Тобто там, де його ніколи не знайдуть,уточнив я,на якійсь абсолютно безпечній ділянці. А поховати у відлюдній місцині не є безпечно.
В ливарному цеху є велика плавильна піч,мерзлякувато зіщулилась Одрі.Хоча я навіть не уявляю, як можна непомітно перевезти тіло з Вікторія-стріт на завод.
Я заперечно хитнув головою.
Вони цього й не робилинадто ризиковано. Скажу вам, де я б ховав тіла, якби хотів, щоб їх ніколи не знайшлина кладовищі!
Реґ озвався:
Це чудова думкаоднак доставити тіло з Вікторія-драйв на місцеве кладовище майже так само небезпечно, як і в ливарний цех!
Не так вже й небезпечноякщо за діло узявся б трунар!спокійно зауважив я.
Вони обоє витріщилися на мене, а Реґ ураз скочив на ноги.
А й справді!вигукнув він.Пряме попадання! Звісно ж, це Тед Еслінгер! Він убиває всіх цих дівчат, а батько їх ховає! Все, що тому залишається зробитизапхати тіло в катафалк і під покривом ночі відвезти на кладовище. Якщо хтось і бачив катафалк, то відразу ж про це й забув. Оскільки в них є ключі від воріт кладовища, то вони легко могли «підкладати» трупи в чужі могили.
Одрі пополотніла.
Я цьому не вірю,сказала вона.Ви не знаєте Макса Еслінгера. Він не міг цього зробити.
Але все сходиться,прокоментував Реґ.І все пояснює.
Ні, не все,зауважив я.Це не пояснює, навіщо Тед убивав дівчат. Який мотив убивства?
Жодного,зауважила Одрі.Ви просто дали волю своїй буйній уяві.
Гаразд, обсудімо все знову. Припустімо, що вбивцяТед Еслінгер. То який у нього може бути мотив? Для чого йому вбивати пятеро дівчат упродовж кількох тижнів? Напрошується відповідь, що він психічно хворий.
Одрі мотнула головою.
Я знаю його з дитинства. Ми разом ходили до школи. Він такий же нормальний, як ви чи я.
Ми не можемо бути в цьому впевнені,заперечив я.Можливо, в нього бувають раптові напади безумства. Яким він був в дитинстві? Запальним, мрійливим, похмурим?
Абсолютно нормальним,стояла на своєму Одрі.Звісно ж, йому подобалися дівчата, але ж це не свідчить про божевілля, чи не так?
Та ні... Ну що ж, облишмо поки що цей аспект. З якої ще причини він міг би їх вбивати?
А чи не думаєте ви, що він міг би їх усувати, аби врятувати власну шкуру...?почав було Реґ, але зненацька зупинився.
Що, усіх пятеро?сказав я.Ні, це виключено. Окрім того, із Мерієн це б не пройшло.
Тоді ми сіли і ще кілька хвилин розмірковували, а потім я спитав:
Чи дуже привязаний Тед до батька?
Вони великі друзі,сказала серйозно Одрі.І ладні зробити один для одного все. Але не так добре Тед ладнає з матірю.
Чи хоче він, щоб його батько став мером? Ну, я маю на увазі, по-справжньому?
Гадаю, що так, однак стверджувати це не стала б.
Це доволі химерна ідея, але вона спадає на думку,сказав я схвильовано.Якби, скажімо, Тед хотів допомогти батькові виграти на виборах? Бо якби він вивів Старкі із гри, то шанси батька б виросли, чи не так?
Реґ сказав:
Ну то й що? Не міг же Тед вбивати дівчат лише заради того, щоб батько зайняв крісло мера? Це доволі безглузде припущення.
Я цього й не мав на увазі. Але, припустімо, що в Теда є якісь дивацтва. Наприклад, він релігійний фанатик. Чи, може, навіть сексуальний маніяк. Зрештою, він може виявитися будь-ким. Тоді, задовольняючи свої нахили, він міг би одночасно навішати їх наслідки на Старкі.
Але в нього немає ніяких таких нахилів!заперечила Одрі.Я надто добре його знаю!
