Поки розкладала продукти по полицях, Тьома вже за столомїсть плов прямо з пластикового судочка, хоч Галя того терпіти не може. Вона не бурчить, просто дістає кілька глибоких тарелів, аби перекласти з пластику у фарфор і плов, і млинці, і курку. Вона робить так щоразу, і від того куплена вечеря щоразу прикидається домашньою. Галя закриває на те очі. Галя приймає неогидні компроміси. Та сьогодні їй особливо гостро хочеться відчути домашню атмосферу довіри, любові, підтримки, тож вибирає найгарніші тарелі. «А ще заварю чай»констатує розгублено.
Плани летять шкереберть.
Галя не встигає перекласти до тареля млинці, коли Тьома відривається від плову, дивиться на дружину.
Знаєш, яке повідомлення мені сьогодні надіслали на вайбер?
Галя мала би спитати «яке», та язиксвоє:
Не знаю.
«Йолопе, ти вляпався! У твоєї дружини СНІД!».
Тьома дивиться на Галю, усміхається скептично. Та усмішканаперед продемонстрована логічна відповідь на реакцію Галі, бо дружина ж не змовчить, відреагує на маячню, яку злі козли розсилають усім підряд. Обуриться: «Це вже за межею добра і зла! Тьомо, нащо люди це роблять?!» От у цей момент і стане доречною скептична Тьомина усмішка. Як прояв мудрості і прозорливості: мовляв, мила моя, люди не просто козли! Вонивкрай небезпечні козли!
Галя реагує геть не так, як передбачає Тьома. Мовчить. Дивиться на чоловіка блакитними чистими очима, та за мить вони стають синіми від сліз.
Це правда,шепоче врешті, бо вже не бачить різниці між тими страхами! ВІЛ, СНІД Яка різниця? Однаково моторошно!
Що?!. Ти не жартуєш?! У тебе СНІД?!Тьома одночасно намагається не подавитися пловом, підхопитися зі стільця і якнайдалі відсахнутися від Галі, бо вона стоїть зовсім близько біля столу, рукою дотягнутися можна. Та Тьома Чорнобай не Цезар. Падає на підлогу, зойкає, бризкає пловом з рота, лається.
Дідькоі не зупиняється, відповзає все далі і далі від Галі, як від найогиднішого жаху, і те можна прочитати у Тьоминих очах, бо вони кричать: жах! Найогидніший жах!
Тьомо
СНІД?! Мать твою! Пішла геть! Геть, потворо! Забирайся з мого дому! Негайно! Ти почула? Сволота! Дідько, яка ж сволота! Ти мене заразила? Так? Дідько, а як я теперз кухонної підлоги майбутній психолог плюється пловом і верещить так голосно, що на столі мертві курячі стегенця тремтять разом зі своєю пластиковою труною-судком.
Галю так сильно вражає реакція чоловіка, що дихати, жити, ворухнутисянесила. Камяніє... Із жахом спостерігає за тим, як Тьома задки відповзає до кухонних дверей, підхоплюється, вибігає з кухні. Зі спальні чути брязкіт новенької рожевої Галиної пластикової валізи і Тьомині волання.
Все! Все забирай, мені нічого твого не треба! Труси свої, светри, футболки! Дідько, скільки барахла! Ніяка валіза не вмістить! Сволота! Яка ж ти все-таки сволота, Галю! Я тобі вірив! А ти Може, це ти гроші зі схованки стирила, аби я почувався винуватим?! Раз про СНІД брехала, значить, про все брехала! Сука! Дідько, яка ж ти сука! Тебе вбити мало! Ти розумієш? Тебе вбитимало!
За мить у передпокоїбрязкіт коліщат. Тьома лишає повну валізу біля вхідних дверей, обережно, наче потрапив у кімнату, повну отруйних змій, входить до кухні. З відразою дивиться на Галю.
Я зараз іду до спальні і буду там рівно хвилину. Коли вийду, щоб тебе у моєму домі не було! Валіза з твоїм барахлом у передпокої!
