Ілля з острахом подумав, що має купити золоті обручки на весілля, але де взяти кошти, не знав.
«А ще собі костюм на весілля, сорочку, нареченій весільну сукню, крутилося в голові.Де на все брати кошти?»
З дівчиною вони познайомилися в ремонтній автомайстерні, де Ілля працював автослюсарем. Батько Наталії Павло Ігнатович здав свою автівку в ремонт і попросив доньку дізнатися, чи можна вже забирати його «мерседес». То було кохання з першого погляду. Побачивши дівча з великими виразними очима, струнку, гарно вбрану, ошатну, Ілля не міг відвести від неї погляду. Наталії Ілля також запав у душу, і вона не спала цілу ніч, згадуючи замурзаного красеня зі статурою атлета. Наступного дня вона пішла до майстерні сама, щоб мати змогу хоча б трішки поспілкуватися з Іллею. Він якраз мив руки після роботи і був уже переодягнений у чистий одяг. Наталія першою заговорила до нього, почекала, поки хлопець витре руки, і з майстерні вони пішли вже разом. Додому Ілля не пішов, а запросив Наталію до кафе, і та миттю погодилась. Того вечора вони довго гуляли вулицями міста, домовилися, що зустрінуться найближчими вихідними і підуть до кінотеатру дивитися «Красуню» з Джулією Робертс. Цей фільм Наталія вже дивилася не один раз, але охоче погодилася на пропозицію хлопця. Так почалися їхні взаємини.
Зараз Наталія обережно позирала на небагатого коханого. Чорні шкарпетки, заштопані на пальцях; сорочка, що, напевно, дісталася в спадок від покійного батька, довгі рукави матір підрізала й підшила, трансформувавши сорочку в літню; джинси в Іллі були найдешевші, куплені на місцевому ринку, Наталія в таких речах добре розумілася; годинник механічний «Салют», навіть ремінець дешевенький. Наталія могла б якось випросити в батьків гроші, щоб купити коханому електронний наручний годинник «Montana», але не хотіла образити хлопця.
«Годинник ситуацію не врятує,подумала Наталія, потрібно міняти весь гардероб, починаючи від джинсового одягу й закінчуючи модними кросівками фірми «Adidas». Усе це буде, але не зараз».
Щойно фільм завершився, Ілля полегшено зітхнув і почав швидко прощатися. Наталія бачила, що у великому будинку із сучасними меблями хлопцеві було неручно.
Я проведу тебе, сказала Наталія. У суботу сходимо на дискотеку?
Авжеж! охоче погодився юнак.
Уже на порозі вони зустріли матір Наталії, яка повернулася додому.
Доброго дня! привітався Ілля.
Наталія помітила, як зарожевіли кінчики його вух.
Мамо, познайомся, цеІлля! сказала Наталія.
Алла Володимирівна, відрекомендувалась жінка, кинувши оцінний погляд на юнака.
Дуже приємно, промимрив Ілля й поспішив до виходу.
Наталія провела Іллю на подвіря.
У мене батьки хороші,сказала йому дівчина. Упевнена, що ти їм сподобаєшся!
Якби ж то, зітхнув він, згадавши охайну жінку з високою зачіскою, від якої пахло дорогими парфумами.
Розділ 3
Після того як Ілля побував у будинку, де жила Наталія з батьками, хлопець занепав духом. Лише тоді він зрозумів, яка між ними прірва. Він щиро кохав дівчину, був впевнений, що вони одружаться, але великий будинок повернув його на грішну землю, де він ледь-ледь зводив кінці з кінцями, а Наталія розкошувала й мала все, що забажає.
«Що я їй можу дати?»гризла його думка.
Батько Іллі загинув десять років томуйого збила автівка, коли повертався з нічної зміни. Відтоді хлопець став опорою матері та молодшому брату. Після школи пішов навчатися у ПТУ на автослюсаря, закінчив курси водіїв, хоча навчався добре. Йому пощастиловдалося влаштуватися на роботу в автомайстерню, хоча й за мізерну зарплату. Мати ходила на роботу, але зарплату то затримували на кілька місяців, то видавали частинами. Грошей, які Ілля заробляв, вистачало хіба що на скромне харчування та на те, щоб кілька разів на місяць зводити свою дівчину в кіно. Квіти він Наталії не міг купити, тому перед зустріччю доводилося красти на клумбі. Важче було взимку, але тут виручала його хрещена: у неї знайома торгувала квітами на ринку, тож іноді могла з великою знижкою продати квіти, які уже були на межі загибелі.
