Темна площа. Жодного освітленого вікна. Діви, що танцюють на своїх гранітних стовпах. І тисячі тіней від ліхтарів обабіч площі.
Пекло?!
Пхе!!!
Вітаю, красунчику, тварюка з вузьким обличчям.
Тварюка вищирилась під час стрибка. Летить, похлинаючись люттю.
Памятаєш мене?
Адже я тебе вбила.
Ти?
Убила, відказує Інга.
Ледве встигає ухилитися.
Тимене? регоче тварюка.
Гаразд, удар каблучком об каміння.
Крак!
Другий удар:
Крак!
І переступивши через свої поламані каблучки:
Якщо тобі подобається помирати.
Хлопчику, ти памятаєш дівчинку? спроквола йдучи довкруг нього тварюка.
Памятаю, сказав Отець Є.
Хороша була дівчинка?
Так, він стояв незворушно.
Він пильнував її. Він чекав.
Тож коли тварюка стрибнула, він ударив її. Та так, що навсібіч полетіли кільця з її гострих вух.
Памятаю, сказав він і стиснув їй горлянку.
Хххххххххх-аххх!
Надто добре памятаю, щоб забути бодай колись.
Здійняти лапу та вдарити його.
Гаххх! вдавлюючи каміння.
Нагнути голову та роззявити пащу:
Ррррррррр!
Ударити хвостом так, щоб репнула земля. У розколинівідблиски вогнищ.
Люта тварюка. Чудовисько-мантигора.
І Ллекс кружляє довкола.
Що не випадудар. Кожний удархрускіт кісток та кістяної шкіри, кожний ударвіяло червоних кривавих бризок та шматки смолистої плоті.
От і зустрілися
Зустрілися
Красунчику, цевійна. Подобається?
Дуже, вимовив майор Контбілявий чоловік, викресаний з холодного льоду.
Серйозно?
Мисливець на демонів. Колись полював на танки. Чим вона могла налякати його?
Святий Отець Є, котрий обернув тварюку на стовп сліпучого білого світла. Спалах! Вихор! Сплетені на вершині пасмуги полумя! Велетенська тварюка розтинає світло. І ступає крок до нього.
Я памятаю!
І ще один спалах. Він змушує тварюку похитнутись і впасти.
Тисячі, тисячі тіней. Звідки? Куди? Де чия?
Отже, тобі подобається помирати?
Тварюка, що повільно випускає паростки отруйних змій. Спроквола випускає сотні гострих кігтів.
Змах лапоювипростані довгі кігті.
Подобається?
Улучити під стрибок. Увігнати руку чудовиськові в черево та розігнути пальці.
Тоді дарую.
Маленька обручка, давним-давно скинута з підмізинного пальця.
БА-БАХ!
Осоружне Зло, у Злі, створенім Злом.
БА-БА-БА-БАХ!
Що тобі від мене треба?
Лише вбити тебе
Мене?
Хто спитав? Хто відповів? Хто перепитав?
Так само, як тіні: Де? Чия?
Крихітка й велетень. Як колись у дитинстві. Але той велетень оберігав мене.
Крихітка і почвара. Вона заступила собою все небо.
Мені не видно нічого.
А що ти там хочеш побачити?
Тварюка обернулася на здоровенного шаблезубого кота. Ляскають, упіймавши повітря, долоні. Крихітка перекинулась через голову. Її тінь потопає в тіні шаблезубого кота, який знову дістав облизня.
На тобі!
Тварюка злітає вгору та падає звідти шматкамипід вчасний вибух красуні Інги, під вищання палаючої у світлому вогні, під завивання вітру в дірах, пропалених майоровими кулями.
Ггга-а-а!
Вибух!
Пожбурити її, вдарити розкришеними об каміння іклами.
Якщо це війна, то
Вважай, що ми розлучилися.
Я памятаю ту дівчинку, тварюко
І Алекс завдає сьомого удару.
Ти цього довго вичікував
Ударив і став, опустивши руки.
І ти дочекався, мовила тварюка.
Тридцять чотири роки, відказав Алекс.
Ти діждався То як?
