Але не Платон.
Його зупинили, щойно вийшов за Більмом на задній двір. Підійшли ззаду, схопили за плече, пальто з правого боку проколов гостряк, пробивши одяг і чикнувши шкіру. Нападу чекав, хай не так швидкоі все одно розгубився. Поки опановував себе, обшукали, знайшли револьвер. Накрили очі широкою повязкою, туго затягнули. Гостряк забрали, підштовхнули, мало не збивши з ніг. Взяли попід руки з обох боків, кудись повели. Спершу Чечель іще намагався лічити кроки й повороти, та кинувбезглузда морока.
Щойно зупинилися й звільнили очі, кліпнув, проганяючи веселкові джмелі-цятки. Коли призвичаївся, уздрів себе на якомусь зарослому чагарником пустирищі. Звуки вулиці чулися десь далеченько за спиною. Конвоїри товклися ззаду, Більмо тупцяв трохи далі, з чимось вовтузячись. Нарешті впорався, покрутив якимось довгастим предметом.
Ураз чагарі ожили.
З двох боків виступили чотири постаті. Кожна мала в руці такий самий предмет. Один із конвоїрів-босяків, порпаючись у кишені, наблизився до Більма. Наступної миті Платон усе зрозумів: босяк чиркнув сірником, підніс вогоньі дивний предмет перетворився на ядучий смолоскип.
Інші четверо запалили свої від нього, стали колом.
А потім у світло ступив високий чоловік у довгому чорному плащі й високому циліндрі.
Він рухався, наче лісовий хижак, котрий уже вполював здобич і тепер бавиться, впевнений: жертва нікуди від нього не втече. Руки обтягували чорні рукавички, на ногахшкіряні чобітки з низькими халявами. Аристократичне обличчя прикрашали тонкі доглянуті вусики.
Ефектно,промовив Платон.Любов до циркових видовищ колись вас згубить.
Ти живий і бачиш це все, бо Апашу цікаво,відповів чоловік, трохи розтягуючи слова.Апаш багато чого бачив у житті, тому не у всяке вірить. Апаш не думав, що Платон Чечель існує в природі. Апаш не вірив, що після Захарченка в Києві залишився сильний розшук.
Ми не перетиналися наче.
Апаш чув про Платона Чечеля. Апаш повинен знати, кого треба стерегтися.
Ти мене боїшся?
Апаш має зважати на будь-яку небезпеку,промовив чоловік спокійно.Якщо про молодого фараона раптом почали забагато говорити й писати, якщо чутки про нього доходять навіть туди, де Апаш оселився,персона варта уваги.
Дякую,гмикнув Чечель.Це мені лестить.
Але я знаю такожти ніхто зараз, Платоне Чечель. Тож ніхто тебе й не шукатиме. Апаш не любить, коли отак приходять і розпитують про нього. Апаш не шукав зустрічі з тобою.
Ми зустрілися. Я поясню...
Апаш не хоче тебе слухати.Розбійник роздратовано тупнув ногою.Тебе виперли з поліції. Ти хочеш повернутися. Найкращий спосібвистежити Апаша, отак ти міркуєш. Тобі за Апаша все спишуть, що б ти там не накоїв. Апаш карає тих, хто пхає носа не туди. На коліна.Наказав неголосно, буденно, ніби сплюнув.
Чечель не зрушив із місця.
На коліна,повторив Апаш.
Поцілуй мене в сраку.Платон сам від себе не чекав.
Апаш почув твоє бажання. Апаш дозволить тобі зробити так перед смертю. Поможіть йому, поставте.
Двоє босяків-конвоїрів, кожен зі свого боку, поклали руки на плечі полоненому.
Натиснули разом.
Той, котрий стовбичив праворуч, підбив ногу під коліном.
Платон присівале тільки для того, аби краще розвернутися в русі.
Наступної миті плавно ступив убік, розпрямився, стрімко став поруч із найближчим босяком, тут жезайшов ззаду. Не припиняючи рухатися, дістав правицею підборіддя противника, одразу жзафіксував голову в лещата. Не відпускаючи, різко повернув її вбік, бажаючи, аби хруснуло,і таки хруснуло. Зойкнувши, босяк осів і, коли Чечель розтиснув лещата, впав у багнюку з неприродно вивернутою шиєю.
