Демон стояв біля нього і слухав:
«Сніг. Знову йде сніг. Нічого, крім снігу. Сніг.»
Ітеж саме упродовж двадцяти хвилин.
«Сніг Сніг Сніг»
Перед тим, як він простяг руку до сигарети на підвіконні, біс увійшов у нього, але не знайшов нічого, крім болю, загнаного так далеко, що залишилась сама порожнеча.
Ти мусиш убити, сказав демон.
Чоловік іще більше похнюпився.
Ти мусиш убити.
Чоловік заперечно похитав головою.
Вставай.
Чоловік підвівся.
Чим убиватимеш?
Чоловік огледівсяв кухні було порожньо. Але на двох ящиках, поставлених один на другий та застелених газетою, лежав довгий і гострий, мов лезо, ніж. Він побачив його відразу.
Чудово. Бери його.
Він квапився вивести чоловіка з будинку:
Ходімо! Ходімо! Ходімо!
Девятий
Девять демонів вийшли з пекла, вихопились на землю першої ночі місяця-повні.
Озирнешся?
Подивишся у вікно?
Ти чуєш звук?
демон летів містом, і тепер це місто належатиме йому довго-довго. Майже завжди.
Ти невдоволений? спитала Мачуха.
Так, озвався Вітчим.
Дарма, вона пригорнулась до нього. Наступного разу.
Авжеж, сказав Вітчим, уникаючи її обіймів та відступаючи від порога, за яким було Пекло.
Розділ 4
Зло легко примушує слугувати собі.
Однак і Янголи можуть знайти того, хто допоможе їм, вирве з тварючих лап.
Так само, як Вовк зібрав оцих чотирьох, щоб вони змогли допомогти мені в скрутну хвилину. Алекса, Інгу, майора Конта і святого Отця Є. Він вибрав із них того, хто був здатний протистояти почварам.
Алекс, Інга, майор Конт і святий Отець Є.
Скільки повернулося?
Пять.
Пять із двадцяти важких ваговиків.
Ревіння моторів. Нічна траса та заклякла посеред неї тварюка. Її очі спалахнули при світлі фар.
Аааааххрррррр!!!
Лише пятеро з двадцяти.
Прокляття.
Я можу допомогти вам.
Власник компанії Вантажних перевозок. Сам понад сорок років був за кермом на нічних дорогах. Знав усі голоси, що співають водіям вантажівок. Сам знищив не одного демона, який полював на нічних трасах, і сам тричі був ними вбитий. Він і досі пє каву з примятого, обпаленого термоса.
Ти?
Я, сказав Алекс.
А хто ти?
Я можу допомогти вам.
Тоді давай.
Аааааххрррррр!!!
Нічна траса. Чорна оторочка лісу ген аж на видноколі. Фосфорне свічіння вказівників:
ЗАЛИШИЛОСЯ 445
ЗАЛИШИЛОСЯ 331!
ЗАЛИШИЛОСЯ 199!!
Уздовж неїспалені машини. Слід гальмуючих машин. Діаманти скалок від лобового скла, що вплавилося в палаючий асфальт. Три ваговики супроводу.
Чоловік в одній кабіні з Алексом сказав:
Стань.
Алекс зупинив машину.
Далі ти їдеш сам.
Він хряпнув дверцятами й залишився. Разом із ним залишились і ваговики супроводу.
І самотній Алекс за кермом багатотонної машини. Під дзеркалом погойдується брелокмалесенькі сідельця-торбинки. І лише вогники панелі й траса. А посеред неївеличезний нічний звір.
Вогники панелі. Стрілка:
Сто. Сто пятдесят. Сто девяносто девять.
Аааааххрррррр!!!
Назустріч стрибає тварюка
Алекс, Тнга, Майор Конт і святий Отець Є.
Він давно не вечеряє вдома, точніше не їсть після того, як прокидається перед настанням ночі. Він приходив до тями по дорозі до їхньої квартири, він ставав самим собою лишень після ковтка кави та першої сигарети, викуреної в кухні.
Каву йому найчастіше готувала Інга, вона приїздила трішки раніше.
Вона вмощувалася навпроти, й вони розмовляли. Але вона майже ніколи не допивала своєї кави й ніколи не казала, що майорові сигарети їй вадять.
А потім приїздили Отець Є з Алексом
Що далі?
Чотири війни. Ветеран у тридцять три роки.
Тепер роби, що хочеш.
Я нічого не хочу.
