Ви не робите спроб розшукати зниклих дівчат, бо побоюєтеся, що сліди приведуть до Старкі. Адже гадаєте, що до цієї справи причетний Старкі, і якщо ви копнете, як слід, то вам доведеться його заарештувати. Оскільки ви хочете бачити його мером Кренвіля, то достатньо налякані, аби удатися до якихось заходів у цій справі.
Його маленькі очиці уникали мого погляду, і він промовчав.
Але не Старкі вбив Мерієн Френч, і він непричетний до викрадень усіх інших дівчат,продовжував я.Усі докази свідчать проти нього, однак хтось зумисне намагається його підставити.
Тепер на обличчі Мейсі читалась ледь помітна зацікавленість.
Продовжуйте,спонукав мене він.Що змушує вас так думати?
Можливо, сірої речовини у вас і не більше, ніж у баранячій ніжці,уїдливо зауважив я,однак ви повинні були чути про історію з «Вуличним фото». І, напевно, знаєте, що збільшений портрет кожної зі зниклих дівчат спочатку виставлявся у вітрині «Вуличного фото». Вам також, певно, відомо, що ательє належить Старкі.
І ви гадаєте, що ці світлини були наживкою для дівчат, щоб вони знову туди завітали. Але це не так. У місті є хтось, хто будь-якою ціною хоче підставити Старкі. Невідомо, хто це робить, але діє він таким чином. З якоїсь причиниа я ще не зясував, якоївін вирішив викрасти та вбити кілька дівчат у цьому місті. Можливо, він вважає, що так він зможе позбутися Старкі; може, в нього якісь інші причини. Я ще цього не знаю, але маю намір вияснити. Так чи інакше, але цей хлопець організовує безладні викрадення. Спочатку він іде до «Вуличного фото» і дивиться, чий збільшений портрет там виставлено. Світлина змінюється у вітрині кожні чотири дні, тож він має досить часу, аби вибрати потенційну жертву. І коли він віднаходить ту дівчину, то викрадає її, вбиває та ховає тіло. Проробивши це тричі, він надсилає фотографії дівчат Діксону і дає йому наводку, що Старкі використовує своє ательє як приманку для викрадення дівчат. Він сподівався, що Діксон розповість про це в своїй газеті і змішає передвиборчі карти Старкі. Ось що я мав на увазі, кажучи, що хтось дуже хоче підставити Старкі.
Мейсі замислився. Я бачив, що це його зацікавило. Він навіть забув про свою сигару.
Але як цьому хлопцеві вдалося заволодіти фотографіями для передачі їх Діксону?запитав він, просто, аби спитати, а не для того, щоб віднайти слабкі місця в моїй розповіді.
Це було зовсім нескладно. Кожна з викрадених дівчат мала при собі квитанцію «Вуличного фото». Ця квитанція дозволяла її власникові піти в ательє і забрати фотографії. Ательє, вочевидь, має великий оборот, тож той, хто видавав фото, навряд чи здатний запамятати усіх відвідувачів.
Мейсі ще трохи подумав, і саме тоді, коли вже відкрив рота, щоб щось сказати, задзвонив телефон. Він підняв слухавку та щось гаркнув у неї.
Я спостерігав за ним, поки він говорив, і помітив, що очі його загорілися, але, глянувши на мене, він відвів погляд. Потім сказав:
Гаразд!і поклав слухавку.
Можливо, в тому, що ви кажете, і є щось,сказав він мені, але я бачив, що він ніяк не може зосередитись, бо думає про щось інше.
Припустімо, що саме так і булотоді хто той хлопець?
Я знизав плечима.
Саме це я й маю намір зясувати,відповів,але позаяк я знаю, що це не Старкі, і ви це тепер також знаєте, то ми легко можемо зірвати покрив з таємниці, не боячись, що з цього вийде.
Він підсунув до себе клаптик паперу і щось на ньому нашкрябав.
Та-ак,сказав він,але якщо це, скажімо, Вулф? Ви дієте в його інтересах, тож вас не влаштує підставити його, чи не так?
Це не Вулф,сказав я твердо,але якщо б це навіть був він, мене б ніщо не зупинило.
Передай це Джо,сказав Мейсі, простягаючи аркуш Бейфілду.І накажи діяти.
