Марко зробив ковток. Кави перехотілося.
У Харбіні,продовжив Морланд, як ви вже, мабуть, зрозуміли, ми наче на пороховій бочці, в очікуванні, коли цей світ штучної толерантності та фальшивої взаємоповаги впаде. А він, повірте, впаде, швидше, ніж ми гадаємо. Совєти стоять упоперек горла японцям, а японцісовєтам. А ще ж російські емігранти І зовсім скоро вони вчепляться один одному в горлянку не на життя, а на смерть. Вам потрібно впоратися з усім до того, як тут почнеться справжня катавасія
Марко уважно слухав Морланда, а поміж тим думав про те, про що у Парижі спілкувався із Євгеном Коновальцем.
Що потужнішими і кровопролитнішими будуть сутички совєтів із диверсійними білогвардійськими угрупуваннями, що далі вони поглиблюватимуться, то спокійніше тут, на Далекому Сході, буде провадитися гуртування та військовий вишкіл українських націоналістів у найкращих арміях світових держав. Свої собаки чублятьсячужа не встрявай. Це правило європейські уряди засвоїли добре. Вони будуть украй стурбовані, вкрай збентежені, але не стануть на заваді цій бійці. Хоч щось добре!
А що далі плануєте робити з нашою блідоликою красунею? поцікавився Морланд.
Подивимось, гмикнув Марко. Маю один план.
Чому вважаєте, що план спрацює? знову досить настирливо поцікавився Морланд. Я запитую не просто так, юначе. Ця жінка почувається вельми самодостатньо у Харбіні. Маю інформацію, що у співпраці з нею зацікавлені не лише британські спецслужби багатозначно усміхнувся він. Тож у вас, Мак-Міллане, тільки-но помітять ваше з нею зближення, буде чимало серйозних супротивників.
Марко якось по-хлопчачому усміхнувся.
Я не великий знавець жінок, проказав він, такого гм сумнівного ґатунку. Але щось мені підказує: ця самодостатня жінка до чортиків самотня і нещасна.
Так погодився Морланд. 3 усього видать, учора вам вдалося зачепити потаємні струни її душі. Ви її зацікавили. І вчинили не так, як чинять тутешні джентльмени зазвичай Що ж дерзайте. Ну, а тепер, промовив він, ніби прочитавши Шведові думки, перейдімо до того, що цікавить саме вас. Не Лондон, не С.І.С., а саме вас, юначе. Отой росіянин Ні, не Карл Болін. Костянтин Шуберт!
Знаєте, хто він? поцікавився Марко.
Так, відповів Морланд, нахилившись ближче. Костянтин Карловичколишній офіцер царської армії, капітан першого рангу, прибув не так давно з Франції як посланець Російської Вищої Монархічної ради. Ці ідіоти після усього, що сталося, так і не спромоглися оцінити ситуацію тверезо, усе Ще сподіваються відновити монархію і повернути Росії царя
Марко пхекнув.
Якщо вони за Колчака спільної мови поміж собою не знайшли і віддали свого головнокомандувача на розтерзання більшовикам То знову пересваряться.
Саме так Морланд знову вправно сягнув до рукава пальцями, дістав складені удвоє списані аркуші.Одна бідаяк і належить справжньому російському офіцеру, Шуберт багато хляє. І, вочевидь, справно просаджує грошики Монархічної ради у клубі леді Чеддерс
Ціїсаво, хитнув головою Марко. Гарна зачіпка. Звідки вам то відомо?
Морланд виразно поглянув на Марка.
На одній із купюр, якими він розплачувався із крупє, я помітив слабкий відтиск печатки із зображенням двоголового орла. Потім співставив цей факт з іншими відомими мені фактами Гадаю, відповідні кола, знаходячись у святому невіданні, готові його фінансувати, аби він зумів на місці знайти надійних виконавців для поставлених Монархічною радою завдань. Що робити вони втратили майже усе, тож чіпляються за соломинку.
Марко тим часом розгорнув папери. Прочитав наступне:
«Перелік необхідного. На одну особу передбачається:
пара теплої білизни;
дві пари улів (особливих китайських черевиків зі свинячої шкіри)»
Примітки для більшого розуміння, ті що у дужкахмої,пояснив Морланд. Такі пояснення дозволяють краще зрозуміти завдання, що поставлені перед Шубертом.
