Лора обмацала поглядом напівпорожній зал.
Хочете ще фокусів? Будь ласка. Але домовляємося: це останній раз. Побережемо сили для важливіших справ. І потім, я не гастролюю країною, витягаючи кроликів із циліндрів. Досить того, що є тузи в рукаві,вона підморгнула.
Я не граюся з вами,запевнив Яровий, і вона вловила фальш.Справді цікаво. Інтригуєте.
Гаразд,Лора легенько плеснула в долоні.За два столики від нас, біля вікна, там, де вішак для одягу, сидить чоловік. Він зайшов хвилин за пять після вас. Наша Аріель уже принесла йому спагеті. Не повертатимусь, аби не витріщатися на нього. Бо вже встигла побачити все, що треба. Вам зі свого місця його краще видно. До того ж, як мені здалося, чоловік час від часу позирає на вас. Є таке?
Ігор зиркнув їй через плече. Йому вдалося зіграти випадковий погляд.
Побачив. Ну? Що з ним не так? Людина і людина. Макарони їсть.
Найдешевші,зазначила Лора.Не зазираю в чужі тарілки. Досить поведінки дівчини. Тим паче доньки власників. Їй нудно його обслуговувати. Я навчилася читати по обличчях. Та й вона не надто приховує нудьгу. Вона ж підійшла до нас, обслуживши його.
До чого
Він зайшов не в найдорожчий ресторан. Протене в забігайлівку, де фірмова стравамагазинні пельмені чи відварні сардельки зі шматком булки та ляпкою гірчиці,терпляче тлумачила Лора.У нього не так багато грошей, тож замовив найдешевші спагеті. Дівчині, чий добробут залежить від чека кожного відвідувача, таке не надто подобається.
Ви розгадали, що дядько в кутку має не дуже товстий гаманець. Не вразило,мовив Яровий.
Я не сказала головного,Лора глянула йому просто в очі.Чоловік не так давно вийшов.
Вийшов?
З тюрми. Чи з колонії, не має значення. Він сидів, Ігорю. Колишній зек. Кримінальний злочинець.
4
Зеленокоса Аріель принесла лимонад.
Це дало змогу обом зробити паузу. Лоріаби присмачити напоєм чергову невеличку перемогу. Яровомуаби краще перетравити почуте. Відразу спорожнив половину високої трьохсотграмової склянки, потому для чогось старанно розмішав трубочкою залишки рідини. Нарешті зиркнув на чоловіка в кутку, вже не приховуючи інтересу.
Не можна перевірити,мовив нарешті.
Чому?Лора відсунула свою ледь почату склянку.Підійдіть, запитайте.
Може, ви самі? Чи зробимо це разом,тепер Ігор дивився на неї.
Для чого? Хіба ми заклалися на гроші? Від того, що скаже той мужчина, залежить щось справді серйозне для вас? Урешті, він у кращому разі запитає, якого чорта нам від нього треба. У гіршомупошле подалі й буде правий. Ми не маємо підстав питати про таке. Вінзвітувати нам про себе. Обєкт нашої уваги нічого нам не зробив. Нічого не винен. Ми його не знаємо. Віннас.
Коли так, я змушений повірити вам на слово. Як юрист, не можу собі такого дозволити. Ви, між іншим, за родом колишньої діяльності так само не надто вірите словам.
Ви просили фокус. Будьте послідовним.
Я не просив про фокуси.
Гаразд, скажу інакше. Ви просили здивувати вас іще чимось. Бачу, мені вдалося. Зараз вимагаєте доказів.
Хіба не логічно?
Ходимо по колу, але згодна,кивнула Лора.Є спосіб, який спрацює на двісті відсотків. Зараз викликáємо сюди поліцію. Знаходимо привід, аби бідолаху затримали, перевірили особистість. Якщо зясовується, що він справді не так давно відсидів термін, виграю я. Причому, Ігорю, виграю все. Маю на увазі справу, заради якої витрачаю на вас уже скоро цілий день замість кількох запланованих годин. Якщо ні, здаюся,вона жартома підняла руки.Граємо?
Яровий допив свій лимонад.
Обійдемося вашим поясненням.
Боїтеся програти?
Ми не граємося. Це я про справу, заради якої ви тут.
Лора відбила пучками легенький дріб.
