Я знаю, похмуро відповів Флемінг, і від цього мені ще гірше.
Він шморгнув носом і щільніше заправив біля горла тепле кашне.
Потерпіть, відігрієтеся вже у мене вдома, проказав Швед незворушно, наче й не відчував холоду й гидкої мряки.
Поміж натовп і високі шапки лейб-гвардійців він намагався розгледіти тих, хто слідував за катафалком.
Серед трикутних військових головних уборів та аристократичних чорних циліндрів Маркову увагу одразу привернули дві голови. Ті, кому вони належали, йшли наче й з усіма, однак трималися трохи відсторонено і вирізнялися своєю інакшістю.
Одинприземкуватий літній чоловік у темному пальті не по сезону й капелюсі щулився від холоду й мряки, намагаючись крокувати енергійніше й швидше, ніж того вимагала загальна хода колони. То був нарком іноземних справ СРСР Литвинов.
Іншийвисокий, ставний, у військовому строїзаступник наркома оборони СРСР маршал Тухачевский.
Уся ця траурна процесія в нього теж, вочевидь, викликала роздратування. А надто через те, що у своєму парадному військовому кашкеті він був взагалі незахищеним перед січневою негодою.
Хм А Сталін часу даремно не гаяв, направляючи делегацію СРСР на похорони до Лондона саме у такому складі: Литвинов представляв совєцький уряд, Тухачевскийсовєцьку Червону армію.
З присутності цих обох у складі похоронної процесії вимальовувалася цікава ситуація
Пізніше Марко матиме розмову зі своїм прямим шефом із МІ-6 містером Корнуеллом і доповість йому про свої міркування щодо того, як похорони Георга V стали гарною нагодою для Сталіна подати особливий сигнал британським військовим та політичним колам: Червона армія, мовляв, займає достатньо самостійну позицію і грає достатньо самостійну політичну роль у совєцькій державі! Зовсім так само, як це є у Британії. Рівні серед рівних!
До того ж має не звірячий оскал пяних істеричних пролетаріїв та революційної матросні, а цілком людяний, людський і навіть елегантний вигляд.
Себто обличчя.
Молоде, привабливе, геройське обличчя маршала Михайла Тухачевского, професійного військового, колишнього офіцера-аристократа з імператорської гвардії, інтелігента і розумника, що може вільно спілкуватися пятьма мовами; Тухачевского, який, зрозумівши марноту імперських порядків, відкинув саму можливість долучитися до «бєлого двіженія» і свідомо поєднав свою долю з долею молодої країни Рад.
Усе це мало саме такий підтекст. Швед його прекрасно зчитував і розумів.
І якщо це усвідомлював він, то, звісно, мали 6 усвідомити і британські політики.
Марко ще якийсь час із натовпу, доки то було можливо, проводив поглядом гладенько виголений профіль Тухачевського.
Пригадалося. Його візит до Німеччини у 1932-му затягнувся до непристойностіаж на чотири тижні і викликав тоді у МІ-6 немало зацікавленості.
Власне, сам шеф «Сікрет Інтелідженс Сервіс» Хюго Сінклер зацікавився персоною Тухачевського і запропонував Корнуеллу взяти його у розробку, знайти якісь гачки у героїчній біографії та непевні місця Тож Марко як достатньо обізнаний із діяльністю совєцьких воєначальників мусив навіть підготувати для Сінклера деякі матеріали стосовно зазначеного маршала.
Завдяки інформації, наданій Всеволодом Змієнком, у нього вийшла непогана доповідна для МІ-6, від якої Шведове начальство ще довго приходило до тямитакими «яскравими» та «людинолюбними» були «подвиги» майбутнього маршала.
А Марко тоді, у 1932-му, взяв собі ту інформацію на замітку.
Занадто вже вирізнявся цей молодий воєначальник серед класичних сталінських улюбленців.
Контакти Тухачевського з німецьким генералітетом та конспірологічні чутки, які час від часу просочувалися назовні і, звісно, сягали всюдисущих вух С.І.С., не могли не наштовхувати Шведа на певні міркування.
Отже, совєти шукають союзу з Німеччиною Обєднання цих двох монстрівзагибель для Європейського світу і лише зближення Англії і Німеччини здатне запобігти цьому й укріпити Британську Імперію.
А в України знову міг зявитися історичний шанс!
* * *
Двері відчинила Елізабет, загорнута у теплий мериносовий палантин.
На руках тримала Маргариту, яка одразу потягнулася до Марка.
