5
У понеділок Денні спав до одинадцятої години.
Лише подивіться на нашого сонька! сказала Еббі, коли він врешті-решт спустився вниз.
О котрій ти заснув?
Денні сів за стіл і взяв упаковку пластівців.
Десь о пів на другу чи о другій ночі, відказав він.
А, тоді все ясно.
Усе через ці думки, що постійно кишать у моїй голові вночі. Терпіти їх не можу, тому лежу і чекаю, поки прийде сон.
Твій тато завжди читає газету у таких випадках, відповіла сину Еббі.
Денні промовчав. Вітшенки розходилися у думці, чим краще займатись у часи безсоння, тому вони давно вирішили уникати суперечок із цього приводу.
Після сніданку, щоб надолужити згаяний час, Денні взявся до роботи: прибрав увесь перший поверх, змастив петлі на воротах у задньому дворі, а також полагодив саму огорожу. Він навіть пропустив обід, вичищаючи мангал, а потім узяв у Еббі машину і поїхав за продуктами до Едді, де купив стейки на вечерю. Еббі сказала йому записати мясо на свій рахунок, і він не сперечався.
Будинок непомітно розділився між двома жінками Норою та Еббі. Нора зайняла кухню, де готувала їжу і займалася власними дітьми, Еббі здебільшого відпочивала у своїй спальні або читала у вітальні. Обидві жінки поводилися дуже чемно, але було помітно, що вони намагаються уникати одна одну. Єдина розмова за весь день між ними виникла тоді, коли Денні поїхав до магазину. Нора саме несла на руках Сема спати, коли зустріла на сходах Еббі із кипою газет.
О, мамо Вітшенк, вам допомогти? запитала невістка.
Що ти, ні, дякую, люба, як завжди чемно відповіла Еббі. Я вирішила, поки Денні немає, треба звільнити шафу у його кімнаті, хоча уявлення не маю, куди все це покласти.
Може, поскладати у коробки і поставити у задній частині його комірчини?
О, ні, не думаю, що це гарна ідея.
Я бачила кілька коробок у підвалі біля пральної машини.
Ні-ні, впевнено повторила Еббі, а потім голосно зітхнула, просто я не можу залишити свої речі там, де Денні може їх дістати, розумієш?
Так, відповіла Нора. Вона сильніше обхопила Сема, але нагору не йшла.
Я знаю, що це вигадки, однак там мої вірші, особистий щоденник, певні міркування, які я записувала, тому мені буде незручно, якщо хтось їх прочитає.
Звісно, відповіла Нора.
Тому я вирішила, що спущу все вниз на веранду і переберу, може, щось повикидаю. А потім хочу попросити у Реда виділити мені одну із його шухляд.
Буду рада допомогти знести вниз усе, що залишилося, сказала Нора.
Ні, дякую, це вже все.
Розмова була закінчена жінки розійшлися.
На вечерю Денні приготував стейки на грилі, а Нора зробила суккоташ (страва з кукурудзи, квасолі та перцю).
Суккоташ сподобався дорослим, однак діти до такого не звикли. Тому Нора, ще не повечерявши сама, встала з-за столу, щоб приготувати окрему страву для хлопців, які відмовилися від такої вечері.
Вона без заперечень пішла на кухню і почала готувати макарони з сиром.
Еббі звернулася до хлопців.
Ваша бідна мати не може навіть спокійно повечеряти. Через вас вона сама не поїла і пішла готувати для вас щось особливе!
Це був ще один спосіб нагадати, що її діти їли все, що ставили перед ними на стіл. Але хлопці вже це чули сто разів, тому незворушно подивилися на бабусю і нічого не відповіли. Здавалося, один лише Ред зрозумів, що вона мала на увазі.
Що ти, люба, сказав він. Зараз інші часи, усе змінилося.
Так, я знаю!
Хлопці провели піввечора у сусідському басейні разом із Норою, тому зараз сиділи з червоними обличчями, прилизаним волоссям та опухлими очима. Малий Семмі засинав над тарілкою: він пропустив обідній сон.
Усі сьогодні йдуть спати раніше, сказав дітям Стім.
А можна перед сном пограти з дядьком Денні у квача? запитав Піт.
Стім подивився на Денні.
Я не проти, сказав Денні.
Ура!
Як справи на роботі? запитала Еббі чоловіка.
Ох, просто жах, прийшла така краля, почала
Вибач, перебила Еббі і швидко встала з-за столу, Норо, будь ласка, сядь нормально поїж! Давай я зварю макарони.
