Потім, вів далі незворушний Ланґлебе, він розрізає їй живіт. Хапає нутрощі руками й витягує з тіла. У менютельбухи й
Ми зрозуміли.
Як він розрізає живіт? запитала Жанна. Якою зброєю?
Чимось примітивним. Я ще чекаю на результати розтину першої жертви. На мою думку, там будуть залишки металу або каменю. Але все це ніби з печерної доби.
А потім? Що він робить?
Спускає тіло. Ховає мотузки, гачки. Починає бенкет. Ви бачили, що з ділянкою паху? Думаю, спершу він поїдає цю частину.
Чому спершу? озвався Тен.
Інтуїція. В кожному разі, цю частину він жере сирою. Негайно. Тимчасом як усе інше запікає. Є якийсь нагальний звязок між убивцею й жіночою маткою.
Жанна переконувалась у своїй гіпотезі. Може, вбивцяжінка?
Тоді він вириває всі чотири кінцівки. Тут варто сказати, що ваш клієнт наділений просто-таки богатирською силою. Як на мене, він ламає суглоби й викручує руку або ногу, поки не порвуться звязки.
Ні, не жінка
Урешті-решт він розводить вогонь і запікає на ньому вибрані шматочки. Руки, ноги й деякі органи. Я ще не встиг тут усе порахувати, але у випадку з першою жертвою він умяв печінку, нирки і, звичайно, серце. Серцеце головне.
Тен провів рукою по лицю. Він досі тримав свій портфель. Секретарка біля нього не ворушилася. Ніби соляна статуя. Влада, яку втілювали ці двоє, здавалася застарілою, сміховинною.
Він точно людоїд? запитав суддя. Я маю на увазі, він не міг забрати з собою деякі шматки з іншою метою?
Ні. Після першого вбивства я мав можливість вивчити рештки бенкету. На кістках були специфічні подряпини. Сліди розчленування. Інші кістки він поламав, щоб дістати кістковий мозок. Достоту так, як робили наші доісторичні предки. Також є специфічне пошкодження на маківці. Убивця розбиває черепну коробку, щоб висмоктати мізки. Я не спеціаліст, але, здається, це ще одна техніка кроманьйонців.
Жанна заговорила: лише чіпляючись за власні запитання, можна було не втратити ґрунт під ногами:
А лій?
Так він присвічує собі палить сало.
Нам казали про «тваринний жир». Про яку тварину йдеться?
Хто вам таке сказав?
Втрутився капітан поліцейської бригади:
Так мені сказали експерти-криміналісти.
Вони помилилися. Аналізи зразків із першого місця злочину свідчать, що йдеться про людський жир. Убивця користується всім готовим. Він вирізає частини пахвини або черева й використовує їх як свічки повільного згорання.
Якщо він уже розвів вогонь для своєї трапези, сказала Жанна, навіщо йому тоді свічки?
Для письма.
Ланґлебе взявся за прожектор і повернув його до однієї зі стін. Та була вкрита символами. Вертикальними рисками, які ускладнювалися з кожним рядком. Ряди дерев, кожне з яких мало інший рисунок гілок. Ще в них можна було розпізнати стилізовані людські постаті. Або літери з якогось примітивного алфавіту.
Відступивши, Жанна усвідомила ще одну паралель, повязану з діяльністю самої лабораторії Павуа. Ці покручені риски могли також позначати пари хромосом, якими їх зображають на каріотипі.
Про ці штуки вам розкажуть криміналісти, прокоментував Ланґлебе. Наскільки я знаю, їх намалювали неабиякою сумішшю. Кров, слина, екскременти. І вохра. Одним словом, суцільна органіка.
Вохра: Тен уже згадував про це в ресторані, говорячи про перше вбивство. Жанна попросила більше подробиць про цей матеріал. Ланґлебе відмахнувся від запитаннямовляв, чекаємо детальніших результатів, а тоді підсумував:
Ми й близько не розуміємо, що це все значить. Я б навіть додав, що так все й задумано. Це фармакон, згідно з Рене Жираром.
Не заводь свою шарманку, сказав Тен напівжартома.
Судмедексперт усміхнувся. Його широке й масивне обличчя зі світлими очима випромінювало особливу ауру.
«Процес жертвоприношення передбачає певну міру незнання. Віряни не знають і не повинні знати, яку роль відіграє насильство»
Тен розтулив рота, збираючись вилаятись, але Жанна поклала руку йому на плече. Ланґлебе вже задкував, поклавши руки до кишень. У своєму поло, вичовганих джинсах, мокасинах він був схожий на яхтсмена, який зібрався поплавати на своєму вітрильнику.