« водонепроникний дощовик (із дуже товстої матерії, вивареної у бобовій олії, тому абсолютно водонепроникної);продовжив читати Марко:
електричний ліхтар з динамкою;
особисті кроки (креслення місцевості Приморської й Амурської області);
компас;
годинник;
шматок гуми для захисту від води (має одягатися на зразок пончо, через отвір для голови, захищаючи свого власника від води у будь-якому положенні;
гумова подушка;
автомобільні камери (для використання як надувних рятівних і плавзасобів)»
Нічого собі укомплектування! Диверсійні загони?
Так, хитнув головою Морланд. Як мінімумдва. Уссурі і Сунгарі вельми повноводі і широкі. Форсувати їх можна, тільки маючи під рукою плавзасоби. Але попереду найцікавіше, читайте далі!
Швед продовжив:
«На кожного індивідуально:
одна гвинтівка чи один карабін (і до нього 50 російських патронів);
пара ручних гранат Мільца;
револьвер (видавати через одного)» Швед присвиснув.
« індивідуальний водонепроникний пакет із медикаментами і перев'язочними стерильними матеріалами»
До слова, перебив Морланд читання Марка. Планується, щоб кожен з учасників загону пройшов курси надання першої допомоги.
« два спеціально виготовлених фугаси для підриву невеликої будівлі або середнього розміру мостів;продовжував читати Марко,
ведмеже сало»
Ведмеже сало, пояснив Морланд, допомагає при погоні, збиває людський запах і собаки не можуть узяти слід
« хороший ніж у шкіряному чохлі, деякі туалетні приладдя;
на загін виділити по два легкі кулемети-метральєзи і до кожного по 500 патронів;
чотири автомати Бергмана і до нього по 800 патронів Маузера, якими він стріляє;
два кулемети Льюїса;
по два фотографічних апарати;
також зробити запаси житніх сухарів, московської ковбаси і таблеток супу Маггі»
Слухайте, пане Морланд, та це справжня, озброєна до зубів армія! мовив Марко.
І я про те кажу Та ще й московська ковбаса! Куштував її. Справді смачна.
Звідки у вас такий детальний перелік?
Морланд усміхнувся.
Його тонкі спритні пальці підкреслено помітно сягнули до рукава і дістали з-під прикрашеного вишуканими срібними запонками манжета сорочки пікову даму.
Спритність рук, юначе! Морланд перепустив карту в руці і та слухняно пробігла між фалангами його вправних пальців.
Марко згідно хитнув головою.
Мені б такий талант
Ну у вас є те, що для мене, на жаль, уже втраченомолодість, Морланд іронічно посміхнувся, посуваючи карту до Марка. То була уже не пікова дама, а бубновий туз. А всім іншим ви користуєтеся так само вправно, як ягральними картами.
Якийсь час Морланд мовчав, смакуючи бренді.
Костянтин Шуберт, хоч і патріот, але, як усі росіяни, як я вже вам казав, багато і бездумно пє. Щоб витягнути його портмоне, було достатньо миті. Щоб зазнімкувати цей список і повернути на місцесправа кількох хвилин, пояснив він з відтінком каяття у голосі.Але часом мета виправдовує засоби. Хто я такий, щоб сперечатися із самим Макіавеллі? Цим я себе втішаю і виправдовую.
Швед глипнув у вікно.
Випивка, картярство це дуже добре. З особистогоза що можна Шуберта ухопити?
Джейкоб Морланд замислився.
Хіба його родина. У Парижі. Дружина, мати, син Інформація певна. Але це, поморщив Морланд носа, так не не по-британськи, негарно
А як же «мета виправдовує засоби»? промовив Марко стиха. Хвилину тому ви самі мені цитували Макіавеллі.
Морланд похитав головою.
Я знаю Знаю Але то методи совєтських чекістівродиною до стіни припирати.
Швед провів по обличчю рукою. Зітхнув.
Вам доводилося стикатися із методами совєтських чекістів, пане Морланд?
Ні, дякувати Богу Але чув.
От і залишайтеся надалі у білих рукавичках усміхнувся Марко. Як гадаєте Що міг означати той вираз російською до леді Чеддерс? Чому він має до неї таке дивне ставлення?