Галя ще не вірить. Дивиться на Тьому розгублено.
Тьомо! Ти ж казав, що не покинеш ніколи Що миодне ціле
Тьома захлинається від обурення, і видно: є що майбутньому психологу відповісти. Не зглянувся! Не розщедрився на слова! Плюнув Галі під ноги, вискочив з кухні. І, може, тому, що плюнув, Галині ноги остаточно підкосилися: опустилася на табуретку без сил і вперше з часу, коли отримала страшну новину, так відчайдушно і гірко розридалася, що і стіни на кухні поспівчували б, якби серце мали. У хвилину не вклалася. І в десять. А коли врешті від сліз лишилася лише спустошена чорна туга, встала і пішла до передпокою, покинувши на кухонному столі і порожній гаманець, і мобільний.
У передпокої біля прочинених дверейновенька рожева пластикова валіза, подарунок Юлії Володимирівни Жадкіної. У кутісумка з кволим Мурчиком і пляшка молока. Вдягнула тепло-жовту куртку, чобітки. На автоматі потягнула валізу і сумку з котом на площадку в підїзді. Озирнулася до квартири, у якій прожила майже три роки, і побачила, як Тьома швидко вискочив зі спальні у передпокій, буцонув ногою по вхідних дверях, аби швидше зачинити їх за Галею: хрясь!
На ДВРЗ, околичному районі Києва, з вікон якого Бровари видно, Оля Корнійчук курила на кухні орендованої малосімейки, хоч робити те було справою вкрай ризикованою, бо хазяйка попередила: відчує запах табакувижене з квартири того ж дня. Зазвичай Оля курила на балкончику, та сьогодні світ перевернувся, старі його сенси категорично втратили вагу, і Оля відчувала просто-таки фізичну потребу бути жорстоко покараною за слабкодухість і боягузство. Хоча б тим, що завтра зранку до квартири навідається хазяйка, потягне носом повітря, почервоніє від гніву і заверещить: «Геть! Геть!»
Так мені й треба! Заслужила!Оля затягнулася, забідкалася, бо й досі гризла і гризла себе за те, що відвела сьогодні погляд, коли ошелешена розгублена Галя виходила з кабінету пані Жадкіної, що не вийшла у хол проводити подругу, сказати їй хоча б «дякую».
Господи, яка ж я тварюка!ледь не розревлася, бо лише завдяки Галі отримала роботу у престижному салоні «Белла».
Вони познайомилися влітку минулого року, коли разом вступали до Європейського університету на спеціальність «екологія». Галя вступила на дистанційне навчання, а Оля пролетіла. Зазбиралася додому, до невеличкого містечка у Харківській області, хоч ой як не хотіла, та Київ здавався Олі величезним холодним монстром, у нутрощах якого немає місця невдасі з провінції. «Маячня! Всі столиці живляться свіжими людьми з провінції, у тому і сила столиць!»заперечила тоді Галя і сказала, що план проти лузерства простий: залишитися у Києві, знайти роботу і дах над головою, працювати і збирати гроші, щоб наступного року вже неодмінно вступити до вишу. А коли дізналася, що Оля закінчила курси за спеціальністю «майстер манікюру», пообіцяла попитати про вакансії у «Беллі»
Де б я була зараз, якби не Галя!Оля закурила нову і вперше за весь цей довгий нервовий день наважилася на дещо більше, ніж душевні гризоти. Дістала мобільний і набрала номер Галі.
Вибачуся! Так і скажу: «Галю, блін, я така дебілка!» Чи ні! Скажу, що перелякалася і розгубилася. І що мені соромнодовгі гудки собі йшли і йшли, Оля все говорила і говорила те, що сказала б Галі, якби та відповіла.