Платон скрутив йому вязи.
Усе трапилося так швидко, що ніхто з присутніх не встиг нічого вдіяти. Пятеро, в тому числі Більмо, уклякли зі смолоскипами. Апаш ступив назад і повівся дуже дивно: схрестив руки на грудях, мовби дивився цирковий номер. Діяв тільки товариш виведеного з ладу босякастрибнув на Платона, на ходу вихопивши стилет.
Чечель перехопив занесену руку.
Великий палець ліг трохи нижче від кісточок супротивникаутворив важіль.
Натиснув, вивертаючи одночасно кисть назовні, змусивши пальці розімкнутися. Стилет випав, босяк закричав від різкого болю. Та Платон не відпускав, задіяв другу руку, викрутив ворожу правицю ще більше, переніс вагу на свої ноги, провів прийом.
Уже другий нападник лежав на землі. Тільки, на відміну від нерухомого товариша, скавчав, показуючи всім викручену, наче в ганчіряної ляльки, правицю.
Отак,мовив Апаш.Ти потішив, Платоне Чечель. Впізнаю джіу-джитсу. Київських фараонів уже такого вчать?
Улюблена боротьба,парирував Платон, розминаючи руки й пружно хитаюсь на місці.Навчився сам. Не всі студенти сидять по трактирах і гуляють по борделях. Хтось має інші інтереси.
Апашеві вже цікаво.
Більмо подався вперед, хотів втрутитисьта ватажок зупинив його плавним рішучим жестом. Скинув плащ. Більмо передав свій смолоскип тому, хто стояв ближче, підхопив плащ, циліндр, пальто з тонкої верблюжої вовни. Апаш, розминаючись, зробив кілька рухів плечима, потім кілька разів пружно присів, прийняв бойову стійку.
Покажи Апашеві. Давно шукає, з ким отак погратися.
Чечель теж скинув пальто, яке ніхто не підхопив,впало на чагарі. Туди ж полетів капелюх.
Апаш атакував одразу ж, забираючи в Платона ініціативу. Наступав стрімко, пускаючи в хід руки й ноги, намагаючись швидко вивести противника з рівноваги. Але Чечель знав цю методу, тож обманним рухом змусив Апаша переміститися в потрібний йому бік, сам же пірнув, відходячи в протилежний. Апаш не вправився, як Платон уже стояв у нього за спиною. Та все ж не дав себе захопитивстиг розвернутися, перехопити руку, пірнути під неї, вивертаючи, водночас підбиваючи ноги.
Прийом передбачав обопільне падіння.
Супротивники повалилися на землю.
Їх одразу обступили смолоскипники, даючи більше світла.
Апаш уже дотягнувся до руки Чечеля, схопив, повернувшись на бік, закидаючи ноги й прагнучи взяти в лещата корпус та голову. Майже вдалося, Платон відчув гострий біль, але в останню мить посунувся в багнюці так, щоб змінити положення тулуба. Щойно він опинився під іншим кутом, Апаш втратив змогу проводити больовий прийом далі.
Вивернувшись іще більше, Чечель смикнув захоплену руку, вирвав з лещат. Махнув ногами, мов ножицями, зупиняючи нову атаку, і тепер вони лежали на спинах, заплутавши ноги живим вузлом. Довго так не тривалорозплелися, відкотилися, скочили на рівні майже водночас.
Апаш не дав Платону видихнутикинувся вперед, бючи ногою. Вдалося, та Чечель знову подався вбік, підняв праву рукунога противника опинилася під пахвою. Апаш не встиг забрати її: Платон опустив правицю, з усієї сили затиснув. Апаш застрибав на одній нозі, судомно намагаючись втримати рівновагу. Та вже попавсяПлатон перетворив тулуб на важіль, рвонув, викручуючи Апашеву гомілку, і вони знову завалилися разом у болото.
