Іллечко, вгамуйся! засміялася Наталія. Твоя мама не буде проти одруження?
Ні, ти що?! А твої?
Ілля перестав сміятися і посерйознішав, а в міжбрівї зявилася зморшка.
З моїми батьками ми маємо поговорити разом, відповіла дівчина.
Я прийду до вас. Коли? Можна сьогодні ввечері? Вони будуть вдома? О котрій? засипав він дівчину запитаннями.
Краще завтра ввечері,сказала Наталія. Приходь о сьомій.
Домовились! Ми можемо сьогодні ввечері зустрітися?
Ні, завтра у мене вдома, відповіла дівчина.
Закохані не помітили, що біля автосалону на мить пригальмував чорний «мерседес» Наталчиних батьків. Віконце пасажира прочинилося, з нього визирнула Алла Володимирівна, а потім автівка рушила далі.
Розділ 6
Наталія нервувалася. Стрілки настінного годинника невпинно наближалися до сьомої вечора, а батько ще не повернувся додому. Вона попередила матір, що з батьками хоче поговорити Ілля, і Алла Володимирівна неквапно накривала на стіл. Дівчина була впевнена, що мати зробить усе, щоб похизуватися перед гостем статками родини, тому на столі будуть делікатеси. Наталія не поспішала допомогти матері й пішла до свої кімнати, щоб вдягнути улюблену синю сукню. Їй дуже подобався гіпюр на коротких рукавахмереживо справляло враження вишуканості, а колір сукні пасував до її очей.
Наталія почувалася недобре. У голову лізли всілякі думки, хоч як вона намагалася себе заспокоїти.
Сьогодні вирішиться моя подальша доля, тому я так нервуюся, сказала вона собі, оглядаючи в люстерку на стіні тонкий стан, блискуче волосся й стрункі ноги. Усе буде добре!
Вона почула, що хтось прийшов, дослухаласято був Ілля. Наталія вийшла до нього, запросила у вітальню. Ілля приніс квіти, проте букету не віддав, і Наталія здогадалася, що то квіти для її матері.
Сідай! запропонувала вона юнаку, вказавши на диванчик навпроти каміну.
Ілля подякував і присів на краєчок.
Незабаром має прийти Павло Ігнатович, тоді сядемо за стіл, пояснила Алла Володимирівна, кинувши косий погляд на хлопця своєї доньки.
Алло Володимирівно, це вам. Ілля підвівся й віддав букет жінці.
Дякую! стримано посміхнулася жінка.
Алла Володимирівна пішла за вазою, і Наталія чула, як вона розмовляє з кимось по телефону.
Та не турбуйся ти так! стиха промовила дівчина до коханого. Усе буде добре! Ось побачиш!
Жінка повернулася і сказала, що чоловік допізна затримається.
Форс-мажор! Павла Ігнатовича не будесправи! Він перепрошує, тож почнімо без нього, усміхнулась мати й запросила гостя до столу.
Алла Володимирівна припрошувала Іллю скуштувати ту чи ту страву, проте хлопець почувався ніяково. Погляд юнака час від часу зупинявся на бутерброді з червоною ікрою. Він її ще ніколи не куштував, але соромився взяти. Запах мясного гуляшу, яким була щедро полита гірка картопляного пюре на широкій тарелі, збудливо лоскотав ніздрі. Від цього млосного аромату в Іллі забуркотіло в животі, і він ще більше знітився, проте продовжував жувати овочевий салат, акуратно нанизуючи шматочки помідора на виделку. На допомогу поспішила Наталія. Вона наклала Іллі в тарілку картоплі з мясом.
Дякую, тихо промовив Ілля і вдячно глянув на дівчину.
Він знав, що має почати розмову, але йому від нервування ніби заціпило. Отямився хлопець лише тоді, коли Наталія під столом штовхнула його ногою. Ілля витер губи серветкою і знову розгубився, не знаючи, куди її покласти.
Алло Володимирівно, промовив він, зіжмакавши серветку в кулаці.Я кохаю вашу доньку Я її люблю Загалом, я хочу на ній одружитися Прошу руки вашої доньки!
Гм! жінка поклала виделку, виструнчилася й подивилася юнакові в очі.Хлопче
Мене звати Ілля, нагадав він, витримавши її погляд.
Ілле, розкажіть про себе, попросила Алла Володимирівна. Ви десь навчаєтесь?
Ні.
А наша Наталія ще вчиться у виші. Ви це знали?
Так, звичайно!
Ви що закінчили? Який вищий учбовий заклад?
Я навчався в училищі. За професією я автослюсар, маю права водія категорій «В» і «С».
