Віруньчик! Тебе ніхто не засік?
Їй би геть не хотілося тієї конспірації. Навпаки: хай би всі бачили, хай би знали. Але так наказав Красков. Кохання коханням, сказав, а репутація керівного кадрапонад усе. Звісно ж, настане час, коли він розлучиться з Люсею (вона, здається, і не збирається сюди їхати) і вони одружаться. Але треба почекати, треба утвердитися на новому місці, завоювати авторитет. Зараз ніхто нічого не повинен знати. Ніхто! Навіть її найближча подруга. Та що там «навіть»? Насамперед! Подругице такі капосні створіння! Вони завжди першими все випитують і виносять таємниці на люди. А Регіна до того ж його секретарка. Секретарка взагалі не повинна бути в курсі особистого життя шефа.
Коли Віра сказала, що вагітна, він зреагував якось дивно. Нібито зрадів, а ніби й злякався. Довго мовчав, курив, а тоді ні сіло ні впало почав розпитувати про її родину: хто батьки, діди, бабусі, чи є дядьки, тітки, сестри і брати, чи ніхто з них не хворіє на якісь спадкові хвороби?
Зізналася, що батьків не знаєїї удочерили ще немовлям. А отже, і про інших кровних їй нічого не відомо. Красков викурив іще одну цигарку, загасив недопалок і рішуче повернувся до неї.
Підкинули тебе, значить Хм Що ж то за мамуся така, що своєї дитини зреклася? Алкашка? Бомжиха? Ненормальна? А татко ж хто? Не затягуй з абортом. Скільки тобі грошей дати?
Ніскільки! спалахнула.
Віруньчик! Подумай про мене! Подумай, якщо справді любиш!
Похапцем одягнулася і пішла. Земля гойдалася під ногами, ледве добралася до гуртожитку. Наступного дня Красков викликав її до свого кабінету. Регіни у приймальні не було. «Зрозуміло! Кудись відправив, щоб не знала», подумала Віра.
Він поклав перед нею конверт з грошима:
Це не прохання, а наказ. Він не обговорюється. І тільки спробуй десь пікнути, Ві-рунь-чик!..
Господи! Що ж це з ним сталося? Куди поділася його галантність? Куди зникли сонячні зайчики в очах, які вона так любила? Зовсім інша людина. Холодна, жорстка, знервована, готова на все. Віра не взяла грошей. І наказ виконувати не збиралася. Їй уже тридцять два. Коли ж іще народжувати? На що сподіватися? Народить дитину, а там, дивись, і Владлен передумає. Немає такого чоловіка, який не хотів би стати батьком.
Не бійся, Владику! Ніхто ніколи не дізнається, я нікому нічого не скажу. Це буде моя дитина! Тільки моя!
Десь за тиждень помітила, що з Регіною щось коїться: їсти не може, від запахів біжить у туалет, один раз мало не знепритомніла. Хм Знайомі симптоми.
Ти вагітна? запитала.
Ні-ні, що це ти вигадуєш? запротестувала Регіна. Мабуть, отруїлася чимось. У їдальні, здається, несвіжу рибу зїла. Ненавиджу ці рибні дні! І хто це придумавобовязково два рибні дні на тиждень.
А наступного дняістерика. Так, вона вагітна, а він не хоче й чути про дитину.
Я його знаю? запитала Віра.
Звідки? Ні-ні, не знаєш! Але уявляєш, який негідник?! Змусив четвертий відділ вивідати все про мою рідню. Мовляв, будемо просувати Регіну, у комітеті комсомолу місце зявилося, але ж це ідеологічна організація, треба перевірити, чи не було часом у її родині ворожих елементів. Ні, ти уявляєш, Віро?! Уявляєш?! Ворожих елементів! Десь Підгаєвський із того секретного відділу нашої фабрики, ну, ти ж, мабуть, знаєш йоголисий такий, на гномика схожий, він на всіх зборах на задньому ряду сидить, розкопав, що мій дядько на себе руки наклав. От він не гномик, а цей і каже: у тебе в роду був шизик, дитина також може народитися психічно хворою. Я йому пояснюю, що дядько Василь був нормальною людиною, дуже гарною, веселою, компанійською, біда сталася після того, як він ненароком під час полювання у свого друга влучив. Нещасний випадок, а дядько не зміг пережити А цей цей вперся, погрожує, що мене з роботи виженуть, якщо не зроблю аборт, і що я ніде не влаштуюся.
У Віри наче пелена з очей раптом спала. Вона і Регіна ніколи не йшли на побачення в той самий вечір. Хтось ніби по черзі смикав їх за ниточки, як лялькармаріонеток. І ці розпитування про рідню І цей начальницький тон І пасаж із перевіркою документів Будь-хто не може наказувати якомусь Підгаєвському з четвертого відділу
Це Красков! не запитала, а ствердила.
