Код да Вінчі - Дэн Браун 3 стр.

Останні десять років Сайлас слідував законам «Шляху», відмиваючи себе від гріхів, перебудовуючи власне життя, відчищаючи насильство минулого. «Послання Ісусаце світ любові». Ці слова він вивчив ще на початку і тримав їх у своєму серці.

Послання, яке загрожували знищити вороги Христа.

«Того, хто погрожує Господу силою,прошепотів він,силою буде й знищено».

Цього вечора Сайлас викликав їх на двобій.

Розділ 6

Пролізши під охоронними ґратами, Роберт Ленґдон тепер стояв усередині Великої галереї, де в Луврі експонували найвідоміші твори італійського мистецтва. Стіни висотою тридцять футів здіймалися з обох боків, угорі розчиняючись у темряві. Червоне світло нічних лампочок розсіювалося навколо й кидало химерні відблиски на численні натюрморти і релігійні сцени, написані да Вінчі та іншими великими майстрами.

Коли погляд Ленґдона ковзнув по мостинах паркету, який багато хто вважав найдивовижнішим експонатом цього крила, його очі зупинилися на предметі, який чомусь лежав на підлозі за кілька ярдів ліворуч, загороджений поліцейською стрічкою. Він обернувся до Фаша.

 Це Караваджо?

Фаш кивнув, навіть не глянувши.

Це полотно, майнуло в голові Ленґдона, коштує більше двох мільйонів доларів, і ось воно лежить на підлозі, наче непотрібний плакат.

 Що ця картина там робить?!

Фаш сердито глянув на нього:

 Це місце злочину, містере Ленґдон. Ми нічого не чіпаємо. Цю картину зірвав зі стіни куратор. Саме так він активував систему безпеки. Ми припускаємо, що на нього було вчинено замах у його кабінеті, потім він тікав до Великої галереї й там стягнув картину зі стіни. Ґрати вмить упали й заблокували вхід.

Ленґдон був спантеличений.

 Отже, той, хто вчинив замах на куратора, потрапив до Великої галереї?

Фаш похитав головою.

 Ґрати безпеки відгородили Соньєра від нападника. Вбивця залишився в коридорі й стріляв крізь ці ґрати,Фаш вказав на помаранчеву мітку, прикріплену до ґрат, під якими вони щойно пролізли.

 Соньєр помер тут сам.

Ленґдон глянув на довжелезний коридор попереду.

 То де його тіло?

Фаш поправив шпильку у вигляді хреста на своїй краватці й рушив уперед.

 Як ви, певне, знаєте, Велика галерея досить довга.

Її довжина, як пригадував Ленґдон, сягала півтори тисячі футів. Крокуючи слідом за Фашем, він думав, що це просто блюзнірствопробігати повз стільки шедеврів і не мати змоги зупинитися біля жодного. Але до тіла вони так і не доходили.

 Жак Соньєр пройшов таку відстань?

 Мсьє Соньєр мав кульове поранення в живіт. Він помирав повільно. Десь пятнадцять чи двадцять хвилин. То, без сумніву, була надзвичайно сильна людина.

Ленґдон, вражений, обернувся.

 Охороні потрібно було пятнадцять хвилин, аби сюди дістатися?

 Звичайно ж ні. Охорона Лувру миттєво відреагувала на тривогу і побачила, що Велику галерею перекрито. Крізь ґрати вони могли почути якийсь рух у кінці коридору, але бачити не могли нічого. Згідно з інструкцією, вони викликали нас. Ми прибули за пятнадцять хвилин, підняли ґрати, щоб можна було пролізти знизу, і я послав всередину десяток озброєних людей. Вони прочесали всю галерею вздовж і впоперек у пошуках нападника.

 І що?

 І нікого не знайшли. За виняткомвін зробив жест углиб,його.

Ленґдон підняв голову й глянув туди, куди вказував палець Фаша. На відстані тридцяти ярдів самотньо горів переносний ліхтар, і його світло відбивалося на паркеті, утворюючи застиглий ясний острівець у темряві галереї. Всередині освітленого кола, як комаха під мікроскопом, лежав куратор.

Коли вони підійшли до тіла, у Ленґдона все похололо всередині. Це було найдивніше видовище із будь-коли бачених ним. На паркеті лежало оголене тіло Жака Соньєра саме так, як він бачив на фотографії. Тіло куратора простяглося точно у відповідності з центральною віссю приміщення, його руки й ноги були розпластані вшир, а одяг охайно складено поряд. Прямо під грудною кісткою кривава пляма позначала те місце, куди увійшла куля. Крові витекло на диво мало, невеличка калюжка темної рідини.