Галя не відповідала, а Олі на душі полегшало. Відрубала дзвінок. «Шкода, що не можу зараз поговорити з Галею,розмірковувала вже поблажливо.Я б хотіла зараз почути її голос. Я би по голосу зрозуміла: вона дуже засмучена чи ще тримається? І якщо Галя була б дуже засмученою, я б знайшла слова, аби підтримати її»
Загасила цигарку і вирішила, що непогано було б провітрити кухню, а то ще хазяйці стукне у голову навідатися І що тоді?
Тільки відчинила вікно, як у коридорі задзеленьчав домофон.
Точно хазяйка!засмутилася вкрай.Дідько, та що ж я за лузерка така!
Зняла слухавку.
Хто?
Олю, це я,почула голос Галі.Відчиниш?
Галю? Галинко, у мене батьки! Тільки-но з поїзда! Приїхали провідати мене!метушливо забелькотіла Оля Корнійчук, зиркнула на годинник: 23.30, притишила голос.І вони вже сплять, не хочу їх тривожити. Я зараз вийду до тебе. Добре?
Оля швидко поклала слухавку на апарат домофона, кинулася було до дверей просто в халаті й домашніх капцях, та повернулася. Дістала з шухляди заощадженнятисяч десять гривнями,взяла з них двісті гривень, поклала до кишені.
Ні, не хочу я відкупитися від Галі,спускалася ліфтом, виправдовувалася сама перед собою.Маю допомогти подрузі. Всі нормальні люди так вчиняють. А що? Не запрошувати ж її до себе? То небезпечно, певно,розмірковувала, хоч і не дрімуча, і не дурна, а тодіяка?.. «Жива!відповіла б.І хочу жити! То гріх?!»
Надвір вийшла вже знервована, думки розхристані. Роззирнулася. Бачить: біля лавки Галя стоїть, у руках сумку тримає, а порядвелика пластикова валіза. Йорданська ти купіль! Оля аж перехрестилася подумки. «Як же влучно я батьків приплела!подумала.Галя ж точно переночувати у мене сподівалася!»
Ішла до Галі, у серце милосердя рікою лилося.
Галинко,із болем, зі співчуттям.Як ти? Я так хотіла з тобою поговорити після тих зборів, та Юлька нас іще довго тримала, а коли ми від неї вийшли, тебе вже не було! І я тобі дзвонила цілий день. А ти не відповідала, і я вже стала хвилюватися. Ти як?
Оля зупинилася у метрі від Галі, щільніше загорнула на грудях халат, бо тремтіла. Та не від холоду. Від тваринного неконтрольованого страху: придушив милосердя, паралізував не тільки волюруки, ноги, думки. Командував: відкараскайся від цієї людини і біжи від неї геть якнайдалі!
Галя побачила Олин страх. Відступила на крок. Поставила сумку на лаву, опустилася поряд. Спустошено дивилася в землю.
Тобі страшно?спитала врешті.
Галю, вибач!Оля схлипнула, і так їй стало себе шкода. От правда! За що їй такі муки совісті? У чому вона винувата? У тому, що Галя десь ВІЛ підхопила?! А Оля при чому?!
Пусте,прошепотіла Галя.
Не кажи так. Я хвилююся за тебе!
Нічого, ми впораємося.
Ми?
У менекіт,Галя трохи відкрила сумку, і Оля Корнійчук побачила немалого котиська з жовтим ошийником: лежав нерухомо, лиш недвижними скляними очима дивився на людей.
Нащо тобі зараз кіт?спитала Оля.
Він теж хворий. Не кидати ж його.
Азмістовно відреагувала Оля. Помовчала, кивнула на валізу.А чому ти з валізою?
Тьома вигнав мене,сказала Галя.
Ти серйозно? Ну це вже От же гад!обурилася Оля.І ти тепер куди? До мами?
Ні! Маму не турбуватиму. Нащо мамі ще за мене переживати?