Ілля намагався знайти десь підробіток на ніч, але марно. Минулого літа він з матірю їздив у найближче село, і там їм пощастило купити в стареньких кілька кошиків полуниці. Вони продали ягоди на ринку й виручили трохи грошей, за які того ж дня придбали одяг та взуття брату, який ріс, як на дріжджах. Не раз Ілля задумувався про те, що було б добре стати підприємцем, розпочати свою справу, але потрібний був початковий капітал. Де його взяти, він не знав, натомість кілька його друзів вже встигли стати на ноги, торгуючи на ринку.
В Іллі все валилося з рук, коли він думав про те, що Наталії можна було б і зараз освідчитися, але де взяти гроші хоча б на обручки та на весілля? Голова ломилася від думок, і ввечері після роботи він повертався додому геть розбитий. До всього цього додалася нова проблема: господар майстерні не видав зарплату за тиждень, а завтра субота, і він пообіцяв Наталі піти з нею на дискотеку.
Мамо, ти можеш мені дати трохи грошей? звернувся Ілля до матері, коли сів вечеряти.
На вечерю лише смажена на олії картопля та порізаний на четвертинки огірок. Хотів їсти, як собака, а сіві в глотку нічого не лізе.
А ти не отримав зарплату? запитала жінка.
Ні. Мені на завтра потрібно, я обіцяв Наталії піти з нею на дискотеку.
Можу дати, але тоді не дотягнемо до моєї зарплати.
Я віддам наступного тижня, випрошу в господаря, пообіцяв Ілля.
Синку, то, звичайно, не моя справа, промовила обережно жінка, сідаючи навпроти сина, Наталія дуже гарна дівчина, але ж ти розумієш, що вона не нашого поля ягода? Хто ми і хто вона? Небо і земля!
Мамо! І ти туди ж! образився Ілля і кинув виделку на стіл. Дякую! Наївся по саме горло!
Розділ 4
Наталії наснилися жахіття. Вона бачила Іллю, хотіла до нього підійти, але ноги виявилися важкими, стопудовими. Вона кликала його, а хлопець дивився на неї з ненавистю і потроху віддалявся. Наталії вдалося зрушити з місцяі вона побігла. Ілля віддалявся все далі, вона ж не помітила тріщини в землі, ще крокі зірвалася, полетіла в темну прірву.
Іллечко, допоможи! крикнула вона, розуміючи, що лише він її може врятувати, натомість почула тільки сміх, неприродний, з нотками знущання.
Наталія прокинулася, обливаючись холодним потом. Вона важко дихала й не одразу зрозуміла, що то був лише сон. Проте почуття страху лишилося. За вікномглибока ніч, у вікно зазирав щербатий місяць, що, пробиваючись крізь тонку фіранку, лив своє срібло на ліжко дівчини. Наталія повернулась у реальність, але тривога її не полишила. Уперше вона злякалася, що Ілля, дізнавшись про вагітність, може її покинути.
«Чому я така впевнена, що він зрадіє й захоче зі мною одружитися? думала вона. Скільки дівчат залишилися при надії самі, коли їхні обранці від них відмовилися!»
Від самої лише думки Наталії стало зле. Їй хотілося пити, але страх скував все тіло по руках і ногах настільки, що не було сил ворухнутися.
«Що я тоді робитиму? Аборт? Але як позбутися дитини, коли вона вже є? Нехай маленька, але вже є! Беззахисна і зачата від коханого чоловіка, міркувала вона. А мама й батько? Що вони мені скажуть?! Зрозуміють мене? Стануть на мій бік чи взагалі виженуть з дому? Що буде, якщо відмовляться від мене і батьки, і Ілько? А ще навчання в університеті»
До ранку дівчина не стулила очей, тож перед сніданком була блідою й розгубленою. Щоб не показати свого нервування, вона вийшла до столу, вимушено посміхаючись.
Усім доброго ранку! привіталася вона до батьків.
Ранок був тією частиною доби, коли всі члени родини Дубовиків збиралися разом. Мати пильно поглянула на доньку і спитала, чи добре та почувається.
«Нічого від мами не приховаєш», подумала Наталія, а вголос сказала, що все гаразд.
Останнім часом ти мені не подобаєшся, зауважила Алла Володимирівна, якась розгублена, бліда, під очима синці.
Та ні, мамо, то тобі здалося, слабко посміхнулась донька.
Наша мама завжди щось собі надумає або перебільшить, озвався батько дівчини Павло Ігнатович. У Дубовиків завжди все гаразд! Інакше не були б ми Дубовиками і не носили б таке міцне прізвище! Правда, доню?