Він повернувся до Міста, але жити в ньому не зумів. Чужі люди, чужі обличчя. Нікого з тих, хто міг би йому зателефонувати.
Усі його друзі зосталися там. Танкісти загинули, вертолітники згоріли.
Інікого. Взагалі нікого.
І він купив хату в забутому всіма заміському селищі, яке обросло велетенськими соснами. Здоровенний змучений пес прийшов до нього, тож майор сказав йому:
Залишайся.
Рік. Від осінніх дощів до осіннього вітру. Ані телевізора, ні книжок, ані жодної газети. Тільки голос приймача, що майор називав його «дитинкою».
Здоров, дитинко. Ти знову плачеш? Не плач.
Та якось уночі він прокинувся й побачив, що біля його ліжка сидить пес. Він здригався й мовчки вищиряв ікла. Майор уперше посміхнувся до нього й мовив:
Війна
Одинадцять злісних тварюк у сусідньому селищі. Галасують люди. Незахищені від тварюк оселі. Руїни поверженої церкви.
І чоловік із псом на околиці селища.
Рятуйте!
До-по-мо-жіііть!
Н-і-і-і-і-і!!!
Гвааааааалт!
Освітлений сяйвом пожежі, чоловік повільно спрямував гвинтівку на тварюку, що вискочила до нього.
Бах!
Але його куля обернулась на дим.
Пхе, вищирилась тварюка.
Ба
Не так, мовив Вовк. Тримай.
І він кинув майорові грудку свинцюкулю з укарбованим у неї знаком Любові.
Спробуй тепер.
Бах! куля пронизала тьму, залишивши по собі блакитне світіння.
Бах! тварюку рознесло на шматки.
Тепер ступай, сказав Вовк.
Чоловік із собакою. На околиці селища, де він знову знайшов війну.
Алекс, майор Конт, святий Отець Є та красуня Інга.
Хіба тільки янголи шукають свою любов? Хіба лише діти не знають, де її знайти?
Красуня Інга. Жінка в розкішній машині. Двадцятипятирічна леді з виразом презирливої зневаги до свого невдалого життя.
Так, манекенники, на глузування Алекса. Так!
Та ліпше вони, аніж слабкодухий, жалюгідний, з його нещасним:
Мені знову пощастило.
Я не хочу втішати слабака. Чоловік має бути сильним. Ні до чого мені намисто із зірок, але хай тільки спробує не принести цукерок!
Спальня, заставлена букетами квітів? Для чого? Я хочу, озирнувшись, зрозуміти: це він. Я хочу всміхнутися до нього і щоб він посміхнувся до мене.
Годі. Досить.
Авжеж, сказав Вовк.
Памятаєш? спитав Вовк.
Памятаю, сказала вона.
Спробуєш іще раз?
Довга чорна сигаретка і крихітна запальничка:
Клац.
Я знаю, що ти прийдеш.
Ось я прийшов. Спробуєш.
Нехай.
Її чоловік. Вона так кохала його
Вона відчинила двері до ванної кімнати й побачила тварюкута роздивлялась у дзеркалі своє відображення.
А
Що сталося? спитав її чоловік, який перестав бути тварюкою.
І цей молодик. Він був усього на рік молодший від неї, але вона вважала його таким юним
Прокинутися вночі й побачити тварюку, яка спить поруч із тобою. Роззявлений рот, цівка чорної слини. Випирають маслаки та довгі пальці.
Аби вранці сказати:
Іди геть
Чоловік на сходах ресторану.
Вибачте.
Авжеж, він сподобався їй.
Ви
Але вона глянула в дзеркало, що висіло на стіні, й побачила тварюку, яка стала ним.
Чоловік за кермом авто, що ледь дряпонуло бампер її машини Сивочолий старий милувався нею з
Личко на обкладинці
Тварюка вистрибнула зі стіни спальні.
Чого тобі?
Тебе.
Справді?
Інга скинула нічний шовковий плащ.
Ти ба, сказала тварюка, побачивши під ним джинси і светр.
Почнемо? спитала красуня Інга.
Ну, якщо ти хочеш
Малесенький шрам над бровою
Ліпше вже манекенники
Я знаю, мовив Алекс.
Я все знаю, повторив він.
Розділ 5
А святий Отець Є прийшов сам.
Знамення? спитав Вовк.
Пусте, одказав святий Отець Є.
Вам доведеться вбивати пекельних тварюк.
Я знаю.
Чи можете?