Він володів технікоюта противник був старшим, мав більше досвіду.
Чечель незчувся, як Апаш вислизнув з обіймів. Він ще лежав, а розбійник уже поміняв положення тіла, ударом ноги не дав підвестися, перекотився, схопив Платонову голову в замок, затиснув. Лице обдало важким диханням. Чечель звивався вужем, але противник тиснув невблаганно, вже діставшись до шиї й перетискаючи її, перекриваючи кисень.
Платонові не лишилося виходувдарив вільною рукою по землі.
І Апаш враз ослабив хватку.
Світ перестав стрибати.
Легені знову заповнило повітря.
А перед собою Чечель побачив руку противника.
Вставай. У грязюці не треба.
Платон не комизився, підвівся з його допомогою. Апаш широко посміхнувся, показуючи два ряди ідеально рівних зубів.
Не думав, що все так піде. Ти як знав, Платоне Чечель, що джіу-джитсуулюблена забава. Апаш багато чого любить. Але це спорт, не всякому дано. Аби раніше сказав, що теж навчений, ми б раніше здибалися. І не тут.
Ти в болоті весь,зауважив Платон.
І ти таке саме порося,парирував Апаш.Нічого, до ранку виперуть, висушать, випрасують. Будемо, як нові гриваки.
Хто випере?
Кому треба. Кому належить. Вважай, пощастило тобі, Платоне Чечель. Ти сподобався Апашу. Апаш не злиться більше. Дружбу не пропонує, не можна з фараонами водитися. Хай колишніми, тільки ж не буває колишніх. Чого хотів?
Одразу з цього могли б почати.
А бачне могли,розвів Апаш руками, потім лунко плеснув у долоні.Все, босото, досить цирку. Приберіть тут.Втративши до посіпак інтерес, переключився на Чечеля цілковито, хлопнув по забрьоханому плечу.Хряємо до Міхельсона.
Я поговорити хотів.
Там і поговоримо.
За весь час Апаш словом не обмовився про двох скалічених спільників. Спершу верхній одяг подали йому, потім Платонові. Очей не завязували більше, Апаш рушив першим, Чечельза ним.
Більмо лишився на галявині.
Або Платонові здалося, або за якийсь час іззаду почувся крик, схожий на передсмертний.
Розділ 20Апаш
Київ, ріг Пушкінської й Караваєвської
Михайлівська
«Караваєвських», знаменитих на весь Київ та найдорожчих лазнях, Чечель не бував.
Навіть більше: маючи інформаторів у лазнях мадам Іванової на Євбазі, у Троїцьких, Московських, Андріївських, тим більше у Купецьких, де майже відкрито збиралися злодії та повії, Платон за час служби в кримінальному розшуку не завів у банному закладі тепер уже покійного Міхельсона очей та вух.
Поки їхали, стрельнуло в голову те, про що досі не думав: старші колеги так само не могли похвалитися, що мають у «Караваєвських» агентуру. Хіба обер-поліцмейстер та наближені до нього могли собі це дозволити, але тільки для того, щоб знати секрети панів та пань із вищого світу. Щоб знайти найкращий спосіб використати знання з користю для себе. Наприклад, для шантажу...
Загалом, дійшов думки Чечель, персоналу лазень Міхельсона платять занадто добре, аби в когось виникла спокуса продавати поліцейським агентам тутешні таємниці.
Тому Апаш, якого давно розшукують, міг почуватися там цілком безпечно.
Не здадуть.
Навпакизрадіють, адже він щедрий.
Справді, поява забрьоханої парочки обслугу не здивувала й не збентежила. У гостей спритно прийняли одяг, а три рублі за нумер взяли з низьким уклоном. Апаш трохи подумав і додав ще стільки ж:
Це щоб напевне не турбував ніхто.
Пива зволите? Свіже, а раки ще повзають-с.
Зволимо пива?Апаш тицьнув Платона ліктем.
Неодмінно,погодився Чечель.З раками.
Коли їх провели в приміщення з мармуровим басейном і дали спокій, Платон трохи зніяковів:
Сімейний нумер, Саво Петровичу. Якось воно не тойво.
