Карл Болін простягнув руку. Його довгі білі пальці, немов щупи кальмара, захопили сабо і підсунули ближче
Вперше Маркові довелося бачити, як грають у бакара, ще у Варшаві, коли він, вишукуючи людей з оточення Баюрного, тинявся всілякими забігайлівками та підпільними гральнями
У Стамбулі також кілька разів сидів за гральним столом у «Кікі». Разом з Євгеном Остапенком. То був преферанс
За гральний стіл всілося ще двоє чоловіківмабуть, давні знайомці присутніх, бо їхня поява не викликала ані у Боліна, ані у Морланда, ані у кого іншого цікавості чи здивування.
Ет Півгодини минає занадто швидко.
Шуберт стукнув пальцем по столу, даючи крупє знак, що приймає ставку.
Деревяна лопатка з картою потягнулася до нього, наче продовження руки крупє.
* * *
Маркові ставки не грали. А от у росіянина, Костянтина Шуберта, справи йшли пречудово. Він задоволено посміхався, раз по раз замовляв випивку для усіх та оголошував, що цієї ночі складе власне враження щодо принад леді Сибілли Чеддерс, бо щойно настане час, картярська фортуна буде до нього прихильна і девять очок дістанеться йому.
Годинник на стіні пробив північ.
Гроші танули а Сибілла Чеддерс усе не зявлялася.
Рахуватися буде тільки та гра, яка відбуватиметься у її присутності. Де ж вона, чорти б її ухопили?
Марко уже зарекомендував себе не дуже умілим гравцем, однак поки мав чим покривати програшні ставкиза гральним столом до нього ставилися приязно. Його стримані жарти змушували інших дещо розслабитися та мимоволі видавати себе.
«Банкомет», Карл Болін, раз у раз шморгаючи носом, ближче до півночі геть занудьгував. Його початковий азарт кудись зник. Він програвав увесь вечір і вже не розраховував на прихильність картярської фортуни у головній грі. Про памятну ніч із леді Чеддерс відгукувався по-джентльменськи стримано, не бажаючи видавати товариству подробиць. До Марка звертався доброю англійською.
«Діамантники» Боліни часто бували у Лондоні на ювелірних виставках, представляючи усій Європі майстерність імператорських ювелірів Миколи II. Певно, Карл не раз супроводжував батька у тих поїздках, тож мав нагоду практикувати добру вимову.
Морланд із суто англійською розсудливістю робив невеликі ставки, сидів, закинувши ногу на ногу.
Інші гравці потрохи розсіялися, захопившись іншими, менш морочливими розвагами.
Нарешті,і Марко відчув це спиною, двері до гральні прочинилися і увійшла вона.
Повільно пропливла поміж гральними столами. Зупинилася біля них.
Шарлатова парча її сукні торкнулася Маркової ноги. Те, що вона зупинилася саме біля ньогодобрий знак. Мабуть, за інших обставин він мав би запропонувати їй присісти, та Марко навіть не ворухнувся, вдаючи повне зосередження на грі. Та й сама леді Чеддерс не виявила такого бажання.
Стояла незворушно. Вибілене обличчя-маска не відображало жодних емоцій.
Шуберт за столом помітно занервував.
У гральні запанувала мертва тиша.
Вам відомі правила мого закладу, панове, проказала Сибілла. Чекаю на мого переможця
Зашурхотіли карти. Маркові раптом здалося, що напруження за гральним столом можна різати ножем, таким відчутним воно стало.
Болін потягнув карту. Повільно перевернув.
Чорт! вилаявся він. Перед ним лежав туз. За правилами бакара він дорівнював нулю. Нуль очків! Це ж треба аж так виразно програти!
Сибілла Чеддерс поблажливо усміхнулася, не зронивши ні слова.
Шуберт і собі потягнув карту. Десятка
Він нервово розсміявся.
Маркова ставка на «банкомета»Боліна не зіграла.
Ще раз, панове! проказав крупє, перемішуючи колоду карт і вкладаючи її до сабо. Повторні карти. Робімо ставки.
На «гравця», мовив Марко, посунувши фішки.
Морланд хильнув віскі і стенув плечима.
Ставки зроблено, оголосив крупє, приймаючи свою деревяну лопатку.
Сибілла Чеддерс перетворилася на закамянілу статую в очікуванні вердикту фортуни.
Валет спересердя лупнув картою по столу Карл Болін. Чорт, леді Чеддерс Я програв. Нуль очків!
Не все ж коту Масниця, беземоційно проказала вона.