Отак? спитав Отець Є та й кинув до ніг Вовка голову знищеної ним пятиголової почвари.
Четверо, сказав Вовк.
Дякую.
На подяку за малого Йохана, сказав мені Вовк.
І що? перепитала я.
Потім збагнеш, мовив. Як підростеш.
Розділ 6
Музичний автомат знеміг і вирішив перепочити:
На нашій хвиліреклама.
Я згідно кивнула і завела замість нього:
Купуйте! Купуйте! Купуйте!
Тож він змушений був знову заспівати:
Що може статися? Що може скоїтись? Ну що? Ну що? Ну що?
Минуло шість годин. Я теж почала знемагати.
Розділ 7
Я взяла ще одну книжку. Лягла на канапу. Книжка була така цікава, що я
а
.
..
О?
сон. Той, якого не згадаєш пробудившись.
Розділ 8
Я прокинулась, а вони все ще співали
Виділи! Виділи! Виділи! Виділи! Виділи!
Я прокинулася від того, що двоє мисливців дивилися на мене, і довгочубий Алекс казав майорові, що стояв позад нього:
Хто пив із моєї чашки та хто ліг у моє ліжко?
Вітаю, сказала я та сіла, опустивши ноги на підлогу.
Вітаю-вітаю, відповів мені Алекс і всміхнувся тонкими губами. Хто ти, негречна дівчино?
Крихітка.
А-а-а.
Ви давно нас чекаєте? спитав майор Конт.
Зранку.
О-о-о-о, сказав Алекс.
Він був вродливий і тримався так, що було зрозуміло: він про це знає. А святий Отець Є, він зайшов до кімнати останнім, сказав:
Здрастуй, і подав мені руку.
Довжелезна ряса та важенний срібний хрест на грудях.
Добрий день.
Усі вонивисокі й широкоплечі.
Духовний Отець Є.
Майор Конт.
А яАлекс.
Крихітка, сказала я.
Здоров, мовив Алекс і підійшов до компютера біля стіни та ввімкнув його. Будемо вважати, що, як на один день, інформації досить для обох сторін, отож, ти можеш іти додому.
Цебто?
Ми працюємо вночі,сказав Отець Є.А Ви цілий день були на ногах, утомилися, не виспались.
Отож, іди додому та відпочивай, сказав Алекс. А завтра спробуємо почати все спочатку.
Я не опиралася, надягла шубку (самотужки стригла її) та попрощалася з ними:
До завтра, сказали вони.
Розділ 9
Я прийшла потемки, але цього разу ключ ждав мене під килимком, а світло у квартирі не горіло. Хіба що блищали захисні лінії та наведені крейдою та кровю знаки.
Я ввімкнула світло. Пахло сигаретним димом. На одному кріслі лежала Майорова запальничка.
А на екрані компютера я прочитала:
«Чекаємо на тебе, дівчинко на ймення Крихітка. Адреса: така-то. Час: уже минув».
Ловлять когось, мовив таксист, зиркнувши вгору.
І я навіть знаю, кого, я віддала йому гроші, а коли вийшла з таксі, попрямувала до підїзду.
Зясувалося, що він замкнений, але я вдарила по склу між пруттям ґратки, просунула руку, відтягла скобу й відчинила двері.
Темними сходами на пятий поверх. Тільки б вони не перекрили горище риштаком. Але був лише начіпний замок, тож деревяні двері, котрі я:
Хрясь! розчахнула ударом ноги.
Сипнула фарба, наполохалися дикі голуби.
Пташечки, покликала я.
Тут було темно, й тому одразу побачила крізь віконце на горищі підсвічене міське небо.
А там, на даху, стріляли:
Бах!
І ще:
Яяяяяяя! вищала тварюка.
Я побігла до вікна, двічі перестрибнувши через купу незрозумілого чорного мотлоху, вгателившись плечем у якусь шафу й мало не сконавши на ній. Уявила, як налякалися мешканці квартири знизу, коли зачули мій гуркіт у себе над головою.
Усе гаразд, мовила я до них. Мені анітрішки не боляче.
Вони стояли й дивились у стелі своїх квартир.
Слово честі.
Шиби на вікнах розходилися, мов пелюстки, різнобарвні на нерівних гранях. Я відчинила вікно, перекинулася через голову й опинилася на якомусь прискалку десь із півметра завбільшки. Довкола нього було багато вогнів, а щевнизу і навпроти. Світилися вікна, фари, вивіски, ліхтарі, золота статуя Діви У Вінку на колоні центральної площі.