Боїшся, що в соломіти запишуть?реготнув Апаш.А сам ось щойно просив мене свою сраку поцілувати. Не тушуйся, Плато, тут знають: Апаш по дівках, часом навіть кількох привозять. Але в нас без оргій, усе пристойно.
Та навряд ти мене сюди задля оргій привіз.
Апаш тебе привіз, бо ти того хотів.
Я хотів митися з тобою в бані?
Ти хотів Апаша бачити. Шукав, знав, де знайдеш.Бандит скинув черевики, сорочку і штани, лишився у блакитних кальсонах.Апаш би тебе, Плато, все одно пером приголубив. Тільки спершу ти б Апашу все розказав.
Щовсе?
Ти ж навіщось шукаєш Апаша. Ти, фараон, якого виперли з поліції, бо запхав носа кудись не туди. Але ти, Плато, молодий, та не зелений. Може, я два роки Київ ваш обходив, бо не хотів тебе дражнити. Ми ж обоє небезпечні. Тидля Апаша, Апашдля тебе.
На цьому слові він стягнув кальсони. Тепер стояв перед Чечелем голий. Треноване, мов у циркового атлета, тіло без грама жиру, бугри мязів, слід від кулі на лівому стегні, два криві потворні шрамина руці й на спині.
В одязі помиєшся?спитав Апаш.
Платон неквапом почав роздягатися.
Так розумію, ми поговоримо, і ти менепером?
Живи.Апаш присів на край басейну, опустив ноги в воду, побовтав, примружився, мов кіт на печі.Ох, добре, добре-добренної...Ліг на спину, тепер дивився на Чечеля з цього положення.Ти як знав, чим Апаша взяти. Давненько не мав проти себе когось схожого на справжнього бійця. Ти справжній, Плато. Тому живи... поки що.
А це як розуміти?
Як собі хочеш. Апаш має звичку робити дарунки. Так само Апаш може забрати їх назад, коли заманеться. З Апашем, братику, обережно треба.
Лякаєш?
Просто говорю. Ти ж мало знаєш про Апаша.
Бандит розпрямив спину, ковзнув у воду, неквапом поплив до середини. Чечель теж роздягнувся, взяв із нього приклад. Тепер вони стояли голі по плечі в теплій водіодин навпроти одного.
Де Апаш стратив, що зміг привести фараона до себе?
Я вже не фараон,нагадав Чечель.
Ваш брат не буває колишнім. Ти вистежив Апаша. Поліз у пекло, міг згоріти там. Не згорів, бо інакше звали б тебе не Платоном Чечелем.
Може, досить уже блудити словами, Саво Петровичу?
Може, й досить.Апаш набрав повітря в легені, повільно занурився з головою, постояв так трохи, виринув, випустив з рота струменець води.Напевне, досить. Погралися.
Я не граюся.
Апаш уже теж. Кажи, яка потреба.
У двері постукали. Обоє, не змовляючись, дозволили зайти. Банщик укотив скляний візок із пляшковим пивом і тарелем, на якому виклали червоних, гарячих іще раків. Коли нові знайомі знову лишилися самі, Платон заговорив:
Цікавлять твої зустрічі з Марією.
Нарешті вдалося загнати Апаша на слизьке, збентежити.
Почувши імя, округлив очі, мов сталася дивовижа, у яку людство дотепер не вірило. Заговорили звірі, верблюд на очах у всіх проліз крізь вушко голки, чоловік народив дитину, небо опустилося так низько, що можна пальцем торкнутися. Бандит чекав від їхньої зустрічі чого завгодноале не такого повороту. Настільки здивувався, що навіть не перепитав, про кого йдеться, хоч Марія на світі не єдина.
Звідки?спитав коротко й різко.
Не скажу,парирував Платон.Каратимеш винних, будуть трупи. Нікому це не треба, нічого це не змінить. Бо я вже знаю: один із найнебезпечніших бандитів з тих, про кого мені доводилося чути і з ким мав нагоду балакати особисто, підтримує стосунки з жінкою, яка не так давно овдовіла. Утретє, Саво Петровичу.