Щось в моїй підсвідомості підказало мені, що те, що зараз відбувається, не піде мені на користь. Але я не міг знати, що там написанохіба би видер той аркуш із рук Мейсі. Я бачив, як Бейфілд узяв папірець і вийшов з кімнати.
Мої люди знайшли одного типа, якого ми давно шукали,пояснив Мейсі, не піднімаючи на мене очей.Вибачте, що перебив вас, але я мусив послати за ним.
Звісно ж,відповів я. Знав, що він бреше, але не міг зрозуміти, яку гру він веде.
Тобто, вам би було байдуже, якщо би за цим всім стояв Вулф?
Я ствердно хитнув головою.
Мені подобалась Мерієн Френч,відповів я.Вона була чужою в цьому місті, і я нею опікувався. І той, хто її вбив, відповість за це. І мені байдуже, хто він.
Припустімо, що ви праві, і це справді вбивство,сказав Мейсі, склавши руки й поклавши їх на стіл.Але де ж тіла?
А де ви їх вже шукали?поцікавився я, запалюючи ще одну сигарету.
На мить це його збентежило. Я чудово знав, що він їх взагалі не шукав, і він також знав, що це мені відомо.
А ви як гадаєте?спитав він нарешті.
Поняття не маю,озвався я.Вони можуть бути будь-де. А що, якби ви задіяли увесь свій штат і, розбивши місто на окремі ділянки, прочесали всю місцевість? Візьміть карту і поділіть її на квадрати. На кожний квадрат поставте з десяток чоловіків, і нехай вони там шукають. Тіло не так-то легко сховати. Так, це важко, але іншого виходу не бачу.
Він буркнув:
Але як же, на вашу думку, забрали з будинку тіло Френч?
Через чорний хід. Це доволі легко вчинити, якщо за справу взявся достатньо дужий чоловік. Все, що йому треба було зробити, це відволокти тіло вниз, перекинути через огорожу в садку і витягти в провулок, що йде уздовж саду. І якщо там ще й стояла машина, то проробити все це було доволі нескладно. Адже було темно, і якщо він не дуже шумів, то його ніхто й не побачив.
Я пошлю своїх людей перевірити, чи є сліди від шин у провулку,озвався Мейсі.Гаразд, Спюеку, я беруся до роботи. Якщо ми щось знайдемо, я вам повідомлю.
Отож, ви тепер переконалися, що Старкі тут ні до чого?
Це не має значення,коротко сказав він.Я збираюся почати шукати тіла так, як ви порадили, однак маю великі сумніви, що нам вдасться їх віднайти.
Це залежить від того, наскільки ви старатиметеся,відповів я, підводячись.Можливо, тепер Старкі нарешті зрозуміє, що я його більше не підозрюю. Чомусь мені здається, що цей хлопець не в захваті від мене.
Я скажу йому про це,пообіцяв Мейсі і посміхнувся. Це була холодна та хитра посмішка, й вона мені не сподобалася.
Я зійшов униз і побачив, що Реґ Фіппс чекає на мене.
Як ви здогадалися, що я тут?поцікавився я, коли ми попрямували відмежованим жовтуватими стінами проходом до виходу.
Коли я приїхав до будинку номер 37 і не знайшов вас там, то подумав, що вас, певно, забрали у відділок,пояснив він.А що сталося?
Я коротко виклав йому суть справи.
А вам вдалося розшукати Летімера?
Так, він чекає на нас у машині на найближчій парковці. Ми не знали, як звязатись із Одрі Шерідан, отож, вирішили краще почекати тут на вас.
Я пришвидшив кроки.
Хочу, щоб та крихітка трималася від цього подалі,сказав я.Якщо Старкі дізнається, де вона, то клопотів їй не уникнути.
Отож, ви більше його не підозрюєте у викраденні дівчат, але на ньому все ще висить вбивство Діксона, так?
Так, і Мейсі це знає,відповів я.Ми поки що не торкалися цього аспекту, але якщо Старкі заволодіє тим фото тіла Діксона, який ви зробили, то вийде сухим із води.
Підійшовши до Летімера, ми всілися в його авто.
Їдьмо в редакцію!сказав я.І то мерщій!
Коли авто рвонуло з місця, Реґ спитав:
Отож, це таки вбивства, а не викрадення?
