А звідки тоді злість на нас?
Як я казав, вонимарксисти. У час боротьби комуністів з тиранським режимом короля Константина побутувала думка, що ліве крило зазнало поразки саме через втручання ЦРУ. Після путчу до влади прийшов Пападопулос. Студенти, яким, як ти зауважив, уже за пятдесят, так і не пробачили європейцям, американцям і теперішній грецькій владі. І в результаті ми маємо два покоління підпільних бойовиків.
Мейсон хруснув пальцями.
Звістка про можливий союз «Сімнадцятого листопада» з радикальними ісламістами задля чергового масштабного теракту на нашій території викликала у Вашингтоні справжню бурю. Телефонував директор. Він хоче, щоб ти повернувся до нью-йоркського бюро й поговорив з їхнім провідним фахівцем із Близького Сходу.
Дуґан відчув, як у нього задрижали ноги. Стиснув руками коліна, щоб угамувати тремтіння.
Назад до Нью-Йорка?
Пробач, Дуґане. Я знаю, що ти попросив про переведення після одинадцятого вересня, але це всього лише на день-два.
Чому я?
Балканитвоя парафія. Ти був у Греції і вивчав теракти «Сімнадцятого листопада». Нам треба зясувати, що відомо Рейвен Слейд, до того, як вони витягнуть це з неї катуваннями. Можливо, фахівець із Близького Сходу в Нью-Йорку допоможе тобі вирахувати ісламських екстремістів, з якими хочуть обєднатися греки.
Дивно, що православні греки злигалися з мусульманами,зауважив Дуґан.
От і розкопай нам групу, що пішла на такий мезальянс.
РОЗДІЛ 4
Афіни
Стрілянина захопила Фей Сойєр зненацька, коли вона спостерігала за Рейвен крізь перегородку сестринського посту. Коли новий пацієнт зірвав з обличчя повязки, вона здогадалася, що він, найімовірніше, із «Сімнадцятого листопада», проте час розкривати своє справжнє імя ще не настав.
Вона швидко зняла халат і надягла спідницю й блузку. Історія хвороби Рейвен лежала розкрита у неї на столі. Фей схопила її і вибігла через задні двері. Її бурий мінівен був припаркований у провулку. Втекти було неважко, та спершу вона простежить, куди терористи повезуть Рейвен.
Не вмикаючи передні фари, вона обїхала лікарню і зупинилася неподалік від головного входу. Відкрила бардачок, дістала звідти пістолет.
Фей сіла на хвіст чорному седану. Він довго петляв і їздив туди-сюди, та врешті-решт зупинився біля непоказної будівлі, на першому поверсі якої була крамниця вживаного одягу. Вона припаркувалася, так і не ввімкнувши фари. Двоє чоловіків затягли Рейвен у будинок і поїхали геть. За кілька хвилин у вікні на другому поверсі спалахнуло світло. Принаймні вона тепер знає, де викрадачі переховуватимуть Рейвен.
Вона підїхала до пустиря в передмісті Афін і зїхала з дороги. Витягши один зі своїх одноразових мобільних телефонів, Фей набрала багатозначний іракський номер.
Клацання.
Хто телефонує?
Вона впізнала голос Набіли, адютантки генералки Ріани Гассан.
Це майорка Фатіма Саїд.
Аллах акбар,промовила Набіла.
Так, слава Аллаху. Зєднай мене з генералкою Гассан.
Вона наглядає за танковими маневрами. Я переадресую дзвінок на її захищений номер.
За кілька секунд у слухавці пролунав різкий жіночий голос.
Салам алейкум, майорко.
Вона уявила румяне обличчя головнокомандувачки, обрамлене оливково-сірою хусткою, з-під якої вибиваються пасма білявого волосся, її мязисте тіло, що туго напинає уніформу.
Алейкум салам, генералко.
Добре, що зателефонувала. Рада, що ти в безпеці, Аллах акбар.
«Так, Бог величний»,подумала Фатіма і швидко відповіла:
Нам, Аллах акбар.
Ти отримала підтвердження нашого союзу із «Сімнадцятим листопада»?
Ще ні, генералко.
Вона переповіла, що сталося в лікарні.
Перш ніж Ясона Тедеску застрелили, він змусив свою улюбленицю Рейвен процитувати якийсь текст, а тоді спробував її задушити. Гадаю, нам не слід вступати в контакт із «Сімнадцятим листопада», доки не довідаємося, яку інформацію вони від неї отримали.
У тебе занепокоєний голос. Думаєш, Тедеску розповів своїм людям, що операція «Зуби дракона» розроблялася як наша спільна?