Мені то невідомо похитав головою Морланд. Дивно себе повів. Але що з пяного візьмеш? Та й російську я погано розумію. Краще зосередьмося на тому, що він робить на тверезу голову. Мета Шуберта очевидна: зорганізувати на антибільшовицьку боротьбу якомога більше людей, проказав знову Морланд. Для європейських держав така ситуаціяпросто знахідка. Це трохи відволіче увагу совєтів від подій у Європі. Не дасть скористатися ситуацією на свою користь. Те, що зароджується сьогодні там, мене лякає значно більше за ці заворухи.
Думаю, пане Морланд, у певному сенсі диверсійні угрупування завдадуть совєтам клопоту, але Ви забули, що вони уже проходили подібне на початку двадцятих. Диверсії тут, на Далекому Сході, для них будуть дошкульні, але не критичнівідповів Швед. Так мені видається.
* * *
До готелю повертався неспішно, обдумуючи слова Джейкоба Морланда. Можливо, якщо Бог продовжить йому життя, за якийсь десяток-другий років і він, як Річард Сеймур, обросте отакими знайомцями та бойовими побратимами по усьому світу І, можливо, комусь ті знайомства стануть у пригоді.
«Не треба сердитися на мене, Марку, за те що я втягнув вас у це. Але знаючи вас, я не сумнівався ані на мить у тому, що ви б і самі ризикнули усім, аби не втратити таку нагоду!»він наче почув, як Сеймур промовляє ці слова.
Отже, старий усе знав, усе передбачив. Сеймур усе знав усе спланував і убезпечив його, як міг.
Тільки звернувши за ріг, Марко помітив: за ним стежать. «Хвіст» намагався триматися невимушено, але невпинно слідував на відстані якихось двадцяти кроків позаду.
Сіре поношене пальто і проста робітнича кепка видавали свого власника більше, ніж якби він одягнув вишуканого циліндра. Для такого часу, для цієї вулиці чоловік, що слідував за ним, виглядав дивно.
Марко пригадав, як дивно виглядав в обідню пору на вулиці Расіна Шварцбард у своїй робочій блузі годинникаря і відчув, як звично зацокав у голові і мязах відлік до готовності зреагувати.
Він звернув за ріг, опинився на Пристайній і швидкою ходою рушив уздовж численних торговців, що просто на вулиці виставляли свій нехитрий товар. Тут було більше людей, тож переслідувачу буде складніше слідкувати за його діями.
Міняйли, торговці шовком та розписаними скриньками, злидарі, перехожі, що зупинялися біля яток, аби обміняти гроші чи роздивитися облюбований крам
Марко озирнувся.
Сіра кепка вправно рухалася проти людської течії у його бік.
Він зупинився перед яткою із механічними канарейками у тендітних бамбукових клітках і дивовижно розмальованими японськими віялами.
Заведені пташки цвіркотіли, немов навіжені, пупянки і квіти рожевих півоній на тлі шовку лимонного кольору перепліталися із каліграфічно виписаними ієрогліфами, що рівненькими стовпчиками збігали униз, аж до кістяного держачка, наче хтось розсипав доріжки дрібного чорного насіння.
Торговець щось замугикав своєю. Марко дістав із кишені срібну монету. Чогось саме у цю мить небезпеки йому уявилась Елізабет із цим прекрасним віялом; на гладенькому лимонному шовку, всипаному пелюстками, вона була така прекрасна
Швед поглянув убік, видиво зникло. Переслідувач невпинно наближався. Мав кострубате підборіддя, міцну статуру і руки. Сіра кепка, зсунута вперед, приховувала його обличчя, але не заважала самому спостерігати за своєю ціллю.
Тільки-но віяло опинилося у руці, Марко пришвидшив крок. Перейшов вулицю, звернув із Пристайної, пройшов ще трохи, звернув поміж двоповерховими деревяними будинками.
Тут мешкала збідніла харбінська інтелігенція, російські емігранти та сімї робітників, що гарували на КВЖД.
Переслідувач не відставав.
Ще кілька кроківі Швед зник у похмурому підїзді одного з числених будиночків, що тулилися рядком докупи, наче замерзли на холодному протязі.
Одразу за порогом угору, в сутінь підіймалися почовгані деревяні сходи, за якими ховався темний закапелок.
Він швидко піднявся по сходах, нахилився, швидко дістав з-під штанини ножа, переклав до кишені. Ступив у закапелок над сходами, намацуючи рукою зброю.
Двері унизу скрипнули.