Місце позбавлення волі накладає відбиток,заговорила після короткої паузи.Учить триматися сторожко, навіть якщо ніхто й ніщо не загрожує. Образно кажучи, людина дивиться потилицею. У звичайному житті це ненормально. Проте, вийшовши з-за тюремного периметру, тривожний, напружений стан вона там не лишає. Наш незнайомець напружений. Не всякий помітить, але ж і я маю досвід спілкування з такими персонажами.
Не надто переконливо,Яровий хитнув головою.Ви ось тільки сказали, що йому тут не надто комфортно. Грошей нема, обстановка незвична, все таке. Напруга має пояснення.
Недавній вязень уникає прямого погляду,Лора проігнорувала заувагу.За неписаними правилами поведінки там кожен такий погляд дорівнює виклику. Це все одно що кинути якусь претензію, що тягне за собою вимогу відповісти за свої слова. Не сам на сам, а при всіх. За ґратами з такими речами не жартують. Тож, якщо ти не впевнений у собі місцевий авторитет, краще відвертати очі. І без потреби не вступати в ближчий контакт, ніж того вимагає внутрішній розпорядок. Спробуйте зараз іще раз глянути в його бік.
Відвертається,визнав Ігор.Ви праві, навіть повз офіціантку дивиться. Не звертав спеціальної уваги на такі дрібниці.
Далі,Лорі кортіло чимшвидше закінчити з цим експериментом.Ви вдягнені значно краще за нього, що, природно, зрозуміло. Проте він не злидень. Нічого особливого: джинси, черевики, джемпер, неяскраві кольори. Звичайний ширвжиток із найближчого базару або секонд. Але він неохайний.
Одяг?
Його власник. Є елементарні правила, яких машинально дотримується більшість людей. Доглядати за собою, так це називається. Проте у місцях позбавлення волі вони не є обовязковими. Умитися, почистити зуби, прийняти душ, поголитися. Навіть гребінці не потрібні, там же стрижуть під машинку, зачіски,усміхнулася,однієї моделі. Тож загальна неохайність, недбалість вкорінюється так надовго, як довго людина сидить.
Думаєте, у нашого піддослідного за плечима чималий термін?
Імовірно. Непряме свідчення томувін помітно губиться. Або відвикнув заходити в подібні заклади, або ніколи до того не заходив. Здається, піцерії ввійшли в моду незадовго перед війною.
Тренд зявився справді десь років сім тому. У нас, у Чернігові, так точно. Раніше фірмові, спеціалізовані ресторани із широким вибором піци в основному меню були швидше поодинокі.
Ось ви й підказали,Лора тепер усміхалася ширше й щиріше.Можна припустити, обєкт нашої випадкової уваги пішов на зону на початку нинішнього десятиліття. Вісім-десять років дають за тяжкі злочини.
Отут уже можете не пояснювати. Хоч не знаюся на кримінальному праві, та все ж ваш колега. Думаєте, вбивство? За кілька столиків від нас сидить і їсть спагеті вбивця?
Далі вже царина припущень та фантазій,усмішка зникла.То я вволила вашу професійну цікавість? І визнаю, не готова також сказати, скільки йому років тепер. Увязнення зазвичай робить людину з вигляду старшою, ніж вона є насправді.
Зеленокоса пройшла повз них, неохайний чоловік вирішив розрахуватися.
Згоден,кивнув Яровий.Ваша взяла. Корисний експеримент.
Корисний?
Для мене. Ви розкрилися повністю.
Розкрилася?
Розумію, з ким маю справу. Справді буде двобій, Лоро.
Нарешті. Давно пора до наших баранів.
Неохайний чоловік швидко, ні на кого не дивлячись, пройшов до виходу. Стареньку шкіряну куртку вдягав на ходу. За дверима вже гуснули сутінки, незнайомець пірнув туди, двері зачинилися.
Тепер супротивники лишилися в залі сам на сам.
5
Поки Лора шукала в планшеті потрібні записи, наспіла піца.
Дозвольте подбати про вас,Яровий поклав на її тарілку гарячий трикутник.
Дякую.
Повторити лимонад?поцікавилася Аріель.Чи, може Нам привозять непогане крафтове пиво
Лимонад!
Лора сказала це надто квапливо. Наступної миті майнулояк це виглядало збоку. Ще через мить подумки плюнула на те, як виглядає в очах коня і які висновки той може зробити. Знайшла нарешті впорядкований документ, відкрила.
Є спірний обєкт тут, у Чернігові. Старий будинок на вулиці Гончій, колишня імені Максима Горького.
Суть справи я знаю.
Не маю сумнівів. Люблю повторити, аби закріпити для себе.