Я почула кілька рядків з того тексту. Якщо мені пощастить дістатися до Рейвен, перш ніж вони її вбють, я витягну з неї і решту.
Звідки така впевненість?
Не забувайте, я була її медсестрою в психіатрії. Її батько діагностував у дівчини два розлади особистості, межовий та істеричний.
У людей із Заходу купа всіляких розладів особистості. І що це нам дає?
Як один із симптомів межового розладу, довколишній світ здається їй нереальним. Вона й сама здається собі нереальною. Буває, Рейвен бачить і чує себе, ніби це не вона, а інша людина.
Ніби перебуваєш поза власним тілом?
Так, а ще це нагадує множинну особистість, тільки без провалів у памяті.
Але ж усе цеїї внутрішні відчуття. Як вони проявляються?
Калічення самої себе, суїцидальна поведінка. Від страху бути на самоті хворі часто йдуть на найвідчайдушніші вчинки, щоб тільки їх не залишали. Таких кладуть у лікарню як шизофреників, зазвичай не довше, ніж на півроку. Їхній девіз добре відомий: «Я тебе ненавиджу. Не залишай мене».
І як ця межова хвороба поєднується з як ти це назвала? Істеричним розладом?
Через цей розлад вона дуже жвава і мелодраматична. Любить завжди бути в центрі уваги. Надзвичайно легко піддається навіюванню і вміє знаджувати.
Гримуча суміш, що й казати. Що збираєшся робити?
Раніше батько її часто гіпнотизував. Гадаю, після розмови з Тедеску він саме це і зробив. Моя пропозиція: нехай «Сімнадцяте листопада» спробує витягти з неї деталі операції, які він зашифрував у вигляді пророцтв. Якщо в них не вийде, я заберу її і сама спробую здобути над нею контроль.
Чудово, Фатімо. Тоді залишайся в Афінах.
Поки я не вступила в контакт із «Сімнадцятим листопада», вони нам справді потрібні?
Коли Тедеску на нас вийшов, наша розвідка доповіла, що він організував у трьох великих містах США мережу сплячих агентів із місцевих греків. Зараз більшість з нихвже старші. Якщо його улюблениця, як ти кажеш, запамятала пророцтва, у яких ідеться про обєкти атаки, нашу зброю і спосіб її використання, ми маємо знати, що їй відомо.
Згодна, генералко.
Тепер, коли ти знайшла їхню схованку, встановлюй контакт. Якщо «Сімнадцяте листопада» не погодиться або якщо їм не вдасться витягти з дівчини загадку, не зупиняйся ні перед чим, але привези її сюди, до Ашрафу. Я не сумніваюся, що з твоєю підготовкою ти зумієш її розколоти.
Буде зроблено.
Іншалла.
Так, генералко, якщо на те буде воля Аллаха.
Салам алейкум, Фатімо.
Алейкум салам.
РОЗДІЛ 5
Афіни
Рейвен будили спалахи яскравого світла. Всю ніч. Кожну ніч. Ввімкнуливимкнули, ввімкнуливимкнули. Скільки минуло днів? Треба вести відлік. Світло завжди вимикали дуже швидко, і вона не встигала зорієнтуватися. Знову темно. Вона слабка і спантеличена. У роті пересохло.
Як вести відлік днів і ночей? Немає нічого, чим би можна було видряпувати позначки на стіні. Рейвен провела пальцями по шести старих шрамах на животі, які вирізáла на память щоразу, коли батько зачиняв її в божевільні.
Її засліпив тонкий промінь світла. Рука кинула Рейвен баклажку. Якраз вчасно. Вона жадібно припала до прохолодної води.
Вирішено. Тепер вона татуюватиме календар у себе на шкірі. З моменту викрадення минуло чотири чи пять днів. Рейвен закотила правий рукав блузки і видряпала нігтями пять рисочок. Запах крові доводив, що їй це не сниться. Від болю вона повернулася до реальності.
Наступного дня після того, як їй дали воду, Рейвен закалатала у двері.
Випустіть мене! Я хочу пісяти!
Жодної відповіді. Вона загупала дужче.
Я зроблю це прямо тут!
Тиша.
Ну і йдіть до дідька!
Вона спустила штани і труси й присіла. Помочилася на купу одягу. Підтерлася чимось схожим на шалик. Якщо кульгавий батько Алексі хоче її вбити, то просто розтягує задоволення. Якщо ж він хоче її зґвалтувати, то чого вичікує? Щоб вижити, треба зберігати ясність розуму. Вона боротиметься з ним доти, доки не буде готова сама вкоротити собі віку.