Вказівний палець лівої руки теж був у крові. Схоже, він вмочив його в рану, і власна кров послужила йому чорнилом, а його оголений живітпапером, де він намалював пять прямих ліній, які утворювали пятикутну зірку.

Пентаграма.

Ленґдону стало моторошно.

Він малював сам на собі.

 Мсьє Ленґдон?

Темні очі Фаша знову глянули на нього.

 Це пентаграма,заговорив Ленґдон, і його голос глухо зазвучав під склепінням,один із найстаріших символів на землі. Його використовували за чотири тисячі років до Різдва Христового.

 І що він означає?

Ленґдон завжди вагався, коли йому ставили таке запитання. Пояснювати, що «означає» символ, було все одно, що говорити, як хтось має відчувати ту чи ту мелодію.

 Символи в різних випадках мають різні значення,сказав він,слід почати з того, що пентаграмаце поганський релігійний символ.

Фаш кивнув:

 Поклоніння дияволу.

 Ні,заперечив Ленґдон, відразу збагнувши, що невдало дібрав слово.

Зараз поняття «поганство» стало ледве не синонімом поклоніння дияволу, що є грубою помилкою. Це слово походить від латинського paganus, що означає «мешканці сільської місцевості». «Погани»це всього-на-всього сільські мешканці, які дотримуються старих релігійних ритуалів поклоніння природі.

 Пентаграма,пояснив він,це дохристиянський символ, з яким повязано поклоніння природі. Це прадавнє поєднання двох половин, інь і янь, як це називають на Сході. Коли чоловіче й жіноче збалансовані, у світі настає гармонія. Коли ніпанує хаос.Він показав на живіт Соньєра:Ця пентаграма символізує жіночу частину всіх речей, те, що релігійні історики називають «сакральна жіночість» або «священна богиня». Соньєр мав знати це як ніхто інший.

 Отже, Соньєр намалював на своєму животі символ богині?

Ленґдон мав визнати, що це справді здається дивним.

 Пентаграма символізує Венеру, богиню жіночого кохання і краси.

Фаш глянув на голого чоловіка і гмикнув.

 Ранні релігії вважали священною Природу та її закони. Богиня Венера і планета Венера були тісно повязані,додав Ленґдон,і не має значення, яким іменем називали Венеру.

Тепер Фаш здавався знервованим, ніби йому більше подобалась ідея поклоніння дияволу.

 Мсьє Ленґдон,раптом сказав він,але ж пентаграма стосується й диявола також. Ваші американські фільми жахів ґрунтуються саме на цьому.

Ленґдон насупився: «Дякую тобі, Голлівуде». Пятикутна зірка вже стала віртуальним кліше у фільмах жахів про сатаністівйого завжди судомило, коли бачив цей символ у тому контексті.

 Запевняю вас,сказав він,незважаючи на те, що ви все це бачите в кіно, історично хибним є повязувати пентаграму з дияволом. Хоча символізм пентаграми було за це тисячоліття спотворено. Шляхом кровопролиття.

 Я щось не второпав.

Ленґдон глянув на прикрасу Фаша, не знаючи, як йому краще пояснити.

 Це все церква, сер. Символи, загалом, дуже живучі, але пентаграму спотворено зусиллями римської католицької церкви. То була частина зусиль Ватикану, спрямованих на те, щоб знищити поганські релігії та навязати масам християнство, коли церква розпочала кампанію проти поганських богів і богинь, переконавши більшість, що їхні символи позначають зло.

 Продовжуйте.

 Це є доволі поширеним у часи потрясінь,продовжував Ленґдон,коли нова влада бере старі символи та змінює їхнє значення. У боротьбі між поганськими та християнськими символами поганські програли: тризуб Посейдона став вилами диявола, ковпак мудрецясимволом відьми, а пентаграма Венеридиявольським знаком.

 Цікаво,кивнув Фаш у бік розпластаного тіла,а поза? Що ви думаєте про це?

Ленґдон знизав плечима.

 Повторити символце найпростіший спосіб підсилити його. Жак Соньєр поклав себе як пятикутну зірку.

Фаш уважно подивився на розкидані в різні боки руки, ноги й голову Соньєра і провів рукою по своєму прилизаному волоссю.

 А те, що він голий?буркнув він, вимовляючи це слово як щось огидне, і знову глянув на тіло чоловіка.Навіщо він зняв свій одяг?