О! У вас є автівка!
На жаль, ні Поки що ні.
Ілле, де ви працюєте?
В автомайстерні.
У власній?! нібито здивовано спитала жінка.
Ні, я працюю на господаря.
Сумно. Зараз такий час, що кожен, хто бажає, може вибитися в люди, зауважила мати Наталії, акцентувавши на слові «бажає».
Згоден з вами, але для того, щоб розпочати свою справу, потрібен стартовий капітал, якого я не маю.
Шкода, зітхнула Алла Володимирівна. На ваш погляд, де його беруть інші?
Найчастіше в родичів позичають або в близьких друзів. На жаль, у мене таких грошовитих знайомих немає.
Якщо є бажання, люди кооперуються, разом починають вести бізнес, але ви, юначе, певно, не горіли таким бажанням, промовила жінка. Відпрацювати робочий деньі додому на диванчик. Так, звісно, легше, однак це ваш вибір. Мене ж цікавить, куди ви приведете молоду дружину. Де будете жити?
У нас, відповів Ілля.
У васце де?
У нас двокімнатна квартира. В одній кімнаті житиме брат із мамою. В іншійми з Наталією.
Так, мамо! Ми будемо жити в окремій кімнаті! озвалася дівчина, яка досі мовчала.
Батька, як я розумію, у вас немає? поцікавилася Алла Володимирівна.
Він загинув, пояснив юнак, нас мама сама піднімала.
Тож я так розумію, що ви живете в скруті?
Так більшість зараз живуть.
Але ж Ната звикла жити не так, сказала жінка, поглянувши на доньку. Упевнена, що від життя, яке ви їй пропонуєте, вона за місяць втече і повернеться додому.
Мамо, як ти не розумієш?! вигукнула дівчина. Ми кохаємо одне одного, а справжні почуття спроможні здолати будь-які труднощі!
Але не злидні,стиха промовила жінка. Як же навчання, Наточко?
Я не покину навчання! впевнено заявила дівчина.
Я маю дати відповідь? задумливо промовила Алла Володимирівна. Без чоловіка я не приймаю рішень, хоча, як я розумію, ви хочете почути мою думку?
Так! в один голос вигукнули Ілля та Наталія.
Я зроблю все, щоб цього шлюбу не було! чітко карбуючи кожне слово, промовила жінка і підвелася.
Усе з вами ясно! Ілля почервонів, підхопився з місця і поспішив на вихід.
Іллечко! Наталія збиралася бігти за коханим, щоб його зупинити, але мати схопила її за руку й притримала.
Нехай біжить, сказала вона, а ти сядь, заспокойся.
Як я можу бути спокійною?! Мамо, ти руйнуєш моє життя! Я щаслива, а ти!
У чому твоє щастя, доню?! З ким? З голодранцем?! Він не може і не хоче заробляти, і ти все життя будеш жити в злиднях! Мине місяць, і ти мені «спасибі» скажеш!
Мамо, невже ти не хочеш радіти онукам?! Наталія висмикнула руку, а в її очах забриніли сльози.
Та хай вони горять у пеклі, ті онуки! крикнула розлючена жінка.
Як? Як ти можеш, мамо? губи Наталії тремтіли, по щоках котилися горошини сліз. Я ж вагітна!
Ти Ти вагітна? жінка здивовано дивилася на доньку. Тобто?
Так! Так! Я чекаю дитину, і вона від Ілька! зойкнула дівчина.
Вона розплакалася й побігла до своєї кімнати. Алла Володимирівна чула, як повернувся ключ у замку, але заспокоювати доньку не спішила.
«Виплачетьсяі тоді поговорю з нею», вирішила жінка.
Розділ 7
Що нам робити, Пашо? запитала стиха Алла Володимирівна свого чоловіка, розповівши про візит Іллі.
Цього шлюбу не буде! впевнено промовив Павло Ігнатович, сьорбнувши гарячого чаю.
Але ж вона вагітна! промовила жінка в розпачі.Як? Як могла наша дівчинка клюнути на того хлопця?! Ну обличчям він гарний, але з лиця води не пити!
Вагітна чи ні, ще невідомо, потрібно відвести її до лікаря.
Вважаєш, потрібний огляд гінеколога?
Я припускаю, що вона могла вигадати вагітність, щоб бути з тим Як його?
Ілля.
Могла вигадати, а могла й помилитися, задумливо промовила жінка. Чим вона думала? Про інститут забула напевно, та й молоденька ще.
А той Ілля не промах! Вирішив із грязі в князі? Не вийде!
