Натякаєте на себе?
Жодних натяків. Уже маю деякі висновки. Готовий поділитися ними трохи згодом, коли згребу думки докупи. Поки пропоную розвязати питання з поліцією.
Як саме?
Найпершевикликати її.Чечель заговорив розважливіше, мовби читаючи інструкцію.Я знаю, у маєтку є телефонний і телеграфний звязок із містом. Тож повідомлення про трагедію може бути в Києві вже за кілька хвилин. У містечку є своя, повітова поліція, її теж варто поставити до відома. Але ж випадок особливий. Барон фон Шлессермасштабна постать, і без начальства з губернії місцеві стражі порядку не чхнуть. Єдине, що зможуть,допустити слідчого й виставити охорону.
Згоден,вставив Садовський.І треба поставити до відома Марка.
Звичайно!вигукнула Варвара.Хоч він бурян, паршива вівця, та в лиху годину має бути разом із родиною!
Це можливо?Чечель глянув на Ніколу.
Марко мешкає в нумерах на Подолі. Будинокще той гадючник, та способу його життя цілком відповідає. Я знайшов йому помешкання на прохання хазяїна.
Ти знайшов молодшому фон Шлессеру діру на прохання його батька?здивовано перепитав Платон.
Барон... покійний барон махнув рукою, змирився, не ліз у синове життя. Єдина умова: з Марком мусив бути хоч якийсь звязок. Поруч там є поштове відділення. Телеграми на Маркове імя поштар носить, коли треба. Не чекає, коли хлопець удома, передає телеграму двірникові. А Марко, своєю чергою, може в разі чого телеграфувати сюди. Простіше прийти в контору, тільки ж Марко бунтар, не ходить до буржуїв.
Покликати його неодмінно!погодився Чечель.Утім, то вже родинна справа. Мене більше хвилює поліцейське слідство. Тому пропоную всім присутнім укласти угоду й бодай раз у житті про щось спільно домовитися.
Укласти угоду з вами?Базиль скептично гмикнув.
І між собою,додав Платон.Поліції ніхто поки не каже про вбивство. Пропоную не заглиблюватися, просто поставити слідчого перед фактом: рано-вранці Марія Данилівна знайшла чоловіка в спальні мертвим. Самогубство, нещасний випадокто вже хай перелякані чиновники сушать собі голови. Інакше, пані та панове, поліція дійде того самого висновку, що я: вбивця серед присутніх. І, наголошую, не слуга. Комусь це треба?
Усі четверо перезирнулися. Чи не вперше за останні дні Базиль, Варвара і Марія дивилися одне на одного без явної ненависті. На обличчі кожного закарбувалися роздуми.
Що це дасть?нарешті вичавив Базиль.
Виграємо час. Я, з вашого дозволу та, якщо хочете, благословення, далі вестиму слідство. Неофіційно, приватно. Так ніхто не копирсатиметься у ваших сімейних таємницях. Розголосу не уникнути, смерть Альфреда фон Шлессераподія для газетярів. Але вони не писатимуть зайвого, не буде приводу для не потрібних нікому пліток. Щойно я зясую всі обставини, ми знову зберемося тут. І по тому вирішимо, давати мій висновок поліції чи лишити справу як є, а з вбивцею розібратися тісним колом.
Вбивця має постати перед судом!наголосила Варвара.
Згоден. Та вкотре пропоную вам самим стати суддями. Це буде сімейний суд. Якщо присутні вирішать віддати вбивцю поліції, а заразом вивалити газетам історії, котрі кинуть на фон Шлессерів тінь,гаразд. Проте припускаю: є інший спосіб покарати лиходія.
Лиходійку!каркнув Базиль, глипнувши на Марію.
Згоден, нею може виявитися жінка.Чечель ковзнув поглядом по Варварі.Думайте. Або так, або я просто зараз забираюся звідси геть. Зустріч із поліцією та пояснення для мене не бажані. Залишаю подальший розвиток дій на розсуд родини.
Ні!не стрималася Марія.