Па-па, дорогенькі. Сьогодні отримаєте мій звіт про першу жертву. З другою постараюсь упоратися швидше.
Ланґлебе відкланявся й попрямував до сходів. Тен сплюнув:
От гівнюк
Рене Жирарце антрополог, пояснила Жанна. Він написав дуже відому книжку, «Насильство і священне».
Он як? реготнув Тен.
Тоді гукнув, ні до кого конкретно не звертаючись і вказуючи на тіло:
Це можна забирати чи як?
Люди довкола заметушилися. Жанна вела далі:
У цій книжці він пояснює, як первісні суспільства регулювали насильство в клані за допомогою жертвоприношень. Це був ніби клапан, що дозволяв випустити агресію, зменшити напруження. Проливалася крові пристрасті влягалися.
А «фарма-щось-там»це що?
Тіло запихали в пластиковий мішок.
«Фармакон» у перекладі з грецької означає речовину, яка є отрутою і водночас ліками. Згідно з Жираром, у стародавніх народів цю роль відігравало насильство. Лікувати насильство насильством Хтозна. Можливо, вбивця хоче врятувати наше суспільство від хаосу.
Дурня. Якийсь псих грається в канібала, а в нас немає ні найменшої зачіпки. Ось такі справи.
Привіт. Можна вам дещо показати?
Поруч із ними стояв чоловік у білому комбінезоні. Він із шурхотом зняв капюшон. Алі Мессауд, керівник ЕКСекспертно-криміналістичної служби. Вони привіталися жестом: усі були між собою знайомі.
Мессауд повів їх до того місця, де лежало тіло, а тепер залишилися контури з липкої стрічки.
Погляньте туди.
Довкола силуету купчилися чорні сліди. Жанна вже помітила їх раніше, але подумала, що то криваві плями. Зблизька виявилося, що то фрагменти відбитків. Вигнуті, посічені, загадкові форми.
Відбитки ніг, підтвердив Мессауд. Точніше кажучи, босих ніг. На мою думку, вбивця роздягається догола й тупцяє довкола жертви.
Тен уже згадував цю деталь. Жанна уявила собі голого чоловіка, що схиляється над жертвою й починає її пожирати. Хижак.
Тут не тільки сліди ніг. Руки теж. Убивця ходить на чотирьох кінцівках. Просто жесть.
Відбитки здаються досить невеликими, зауважила Жанна. Вони можуть належати жінці?
Ні. Не думаю. Але точну відповідь дасть аналіз ДНК. Пальці зігнуті. Вбивця спирається на підлогу стиснутими кулаками. І я помітив іще дещо. Якщо порівняти розташування відбитків долонь і ступень, можна побачити, що він переміщується, розвертаючи долоні всередину.
Страждає на фізичне каліцтво? запитав Тен.
Можливо. Або ж імітує деякі види мавп. Важко сказати напевне.
Жанна продовжила розвивати свою думку:
Можеш за цими відбитками описати статуру вбивці?
Більш-менш. Чувак носить 40-й розмір, але руки в нього маленькі. Судячи з того, що він зробив із тілом, це має бути якийсь здоровило. Але водночас сила відбитків натякає на невелику вагу.
Тен кивнув на моторошні знаки, що виднілися на стінах.
А це? запитав він Райшенбаха. Ти доручив комусь це вивчити?
Кільком спеціалістам, відповів Мессауд. Антропологу. Археологу. Криптологу. Поки що ми не отримали результатів.
Підійшов капітан територіальної бригади. Він постукав по своєму наручному годиннику й звернувся, знову-таки, до Тена:
Можемо підніматися, пане суддя? Директор лабораторії чекає на нас у своєму кабінеті.
11
Шановні, чим я можу вам допомогти?
Жанна з Теном перезирнулися. За таких обставин запитання здавалося не дуже доречним. Бернар Павуа був велетом, непорушним, наче мармурова статуя. Зростом близько метра девяноста, вагою під сто двадцять кіло, він сидів за своїм письмовим столом, підпираючи плечима шибу вікна. Добре за пятдесят, квадратне обличчя, шевелюра з тугими кучерями, колись білява, тепер сива, й окуляри в роговій оправі. Його обличчя було спокійне, але золотисто-карі очі за скельцями нагадували крижинки на дні склянки віскі. Пика on the rocks.
