Кеп почав був заперечувати, а тоді подумав про Рейнбьорда, згадав про призначену опівдні зустріч, і обличчя його розгладилось. Стало спокійне, навіть співчутливе.
Гаразд, мовив він. Вогонь за готовності, Ґрідлі.
Ви гадаєте, що я збожеволів? Здурів.
Ви це сказали, не я.
Вам не завадить памятати, що я першим запропонував програму тестування дилізергінової триєдиної кислоти.
А я інколи шкодую, що ви запропонували, сказав Кеп.
Заплющуючи очі, він і досі бачив перший звіт Вонлесса, проспект на двісті сторінок про препарат, який спершу назвали ДЛТ, потім, серед інженерно-технічного персоналу, «кислота-активатор» і нарешті Шоста партія. Проєкт затвердив попередник Кепа, а цього джентльмена шість років тому з військовими почестями поховали на Арлінгтонському кладовищі.
Я тільки те хочу сказати, що моя точка зору щось та й важить, мовив Вонлесс.
Цього ранку його голос був утомлений, слова звучали повільно і кошлато. Коли він говорив, кривий посміх з лівого боку рота не рухався взагалі.
Я слухаю, сказав Кеп.
Скільки я наразі розумію, я єдиний психолог чи медик, якого ви досі хоч якось слухаєте. Ваших людей засліпила єдина думка: як можна скористатися цими чоловіком і дівчинкою заради безпеки Америки і ймовірно, заради балансу політичних сил у майбутньому. Тож до чого ми дійшли, простуючи вистиглим слідом цього Макґі: він такий собі нешкодливий Распутін. Він здатен
Вонлесс жебонів далі, і Кеп на хвильку відволікся. «Нешкодливий Распутін», подумав він. Масна фразочка, але вона йому подобалась. Кеп загадався, що б сказав Вонлесс на висновок компютера, нібито є один шанс із чотирьох, що Макґі, тікаючи з Нью-Йорка, сам себе ліквідував. Певно, Вонлесс зрадів би без міри. А якщо показати старому ту дивну банкноту? Мабуть, станеться ще один удартак подумав Кеп і затулив рота рукою, щоб приховати посміх.
Та найперше мене непокоїть дівчинка, розповів йому Вонлесс. Вдвадцяте? Втридцяте? У пятдесятий раз? Шлюб Макґі й Томлінсон шанс один із тисячі. Цього треба було уникнути, в будь-який спосіб. Але ті, хто мав би передбачити
Ти сам весь час цього хотів, сказав Кеп, а тоді сухо додав: І я щиро гадаю, що ти наречену сам до вівтаря повів би, якби попросили.
Ми ж не розуміли, пробурмотів Вонлесс. Треба було інсульт пережити, щоб з очей спала запона. Зрештою, Шоста партіяне що інше, як синтетична копія екстракту гіпофіза надзвичайно потужне знеболювальне і галюциноген, яких ми не розуміли тоді і не розуміємо зараз. Ми знаємо, принаймні на девяносто девять відсотків певні, що природний відповідник цієї речовини може тим чи іншим чином спричиняти спорадичні спалахи паранормальних здібностей, що їх час від часу виявляють усі люди. На диво широкий спектр явищ: передбачення, телекінез, психічне домінування, сплески надлюдської сили, тимчасовий контроль над симпатичною нервовою системою. Ви знали, що гіпофіз показує активність в усіх експериментах з біологічного зворотного звязку?
Кеп знав. Вонлесс йому повідомив і цього разу, і вже безліч разів. Відповідати не було потреби: сьогодні зранку Вонлессова риторика розквітла в повну силу і полилася проповідь. І Кеп був налаштований слухати цього останнього разу. Хай старий постоїть із биткою. Для Вонлесса це друга половина девятого інінгу.
Так, це правда, відповів Вонлесс сам собі.Активність у зворотному біологічному звязку, активність у швидкому сні, а люди з ушкодженим гіпофізом рідко бачать нормальні сни. Серед людей з ушкодженими гіпофізами високий відсоток пухлин мозку і лейкемії. Гіпофіз, Капітане Голлістер. Це, з точки зору еволюції, найстарша ендокринна залоза в людському тілі. У перехідному віці вона викидає в кровотік такий обсяг секреції, що в кілька разів перевищує її власну вагу. Це жах яка важлива залоза, жах яка загадкова. Якби я вірив у людську душу, Капітане Голлістер, то сказав би, що вона живе в гіпофізі.
Кеп крекнув.