Повертається до нього Інга. Переводить на нього погляд майор Конт.
Сподіваюся, що ти будеш останньою.
І тварюка розпадається на шматки.
Лапи, голова упали й розтікаються чадною магмою шпичакигребеня
Чому ж такий біль? спитала Інга.
Така ціна.
Минеться, сказав майор Конт.
Звісно, минеться
І Крихітка злизнула кров з розбитої губи.
І забита нею тварюка, що ввіткнулась у бруківку майдану.
Я можу привести мертвяків, сказала Мачуха.
Зачекай.
Зіщурені очі без зіниць.
Розділ 18
Усе?
Здається.
Оздоблений сріблом череп? спитала я Вітчима.
І почула:
Крихітко!
Крихітка?
Крихітко!!!
Крихітко
І я побачила себе: я простувала через майдан сама до себе.
Гарна ніч, сказала смерть і стала переді мною.
Перед Котом і Залізним Чоловіком, які стали пліч-о-пліч, аби захистити мене.
Іди геть.
Та ні,сказала вона й навіть не поправила свого каптура. Просто гарна ніч.
Я побачила себе: підпухла губа, чубчик на лобі, в руці пістолет.
Мачуха сидить на великому білому камені. Кольорове світло вітражів на капличці неподалік. Чорне реміння на її тілі, білі розпущені коси та:
«КРИХІТКА»
напис на камені. І два мертвяки.
Дурненьке дитя.
Мертвяк не спитає:
Ти знала її?
Він мовчки стоятиме.
Мій чоловік, скаже Мачуха, пригортаючи якогось мертвяка. Великий мисливець на янголів. І я кохатиму свого чоловіка завжди.
Розділ 19
Я побачила себея поволі йшла до себе. З великим пістолетом, у важких черевикахвони цокали підківками по бруківці.
Вітаю, сказала я.
Вітаю, озвалось моє відлуння.
ЯКрихітка.
ЯКрихітка, сказала я.
Не змушуй Вітчимовими словами.
Не змушуй я теж знала ці слова.
Ти хочеш
Ти хочеш
Ну, годі
Ну, годі
Я замовкла, і тварюка, що стала мною, теж криво посміхнулася. Злизала з губи кров і спитала вслід за мною:
Що це означає?
Що це
Гоп!
Але й вона, так само швидко, як я, навела пістолет:
Гоп! навіть на якусь соту крихту секунди швидше.
Однією з них була я Але ж і друга теж була мною!
Я могла б покохати Вовка.
І я могла б.
Я терпіти не можу Вітчима.
І я ненавиджу його.
Моя мачуха не любить мене.
Вітчимова жінка ненавидить мене.
Ми були з нею такі схожі.
І я не знала, котра з нас тварюка.
Я візьму участь в Останній Війні.
Якщо доживеш, сказала вона й додала:Я теж
Якщо вцілієш.
Та певно ж, сказала вона.
Вистрелити й присісти, знаючи, що вона теж вистрелить і присяде.
Її тінь розмахувала моїми руками, мої губи вимовляли її слова. Я та я.
Варто мені вбити себе, як я одразу ж загину від тієї ж кулі.
Мій чоловікВеликий мисливець на янголів Варто їй убити мене, як та сама куля прохромить її.
Нарешті мій Вітчим придумав
Остання тварюка.
Я не могла її знищити.
Розділ 20
І я стрибнула стрибком сама до себе.
Я вдарила її та дістала удар у відповідь.
До чого ж болючі, виявляється, мої удари!
Подобається?
Подобається.
Боляче?
Відкидаю пістолета:
Хак! упав на каміння.
Тут-таки падає другий пістолет:
Хак-Хак!
А такболяче?
Нормально, сказала я.
Видерти камінь ударом черевика, і він зіткнеться в повітрі з каменем, видертим мною.
Чемні дівчатка навіть якщо це тварюки, котрі обернулися на дівчат
Де я?! Хто з нихя?!
Стрибнути й завмерти.
Котра з нихя? Та, позаду якої танцюють на колонах Діви, чи та, за якою стоїть величезний нічний магазин?