Так,підтвердив я, думаючи про Мерієн і про всю цю справу.
Ми висадимо вас біля друкарні. Вам доведеться викинути усі ті дурниці, що я наговорив вам про Мейсі, а натомість розмістити на першій шпальті матеріал про вбивство Мерієн Френч. На деякий час облишимо Мейсі в спокої і побачимо, що він робитиме. Якщо й далі нічого, то ми пустимо в хід всі свої заготовки.
Реґ застогнав.
Ви перетворюєте роботу журналіста на пекло,поскаржився він.Ви й самі не знаєте, чого хочете.
Я вищирився у темряві.
Я знаю, чого хочу,відповів.Не вистачає лише останньої ланки. Я рішуче налаштований дістатися до вбивці, і зроблю це, навіть якщо це буде моя остання справа.
На мить запала тиша, після чого Реґ сказав:
Знаєте, я й досі не можу повірити, що вона мертва. Вона була така чудова!
Авжеж,промовив я.І це найбільше мене засмучує. Тепер це вже справа особиста.
Летімер пригальмував коло друкарні, і Реґ вийшов.
Наведіть всі відомі вам факти,нагадав я йому,а коли з цим покінчите, подрімайте хоч трохи. Побачимося уранці.
Я пересів на переднє сидіння до Летімера.
Відвезіть мене в якийсь тихий готель,попросив я його.Чи знаєте ви такий?
Він відповів, що «Палас»саме те, що мені треба, до того ж знаходиться недалеко від редакції.
Ми вже якось проїжджали повз цей готель, і він мені видався цілком підходящим. Коли доїхали до редакції, я звелів йому повертатись додому.
Ви впевнені, що я вам більше не потрібний?перепитав він.
Я кивнув головою.
Прихоплю зі собою Одрі Шерідан, і ми разом підемо в готель,додав я.Вночі ми вже нічого не зможемо зробити. А завтра будьте в редакції якомога раніше.
Коли я вже прямував тротуаром до будівлі редакції, він гукнув:
У всій цій метушні забув вам сказати...!крикнув він.Я перевірив Старкі. У нього залізне алібі на другу ночі. Ви не зможете повістити на нього вбивство Діксона.
Я й не думав, що це мені вдасться, але я зможу довести причетність до вбивства одного з його людей, що остаточно зіпсує репутацію Старкі в Кренвілі,відгукнувся я.Так чи інакшедякую!
І ще одне,продовжив він.Не знаю, чи це має для вас якесь значення, але Една Вілсондонька Старкі.
Я завмер на місці.
Його... хто??
Саме так. Я зустрів одного свого знайомого, і він мені це повідав. Приблизно вісімнадцять років тому Старкі одружився, однак дружина швидко втомилася від його вибриків і полишила його. Минулого року вона померла, а її маладонька Старкіповернулася в Кренвіль в надії, що батько їй допоможе. Старкі й прилаштував її до Вулфа: відтоді вона підгодовує татка інформацією. Чоловяга, який все це мені розповів, колись жив у місті, де мешкала колишня дружина Старкі, й він упізнав Едну.
Я відчував, що з нею щось не так,відповів.Цікаво, що би сказав Старкі, якби знав про справжні відносини Едни із Вулфом? Це ж просто чудова дівчинаодночасно і спить із чоловіком, і «зливає» інформацію на нього!
Летімер знизав плечима.
Всі жінки однакові,цинічно зауважив він.Вони спроможні водночас і любити вас, і перерізати вам горло. Але що почув, те вам і передав.
Я сказав, що інформація мені вельми придасться, і увійшов у будівлю, де розташовувалась редакція. В щілину дверей з приймальної світло не пробивалося. Я з тривогою подумав, чи не заснула, бува, Одрі. Спробував відчинити двері і виявив, що вони незамкнені.
Вже побіжний огляд приміщеннявідразу після того, як я увімкнув світлопідтвердив мої найгірші побоювання. Кімнатою наче пронісся ураган. Стільці поперекидані, письмовий стіл відсунуто до стіни, килимки чомусь зібгані в кутках.
Одрі витримала неабияку битву. Безмовний та розтрощений офіс розповів власну історію. Старкі таки її дістав.
