Чи, може, у Юлі?знову згадала про хазяйку і вирішила завтра прийти до «Белли» якомога раніше. Раптом пані Жадкіна вже буде у салоні і Галя зможе поговорити з нею спокійно і без свідків, бо ближче до девятої, коли позбігаються дівчата, то вже стане нереальним.
До сьомої вже і зібралася. На відміну від інших днів, Тьома не полінувався вилізти з-під ковдри. Перш за все уточнив, що в нього сьогодні на сніданок, потім обійняв Галю в передпокої і врешті спитав:
У тебе на роботі проблеми? Вчора казала щось про звільнення
Галя йшла до зупинки маршрутки і все питала себе: чому не розповіла Тьомі про пограбування біля «Белли», наче у кожного з них мало бути по одному своєму персонально пережитому пограбуванню?
Пусте,відказала.Все гаразд.
Точно?перепитав.
Точно, Тьомо. Аби ти завжди був поряд, іншене має значення.
Мила, миодне ціле.
Я знаю. Знаю
До «Белли» дісталася о пів на девяту, бо маршрутка майже годину простояла в заторі на мості Патона.
Де тебе носить?!вирячилася на Галю адміністраторка Улянка.Юля вже двічі про тебе питала.
Юля вже тут?напружилася Галя.
Всі вже давно тут! Тільки ти не поспішаєш!відповіла Улянка тоном шакала, який першим відчув слабину Акели.
Галя пропустила повз вуха нахабний тон адміністраторки.
Як Юлині руки?
З моїми руками все гаразд!почула голос пані Жадкіної. Просторим холом ішла до стійки ресепшена: спокійна, красива, упевнена, у тоненьких білих котонових рукавичках, які зазвичай косметологи використовують під час процедур.
Юліє Володимирівно Доброго ранку,Галя знітилася, забурмотіла розгублено.
Пані Жадкіна наче не чула.
Уляно, за пять хвилин щоб усі були у моєму кабінеті!наказала адміністраторці.
Пяти хвилин дівчатам з «Белли» вистачило, аби влаштувати бурхливу суперечку перед зборами, бо всі погодилися лише з одним: Юлька збирає персонал, щоб розставити крапки над «і» у вчорашньому наглому нападі на красунчика і крадіжці кейса. Але якими будуть ті крапки?
Галя Юльку весь час захищає, як рідну маму! От і подивимося, чи це їй допоможе,сказала Женька Лисиця.
Дівчата, благаю, благаю! Скажіть Юлії Володимирівні, що я не просила Галю йти по каву!нила Улянка.Це жправда! Я ж не просила. Галя сама
Жень, думаєш, Галю звільнять?спитала косметологиня Олександра Петрівна.
За що мене звільняти?обурилася Галя.За те, що хотіла допомогти затримати злодія?
От за це тебе і виженуть!сказала Женька Галі.
Не думаю,боронилася Галя і знову захищала хазяйку.Юлярозумна жінка. Вона не схожа на істеричне тупе стерво!
Знаєте, чому Галю не звільнять?сказала манікюрша Оля Корнійчук.Тому що я розповім Юлі, хто тут у нас проґавив ремонт кавомашини!
Ти цього не зробиш, Олю!ледь не розревлася Улянка.
Не зроблю!пообіцяла Оля Корнійчук.Якщо сама Юлі признаєшся!
Може, саме тому, що перелякана Улянка у кабінеті пані Жадкіної замість сказати правду раптом почала схлипувати, збори почалися з жорсткої конкретики.
Шмарклі підбери!пані Жадкіна жбурнула адміністраторці упаковку одноразових паперових серветок.Чи тобі набридло працювати у «Беллі»?!
Юліє Володимирівно! Я не винувата, що кавомашина
Пані Жадкіна я-а-а-к дасть кулаком по столу! Всі і дихати перестали.
Забудьте!прошепотіла хижо.Про кавомашину, пограбування і весь учорашній день! Нічого страшного не сталося! Пограбували не нас, а клієнта, який щомісяця приходить до мене на уколи краси і не любить того афішувати. Так, я намагалася допомогти йому, але
Пані Жадкіна замовкла, вирячилася на Галю. Галя із жалем їй:
Юліє Володимирівно Мені так шкода!
Досить бідкатися, Галю! Я вже все забула! За тиждень про це забудуть і мої руки! Принаймні колега, яка лікує опіки, це обіцяє.
Галя не встигла відповісти, що рада! Страшенно рада, що нагла пригода по факту закінчилася хепі-ендом, бо пані Жадкіна, яка увесь цей час сиділа у кріслі за робочим столом, різко підвелася, повела по лицях співробітниць холодним злим поглядом.
А кожна з вас уже все забула! Так?
Такусі як одна.