«Добре запитання»,подумав Ленґдон. Він замислився про це ще тоді, коли побачив фото.

 Мсьє Фаш, я не можу сказати напевне, чому містер Соньєр намалював цей символ на собі або ліг саме в такий спосіб,мовив він.Але я можу сказати вам, що така людина, як Соньєр, безсумнівно розглядала пентаграму як священне жіноче начало.

 А власна кров замість чорнила?

 Скоріш за все, йому просто більше нічим було писати.

Фаш якусь мить помовчав.

 Мені здається, він писав власною кровю, щоб поліція виконала деякі криміналістичні процедури. Гляньте на його ліву руку.

Ленґдон обійшов тіло, присів навпочіпки і здивовано побачив, що куратор стискав у руках великий маркер із фетровим стрижнем.

 Соньєр тримав це, коли ми його знайшли,сказав Фаш, відступивши від Ленґдона на кілька ярдів до розкладаного столика, на якому лежали інструменти, дроти, електронні прилади, і вів далі, перебираючи ті предмети:Ми нічого не чіпали. Ви обізнані з таким типом ручок?

Ленґдон нахилився ще нижче, щоб розгледіти напис на маркері:

Він здивовано глянув угору. Ручками такого типу зі спеціальним фетровим вістрям користувалися музейники, реставратори та поліцейські для нанесення невидимих позначок на предметах. Ці ручки пишуть стійким чорнилом на спиртовій основі, і побачити написане можна лише в темряві. Працівники музеїв такими маркерами позначають рами картин, які потребують реставрації.

Коли Ленґдон підвівся, Фаш вимкнув ліхтар, і галерея раптом занурилась у пітьму. А потім зявився знову з якимось дивним світильником.

 Ви, можливо, знаєте,сказав капітан, і його очі відблискували у фіолетовому сяйві,у поліції використовують такий вид освітлення, коли шукають на місці злочину кров та інші речові докази. Тож ви можете уявити собі, наскільки ми були здивованіІ він різко спрямував світло на тіло.

Ленґдон глянув униз і вражено здригнувся.

Поряд з тілом світилися пурпуровим останні слова куратора. Коли Ленґдон почав вдивлятися в мерехтливі літери, то відчув, що туман, який оповив цю ніч, густішає. Він ще раз перечитав послання і глянув на Фаша.

 Що, чорт забирай, усе це може означати?

Очі Фаша відсвічували білим.

 Саме це запитання ми хочемо поставити вам, мсьє.

Розділ 7

У церкві Сен-Сюльпіс на третьому поверсі ліворуч від хорів було скромне житло. Більше десяти років воно слугувало домом сестрі Сандрін Бієльшістдесятирічна черниця почувалася там комфортно.

Вона була відповідальна за нерелігійні аспекти існування церквидогляд за будівлею, найм працівників, безпеку храму, коли не було парафіян, замовлення вина та облаток для причастя.

Тієї ночі, коли сестра вже спала у своєму невеличкому ліжку, її розбудив телефонний дзвінок. Вона втомлено підняла слухавку:

 Сестра Сандрін, церква Сен-Сюльпіс.

 Вітаю вас, сестро,чоловік звернувся до неї французькою.

Сестра Сандрін сіла. Котра ж це година? Хоча вона і впізнала голос свого боса, але за пятнадцять років він ніколи не будив її. Абат був дуже побожною людиною, йшов додому і лягав спати відразу після меси.

 Я дуже перепрошую, що розбудив вас, сестро,сказав абат, і його голос був дещо знервований і непевний,та маю попросити вас про послугу. Мені щойно зателефонував впливовий американський єпископ. Можливо, ви чули про нього? Мануель Арінґароса.

 Голова «Opus Dei»?«Звичайно ж, я чула про нього. Хто ж зі світу церкви може його не знати?»подумала.

Згадка про «Opus Dei» була для неї неприємною. Їхній погляд на жінок був у кращому разі середньовічним. Сестра Сандрін була шокована, коли довідалась, що жінки в них були зобовязані безкоштовно прибирати чоловічі житлові кімнати, поки чоловіки були на месі; жінки спали просто на твердій деревяній підлозі, коли чоловікам видавали соломяні матраци,усе це як додаткове покарання за первородний гріх. Вона знала, що «Opus Dei» раптом стала могутнішою в останні роки, після того як одна заможна секта нібито переказала мало не мільярд доларів на рахунок Ватиканського інституту релігійних досліджень, відомого як Банк Ватикану.