Марко здивувався. Почути від англійки російський вислів Та леді Чеддерс, звісно, могла нахапатися тут, у своєму клубі, навіть афоризмів тибетських мудреців
Костянтин Шуберт майже тремтячою рукою перевернув карту. І не повірив своєму щастю.
Після десятки, яка випала перед тим, йому дісталася двійка
Вісім, вісім очків, панове! заволав Шуберт. Леді Чеддерс, сьогодні вимоя!
Та вона й оком не зморгнула.
Наче нічого не сталося, подивилася на Марка.
А ви, містере Мак-Міллан На кого ви поставили?
Цього разу на «гравця», відповів Швед. І разом із містером Шубертом моя ставка виграла
Містере Шуберт голос Сибілли Чеддерс відчутно змяк. Попри ваш успіх сьогодні я обираю містера Мак-Міллана.
Т-т-тобто? затинаючись, перепитав Костянтин Шуберт. Мадам, я набрав належну кількість очків Мені відомі правила! Хто набирає 9 очківтой отримує вас!
Але ви не набрали девять очків! зневажливо пирхнула леді Чеддерс.
М-мадам, не відступав і Шуберт, за правилами гри у бакара 8 очків прирівнюється до виграшу, коли у противника менше девяти. У містера Болінануль! Отже, я
Отже, ви, містере Шуберт, безапеляційно проказала Сибілла Чеддерс, набрали 8 очків і за правилами бакара ви, безперечно, виграли. Але не ніч зі мною. Вона вартує 9 очків. Я ж маю сьогодні бажання обрати того, кому подарую цю ніч. І цим щасливцем буде містер Мак-Міллан.
Марко краєм ока помітив, як у своєму кутку піднявся з крісла і підійшов ближче здивований Ян Флемінг.
Як зіграли ставки містера Мак-Міллана до цієї, останньої? поцікавилася Сибілла Чеддерс у свого крупє.
Жодна належно не зіграла промовив той, глипнувши у свій шкіряний записничок. Містер Мак-Міллан загалом набрав усього 3 очки
Шуберт почервонів, ледь стримуючи обурення.
Але мадам Це несправедливо щодо мене! Ви на ходу перекроюєте правила! Якщо вже на те пішловиграв я!
Я не можу допустити, щоб у вас склалося погане враження про мій клуб, містере Мак-Міллан, рука Сибілли Чеддерс опустилася Маркові на плече. Ви уперше тут. Ви стільки разів програвали Ви так щедро заплатили за послуги, якими усе ще не скористалися Ця ніч ваша, проказала вона, не звертаючи жодної уваги на обурення Шуберта.
Марко накрив її руку своєю. Підвів погляд. Він усе ще сидів у кріслі за гральним столом, а вона височіла поруч, наче химерна скульптура.
Її рука затремтіла під його долонею чи то йому так здалося?
Він піднявся, нахилився до неї, наче для цілунку.
Цікаво, яке обличчя ховається за цією маскою з білила?
Леді Чеддерс! проказав тихо. Дякую за вашу невимовну щедрість, але нагороди вартий лише переможець. І це містер Костянтин Шуберт Подаруйте йому вашу любязність. Не мені Я програв і це очевидно. Може іншим разом
Він знову торкнувся її руки губами й пішов. На губах залишився гіркувато-крейдяний присмак білила, котрим вона штукатурила своє обличчя.
Попрямував просто до дверей, непомітно витираючи губи.
Якщо Флемінг має розум, то попрямує слідом за ним за якусь мить.
Ну что, шлюха, получила ночь любви? долинуло російською. Я объедки не подбираю регіт Костянтина Шуберта пролунав за плечима і розтанув серед звуків музики і гомону танцювальної зали. Погоди, я еще тебе припомню, благодаря кому ты
Марко стишив крок, та з уст Шуберта не вирвалося більше ні слова, наче він захлинувся.
Марко нарешті опинився надворі. Вдихнув прохолодне нічне повітря на повні груди.
Мак-Міллане, зачекайте Що то було?
Флемінг таки наздогнав його.
Ви відмовилися від ночі із Сибіллою Чеддерс? здивовано перепитав Ян. Подумати тільки! Ви програли купу грошей, вона заради вас відмовляє тому росіянину, Шуберту, пропонує вам себе як втішний приз Таке трапляється раз на століття! А ви відмовилися від ночі з нею!
Ви були вельми спостережливі, Яне, байдуже відповів Марко, крокуючи вулицею. Не такий то вона і цінний приз, якщо так легко пропонує себе навіть новачку, що програвся.
