О, не турбуйтеся, леді Чеддерс, Марко ковзнув рукою до нагрудної кишені.Мій друг і я Звісно, ми оплатимо усі розваги, ба навіть більше Я готовий покрити борг мого друга Усе, що він завинив.
Е-е-е почав було Флемінг, але Марко рішуче ступив до Сибілли Чеддерс.
Вона поманила його пальцем. Нахилилася зовсім близько до його обличчя
То скільки винен мій друг вашому закладу, пані? Вона засміялася, видихнувши, на диво, свіжістю.
Тут про таке не запитують, усміхнулася вона. А скільки вам не шкода?
Швед дістав тугеньку пачку англійських фунтів стерлінгів, пропустив віялом між пальцями і поклав десяту частину до відкритої золотої скриньки.
Перепрошую! винувато мовив він. Та уся ця місцева валютаієни, «дракони», російські папірцізбиває мене з пантелику. Тому, якщо ви не проти, ми розраховуватимемося рідними нам грошима.
В очах Сибілли Чеддерс зблиснули лукаві вогники.
Прекрасно! вигукнула вона. Просто чарівно!
Це в рахунок боргу містера Флемінга любязно проказав Швед. А це за нас обох. За сьогоднішній вечір та усі його насолоди поклав він ще до скриньки.
Вона задоволено усміхнулася знову.
Марко озирнувся, щоб подивитися на присоромлений вираз обличчя Яна Флемінга.
Нечасто доводиться бачити такого щедрого англійця прошепотіла Сибілла, відсилаючи свого охоронця геть. Нечасто
Марко розвів руками.
Я маю надію пограти у бакара у вас сьогодні. Так руки і сверблять
Вона кивнула.
Тільки руки?
Як карта ляже, леді Чеддерс, відповів Марко. Попереду цілий вечір і довга ніч. А щеморе випивки і купа вродливих жінок навколо.
То навіщо вам гра у бакара? видихнула вона. Ідіть одразу до моїх дівчат та розважайтеся.
Марко примружив очі.
Я чув, стишив він голос, що сьогодні за виграш у бакара буде цінний приз Особлива жінка.
На її вкритому білилами обличчі було складно розрізнити емоції.
Щоб отримати особливу жінку, містере Мак-Міллан, вам необхідно виграти, видихнула вона знову і перевела погляд кудись у глибину залу. Розважайтеся, панове!
Мабуть, це означало, що аудієнція добігла кінця.
Марко все ж простягнув руку, і вона не втрималасяпростягнула свою для прощального поцілунку.
* * *
То ви, Яне, примудрилися завинити місцевим е-е-е леді?
Флемінг скрушно зітхнув.
Визнаю, мені соромно Але нічого не вдію із собою. Тутешні дівчата такі різноманітні і солодкі А я люблю жінок.
Хочете сказати, що й вашу голу дупу могли споглядати усі присутні у цьому залі? розсміявся Марко.
О, друже мій, на той момент я над цим не замислювався знизав плечима Флемінг. Китаянка, японка, росіянка Усе це впереміш із шампанським і гашишем Повірте, мені, образно кажучи, було до дупи, хто споглядає мою голу дупу, не вельми елегантно скаламбурив він. Як же інакше я міг зрозуміти, що відбувається у цьому місці, не викликавши підозри у Сибілли Чеддерс?
Дуже слушно
Флемінг ображено скривився.
То було заради місії, Мак-Міллане. А ви справді замислили зіграти у бакара?
Так, коротко відповів Марко.
Я хоч і не розповів вам про певні дрібниці щодо леді Чеддерс, але щодо картярської гри Ви мусите розуміти: там грають ті, хто на цьому собаку зїв. Завсідники, напружено проказав Флемінг.
І що? поцікавився Швед. Пропонуєте повернутися до готелю?
Флемінг розвів руками.
Я просто хвилююся за нас, Мак-Міллане. Звісно, я і не сподівався, що ми будемо виключно глядачами.
Марко заперечно похитав головою.
Не ми, Яне, а ви. Виспоглядатимете. Гратиму я.
А ще за гральний стіл підсідають шулери продовжував той. Вони, безперечно, платять леді Чеддерс відсоток, упіймати їх на гарячому майже неможливо. У них вам точно не виграти
Не переймайтеся! похмуро відказав Марко.