Але ж ми не хочемо, щоб вона зробила аборт?
Ні! Ні і ще раз ні! гримнув чоловік, відсунувши від себе чашку.
Вони обоє добре знали про наслідки такої операції. Алла завагітніла за рік після одруження. Тоді в подружжя не було майже нічого, окрім амбіційних планів, які вони мали втілити в життя. Позбутися вагітності було їхнім спільним рішенням, а за пять років, коли вони вже мали своє житло, роботу і хотіли мати дитину, зясувалося, що Алла не може завагітніти. Павло з розмови із лікарем дізнався, що то наслідки аборту, але не наважився сказати про це Аллі. Коли дружина запитала його, що сказав лікар, чоловік запевнив, що діти у них будуть, це лише питання часу. За чотири роки по тому Алла нарешті, завагітніла, народила Нату, проте в подальшому дітей у неї не було.
Аллочко, не нервуйся, чоловік торкнувся губами руки жінки. Завтра ти сходиш з Наточкою до гінеколога, а я поговорю з тим нареченим-невдахою.
Гаразд. До речі, телефонували Михайловські: за кілька днів приїжджає їхній син Володя, вони завітають до нас.
Ще щось казали?
У них для нас є цікава пропозиція. Ось Володя міг би стати гідною парою для Нати! Ми з тобою були впевнені, що вони одружаться, а сталося не так, як гадалося.
Я був упевнений, що між Натою та Володею теплі почуття. Памятаєш, як минулого разу він приїздив, то вони гуляли до ранку, трималися за руки, мов закохані? Дружити з дитинства, а потім Алло, невже ми помилилися?
Мені здається, що той Ілля запудрив їй мізки, а Ната і повелася на його карії очі, чорнії брови. Біда в тому, що наша донька занадто довірлива, навіть наївна. Її легко обдурити може будь-хто!
Ще й добрячка, додав чоловік. Можливо, той парубок поплакався, як йому тяжко живеться, а вона його пожаліла, як завжди в неї буває.
Я також не вірю в його щирі почуття, от що хочеш, а не вірюі все!
Нічого, люба, все в нас буде добре! Хто ми? Ду-бо-ви-ки! Саме прізвище говорить про міць нашої родини! якомога веселіше промовив чоловік.
Так! зголосилась жінка. Усе владнається. Іди відпочивати, а я тут приберуся.
Павло Ігнатович чекав на Іллю біля автомайстерні. Ілля швидкою ходою прямував на роботу. Він одразу помітив знайомий «мерседес» Наталчиного батька.
«Ранок починається з неприємностей», подумав Ілля.
Чоловік вийшов з автівки й пішов назустріч юнакові. Ілля, порівнявшись, привітався з ним.
Значить, це ти женихаєшся до моєї доньки? не відповівши на вітання, сказав Павло Ігнатович.
Не женихаюсь, а кохаю Наталю і хочу з нею одружитися, сміливо заявив Ілля.
Одружитися? криво посміхнувся чоловік. Привести в дім дружинуне велика проблема. А утримувати родинудружину та дитину як?
Я працюю, спробую знайти підробіток, сказав Ілля. Будемо жити, як інші родини.
Усі живуть по-різному. Одні, такі, як ти, раді мисці каші на сніданок, інші ж мають на столі котлети, хліб з маслом і навіть ікру. Наталя не звикне їсти пісну кашу щодняповір мені!
Я намагатимуся зробити її щасливою!
Щастя на хліб не намажеш. І ти ніколи нічого не заробиш, окрім своєї зарплатні.
Чому ви так говорите? Ви ж мене зовсім не знаєте!
Тобі скільки років?
Двадцять один.
Так ось, Ілле, якщо ти до своїх двадцяти одного нічого не досягнув у житті, значить, твій потяг пішов, а ти на нього спізнився! Хто не ледачий, той вже встиг піднятися, а хто чекав манни небесної
Я нічого ні від кого не чекав! спалахнув Ілля.
Якби ти хотів піднятися, як інші, то мав хоча б місце на ринку, де брав би на реалізацію труси та шкарпетки і мав би якусь копійчину для початку. Скажеш, що у тебе є місце на ринку?
Немає.
Отож-бо! Якби хоча б на мізинець ти поворушився, хоча б не своє місце мав, а взяв в оренду, я б допоміг тобі,сказав Павло Ігнатович. Допомагають тим, хто потребує допомоги. Зрозуміло?
Ілля мовчав. Він відвів погляд убік і стиснув зуби.
У мене буде свій бізнес, сказав він, подивившись чоловіку в очі.Ось побачитеви пошкодуєте про свої слова!