Добре!пані Жадкіна витримала напружену паузу.А тепер про те, заради чого я вас тут зібрала! Про головне
Галя здивувалася: не кінець розмови?
Зясувалося, у нас є шокуюча проблема!пані Жадкіна дістала з шухляди столу пачку однакових прозорих файлів з однаковими книжечками всередині кожного, поклала на стіл.
Це наші медичні книжки?не втрималася, ляпнула Улянка.Значить, надійшли результати останнього медогляду? А як? Зазвичай я їх з курєром отримую!
Яваш курєр нині!із погрозою в голосі відповіла хазяйка.Особисто вранці забрала з клініки результати обстеження персоналу.
Ой! Юліє Володимирівно! А нащо?! Сказали би мені! Я би
Та замовкни вже, Уляно!крикнула пані Жадкіна.
Увіпялася поглядом у дівчат.
Вітаю, леді!мовила зло.В однієї з васВІЛ!
ВІЛ? Галя аж усміхнулася: хазяйка пожартувала! Ляпнула дурне і тепер спостерігає за реакцією персоналу.
Оглухли чи думаєте, що жартую?продовжила пані Жадкіна.Я сказала: ВІЛ! Тест показав позитивний результат!
Матінко моя!прошепотіла Оля Корнійчук.
Як вам новина?!з усе більшою агресією вела далі хазяйка.У моєму салоні працює сволота, яка щодня, щохвилини, щосекунди може «нагородити» клієнток, нас усіх цією заразою! Чи вже «нагородила»! Ми це зясуємо! Бо тепер нам усім доведеться здавати повторні аналізи через кілька тижнів!
Женька Лисиця вороже зиркнула на косметологиню.
А я вам, Олександро Петрівно, казала: припиняйте вже трахатися з усім, що рухається! Не дівчинка!
Я? Так ви на мене думаєте?лице косметологині пішло червоними плямами.Дівчата! От клянуся! Не може у мене бути ВІЛ! Я вже забула, коли торкалася чоловічого пеніса без презерватива.
Та я на власні очі бачила, як ви з одним Тут, у салоні! На кушетці у вашому кабінеті!звилася Женька.І щось я там презервативів не спостерігала!
Ах ти ж сучка безсовісна!розсердилася Олександра Петрівна.Тебе хто навчив під чужими дверима підглядати? Може, і під дверима Юлії Володимирівни підглядаєш? Давай уже! Признавайся!
Аби ви не стогнали, як у німецькому порно, мені б і на думку не спало підглядати!огризнулася Женька.
А може, ти на мене киваєш, бо сама заразна?!не здавалася косметологиня.
Дівчата! Та припиніть ви!крикнула Оля Корнійчук. Перевела погляд на хазяйку.Юліє Володимирівно! А в кого ВІЛ? У Олександри Петрівни?
Пані Жадкіна презирливо вигнула брову: ніхто тут не мав права ставити їй запитання! Дістала з шухляди стос чистого паперу формату А-4, кинула на стіл.
Спочатку кожна з вас напише мені розписку! Давайте! Розбирайте папір! Текст я продиктую!
«Я, Галина Чорнобай, погоджуюся з правилами корпоративної етики салону краси Белла, які забороняють мені обговорювати чи передавати іншим будь-яку службову інформацію, що стосується всіх сфер діяльності салону краси Белла, у тому числі інформацію про стан здоровя персоналу»,писала Галя, косувала на дівчат: без вагань підписувалися під вимогами Юлії Володимирівни Жадкіної.
Якщо ж япродовжувала диктувати хазяйка «Белли»,порушу ці правила, то зобовязуюся шість місяців безплатно відпрацьовувати збитки, які виникнуть внаслідок моєї безвідповідальної поведінки.
Півроку?! Отепер ми навіки заніміємо!хмикнула Женька Лисиця.
Не погоджуєшся?спитала її пані Жадкіна.
А що на мене чекає, якщо не погоджуся?у Женьки вистачило хоробрості не мовчати, коли у дупу припікало.
З цього кабінету не вийде ніхто, поки я не отримаю розписки від усіх!повідомила хазяйка так упевнено, що годі було й сподіватися на альтернативні варіанти розвитку подій.
Перелякана Улянка не витримала, розревлася.
Юліє Володимирівно!вихлюпувала крізь сльози.Про шість місяцівя не проти. Знаєте, хто проти? Ті, у кого СНІД! І чому я через них не зможу вийти з кабінету?
Який СНІД, дрімуче ти створіння?!обурилася Олександра Петрівна.СНІД приходить, якщо ВІЛ не лікувати! І коли імунна система практично виснажена!
Улянка істерить, бо шкірою відчуває: вона заразна!припустила Лисиця.