Ти справжній Шерлок Холмс! нервово засміялася Регіна.
Міс Марпл! відрізала Віра.
Значить, стежила за мною, подруго? Регіна готова була розплакатися.
Ні!
А звідки тоді дізналася?
Звідти ж! відрізала Віра.
Спочатку вони зненавиділи одна одну. Люто, до сліз, до крику, до німоти. Якийсь час не розмовляли, не пересікалися навіть поглядами. Приходили тільки ввечері, кожна лягала на своє ліжко і відверталася до стіни. Потім обєднали свою ненависть проти Владлена Краскова. Але зрештою кожна зробила по-своєму. Регіна позбулася дитини. Віра народила дівчинку Вероніку.
А до Краскова невдовзі таки приїхала його Людмила Гервасіївна. І нібито не самаз новонародженим хлопчиком. Віра і Регіна знали, що вагітною вона не була і бути не могла. То, може, Краскови усиновили немовля і розіграли виставу, щоб ніхто не здогадався? Але щоб товариш Владлен Іванович Красков узяв дитину від невідомих батьків з невідомо якими генами?!
Чутки, що поповзли кабінетами адміністративного корпусу, були дуже схожі на правду: хлопчик справді син Владлена Краскова, але народила дитину не його Людмила Гервасіївна, а одна з юних робітниць із Полісся. Бідна дівчинка боялася й заїкнутися перед батьками про те, що завагітніла, кілька місяців навіть у рідне село не їздила. Зате Красков побував там у відрядженні і вивідав усе, що хотів. Він, по суті, купив у неї свого нащадка. І все це відбулося з дозволу його законної. Мабуть, у юної покритки з Полісся в роду всі мали залізне здоровя і пречудові гени.
Фобія Краскова щодо спадкових хвороб також згодом вилізла, як шило з торби. Про неї розповів хтось із старих знайомих Краскових, які разом із заступником директора приїхали на фабрику. Виявилося, що молодший брат Людмили Гервасіївни психічно хворий. На цю недугу страждав і якийсь далекий родич. Високопоставлений Люсін батько страшенно соромився і цього факту, і свого нещасного сина. Хворого хлопця віддали до спецінтернату й забули. Ніби його ніколи і на світі не було. Натомість Люсю батько підносив до небес: вона ж уся в ньоготака ж розумна, розсудлива, практична й чіпка. Подружжя Краскових вирішило не ризикувати: де гарантія, що їхня дитина буде такою самою, як Люся, а не такою, як її брат? Хто може сказати напевно, що в їхнього нащадка хвороба не влучить?
Але й справді, який же чоловік не хоче стати батьком! От вони і придумали свій спосіб, і віце-бос великого підприємства провів справжній кастинг на конкурс «Міс мама для майбутньої дитини товариша Краскова». Нащадок конче мав бути стовідсотково здоровим і розумним, а його батькищасливими й успішними. Що переживали інші учасники, точніше, учасниці цього незвичного конкурсного добору? Це вже інша історія, яка Владлена Краскова не обходила.
* * *
Регіна звільнилася з фабрики і влаштувалася завучем з виховної роботи у профтехучилище при ній же, яке готувало ткаль та прядильниць. Вийшла заміж. Лікарі сказали, що в неї ніколи не буде дітей. Причинаускладнення після аборту.
Віру згодом перевели з головної бухгалтерії підприємства у відділ реалізації цеху готової продукції. А за рік на фабриці виявили збут великої партії лівої продукції. Віру звинуватили у змові з начальником цеху і в «чорній» бухгалтерії. Вона не змогла спростувати звинувачення. Перед судом зізналася Регіні, яка прийшла її провідати: вона першою виявила крадіжку, але абсолютно не причетна до неї. Навпаки, коли дізналася про незаконні оборудки, була шокована. Взялася зясовуватищо, як і чомуі зрозуміла: начальник цеху робить це під прикриттям Краскова. Сувої тканин везуть на ринки у сусідні області, за продавцівводій і один з майстрів. На руках у них і дозволи, і печатки, проставлені Красковим.
Спочатку думала бігти до директора, у партком, профком. А потім Потім зрозуміла, що нічого вона не доведевсі вони там свої, а ворон ворону око не виклює. Вирішила використати ситуацію для себе і взялася шантажувати Краскова. Вимагала, щоб допоміг з квартирою, бо жити в гуртожитку з дитиною на одному ліжкомісці не мала вже сил. Вероніка часто хворіла, а квартирна черга чомусь перестала рухатися. Обіцяла Владленові: тільки отримає житло, зразу ж піде з фабрики. А там хай воно все горить ясним полумям!