 Єпископ Арінґароса просив мене про послугу,роздратовано сказав абат.Один із його наближених цієї ночі в Парижі, і він завжди мріяв побачити Сен-Сюльпіс.

 Вночі? Але церква набагато цікавіша вдень.

 Сестро, я згоден з вами, але вважатиму за особисту послугу, якщо ви впустите його цієї ночі. Він буде, скажімо о першій. Тобто за двадцять хвилин.

Сестра Сандрін нахмурилась.

 Звичайно. Буду рада допомогти.

Абат подякував їй та поклав слухавку.

Звісивши ноги з ліжка, сестра Сандрін повільно підвелася, відчуваючи босими ногами холодний камінь. Холод піднімався по всьому її тілу, і раптом вона відчула неясну тривогу.

Чи була то жіноча інтуїція?

Як віруюча, сестра Сандрін уміла знаходити мир завдяки заспокійливим голосам у власній душі. Одначе тієї ночі ті голоси мовчали, як і вся порожня церква навколо неї.

Розділ 8

Ленґдон не міг відвести очей від мерехтливого пурпурового тексту на паркеті. Останнє послання Жака Соньєра зовсім не було схоже на передсмертний лист, принаймні як його собі уявляв Ленґдон.

Ось це послання:

Хоча Ленґдон поняття не мав, що це означало, він таки збагнув інстинкт Фаша, що пентаграма якось повязана з поклонінням дияволу.

О, Драконів диявол!

Соньєр залишив посилання на диявола. Так само дивним був ряд чисел.

 Це схоже на числовий шифр.

 Так,сказав Фаш,наші дешифрувальники вже працюють над цим. Ми гадаємо, ці числа можуть бути ключем до того, хто його вбив. Можливо, телефон чи особистий ідентифікаційний номер? Чи мають ці числа якесь символічне значення для вас?

Ленґдон знову глянув на числа. Вони здавалися зовсім випадковими. Коли числа є частиною системи символів, вони зазвичай мають якийсь сенс, наприклад утворюють послідовність. Тут нічого подібногопентаграма, текст, числавони, здавалося, ніяк не повязані одне з одним.

 Раніше ви говорили,сказав Фаш,що всі зусилля Соньєра були спрямовані на те, щоб скласти якесь послання поклоніння богині чи щось на кшталт цього? Який зміст цього послання? Цей текст схожий на звинувачення. Вам так не здається?

Ленґдон намагався уявити собі останні хвилини куратора в пастці у Великій галереї, коли той знав, що помирає. Це виглядало логічно.

 Звинувачення на адресу вбивці цілком імовірне, я так думаю.

 Моя робота полягає в тому, щоб знайти імя цієї людини. Дозвольте спитати вас, мсьє Ленґдон. Якщо не брати до уваги цифр, що є дивним у цьому посланні?

 Що є дивним? Людина, яка помирає, замикає себе в галереї, знімає одяг, малює на собі пентаграму і пише загадкове звинувачення на підлозі. Тут усе є дивним!

 Соньєр був француз,рішуче відповів Фаш,він жив у Парижі. І, одначе, він пише своє послання

 Англійською мовою,сказав Ленґдон, нарешті зрозумівши, що мав на увазі капітан.

Фаш кивнув.

 Précisément. Ви розумієте, чому саме?

Ленґдон знав, що Соньєр бездоганно володів англійською, але чому саме цією мовою писав він свої останні слова, збагнути не міг. Він знизав плечима.

Фаш знову вказав на пентаграму на животі Соньєра.

 Нічого спільного із поклонінням дияволу? Ви ще й досі сумніваєтесь?

Ленґдон сумнівався вже в усьому.

 Сукупність символів і текст не узгоджуються одне з одним. Мені шкода, але я більше нічим не можу допомогти.

 Можливо, так буде зрозуміліше,Фаш відступив від тіла і підняв світильник, від чого освітлений простір став ширшим.А тепер?

На подив Ленґдона, довпруж тіла куратора висвітилося коло. Очевидно, Соньєр, лежачи на підлозі, намагався накреслити кілька дуг, щоб опинитися всередині кола. Умить став зрозумілим його задум.

«Вітрувіанська людина»,збагнув Ленґдон.

«Вітрувіанська людина» да Вінчі стала по всьому світу своєрідним знаком культури, це зображення можна побачити навіть на килимках для компютерних мишей і на футболках. Славетний рисунок складається з ідеального кола, у яке вписано оголеного чоловіка, і його ноги й руки розпластано так само, як у мертвого Соньєра.