Так! кивнула дівчина і, зробивши вигляд, що зголодніла, почала швидко ковтати омлет з копченими ковбасками. «Хоча б не знудило!»спалахнуло в голові, коли вона поклала до рота перший шматок страви.
Наточко, хто той молодий чоловік, що приходив до нас? запитала Алла Володимирівна, витримавши паузу.
Який, мамо? Наталя глянула мигцем на матір і, вдаючи гарний апетит, взялася за страву. А! Згадала! То мій друг Ілля.
Алла Володимирівна одразу помітила, що донька щось приховує.
«Вона може трохи лукавити, коли, наприклад, каже, що вийшла з моди та чи інша річ з її гардеробу, щоб подарувати подрузі,подумала жінка, але велика брехняне її фішка».
Той юнакпросто друг чи трішки більше? посміхнувшись, спитала мати.
Аллочко, не чіпляйся до доньки, зауважив добродушно чоловік, вона вже доросла дівчинка і має право вибору.
Та я не проти, промовила жінка і загадково посміхнулася. «Треба поговорити з донькою, вирішила Алла Володимирівна, щоб все зясувати».
Після сніданку батьки Наталії поспішили у справах, а дівчина пішла до Ірини на ринок. Їй конче було потрібно з нею поговорити й порадитися, що робити далі.
Іра сумувала за прилавком. У будній день покупців майже не було, поодинокі ж відвідувачі проходили повз дівчину, яка на кожного дивилася з надією. Помітивши подругу, Іра розпливлася в широкій усмішці.
Чому вдома не сидиться? запитала Ірина. Я б на твоєму місці спала до обіду.
Не спиться, Іринко! зітхнула дівчина. Вона зайшла за прилавок, сіла в кутку контейнера на низькому стільчику. Страшно мені.
Чого?!
Боюсь, що Ілько мене кине, коли дізнається про вагітність.
Тю! Та він радий буде!
Ти так думаєш?
Ще б пак! Із грязі та в князі!
Он ти про що, розчаровано протягла Наталія. Я думала, що скажеш, як він мене кохає.
Може, і так, а може, статки Дубовиків його цікавлять. Я ж його думки читати не можу.
Страшно, що батьки можуть з дому виперти, зізналася Наталія. Куди тоді? Бомжувати на ринку?
Ірина розсміялася.
Оце ти нафантазувала! Щоб твої батьки вигнали тебе з дому?! Та вони швидше твого Ілька в асфальт закатають!
Дякую. Втішила.
Ти не тягни, поговори з Іллею і зайвий раз не накручуй себе, порадила Ірина. Аборт робити, як я розумію, не збираєшся, тож не нервуйся.
Доведеться поговорити з Ільком, а там
Тоді буде видно, сказала Іра. Не загадуй наперед.
Дякую, Іринко!
Того ж вечора Наталія мала зустрітися з Іллею і була налаштована серйозно з ним поговорити, але так і не наважилася. Вони цілувались у парку, сховавшись від сторонніх поглядів під розлогим гіллям клена. Його цілунки того вечора були надто солодкі, рукиніжні, поглядлагідний і люблячий настільки, що їй хотілося упиватися миттю кохання і не згадувати про важку розмову, яку вона знову відклала на потім.
«Не можу уявити своє життя без нього, думала вона, припадаючи до Ількових вуст. Не хочу, щоб цей вечір став нашим останнім!»
Повернувшись додому, Наталія пошкодувала, що не наважилась на розмову. Після вечері маленьке життя, яке зародилося в ній, нагадало про себеїї знову знудило.
Розділ 5
Алла Володимирівна повернулася додому раніше за чоловіка. Вона збиралася наодинці відверто поговорити з донькою. Наталія читала у своїй кімнаті книжку.
Що читаєш, Наточко? запитала жінка, сівши на краєчок ліжка.
Дівчина відклала вбік книжку, підвелася.
Роман про кохання, відповіла Наталія.
Про кохання, задумливо промовила жінка. Це тема твого віку.
Мені здається, що коханнявічна тема не лише дівчат та жінок, сказала Наталія.
Доню, я хотіла почути правду про того симпатичного юнака.
Про Іллю? Я вже сказала, що то мій друг.
Це я чула, але зараз хочу від тебе відвертої відповіді. Я ж мама, посміхнулась жінка.
Добре! зітхнула Ната. Я й сама хотіла про нього тобі розповісти. Ми зустрічаємося і кохаємо одне одного.
Алла Володимирівна помовчала, підбираючи потрібні слова.
Ти впевнена, що у вас кохання? спитала вона.
Упевнена!