Послухайте: якби в мене було щось таке, то я вам про це ніколи б не сказав. Я б тримав це при собі,коротко озвався я.
А у вас воно є?вишкірився Реґ.
Облишмо менеа зараз повернімося до Еслінгера. Припустімо, що він псих. Ви ж памятаєте історію з «Вуличним фото»? Тед міг бути тим, хто підкинув Діксону фотографії дівчат. А вже, виходячи з цього, міг вбити і самого Діксона. Ні, найвірогідніше, це таки був Джефф, бо ті світлини конче були потрібні Старкі.
Я провів пальцем по волоссю.
Чорт! Збожеволіти можна! Але зачекайте-но: саме Тед Еслінгер і висунув теорію про «Вуличне фото»! Він змусив мене вести розслідування в тому напрямку. Припустімо, він вирішив повішати на Старкі всі свої вбивства. Все, що йому треба було зробити, то це стежити за вітриною фотоательє. Коли в ній зявлявся збільшений портрет знайомої йому дівчини, він заманював її у закинутий будинок, душив її і відправляв у похоронне бюро. Потім відбирав у дівчат квитанції і заволодівав фото. І розповів Діксонові, що Старкі використовує своє ательє як приманку для викрадення дівчат, і цим намагався підставити водночас і Вулфа, і Еслінгера, адже ті обіцяли розшукати дівчат. Але Діксон, вочевидь, на це не повівся, тож Тед прийшов і покінчив із тим йолопом. Чи те, що я сказав, має хоч якийсь сенс?
Вони тупо витріщилися на мене.
Ні, це звучить надто фантастично,нарешті сказала Одрі.
Я добре обміркував сказане і сам із нею погодився.
Ну, принаймні, приблизно так,сказав я із сумнівом у голосі.Можу побитися об заклад, що похоронне бюро Еслінгера якимось чином до цього причетне!
Але ж ви не знаєте напевно, що тих дівчат було вбито. Якщо так сталося з Мерієн, то це не означає, що...почав було Реґ.
Не псуйте мені версію,сказав я.Все має спрацювати, бо саме так і булоот побачите. Тож берімося до роботи. Єдиний шлях добратися до сутіце почати копати і продовжувати це робити неустанно. Я хочу, щоб ви, Реґу, пішли у «Вуличне фото» і вияснили, чи бував там Тед Еслінгер. Спочатку перевірте це. Також спробуйте зясувати, хто саме забирав фото інших трьох дівчатЛюсі Мак-Артур, Віри Денґейт та Джой Кунц. Виясніть цеі тоді ми вирішимо, що робити далі. А тепердо діла!
Реґ відповів:
Гаразд! Спробую все розвідати!
Коли він пішов, я звернувся до Одрі:
Послухай-но, крихітко! Я би хотів, щоб ти перевірила Теда Еслінгера. Дізнайся, що він робив у ті вечори, коли зникали дівчата. Перевір його алібі. Будь милою з хлопцем і не випускай його з поля зору. Зясуй, чи нема у нього якихось навязливих думок. Якщо ми чогось не пропустили, то всьому цьому може бути лише одне пояснення:Тедбожевільний. Тож спробуй вияснити, чи це насправді так.
Одрі кивнула.
Гаразд,сказала вона.Я спробую все зробити. А чим займешся ти?
Мені саме час зустрітися з Максом Еслінгером,відповів я.Хочу поглянути на його похоронне бюро. Можливо, мені вдасться щось там знайти.
Вона взяла рукавички та сумочку.
Тобі сподобається Макс Еслінгер,зауважила вона.Присягаюсь, він непричетний до усієї цієї справи, і ти дійдеш такого ж висновку, щойно із ним зустрінешся.
Я притягнув її до себе.
На щастя, ти не така підозрілива й похмура, як я,констатував я, цілуючи її.
Вона відштовхнула мене.
Досить!суворо промовила вона.Руки геть!
Іще хвилинку!промовив я благально, знову пригортаючи її до себе.Хіба ж я не казав, що старший партнер тут я? Тож слухайся мене!