Розділ шостий
Я розрахувався з таксистом і вийшов ярдів за сто від будинку Вулфа. І подолав цю невелику відстань, тримаючись неосвітленої частини вулиці. Було вже по опівночі, тож я сподівався, що в його будинку вже всі сплять.
На другому поверсі все ще світилося два вікна, але перший був темний. Я пересік галявину перед домом і пройшов до гаража. Кілька хвилин мені знадобилося на те, щоб відчинити замок, і ще кількащоб завести своє авто. На щастя, виїзд із гаража був похилий, тож я виїхав, не заводячи двигун. Поставив машину так, щоб можна було негайно рушити, і знову підійшов до парадного входу. Оглянувши замок, я з першого погляду зрозумів, що возитися з ним доведеться довгенько, тому спробував відчинити вікно. Мені вдалося підняти засув, відкрити вікно і проникнути в кабінет Едни Вілсон. Рухаючись обережно, я пройшов у хол і прислухався. Не почув жодного звуку, тож почав підніматися сходами. Досяг сходової клітки. Поки вагався, куди йти далі, двері в дальньому кінці коридору відчинилися. Я сховався за вигин сходів.
Коридором ішов Вулф. Поверх смокінга накинув блакитний шовковий халат. Із сигарою в роті він чвалав коридоромтак, наче дуже втомився або важкі думи обсіли його. На мить мені навіть здалося, що він має намір спуститися сходами, і я вже розмірковував, як поясню свою присутність в його будинку о такій порі. Але на півдорозі він зупинився і постукав у двері. За мить в коридорі зявилася Една Вілсон. Вона була в зеленому шовковому халатику. Щось впівголоса сказала Вулфу, і той сердито їй відповів. Його важке обличчя, здається, навіть почервоніло.
Гаразд!сказав він.Якщо так...!
Саме так!гостро озвалася вона і зачинила двері у нього перед носом.
Вулф постояв ще трохи, бурмочучи щось собі під ніс, а потім повернувся до себе.
Я вичекав кілька хвилин і підійшов до дверей Едни. Узявся за ручку. На мій подив, двері легко піддалися. Я увійшов у велику, обставлену з показними розкошами кімнату, оздоблену в сріблясто-зелених тонах. Роззирнувшись довкола, я збагнув, що Едни тут немає. Двері наліво буди відчинені, і я пройшов туди. Саме в цю мить і зявилась вона. Крізь нещільно запнутий халатик я узрів її білі стегна. Побачивши мене, вона автоматично звела руки до обличчя, і рот її округлився.
Лівою рукою я відірвав їй руки від обличчя, а правою навідліг ударив у щелепу. Вона повільно почала осідати на підлогу, однак я підхопив її та поклав на килим.
Постояв хвильку, роздивляючись дівчину. Без окулярів її обличчя було зворушливо беззахисним, як це зазвичай буває з короткозорими людьми, і щоби бути по-справжньому чарівною, їй не вистачало лише вмілого макіяжу. Мене вразило, наскільки окуляри спотворюють її зовнішність.
Побіжно оглянувши кімнату, я зауважив пару шовкових панчіх і, перевернувши Едну долілиць, звязав їй руки. Шовковий шарфик, перекинутий через спинку крісла, дозволив мені звязати їй ще й щиколотки. Переклавши її на спину, я дістав свого носовичка і я заткнув їй рота. Отоді підняв їїгеть невагому, відчуваючи, як її кістки впиваються мені в тілоі поніс до дверей.
Без подальших зволікань вийшов у коридор, спустився сходами і пройшов до виходу. Для того, щоб відчинити двері, змушений був покласти Едну на підлогу; потому знов узяв її на руки і побіг до місця, де полишив авто. Кинув її на переднє сидіння, а сам сів за кермо і завів двигун.
Вже за дванадцять хвилин шаленої їзди я був коло редакції. Зі скреготом гальм різко зупинився, і, пересвідчившись, що Една все ще непритомна, побіг до будівлі редакції. Постукав у двері приймальні.
На моє щастя, їх власноруч відчинив Реґ Фіппс. Я схопив його за руку.
Ходімо,квапливо сказав я.Старкі викрав Одрі Шерідан!
Вже на вулиці, не давши змоги йому щось сказати, я підштовхнув його до машини.