А чого дивуватися? Зрештою, вона ж проститутка! Дорога шльондра, розгублено стенув плечима Флемінг.
Ото ж бо й воно, що дорога.
Ви розкидалися грубими грошима, Мак-Міллане Може, вона хотіла витягнути з вас іще більше?
Можливо стомлено відповів Марко. Та не сьогодні.
Зачекайте, а тепер ви куди?
До готелю, куди ж іще! Спати. Я до біса стомився, Флемінгу. Усе не відісплюся ніяк з дороги.
Подумати тільки! Ян сплеснув руками. Як цеспати? Нічого не розумію!
Яне Марко зупинився на мить і подивився на свого супутника. Що вам не зрозуміло? Друже, занотуйте усе, що хочете запитати, і приходьте завтра. За ланчем я усе вам поясню.
Флемінг знову стенув плечима.
Нічого не розумію! повторив він. Відмовити Сибіллі Чеддерс у ночі кохання! Дурня якась! Як же ви тепер зблизитеся із нею? поцікавився тихо. Адже наша мета
Яне, заспокойтеся, друже, Марко поплескав Флемінга по плечу і стомлено позіхнув. Мені потрібно було привернути її увагу до себемені це вдалося. Повертайтеся до свого готелю або ж залишайтеся до завтра у «Харбіні», звісно, якщо там є вільні номери, я сплачу витрати. Свій номер не пропоную, вам буде незручно на канапі, а своїм ліжком я вам поступатися не збираюся.
* * *
У номері, опинившись на самоті, Марко нарешті із великим полегшенням розстібнув краватку-«метелика» і жорсткі накрохмалені манжети сорочки.
Подумки собі зізнався: сьогоднішній вечір й уся тота атмосфера «клубу» леді Чеддерс справили на нього найогидніше враження. Ще гірше, ніж коли доводилося вимушено зависати із Остапенком у Стамбулі, в «Кікі».
А от Флемінг, здавалося, почувався у закладах такого сорту як риба у воді! Ну, насправді комфортне почування тут ні до чого. А щодо «гарних» новинза гральним столом сиділо чимало цікавих персон, із якими варто було б негайно завести більш близьке знайомство.
Марко замислився і наче подумки повернувся за гральний стіл.
Болін. Нащадок збіднілої діамантової імперії, вочевидь, почувається вкрай самотньо тут, на краї світу. Депресивний тип, хоч і намагається видаватися компанійським. Та й враження він справив дивне Засльозені, наче від безсонних ночей, очі, змучений погляд, бліде обличчя з почервонілими ніздрями Або він настільки внутрішньо страждає, або давно і міцно сидить на кокаїні.
Ще тоді, за гральним столом, гостроносий Карл Болін нагадав Маркові конан-дойлівського Шерлока Холмса, котрий теж полюбляв труїти себе цим наркотиком, вводячи заштрики кокаїну у часи бездіяльності свого геніального мозку.
Чомусь раптом пригадалися слова Мальцева, чи то пак Верховенського, чи не памятає він, як у Москві у 1900-му кокаїн продавали в аптеках, наче зубний порошок, по рублю за упаковку, а у найвишуканіших пітерських салонах це трійло використовували за приправу для страв та вина.
Костянтин Шуберт Не такий простий, як видається. Має військову виправку, помітно і неозброєним оком. Мабуть, із колишніх «благородій». Агресивний, однак намагається контролювати ситуацію і не заходити надто далеко. І що означає цей його останній вигук? Цікавий персонаж Із таким варто зійтися і через нього промацати настрої білогвардійської еміграції.
Морланд Хто він такий, чорт забирай? Видає себе за англійця, достатньо заможний, аби ошиватися у клубі леді Чеддерс, просаджуючи грубі гроші; впевнений у собі, розсудливий, вельми приязний і легко заводить знайомства Більше нічого конкретного про нього не скажеш.
Роздумуючи, Марко розстібнув тугий смокінг, що облягав його фігуру поверх сорочки, наче друга шкіра.
Мимоволі провівши рукою по кишені, раптом відчув щось під пальцями.
Те щось виявилося маленьким аркушем паперу, згорнутим у щільну рурку. Такі, коли навчався у камянецькій гімназії, хлопці перед іспитами робили. Марка завжди дивувалонавіщо? Непомітно розгорнути оту рурку та ще й непомітно скористатися нею було справжнім мистецтвом, особливо якщо класом туди-сюди походжає інспектор Чи не краще усе завчити напамять?
Звідки взялася ця рурка у його кишені? Хто її туди підкинув?