Варвара тричі плеснула в долоні.
Я не член родини,подав нарешті голос Нікола.Та дозвольте погодитися з Платоном Яковичем. Історія почалася як сімейна справа. Хай такою й завершиться.
Здивуєтесь, панове, але я не проти,мовив Базиль.У цій родині, від якої чомусь відвернувся Господь, справді забагато бруду. Не хочу вивалювати далі, ніж уже маємо.
Нехай,знизала великими плечима Варвара.Сподіваюсь, ви не затягнете процес, пане Чечель. Єдине: як ви збираєтесь уникнути зустрічі з поліцією тут?
Обшукувати маєток навряд чи будуть. Тут є де принишкнути й пересидіти небажаний мені візит.
Гратимете в хованки?підморгнув Базиль.За інших обставин охоче приєднався б до вас. Третім цілком може бути пляшчина гарного коньяку. В такій компанії пересидимо будь-що.
Вася, я тебе прошу!Варвара легенько вдарила брата по руці.У такому вигляді перед поліцією депутати Думи не зявляються!
Депутатам Думи плювати на поліцію!парирував Базиль. Схоже, він перший перестав перейматися трагедією.
Я все влаштую,мовив Садовський діловито.
На цьому всі вільні.Платон чемно вклонився.
Дякую, що дозволили,буркнула Варвара.Декому справді треба привести себе в належний стан.
Рішуче взявши Базиля за лікоть, вона мало не силою вивела його з зали.
Вам треба вбратися в жалобу, Маріє Данилівно,мовив Чечель.
По очах побачивхоче щось запитати. Але стрималася, промовчала, слухняно залишила чоловіків. Щойно зачинила за собою двері, Нікола ступив до Платона, обіруч потиснув правицю.
Блискуче! Ніколи не думав, що з ними можна отак впоратися! Хоча, здається, ти тільки відтягнув удар по вдові.
Їй уже завдали удару,сказав Чечель.
Поясниш?
Не тепер. Берись до справ, зараз твій вихід, Ніколо. І ще...Платон пожував губами, легенько клацнув пальцями.Сюди ж приїде найменший фон Шлессер. Я зайняв його апартаменти. Мене куди, в людську?
Місця вистачає.Садовський, схоже, не вловив іронії.На першому поверсі є спальня для гостей, у дальньому крилі.
Чому одразу не поселили туди?
Бо так розпорядився хазяїн,сказав Нікола, дивлячись Чечелю просто у вічі.Словами не пояснити, відчувати треба. Але, думаю, після всього, що було, ти мусиш відчути.
Що саме?
Те, чого бажав покійний фон Шлессер.Садовський зітхнув.Коли старші діти тут, Маркова кімната так само не мала лишатися порожньою. Меншого сюди калачем не заманиш, а батькові болить. Він любить... тобто любив своїх дітей, навіть таких. Відчував занепад роду, нічого не міг удіяти.
Ясно.
І потім, Платоне: ніхто не знав, як усе повернеться.
«Брехня»,мало не вирвалося в Чечеля.
Одна людина знала напевне.
Та, яка писала анонімку, готуючи смерть главі роду.
Розділ 13Занепалий янгол
годи, укладеної в обідній залі, дотрималися всі.
Платонові навіть не довелося принизливо ховатися й сидіти в щілині тихою мишею. Його просто зачинили в помешканні на першому поверсі, обладнаному для повного комфорту шановних гостей. Тут було все, зокрема ванна і ватерклозет, а карафка з коньяком допомогла пересидіти візит поліції.
Чечель лишився задоволений собою. Розвивалося так, як він передбачив. Судячи з того, що ніхто не турбував, Нікола зміг поставити все так, аби поліцейські не потикалися туди, куди їм не дозволили. Поза сумнівом, додалися особливі обставини: смерть однієї з найвідоміших та найвпливовіших постатей губернії. До всього присутність депутата міської Думи суттєво обмежувала поле дій поліцейського слідства. Тож години за чотири, ще до обіду, слуги закону залишили маєтокПлатон мав змогу бачити відїзд кавалькади крізь вікно нового пристановища, відсунувши краєчок портьєри.