Доня скучила за татком! усміхнулася Елізабет. Зачекай-зачекай, маленька, дай таткові зняти пальто І ти, Яне? гмикнула, побачивши Флемінга, що увійшов слідом за Шведом до вітальні.
Звучить не надто привітно зауважив той, розтягнувши замерзле обличчя у скупій посмішці.Зовсім як «І ти, Бруте?»
Ну що ти поблажливо усміхнулася Ліза. Завжди рада тебе бачити. Замерзли?
Ой, кохана, і не питай Марко поцілував Лізу у щоку, зняв пальто, капелюха і за кілька хвилин взяв на руки Маргариту. Там надворі така мерзенна погода, що я мусив Яна затягнути до нас, аби відігрітися келихом бренді, бо ще застудиться до холери. Добре, що ти не пішла з нами. Море люду, з небамжичка. Моросить і одразу під ногами мерзне
То, може, Ян і повечеряє з нами? запитала Елізабет. Я попросила стіл до вечері сервірувати у вітальні, біля каміна. Що скажеш, Яне?
Я? Ятільки «за»! на диво бадьоро відгукнувся Флемінг. Звісно, якщо ви не проти. Мені сьогодні поспішати нікуди.
От і добре! Швед пригорнув Маргариту до себе, поцілував у щічку. Моя красунечка! Скільки щастя, поки тебе можна отак на руках тримати!
Флемінг зачудовано споглядав цей вияв Маркової ніжності до доньки.
Знаєш, Алексе, сказав він якось збентежено, ти прекрасний батько А от я не впевнений, що колись зможу стати таким. Мати дітей, отак піклуватися, обіймати Що даліто більше переконуюся: я не створений для сімейних радощів
Швед гмикнув:
Не дізнаєшся, поки не спробуєш, Яне! Створений. Просто, мабуть, ти ще не знайшов ту жінку, з якою хотів би створити сімю, мати дітей Але коли усе стане на свої місця, ти здивуєшся, як усе це природно! Правда, Маргусю? Ну як можна не хотіти мати отаку гарненьку донечку?! Так, Марго?
Можна, я візьму Маргариту на руки? раптом промовив Ян. Ну, задля репетиції, аби відчути, як це
Не дам. Хіба на зовсім трохи похитав головою Марко. Татові обійми оберігають від поганих хлопців! Правда, красунечко моя?
* * *
Попри тепло з каміну, що наповнювало вітальню, Флемінг відчув, що по-справжньому відігрівся лише після третього килішка.
Щедрий кусень мясного пирога з густою поливою він умяв за кілька хвилин, далі намастив канапку сливовою мармулядою, посипав тертим шоколадом і, не дочікуючись товариства, налив собі до горняти свіжозавареного індійського чаю.
А знаєте, друзі моїпроказав він раптом, прикриваючи серветкою набитого рота, за таку поведінку за столом моя люба матуся мене б уколошкала. А у вас я відпочиваю Це добре, Елізабет, що у вашому домі за трапезою немає отієї британської помпезності! Коли не розумієштобі їсти чи просто споглядати У вас все просто, без реверансів. А я з дитинства почувався за обіднім столом, як на каторзі.
Не обманюйся, Яне Ти наче моєї тітоньки Мег не знаєш! пхикнула Ліза. Я виросла точнісінько у таких же порядках. Батько був завжди у відїздах, мати хворіла А тітонька Мег мене дресирувала, наче циркову мавпочку. Та якщо хочеш правдуу нас все так само. То ми лише для тебе робимо виняток, усміхнулася вона лукаво.
От тобі маєш! скривися Флемінг.
Ну, ви розмовляйте собі, хлопці,проказала Ліза, а я вже піду нагору, вкладатиму спати Маргариту.
Ян сумно провів поглядом Елізабет до дверей.
Я заздрю тобі, Алексе! Ч-ч-чорт! Я тобі заздрю білою заздрістю! проказав він із притиском. Стільки років минуло, а я все ще страждаю через НЕЇ
Не мели дурниць, спокійно відповів Марко, ладнаючи собі канапку із сиром та конфітюром. Знайшовся мені всесвітній страждалець! Лізина спідниця, мабуть, єдина, яку ти у Лондоні був змушений оминути їж осьо, як казала колись мені моя бабця Гелена, і не балакай!