Отже, ви направду сподіваєтеся виграти у бакара і провести ніч із леді Чеддерс? Ян багатозначно зарухав бровами. Це дуже непевно Бакарагра непередбачувана, і здобути рівно девять очків
Флемінгу, а хто вам сказав, що я збираюся вигравати? з відчутним холодком у голосі поцікавився Марко.
Тобто? очі Флемінга від несподіванки округлилися. Та Швед уже крокував до оббитих парчею дверей, що вели до гральної зали
* * *
Добірне чоловіче товариство у гральні нагадувало звірину з «Книги джунглів» Редьярда Кіплінга, що зібралася під час водяного перемир'я до водопою.
Картярські столи Сибілли Чеддерс на час гри примиряли поміж собою і білогвардійську еміграціюколишніх офіцерів російської царської армії, і японських генералів, і британських цивільних чиновників, і радянських інженерів, і контрабандистів усіх національностей, що встигли за час функціонування КВЖД добряче набити свої кишені.
Дипломатичному хисту леді Сибілли Чеддерс позаздрили б будь-які політикизелене сукно і розпусна атмосфера робили своє.
Непогано облаштувалася ваша леді на британські грошітихо проказав Марко, здалеку споглядаючи цю картярську ідилію.
На британські? перепитав Флемінг.
А на чиї ж похитав Швед головою. Сумніваюся, що поява цього клубу пояснюється виключно організаторськими талантами і харизмою самої леді Чеддерс. Маю думку, Семпілл не тільки привіз її до Харбіна, але й непогано прилаштував. Йому було потрібне місце, куди б добровільно стікалися усі важливі люди, а з ними і корисні звязки, й інформація Він створив це місце. Привіз сюди її Гадаю, Сибілла Чеддерс лише керує цим клопівником, але придумала усе це, не обманюйте себе, Флемінгу, далеко не вона. Та й заробітки клубу, швидше за все, лягають не їй до кишені.
То ви гадаєте, цей клуб і зараз належить Семпіллу?
Цілком можливо, Яне. Звісно, таємно. Під прикриттям місії він крутив грошима, як циган сонцем. Тож, напевне, мав достатньо, щоб інвестувати в подібний «бізнес». Хто, скажіть, у далекій Англії при здоровому глузді буде повязувати хай і розкішний харбінський бордель з іменем поважного англійського лорда, військового, космополіта, який до того ж на короткій нозі з королівською родиною? тихо продовжував Марко, спостерігаючи за дійством, яке велося за гральними столами. І те, що я знаходжуся тут сьогодні, підказує мені, що з діяльності цього клубу британські спецслужби мають аж цілий пшик. Ні інформації, нічогісінько! завершив Марко, обводячи поглядом гральну залу.
Тобто усе йде в кишеню Семпіллу?
Думаю, так Він є розпорядником і грошей, й інформації, яка тече звідси до нього. А далі він уже вирішує, кому перепродати ту інформацію найвигідніше, як її краще використати Але найнебезпечніше те, що такий порядок речей комусь вигідний! Хтось його покриває
Флемінг гмикнув.
Це наводить на погані думки, Мак-Міллане. Державна зрада
Так і є,кивнув Марко. А тепер давайте присядемо і зіграємо з цим шляхетним панством.
О, ні! аж відсахнувся Флемінг. Я більше тут не гратиму Я уже вам казав, мій друже Краще помилуюся цим видовищем здалеку. Яка радість сідати за зелене сукно, знаючи наперед, що програєш?
Саме цього я і бажаю. Програти, тихо мовив Марко. Коли там ваша Мата Харі виставлятиме себе на кін?
Ян Флемінг подивився на годинника, прикріпленого срібним ланцюжком до кишені жилета.
Десь за півгодини, мій друже Ну, так завше буває, тож не думаю, що сьогодні щось зміниться. У вас є план?
Думаю, так. І достатньо часу, щоб програтися в дризг.
Флемінг здивовано подивився на свого супутника.
Програтися у дризг? То ваша стратегія, Мак-Міллане? Нагадаю: головний приз, себто леді Чеддерс, дістається переможцю, а не тому, хто програв Розумієте? Враховуються результати гри лише тоді, коли до зали заходить вона.
Ну, то час змінювати правила Швед закрокував до одного із гральних столів, де, вочевидь, збиралися грати у бакара.
З девяти стільців були зайняті лише пять.
Дозвольте приєднатися до вас, панове!
Погляди кількох пар очей втупилися у Марка.