Він ще проводжав небажаних для себе гостей довгим поглядом, як за спиною крекнув ключвідчиняли двері.
Ну?запитав, не повертаючись.
Проковтнули,мовив Садовський.Здається, вони перелякані більше, ніж треба. Я втомився слухати співчуття. Таке враження, ніби поліція тільки на те примчала, аби їх висловити.
Чечель повернувся. Нікола здавався впевненішим, ніж зранку. Йому вдалося взяти події під контроль, тож неприховано пишався собою. Зачепивши оком на третину порожній графин, ступив до столика, налив повну чарку, перехилив, сказав на видиху:
Якби хазяїна знайшли з ножем у спині, а родина наполягала на самогубстві, поліція охоче прийняла б таке.
Усе в руках родини,погодився Платон.Сьогодні так, слідству треба трошки потовктися на місці. Та щойно я знайду вбивцю, сімя здатна передати його в руки правосуддя. Чи вирішити все в родинному колі, якщо бруду буде забагато.
Ти сказавубивцю. Отже, це чоловік, не жінка?
Убивцяце той, хто вбив,гмикнув Чечель.Або та, котра вбила.
Обіцяв поділитися першими міркуваннями.
Ще не готовий,збрехав Платон.Марко мав прибути.
Уже є. Аби бачив, як він тішився.
Тішився?
Комизився перед поліцією. Він же у нас неблагонадійний. Певний час був під наглядом, баронові чимало коштувало залагодити все. Менший фон Шлессер вважає себе недоторканним і, чесно кажучи, має на те всі підстави.
Хай обережніше тепер. Уже нема кому заступитися.
Марко того не розуміє. Поки що. Так чи інакше, поліції його особа не цікава. Він не підозрюваний, навіть не свідок.
Мене він теж не цікавить у жодній з цих іпостасей, Ніколо. Але знайомства не уникнути.
Навряд чи воно вийде приємним.
А хіба його брат і сестраприємні люди?
Садовський мудро промовчав.
Молодший син покійного Альфреда фон Шлессера сидів в обідній залі.
Ніколи не бачивши Марка навіть на фото, Платон чомусь уявляв його саме таким. Аристократичну породу не приховував навіть виклично розхристаний, босяцький вигляд. Молодий чоловік був струнким, пропорційно складеним, міцним та гнучким. На довколишній світ він дивився крізь круглі окуляри, які лежали на переніссі правильного, мовби вирізаного різцем скульптора носі. Довге пряме світле волосся обрамляло голову й давно не знало милаале масність не робила Марка фон Шлессера огидним. Навпаки, підкреслювала бунтарський дух красеня, що додавало йому невловимого й погано зрозумілого шарму.
Юні панночки й зрілі самотні пані стали часто подобати занепалих янголів.
Данина часу.
Попри те що в залі топили, Марко не зняв шарф, обгорнутий навколо шиї. Чорне пальто кинув на спинку стільця, який осідлав, лишившись у піджаку й червоній сорочці з круглим коміром. В очі Чечелю кинулися брудні чоботи, у які новий знайомий заправив холоші штанів у сіру смужку. Зараз він здавався не молодшим сином мільйонера, який має право на частину батьківського спадку, а різночинцем, котрий перебивається випадковими заробітками чи живе на утриманні в жалісної багатої вдови, що нудьгує.
Крім Марка в залі зібралася вся родинабез Марії.
Базиль, уже при повному параді, не втілював скорботи. Навпаки, жваво походжав з келихом у руці, а на столі височіла на дві третини спорожнена пляшка коньяку. Поруч стояла кришталева вазочка з чорним кавяром, з гірки стирчала чайна ложечка. Судячи з темних плям на скатертині, старший брат встиг кілька разів прикластися, але рука тремтіла. Варвара зайняла місце в кутку біля каміна, курила, і попільничка біля неї була повна недопалків.