Розумієш, доню, такі, як Ілля, зроблять все, щоб вирватися зі злиднів. Він красень, тому й скористався цим, щоб влізти до тебе в довіру.
Мамо! Ти ж його зовсім не знаєш!
Я прожила вдвічі більше, ніж ти, і можу розпізнати корисливих людей.
Ти судиш людей несправедливо! Ми з Іллею по-справжньому любимо одне одного! І мені неважливо, з якої він родини! обурилась дівчина.
Ми з твоїм батьком самотужки вилізли зі злиднів, самі побудували бізнес з нуля, а не шукали легких шляхів. Обоє були бідними, але настав час, коли одні вилізли нагору, а інші чекають з неба манни небесної. Ілля має руки-ноги? То чому ж він ходить у запраній вилинялій сорочці?
Він все зможе! Ілля не ледар, якщо ти про це, гаряче заперечила донька. Він працює багато, але, не маючи свої справи, важко заробити на життя.
Чому він не має свого хоча б невеликого бізнесу? Ти не думала про це?
Напевно, тому, що не має початкового капіталу, промовила непевно дівчина.
Або чекає можливості прийти на все готове?
Ти вважаєш, що Ілля зустрічається зі мною лише тому, що я із заможної родини? запитала донька, з надією поглянувши на матір.
Саме так!
Мамо! Ти помиляєшся! Ілля мене кохає! з відчаєм промовила дівчина.
Доню, ти не психуй, спробуй подивитися на ситуацію, знявши рожеві окуляри, спокійно промовила Алла Володимирівна. Бусел шукає собі пару серед собі подібних, а не задивляється на ластівку, а горобець не житиме в парі з вороною. Так закладено в природі, що кожна жива істота шукає собі подібних. Люди стають у пари за рівнем статусу, за їхніми статками, щоб кожен не відчував залежності або зверхності.
Рівний шлюб? Наталія гірко посміхнулася. Але ж у парі можна урівняти і статус, і статки.
У нашому житті все можливо, зітхнула жінка, але не у твоєму випадку. Серце мені підказує, що Ілля тебе використовує у своїх цілях.
Ти зробила такий висновок, побачивши його раз?
Іноді одного погляду достатньо, щоб зрозуміти людину, а часом і життя не вистачить, промовила мати.
Ні, мамо, ти помиляєшся, сказала їй донька, я добре знаю свого хлопця і впевнена в його щирих почуттях.
Наталія подумала, що зараз слушна нагода сказати, що чекає дитину, але не змогла. Першим цю новину має дізнатися Ілля, вирішила вона.
Алла Володимирівна пішла, а дівчина уже не змогла зосередитися на читанні книжки.
«Досить мовчанки!»сказала вона собі.
Наталія швидко перевдяглася і попрямувала до автосалону, де працював Ілля. Він помітив дівчину, радісно усміхнувся, витер руки ганчіркою і вийшов з ангару до неї.
Привіт, сонечко! сказав він і чмокнув її в щічку. Щось трапилося?
Поговорити треба, сказала вона, сідаючи на лавку, біля якої стояло відро з водою для недопалків.
Я тебе слухаю.
Наталія подумала, що все мало відбутися не так і не в такій обстановці, але була налаштована рішуче.
Іллечко У мене є новина Не знаю, чи добра Не впевнена, що ти зрадієш, але
Наточко, не тягни кота за хвіст! Кажи вже!
На неї пильно дивилися рідні очі, темно-карі, виразні, в обрамленні чорних пухнастих вій.
Я вагітна, любий! на одному подиху вимовила дівчина.
Здавалося, Ілля перестав дихати і кілька секунд дивився на неї розширеними від здивування очима.
Ти? Ти вагітна?! трохи оговтавшись, промимрив він.
Так! Так! У нас, Іллечко, буде дитина! Що тут не зрозуміло?!
Ілля обхопив Наталю за стан, підняв її, відірвавши від землі, закружляв по подвірю, радісно сміючись.
Невже?! Люба, я не вірю своїм вухам! Ти впевнена? Не може бути помилки?
Ні, не може! Наталія усміхнулася.
Ми маємо одружитися! У дитини мусить бути законний батько!
Ілля поставив дівчину на землю.
Ти мені робиш пропозицію?
Так! Ні, це має бути не так! збуджено вигукнув хлопець. Господар не видає вчасно зарплатню, я попрошу зі мною повністю розрахуватися. Має ж він мене зрозуміти?! Треба купити обручку і все зробити красиво! Чи спочатку я маю поговорити з батьками? Сьогодні ж скажу своїй матері, що вона незабаром стане бабусею! Як ти гадаєш, вона зрадіє?