Наче при тому всьому була й сама все розрулювала, визнав Гайдук.
Лорине самолюбство вкотре було потішене.
Тивідповідальна людина, Гайдуче. Не просиш за того, хто взагалі не годиться для такої служби. Отже, молодий чоловік відповідав усім критеріям.
Служив у армії, прикордонник, кивнув шеф. Характеристики з місця служби ніби непогані. В смислі, не герой, але й не бевзь. Тягнув лямку справно. Без особливого фанатизму, але й не філонив. Середнячок. Для Житомира, для невеличкого відділення, саме воно. До того ж уже має досвід, працював охоронцем у супермаркеті. Звільнили, бо гавкнула та мережа, злиття й поглинання.
Буває. Чому ніде більше не влаштувався?
Піди знайди в Житомирі роботу, несподівано огризнувся Гайдук.
Чого ти? Люди ж там щось знаходять, десь працюють
Я не влазив у деталі,відрубав він. Ти права. Про онука своєї давньої приятельки клопоталася моя мама, і я не міг відмовити. Для мене досить того, що хлопчина служив, уміє поводитися зі зброєю, має якийсь досвід. Крім того, Лоро, те відділення, куди я його приткнув, давно шукало когось. Зарплата не всякого влаштовувала.
Графові ж нормально
Матері нормально. І дружині. Аби на якусь роботу ходив. Мама обмовилася: знайшов Вадик старшу за себе, він це діло любить. Жінка метка, ясно, хто там у домі хазяїн. Тільки ж Вадика все влаштовує. Але щось ми не про те говоримо. Гайдук прокашлявся. Мене жодним чином не чухають їхні сімейні розклáди. Не моє діло.
Не скажи, зауважила Лора. Те, що в них там сталося, цілком може випливати з родинних проблем.
О! стрепенувся Гайдук. Бач, ти вже почала розбиратися краще за мене! Сама й відповіла, навіщо беру тебе з собою.
Ні. Скажи мені нарешті, Гайдуче, те, що я хочу від тебе насправді почути. А ти поки що не знаєш, як сказати.
Лорі подобалося отак заганяти шефа в глухий кут. Навіть якщо він удавав із себе в таких випадках непозбувно збентеженого, приймав правила, підігравав їйусе одно любила такі моменти. Переплела на грудях руки, обперлася сідницями об край свого робочого стола, витягнула ноги. Тепер дивилася на нього згори, в очахтріумф.
Цікаво. Ну, і що ж саме в мене не повертається язик тобі сказати?
Що яі тільки язможу викачати з Вадима Графа переляк. Або знаю інші способи зняти з нього пристріт.
2
За Шпитьками від пелени ранкового листопадового туману не лишилося й шмати.
Стало світліше, але в Лориному розумінні ще нічого не розвиднювалося. Вона не любила листопад найперше через це: складалося враження, що звичного дня в цьому місяці ніколи не буває. Лише сірий вечір, який переходить у темну вологу ніч та знову повертає собі права зі сходом сонця. Краєвиди повз них пролітали не менш сумні. Особливо посилювали депресію круки: чорнокрилі зграї кружляли над осиротілими полями та голими верхівками дерев і були чи не єдиними живими істотами, господарями тотальної сезонної пустки. Відсунувшись від вікна на середину заднього сидіння, Лора сказала:
Станьмо десь на каву, Соколе.
Це було не питання, навіть не проханнябажання, яке водій підтвердив мовчазним кивком голови.
Поруч із водієм сидів Гайдук, його прямий начальник. Але Богдан Соколовський, до котрого інакше як Сокіл колеги та більшість знайомих не зверталися, навіть не глянув на шефа. Так шеф пройшов перший і найголовніший для Лори тест: вдав, ніби він звичайний пасажир, а вирішує все жінка, що позаду. Звісно, Данило й тут підіграв. За бажання міг одним словом, одним коротким рухом нагадати, хто тут старший, хто кому платить і хто чиє завдання виконує. Проте Гайдукове невтручання означало дотримання ним негласної, ніде не підписаної й не завіреної жодним нотаріусом угоди.