До чого ведеш?
Випиймо пива. Раки вистигнуть. Хряємо.
Чечель відштовхнувся від підлоги, кількома сильними гребками здолав відстань від середини басейну до краю. Підтягнувся, виліз, поляпав босоніж до лавки, де поклали простирадла. Взяв своє, загорнувся, відчувши втіху від доторку чистої, покропленої ароматною трояндовою водою тканини до втомленого тіла. Вмостився в крісло, налив пива у кухоль, з насолодою ковтнув.
Задоволення діставав, відчуваючи перемогу.
Йому вдруге за вечір вдалося повернути події на свою користь.
Тепер Апаш уже не клеїтиме дурнязахоче серйозно говорити.
Вийшло, як думав: бандит виліз, теж загорнувся в простирадло, взяв пиво, кількома спраглими ковтками спорожнив кухоль, не стримавсявідригнув. Одразу дрібно перехрестив рота, спритно впорався з найближчим до себе раком, почистивши й по черзі посмоктавши ніжки. Понюхав облуплене біле мясо з хвостика, кинув до рота, прожував. Чечель чекав терплячеі дочекався.
Марія. Що їй загрожує?
Спершущо вас єднає? Що між вами спільного?
Те саме, що між будь-якими іншими мужиком та бабою.
Ох ти! Ви коханці? Дружина барона фон Шлессера, спадкоємиця мільйонів, крутить романси з бандитом?
Апаш відповів не одразу. Знову налив пива, тепер пив повільно, смакуючи. Аби не сидіти просто так, Платон і собі впорав чималого рака.
Гаразд,мовив Апаш нарешті.На те ти й нишпорка. Якось пронюхав про таємні рандеву. Хай так. Тільки це не те, що ти подумав. Уже не те.
Уже? Тобто...
Вона свята.
Тон бандита невловимо змінився. Поруч із собою Чечель ураз побачив дорослого закоханого чоловіка. Від таких, як Апаш, подібного не чекав. Звісно, усі люди мають почуття. Просто при Платонові жоден ще отак не проявлявся.
Святих не буває. Серед живихтак напевне.
Значить, вона буде першою. І для Апашабуває. Не вірив, сам не чекав від Апаша.
Чечель поставив кухоль на столик.
Гриць Вовк. Тип із вовчою пащею, вбивця. Два роки тому ви були разом. Марія описала його як убивцю свого другого чоловіка. Під час нападу вона чомусь вижила, хоча свідків зазвичай убивають. Яким ти тут боком, Саво Петровичу?
У погляді бандита Платон нарешті побачив повагу, таку саму щиру, як почуття до Марії. Апаш ногою відсунув столик, підтягнув крісло ближче до Чечеля.
Ти навіть таке винюхав і докупи склав. Голова... А в поліції нашій усі до одного фофани. З тебе порошинки здувати треба. На руках носити, ноги мити щодня. Не кажи, що багато честі.
Не пропонували.
Бо ідіоти!гаркнув Апаш.Зараз розклади, про що хочеш почути. Але не шматками кидай, усе викладай.
Ну, отже...Платон переплів пальці, поворушив, хрускотячи.Твій дружок Вовк трохи більше як два роки тому налетів із ватагою на маєток такого собі пана Зайчевського. Він же убив поміщика на очах його молодої дружини Марії. Згодом знайшли труп Вовка. Приблизно в той самий час Марія втретє взяла шлюб, знову з мільйонером, знову вдвічі старшим за себе. А незадовго до його раптової смерті, яку вбивця не надто подбав замаскувати під нещасний випадок, Марія таємно й не раз зустрічалася з бандитом, який добре знав убивцю її другого чоловіка. Ти питав, чи Марії фон Шлессер щось загрожує? Так. Її можуть звинуватити в убивстві барона. Її звязок із Апашем дасть і родині фон Шлессера, і поліції всі підстави для цього.
Ніхто не дізнається про наші зустрічі.
Я ж дізнався.
Більше мудрагелів у поліції нема.