Увесь час?перепитала вона, посміхнувшись.
Увесь час!підтвердив я.
На мить в кімнаті стало тихо.
Розділ сьомий
Я зупинив своє авто перед двоповерховою будівлею з сірого каменю та з великою вітриною, у верхній частині якої золотими літерами було виведено: «Кренвільське похоронне бюро». У центрі вітрини на підставці красувалася масивна дубова труна, а поруч стояла велика чорно-біла ваза зі штучними ліліями.
Скляні двері мяко відчинилися. Повітря в приміщенні, застеленому пурпуровим килимом, було просякнуте запахом бальзамувальної рідинипахучої, солодкуватої та нудотної. Я зачинив за собою двері та ніяково роззирнувся.
Біля протилежної стіни стояла виставкова труна з чорного дерева та чудернацькими срібними ручками. Запах смерті наче ширяв в повітрі, і від цього мені стало не по собі.
Углибині кімнати з мідного карниза звисали чорні оксамитові портьєри. Вочевидь, вони приховували двері. Поки я отак стояв, штори розсунулися і звідти виплив чоловічок. Виглядав так, наче щойно втік із шоу жахів. Обличчя його було безкровне, а сам він дуже нагадував скелет. Його соломяне волосся було напомаджене і щільно прилягало до черепа, а запалі чорні очі горіли якимось пекельним полумям. Він підозріло оглянув мене і мяким безбарвним голосом запитав, чим може бути корисним. Він так сильно нагадував упиря, що на мить я навіть утратив дар мови.
Чи можу я бачити містера Еслінгера?врешті вичавив я з себе.
А хто його питає?перепитав чоловічок непривітним безбарвним голосом.
Скажіть, що його хоче бачити детектив із Міжнародного бюро розслідувань,сказав я, витягаючи пачку «Лакі страйк» і не зводячи з нього погляду.
Він швидко відвів очі, але я встиг помітити в них страх.
Я доложу йому про вас,сказав чоловічок,однак він зараз дуже зайнятий.
А я й не поспішаю,озвався я, кидаючи сірника на підлогу.Просто повідомте йому про мене, а я тим часом роззирнуся довкола.
Він пильно глянув на мене і вийшов.
Я глибоко затягнувся і вичекав трохи. Потому підійшов до виставкової труни та уважно її оглянув. Вона була прекрасно зроблена, і мимоволі я подумав, а чи не підійде вона мені. Хоча вона й видавалася завузькою, в довжину мала б підійти... Після детальних оглядин труни впродовж кількох хвилин я цілком вдовольнив свій інтерес і підійшов до прейскуранта, що висів у рамочці на стіні, де була зазначена вартість домовин та всі можливі матеріали, з яких її можуть виготовити. Я був здивований, як зовсім недорого тебе можуть доправити в підземне царство.
Ви хотіли мене бачити?мяко запитав голос за спиною.
Я злякано підскочив.
Макс Еслінгер був копією свого синатільки більш древньою, якщо можна так висловитися. Риси обличчя різкіші, очі глибокодумніші, однак схожість просто разюча.
Можливо, ви вже чули про мене,сказав я.До сьогоднішнього ранку я працював на Вулфа.
Він посміхнувся і простягнув мені руку.
Звісно ж, що чув,сказав він приємним баритоном.Видетектив із Нью-Йорка, чи не так? Радий з вами познайомитися. То ви вже не працюєте на Вулфа?
Ми потисли один одному руки.
В нас виникла розбіжність поглядів,сказав я з кривою усмішкою.Тому ми й розсталися.
Еслінгер із розумінням хитнув головою.
Боюся, що з Вулфом нелегко мати справуя знаю його давно. Прошу, проходьте в мій кабінет! Там ми зможемо спокійно поговорити.
Я пройшов за ним у двері, прикриті чорними оксамитовими портьєрами, і далі коридором; проминувши кілька дверей, ми нарешті зайшли в приємну, гарно умебльовану кімнату.
Він показав мені на крісло, а сам сів за високий, масивний стіл.