Уздрівши Платона, молодший фон Шлессер стрепенувся, очі азартно блиснули:
О! Це той фараон, якого виписав татусь для захисту матусі!Вказівний палець із брудним нігтем націлився на Чечеля.А ще він жив у моїй дитячій кімнаті! Казка про трьох ведмедів, хе-хе!
Честь маю,стримано кивнув Платон, готовий до подібного прийому.Чечель Платон Якович. Поліцейський слідчий у відставці.
Мої лахи теж знайшли підходящий вішак!реготнув Марко.
Тримай себе в руках,кинула Варвара.Пан Чечельстороння людина. Поверхом вище лежить твій мертвий батько. Вияви хоч трошки поваги.
А ти, сестричко, можеш виявити трошки поваги до всіх нас, у тому числі стороннього фараона?глипнув на неї Марко.
Не розумію.
Все ти розумієш. Васька хоч не придурюється. Не вдає, що йому сумно. Поводиться, як завжди. Природи не ховає.
Я сумую.Базиль допив чергову порцію.Це від смутку. Від журби. У мене такий спосіб, я заливаю горе.
Ой, ти й радість заливаєш!відмахнувся Марко, знову глянувши на Платона.За що ненавиджу буржуїв, так за брехню. Вдають із себе казна-що, бо того вимагають світські правила. Перед ким вдаєте? Кому брешете? А!Він знову махнув рукою, поклав ногу на ногу.Розумієте, пане фараоне, усі присутні тут радіють, що так звана матуся прикнокала батька. Крім мене. Ну, і ще хіба ось загального улюбленця Нікі.
Чечель нарешті обрав манеру поведінки. Обсмикнув піджак, поправив краватку, заговорив рівно:
По-перше, справді не помітно вашого суму з приводу втрати батька, Марку Альфредовичу. По-друге, чому ви називаєте вашу мачуху вбивцею? По-третє, до чого тут якісь ведмеді?
Марко зросив язиком губи.
Почну з третього, як дозволите. Казка є така. Про дівчинку, яка заблукала в лісі й знайшла ведмежу хатинку. Зайшла, поїла, попила, поспала. Потім ведмеді приходять і починають: хто їв з моєї тарілки, хто пив з моєї чашки, хто спав у моєму ліжку? Видівчинка, яведмеді.
Марку, пан Чечель зрозумів, який ти дотепний,знову озвалася Варвара.
Нічого, мосьпані,кивнув Платон.У вашого молодшого брата все гаразд із асоціаціями. Принаймні, казки в дитинстві слухав. Зрозуміло, прошу далі.
А я зобовязаний вам щось пояснювати? Взагалі, навіщо допит?
Це не допит. Ви маєте досвід. Знаєте: допит у кабінеті, сам на сам. Або в камері для допитів.
Саме тому мені не подобається такий тон!
Марку, я тебе прошу, поговори з людиною, хай відчепиться.Базиль знову налив собі з пляшки.Ми всі тут. Зайвого пан Чечель собі не дозволить. У нас домовленість: він приватним чином залагодить сімейну справу. До речі, це позбавить тебе, дорогий брате, необхідності зайве спілкуватися з ненависними тобі фараонами.
Якщо вже старший братик просить...Марко натягнув блазнівську посмішку.Гаразд, мачуха. Мені вже встигли розказати історію про анонімне попередження. Хтось щось знав. А я не бачу іншого кандидата. Марія, скорботна вдова, законна претендентка на більшу частину всього, що мав батько.
Ви ж не часто буваєте вдома, Марку Альфредовичу?
Молодик знову облизав губи.
Я не хочу мати з усім цим нічого спільного. Досить того, що ясин експлуататора і рідний брат царського вірнопідданого. Давно порвав із родиною. Мені тут усе чуже. Бути тут сьогоднітой світський обовязок, який я змушений собі дозволити. Після похорону мене тут не побачать. До чого запитали?
До того, щоб почути: раніше ви не були тут частим гостем.
Я пояснив чому.