Я б не робив на це ставку. Втратиш пильність одного разуі розшукова поліція тебе дуже здивує, Саво Петровичу.
Бандит так само сплів пальці, поворушив, викручуючи чудернацьку фігуру. Глянув на Чечеля спідлоба.
Апаш знайшов її минулої осені. Захотів побачити, нічого не міг вдіяти з собою. Не бачив два роки, тут ти правий. Коли обвінчалася зі своїм бароном, дала зрозуміти Апашу: більше нічого не буде. І не було. Ми просто зустрічалися, сиділи й говорили. Пізніше попросила Апаша допомогти. Не знала, відчувала: біда буде чи з нею, чи з бароном, чи з обома.
Біда?
Пояснити не могла,кивнув Апаш.Але жінки то чують краще за нас.
І як вона просила допомогти? Когось убити?
Якби сказала когота особа була б уже мертвою. Як Гриць Вовк. Його вбив Апаш, бо Вовк порушив угоду. Марія не мала поняття про Апаша. Але Апаш побачив її на прийомі в чернігівського губернатора.
Тебе туди запросили?
Не як Саву Бережного, і тим більше не як Апаша,гмикнув той.Ми готували кілька акцій, саме тому виник Вовк. Він краще знав ті місця й міг сказати, де поживитися. Тоді Апаш завівся з революціонерами. Часом політичні наймають нас, аби нашими руками гребти гроші й усе, що можна перетворити на гроші. Дають за це третину, Апаш виторгував половину. Ну, а потім, коли побачив Марію, поговорив із нею й дізнався, яка вона самотня,заборонив Вовку чіпати маєток Зайчевського.
Він не послухав. Далі ясно.
Апаш знайшов Вовка і вбив. Ось цією.Він витягнув правицю розкритою долонею дороги.Потім набрався сміливості, прийшов до нещасної Марії. Назвав себе, сказав, хто є Апаш. Зізнався: відправив Вовка на той світ, помстився за її чоловіка та її страхи. А вона...Апашеві очі враз затягнула легка поволока.Вона обійняла Апаша й поцілувала. Марія сказала: «Ти перший, хто зробив щось заради мене, майже незнайомої людини. Не знала, що таке почуття буває з першого погляду. Тільки в книжках читала, поетів слухала». І Апаш лишився з нею!В голосі звучав виклик.Ми мали три ночі, Платоне Чечель! Три найкращі ночі в моєму тричі, як не більше разів, проклятому житті! Потім Апаш залишив її, бо поліція раптом закрутилася поруч. Але тих слів, які говорила Апашу весь той час Марія, не забуду ніколи. Вони будуть останнім, що згадаю, як помиратиму. Апаша тягнуло до неї, розумієш? Тягнуло! Вино, баби, марафетглушив, чим міг, і так багато, як міг. Усе однотягнуло. Знав: на цьому Апаш згорить. Часто на любові наш брат горить, і не тільки наш брат. Тому тримався далі від Києва. І все однобач...
Він знову налив собі повний кухоль, спрагло спорожнив.
Був спалах,мовив, витерши губи краєм простирадла.Тепер тліє. Не згасити.
Любов, кажуть, робить людей кращими.
Апаша не переробиш. І любити не заборониш. Отаке диво.
Чечель зітхнув:
Поговорили.
Тепер ти кажи, яким боком біля Марії.
Спершу барон найняв мене, аби відбілив від підозр у намірі вбити його. Зараз Марія просить зробити все, щоб підозра не впала на неї.
Все? Що ти можеш зробити?
Тільки те, що вмію. Знайти вбивцю. До речі, наша розмова не остаточно зняла з Марії підозру. Ти або міг не знати про її намір, або розказав мені не...
Платон не встиг захиститисяАпаш кинувся на нього з місця.
Так атакує стрімка кобра.
Митьі Чечель лежав на підлозі, притиснутий гострими колінами бандита.