То чим можу бути вам корисний, містере Спюек?поцікавився він, висуваючи шухляду і дістаючи звідти пачку сигар.
Я хитнув головою.
Не мені особисто,уточнив я, запалюючи свою сигарету.Як я вже казав, сьогодні вранці я припинив працювати на Вулфа. Але мене зацікавила ця справа, містере Еслінгер, тож хотів би знати, чи не заперечуватиме ви, якщо я працюватиму разом із міс Шерідан. Вам це нічого не коштуватиме. Вулф видав мені аванс на розслідування цієї справи, і я не бачу підстав повертати йому гроші. Я хотів би зясувати все для себедо того, як повернуся в Нью-Йорк.
Я був здивований, помітивши, що його обличчя враз прояснилося.
Це було б вельми великодушно з вашого боку, містере Спюек! Мушу визнати, що досі так нічого й не було зроблено. А я дуже зацікавлений в тому, щоб розплутали справу!
Сумнівів у його щирості не було, і я згадав слова Одрі про те, що він просто не може бути замішаний у справу з викраденням дівчат. В Еслінгерові було щось таке, що йому мимоволі віриш.
Чудово,сказав я.По правді, очікував від вас певної протидії. Я чув, що ви дали міс Шерідан повну свободу дій.
Він спантеличено глянув на мене.
Чому жзовсім ні!заперечив він.Коли я почув, що Вулф найняв професіонала, щоб отримати з цієї справи певні політичні дивіденди для себе, то просто змушений був удатися до аналогічних заходів. Але, смію вас запевнити, містере Спюек, я не заспокоюся доти, доки дівчат не буде знайдено, або жякщо це все-таки вбивствапоки їх вбивця не буде покараний.
Я задумливо глянув на нього.
Це справді вбивства,повільно промовив я.У цьому тепер нема жодних сумнівів.
І розповів йому про Мерієн Френч.
Коли скінчив, він відклав убік свою сигару. Я бачив, що моя розповідь його глибоко вразила.
Але хто міг вчинити такий жорстокий злочин?запитав він.Не вірю, що хтось у Кренвілі міг зумисне вбити невинних дівчат, не маючи на те жодного мотиву. Це нечувано!
Можливо, мотив усе-таки був,сказав я, струшуючи попіл на його чудовий килим.І цете, над чим я маю намір попрацювати. Або мотив існуєабо ж убивця сексуальний маніяк.
Однак ви сказали, що тіло бідолашної дівчини зникло?запитав Еслінгер.Але яким чином? Куди його поділи?
Я хитнув головою.
Не знаю,озвався.І це також маю намір зясувати.
По короткій паузі я випалив:
Чому ви найняли Одрі Шерідан? Адже в місті ніхто не вірить, що їй вдасться розплутати цю справу!
Лише на мить в його очах промайнула обережність, але вона так швидко зникла, що я засумнівався, а чи була вона насправді.
Гадаю, я не зовсім вас розумію,зауважив він. У голосі його вчувалась холодність.
Думаю, ви добре розумієте мене, містере Еслінгер!заперечив я.Одрі Шеріданчудова дівчина. Вона мені подобається. І навіть дужеале в неї нема досвіду в розслідуванні подібних злочинів. І змушений вам сказати, що вона наробила купу помилок, які мені тепер слід виправлятисаме тому, що вона так прагла зясувати все самостійно. Однак такого роду справине для жінок. Це надто небезпечно. То чому все-таки ви найняли її?
Він ледь помітно почервонів. Узяв сигару, покрутив її в пальцях, виявив, що вона загасла і знову запалив.
Я був впевнений, що міс Шерідан зможе знайти зниклих дівчат,нарешті сказав він.Ви повинні памятати, містере Спюек, що спочатку й мови не було, що їх могли вбити.
Я глянув на нього, і він відвів погляд.
Дурниці!коротко озвався я.Але якщо не хочете казати правду, то я не можу вас примусити.
Запевняю вас...почав було він.
Я підняв руку.