У тебе?! чоловік голосно розреготався.
А Наталія все одно буде зі мною!
Звідки така впевненість?
Бо у нас буде дитина!
Павло Ігнатович перестав сміятися, підійшов впритул до Іллі й прошипів йому в лице:
Ти шмаркач і невдаха! Якщо хоча б одна людина дізнається про вагітність моєї доньки, я тебе закатаю в асфальт! Ти мене зрозумів?!
І залишите дитину без батька? Ілля посміхнувся кутиками вуст. За тиждень я стану бізнесменом. Ось побачите!
Ставай! Тільки не плещи язиком! наказним тоном промовив чоловік і, кинувши нищівний і скептичний погляд на юнака, поспішив до автівки.
Розділ 8
Того вечора Ілля зустрівся з Наталією.
Я ненадовго, одразу повідомила дівчина.
Батьки заборонили? запитав він, обнявши кохану.
Неважливо! Головне, що я бачу тебе, відчуваю тепло твого тіла, можу поцілувати тебе, насолодитися обіймами! гаряче промовила вона.
Я страшенно радий тебе бачити! сказав юнак і припав до її вуст. Моя Наталочка, моя люба, найкраща у світі! Ми все одно будемо разом!
Звичайно! Інакше й бути не може!
Наталія помітила, що Ілля чимось заклопотаний, запитала, у чому справа, але він відповів, що все добре.
Незабаром все зміниться на краще, промовив він, притискаючи до себе кохану. Ти мені віриш?
Так, коханий, так! Я вірю, вірю!
Тоді нічого не питай, лише чекай на мене, попросив він. Добре?
Так! кивнула дівчина.
Наступного дня зранку мати попросила Іллю сходити на ринок.
Синку, купи картоплі пару кілограмів та зайди до Кольки, попроси пів літра розсолу із солоного оселедця, сказала жінка, виставивши на стіл банку з кришкою.
Однокласник Іллі Микола орендував місце на ринку, брав під реалізацію рибу і торгував нею. У шкільні роки хлопці товаришували, пізніше вони не так часто зустрічалисядруг рано одружився, мав уже сина, але товариші двічі на місяць знаходили час, щоб посидіти десь за кухлем пива або навіть хильнути грамів по сто чогось міцного. Іноді мати Іллі готувала «червону ікру» з розсолу оселедця, манки й томатної пасти.
Добре, сходжу на ринок, сказав Ілля, заразом і з Колькою побачимось.
Вітання йому передавай!
Передам, пообіцяв він.
Йдучи на ринок, Ілля згадував справжню червону ікру, яка була на столі Дубовиків.
«Цікаво, чи вони щодня можуть собі дозволити їсти ікру, чи виставили, щоб похизуватися перед гостем? роздумував він. А мама непогано готує «ікру» з оселедця, навіть дуже смакує!»
Микола відпустив покупця й привітався з Іллею.
Розсольчику? Ікру будете готувати вдома? сказав Микола, набираючи в банку з бочки мутної рідини зі специфічним запахом.
А що робити? сумно посміхнувся Ілля. Хтось їсть на вибір червону та чорну ікру, а ми робимо бутерброди з червоноїще й як смакує!
А ти тільки за розсолом чи ще за чимось на ринок?
Куплю картоплю, а потім почекаю на тебе, треба одну справу обміркувати. Зможемо десь годинку посидіти, потеревенити?
Без проблем! відповів Микола.
Друзі знайшли вільне місце в літньому пабі, неподалік ринку. Вони неспішно пили прохолодне пінисте пиво й смакували таранею, яку приніс із собою Микола.
Як бізнес? Процвітає? поцікавився Ілля.
На життя вистачає,відповів хлопець.
Коляне, зізнайся, з чого ти починав?
Узяв у борг сто баксів, зняв місце на ринку, потім почав брати рибу під реалізацію. А ти що? Зібрався рибою торгувати? Так не вийде, у нас конкуренція.
Ілля коротко розповів про те, як побував у Дубовиків, та про розмову з майбутнім тестем.
Я маю розпочати свій бізнес, зізнався Ілля, інакше не зможу бути з Наталкою. Я вже все продумав і знаю, з чого почати, але є одна проблемка.
Яка?
Не знаю, де взяти початковий капітал.
Якщо не збираєшся торгувати рибою
Та ні! перебив його Ілля. Хочу зробити невеличкий відеосалон, купити відак, крутити кіно. Я вже й приміщення знайшов, яке здають в оренду, дізнався, у кого можна відак придбати, хто касети возить. Але де взяти гроші?