Поведете машину ви,сказав я йому, а сам усівся на заднє сидіння.
Він мовчки витріщився на Едну Вілсон. І швидко рушив.
Куди їдемо?перепитав.
Послухайте-но, Реґу,сказав я, нахилившись вперед.Ця маладонька Старкі. Вона працює у Вулфа та робить для нього багато чогоі навіть за ним шпигує. Можливо, Старкі достатньо дорожить нею, щоб обміняти її на Одрі. Принаймні, я хочу спробувати це зробити. Чи знаєте ви якусь містину, де б ви могли потримати Вілсон, поки я вестиму перемовини зі Старкі?
Я?вражено перепитав Реґ.Ну, знаєте, приятелю, це вже буде справжнє викрадення! А за нього дають чималенький строк. Мене навіть можуть засадити за ґрати!
Не будьте дурнем!гаркнув я.З цими бандитами лише так і можна розмовляти! Ви ж не хочете, щоб Одрі залишилася в їхніх руках, чи не так?
Гаразд, гаразд,озвався він.Я завжди був боягузом. Звісно ж, я можу її десь заховати. А як надовго?
Можливо, на кілька годин,пояснив я.А, може, й на день-два.
Я знаю хлопця, котрий тримає маленький готель на Норт-стріт,сказав Реґ.Він здасть мені кімнату без зайвих запитань.
Добре, так і зробіть. А як той готель називається?
«Фернбенк». Номер є в телефонній книзі.Висадіть мене біля контори Старкі, а самі їдьте в готель. Сховайте її до того, як вона опритомніє, але, заради Бога, добре сховайте її! Я зателефоную вам, коли вона мені буде потрібна. Але не везіть її до мене, якщо я скажу, що вас погано чути. Можливо, Старкі мене схопить, тож я не хочу, щоб ви наробили помилок.
Але ж ви не маєте наміру піти до нього сам, еге ж?
В мене просто немає часу вчинити по-іншому. Хіба би ви подзвонили Летімеру, коли влаштуєтесь у готелі, і розказали йому, що затівається. Можливо, він і не захоче підставляти свою голову. Але якщо він згодний допомогти, мені він придасться.
Дозвольте піти з вами,благально сказав Реґ.Добре звяжіть цю дамочку, і тоді...
Ні,сказав я.Будьте з нею. Це наша козирна карта.
Реґ пригальмував.
Кубло Старкі за квартал звідси. Внизу, на першому поверсі, більярдна; його кімнати на другому. Позаду будинку є зовнішні пожежні сходи. Так ви зможете дістатися до нього.
Підїхавши до краю тротуару, Фіппс висадив мене.
Дуже дякую, Реґу,сказав я, поплескавши його по плечу.Пильнуйте цю малу!
Я полишив його і пішов вулицею, поки не дійшов до наступного кварталу, а там звернув у темний провулок. Врешті дістався високої пятифутової загорожі, переліз через неї і сплигнув на порослу бурянами ділянку землі позаду будинку, в якому мешкав Старкі.
Усі три поверхи були темні й жахаючі. Я безшумно підійшов до будинку, тримаючи револьвер у правій руці. Звівши очі, зміг неясно розгледіти проти неба кінець пожежної драбини.
Навпомацки пробирався уздовж стіни, аж поки не зауважив вільно звисаючий кінець драбини. Він був приблизно у чотирьох футах наді мною. Трохи відступивши убік, я спробував дострибнути до нього. З другої спроби це мені вдалося, і я вхопився пальцями за залізну перекладину. Пожежні сходи наблизилися до мене, неголосно скрипнувши.
Я подолав перший проліт і відпустив кінець сходів так, щоб він і далі вільно звисав. Потому продовжив підйом, аж поки не опинився на пласкому даху. У центрі його був засклений отвір, і крізь нього пробивалося яскраве світло.
Пересуваючись майже нечутно, я пройшов уперед і заглянув униз. За столом сидів Джефф Джордан у капелюсі набакир; стілець його нахилився у бік стіни. Він читав газету. З кутика рота в нього стирчала сигарета. В іншому кінці кімнати, на ліжку, лежала Одрі Шерідан. Руки її були підняті над головою, а запястя привязані до билець ліжка. Щиколотки також були завязані мотузкою, що звисала в підніжжі койки. Здавалося, вона спала.