Я не знаю! Не знаю!ридала адміністраторка.Всі ці вагінал-орал-анал! Я на практиці іноді плутаюся у термінах, і від того проблеми теоретично можливі. Матінко, як страшно. Скільки мені жити?
Зі СНІДом? Рік-два!ляпнула Женька.
А з ВІЛ? ВІЛ же краще за СНІД, так?
Зістаритися не встигнеш!Лисиця реготнула істерично, нахабно, щоби придушити липкий чорний страх, що вже заповзав під шкіру всіх співробітниць «Белли».
Галя першою дописала розписку. Віддала її пані Жадкіній, дивилася на дівчат із острахом: у кого ВІЛ? Невже і справді невтомна й ласа до сексуальних розваг Олександра Петрівна догралася до страшного діагнозу? І як тепер Галі з нею поводитися? Оминати десятою дорогою, не подавати руки, слідкувати, з якої чашки пє каву, куди викидає використані вологі серветки?.. «Дідько, так страшно, що хочеться вискочити з Юліного кабінету і бігти світ за очі подалі від Белли»,подумала. Засмутилася: нікуди вона не втече! Поки Тьома не закінчить університет і не почне заробляти, триматиметься за роботу в «Беллі», як за останню в житті надію, бо тут не тільки заробляє пристойні гроші, а й дуже скоро матиме доступ до бонусного фонду. Пані Жадкіна заснувала його для співробітниць, які відпрацювали у салоні пять років і більше. З цього фонду колежанки-ветеранки брали безвідсоткові кредити і позики, до Різдва отримували премії з чотирма нулями, а Галя сподівалася оплатити навчання у Європейському університеті.
Дівчата! У когось є таблетка від голови?голос метушливої адміністраторки Улянки повернув Галю до реальності. Бачила, як Юля вже зібрала розписки всього персоналу, переглядає кожну уважно.
Уляно, твоїй голові вже ніяка таблетка не допоможе!сказала їй Женька.
Чого це?
Того, дурепка, що ти зараз сама себе топиш! Це ж твоя роботане тільки слідкувати, аби у «Беллі» кавомашина працювала, а й аптечку регулярно поповнювати.
Улянка зойкнула, затулила рота долонькою. Пані Жадкіна відірвалася від розписок, увіпялася поглядом в адміністраторку.
Юліє Володимирівно Я звільнена?спитала Улянка.
Пані Жадкіна кивнула.
І памятай!мовила.Ти підписалася мовчати про все, що відбувається у «Беллі». Не дай тобі Боже порушити зобовязання!
Улянка опустила голову і, як та вівця, мовчки подибала до дверей. Вийшла. Всі насторожилися.
Юліє Володимирівно! А ВІЛ у кого? В Улянки?не втрималася Оля Корнійчук.
ВІЛ у Галі Чорнобай!відповіла пані Жадкіна.
Що? Галя вухам не повірила.
Ви жартуєте?усміхнулася розгублено.
Пані Жадкіна на довгу страшну мить увіпялася в Галю холодним поглядом. Узяла Галину медичну книжку і раптом щосили жбурнула її Галі в лице.
Галя вже бувала у ситуації, коли страшна новина збиває з ніг, заливає все навкруги чорним і категорично забирає повітря. То сталося майже вісім років тому, у Василькові. Галя прийшла зі школи, зазирнула на кухню, де тато смажив яєчню.
А мені посмажиш?спитала. І побігла до кімнати: кинути рюкзак, перевдягнутися.
А я що роблю, доню!почула з кухні голос тата.
Думала, собі готуєшгукнула йому.
Мені вже не треба
Чому?..
Тато не відповів. Потім, коли до Галі повернулася здатність аналізувати події, вона все питала себе, чому не кинулася до кухні тієї ж миті?! Чому спокійно перевдяглася, заходилася перевіряти пошту в компютері, і тільки коли з кухні запахло горілим, здивувалася? І однаково одразу не побігла на кухню.
Тату!гукнула.Ти там заснув?!
Тато мовчав. Галя насторожилася. Пішла до кухні: на плиті пательня димить, а за столом на табуретці у куті сидить тато. Очі розплющені, щелепа опущена, пульсу нема. «Зупинка серця»,констатували лікарі «швидкої», і варто лиш було їм це сказати, як Галю накрило чорним. У наступні кілька днів перетворилася на розгублену і погублену істоту: категорично відмовлялася від власних мізків, наче й одна думка зруйнувала би її вщент. Механічно виконувала все, що від неї вимагалося, рухала руками, ногами, лиш недвижна камяна маска наче приросла до лиця. І головачорної каші повна!