Снігу лежало небагато. Під ногами він був ковзкий, тож я здиралася ним, наче кошеня на гладенькому склі. До гребеня даху
Пять метрів. І я почула гуркіт пострілу та вищання.
Бах!
Я-я-я-я-я!
Три метри до гребеня. І чорна тінь пролітає повз мене. Тонконогий півтораметровий демон, повна паща зубів, гострі вуха, притиснуті до довгастого черепа. Опинившись поруч зі мною, він засичав, але коли озирнувся, знов упав на передні лапи й помчав далі.
Метр.
Привіт! гукнув Алекс і промчав мимо мене. Вслід за демоном.
Здрастуйте! посміхнувся майор Конт і поспішив за ними.
Я нарешті дісталася верхівки, випросталася й побігла, балансуючи. Двічі я підтягувалась, аби дістатися наступного даху.
Тарілки антен, труби, маленький червоно-синій літачок та натягнутий над заледенілою пасткою громовідвід. Я перестрибнула через нього й наздогнала Майора та Алекса. Вони стояли кроків за сім від краю на даху. То був останній будинок на вулиці, й ми стояли на ньому. Демонові нікуди було вже подітися. Хіба що балансувати на цегляному окрайці.
Я трималася за трубу з антеною та спостерігала за ними.
Демон не рухався.
Алекс стояв навпроти нього, пальто розстебнуте, в руках рушниця.
Готовий? гукнув він.
Цілком! долинув звідкись знизу голос святого Отця Є.
То й по всьому, мовив Алекс до демона і вистрелив без прицілювання.
Уражений пострілом демон полетів униз.
Женіть його туди, сказав Отець Є та показав на дах, що закінчується над прірвою дворища.
Нема питань, мовив Алекс.
Святий Отець зостався сам-один. Він походжав маленьким засніженим подвірям, а коли вподобав майданчик між заледенілою пісочницею та баками для сміття, нагнувсь і повикидав набік кілька каменів та гілок.
Він утоптав сніг так, щоб його сліди утворили коло, потім зняв із шиї свій срібний хрест і прилаштував його в центрі, вклонився йому, перехрестився, поправив ланцюжок біля підніжжя хреста, тоді повернувся до своєї валізки, залишеної за межами кола.
Отець Є видобув із валізки срібну флягу, перехрестившись, викрутив дашок, налив на долоню освяченої словами Любові води, покропив нею втоптаний сніг.
Він освятив коло та окреслив його свяченою водою.
Отця Є майже не видно було в пітьмі темного двору, й лише дитя підійшло до вікна та мовило:
Мамо, дивися, дядько запалив сніг.
Мати визирнула у вікно, вгледілась в темряву і спитала:
Хочеш яблуко?
«Дитя», записав Вітчим.
«Дитя», записав Пес.
Дитя? перепитав Пелехатий Диявол.
Я подбаю про нього, пообіцяв Кіт.
Коло світилось, а щоб воно не погасло, святий Отець Є шепотів слова Любові. Він стояв недалеко, схрестивши на грудях руки й не розплющуючи очей навіть тоді, коли Алекс та майор Конт загнали демона до краю даху.
А коли демон зірвався й полетів униз, світло огорнуло його зведене судомою потворне тіло велетенським полумяним язиком, насадило на залитий нечистою кровю, але не згаслий, хрест у центрі, і святий Отець мовив:
Тепер уже навіки, хлюпнув, ніби напалм, свяченої води в полумя, і коло спалахнуло ще яскравіше.
Я стояла поруч із ними й дивилась на демона, котрий помирав у вогненному колі.
Тепер ти побачила, як ми вміємо, сказав Алекс. Тобі сподобалося?
Авжеж, мовила я.
Тоді що?
Мені потрібна допомога, сказала я.
Нумо спустимося спочатку, запропонував майор Конт.
Можна отут? спитала я.
Можна.
Я присіла та зїхала засніженим схилом до карниза.
А коли випросталася, то поглянула вниз і помахала рукою Отцю Є,він чекав нас біля підїзду. Я попрямувала до горішнього вікна.
Його забито, сказала я і присіла. Дуже товстими цвяхами.
Справді? спитав Алекс, вистрелив у віконцескло та рама розлетілися на друзки.
Прошу.
Там темно, сказала я.
Майор Конт поліз у вікно перший, клацнув запальничкою та подав мені руку.
Вітчим?
Почвари?
Мачуха?
Чотирнадцять штук, сказала я.