Це нам відомо, сказав Вонлесс, а ще відомо, що Шоста партія змінила фізіологічний склад гіпофіза в тих, хто брав участь в експерименті. Навіть цей ваш, так би мовити, тишко, Джеймс Річардсон. Що важливіше, з дівчинки зрозуміло: Шоста партія ще якось змінює структуру ДНК і зміна в гіпофізі може бути справжньою мутацією.
Передався фактор «Х».
Ні,сказав Вонлесс. Ось що ви ніяк не можете збагнути, Капітане Голлістер. Ендрю Макґі став фактором «Х» за життя, після експерименту. Вікторія Томлінсон стала фактором «Y»вона також зазнала впливу, але не такого, як чоловік. Жінці дісталися телекінетичні здібності низького порога. Чоловікові здібність до психічного домінування середнього рівня. А от дівчинці дівчинка, Капітане Голлістер що вона таке? Це нам не зовсім ясно. Вона фактор «Z».
Ми наміряємось це зясувати, мяко мовив Кеп.
Тепер вишкірились обидва кутики Вонлессового рота.
Ви наміряєтесь це зясувати, відгукнувся він луною. Атож, як затятися, то неодмінно можна зясувати сліпі, знавіснілі дурні.
Він на мить стулив повіки, прикрив їх долонею. Кеп спокійно споглядав доктора. Вонлесс сказав:
Одне ви точно знаєте. Вона розпалює вогонь.
Так.
Ви гадаєте, що вона успадкувала телекінетичні здібності від матері. Власне, у вас є всі підстави так вважати.
Так.
У дуже ранньому дитинстві вона не мала жодної змоги контролювати ці ці таланти, за браком кращого визначення
Мала дитина не в змозі контролювати випорожнення, сказав Кеп, послуговуючись прикладом, наведеним в одному витязі.Але поки дитина росте
Так-так, ця аналогія мені знайома. Але й зі старшою дитиною може трапитись пригода.
Усміхаючись, Кеп відповів:
Ми її триматимемо в жаротривкій кімнаті.
У камері.
Так само усміхаючись, Кеп мовив:
Як вам завгодно.
Я пропоную ось який умовивід, сказав Вонлесс. Вона не любить користатися здібністю, яку отримала. Колись малу нею налякали, причому переляк зробили цілком навмисно. Наведу паралельний приклад. Дитина мого брата. У домі були сірники. Фредді хотів з ними гратися. Запалювати і потім махати, щоб згасити. «Краса-краса», казав він. І мій брат заповзявся зробити йому комплекс. Перелякати так сильно, щоб він більше ніколи не грався з сірниками. Він сказав, що голівки сірників зроблено з сірки, а від неї гниють і випадають зуби. Що коли дивишся, як запалюють сірник, то можна врешті-решт осліпнути. І нарешті, він на мить затримав руку Фредді над запаленим сірником, обпік його.
Ваш брат, пробурмотів Кеп, повівся як справжній джентльмен.
Краще червона плямка на руці в малого, аніж дитина в опіковому відділенні, замотана в мокрі бинти, з опіком третього ступеня на шістдесяти відсотках тіла, похмуро мовив Вонлесс.
А ще краще перекласти сірники туди, де дитина не дістане.
А ви можете покласти сірники Шарлін Макґі так, щоб вона не дістала? спитав Вонлесс.
Кеп повільно кивнув.
Ви в деякому сенсі маєте рацію, але
Подумайте ось про що, Капітане Голлістер: як жилося Ендрю й Вікторії Макґі, коли ця дитина була немовлям? Після того, як вони дійшли логічних висновків? Пляшечка спізнюється. Немовля плаче. І мяке звірятко, що стоїть просто тут, у колисці, поруч із малою, охоплює димне полумя. Підгузок брудний. Немовля плаче. За мить у кошику спонтанно загоряється брудний одяг. У вас же є звіти, Капітане Голлістер, ви знаєте, як було заведено в тому домі. У всіх кімнатах до єдиної по вогнегаснику і по димовому детектору. А одного разу це сталося з її волоссям, Капітане Голлістер. Вони зайшли до неї в кімнату і побачили, що мала стоїть у колисці, кричить, і в неї горить волосся.
Так, сказав Кеп, певно, тоді вони сильно перенервувались.
Тож, мовив Вонлесс, вони навчили її ходити на горщик і навчили поводження з вогнем.
Поводження з вогнем, задумливо проговорив Кеп.
А це тільки означає, що вони зробили їй комплекс, як і мій брат своєму Фредді. Ви самі згадали цю аналогію, Капітане Голлістер, то зупинімось на ній на секунду. Як привчають ходити на горщик? Це вироблення комплексу, чистісіньке.