Треба було не народжувати, відповів Красков. Ти ж сама казала, що це тільки твоя дитина. От і покладайся на себе.
Він жодного разу не виявив бажання побачити дівчинку, жодного разу не купив для неї хоча б банальну іграшку. Віра пригрозила, що піде в редакцію, в обком, у прокуратуру, розкаже не лише про те, як він відправляє машини з лівими тканинами, а й про його обліко моралє. Він тільки засміявся.
От наївна дурепа! Сиди собі і сопи у дві дірочки. Чи проблем хочеш?
Була в тому самовпевненому сміхові погроза, серйозність якої Віра не відразу збагнула.
А за тиждень машину з тканинами таки затримали, торгівців краденим забрали до міліції. Начальника цеху виправдали. А «стрілочником» зробили її. Усі документи свідчили проти неї, учасники змовитакож.
Віра просила Регіну хоч зрідка навідувати Вероніку в дитбудинку, поки вона буде в колонії. Регіна нічого не обіцяла. Якраз тоді їй сказали, що вона ніколи не матиме дітей, і страшна заздрість до жінок, які стали мамами, дика лють на них просто засліпили її. Чому? Чому вона, така вродлива і здорова, стала бездітною? Чому Віра не відмовила її від аборту? Чому не переконала?! Могла ж наполягти
Та й сімейне щастя чомусь обминало красуню Регіну. Перший шлюб тривав трохи більше двох років. Від другого чоловіка вона пішла ще скоріше. Надії на отримання свого житла вже не буловсе кругом розвалювалося і зупинялося, люди залишалися без роботи. «Братні» республіки перестали постачати сировину і запчастини, фабрика на ладан дихала, тисячі її працівників поповнили ряди безробітних. Нікому не потрібною стала підготовка нових робітниць, тож і профтехучилище припинило своє існування. Регіна, як рядовий цілої армії демобілізованої інтелігенції, опинилася на ринку. Базарна торгівля, ще мало досліджена й освоєна на пострадянських теренах, давала змогу сяк-так перебитися. Регіна винайняла кімнату в колишньої викладачки літератури, яка тепер працювала нянею в сиротинці. Звали її Натою Улянівною. Від неї й дізналася про Невеличку.
Вероніка Величко Сьомий рік Зелені очиська Мама не позбавлена прав, але відбуває покарання Господи! У місті майже триста тисяч людей. Триста тисяч! А вона винайняла житло у няні саме того дитячого будинку, в якому опинилася дитина Віри Величко! Чому? Це не могло бути випадковістю. Не могло! Доля ніби спеціально підштовхнула її до цієї дивакуватої самотньої жінки, яку діти прозвали Натулею, і нагадувала про Віру, про її благання подбати про Вероніку.
Після чергового серцевого нападу Ната Улянівна попросила Регіну покликати нотаріуса й оформити деякі документи. Сказала, що її душі було б спокійніше на тому світі, якби Регіна удочерила Невеличку. Але такого з примусу не роблять, це дуже серйозний крок, справа совісті. Принаймні хай Регіна живе у цій квартирі, поки мала не виросте. А як їм буде добре вдвох, то й до старості. І свої збереження віддала: «Повези дівчинку до моря, у неї ніжки хворілетючий ревматизм. Його можна вилікувати, але треба постаратися і не згаяти час».
* * *
То ти тільки через гроші? Ти зовсім, ніскілечки мене не любила? Ніка була приголомшена.
Ну чому ж? Спочатку я справді навіть хотіла тебе удочерити. Слово честі! Але серед документів у дитбудинку не було відмови твоєї мами. Навпаки, вона залишила розписку, в якій обіцяла забрати тебе, як тільки повернеться. Усі терміни минули, а від неїні слуху ні духу. Я стала твоїм опікуном. У твоїй же квартирі. Уже твоїй А потім Мабуть, мені бракувало часу на спілкування з тобою, я так і не встигала зрозуміти, чого ти хочеш. Ці твої конфлікти з усім світом з приводу і без приводу, протести проти всього, що, на твою думку, несправедливе, твої демарші, то щира довірливість аж до вивертання душі, то замкнутість Ти ніби застрягла у перехідному періоді, у пубертатному кризі
Що за криз такий? здивувалася Ніка.
Пубертатний кризце коли в перехідний підлітковий період фізичне, духовне і соціальне входять у протиріччя. Зазвичай ця переломна проблема хутко минає. Але ти
Але я застрягла. І так і залишуся підлітком до глибокої-глибокої старості. Ах, ні. Я ж ніколи не стану старою. Помру років так під сто зовсім юною, бо мій пубертатний кризна все життя!
Ну от і поговорили, зітхнула Регіна.