Забудьмо про це,заспокійливо сказав я.Коли я побачив вас вперше, то вирішив, що ви чоловік відвертий. Тепер я вже не так цього певний. У вас були якісь власні причини, щоб долучити до розслідування Одрі Шерідана зовсім не тому, що ви були переконані, що вона впорається. Тут щось інше. Можливо, ви просто хотіли, щоб ці вбивства так ніколи і не були розкриті, а з Одрі ви могли бути впевнені в цьому.
Він випростався.
Як ви смієте мені таке казати?розгнівано вигукнув він.Одрі Шеріданвласниця єдиного в Кренвілі детективного агентства. Тож цілком природно, що я звернувся до неї.
Справді?уїдливо перепитав я, мотнувши головою.Навкруги повно подібних агентств з прекрасною репутацією, які були б тільки раді узятися за подібну справу. Це коштувало б вам не набагато дорожче, аніж послуги Одрі Шерідан, а результати були б значно кращі. Ваша відповідь мене не вдовольнила, містере Еслінгер!
Він доклав певних зусиль, щоб опанувати себе; потому відкинувся у кріслі.
Думаю, ви перебільшуєте,сказав він із показним спокоєм.Совість моя чистая зробив все, що в моїх силах. І буду лише радий, якщо ви долучитеся до розслідування, та, якщо треба, навіть згодний фінансувати вас.
Добре,сказав я, гасячи сигарету.Гадаю, що за цим всім щось приховується, але я це зясую. Як ви гадаєте, які у вас шанси стати мером?
Він пильно до мене придивився. Тепер я бачив, що він взяв себе в руки, але був насторожі.
Думаю, що легко зможу обійти Вулфа,сказав він крізь зуби.Він не надто популярний в місті, і тепер, коли ви вже на нього не працюєте, в нього майже нема шансів розшукати дівчат.
Як ви гадаєте, чи зможе Мейсі виставити іншого кандидата замість Старкі?
Еслінгер стенув плечима.
Не знаю. Можливо.
А хто той схожий на скелет чоловяга, котрий зустрів мене?
Його обличчя затьмарилося.
Ви маєте на увазі Елмера? Елмера Генча? Це брат моєї дружини. Тепер він займається справами, бо політика забирає весь мій час.
Я підвівся.
Гадаю, що це все на сьогодні, містере Еслінгер,сказав я.Віднині я починаю діяти. Побачимося!
Він ані порухався.
Я повністю вам довіряю,сказав він, не підводячи очей від своєї книги записів.Упевнений, що ви зробите все можливе.
В цьому ви справді можете бути впевнені,коротко сказав я, повертаючись до дверей, і зупинився.
Бо в дверях стояла жінка. Я не знав, як довго вона там стояла. Вона була висока й сива, а очі її нагадували вологі камінці. Одягнена була в чорну шовкову сукню, яка висіла на ній, як на кілку, а у вухах блищали сережки із чорного бурштину. Коли вона заговорила, голос її прозвучав низько і безапеляційнотака не потерпить жодних заперечень.
Хто це?вимогливо спитала вона у Макса Еслінгера.
Містер Спюекдетектив із Нью-Йорка,відповів Еслінгер, неспокійно й втомлено дивлячись в обличчя жінки.
І додав, звертаючись до мене:
Познайомтесьце моя дружина.
Коли він це промовив, у голосі його не було ні радості, ні гордості.
Млявість тону та байдужий погляд, якими супроводжувались його слова, свідчили про якийсь прихований відчай.
Місіс Еслінгер подивилася на мене і облизала губи кінчиком блідо-рожевого язика. В цьому її поруху було щось моторошне. Її язик чимось нагадав мені безвільне тільце слимака.
Що вам потрібно?запитала вона.
Все в порядку,швидко втрутився Еслінгер.Він уже йдепросто хоче допомогти міс Шерідан. Вулф не бажає, щоб він працював на нього далі.
Безкровні руки місіс Еслінгер згорнулися на грудях, а пальці правої руки притримували ліву.
Одрі не потребує допомоги,сказала вона.Скажи йому, щоб ішов геть.