Шкода, що до мене батьки приїхали,сказала Оля.Якби не вони, ти могла б у мене трохи пожити. А з ниминіяк! Тато спить на кухні, а ми з мамою на одному дивані у кімнатці. А знаєш! У мене в телефоні є адреса одного класного хостелу. Геть недорогого. І умови там пристойні!
Оля заметушилася, дістала мобільний і сама не помітила, як разом із телефоном з кишені випали на землю двісті гривень. Гортала контакти.
Зараз знайду, запишеш
Олю, не треба.
Чому?
Не хочу туди, де люди,сказала Галя, встала з лавки. В одній руцісумка з котом, другою підхопила валізу за ремінчик.Піду
Оля не спитала: а куди? Ніч же! Оля вирішила у фіналі розмови продемонструвати власну щедрість.
Галю, зачекай, я тобі трохи грошей хочу дати, тобі згодяться. І навіть не думай мені відмовлятися! Так усі нормальні люди роблять: допомагають одне одному у гірку годину,взялася шарудіти по кишенях, та крім мобільного і ключів від орендованої малосімейки в них нічого не було. Роздратувалася: та що ж це!
Олю, облиш. Не хвилюйся зайве,сказала Галя. Подибала геть, тільки коліщатка валізи на ямах: стук, стук.
Оля стояла біля лави, дивилася Галі услід. Цікавість прокинулася. «Куди вона?думала.Де нема людей? У монастирях нема. Там тільки ченці і черниці. Невже Галяу монастир? А нащо? Не лікуватися ж! У монастирях хіба лікують тіло? Може, помирати?»
Відігнала чуже жахіття, аби своїм не стало, ще раз обслідувала кишені.
І де я двісті гривень загубила? Ні, я таки лузерка!
Якби ми знали, куди приведуть обрані шляхи, ми би не покладали таких уже великих сподівань на приз у кінцевому пункті призначення. Будь-який результатто фінал, кінець. Куди цікавіший процес, бо процесто все живе, саме життя, любов, а результатпросто смерть.
Галя втомилася вкрай, але не зупинялася, наче рух вів до вирішення всіх її проблем, чи, навпаки, дозволяв сховатися від усіх проблем, чи просто так виснажував, що думати про інше вже несила. Сунула і сунула нічними порожніми вулицями ДВРЗ до лісу, що чорнів уночі суцільним цупким полотном за новенькими багатоповерхівками. З останніх сил тягнула сумку з котом, котила валізу. У головіуривки думок, емоцій, обличчя людей на тлі і в контексті, і без них, широким планом. Юлія «Белла», мама. ВІЛ! Тьома Пальці пече від гарячої кави. ВІЛ! Тьома Тато.
Дарма люди всюди шукають кохання!казав.Краще самим стати коханням.
А в Галіяк?
Тьома Вони перетнулися три роки тому у прозорому ліфті великого торговельного центру на правому березі. Тоненька, як гілочка, тендітна Галя: сині очі сяють, на головікопа неслухняного хвилястого світлого волосся; і Тьомазбуджений, на вигляд козирний у всіх смислах слова.
Красуне, чуєте?!сказав Галі.У мене проблема! Не допоможете її вирішити?
Вам гроші потрібні?спитала Галя.
Я схожий на хлопця, який просить у дівчини гроші?
Вибачте, я не знаю,чесно призналася Галя.
Добре, проїхали,Тьома глянув у Галині сині очі.Як тебе звати?перейшов на «ти».
Галя.
Галю, проблема така. Я тільки-но програв свій новий айфон. В смислі, я його ще не програв, але можу!.. Якщо ти мене не поцілуєш.
Галя усміхнулася приголомшено:
Тут і зараз? У ліфті?
Так, тут і зараз за нами уважно спостерігають. І давай так. Якщо ти мене поцілуєш, я тобі реально щедро віддячу. Наприклад, на завтра замовлю столик в «Егоїсті». Повечеряємо.
Ні, давай так!відповіла Галя.Якщо я тебе поцілую, ти пообіцяєш більше ніколи не виникати у моєму житті.