Ну, чекаю на ваші запитання.
Двоє суддів, флік і секретарка сиділи навпроти масивного столу.
Тен, закинувши ногу на ногу, сказав таким самим тоном:
Розкажіть нам про жертву.
Павуа пустився в класичні дифірамби. «Незрівнянна співробітниця. Чарівна жінка. Ніхто не міг бажати їй зла». І так далі. Неможливо було зрозуміти, чи він справді вірив хоч в одне слово зі своєї стереотипної промови. Жанна не вслухалася. Вона розбиралась у своїх відчуттях, досі осліплена сяйвом лабораторії.
Вийшовши з пітьми парковки, вони проминули приміщення бездоганної чистоти. Стерильні лабораторії. Герметизовані кімнати. Кабінети, розділені скляними перегородками. Дорогою вони перестріли десятки спеціалісток у білих халатах. Справжній промисловий вулик. «Двадцять тисяч амніоцентезів на рік», уточнила заступниця директора, яка їх супроводжувала.
Але найбільше Жанну схвилювала саме ця спеціалізація. У пробірках, у центрифугах, у витяжних шафахвсюди була амніотична рідина. Води родючості. Народження. Невинності Після того, що вони бачили в підземеллі, це було ніби потрапити з пекла в рай. Перейти від смерті до життя.
Двоє суддів на одну справу, зауважив Павуа, це не дуже поширена практика, ні? Нове розпорядження Саркозі?
Жанна Коровська тут у ролі консультантки, сказав Тен, анітрохи не збентежений.
Консультантки з чого?
Жанна заговорила, проігнорувавши запитання:
Яку саме посаду обіймала Неллі Баржак? Лаборантка?
Павуа насупив брови. У нього було друге підборіддя, справжній пеліканячий міхур, який надавав йому ще незворушнішого вигляду.
Ні-ні. Це була блискуча цитогенетикиня. Надзвичайно талановита.
Вона встановлювала каріотипи?
Не тільки. Вечорами вона також працювала над програмою з молекулярної генетики.
А в чому різниця?
Цитогенетики працюють із клітинами. Молекулярні генетики вивчають ще меншу ланкумолекули ДНК.
Побачивши вираз обличчя співрозмовників, директор зітхнув і розщедрився на пояснення:
У кожній клітині є хромосоми. Це нитки, такі собі спіралі, складені з генів. Молекулярна генетика займається цими послідовностями. Це незрівнянно менші масштаби.
У вас є обладнання для таких досліджень?
Так, на третьому поверсі, але це не наша спеціалізація. Наша повсякденна роботаце каріотипи. Пошуки аномалій у парах хромосом.
Ви говорили про якусь програму, вела далі Жанна. Над чим саме працювала Неллі? Я маю на увазі, вечорами?
Вона дописувала докторську дисертацію про генетичну спадщину народів Латинської Америки. Їй звідусіль надсилали зразки крові. Вона їх класифікувала. Порівнювала. Я не дуже добре знаю, що вона там хімічила. Вона не сильно про це розводилася. Це була поступка з нашого боку: ми дозволили їй використовувати наше обладнання для особистих досліджень.
Павуа нахилився вперед. Ніби Будда, що хитається на своєму постаменті.
До чого ці запитання? Як це повязано з тим, що сталося?
Ми не виключаємо звязку між її роботою і мотивом убивства, заявив Тен.
Це жарт?
Суддя відповів, очевидно, щоб підштовхнути директора до співпраці:
Ми вже розслідуємо вбивство такого ж типу. Жертвамедсестра, що працювала в центрі для дітей із вадами розвитку. Між хворобами, які лікують у тому закладі, та діяльністю вашої лабораторії може існувати звязок.
Що то за вади? На що страждають ці діти?
Тен зиркнув на Райшенбаха: запитання Павуа його вкурвило.
Ми нічого про це не знаємо, зізнався він. Принаймні поки що. Розкажіть краще, які проблеми ви можете виявити за допомогою каріотипів.
Здебільшого синдром Даунатрисомію 21. Його називають так через те, що це відхилення стосується пари хромосом під номером 21. Ми також виявляємо інші аномалії, наприклад трисомію 13, яка викликає психомоторну загальмованість і фізичні вади. Або ж так звану «делецію». Відсутність певних ділянок хромосом. Така нестача призводить до важких наслідків для розвитку дитини.
Ці аномалії рідкісні?
Залежно від того, що ви називаєте «рідкісним». У нас вони трапляються щодня. Або майже.