Марко, затамувавши подих, відрахував ледь чутний, обережний шурхіт черевиків по східцях Ті напружилися, заскрипіли: друга, пята, шоста
Федюха Кірсанов, харбінський грабіжник, ішов за своєю жертвою слідом, не відстаючи.
Його постать затулила собою навіть вбогу сутінь. Тут не було куди ховатися, отже його «клієнт» десь тут, у темряві.
Федюха вистрілив навмання.
Куля впялася у трухляву дошку стіни. Шведові здалося на якусь мить, що він відчув, як та куля пролетіла повз вухо.
Ще 6 трохи! Ах ти ж, собако!
Звів револьвер, вистрілив у відповідь.
«Прийомчик шанхайських поліцейських». Одразу насмерть не варто.
Переслідувач вхопився за плече, хрипло скрикнув, лантухом гепнувся на сходи. Втративши рівновагу, скотився униз. Марко вийшов зі свого укриття.
Ступив сходами кілька кроків униз
Постріл пролунав знову. Кірсанов знову схибив.
Куля впялася у хитке перило.
Швед в один стрибок опинився біля свого переслідувача. Вибив черевиком нагана з ослаблої руки. Перевернув його долілиць. Попляцкав рукою по спині, кишенях, віддутій халяві чобота. Видобув мисливського ножа. Схопив Федюху за барки, повернув до себе.
Той аж завив від болю.
Кто послал? прошипів, приставляючи револьвер до чола. Кто послал?
Кострубата пика засіпалася, скривилася.
Не убивайте Все скажу! Ваше благородие, не убивайте!
КТО?
Имени не знаю. Воєнная выправка Фамилия у него такая такая
Какаятакая? Ну?
Он приказал следить за вами А фамилия у него Такая. музыкальная. Господа танцевать любят, когда на пианино эту музыку играют.
Шуберт?
Шуберт!
Нож твой?
Мой!
Врешь, собака. Этот нож целого состояния стоит.
А-а-а-а-а не мой не мой Шуберта. Он мне дал этот нож. Сказал прирезать вас, если получится а неттак пристрелить.
Что же твой Шуберт такого идиота в убийцы нанял? Долго ты за мной шел?
От самого «Харбина» простогнав той.
Марко втупився у перекривлене від болю лице свого переслідувача.
Врешь! Я бы тебя заметил. От «Харбина»!
Не я Я от ресторации последней.
А кто? КТО?
Малец племянник мой. Он с утра следил за «Харбином» за долю малую. А когда вы из пельменной вышли и направились дальше тогда уж дальше я его сменил, на Китайке.
Марко скреготнув зубами.
Його увесь ранок пасли, а він навіть не помітив того!
Не убивайте! повторив поранений.
Что ж так Ты меня бы не пожалел.
По жале-е-ел!
Федюха зарізко, як для пораненного, сіпнув рукавом і у його пальцях опинилася бритва.
Марко відсахнувся радше підсвідомо. Нагострене лезо майнуло перед очима, черкнувши по щоці.
Кірсанов вишкірив жовті зуби. Видобув із горлянки низький гортанний ґелґіт.
Постріл пролунав у відповідь миттєво.
Федюха змяк. Повільно сповз по стіні на підлогу з широко розкритими, повними люті очима.
Куля зі Шведового револьвера потрапила Федюсі точно в центр лоба.
Гарна у вас реакція Флемінг розгублено переводив погляд із недбало покинутого на столі арсеналунагана, мисливського ножа та бритвина обличчя Шведа.
У того на щоці, там, де Кірсанов черкнув лезом, запеклася кров.
Марко обережно відкрив пляшечку зі спиртовим розчином, продезінфікував набряклий поріз. Зашипів від болю.
Ото лежав би я у тій харбінській підворітні з перерізаною від вуха до вуха горлянкою з іронією у голосі промовив Швед, витираючи складеним утроє шматком бинту кров на щоці.
Гадаю, сліду не залишиться аж зіщулився Флемінг. Тільки зачепило пробурмотів він обнадійливо, але із таким виразом, наче описане Шведом криваве видиво постало перед його внутрішнім зором. Я так ненароком і сам не раз Коли голився
По правді, мене це турбує найменше, промовив Марко, відкладаючи плящинку. Потрібен автомобіль, Яне. Хороший, надійний. Де у Харбіні такий можна придбати?
Той знизав плечима.
Тільки у наших співвітчизників або німців Підприємства тут же, у Харбіні далеко ходити не треба.