Тьома завмер. Дивився на Галю, наче відкривав для себе новий дивовижний світ. А може, просто розкладав на чаші терезів здоровий глузд і азарт з ризиками.
А давай!вигукнув азартно.До біса поцілунок! Зустрічаємося завтра о сьомій біля ресторану «Егоїст». Прийдеш, Галю?
Дівчина вухам не повірила.
Зачекай! Ти готовий програти свій новий айфон заради зустрічі зі мною?
Галю, я ніколи не програю!відповів Тьома, обійняв Галю і по-справжньому гаряче поцілував у губи.
Це не рахується,сказав, коли відірвався.Ти не цілувала мене! Я сам тебе поцілував.
За два тижні Галя переїхала до квартири на Березняках, бо Тьома по-панськи щедро запропонував: лишайся, якщо хочеш. Він взагалі намагався весь час перекладати відповідальність за рішення на Галю.
Хочу,мовила тоді Галя, дивуючись власній хоробрості, бо до цього за всі свої двадцять два повні роки мала лише два мелодраматичні епізоди з обіймами, поцілунками і сексом. Першийу школі, коли з місяць зустрічалася з однокласником Костею Ніконенком, і все для них обох було вперше, і так вони від того напружувалися, губилися і нервували, що скоро дозустрічалися і до свого першого розставання. Другим Галиним хлопцем став Алік Ворзель, відомий велосипедист, до речі, який регулярно стригся у «Беллі». Він став і першим її мужчиною, і саме це тримало Галю біля спортсмена: наче раз віддаласято до скону. Та скоро дізналася про скандали, які Алік влаштовує дружині і дітям. Здивувалася: так він одружений? «І що з того?!»казала тоді Галі Оля Корнійчук і дуже радила триматися за перспективного велосипедиста, як за останню надію. Та Галя відчула надзвичайну легкість після того, як відкараскалася від Аліка. А коли зустріла Тьому, ошелешено усвідомила: всі попередні стосунки були невдалими пробами пера перед написанням її першого справжнього любовного роману. Він лягав на життєве полотно яскравими емоціями, бо попервах Тьома розпушив павиний хвіст і просто-таки засліпив Галю азартною щедрістю: усе тобі, дівчинко! Та скоро гроші, які Тьомина мати регулярно надсилала йому з Італії, закінчилися, а програші у казино стали хронічними. Отут і настала черга Галі мовити: усе для тебе Тьома оцінив. А Галя все жила тим першим дивовижним враженням, коли хлопець заради зустрічі з нею віддав новий айфон. Коли ж за рік Тьома несподівано для Галі став на одне коліно і запропонував поженитися, остаточно повірила: цедоля, а вони з Тьомоюдві половинки одного цілого.
Спомини відібрали останні сили. Зупинилася на порожній вулиці біля зачиненого відділення банку обіч проїжджої частини. Кинула ремінець валізи, обережно поставила сумку з котом на землю. Відкрила її, погладила тваринку по спині.
Будеш молоко, Мурчику?
Кіт жалібно нявкнув. Галя прискорилася, заметушилася: налила молоко собі в долоню, піднесла її до котячої морди.
Прошу, не вередуй! Попий молока
Насторожено спостерігала за тим, як кіт кілька разів мляво торкнувся язиком Галиної долоні, наче зробив це, виключно аби віддячити людині за турботу. Знову жалібно нявкнув. Галя захвилювалася. Обережно дістала кота з сумки, всілася на бордюр, поклала Мурчика собі на коліна. Гладила мяку спинку. «Тебе до ветеринара треба, братику, бо, здається, у тебе не тільки лапка зламана. Певно, ще є якісь пошкодження внутрішніх органів, бо інакше би не лежав пластом,бідкалася.І то не біда, що у мене грошей немає. І без грошей допоможуть, коли побачать, як тобі погано. Біда в тому, що ніч, що я десь на околиці і не знаю, чи є тут ветеринарна клініка»