Ну, ти просто з мене якогось стурбованця робиш! Слухай раптом різко змінив тему Флемінг.Тепер, коли мої мізки розмерзлися і я можу ними користуватися за призначенням
Он воно що було, засміявся Марко, то вони були замерзли
Алексе, продовжив Флемінг, отой твій погляд під час траурної церемонії Я добре тебе знаю. Що ти замислив? Ти наче тигр у бамбукових заростях випасав очима іноземну делегацію, що йшла за королівським катафалком
Яке елегантне порівняння! І що?
Якщо я не помиляюся то були представники совєцького уряду, оті двоє?
Так. Литвинов і Тухачевський.
Тухачевський Отой, що був практично оселився у 1932-му вдома у Гітлера?
Саме той, кивнув Марко, маршал Тухачевський. Сьогодні він перший заступник наркома оборони.
А він справляє гарне враження, проказав Флемінг замислено, не схожий на розбійника з великої дороги, як усі ці пролетарі!
Він колишній офіцер царської армії, Яне. Має добрий військовий вишкіл, знання мов Я переконаний, Сталін його спеціально прислав до Лондона, саме для того, щоб справити гарне враження не лише на тебе, але й на британських політиків та військових. Розумієш, Яне, свого часу товаріщ Ленін зробив те, на що не наважилося керівництво моєї державивідкрито запросив до лав Червоної армії царських генералів. А за ними потяглася усіляка шушара на кшталт Тухачевского. Їх ніколи не зрозуміють і не вибачать свої, а совєти навряд чи сприймуть. І тому, гадаю, підвищення людей на кшталт Тухачевского ненадовго. Занадто він яскравий і самодостатній. Навряд чи Сталін тішиться його присутністю Користує до часуце точно.
Алексе, ти ж сам сказав, що він колишній царський офіцер, а не з пролетаріїв. А значить, людина, якій відоме поняття честі
Поняття честізневажливо сказав, наче виплюнув, Марко.
Хай там як, а він таки справляє гарне враження! замислено повторив Флемінг. Якщо Сталін і надалі послуговуватиметься такими молодцями
Яне Цей молодець із розумінням честі на моїй памяті вчинив криваву різню у Кронштадті. Травив газами, розстрілював безневинних жінок та дітей у Тамбові Чинив звірства за межею добра і зла. Людина честі Ти памятаєш, яку інформацію про той його вояж до Німеччини ми отримували у МІ-6?
Так, кивнув Флемінг.
Ну, от маєш відповідь, Яне, зрезюмував Швед.
І все таки, Алексе мовив Флемінг, чомусь щоразу, коли мова заходить про СРСР і про те, що совєти заподіяли твоїй батьківщині, навіть попри статті містера Гаррета Джонса про голодомор в Україні, попри те, що я сам привозив тобі у 1933-му новини із засідань Ліги Націй, мені все одно чомусь усе це видається страшною, безглуздою вигадкою, фантасмагорією, жахливим сном! Навіть попри те, що деяким із тих історій я сам був свідком і бачив, як совєти цинічно брешуть Не маю цьому пояснення зітхнув Флемінг. Якби не знав тебе, Алексе, якби не знав усієї тієї правди про Україну
Усе дуже просто, проказав Марко. Розумієш, Яне, трагедія бездержавних націй, як от моєї, полягає у тому, що світ завжди дивиться на них очима їхніх колонізаторів. Тобі як британцю добре відомий цей термінколонізатори. Тому попри усю відому тобі правду ти продовжуєш споглядати усе, що відбувається, очима наших колонізаторівсовєцьких пропагандистів та агентів впливу, котрі, до слова, дуже непогано прилаштувались у нас під носом, у Лондоні і продовжують годувати європейців червоною брехнею. А ще, Яне, Марко огледівся, чи не увійшла раптом до кімнати Елізабет, уся ця ікорно-горілчана дипломатія, на яку совєти ловлять розімлілих іноземних чиновників, тепла комсомолка у ліжку готельних апартаментів Навіть ти, здавалось би, розсудливий молодий британець, не відмовишся від такого Що вже казати про старих пердунів, які за криваві кремлівські гроші готові рідну матір продати Як-от мерзотник Дюранті
Ну майже ображено протягнув Флемінг, не всі ж такі незворушні, як ти До того ж теплої комсомолки у ліжку я так і не мав.
Усе ще попереду, єлейно усміхнувся Марко. Поїдеш наступного разу до Москви без менетобі її неодмінно запропонують!
І все таки, Алексе, що ти замислив стосовно Тухачевсього? знову поцікавився Флемінг. Нутром чую, ти щось маєш на нього!
Нічого, похитав головою Марко, абсолютно нічого Поки що
За місяць до того
Ріхарда Ярого Марко помітив одразу, як тільки увійшов.