Зненацька якимось дивним чином голос старого підвищився до тонкого тремтливого сопраноголос жінки, яка сварить дитину. Кеп дивився на це все з гидливим подивом.
Погане дитя! закричав Вонлесс. Диви, що ти наробило! Це бека, дитино, бачиш, яка бека? Бекаходити в штанці! Хіба дорослі ходять у штанці? Ходи на горщик, дитино, на горщик.
Прошу, змучено сказав Кеп.
Ось так виробляються комплекси, сказав Вонлесс. Привчання до горщика відбувається за рахунок зосередження уваги дитини на відбіркових процесах в такий спосіб, який за відмінних обєктів фіксації вважався б нездоровим. Наскільки сильними є комплекси, закладені в дитинстві, запитаєте мене ви? Річард Даймон з Вашингтонського університету загадався тим самим питанням і поставив експеримент, щоб знайти відповідь. Оголосив набір пятдесяти студентів-добровольців. Накачав їх водою, содовою і молоком, щоб їм конче захотілося в туалет. За деякий час він їм сказав, що сходити в туалет можна якщо випорожнитись у штани.
Яка бридота! голосно мовив Кеп.
Він був вражений аж до нудоти. Не експеримент, а розтління.
Бачите, як добре цей комплекс вкоренився у вашій психіці,тихо сказав Вонлесс. А ви це не вважали за бридоту, коли вам було року півтора. Тоді коли ви хотіли випорожнитись, то випорожнювались. Випорожнились би навіть у Папи Римського на колінах, якби вас до нього посадили і вам захотілось у туалет. Суть Даймонового експерименту, Капітане Голлістер, ось у чому: більшість не змогли. Вони розуміли, що звичними правилами поведінки можна знехтувати, принаймні на час експерименту. Кожен перебував в окремому приміщенні наскільки може бути відокремлена звичайна ванна кімната Але цілих вісімдесят вісім відсотків так і не змогли. Байдуже, якою сильною була фізіологічна потреба, комплекс, насаджений батьками, виявився сильнішим.
Це просто незвязні марні домисли, різко мовив Кеп.
Ні. Я хочу, аби ви замислились над паралелями між привчанням до горщика і до вогню і над однією важливою різницею, що становить квантовий стрибок у нагальності між першим і другим. Якщо дитина повільно вчиться ходити на горщик, які наслідки? Дрібні неприємності. У кімнаті смердить, якщо постійно не провітрювати. Мамця привязана до пральної машинки. Може, доведеться викликати прибиральників, щоб вичистили килим, це коли дитину вже буде привчено. У найгіршому разі може розвинутись пелюшковий дерматит, і то лише якщо шкіра в дитини дуже ніжна або мамця нечупара і не миє дитину вчасно. Але наслідки для дитини, яка вміє запалювати вогонь
Очі Вонлесса зблиснули. Лівий кутик рота кривився.
Я дуже високої думки про батьківські якості старших Макґі,сказав він. Якимось чином в них усе вийшло. Гадаю, робота почалася задовго до того, як дітей привчають ходити на горщик. Може, навіть до того, як вона навчилась повзати. «Не можна! Бо зробиш собі бо-бо! Ні, ні, ні! Погана дівчинка! Погана дівчинка! Пога-а-ана дівчинка!» Та саме ваш компютер, судячи з його виписок, вважає, що вона починає перемагати цей комплекс, Капітане Голлістер. І обставини для цього вкрай сприятливі. Вона молода, і комплекс не мав змоги затвердіти, мов цемент, у ґрунті років. І її батько весь час поруч! Ви хоч розумієте всю важливість цього простого факту? Ні, не розумієте. Батькоце авторитет. Він тримає психічні віжки всіх фіксацій дитини жіночої статі. Оральна, анальна, генітальнаі за кожною, мов примарний силует за завісою, стоїть авторитетна постать батька. Для малої дівчинки вінМойсей, його закониїї закони, невідомо як передані, та тільки він може їх запроваджувати. Він, певно, єдиний у світі, хто може цей блок зняти. Наші комплекси, Капітане Голлістер, завдають нам найбільше болю та страждань, коли ті, хто їх насадив, помирають і стають недосяжними для розмов і прощення.
Кеп глипнув на свій годинник і побачив, що Вонлесс уже хвилин сорок тут просидів. Які радше скидались на сорок годин.