Та, як не крути, події восьмирічної давнини завдали Галі болю, але вбили не її. Сьогодні ж прицільно вистрілили по ній, куля-новина пробила в голові, певно, величезну діру, тому що Галі здавалося, наче у голові гуляє льодяний шквальний протяг. Спробувала закрити ту дірку! Піднесла руку до лиця, торкнулася брови. Чому ж так боляче? Дивитьсяпальці в крові. А на підлозі валяється медична книжка з результатами медичного огляду, куточокчервоний. Ітиша. Ніби увесь білий світ викосила чорна чума, а ті, що все ж вижили,геть розучилися видобувати із себе обнадійливі щирі слова, і лишилася у них хіба що здатність відступати подалі від біди. Ось і колежанкивідступають, відступають, наче і стояти поряд із Галею небезпечно, дивляться на неї з такою відразою і ненавистю, що їх вистачило б отруїти Чорне море. Пані Жадкіна
Що ви робите?шепоче Галя, бо пані Жадкіна робить до Галі крок, наставляє на неї свій мобільний, клацає фотокамерою.
Тільки наважся шукати роботу в салонах краси і перукарнях країни! Ти почула мене, Чорнобай?! Я сказала: не в салонах Києва чи області! Я кажу: в салонах краси і перукарнях всієї України! Якщо дізнаюся, що ти ці мої слова не почула, твоє фото гулятиме соціальними мережами з моїми особистими коментарями. І я не обмежуся коментарями! Я знайду тебе і знищу власноруч! Почула?
Почула
Забийся у глуху діру і скоріше здохни, сволото! Через тебе доведеться сьогодні зачиняти салон і проводити екстренну дезінфекцію! І молити Господа, щоб ти не заразила когось із персоналу і клієнтів! Бо якщо заразила, я тебе власними руками задушу, тварюко!
Пані Жадкіна задихнулася від обурення, на мить замовкла.
Забирайся геть! Увесь свій інструмент тут залишиш. Усі свої ножиці, гребінці, фени, плойки Усе! Я особисто все це знищу! Зрозуміло?
Двадцять кроків до дверейГолгофа. Погляди колежанок важчі за каміння, яким жбурляли у Христа. Подружка Оля Корнійчук відводить очі, похапцем розчиняє перед Галею двері, та раптом пані Жадкіна гукає:
Зачекай, Чорнобай!
Галя з надією дивиться на хазяйку: може, все то бувдурний недоречний жарт? Зараз Юлія Володимирівна підійде, посміхнеться іронічно, скаже: «А я класно розіграла тебе, Галю!» Та пані Жадкіна не посміхається! Швидко підбирає з підлоги Галину медичну книжку, тицяє їй.
Не забувай, Чорнобай! У мене твоя розписка! Скажеш комусь хоч словознищу тебе раніше, ніж тебе вбє ВІЛ! Пішла звідси!
Люди зникли. У службовій кімнаті Галя намагається якнайскорше зібрати свої речі, та їй здаєтьсясилкується зібрати докупи себе! Ватяні руки не слухаються, ледь рухаються. Із зусиллям складає до сумки і великого целофанового пакета блокноти з технологіями класичних стрижок, змінне взуття, підручники з економіки, що Тьома взяв їх для дружини в університетській бібліотеці і Галя штудіювала їх тут, коли бували віконця між клієнтками. Змахує сльози з очей, в останню чергу складає в сумку свій робочий фартух, усе поглядає на двері: ось зараз до кімнати увійдуть розгублені дівчата-колежанки, скажуть щось співчутливе і сентиментальне, засмутяться. Хай не кинуться обійматися, але, може, торкнуться плеча, побажають одужати. І скажуть: «Галю, тримайся!» Та люди зникли.
Порожнім коридором дійшла до холу: нікого. Навіть подружка Оля Корнійчук не вийшла, аби попрощатися.
Що ж Хай так.
Вийшла на вулицю, роззирнулася: поодинокі перехожі байдужо пробігають повз салон краси, піднімають комірці, бовітер. Гуляє собі, шепоче Галі у вухо: «Стоятине вихід! Біжи!»
Біжи!відлунням у Галиній голові.
Не розуміла і не намагалася зрозуміти, чому на автоматі перетнула вулицю, сквер напроти «Белли», повернула у тихий, заповнений старими липами і хрущовками провулок. Зупинилася.
Куди я йду?
Опустилася на лавку біля одного зі старих будинків, роззирнулася: а люди де? Немає?
Не хочу бачити людей,прошепотіла, та раптом із жахом усвідомила: тонайлегше з усього, що наразі є актуальним для неї. У мозок дятлом: ВІЛ, ВІЛ! Задихнулася, і як не намагалася тримати себе в руках, як не навіювала: все буде добре, ясильна, впораюся,відчула: моторошна, липка, як смола, чорна маса безжально і невідворотно починає заповнювати її, наче порожнє відро, не лишаючи ані краплі простору для хоч найменшої думки про надію. Пручалася.