Я вже йду,відповів я, проминаючи її. В цій високій, недобрій жінці було щось жахне. Я узрів разючу подібність до брата. Обидва були кістляві, гостроносі й безкровні; жорстокі лінії губ були ті самі.
Терпіти не можу шпигунів у своєму домі,сказала вона, коли я вже майже вийшов.Тож не приходьте сюди більше ніколи.
Я вийшов у коридор і далі, через завішені двері, у приймальню.
Елмер Генч стояв біля виставкової труни з чорного дерева. Його довгі, худі, кістляві руки були згорнуті на животі, а голова схилена набік так, наче він до чогось дослухався.
Він провів мене очима, однак не озвався ні словом.
Я відчинив вхідні двері, і, набравши у груди побільше повітря, квапливо вийшов на сонячне світлона гомінку вулицю.
* * *
В готелі я залишив на стойці адміністратора записку для Реґа та Одрі з проханням зустрітися в барі «У Джо», котрий знаходився за кілька кварталів від готелю.
Коли дістався того баруа було трохи по сьомійтам було лише кілька відвідувачів, і жодногов ресторанчику вглибині його.
Я сказав барменові, що пройду у ресторан, і якщо хтось мене питатиме, нехай шукатимуть там.
Він погодився, і я пройшов у заднє приміщення, вибрав собі столик подалі від входу і сів.
Офіціантка в синій уніформі підійшла, щойно я зручно розташувався. Запитала, що хотів би замовити.
Чекаю тут на друзів,пояснив я.Тож поки що принесіть мені чогось випити.
Коли вона посміхнулася мені, я зауважив, що в неї чудові білі зуби, а, придивившись уважніше, зясував, що в неї така фігура, через яку водії вантажівок голови звертають.
То що саме ви б хотіли?перепитала вона, нахилившись до мене.
Від аромату її парфумів у мене запаморочилось в голові.
Я сказав, що хочу склянку віскі і, поки вона йшла до бару, провів її поглядом. Її форми спокусливо колихалися у такт ходи.
Але ще до того, як вона повернулась із замовленням, у бар влетів Реґ. Посміхнувся, побачивши мене, і присунув стільця ближче до столу.
Я просто вмираю з голоду,заявив він, плюхнувшись поруч.Це нишпорення буквально розїдає мені життєво важливі органи.
Не переймайтесь так своїми життєво важливими органами,озвався я.Чи вдалося вам щось розкопати?
Не встиг він мені відповісти, як повернулась офіціантка.
Привіт, жовторотику!промовила вона, від чого Реґ миттєво почервонів. Вона поставила переді мною віскі.
Я запитально поглянув на Реґа.
Що питимете ви?запитав.
Не привчайте юнь до випивки,сказала вона, дивлячись на нього поблажливо.Я принесу йому коли.
Я знову з інтересом вивчав її фігуру, поки вона прямувала до стійки бару, а тоді запитав:
Ваша приятелька?
Він фиркнув:
Сусідка,сердито озвався він.Саме тому, що в неї гарні зуби, вона й гадає, що я сохну за нею!
Зубице не єдине, що в неї гарне,глибокодумно озвався я, а потім додав:То як просувається ваше розслідування?
Він пригладив пальцями розтріпане волосся.
Теда знають у «Вуличному фото»,почав свою розповідь.Він не раз там бував і викуповував фотографії. Але дівчина-продавчиня не памятає, чи були то світлини зниклих дівчат, чи ні.
І ви не змогли освіжити їй память?
Реґ стенув плечима.
Вона мовчить,сказав він із відразою.Ви ж знаєте цей тип жінок. Вона не памятає навіть, коли востаннє їла.
А як же ж вона тоді памятає, що він у них бував?
Бо він до неї залицявся,відповів Реґ.Цей хлопець завжди підходить до справи серйозно: вона вважає, що купівля фотографійлише привід, щоб побачитися з нею.
А чи не вдалося вам дізнатися якихось подробиць?запитав я, пропонуючи йому сигарету.