Мовчи!засичав він.Ти живий, бо Апаш тобі дозволив. А зробив це, бо ти Апаша двічі здивував. Здивуй втретє, Платоне Чечель. Сам здохни, але доведи: Марія не вбивця. Знайди, хто зажмурив барона і вивертається, аби думали на неї. Апаш не захистить її, бо ти правду кажеш: як знатимуть про нас, Марію це поховає. Ти поруч. Ти зможеш її захистити. Що треба для тогокажи. Апаш зробить усе.
Пусти.
Коліно прибралося.
Апаш випростався, тугіше обгорнув стегна простирадлом.
Простягнув руку.
Чечель підвівся сам, теж навів на собі лад.
От жінка,промовив.Завести стільки друзів і стільки ворогівуміти треба. Тільки той, хто мав би бути другом,ворог. А той, хто може стати ворогом,друг.
Не плутай. Без тебе заплутано все.Апаш цвіркнув зубом.Не дай нікому її скривдити, Плато. І гайда паритися, ми ж у лазню прийшли. Віником Апаш відлупцює, побачиш, як воно.
Навіть складні умови не змусили Чечеля порушити одне з правил, укладених ним для себе самого.
Він не вийшов із лазні другом чи бодай товаришем бандита на прізвисько Апаш. Платон схильний був повірити його словам, а отжеодержав потрібну інформацію. Таким чином Апаш радше став для нього кимось на кшталт інформатора, одного з багатьох, надибаних у кримінальному світі.
Апаш мав рацію. Не буває колишніх поліцейських. Є люди, котрі виконують їхню роботу, уже не служачи в поліції. Як от старий сищик Захарченко. Але навіть легенда київського розшуку дозволяв собі просто так, для гарної компанії, мило й задушевно розмовляти з тими, кого не пускають у пристойне товариство. Можливо, з віком і для Платона щось зміниться, він готовий був визнати й погодитися з цим. Та поки змін у поглядах немає, він не заведе дружби з кримінальником.
І не стане ні про що домовлятися з ним.
Винятоккороткий союз, якщо того вимагає ситуація.
І тотримати союзника на відстані.
Але поки чоловіки були голими в лазні, це їх зрівняло. Одяг тим часом вичистили, навіть попрасували, де треба. Тож Чечель повернувся на квартиру до Захарченка, ніби нічого не сталося. Вказував на бурхливі події хіба невеличкий синець біля окаПлатон і незчувся, коли Апаш встиг його так прикласти. Через те довелося викладати Захарченку всю романтичну історію.
Дивно якось,сказав Платон, завершивши.
Нема чому дивуватися,буркнув старий сищик.Ви собі думаєте: ох, який молодець, вправно працював, швидко в гору пішов. Що впав і вдаривсябува з кожним. Тільки ви, Платоне Яковичу, замало вивчили ту публіку. Часу не мали, ясна річ. Аби зналися з ними довше, то почули б і побачили, наскільки такі ось апаші бувають сентиментальні. Трапляється, душогубпробу ставити нема де. Такий уже затятий, каторга вічна не виправить, не перекує. А закрутив романдай Боже нам із вами колись подібне пережити. Чи навпаки, не дай Боже. Бо голову загубити дуже легко з цим усім. Втрачають голови, ох, втрачають.
Хіба їм емоцій мало?
Бачте, таких не вистачає. Одне ділодівку-марухув борделі товкти. Вона йому за його гроші у вічному коханні поклянеться, ще й сльозу пустить. Брехня то, Платоне Яковичу. Ви знаєте, я знаю, та й вони не дурніші за настеж знають. Випадок, як от у Сави Апаша з вашої Марією, чорною вдовою,інше. Вона ж йому недоступна, розумієте? Жінка з вищого світу, у якому такий апаш собі місця за всі гроші світу не купить. Через те святане відштовхнула, як дізналася, хто він. Отут вірте: Апаш за неї справді готовий покласти як не життя, то здоровя напевне. Треба будеу тюрму заради Марії піде.
То я маю союзника?
Не знаю поки, як вам це допоможе. Але в цій історії маєте. За однієї умови.
Умови?
Пальцем об палець не вдарить Сава Бережний заради вас і чогось вам потрібного. А заради Марії готовий щось робити, в тому числідурниці.