Двері гардеробу розчинилися. Рейвен засліпило світло. Він ввалився досередини на своїй милиці. Розвів їй ноги. Вона брикалася, та він був сильніший. Заходився вовтузитися з блискавкою на штанах.
Запах її власної сечі. Фу-у-у. До горла підступила нудота. Рейвен виблювала йому в обличчя.
Він дав їй ляпаса.
Сучко! Наступного разу я зґвалтую тебе милицею.
Яким кінцем?
А може, я спершу вбю тебе, а потім візьму твоє тіло.
Можеш і синочку своєму дати зробити чоловічу роботу.
Він вдарив її кулаком і позадкував геть з гардеробу. Присмак блювотини в роті не проходив, доки Рейвен не заснула.
А скільки часу пройшло тепер? Рейвен обмацала свою руку. Пора робити новий поріз. Їй захотілося по-великому. Рейвен нахилилася і присіла, але тут двері рвучко відчинилися.
Боже, ну і сморід,голос Алексі.
А це завдяки твоєму батькові, який не дав мені сходити в туалет.
Алексі стукнув її по потилиці.
Говоритимеш, коли я скажу!
Він завязав їй очі і повів за руку.
Ходи. Коли закінчиш, я тебе помию.
Нащо ти завязав мені очі?
Я казав мовчати.
Це як хороший і поганий поліцейський? Ти, по-моєму, хороший.
Алексі пхнув Рейвен на унітаз. Без сідельця. Холодна кераміка. Коли вона зробила свою справу, він підняв її за плечі і штовхнув за завісу в душ. Відкрутив воду. Холодна! Заходився її мити.
Отримуєш насолоду?
Ще ні,відповів Алексі.
Краще поквапся, а то твій старий тебе випередить.
Алексі засунув її назад в гардероб і замкнув двері. Хтось вже встиг там прибрати.
Одягни щось сухе з вішака.
Це ж чоловічі речі.
У темряві ніхто не розрізнить.
Так і мій тато казав. Якщо я одягатимусь, як хлопець, то типи на зразок твого батька мене не облапуватимуть.
Алексі гримнув дверима.
А твій дурний батько замість того щоб тебе захищати, розніс собі голову.
Не залишай мене.
Тиша.
Навпомацки Рейвен знайшла у темряві штани і светр та одягла їх.
Скільки часу минуло? Спогадяк спалах. Постріл. Вона перебуває поза своїм тілом. Дивиться. На себе. На кров, що крапає з батькового чола. Його кровю Алексі виводить на стіні: «Сімнадцяте листопада».
Що таке «Сімнадцяте листопада»?спитала Рейвен.
Дізнаєшся, коли я зможу тобі довіряти.
Ти вже можеш мені довіряти.
Ще один день? Ще одна ніч? Рейвен закалатала у двері.
Я хочу їсти!
Глухо.
Вона робить позначки днів. А менші відрізки? Година? Дві? Двері відчинилися, і хтось тицьнув їй у руки тарілку. Рейвен занурила у неї палець.
Холодна мусака? Я її й теплою терпіти не можу. Я не їстиму цього лайна.
Алексі тицьнув тарілку їй під ніс, розмащуючи масну страву по обличчі.
Як собі хочеш, але наступних кілька днів більше нічого не отримаєш.
Він грюкнув дверима і знову їх замкнув.
Тихо проклинаючи Алексі, вона все-таки взялася згрібати мусаку з обличчя у рот. Змусила себе ковтати. Принаймні вона не помре з голоду. Довгенько ж її тут тримають. Але ж вінчоловік і захоче подивитися на неї голою, коли буде готовий переспати.
Рейвен має жити, доки не змусить його захотіти її, як ті чоловіки з «Лісістрати». Вона зможе зіграти цю роль. На неї чекають овації стоячи.
Тут Рейвен почула високий голос:
сестричко, зваблюй його швидше. або знайди спосіб убити себе
РОЗДІЛ 6
Нью-Йорк
Дуґан попросив таксиста не відразу їхати до центру імені Джейкоба К. Джавіца, де розташовані офіси федеральних служб.
Проїдьте повз місце, де колись стояли вежі-близнюки.
З такими заторами? Ми місяць їхатимемо.
Заробиш хороші чайові. Я хочу побачити це місце.
За двадцять пять хвилин таксі підїхало до зони реконструкції, яку колись називали Всесвітнім торговим центром.
Дуґан запхав руку в портфель, намацав целофановий пакет, а в ньомубейсбольний мяч. Провів пальцями по швах, стиснув.
Усе, досить.
Водій обернувся до нього.