Тед почав вчащати в ательє десь із місяць тому. Заприятелював із цією дівчиноювона неабияк «запала» на ньогоі, розмовляючи з нею, час від часу брав у руки одну-дві фотографії, які лежали на прилавку. Позалицявшись до неї трохи, він вибирав якусь фотографію і платив за неї. Дівчина була така схвильована, що навіть не помічала, які саме фотографії він вибирає.
То він навіть не давав їй квитанцій?
Реґ заперечно мотнув головою.
Ні, гадаю, він надто розумний для цього. Але мені таки вдалося зясувати, що фото, зроблені напередодні, наступного дня обовязково викладаються на прилавку. Скидається на те, що вінсаме той, хто нам потрібний, однак ми нічого не зможемо довести.
Я буркнув:Не густо.Що ще вдалося вам дізнатися?
Реґ випустив дим через ніздрі.
Я заскочив до його приятеляхлопця на імя Роджер Кірк. Вони з Тедом усюди ходять удвох. Він мене знає, але мені нічого не вдалося з нього витягти. Можливо, з ним краще поговорити вам?
Я замислено поглянув на нього.
Ви щось надумали?
Цьому хлопцеві, Кірку, може щось бути відомо про причетність Теда до зникнень дівчат. Якщо ви змусите його заговорити, то він зможе пролити світло на цю справу.
А це непогана думка,озвався я.Але мусимо бути дуже обережні. Якщо Кірк скаже Тедові, що ми його підозрюємо, то це може все зіпсувати. Якщо не помиляюсь, Еслінгер ось-ось стане великим цабе в цьому місті, тож мусимо бути обережними. Однак вважаю, що ми не можемо нехтувати будь-якою зачіпкою. Спробую щось витягнути з Кірка.
Тож я полишаю його вам,сказав Реґ, неспокійно вовтузячись на стільці.Коли ж ми врешті їстимемо? Я страшенно голодний!
Коли прийде Одрі,сказав я, допиваючи віскі.А що вам відомо про Елмера Генча?
Про от такого?і Реґ скорчив відповідну гримасу.Від нього в мене мурашки по шкірі. Чи доводилось вам коли-небудь бачити щось подібне? Та його легко можна знімати у фільмах жахів!
То що вам про нього відомо?
Що він тепер займається всіма справами похоронного бюро замість Еслінгера. Про нього кажуть, що він природжений трунар. Спеціалізується на бальзамуванні трупів. Коли він завершує свою справу, то труп виглядає живішим, аніж за життя. Сам я не бачив його роботита й не дуже цього прагну!однак знаючі люди високої думки про нього.
Місіс Еслінгер його сестра, чи не так?
Реґ кивнув.
Чудова пара. Сестра прилаштувала його на цю роботу, коли Еслінгер подався в політикута так він там і прижився. Мені шкода Еслінгера, що в нього постійно перед очима такий упир.
А це правда, що місіс Еслінгер випиває?поцікавився я.Так мені казав Діксон, але з її вигляду цього не скажеш.
Реґ знизав плечима.
Не можу стверджувати,зауважив він.Утім, вона якась дивна. Еслінгер її боїться.
Що ви маєте на увазі?
Вона керує і ним, і бізнесом. Я чув, що це вона змусила його піти в політику. Звісно ж, вона просто трясеться над Тедом, але, гадаю, це вам відомо.
Я кивнув головою.
Але з того, що я бачив, навряд чи вона здатна переживати через будь-що. Вона мені не подобаєтьсявід неї у мене мороз по шкірі.
Повернулася офіціантка із колою для Реґа.
Подавати їжу?
Оце так!запротестував Реґ, коли я заперечно хитнув головою.Де це, в біса, Одрі? Хіба ж я вам не казав, що вмираю з голоду?
Гаразд,погодився я.Тоді обід на двох.
Коли офіціантка вкотре зникла, я продовжив:
Боюсь, щоб наша крихітка знову не встряла в якусь халепу!
Реґ поглянув кудись поверх моєї голови і вищирився.
Тільки не цього разу,повідав він.Ось вона йде!
Я розвернувся.
Одрі, премила в своїй яблучно-зеленій сукні та великому білому капелюсі, прямувала до нас через усе приміщення. Очі її горіли від збудження. Я схопився з місця, бо зрозумів, що щось трапилося.