Дурниці? Які саме?
Зробитьзнатимемо.Захарченко розгладив вуса.Давайте, Платоне Яковичу, повечеряємо. Сам не готую, мені з ресторації носять. А якби й не носили, ви, пардон, не та компанія, з якою нині треба ходити в київські ресторани. Не ображайтесь.
Та звісно.Чечель не образився.Я взагалі поїхав би краще.
А я б вам радив лишитися. Випити чарку-другу. Закусити гарненько й поспати он там, на отоманці. Ранок мудрішим буде. У маєтку ви зараз навряд чи потрібні. Самі ж кажете: розїхалися всі. Ті, хто лишився, у справах по маківку. Все ж таки господар помер, несподівано, наче шторм навалився.
Захарченко вголос сказав те, про що Платон уже думав.
Тому не сперечався.
Розділ 21Любов сільського поштаря
Київська губернія, Бородянська волость,
маєток Шлессера
талося, як гадалося.
Коли Чечель ранком повернувся в замок, зрозумівніхто тут не перейнявся його відсутністю. Зреагував хіба Карло. Кинувся з гавкотом на автомобіль, відтягнув дога садівник. Пес іще й не давався, пручаючись і вигинаючись усім тулубом.
У гаражі Платон не побачив «кадилака», і говіркий механік Юхим Дрозд пояснив: забрав машину пан Садовський. Ще вчора по обіді подався до Києва, не вертався, попередив: лишиться в місті на якійсь час. Навіщоне сказав, що не здивувало Платона: управитель, на котрого раптом навалилася гора справ, не звітуватиме про їхній перебіг звичайному шоферу. Навіть аби справ було стільки, скільки завжди, Нікола не обговорював би їх із челяддю.
Марія була в себе.
Платон вирішив поки що не говорити з нею. Але вдова думала інакше: він тільки встиг перевдягнутися, скинувши дещо обридлий одяг автомобіліста, а вона вже стукала в двері. Не шкребласяповодилася впевнено, по-хазяйськи. У замку не було тих, на кого доводилося сторожко озиратися. Окрім неї, тут узагалі не лишилося нікого з панів.
Думала, ви втекли,мовила Марія замість привітання.
Викравши для того ваше авто,не без іронії додав Платон.
А вам нема чого втрачати. Ви ж недарма розказали про Полінку Урусову.
Розказав, бо ви дуже просили. Навіть наполягали, Маріє Данилівно.
Вона носила жалобу. Чечель чимдалі гнав думку, якою привабливою робить цю жінку чорний колір, та вона постійно верталася, не давала спокою, бентежила. Марія не пропустила повз увагу його погляд, розправила невидимі складки на сукні, повільно, одна за одною, стягнула тонкі темні прозорі рукавички.
Але ви повернулися.
Я не збирався тікати. У Києві затримали ваші справи.Він уже передумав стримуватися.Мав учора сумнівну приємність познайомитися з таким собі Савою Бережним. Ваш давній прихильник. І ви це знайомство зі зрозумілих мені причин від людських очей старанно ховали.
Якщо Марія й здивувалася, то, на відміну від Апаша, змогла вправно приховати подив.
Цікаво. Жінка, проти якої гуртуються всі, просить про допомогу чоловіка, якого вважає своїм товаришем по нещастю. Жінка вірить, що чоловік її зрозуміє й допоможе. Замість того чоловік порпається в минулому жінки й витягує на світ Божий те, чим вона зі зрозумілих причин не може хвалитися. Хоча, Платоне Яковичу, мені нема в чому собі дорікнути. Ви ж зустрілися з Апашем. Навіть отримали від єдиного мого щирого шанувальника дещо на згадку.Вказівним пальцем вона вказала на синець.Він напевне сказав те саме, що скажу я. Так, у нас був короткий бурхливий роман. Так, я не стрималася, дала волю почуттям і наблизила до себе того, від кого мушу триматися далі. Ми з різних світів, але тим цікавішим мені видався на той час звязок із Апашем.
Чим цікавішим?