Я замислився над тим, скільки всього бандитів Старкі знаходилося в будівлі, і чи є в мене шанси дістати звідти Одрі живою.
Я опустився на коліна і великим пальцем легенько натиснув на перекриття заскленого даху. Воно майже не порухалося. Поки я грався із заскленим дахом, двері в приміщенні відчинилися, і зайшов Старкі.
Джефф відкинув газету і звівся на ноги. Криво посміхнувся Старкі, і вони обидва наблизилися до ліжка, на якому лежала Одрі. Джефф її струсонув, і вона безтямно глянула на нього, але, побачивши Старкі, спробувала сісти, намагаючись вивільнитися від пут.
Старкі сів на ліжко поруч із нею і запалив сигарету. Почав щось говорити. Я не міг чути, що він казав, але, судячи з виразу обличчя Джеффа, легко міг здогадатися.
Одрі заперечно хитнула головою.
Старкі продовжував щось казати, але мені було зрозуміло, що вона не має наміру робити те, чого від неї вимагали. Нарешті Старкі полишив свої спроби й лише сидів та дивився на неї розлюченим поглядом.
Потім, здвигнувши плечима, підвівся. Сказав щось Джеффові, і той кивнув великою головою. Старкі вийшов, зачинивши за собою двері і залишивши Одрі та Джеффа удвох.
Джефф стояв над нею, розминаючи свої товсті пальці. Одрі спостерігала за його рухами, і її обличчя було блідим, але поглядтвердим.
Коли Джефф нахилився над нею, я набрав у груди побільше повітря, легко поставив ногу на перекладину між склом, а тоді різко перемістив усю силу ваги на неї. З оглушливим шумом я звалився внизразом з уламками дерева та осколками. Звівся на ноги, похитуючись, швидко відновив рівновагу і наставив дуло пістолета на Джеффа.
Той стояв, витріщившись на мене злякано, спантеличено і з ненавистю водночас.
Забери рукиінакше я розкидаю твої нутрощі підлогою!гаркнув я.
Він швидко звів руки догори.
Обличчям до стіни!додав я, зачувши тупіт кроків на сходах.
Коли він виконав мій наказ, я вмить підійшов до дверей і замкнув їх зсередини. Це були хороші, міцні двері, і я сподівався, що вони витримають натиск. Тоді підбіг до Одрі, обрізав ножем мотузки і поставив її на ноги.
Тримайтесь подалі від дверей!сказав я їй, коли вона, хитаючись, випросталася.Вже за мить вони почнуть стріляти!
І тут по дверях почали гамселити кулаками, і чийсь голос крикнув:
Що там відбувається?
Я вистрелив у двері. За ними почувся зойк, а потім звук квапливих кроків, що віддалялися.
Це затримає їх ще на якийсь час,зауважив я.З вами все гаразд, люба?
Вона посміхнулася вимученою посмішкою.
Якби не ви, мене б вже не було в живих,визнала вона.Я... я рада, що ви прийшли!
Дурниці!озвався я і підійшов до Джеффа.
Повернися-но, жирний покидьку! Хочу з тобою побалакати!
Він обернувся і люто зиркнув на мене.
Ти тут просто цап-відбувайло,проказав я швидко.Я тебе попереджаю, бо мені не подобаються ні Мейсі, ні твій шеф. Вони хочуть підставити тебе, звинувативши в убивстві Діксона. Сьогодні зранку я мав розмову з Мейсі. Він має намір притягнути тебе за вбивство. Вже виписаний ордер на твій арешт, і Старкі з ним заодно.
Обличчя орангутанга спохмурніло.
Маячня!зауважив він.Не знаю, про що ти говориш.
Ти вбив Діксона, щоб заволодіти фотографіями зниклих дівчат. І зробив це за наказом Старкі. Ти гадав, що він прикриє тебеі так би воно й було, якби «Вісник» не мав у своєму розпорядженні фото задушеного Діксона. Мейсі знає, що єдиний спосіб врятувати власну шкурузаарештувати вбивцю. Тож Старкі погодився видати тебе. Можеш мені не віритисправа твоя!але кажу тобі, що копи вже тебе шукають.