Може, спершуІгор тицьнув ножиком у піцу.Бо вистигне.
Хай. Не люблю дуже гарячу. Ми без того ніяк не почнемо.Лора зосередилася.Будинок аварійний. Колись давно належав одній родині. Після закріплення радянської влади націоналізований, став державною власністю. До середини девяностих років там мешкало дві сімї, які приватизували свої житлові площі. Але будинок лишався на комунальному балансі міста. Від дві тисячі другого остаточно вважається аварійним, таким, що підлягає капітальному ремонту. Далі починається цікаве.
Лора замовкла з появою Аріель, дочекалася, поки дівчина піде, ковтнула лимонаду, повела далі:
Того ж року знайшовся охочий викупити квартири в нещасних, зневірених у державі власників. Людей відселили й розселили. Ще через деякий час аварійний будинок перейшов із державної в приватну власність увесь, не лише непридатні для життя помешкання. Його обнесли парканом по периметру і забули. Відтоді й дотепер, тобто протягом сімнадцяти останніх років, власник мінявся двічі. Сам будинок занепадав, бо жоден із власників нічого там чомусь не робив. А держава теж не переймалася, бо то ж приватна власність, іще й знята з міського балансу. Таким чином, у центральній, вигідній для забудов частині Чернігова досі стовбичить, без перебільшення, будинок-привид. Аж поки відома київська компанія, поважний клієнт банку «Омега», який я представляю, не вирішила купити обєкт. Цікавить земля, на якій після знесення аварійного будинку планується звести торговельно-розважальний центр, складову відомої мережі. Звідси почалися проблеми
У банку «Омега»,Яровий вирішив перехопити ініціативу.Бо згаданий вами будинок уже розглядається іншим потенційним забудовником. На його місці планують житловий комплекс преміум-класу. До речі, проєкт передбачає збереження при цьому загального архітектурного ансамблю. То не має бути безлика, визнаю, багатоповерхівка з тих, що на околиці. Я в такій живу. Нове, добротне, дороге, але все одно масова забудова.
Ні,Лора відсунула тарілку з піцою вбік, мовби прибираючи кордон між собою та супротивником.Проблеми у вашого клієнта. Будинок, виявляється, проданий двічі. Один разнезаконно.
Вашому банку.
Вашому клієнту,мовила Лора йому в тон.Так вийшло через плутанину з власниками. Котрі, виглядає, навмисне все заплутали. Наочна шахрайська схема. Я тут, бо банк, у службі безпеки якого я працюю, готовий домовлятися, аби вирішити проблему малою кровю. Варіанти привезла. Супротивна сторона доручила вашій юридичній фірмі вести справи, що стосуються цього питання. Я з боку зацікавленої сторони маю всі повноваження запропонувати вам варіанти й почати переговори. Ми хочемо домовитися.
А мої клієнти не проти домовитися. Лиш про те, аби банк «Омега» відступив. Теж маю кілька ідей, як вашим зберегти лице.
Банк готовий у разі чого запускати маховик судових позовів на повну. Повірте, вас розчавлять.
У моїй молодості знаєте, як казали в нас на районі? «Не треба наших лякати центровими». Іншими словами, Київ нічого не виграє лише через столичний статус. Чернігів значно менший за розмірами, нижчий за статусом. Проте битися тут теж уміють. А наш претендент на гарне місце має не менші й не гірші ресурси для ведення війни, ніж ваш.
Мовби ставлячи жирну крапку, Яровий поклав на свою тарілку шматок, відрізав ножиком гострий кутик, почав жувати. Він явно чекав відповіді. Та Лора мовчки підвелася, пішла до туалету. Там спершу просто пустила воду, дивлячись на струмінь. Потім ретельно помила руки. Витерла насухо паперовими рушниками, вимила ще раз, знову витерла. Уважно роздивилася відображення в дзеркалі, поправила зачіску. Коли повернулася за стіл, Ігор упорався з першим шматком і готувався взятися до наступного.
Взяли тайм-аут, так розумію.
Не зовсім.Лорі зовсім не хотілося їсти.Є обставина, яку не врахував ніхто. Тож вона, напевне, не вписується в жодну з ваших підготованих схем та навіть може їх зруйнувати. Наша сторона, навпаки, від того не надто постраждає. Лише внесемо кілька коректив.
Ви про що зараз?запитав Яровий підозріло.