Ред закотив очі, а потім, поки Еббі не бачить, потягнувся за маслом і кинув собі у тарілку великий шматок.
Я зрозумів, що з цією мадам будуть проблеми, щойно вона зайшла зі своєю товстенною папкою, сказав Стім батьку.
Тут не так, там не так, погодився Ред. Самі лише бурчання.
Нора і Еббі принесли з кухні підливу і ложку.
Дуже смачно, Норо, сказав Ред невістці.
Дякую.
Нора поклала дітям на тарілки макарони. Еббі сіла на стілець та протягнула руку за серветкою.
То що ти розповідав? запитала вона Реда.
Що, вибач?
Ти розповідав про свою роботу?!
Я вже й забув, ображено відповів Ред.
Він саме розповідав про міс Брюс, відповів Стім замість батька, жінку, яка вирішила зробити ремонт у кухні.
Я кілька разів попередив її про розчин, голосно заговорив Ред. Я сказав їй: «Мадам, не забувайте: уретановий розчин додає два дні роботи. А прибирання згодом просто лайно».
Одразу після цієї фрази Ред помітив сигнали Нори щодо різких висловів.
Вибачте, сказав він. Прибирання пекельна праця. Я мав на увазі жахливу працю. Я ж їй казав, Стіме?
Так, батьку.
І що вона зробила? Спочатку вибрала складний варіант, а потім почала влаштовувати істерики, буцімто робота йде дуже повільно.
На мить він задумався над своїми словами, розмірковуючи, чи сподобаються його останні вислови невістці.
Уявлення не маю, як ви можете працювати з такими людьми, втрутився Денні.
А, такі клієнти це неминуче, відповів Ред.
Я б із такими не працював, сказав Денні.
Ти можливо б і не працював, сказав йому Ред, але ми не можемо собі такого дозволити. Половина хлопців сиділи без роботи аж до середини квітня. Це, по-твоєму, нормально? Ми зараз беремося за будь-яку роботу.
Але це ти щойно жалівся, відповів Денні.
Я просто розповідав про роботу. Але що ти про це знаєш?
Денні нічого не відповів, він потягнувся за ще одним стейком і розрізав його на маленькі шматочки.
Що ж! голосно сказала Еббі. Я навіть не памятаю, коли ми востаннє їли так смачно! Дякую, Норо.
Так, дуже смачно, люба, сказав Стім дружині.
Стейки готував Денні, чемно відказала Нора.
Однак сам Денні промовчав.
А тепер ми можемо пограти трохи у квача? запитав Том дядька.
Почекай, поки він закінчить вечеряти, втрутився Стім.
Ні, я вже все, сказав Денні. Дякую, Норо.
І він встав з-за столу, хоча на тарілці ще залишилася велика порція мяса і він майже не торкнувся страви Нори.
У вівторок Денні спав майже до полудня. У той день він помив підлогу у всіх вбиральнях і на кухні, прибрав на подвірї, витер меблі, підкрутив балясину на перилах, що трохи розхиталася, відремонтував застібку на материному намисті, замінив батарейку у детекторі диму. А пізніше ввечері, коли Нора і діти пішли до басейну, він приготував вегетаріанську лазанью. Однак повернувшись, Нора зауважила, що приготувала на вечерю гамбургери і кукурудзу. Денні відповів, що вони можуть зїсти її страву наступного разу.
Або твою лазанью ми зїмо наступного разу, сказала Нора, оскільки гамбургери і кукурудзу потрібно їсти свіжими.
От же ж ви двоє, втрутилась Еббі. Ніхто з вас не повинен готувати, я сама можу все приготувати.
Мою лазанью також потрібно їсти свіжою, відповів Денні. Послухай, Норо, я намагаюся тобі допомогти та чимось себе зайняти, мені тут особливо немає чого робити.
На це є причина, зазначила Еббі, надто багато людей намагається мені допомогти.
Однак за суперечкою вони навіть не почули зауважень Еббі. З таким успіхом вона могла бути комаром, що дзижчить над вухом; обоє були настільки зайняті, відстоюючи власну позицію, що не помічали нічого навколо.
На вечерю подали кукурудзу і гамбургери.
Ти ніколи не думав, що одружився зі своєю мамою? спитав під час обіду Денні Стіма.
Одружився з мамою? спитав Стім. Якою мамою?
Вони обоє вдають, що такі поступливі, а насправді ти бачиш Денні замовк.
Денні відкинувся на спинку стільця і пильно подивився на Стіма.