Якщо вже Лора Кочубей їхала кудись у відрядженнято лише з Богданом Соколовським.
І якщо вони вже в парі, то за замовчуванням старша вона. Треба буде поради, допомоги, інших форм втручанняЛора сама дасть знати. Просити про підтримку в скрутних ситуаціях зовсім не соромно.
Сокіл мав у штаті служби безпеки банку «Омега» трохи більше обовязків, ніж більшість його колег. Водіїв-охоронців було не так багато. До головного офісу, читайдо Гайдука, приписали трьох. Почавши працювати, Лора мала змогу їздити з кожним. Вибір супутника й напарника зупинила на Соколі з двох причин. Котра з них для неї головна, не мала відповіді, та й не надто морочилася її пошуком.
ПершаБогдан, як і її чоловік, воював, був поранений. При цьому статус учасника бойових дій не отримав. Хоча менш достойні, особливо ті, хто побував на фронті таким собі «військовим туристом», вигризли для себе УБД серед перших, ще й обзавелися медалями та орденами. Хтозна, можливо, Сокіл теж домігся б для себе справедливості, якби мав таку мету. Навіть, напевне, отримав би належне по праву. Але заважала друга причинавін не любив говорити.
Як батько трьох дітей спілкувався з ними та дружиною вдома, для Лори довго залишалося загадкою. Вичавити з Сокола бодай кілька слів можна було хіба за дуже великої, буквальнокритичної потреби. Спершу Кочубей така риса трошки напружила, та дуже швидко вона побачила в цьому величезний позитив. Часом вигляд Соколовського, вираз його обличчя, міміка та жести були красномовнішими за будь-які кучеряві фрази. З Богданом не треба підтримувати ввічливих, здебільшого порожніх у своїй багатослівності розмов. Поруч із ним дуже легко думалося. Натомість вірнішої, надійнішої людини Лора не бачила поруч із собою відтоді, як із її життя російська куля вирвала Ярослава.
Якось вона мала нагоду познайомитися з Ніною, дружиною свого напарника. З подивом почула: виявляється, Богдан багато про неї розповідав. Дуже швидко зясувала: в розумінні дружини багато означало лише те, що чоловік сказав, як Лору звуть, як її прізвище, трьома словами пояснивудова добровольця. Все інше Ніна, яка жила з Соколом дванадцять років, прочитала по його очах і обличчю.
Жінки розговорилися, і Лора дізналася: він і раніше не вирізнявся балакучістю. Та все ж мовчанка накрила після фронту. Загалом Ніна обожнювала свого, хоча час від часу закручувала гайки. Найпершеколи йшлося про випивку. У такому стані Сокіл не буянив, напивався мовчки й спав окремо. Проте дружині не подобалася саме така звичка, і цей конфлікт став однією з причин, чому Богдан радів відрядженням.
Нещодавно Сокіл так мало не нажив собі проблем із законом. І якби Лора не знала всіх слабкостей напарника, то витягнути його з камери та вивести з-під підозри у вбивстві було б для неї дуже складно. Чи зробив Богдан із тієї прикрої історії висновки, Кочубей не питала. Навіщовсе одно не відповість.
Ще одна його звичка Лору неабияк дратувала.
Та за короткий час вона змирилася. Для неї це несуттєво, а людина повинна мати маленькі шкідливі слабкості. Ось і зараз, коли Сокіл звернув із траси до найближчої заправки, щоб випити кави, вона знала: неодмінно купить коли, щоб запити найменш їстівний з усіх запропонованих пиріжок, хот-дог чи бургер.
Псувати шлунокпогано.
Але хтозна. Раптом шлунок її напарника перетравлює цвяхи.