Мене цікавить гра. Я прийшов пограти проказав він знову, дістаючи з нагрудної кишені пачку купюр.
А ви хто? поцікавився якийсь колишній «його високоблагородіє» російською.
I do not understand, відповів Марко з любязною посмішкою.
Наш російський друг, Костянтин Карлович Шуберт, цікавиться, хто ви є, друже, переклав Шведові непоганою англійською один із присутніх за столом, одягнутий трохи недбало, однак із виразом такої впевненості на обличчі та у голосі, що неважко було здогадатися: за досить старим, потертим костюмом та змарнілим обличчям приховується нащадок колись заможної родини, що, як і багато інших російських емігрантів, після більшовицького перевороту знайшов притулок у Харбіні.
Я Карл Болін, завсідник цього чудового закладу і поціновувач розваг клубу леді Чеддерс, досить любязно представився він, не вельми делікатно шморгаючи почервонілим носом. А ви ким будете?
Карл Болін Болін Геть невиразне, але таке знайоме прізвище!
Внутрішнім поглядом Марко на мить побачив маму, пані Ганну. Вона завжди любила гарні, вишукані речі і батько за кращих часів ніколи не скупився на подарунки для неї Серед тих подарунків була і розкішна брошка з великим жовтим топазом в обрамлені дрібних білих діамантів найчистішої сльозивишукана і надзвичайно цінна прикраса. Мати пришпилювала ту брошку до високого коміра блюзи чи сукні, коли з батьком в неділю йшли до костелу на ранкову месу, в театр або на гостину. Навіть тоді, коли надягала вишиванку і сім разків своїх дивовижних медових баламутівна Великдень чи Різдво. Брошка займала чільне місце над тими разками намиста і личила мамі неймовірно. Жовтий топаз іскрився під променями сонця і ніби вливав світло у разки медових баламутів та підкреслював красу медово-карих материних очей, її каштанове волосся і смагляву шкіру.
«Маркусю, та брошкато у нашої мамусі третє всевидяче око, жартував батько. Тому наша мама знає про усе, що в хаті робиться, навіть коли її тут немає Я подарував їй ту брошку на знак подяки за те, що вона мені тебе народила, додавав він. Привіз їй аж із Санкт-Петербурга!»
Тож Марко памятав цю материну прикрасу відтоді, відколи й себе. А щевишукану скриньку, в якій мама зберігала брошку, зі слонової кістки, оббиту всередині золотаво-молочним атласом.
Внутрішній вигин її вічка прикрашав золотий вензель «К. Э. Болинъ. Придворный ювелиръ. С. Петербурга и Москва».
Такий же вензель був і на зворотньому боці самої брошки. Марко, ще гімназистом прочитав його за допомогою лупи.
Карл Болін Отже Карл Болін!
Для того, щоб бути самим ювеліром Боліним, чоловік за гральним столом був занадто молодим, тож цілком міг доводитися сином чи якимось родичем голові славетного сімейства «діамантників» Російської імперії
То хто ж ви? знову повторив Карл Болін англійською.
Я? Марко хитнув головою, немов проганяючи із думок медовий блиск материного топаза. Я усього лиш мандрівний англієць, що шукає розваг на краю світу усміхнувся він. Алекс Мак-Міллан, журналіст «Обзервер». Нещодавно із Лондона
Так Ваша англійська і справді бездоганна, погодився чоловік у цивільному, що сидів поруч. А згадка про «Обзервер» додає вам респектності Сідайте, додав він. Сідайте, містере Мак-Міллан. І перепрошую за моїх друзів. Це закономірне ставлення до незнайомої нам людини, бо ми усі тутзавсідники. І поміж нами діє як би то правильніше сказати Неофіційна домовленість. Усе, що відбувається з нами у клубі леді Чеддерс, залишається тут Окрім картярських боргів, звісно, усміхнувся незнайомець і за мить додав:Я Джейкоб Морланд, так само англієць. І дозвольте не представлятися далі.
Люблю бувати тут, як ви кажете, у пошуках розваг. У леді Чеддерс їх надають з особливою витонченістю.
Англієць Морланд був ще досить молодий, літ за сорок, але у його погляді та сивині, що пробивалася крізь набринолінене русяве волосся, відчувалася якась стала серйозність, зібраність, непритаманна решті гравців. Так, наче він внутрішньо не міг розслабитися навіть тут, під час гри. Він майже не пив, тільки зрідка простягав руку до кришталевої вази, у якій йому подали смажені горішки.