Ви змусили мене пробиватися через усю цю купу машин, щоб кілька секунд подивитися?
Саме так. Поїхали.
За сорок хвилин таксі зупинилося біля двадцятивосьмиповерхового федерального центру. Дуґан розрахувався і дав водієві ще десять доларів.
Перевіривши посвідчення і значок агента ФБР, охоронці пропустили Дуґана через турнікет до ліфтів, якими можна було піднятися до бюро.
Він вийшов на двадцять шостому поверсі, біля штабу оперативного командування.
Попрямував до служби контррозвідки і сказав білявій секретарці, що в нього призначена зустріч з новим експертом із Близького Сходу. Вона натиснула кнопку інтеркому:
Прийшов агент Френк Дуґан,тоді махнула рукою в бік коридору.Третій кабінет ліворуч. Міс Герік вас чекає.
Коли Дуґан підходив до дверей, їх автоматично відімкнули зсередини.
Заходьте, агенте Дуґан,промовив мякий, майже дитячий голос. Елізабет Герік встала з-за столу йому назустріч. Привабливі, витончені риси обличчя, золотисто-каштанове волосся до плечей. Вона простягнула руку і міцно потисла долоню Дуґана. Зачекала, поки він почне розмову.
Як вам Нью-Йорк, міс Герік?запитав Дуґан.
Майже всі кличуть мене Ліз. Це моє перше завдання. Я тільки-но з бази Квонтіко.
Вам сподобалося стріляти по картонних макетах на алеї Хоґана?
Я пройшла підготовку.
Квонтіконе Близький Схід. Де ви навчалися?
У Тегерані.
Дуґан був здивований. Ця симпатична молода дівчина-аналітик з Ірану? Жодного акценту.
То ви, певно, говорите фарсі.
Арабською теж. Слухайте, Дуґане, облишмо дурні балачки. Ми з вами полюємо на тих самих терористів. Я отримала оперативні дані, згідно з якими МЕХ розглядає «Сімнадцяте листопада» як можливого союзника в операції «Зуби дракона».
Гаразд. Але кусатися не обовязково.
Її сміх нагадував дзюрчання струмка. Ліз увімкнула компютер і ввела пароль «Шатерник». Тоді розвернула монітор до нього.
На екрані зявилося прикрите арафаткою обличчя.
Кодове імя цього чоловікаШатерник,пояснила Ліз.Він був військовим розвідником у революційній армії аятоли. Зараз він на звязку з резидентом ЦРУ в Ірані.
Як ви на нього вийшли?
Під час іранської революції моя мати працювала секретарем в американському посольстві. Перед тим як будівлю було захоплено, а працівників взято в заручники, Шатерник вивіз нас із країни.
Які у вас підстави йому довіряти?
Вона заплющила очі, ніби пригадуючи.
Я прокинулася серед ночі, почувши голос, як мені здалося, солдата революційної армії. Він шепотів першу строфу з «Рубаїв»:
Від сну збудись!Вже Ранок з Ночі ганку
В Небес віконці відхилив фіранку.
І глянь!Мисливець Сходу вже спіймав
Шпиль мінарета у сильце світанку.
Це написав Омар Хайям, перський поет, його прізвище означає «шатерник». Він був сунітом, а революційна армія аятолишиїтська. Цей солдат-суніт під кодовим іменем Шатерник переправив нас до Туреччини.
У кадрі зявився пейзаждюни та чагарники. Судячи з якості, рука в оператора тремтіла. Голос прошепотів:
Це Ашраф, база «Моджахедін-е Халк» на північному сході Іраку.
Зображення сфокусувалося на огорожі з колючого дроту, за якою у стійці «струнко» півколами стояли жінки в оливково-сірих уніформах. Замість традиційних жіночих хіджабів навколо їхніх голів і плечей були повязані чоловічі арафатки.
Очевидно, на параді ці ісламські священні воїни народу демонструють свою рівність із чоловіками-мусульманами,вишкірився Дуґан.
Ніздрі Ліз затріпотіли. Мабуть, вона стримувалася, щоб не кинути щось ущипливе у відповідь на його сексистське зауваження.
То хто ці жінки?запитав Дуґан.
У минуломурадикальна група студентів, що брала участь у поваленні шаха Пехлеві, якого вони вважали маріонеткою ЦРУ. Коли шах втік до Сполучених Штатів, вони організували захоплення американського посольства у Тегерані й утримували заручників чотириста сорок чотири дні. Тоді Шатерник вивіз нас із країни.
Але ж це було сто років тому, ще за президентства Картера. Що їм потрібно від нас тепер?