Гайдук майже ніколи не їздив пасажиром, любив свій «лендкрузер» і кермував сам. І тим пачевперше поїхав кудись із Соколовським. Вирішивши увімкнути шефа, який платить за все з широкого плеча, він дуже здивувався, коли Богдан мовчки кивнув на булочку з сосискою, а Лора зі знанням справи попросила для напарника ще й півлітрову бляшанку коли.
Ти серйозно? примружив очі Гайдук, та одразу ж зрозумів марність зусиль і повернувся до Лори: Він справді це їсть?
Зараз сам побачиш.
Не для моїх нервів.
Сокіл знизав плечима, взяв замовлене, відкусив відразу третину. Жував неквапом, і Лора вгадала його намір: демонстрація, грає на публіку, нехай глядач лише один. Їдло не запивзалив, спорожнивши бляшанку відразу наполовину.
Забув, як харчуються опери? зауважила Кочубей, беручи в шефа паперовий стаканчик еспресо. Давно паном став?
Не забув. Тому й пересмикнуло. Гайдук сьорбнув кави, скривився. У подорожніх забігайлівках завжди такі помиї?
Типова кава з типового автомата. До речі, не найгірша, пане Гайдук, слово «пан» вона навмисне підкреслила. Тобі секретарка в офісі робить таку саму. Чи, знову вирішила підколоти, з її рук смакує краще?
Іди в баню, беззлобно відмахнувся Данило. Зараз ти скажеш, що я відірвався від реального життя.
Хіба ні? Лора допила свою каву. Ось же, свято віриш у казочки. Ми їдемо казки слухати, і не заперечуй.
Ми їдемо рятувати репутацію фірми, відрубав Гайдук, тепер голос звучав жорстко. Честь мундира, якщо завгодно, пані Кочубей. Я начальник, ви ж із Соколоммої підлеглі. Але для працедавця ми в однаковому статусі. Нам, усім трьом, платить за роботу банк «Омега». Гроші, як на наш час, доволі пристойні. Руку свого хазяїна ми не кусаємо. Проте захищати його ділову репутацію мусимо.
Ти зараз порівняв себе зі сторожовим собакою, завважила Лора. Нас теж. Бо кусаються собаки.
Не чіпляйся до слів.
Свою каву Гайдук не допивзнайшов очима смітник, узяв зіжмакану картонку в Лори, викинув усе разом, навіщось обтрусив руки. Сокіл ще не доїв, тож мали кілька хвилин для розмови.
Не чіпляюся. Лише повторюю те, що почула.
Лоро, твій дух протесту зараз недоречний. Те, що відмочив охоронець, тягне на звільнення відразу. З «вовчим» білетом, до речі. Проте взяли порушника на службу після моєї особистої рекомендації. Тобто косякмій. Я, нагадаю тобі, не мусив за Графа вписуватися. Якщо хочеш, статус не дозволяє, надто дрібно. Є кому вирішувати такі питання на місцях. Але я доклав руку до скандалу.
Ти не знав, мовила Лора.
Не виправдання. Гайдук хитнув головою. Відмазка не катить, як кажуть у таких випадках наші колишні клієнти. Зараз шеф нагадав про службу в розшуку. Банк «Омега» вже третю добу хейтять у мережі. Вже є аж три сюжети в теленовинах. Причомув прайм-тайм. Отже, звільнити й покарати винуватця мало. Я відповідальний за безпеку не якогось заштатного відділення десь на околиці Житомирана мені безпека всієї великої структури. Додай, що Вадим Графмій протеже. Особистої відповідальності ніхто не скасовував. Ми ж не народні депутати, які не звикли відповідати за слова, а тим пачевчинки.
Розумію. Лора сильніше натягнула плетену зелену шапочку, підняла комір пальта, повела плечима. Тільки ж наш фігурант заявляє: на нього кинули лихим оком. Пристріли. Вважай, прокляли. І ти на таке повівся. Уявляю себе екзорцисткою.
Хто тобі сказав, що я приймаю це виправдання?
Не конче говорити. Справи часто важливіші й красномовніші.