Пояснили. Але незрозуміло, чому і за що ви так ненавидите свою мачуху, батькову дружину. Ви ж майже не зустрічалися, наскільки я знаю.
Тишу, що запала після Платонових слів, порушив хіба глухий утробний звукце Базиль зробив завеликий ковток.
Вона продажна дівка.Марко говорив без жодних емоцій.Є нещасні жінки, яких тяжка доля штовхає на панель і змушує поміняти паспорт на жовтий білет. А є готові продати себе раз і назавжди. Хапнути багатства одразу й багато. Нічого для того не роблячи, крім того, що баби зазвичай роблять у ліжку...
Марку, припини нарешті!Варвара не витримала, зірвалася на крик, змусивши Базиля здригнутися.Ти кращий, ніж хочеш здаватися! Твої марксисти задурили тобі голову! Платоне Яковичу, вибачте, нам соромно за нього!
Мені не соромно!каркнув Базиль.Нема чого соромитися правди!
Садовський, який весь час мовчав і, як помітив Чечель, ледве стримувався, виступив наперед, гучно ляснув у долоні:
Пані та панове, даруйте, що втручаюся. Та все ж закликаю всіх тримати себе в руках і рамках, відповідних до вашого становища.
А я не заручник становищ!Марко прудко звівся на рівні, відкинув з лоба пасмо волосся, випнув груди.Питаєте, пане фараоне, чому я не сумую? Бо й не радію! Мені байдуже, зрозумійте нарешті своїми головами! Мені давно нічого не треба було від батька-глитая! Щодня сотні людей помирають у злиднях! Я ж маю кроїти скорботну пику через те, що хтось прискорив кінець багатія! Мені не потрібні його гроші, чуєте? Я готовий офіційно відмовитись від спадку! Тим більше гряде велика революція! Ми зазнали поразки два роки тому, але поразка гуртує, додає знань та сил!
Мітингу тут бракувало...У голосі Базиля чулася неприхована злість, він мовби протверезів в один момент.Якби це не вдарило по репутації родини, я перший здав би тебе жандармам, Марку! Ви в своїх гуртках колись дограєтеся!
Дограєтеся швидше ви, зажрані буржуйські свині!
Марко збирався продовжувати, уже відрив ротаі враз замовк.
Уклякла на своїх місцях решта присутніх.
Навіть Нікола завмер.
Жоден із чотирьох не чекав побачити в Платоновій руці револьвер.
Чечель вихопив його імпульсивно, не знаючи, що збирається робити далі. За інших обставин він, не вагаючись, пальнув би в повітря. Але тут і тепер постріл міг загострити й без того доведену до критичної межі ситуацію. Подумки порахувавши в повній лункій тиші до десяти, Платон опустив руку.
Не вибачаюся. Справді хотів налякати. І не перепрошую за різкість. Я опинився у вашому гадючнику проти своєї волі. Піти звідси теж не можу через обставини, до яких жодному з вас нема діла. Якщо ви просто зараз не припините, не розійдетеся по своїх кімнатах і не домовитесь зберігати хоча б видимість єдності й порядності, поки тіло покійного не ляже в землю, бруд вихлюпне через край. Моїх скромних зусиль не стане, аби залагодити ваші труднощі. А саме цього прагне кожен із вас: вирішити справу тихо, без зайвих свідків. Щодо вас,він зиркнув на Марка,то насмілюсь нагадати: весь цей час ви, бунтар-революціонер, жили за рахунок коштів, призначених покійним батьком на ваше утримання.
Я не просив,огризнувся Марко.
Але й не відмовилися,парирував Платон.Тож краще помовчати про свої прогресивні погляди особі, якій щомісячно призначені виплати. І яку, схоже, політична поліція терпить завдяки впливу батька-мільйонера. Тепер, підозрюю, рідний брат вас не захистить. Від спадщини можете відмовитися, про це охоче напишуть газети. Дах над головою зі своїми мінімальними потребами, припускаю, знайдете. Проте ви не аж такий дурень, щоб дозволити заарештувати себе й з доброї волі піти на каторгу. З огляду на все сказане закликаю поводитися скромніше.