Коли я скінчив говорити, випадкова куля пролетіла крізь двері і відбила солідний шматок штукатурки в стіні навпроти. Оскільки ми всі стояли далеко від дверей, то вона й не завдала нам жодної шкоди. Я пальнув у відповідь і почув, як чоловік за дверима вилаявся та відступив.
Джефф стояв, витріщаючись на мене, і сумніви читалися на його обличчі, а рот перекосився від люті та страху.
Брешеш!рявкнув він.
Я гаркнув у відповідь:
А яка користь із тебе Старкі, ти, недоумкуватий кретине? Яка користь із тебе будь-кому? Якщо Старкі викаже тебе поліції, то лише додасть собі голосів на виборах. Чи ти гадаєш, що він втратить свій шанс лише через те, щоби витягти тебе?
Великі кулаки Джордана то стискалися, то розтискалися.
Фото в неї,сказав він, тицяючи в Одрі.Ти блефуєш, шмаркачу!
Я криво всміхнувся.
У нас є два фото,розтовкмачив йому я.Одне в неї, другев мене. Мені би не хотілося, щоб копи схопили тебе. Це було б занадто просто, а я хочу, щоб Мейсі та Старкі мали великі неприємності, коли світлини зявляться у «Віснику». Ось чому я тебе й відпускаю.
І кивнув йому на віконце вгорі.
Як ти гадаєшзможеш туди вилізти?
Перш ніж він встиг відповісти, ще три кулі прошили двері, але ми не звернули на них жодної уваги.
А навіщо?запитав він, намагаючись збагнути почуте своїми курячими мізками.
Дідько!вигукнув я.Що ще ти хочеш, щоб я тобі повідав? Тікай звідси, поки копи тебе не схопили. Дремени з цього міста! Якщо будеш достатньо розсудливим та обережним, то зможеш уникнути їхньої пастки.
Тепер я бачив, що до нього поступово починає доходити.
Пастки?тупо повторив він.
Послухай-но, здоровенний та безнадійний ідіоте!сказав я, відчеканюючи кожне слово.Старкі продав тебе з тельбухами. Копи вже йдуть по твоєму сліду, а я даю тобі шанс утекти. Тепер ти врешті розумієш?
Він поглянув на двері, і обличчя його налилося кровю.
Негідник!промовив він крізь зуби.То ось як він зі мною!
Йди ж бо, нікчемо!сказав я.Ворушися! Я вже врешті хочу поговорити зі Старкі.
І я також,упівголоса сказав він, та, підстрибнувши, вхопився за верх слухового вікна і виліз на дах. Коли він вже був на даху, почулося виття поліцейської сирени. Воно пролунало вельми вчасно.
Я гукнув йому:
Швидше! Вони їдуть сюди!
Я чув, як він вилаявся, а потім розлігся тупіт ніг на даху. Ще за мить він, певно, виліз на пожежні сходи і втік.
Одрі дивилась на мене здивовано-недовірливо. Я підійшов до неї і взяв за руку.
Спокійно!підбадьорив я її, посміхнувшись.У нас повно роботи.
Але що ми можемо робити?перепитала Одрі.Вони ніколи нас звідси не випустять!
А це ми ще побачимо,зауважив я, полишаючи її і підходячи до дверей. Притиснувшись до стіни, узяв ключ, провернув його в замку і розчахнув двері.
Скажіть Старкі, хай заходить!крикнув я.Хочу з ним побалакати!
У відповідь почулися постріли, і ще один шматок штукатурки відвалився від протилежної стіни.
Агов!гукнув я.Припиніть це! Я хочу поговорити зі Старкі!
На мить запала тиша. Я чув, як хлопці за дверима перемовляються.
Звук сирени ставав голоснішим. Нарешті хтось озвався:
Кидай свою «пушку» і виходь із піднятими руками!
Одрі сказала:
Я не піду!
Я посміхнувся їй, викинув свій револьвер за двері й почув, як той клацнув, падаючи на підлогу. Я вийшов із піднятими руками.
Тут же мені в спину тицькнулося дуло пістолета.
У кінці коридору стояло четверо чоловіків. Старкі був серед них. Той, що тицяв у мене пістолет, був миршавенький, злобний бандит, одягнений у поношений чорний костюм. Він сердито зирнув на мене, коли я обернувся.