Ви вже закінчуєте? У мене інша зустріч
Коли комплекси руйнуються, то наче дамби прориваються після злив, тихо мовив Вонлесс. Візьмімо розпусну дівчину девятнадцяти років. У неї вже коханців було три сотні. Тіло пашить венеричними інфекціями, мов у сорокарічної проститутки. А до сімнадцяти вона була незайманою. Її батько, священник, раз у раз товкмачив донечці, що секс у шлюбі це необхідне зло, а секс поза шлюбомце пекло і прокляття, що сексце яблуко пізнання первородного гріха. Коли руйнується такий комплекс, то завжди мов дамбу прориває. Спершу зявляються кілька тріщин, тоненькі цівочки-струмочки, такі дрібні, що їх і не помітно. А за інформацією, яку видає ваш компютер, з нашою дівчинкою ми перебуваємо саме на цьому етапі. Є підозри, що вона вже користалася здібністю з батькового прохання або щоб допомогти йому. А потім дамба зруйнується одним махом, проливаючи мільйони галонів води, змітаючи все на шляху, потопляючи стрічних, назавжди змінюючи ландшафт!
Хрипкий голос Вонлесса підвищився зі звичайного лагідного тону до надламаного вереску старої людинине величний, а якийсь буркотливий крик.
Послухайте мене, сказав він Кепу. Хоч раз послухайте. Скиньте запону з очей. Чоловік сам по собі небезпеки не становить. Сили в нього мало, це так, забавка, іграшка. Він це усвідомлює. Він не зумів нею скористатися, аби заробити мільйони доларів. Він не править народами і націями. Він користався силою, щоб допомогти товстим жіночкам скинути вагу. Щоб допомогти соромязливим управлінцям віднайти у собі впевненість. Він не може користуватися силою часто чи дуже вправно якийсь внутрішній психологічний фактор обмежує. А от дівчинка надзвичайно небезпечна. Вони з татом на втіках, у ситуації, коли треба боротися за життя. Їй притьма страшно. І йому страшно, й через це він теж стає небезпечним. Не сам по собі, а тому, що ви вимагаєте від нього перевчати дочку. Міняти їй уявлення про сили, що в ній заховані. Примушувати ними користуватися.
Вонлесс важко дихав.
Відіграючи в уяві сценарій (бо кінець уже близився), Кеп спокійно мовив:
І що ви пропонуєте?
Чоловіка треба вбити. Чимшвидше. Поки він вкінець не розколупав і не роздлубав комплексів, які вони з дружиною насадили дівчинці. І дівчинку також треба вбити, я так вважаю. На випадок, якщо шкоди вже було завдано.
Вонлессе, це всього-на-всього мале дівчисько. Так, вона вміє запалювати вогонь. Пірокінез, ми це так називаємо. А з ваших слів аж кінець світу виходить.
Може, і кінець світу, сказав Вонлесс. Хай її вік і розмір не вводять вас в оману, не забувайте про фактор «Z» а ви, ясна річ, забуваєте. А що, як уміння запалювати вогоньце лиш верхівка айсберга? Що, як дар розвинеться? Їй зараз сім. Уявіть: коли Джону Мільтону було сім, він стискав у руці вуглину і силкувався написати літери власного імені так, щоб їх розібрали мама з татом. Він був малим. Джон Мільтон виріс і написав «Утрачений рай».
Не розумію, про що ви, в біса, говорите, байдуже сказав Кеп.
Я говорю про потенційну здатність до руйнування. Про дар, повязаний із шишкоподібною залозою, яка в дітях віку Шарлін Макґі ще практично спить. Що буде, коли вона стане підлітком, коли ця залоза прокинеться від сну і на двадцять місяців перетвориться в найпотужнішу силу людського організму, що верховодитиме над усім: від раптового дозрівання первинних і вторинних статевих ознак до збільшення вироблення родопсину в сітківці ока? Уявіть, що у вас є дитина, яка колись зможе влаштувати ядерний вибух самою силою думки!
Більшої маячні в житті не чув.
Невже? То дозвольте перейти від маячні до абсолютного божевілля, Капітане Голлістер. Уявіть, що цього ранку десь у світі існує маленька дівчинка і в ній є сила, яка поки спить, та одного дня зможе саму планету розколоти навпіл, мов порцелянову тарілку в тирі.
Чоловіки мовчки визирились один на одного. Зненацька засюрчав інтерком. Вичекавши мить, Кеп нахилився над ним і натиснув клавішу.
Так, Рейчел?
Чорт забирай, а він повірив цьому старому, хоч і на секунду. Доктор скидався на жахливу чорну ворону, і це ще одна причина, з якої Кеп його не любив. Сам він був цілеспрямований, амбітний, і якщо когось ненавидів, то песимістів.