Послав Бог фараона...
Марко сплюнув під ноги, знову труснув довгим волоссям, скинув усіх сповненим презирства й зневаги поглядом і залишив залу.
Хряснув дверима.
Укотре запала тиша.
І, як завжди, порушив її Базильбрязнув горлечком пляшки об край чарки, наливаючи.
За всіма правилами дізнання я мав би запитати кожного з вас окремо, хто де був минулої ночі,заговорив Платон, ховаючи револьвер у кишеню піджака.Для мене ви, Василю Альфредовичу і Варваро Альфредівно, на одному щаблі з Марією Данилівною. Не питатиму, бо відповідь кожного знаю наперед: спали в себе в кімнатах. Вдова сказала те саме. Натомість пропоную укласти тут і тепер нову угоду...
Ми забагато домовляємося з вами, пане Чечель,кинув Базиль.
І ця пропозиціяне остання. Нехай причетний до смерті барона, якщо він тут, скаже мені про це сам на сам.
Провокація.Баронет випив, підчепив ложечкою порцію кавяру, кілька ікринок упало на скатертину.Коли вже ми так цінуємо угоди, слухайте мою. Сподіваюся, Варвара підтримає. Ви доводите, що Маріявбивця. Зі свого боку, ми, члени родини, обіцяємо пожаліти її, залишити все в цих стінах. За це вона відмовиться від усіх прав та претензій, забереться туди, звідки прийшла, і з тим, у чому прийшла. Зі свого боку докладу всіх зусиль, яких лиш може докласти депутат Думи, аби про смерть фон Шлессера швидко забулинадалі вшановуючи його память. Нікола Самсонович далі вестиме діло, не дасть йому занепасти. У нього все дуже добре виходить, родина йому довіряє. Ви дістанете винагороду. І по тому попросимо вас теж забратися чимдалі, назавжди забувши, що чули й бачили тут. Варваро?
Вона тричі плеснула в долоні.
Васильку, не гнівайся, але це чи не перші мудрі й тверезі думки, почуті мною від тебе протягом дуже-дуже тривалого часу. Чесно кажучи, навіть не сподівалася на прояв аж такої розважливості. Пане Чечель, погоджуйтесь. Кращого не варто бажати.
Платон глянув на Садовського.
Управитель не сказав нічоговийшов слідом за Марком.
Розділ 14Полінка Урусова
ільше Чечель того дня не бачив Ніколу.
Не треба надто старатися, аби не перетнутися в такому великому маєтку. Платон спробував зайти в його кабінет, та, немов чекаючи навмисне, його перепинив Нечипір. Пояснив: барин не велів турбувати, заклопотаний організацією похорону. Баронове тіло тим часом перенесли в льодовик, ще й поставили вартувати кожного зі слуг-чоловіків по черзі. Пропозиція спадкоємців, вочевидь, заскочила управителя зненацька й загнала в глухий кут. Навіть цікавість відійшла даліНікола сам себе усунув від цього, лишивши Платона наодинці з думками.
А їх назбиралося чимало.
Зручніше вмостившись у кріслі, Платон скинув черевики, витягнув ноги, поворушив пальцями.
Він уже не мав жодних сумнівів: убивцятой, хто написав анонімку. Кинувши тінь на Марію, жінку з репутацією чорної вдови, і давши членам родини всі карти в руки. Непрямо здогад підтвердила нинішня пропозиція Василя фон Шлессера, справді дивовижно твереза й виважена. Якщо Марія визнає провину, їй дозволять тихо піти, позбавивши всього. Зате уникне тюрми, слідства, суду й каторги. Матиме змогу за якийсь час почати життя спочатку. Чомусь Чечель не мав жодного сумніву: родина не прагне її крові, ціна питаннятільки величезний спадок. Поділивши частину грошей, Базиль і Варвара забезпечать себе до кінця життя. З панського плеча дозволять Маркові жити так, як живе. І вони далеко не дурні, частина коштів лишиться в ділі, під наглядом підприємливого Ніколи.