«Карпат»пригадав Швед. «Карпат» було його псевдо. Той сидів собі на незручному барному стільці, попивав каву з вершками, обережно притримуючи делікатне кавове горнятко довгими зграбними пальцями.
У всій його постаті відчувався спокій та впевненість.
Швед знав Ріко ще з варшавських часів. Памятав його саме таким: веснянкуватий, кучерявий, завжди добре одягнутий, окуляри в круглій роговій оправіміг зійти і за прибалтійця, і за поляка, і за англійця
Вічний сумний погляд, як у побитого собаки, жінкам такі подобаються, і Ріко завжди уміло тим користувався.
От і зараз він завзято фліртував із дівчиною за барною стійкою
Дружина Ріхарда, Рейзель, була еврейкою. І цей факт завжди для Ярого був одним із найвагоміших аргументів, як тільки заходила мова про оті жидівські погроми часів УНР. Власне, багато хто зі старшин та вояків армії УНР одружувалися з єврейками. То було цілком звичайним явищем.
У 1922 році Рейзель прийняла християнство та імя Ольга, тож у Варшаві Марко знав її уже як Ольгу Яру.
Окрім уміння завойовувати жіночу прихильність, Ріко мав ще один дивовижний талант: він на усьому вмів заробити гроші. І на друзях, і на ворогах. Умів тримати довіру найвищих українських провідників і з кожної справи мав свій зиск, повертаючи діло так, аби найперше для нього воно оберталося матеріальними вигодами.
Марко про те чув і не раз, але ніколи над тим особливо не замислювався. Кожен із них в еміграції намагався якось облаштуватися. Особливо ті, в кого були сімя, діти. Кожному це вдавалося по-своєму Хтось, можливо, і Шведа вважав пристосуванцем, не знаючи усієї його життєвої історії і того, як він опинився аж у Лондоні.
Однак Ріхард Ярий, звязковий Коновальця між ОУН та Абвером, був не та фігура, яку 6 відправили до Лондона на зустріч зі Шведом, і це Марка дивувало найбільше.
Він підійшов ближче, присів поряд із Ріко.
У такі миті добре було б дістати цигарку, пустити диму, заховатися за ним, як за завісою, та Шведові було ніяково палити у молочному барі. Зрештою, до молочного бару «Чорне і біле» на розі Вайтфріарс та Фліт-стріт лондонці зазвичай приходили родинами і тут не палили. Приходили сюди частенько й Марко з Елізабет та Маргаритою. Марго подобалися казкові декорації інтерєру: механічна ряба корова, котру вона незмінно кликала Минею, пухкі молочні хмаринки з вати над головою, молоко із шовку, що безкінечно лилося зі здоровенного глечика, та десерти і тістечка у вітрині, від яких навіть дорослому неможливо було відірвати погляд та відмовити собі у задоволенні посмакувати.
Ріко усе продовжував точити ляси з офіціанткою. Здавалося, кінця-краю тому не буде. Нарешті, вловивши сердитий погляд бармена, дівчина поспішила відійти, поцікавившись у нового відвідувача, чи той чогось бажає.
Кави з вершками і шоколадом, промовив Марко, і Ріко обернувся на звук його голосу.
Алексе, звідки ви тут узялися? нарешті промовив він із лукавою посмішкою. Коли я підійшов, за стійкою нікого не було. Ви матеріалізувалися, немов гоголівський чорт, із повітря. Але я упізнав вас одразу!
Уже десять хвилин тут, гмикнув Марко. Ви мене, Ріхарде, просто не помітили.
Та невже, не помітив! Але ж хіба я запізнився? перепитав Ярий, поглянувши на свого годинника. Незвично зустрічатися у такому місцізнову усміхнувся він. Мене одразу здивувала ваша пропозиція зустрітися саме тут Уявити нас, Алексе, у молочному барі серед білих хмарок, сніжинок та корів Хоча тепер розумію.
Ріхарде, не темніть, перейдімо до справи. Що трапилося? Чому ви тут? І чому саме ви?
А я і не темню. Просто оцінюю, чи годиться це миле місце для того, щоб його осквернити тією інформацією, яку я для вас маю Чому я тут? Бо повідомлення занадто серйозне, і Коновалець не хотів, аби його для вас передавав абихто.
Тільки тепер Марко помітив, що увесь цей час під ліктем Ярого просто на барній стійці лежала шкіряна тека у вигляді конверта.
Що у ньому? поцікавився він. У конверті?