Вони можуть викликати незвичайні форми божевілля?
Я не розумію вашого запитання.
Ви говорили про трисомію. Аналіз каріотипу може виявити такі хвороби, як, наприклад, шизофренія?
Ні. Навіть якщо припустити, що такі патології мають генетичне походження, потрібно було б ідентифікувати відповідний ген і працювати з ДНК. Ми не такі професіонали. Чого ви дошукуєтесь? Страшно навіть подумати: ви вважаєте, що вбивцяякийсь псих, чию генетичну аномалію виявили тут колись давно?
Є й інша можливістьбатьки. Які могли б мати на вас зуб.
Чому ж?
Через хибний результат. Через дитину, яка народилася з відхиленнями.
Це безглуздя, відрізав Павуа.
Якби ви знали, які мотиви трапляються в нашій роботі.
Я маю на увазі, це справді безглуздо. Якщо в каріотипі видно аномалію, це ще не привід вважати нас відповідальними за цю проблему. А головне, такі аналізи робляться якраз для того, щоб уникнути народження дитини з вадами. Амніоцентез роблять у визначений час, щоб мати можливість перервати вагітність.
А якщо ви припустилися помилки? Не помітили проблеми і дитина народилася неповноцінною?
Павуа виглядав пригніченим. Утім, на його обличчі блукала неясна усмішка.
Ні, просто відповів він. Наші результати достовірні на 100 %.
Тут ніколи не плутали пробірки? Не глючили компютери?
Ви не уявляєте собі, у яких умовах ми працюємо. Ми дотримуємося вкрай суворих заходів безпеки. За нами постійно стежать експерти від уряду. Я ніколи не чув про помилки в нашій справі. Ні тут. Ні в інших лабораторіях по всьому світу.
Бернар Павуа виголосив свою промову спокійно. Здавалося, ніщо й ніхто не може його зачепити. Цей чоловік і справді був крижаною брилою.
Тен, мабуть, дивувався не менше за Жанну.
Схоже, вас не надто засмучує загибель Неллі Баржак. Ви навіть не здивовані неймовірними обставинами її смерті.
Моя філософіяприймати світ таким, яким він є. Як на мене, неможливо щодня читати газети, бачити потік насильства, характерний для наших суспільств, і водночас не припускати, що це саме насильство може постукати в мої двері.
Суддя роздратовано розвів руками.
Але де ваше співчуття? Вас не шокує спосіб, у який убили Неллі? Такою молодою? Або тортури й калічення, яким її піддали?
Неллі померла в цій формі. Але її душа мандрує далі.
Ви ви вірите в реінкарнацію? запитала Жанна, приголомшена.
Я буддист. Я вірю в ланцюжок тіл і в унікальність душі. Що ж до моїх емоцій, ліпше сказати вам одразу: Неллі була моєю коханкою. Ми вже рік мали романтичні стосунки. Але те, що я відчуваю в даний момент, стосується тільки мене. Я не збираюся набридати вам цим.
Запала мовчанка. Жанна, Тен, Райшенбах і секретарка зіщулилися. Нечасто натрапиш на такого свідка.
А якщо ви хочете поговорити про моє алібі, повів далі науковець, так само зверхньо, то в мене його нема. Я чекав Неллі в себе вдома. Сам. Вона попередила, що працюватиме допізна.
У неї була якась інша зустріч?
Вона мені нічого не сказала.
Вас не стурбувало, що вона не прийшла?
Інколи вона працювала до світанку. Її дослідження були важливіші за мене, розумієте? Це одна з причин, чому я любив її і захоплювався нею.
Жанна на кілька секунд утупилася в чоловіка. Вона зрозуміла його справжню сутність. Його спокійний вигляд свідчив про неабияку силу духу. Смерть Неллі не залишила його байдужим. Навпаки. Спогад про неї відбився в його памяті. Ніби епітафія на мармурі. З внутрішнього боку.
Тен скочив на ноги, ніби пружина.
Дякую вам, докторе. Попрошу вас за кілька днів заїхати до мене у СВІ Нантерра.
Ви хочете ще раз мене допитати?
Ні. Треба буде лише підписати свідчення. Тим часом капітан Райшенбах дещо перевірить.
На кшталт відсутності в мене алібі?
Наприклад.
У мене останнє запитання, сказала Жанна, й собі підводячись.
Секретарка зиркнула на Тена: продовжувати їй записувати чи ні? Вона вже стояла, склавши записник у портфель. Суддя заперечно похитав головою.