Фактично Садовський приречений працювати на їхні благаабо теж піти, що навряд чи зробить.
Єдине, що насторожувало Платона,оця пряма вигода для дітей барона.
Марія навряд чи матиме сили боротися з ними довго. Щось підказувало Чечелю: рано чи пізно ситуація вирішиться проти неї. Лиш у найкращому разі вдова вимушено відмовиться від спадку в обмін на повну свободу подальший дій. У найгіршомукаторга незалежно від Платонових старань. Його ж ніхто не послухає, адже сам Чечель фактично перебуває поза законом і від вязниці його відділяє якихось півкроку. Навіть знайшовши докази невинуватості Марії й, відповідно, провини іншої особи, він не здатен буде жодним чином дати доказам хід. Звинуватять у змові з чорною вдовою, зроблять спільниками, якщо взагалі не коханцями.
Дякую тобі, Полінко Урусова...
Чечель замислився, чи не підкріпити себе коньяком,передумав.
Повернувся подумки до минулої ночі й рипучих кроків під дверима Маркової кімнати.
Мови нема, там ішов убивця.
Близька баронові людина, з рук якої він міг без страху взяти пляшечку з отрутою під виглядом звичних крапель.
Це могла бути Марія.
Але з таким самим успіхомВарвара.
І Базиль.
Спальні обохза Марковою. Кожен із них міг пройти повз двері. Спроба відчинити їх, зазирнути до кімнатине що інше, як намір переконатися: небажаний гість спить, нічого не чує. Жоден із них навряд чи має досвід убивці. Тому не припускали, що нічні кроки самі по собі здатні розбудити Платона. Тим більше термосіння ручки дверей, нехай обережне. Сам того не розуміючи, вбивця виказав себе.
Хоча...
Марія теж могла перевірити, чи спить Чечель.
Звісно, їй найменш вигідно вбивати чоловіка. Адже на роль лиходійки її призначили вже тоді, коли вони з Альфредом фон Шлессером вінчалися. Тут жодних перебільшень.
Одначе...
Платон упіймав себе на намірі знайти для Марії якнайбільше виправдань. Ті самі нічні кроки: вбивця двічі пройшов повз його двері. Кімната баронесибіля спальні барона, перед кімнатою Марка. Хіба вона аж настільки хитра, що навмисне розбуркала Платона, аби той почув, як хтось ходить туди-сюди...
Чечель труснув головою.
Не вязалося.
Хитра людина не залишить тіло отак, демонстративно, на видному місці, щоб не виникало жодних сумнівів: вбили навмисне. Навпаки, Марія дала б чоловікові отруту, перед тим зручно вклавши в ліжко, ще й підіткнувши ковдру. Для неї вигідна смерть фон Шлессера, яка викличе найменше питань та підозр. Є чимало препаратів, велика доза яких здатна зупинити здорове серце. А тут маємо хворе.
І пляшечка зі слідами ціаніду на видному місці.
Марія найперше прибрала б її.
Вбивця залишив.
Чечель повернувся туди, звідки почав. Сніг падав до вечора, та перестав уночі. На ранок на ньому не було жодних слідів. Та й дог Карло не дав би пройти двором чужому. Отже, вбивцю, який прийшов зовні, категорично відкинуто.
Базиль надто демонстративно святкував напередодні. Його було забагато. Мета: довести, що напився й спав без задніх ніг. Насправді ж він довів здатність мислити, як помітила Варвара, досить тверезо.
Та й сама вона заговорила до Чечеля вчора з метою підтвердитидалі спальні виходити не збирається, усе на світі їй остогидло.
Чомусь аж тепер Платонові стрельнуло: або кожен із них, або обоє старалися створити собі алібі.
Не чекали сищика в маєтку.