Власник крамниці, де купувався смокінг чи, можливо, хтось із присутніх за столом у гральні леді Чеддерс?
Обережно розгорнув послання.
«SSiS»усе, що було виведено на тому клаптику паперу. Японською чи китайськоюхто його розбере Марко не володів жодною з них.
* * *
Вранці, проігнорувавши ситний сніданок у готельній ресторації, Швед вирушив до міста в надії, що знайде когось, хто міг би перекласти йому ту абракадабру.
Зброю надійно приховано під одягом. До внутрішньої кишені пальто про всяк випадок поклав фотографічні картки леді Чеддерс, рурку з посланням та складений удвоє «Путеводитель по Харбину», принесений учора Флемінгом, так, аби він стирчав назовні, видаючи його власника за приїжджого іноземного туриста, що блукає вуличками міста.
З Європи до Харбіна щодня прибувало чимало заможних джентльменіводні із надією знайти вдале застосування для своїх капіталів, іншіпобачити цей новий, дивний світ, слава про який ширилася через океан.
І все ж безпомічність Шведа дратувала. Флемінг не володів ні китайською, ні японською, аби прочитати ті ієрогліфи. А послугами офіціанта-китайця готельного ресторану Марко не наважився скористатися, аби не ризикувати. Хто знає, чим дихає обслуга «Харбіну»
Шпигунами могли виявитися хто завгодно: і косоокий хлопчик, що попри вранішню прохолоду замерзлими пальцями до глянцу натер його взуття і, здавалось би, зрадів не тільки монеті за роботу, але й можливості нарешті зігрітисятак енергійно він рухав щіткою по носаках черевиків І офіціант, який приніс Маркові піалку із зеленим чаєм. І літній чоловік, що просив милостиню на Пристайній.
Можна було б, якби не наказ, звернутися до британського консуляту, та він не має там права світитися без крайньої на те потреби.
Збираючи компромат про високопоставленого військового чиновника Великої Британії, котрому протегує сама королівська родина, на британський консулат у Харбіні покладатися не можна! У Семпілла серед дипломатів консульства могли залишитися на найнепомітніших посадах свої люди
«Е§й». Що ж означає той надпис? Місце зустрічі, якесь потаємне слово чи послання? Так можна до вечора блукати харбінськими вулицями, нічого достеменно не дізнавшись.
Ранковий холод змушував його рухатися швидко, тож якось непомітно опинився біля знаменитої пельменної «Донг-Фанг», де зустрівся із Флемінгом вперше, коли прибув до Харбіна.
Знайомі двері і скляна вітрина. Він же не поснідав навіть! Було б добре зараз посьорбати чогось гарячого та зігрітися, обдумуючи свої наступні дії. І раптом Марко побачив: за розмальованим золотими ієрогліфами склом сидів Ну, звичайно, як же він міг забути про нього!
Марко прочинив двері і поволі зайшов до пельменної.
Як завжди, одягнутий не по погоді, Бендер жадібно сьорбав гарячий бульйон просто з великої керамічної піали. Його потерта кепка і старий закудланий шарф колись білого кольору лежали поруч, на стільці. Тут же до ніжки столу безпритульною собакою тулився чорний наваксований саквояж, а на спинці стільця висіло здихликом сіре благеньке пальто.
Офіціант зневажливо пхекнув, пройшовши повз нього, з такого задрипанця чайових не дочекатися. І хоч тут, у пельменній «Донг-Фанг», Остапа Бендера знали усі і до його присутності ставилися поблажливо, своєї копійки, однак, втрачати не збиралися.
Вижу, дела у вас идут неважно, проказав Марко упівголоса і, не чекаючи запрошення, присів поруч зі своїм старим знайомцем.
Бендер підняв на нього важкий погляд.
Таки да, неважно, проказав він понуро. Та, упізнавши Шведа, широко усміхнувся. В очах авантюриста одразу зблиснули вогники. В управдомы меня в Харбине не берут, додав він уже веселіше. А все мои начинания в связи с этим бедламом на КВЖД пошли прахом Путеводители и пособия по выживанию моего сочинения покупать не желают, а отдавать за бесценок, вложив столько денег и сил в их содержание и печать Бендер стиха крякнув. Это же мои мысли! Мой жизненный опыт! Опыт автора!
Марко з розумінням хитнув головою.
Вот! Бендер виразно подивився на піалу з недопитим бульйоном перед собою. За эти деньги еще вчера я мог бы в «Донг-Фанге» заказать приличный обед из двух блюд, а сегодня только этот жалкий куриный бульон, в котором плавает три жиринки