Гаразд. Що ж я такого зробив? Чим саме дав тобі привід думати, що я повівся на казочку про лихе око?
Ми ж їдемо заради цього. Лора всміхнулася кутиком рота. Ти взяв мене, щоб розібратися саме в цьому. І я сама дала привід, не далі, як місяць тому. Хто мав справу з пробудженням старовинного прокляття?
У прокляття першою повірила ти! Усмішка Гайдука була широкою й переможною. Тобі й тепер карти в руки. Довела: гризеш такі справи, мов горішки.
Ще справи ніякої немає.
Приїдемобуде.
Лора Кочубей ще не знала тоді, що шеф справді накаркав.
3
До Житомира дісталися за годину.
Міста Сокіл не знав. Орієнтиром слугувала панчішна фабрика десь на Богунії, та навігатор вів такими шляхами, що двічі повертав машину до вихідної точки. Гайдукові набридло, набрав номер начальника місцевої філії, ввімкнув телефон на гучномовець, і далі Богдан кермував, слухаючи його.
Тамтешнє відділення «Омеги» справді виявилося невеличким. Його розмістили на першому поверсі однієї з багатоповерхівок, і Лора підозрювала: раніше тут було або кафе, або галантерейна крамничка. На більше метраж не тягнув. Усередині заледве розмістилися два столики для менеджерів, протилежний кут відгородили під касу. А начальник, Борис Борисюк, молодий пузань в окулярах та з модною гіпстерською борідкою, тулився в кімнатці на вісім квадратів, не більше.
Тут було тісно навіть удвох, третій стілець для Лори довелося принести із залу, і Гайдук рішуче підсунув до неї свій, а сам виніс зайвий. Кивком попросивши Борисюка сісти, він залишився стояти, нависаючи над господарем кабінету й домінуючи в такий спосіб. Від кави відмовився, глянув на Лору. Вона теж мотнула головою, відразу взяла ініціативу:
Пане Борисюк, вас карати наразі ніхто не збирається. Але ви маєте пояснити, як відео з прикрим інцидентом потрапило в мережу.
Ну Знімали ж На телефон, пузань старанно добирав слова. Я ж не заберу в людини той телефон А охоронець ну Граф Самі розумієте
Я розумію, мовила Лора крижаним тоном. Зробімо так: я зараз відтворю хід подій, як знаю і бачила на злощасному відео. А ви поясните речі, яких я пояснити не в змозі. Згода?
Гаразд. Борисюк зітхнув полегшено, явно набридло повторювати раз по раз.
Отже, два дні тому ваш працівник, охоронець відділення Вадим Граф вийшов на роботу нетверезим. Зауваження йому зробила відвідувачка, старша жінка. Її Граф раптом почав проганяти від каси, бо там уже стояла одна людина. Повівся охоронець грубо, і жінка вголос заявила: від нього тхне спиртним. Граф огризнувся, кинув жінці щось на кшталт: «Себе понюхай». Це обурило чоловіка біля каси. Зробив Графові зауваженняа той штовхнув відвідувача. Ображена жінка з криком вибігла надвір, погрожувала викликати поліцію. Охоронець побіг за нею, відштовхнувши чоловіка. Аж тоді ваші працівниці покликали вас. Так?
Усе так, погодився Борисюк.
А ви хіба не чули, що в залі щось коїться?
Я в той момент говорив по телефону. Не відразу включився.
Гаразд. Чому менеджери в залі не гукнули вас відразу?
Все швидко сталося. І вони той У шоці були
Лора глянула на Гайдука. Той кивнув. Вони проговорили план дій дорогою, і зараз усе відбувалося так, як прогнозувала Кочубей. Їй вдалося навіть вгадати, як саме Борисюк почне виправдовуватися.