Нора безтурботно продовжувала мастити маслом кукурудзу.
Нора дуже поступлива. Хотів би я дізнатися, скільки ще жінок погодилися б отак спакувати речі та поїхати з власного дому, як це зробила вона.
Тут знову з наріканнями втрутилась Еббі:
Чекайте! Але ми не просили вас цього робити, ми нікого з вас не просили!
Мамо, звичайно ж ні. Ми самі зголосилися, і ми хотіли це зробити, зважаючи на те, чим вам завдячує Стім, відповіла Нора.
Завдячує? здивовано перепитала Еббі і замовкла.
Ред помітив незрозумілу ситуацію й утрутився:
Що? Що тут коїться? він глянув на дружину, але та махнула рукою і розмову було припинено.
У середу Денні встав о пів на одинадцяту. Він почав звикати до нормального графіка сну. Того дня він пропилотяжив усі кімнати, завантажив прання, яке Нора склала докупи, не сортуючи, де чий одяг, замінив ґудзик на одній із сорочок Еббі, залишивши у її шухлядці шпульку ниток разом із вязальним гачком. Після цього пограв із хлопцями у «Шалену вісімку» (настільна дитяча гра).
Коли Еббі зібралася їхати на заняття з гончарства, Денні запропонував відвезти її на машині, однак жінка зауважила, що завжди їздить із пані Баскомб.
Ну дивися, відповів він. Я все одно сиджу тут склавши руки, я міг би бути корисним.
Любий, із тебе багато користі, відповіла Еббі, але ми з пані Баскомб завжди їздимо разом. Дякую, що запропонував.
Тоді я можу позичити у тебе компютер? спитав Денні.
Мій компютер? у голосі Еббі відчувалася паніка.
Я хочу зайти в інтернет.
Добре, але якщо ти не читатимеш мою пошту чи ще щось.
Мамо, звісно не буду, за кого ти мене маєш?
Це не дуже переконало Еббі.
Я просто хочу звязатися зі світом, тут я почуваюся ізольованим, сказав Денні.
Денні, любий, що я тобі казала? Тобі зовсім не обовязково тут бути!
Це ж треба, який теплий прийом.
Любий, не треба, ти чудово розумієш, що саме я маю на увазі. Я не стара жінка, мене не потрібно переводити через дорогу.
Та невже?! запитав Денні.
У той вечір Еббі сама собі наврочила, адже у неї стався один із її пробілів. Еббі пообіцяла, що повернеться після своїх занять о четвертій годині, тому до пятої вони ще не хвилювалися. Ред і Стім на той час уже були вдома, і тоді Ред поцікавився:
Тобі не здається, що мати вже мала б бути вдома о цій годині? Хай навіть вона забалакалася зі своєю подругою?
У вас є номер місіс Баскомб? спитав Денні.
Він записаний на швидкому наборі. Можливо, хтось із вас зателефонує, бо я щось не дуже останнім часом дружу з телефонами, сказав Ред.
Усі перевели погляд на Нору.
Я зателефоную, відповіла вона.
Жінка вийшла на веранду, Ред пішов за нею, а хлопці залишились у вітальні.
Добридень, місіс Баскомб, почала Нора. Це Нора, невістка Еббі Вітшенк. Вона зараз з вами?
Після довгої паузи Нора відповіла:
Добре, я розумію, дякую вам! Так, впевнена, що скоро, до побачення.
Вона поклала слухавку і переказала:
Вони повернулися ще годину тому, і Еббі теж одразу пішла додому.
Та щоб йому, сказав Ред. Я їй тисячу разів казав, щоб подруга завозила її під самі двері. Трясця, мабуть, вона десь там блукає у їхньому районі.
Стім і Денні подивились один на одного. До будинку материної подруги один квартал. Обох вразило те, що вона не може пройти таку маленьку відстань.
Може, вона зайшла дорогою до якоїсь іншої подруги, припустила Нора.
Норо, відказав Ред, люди у цьому кварталі так просто одне до одного не заходять.
Я цього не знала, відповіла невістка.
Вони повернулися до вітальні, де Стім і Денні зібралися йти на пошуки.
Отже, Стіме, ти підеш вулицею Боутон до будинку місіс Баскомб, а я піду у протилежний бік, якщо якимось чином мама пройшла свій будинок.
Я теж піду, відповів Ред.
Добре.
Троє чоловіків пішли на пошуки. Нора вийшла на ґанок та схвильовано дивилася їм услід.