Відчутна напруга за гральним столом, що виникла з появою Марка, стала розвіюватися.
Швед відсунув запропонований стілець, прихопивши перед тим, як присісти до грального столу, келих шампанського з таці на столику поруч.
Ні, ні Шампанськене той напій похитав головою Морланд. Шампанське смакуватимете в компанії тутешніх дам. А заразтільки чоловічі напої. Бренді, саке, мартіні з горілкою
Тоді бренді,погодився Марко.
А ваш друг? не вгавав Морланд. Не бажає скласти нам товариство за гральним столом? Адже ви зайшли до цієї зали у супроводі он того джентльмена Я не вперше бачу його у закладі. Містер Флемінг, здається. Він час від часу пробує свої сили у бакара, намагається взяти головний приз, багатозначно усміхнувся Морланд. Але востаннє,додав він, наскільки я памятаю, добряче програвся
У містера Флемінга, схоже, інші плани на сьогоднішній вечір. Марко криво усміхнувся і кинув поглядом у бік Яна, який вже всівся неподалік зі склянкою звичної горілки-мартіні в руках, обводячи гральню дещо нервовим поглядом.
Флемінг, цей срібнолобий британський єдиноріг, і справді нервував, хоч сидів від грального столу за добрих десять кроків.
З якого дива йому нервувати? Його борги перед закладом покриті, до гри він не має ніякого стосунку
Тут, у Харбіні, він усього лише спостерігач, звязковий, і свою роль, незважаючи на жагу до розваг і задоволень попри все виконує пречудово Рідкісне поєднання!
Провал операції ніяк не торкнеться його подальшої карєри у МІ-6 чи деінде. Він, мов нічого і не сталося, повернеться до Лондона і продовжить своє безтурботне, наповнене пристрастями і розвагами життя
Але йому, Маркові, дуже важливо, щоб сьогодні все склалося саме так, як потрібно.
У нього немає Флемінгових шансів і привілеїв. Тож якщо його задум вдасться Якщо інтуїтивно він правильно відчув ситуацію
Поміж тим за столом крупє вів свої приготування до початку гри.
Відкрив новеньку колоду карт і на очах у всіх присутніх перетасував її, вправно пропускаючи поміж пальцями. Тріщання колоди припинилося лише на мить. Крупє поклав перетасовану колоду у деревяне лаковане сабо і взявся за нову. Тепер до карт ніхто не мав права торкатися до початку гри.
Не хвилюйтеся так, містере Мак-Міллан, проказав Джейкоб Морланд. Розумію, ви тут новачок. Але ж не новачок у картярській грі взагалі? Та й гральня леді Чеддерсне клуб самогубців, описаний містером Стівенсоном. Бакарауособлення інструменту самої фортуни. А фортуна любить сміливців Вам же знайомі правила?
Начебто так усміхнувся Марко. Потрібно набрати девять очок або максимально близьке значення до числа девять
Саме так, схвально кивнув Морланд. Наш друг, Карл Болін, якого ви вже знаєте, він за цим гральним столом за «банкіра».
Здається, нічого складного.
Так, нічого складного погодився Морланд. Але сьогодні особливий вечірвечір, коли ми гратимемо в особливу версію бакара
Витримавши ефектну паузу, Джейкоб Морланд продовжив:
Тільки-но опівночі вона увійде до гральні, почнеться ота особлива гра. Той, хто набере рівно девять очок, у нагороду отримає ніч із леді Чеддерс.
Марко безтурботно кивнув.
Ви із тих чоловіків, яким не подобається екзотика? поцікавився Морланд. Кажуть, леді Чеддерс у ліжку неперевершена.
Кажуть? резонно перепитав Марко.
Морланд розвів руками.
На жаль За цим столом таким щасливцем був лише містер Болін. І сьогодні, схоже, він настроєний знову схопити фортуну за хвоста Він до біса ризикує.
Швед гмикнув. Внутрішнє напруження раптом зникло. Легенда цієї жінки, схоже, зачаровувала більше, ніж сама Сибілла Чеддерс.
Звісно, він не картяр, та й щоб програти, багато розуму не потрібно. Головнене вилетіти одразу. Його програш має бути драматичним, бо перед тим він мусить
Робіть ставки, панове! проказав крупє, перебиваючи думки Марка. Пан Болін забезпечив хороший банк
Гм який саме «хороший банк»?
Ваша гра, панове!