Бійка з пяним охоронцем почалася на вулиці, он там, у дворі,повела далі Лора. Там гралися діти, і екшен зовсім їх не налякав. Деякі мами та бабусі справді забрали дітвору подалі. Але дехто негайно почав писати видовище на телефон. Ще й коментувати. Вадим Граф помітив це. З криком і матом погнався за найближчим свідком. Ним виявилася, на лихо, молода мама, ще й на четвертому місяці вагітності.
А першій дитині півтора рочку, вставив Гайдук.
Животик під пальтом не розгледіли, пояснила Лора. Тільки це нічого не міняє. Бажаючи забрати телефон, охоронець штовхнув жінку. Вона впала. Наслідки для нього виношу за дужки. Наслідки для репутації банку ви знаєте. Вже за годину після інциденту, коли вашого охоронця скрутив поліцейський патруль, відео гуляло в мережі.
Зараз усе швидко робиться, знову долучився шеф.
На жаль, так, на обличчі Борисюка читалося покаяння.
А ще за чотири з хвостиком години там-таки, в мережі, зявилося відео з камер спостереження. Встановлених тут, у залі вашого відділення.
Борисюк завмер із розкритим ротом.
Ви повинні пояснити це. Лора легенько стукнула об гострий кут столу.
І взагалі, мене дуже дивує, що це помітила наша співробітниця, а не ви тут, на місці,додав Гайдук. З тими, з ким треба, ще матиму окрему розмову. Вона не буде приємною, пане Борисюк. Але все одно матиме менше наслідків, ніж прогнозую для вас особисто.
Хіба я взяв Графа на роботу? зі збентеженого, навіть трохи наляканого клерка пузатий молодик раптом перетворився на хитруна, який витримав удар і знайшов у собі кураж для контрнаступу. Тут працювала інша, більш відповідальна людина. Чув краєм вуха: надійного чоловіка перевели, щоб прилаштувати блатного. І натякнули: Граф недоторканний. Може творити, що завгодно.
Лора вже встигла змінити думку про Борисюка. Він не просто витримав погляд Гайдука, а зробив це, підвівшись, прийняв удар стоячи, зрівнявшись із грізним шефом. Кочубей не могла згадати багато таких прикладів. Вона теж випросталася. І тепер усі троє стояли, ніхто ні над ким не нависав.
Хто натякнув? Кажіть, я швидко розберуся, мовив Гайдук.
Чутки на рівному місці не виростають, відповідь прозвучала зухвало.
Давайте без димової завіси, включилася Кочубей. Ви, Борисюче, пана опустила навмисне, маєте повне право не казати нам зараз, хто поширює таку брехню. Це я про блатних, якщо не зрозуміли. Але ваш обовязокповідомити, як відео з внутрішніх камер опинилося в мережі. Доступ до нього не просто обмеженийдуже обмежений. Поки ви шукаєте виправдальну версію, в яку ми маємо повірити, скажу ще ось що. Вчора я мала час і натхнення перевірити шлях того відео. Вперше зринуло воно не в соцмережах. Говорячи, Лора ввімкнула інтернет на своєму смартфоні, швидко знайшла зроблену раніше закладку, розвернула дисплей до Борисюка. Мережевий ресурс із розряду так званих помийниць. Їх ще називають зливними бачками. Читаю вголос заголовок: «Нові подробиці пяного скандалу в банку Омега». Нічого вуха не ріже? Борисюк мотнув головою, та впевненість поволі зникала. Не назвали відділення, не згадали місто. То все потім, нижче, у тексті. Головнезгадка банку, в якому ви працюєте, в негативному ключі. Знаєте, хто фінансує цю помийницю, кому вона належить? Борисюк знову заперечно гойднув головою. Знаєте, не брешіть. Ви не могли продати відео, не знаючи, що за нього добре заплатять. Банк «Кредитний», його рупор. І основний конкурент «Омеги». У «Кредитного» зараз є проблеми. Непоганий спосіб відволікти від себе увагустворити проблему конкурентові. Всі подальші поширення ганьби, до якої привязали «Омегу», йдуть із подачі ресурсу, фінансованого «Кредитним». Усе, я втомилася.