Будинок хочуть і можуть повернути в державну власність. Як історичну спадщину. За таких розкладів, Ігорю, споруда стане недоторканною. Більше скажу: навіть мала щастя сьогодні познайомитися з головною ініціаторкою процесу.
Сумнівне щастя,пирхнув Ігор.Якщо ви про Таню Помічну, то від неї більше гармидеру. За нею ніхто не стоїть, вона звичайнісінька самотня міська божевільна. Бо тільки в безумних головах народжуються безглузді казки. Ви ж, напевне, начулися з перших вуст про страшне прокляття, що давно висить над будинком. Мовляв, не можна чіпати, інакше смерть.
Розбите дзеркало. Той, хто зазіхне на будинок, побачить у ньому свою темну сутність. Злякається й помре.
Ага. Наша Таня носить це усюди, куди вдається прорватися. Серйозно її і ту страшилку сприймають хіба такі самі прибацані інтернет-блогери. У мерії від Помічної тікають. Знаю, що поліція хотіла затримати її за порушення громадського порядку. Бо забігла в міський пресцентр МВС, ну ж бо вимагати охорони будинку, аби нічого лихого не трапилося. Тобто щоб нікого туди не підпускати. Людей наша Таня рятує, бачте, від страшного столітнього прокляття.
Поки Яровий говорив, Лора знайшла в планшеті ще один документ.
Лірика,сказала вона, звірившись із записом у файлі.Історії пані Помічної можуть мати під собою якусь основу, можуть не мати. На них нічиє рішення не спирається й не зважає. Покинутий будинок на вулиці Гончій справді має історичну та архітектурну цінність. Хоча б тому, що є зразком зникаючої різьбленої архітектури, характерної для Сіверського регіону. Зусилля нашої спільної знайомої вочевидь спрямовані більше на емоції. Думаю, Тетяна знайшла такий ось, дещо екзотичний, спосіб прискорити хід подій.
Я б на вашому місці не сприймав цю особу так легковажно. Точніше, її зусилля.
Його раптова зміна тону не сподобалася Лорі.
Ви про що зараз?
Про те саме,Яровий постукав себе зігнутим пальцем по лобі.Наша Таня божевільна. Не знаю, чи має медичний діагноз. Та ви ж її бачили. Для згаданого вами прискорення процесу Помічна може почати доводити, що її страшна казкане така вже й казка.
Зовсім перестаю вас розуміти.
А мали б. З вашим досвідом роботи в карному розшуку й хваленою прозорливістю,Ігор наголосив на слові хваленою. Не мені розповідати вам про профілактику злочинності. Зокрема, особливо тяжких злочинів.
У вас дивна манерауникаєте конкретики. Говорите манівцями. А інші повинні здогадуватися, що саме ви маєте на увазі.
Говорячи так, Лора насправді вже здогадалася. Наступні слова Ярового лиш підтвердили здогад.
Вона фанатичка. У неї певний зсув психіки через давню зацикленість на одній темі. Маєте краще за мене знати: рано чи пізно Тетяна Помічна зважиться на крок, який доведе: прокляттяне легенда, а реальність. Із будинком повяжуть чиюсь смерть Ларисо Василівно.
6
Задля повноти картини Сокіл купив півлітрову пляшку коли.
Кочубей домоглася роздільного рахунку. Але ділити навпіл загорнуту з собою, ледь почату піцу Яровий категорично відмовився. Тут Лора не опиралася, бо знала напевне: якщо її вірний водій-охоронець щось і їв, чекаючи, то хіба пару пиріжків або шаурму з найближчого кіоску.
Богдан мовчки наминав фірмову страву, запиваючи шкідливим, проте прийнятним саме під піцу напоєм. Лора сиділа поруч і говорила з Гайдуком. Узагалі-то Соколу подібні розмови слухати не обовязково. Не тому, що від одного з кращих працівників берегли якісь особливі секрети. Просто його намагалися не перевантажувати надлишком інформації. Це могло заплутати, збити з пантелику, дезорієнтувати в найменш підходящий момент. Богдан завжди знав лише те, що мало для нього практичну користь, і такий підхід його влаштовував. Саме тому Лора сама вирішувала, коли поставити телефон на гучномовець. Зараз не той випадок. Але під сьому вечора почав сіятися дощик. У машині Лорі розмовлялося затишніше.
Тобі погрожували,почула в слухавці потому, як завершила звіт.
Ти запитуєш?
Запитань нема, все ясно,відрубав Гайдук у своїй категоричній манері.Вони тобі погрожували.