Старкі підійшов, і на його блідому худому обличчі читалося здивування.
Обшукайте його!голос його був верескливим та збудженим.
Бандит управно обмацав мене руками та кивнув головою.
Все в порядку,сказав він і відійшов, продовжуючи тримати мене під прицілом.
Хочу поговорити з вами,сказав я Старкі.Лише ви, я та Одрі Шерідан.
Певно, йому щось не сподобалося в тоні, яким я це сказав, а, можливо, стало просто цікаво, тим не менш він пройшов у кімнату, а яза ним. Уже біля дверей він сказав своїм людям:
Будьте тут і реагуйте швидко, якщо цей тип надумає викинути якийсь трюк!
Тоді вийняв ключ із дверей і віддав миршавенькому бандитові.
Ми стояли посеред кімнати за зачиненими дверми і дивилися один на одного.
Одрі стояла коло ліжка. Вона була напружена, однак у погляді її читалась цікавість.
Послухайте!сказав врешті я.Пропоную вам обмін. Річ у тім, що ваша донька Една у мене.
Навіть якби кінь брикнув його копитом у пику, то й тоді ефект був би меншим, ніж від моїх слів.
Довго ми стояли отак, вдивляючись один одному в обличчя. Лице Старкі враз наче пожовтіло, а очі розширилися. Він підійшов до ліжка і сів.
Вам не слід було мені цього казати,сказав він, дивлячись собі під ноги.Ви навіть не уявляєте, у що ви тепер вляпалися.
Я знайшов сигарету і запалив її.
Отямтеся,лагідно сказав я,Поки що це ви влипли. Або ж ви відпускаєте Одрі Шерідан, або з Едною буде покінчено!
Він звів на мене погляд. Очі його палали.
Де вона?
В безпечному місці,озвався я, сідаючи на краєчок столу і розкурюючи сигарету.
Ви мені зараз це скажете,сказав він погрозливо.І то негайно! Я знаю, як розговорити таких, як ви!
За кого ви мене маєте?спитав я.Якщо за десять хвилин я не зателефоную своїм хлопцям, то вашу Едну розчленують. І дозвольте вас запевнити, що для моїх людей це не буде надскладним завданням.
Він витріщився на мене, потім відвів погляд. Я зрозумів, що цього разу висловився гранично ясно.
А тепер послухайте,скоромовкою продовжив я.Вам не вдасться викрутитися у цій справі. Потрібен хтось, хто відповість за смерть Діксона. Скажімо, хай це буде Джефф. Зробіть, як я кажу, і тоді вам від того не буде жодної шкоди. Однак якщо ви розпочнете якісь дії проти мене, то я згодую вас собакамяк зробив це із Джеффом.
Діксон помер від серцевої недостатності,не дуже переконливо сказав Старкі.
Бачу, ви все ще не розумієте,сказав я, зісковзуючи зі столу й підходячи до нього.Я доволі миролюбний, допоки мені не допечуть. Мене вже нудить від вашого Кренвіля, тож я маю намір висадити його в повітря. І якщо ви не дослухаєтесь до моїх слів, то злетите в повітря разом із усімамені на це начхати. Діксона задушив один із ваших людей. Той виконував ваш наказ. Поки що я не готовий це довести. Але ще до того, як я зажену вас у глухий кут, ви мусите дещо виконати. Отож, я пропоную зробити Джеффа цапом-відбувайлом. Віддайте його в руки Мейсі, і ваші ставки на виборах зростуть. Якщо ви цього не зробите, то це зроблю я, і подам так, що це ви віддали наказ убити Діксона. Не думайте, що в цьому місті лише Мейсі має реальну владу. Сюди, щойно я зателефоную до Вашингтона, враз наскочать агенти ФБРа саме це я й маю намір зробити, якщо ви відмовитеся від моєї пропозиції. Якщо ж захочете мене ліквідувати, то двічі подумайте перед тим, як це зробити. Ваша Една в моїх людей, а вони не дуже люблять таких кістлявих дівчат. Вони розріжуть її на шматки й охоче доставлять її вам порціями, якщо надумаєте поводитися зі мною грубо. Ось які справи. Гадаю, вас це влаштує, коли ви все обмізкуєте, як слід.