Вбивство Альфреда фон Шлессера вже готувалося, коли барон, сам того не розуміючи, зробив убивці неприємний сюрприз: запросив молодого, але з гарними рекомендаціями поліцейського. Треба було рахуватися з цим, на ходу змінювати плани.
Зокремадумати про алібі.
Лиш тепер Платон дозволив собі підвестися, налити коньяку й відсалютувати дзеркалу.
Він мав привід святкувати маленьку перемогу.
Коло підозрюваних звузилося.
Марія фон Шлессерєдина, хто не взяв на себе клопіт подумати про щось подібне до алібі.
Випити Чечель не встигу двері не постукали: пошкреблися.
Ви повинні мене врятувати.
На вдові була жалобна сукня із закритими рукавами. Високий комір затуляв шию, у волоссічорна стрічка. Та вигляд мала не сумний, радше рішучий. Відчайдушна рішучість, притаманна людям, які мають дуже обмежені засоби для власного порятунку.
Поки вам ніщо не загрожує.
Ви чудово знаєте, що це не так.Марія підійшла до Платона впритул, він не відступив, відчував на собі її подих.Я мушу зізнатися в тому, чого не робила. А вас підштовхують переконати мене. Годину тому відбула розмову з... обома.
Я безсилий.
Ви складаєте лапки?Марія поклала руку йому на плече, Платон не забрав.
Мої слова не матимуть жодного впливу. За великим рахунком, ми з вами в схожій ситуації. Дуже схожій.
Кажіть далі.Марія торкнулася його грудей своїми, Платон відчув їхній жар крізь тканину сукні.
Мені загрожує тюрма за вбивство, якого я не скоював.
Чому я нічого про це не знаю?
Тому що ви не питали.
Саме час, хіба ні?
У голові паморочилося. Платон взяв Марію за стан, легенько стиснув, потім рішуче, навіть різкіше, ніж треба, відсторонив від себе. Ступив назадзавеликий крок. Збоку виглядаловідстрибнув зайцем.
Ви боїтеся мене, Платоне Яковичу?
Ви вже двічі приходите, коли я сам, Маріє Данилівно. Як хтось дізнається, це зашкодить нам обом.
Але ви мусите стати на мій бік. Захистити. Нещасний Альфред для того вас найняв.
Запросив.
Підозрюю, діти обіцяли заплатити, якщо вмовите мене зізнатися.
Я не збираюся вмовляти вас. Аби мав такі наміри, аби міг погодитися списати вбивство на невинну людину, зараз вашим гадючником займався б хтось інший. І чомусь здається, той інший швидше б домовився з вами та з родиною. На їхню користь проти вас. Але й не на вашу шкоду. Я ж не вмію вмовляти невинну людину зізнатися.
Мудро, Платоне Яковичу.Жінка ніби щойно прокинулася, здригнулася, торкнулася долонями розпашілих щік.Годі про мене. Зі мною ясно, що дуже туманно. Розкажіть про себе. Що з вами не так, чого боїтеся.
Того ж, чого й ви. Отримати не за своє.
Марія не знати звідки дістала тонку цигарку й мундштук. Чечель знайшов сірники, видобув вогонь, підніс вдові. Закуривши, вона зайняла його місце в кріслі. Поклала ногу на ногу.
За бажання збоку це могло б виглядати вульгарно.
І трактуватися двозначно.
Отже, Платоне Яковичу, ми товариші по нещастю. Я вас слухаю.
Вам навряд буде цікаво.
Ви мій захисник... або кат. Маю право знати про вас дещо більше.
Про ката ви занадто.
Не змушуйте даму чекати.Вона затягнулася, випустила під стелю пахкий дим.
Раптом Чечель відчув непереборне бажання розказати все комусь, хто майже нічого про нього не знає.
Будь по-вашому.Він налив собі, запитально глянув на Марію, та заперечливо хитнула головою.Напевне, чули про вбивство Полінки Урусової.
Хто це?прозвучало щиро.
Єдина донька дійсного таємного радника князя Антона Урусова. З Санкт-Петербурга. Не так давно новину товкли в Києві на кожному розі.