Вона так намагалася робити все правильноправильно жити, правильно говорити, правильно виховувати Ніку, правильно використовувати для цього все те, за що їй колись у педінституті ставили «відмінно». Але що такежити правильно? Хто коли на цій Землі прожив абсолютно правильно? Якщо у стандартному наборі з назвою «правильно» не вистачає лише однієї маленької деталькилюбові, все летить шкереберть. Мабуть, Регіні бракувало цієї детальки і просто не судилося стати доброю мамою.
Вибач, що не буду на твоєму випускномупіслязавтра вирушаю до Греції,сказала вона, якось дивно посміхаючись, чи то ніяково, чи щасливо. Одна людина кличе мене до себе.
Ти хотіла сказатиодин чоловік? уточнила Ніка.
Його звати Димитр. Дуже порядний і вихований чоловік. Ми познайомилися через агентство, трохи листувалися в Інтернеті. Таких листів я зроду не отримувала, хіба що в романах читала. Думала, тепер уже й слів таких немає. Зрозумій, Ніко, мені вже сорок. Сорок! Це мій останній шанс щось змінити у житті, не працювати з рання до смеркання, не рахувати копійки і не боятися, що завтра взагалі можу залишитися без роботи, зрештою, створити сімю. Десь у світі, виявляється, ще є чоловіки, які вміють цінувати жіночу вроду, писати проникливі листи і підносити настрій компліментами. Коли влаштуюся, буду допомагати тобі. Обовязково! Ти звертайся, якщо що А зараз Ось трохи грошейна місяців три тобі вистачить. Можеш здати у винайм мою кімнату тобто кімнату, у якій я жила. Матимеш трохи до стипендії. Впевнена, що ти вступиш до університету. Все-таки у тебе добра підготовка з філологіїя постаралася. Як кажуть, чим могла, тим допомогла. Головнепройти на державне відділення. Але ти будеш мати пільги при вступі, як
Регіна не договорила. Слово «сирота» так і зависло у повітрі. Вона боялася, що Ніка буде плакати, дорікати. Але Ніка ніби й не чулані про пільги при вступі до університету (авжеж, на філологічний, тільки на філологічний факультет!), ні про Грецію й чоловіка, який понад усе цінує жіночу вроду і тому терміново викликав до себе Регіну. Так терміново, що вона не може навіть до Вероніччиного випускного залишитися. Запитала зовсім про інше:
Чому Ната Улянівна зробила це для мене?
Кожній людині хочеться, щоб її хтось любив і памятав. Може, тому. Втім, не знаю. Вона була доброю людиною. Трохи дивакуватою, але дуже доброю.
Звідки родом моя мама?
Віра про це ніколи не говорила. Думаю, в тому огризку, що залишився від фабрики, щось збереглося. Мусить же бути якийсь архів. Знаю тільки, що з дому вона пішла після восьмого класу, у пятнадцять років, тобто їй було ще менше, ніж тобі зараз. І якщо вона віддала тебе у дитбудинок, а не до рідні, значить, була на те серйозна причина. Дуже серйозна. То чи й варто тобі цікавитися місцем її народження? Ніхто там тебе не чекає.
А цей Владлен Красков Він повернувся назад, туди, звідки приїхав?
О ні! Навіщо йому повертатися? Йому й тут добре. Товариш Владлен Красков став паном Владиславом Красковим. Тепер він власник великої фірми, знаний бізнесменкілька областей своїми хімічними кетчупами та майонезами годує, вершкове масло з кокосової олії видобуває. Словом, маг і чарівник, який геть усе перетворює на гроші. Такі, як він, першими кинулися загрібати під себе все, що погано лежить. Мали доступ до того, що можна було красти і продавати, то чого б не скористатися? Поки одні «Червону калину» співали та прапор України піднімали, вони вже «зелененькі» рахували, стартовий капітал для своїх приватних володінь збирали. На фабриці майже всі верстати, навіть нові, жакардові, які в тисяча девятсот девяностому році привезли, але так і не встигли запустити, розібрали і повивозили за Буг на базар. Сувої тканин, через які постраждала твоя мама, вже відкрито возили машинами по містах і навіть селах. І ніхто їх не зупиняв, не судив. Бо гроші відкривали всі дороги і закривали всім роти.
Один із тих скоробагатьків якось сказав мені: «Нинішні англійські серинащадки колишніх піратів, які створили свій стартовий капітал грабунками. Але хто сьогодні про це згадує? Ніхто! А чим ми гірші за них?» Отака філософія. Але вони гірші. Це навіть не пірати, а зажерливі піраньї. Не раджу тобі заявлятися до цього Краскова Памятай: для твоєї мами це дуже погано закінчилося. Обминай його десятою дорогою, Ніко!