Що сталося?запитав.
Вона виклала блакитну квитанцію на білу скатертину.
Ось це щойно вручили мені,сказала вона, підтягаючи стілець і сідаючи поруч.
Мені не треба було двічі дивитися на ту квитанцію. Я вже знав, що це, ще до того, як прочитав на ній таке:
«Вас щойно сфотографували!»
Я повільно опустився на стілець і витріщився на Одрі, відчуваючи, що кров схлинула мені з обличчя.
Ну, тепер ви вже маєте бути задоволені,сказала вона, посміхаючись мені.Хіба ж це не та нагода, на яку ми всі чекали?
Що ти маєш на увазі?гостро озвався я, намагаючись подолати шок, якого зазнав.Якщо гадаєш, що таким можна легковажити, то ти божевільна!
Вона зітхнула, шукаючи підтримки у Реґа.
Що з ним таке?перепитала вона.Ось перед нами пряма дорога, що виведе нас до вбивці, а він каже, що я божевільна!
Тепер навіть Реґ виглядав схвильованим.
Послухайте-но, дівчинко!лагідно озвався він.Цей чоловік любить вас!
Тепер настала черга Одрі дивуватися.
А я гадала, що це таємниця!промовила вона із ніяковим смішком.
І я так думав,похмуро проказав я.
Та навіть сліпий побачить, що він «запав» на вас,презирливо сказав їй Реґ.Де ви це взяли?
І підняв квитанцію та уважно її розглянув.
Одрі поклала сумочку на стіл і запалила сигарету.
Якийсь чоловік мене сьогодні вдень сфотографував,озвалася вона.Я саме була з Тедом Еслінгером. Його також сфотографували.
Повернулася офіціантка зі стравами. Заздрісно окинула Одрі поглядом.
Вам також принести порцію?
Я підсунув свою тарілку Одрі.
Їж,сказав я.У мене пропав апетит.
Одрі заперечила.
Тобі також слід поїсти! Ти не повинен так переживати за мене.
Зі мною все в порядку,і, звернувшись до офіціантки, я замовив ще віскі.
От що робить любов із чоловіком,співчутливо хитнув головою Реґ.Якщо я колись відмовлюсь від їжі, то, принаймні, знатиму, що зі мною таке.
Стуліть пельку!розгнівано гаркнув я.Хіба не бачитея думаю!
Звісно ж, що так!із готовністю озвався Реґ, пакуючи свою їжу, наче три дні не їв.
Їжте хоч ви!спонукав він Одрі.Смакує чудово!
Я побарабанив пальцями по квитанції.
Мені це не подобається. Віднині, Реґу, ні на мить не випускайте Одрі з поля зору!
Реґ відірвав очі від їжі, посміхнувся й присвиснув.
Це мене цілком влаштовує. То коли ви приймаєте ванну?поцікався він, кинувши масний погляд на Одрі.
Ні,твердо сказала вона.Так не піде. Отже, ви гадаєте, містере Марку Спюек, що я нездатна подбати про себе сама?
Щось вся ця історія мені дуже не подобається,відповів я.З цієї миті у тебе власний охоронець.
Ще й який охоронець!ледь чутно пробурмотів Реґ.Боже мій! Яке тіло!
Якщо ви не станете врешті серйозним,погрозливо сказав я,то я відкручу вашу паршиву голову. Ви не повинні спускати з Одрі очей, ясно? Якщо з нею щось трапиться, ви за це відповісте!
Реґ відклав убік виделку.
Невже ви серйозно вважаєте, що ця дівиця в небезпеці?здивовано перепитав він.
Не називайте мене «дівицею»!обурено сказала Одрі.Де вас виховували?
Я кажу це цілком серйозно,споважнів я.Відниніжодних ризиків!
Згадайте, що сталося з Мерієн,повернувся я до Одрі.Чи Тед прокоментував якось те, що вас сфотографували?
Здається, він був трохи наляканий,озвалася Одрі.І додав, що я мушу бути обережна.