Стім пішов до будинку подруги, а Ред із Денні у протилежний бік. Вони не пройшли і трьох будинків, як почули голос Стіма: «Я знайшов її». Чи то пак Денні почув, адже Ред продовжував іти далі, коли Денні смикнув його за рукав і повідомив: «Стім знайшов її».
Га? знову Ред.
Тату, Стім знайшов маму.
Вони повернулися і побачили Еббі, яка сиділа на бруківці біля будинку Лінкольнів із маленьким гончарним виробом на колінах. Вона мала нормальний вигляд, однак встати навіть не намагалася.
Мені дуже шкода, почала Еббі. Я навіть не можу пояснити, що сталося. Я сиджу тут, і це останнє, що я памятаю. Я тут сиджу і не можу зрозуміти, я кудись іду чи повертаюся. Не можу сказати. Це було так незвичайно.
Але ж у тебе у руках будиночок із глини, сказав Стім, показуючи на виріб.
Що у мене?
Вона подивилася на невеликий гарненький глиняний будинок, який тримала у руках. Стіни були пофарбовані у яскраво-жовтий колір, а дах у червоний. Переплетені зелені вусики, що звисали з кінця даху, нагадували гілку з листям.
Так глиняний будиночок, нерішуче промовила Еббі.
Тож ти, очевидно, поверталася? Йшла додому після свого заняття?
Точно, сказала Еббі. Вона взяла будиночок в обидві руки і простягнула їм:
Це, мабуть, моя найкраща робота, гляньте!
Дуже гарно, люба, сказав Ред.
Усі троє чоловіків дружно і радісно закивали, як батьки, яким дитина принесла із дитсадка свій витвір.
Будинок на вулиці Боутон побудований так, що вгорі на сходах, за перилами, можна слухати, про що говорять у вітальні внизу. Діти (та іноді і сам Ред) часто робили так коли хтось дзвонив у двері, ховалися нагорі, слухали, чи це не ще одна подруга Еббі.
Однак Меррік, сестра Реда, звісно про це знала, адже сама виросла у цьому будинку. Тож коли у четвер їй відкрила двері Еббі, вона відразу гукнула:
Хто там? Я знаю, що нагорі хтось є.
Після паузи вийшов Денні.
Привіт, тітко Меррік, сказав він.
Денні? Що ти робиш вдома? Привіт, Редкліфе, додала вона, побачивши Реда, який ішов їй назустріч. Його волосся стирчало в усі сторони після душу, який він завжди приймав після роботи.
Привіт, відказав він.
Дуже приємно бачити тебе тут, Меррік, заходь, сказала Еббі, поцілувала її у щоку, перехилившись через картонну коробку, яку та тримала у руках.
Еббі, байдуже привіталася Меррік. Привіт, красуне, звернулася вона до собаки Гейді, яка теж підійшла. Меррік завжди була більш привітна до собак, ніж до людей.
Що це за миле створіння? спитала вона в Еббі.
Це Гейді.
О, не кажи мені, що Бренда померла?
Ні відповіла Еббі.
Як поживаєш, Гейді? сказала Меррік і, поставивши коробку, почала чухати собаку.
Хоча Меррік і тримала в руках коробку, вигляд вона мала напрочуд елегантний: коротка стрижка (як у хлопчика), худе обличчя з різкими рисами, одягнена у вузькі білі штани та азіатську туніку.
Ми збираємося у круїз, сказала вона Еббі, а потім у наш будинок у Флориді, тому я привезла вам залишки їжі зі свого холодильника.
Гм відповіла Еббі. Меррік завжди підсовувала їй залишки їжі. Вона не любила їх викидати.
Що ж, занось, сказала Еббі і провела Меррік на кухню. Ред та Денні повільно йшли за ними, намагаючись триматися якомога далі.
І на довго ти тут? спитала Меррік свого племінника Денні.
Я приїхав допомогти, відповів той.
Це було не те, що вона хотіла почути, і поки тітка не закидала його запитаннями, втрутилась Еббі.
То як твої справи, Меррік? Ми не бачили тебе все літо!
Ти ж знаєш, я ненавиджу приїздити сюди у спеку. Це дикість жити без кондиціонерів у наш час. Вона поставила коробку на стіл. О і Норма тут, сказала Меррік.
Нора навіть не повернулась у її сторону.
Нора, виправила вона.
То і Стім теж тут? запитала Меррік у Еббі. Стім і Денні одночасно?
Чудово, правда? весело відказала Еббі.
Так, дива та й годі.