Таке гарне дитя, сказала турботлива Люсі.
Кат узяла свого сина й на мить обійняла. Його малесенький носик ворухнувся.
Ох, гордо протягла Саллі.Розумний хлопчинка чує, як пахне молоком!
Джеммі заплакав. Люсі взяла дитину в Кат, доки Саллі квапливо допомагала господині зняти корсет. Кат сіла. Знову взявши свого сина, вона приклала його до грудей. Коли дитина наїлася й почала засинати на материних колінах. Кат усміхнулася до нього.
Він росте таким великим, ніжно промовила вона.
Так, мадам, відповіла Саллі,ще й розумним.
Кат поклала свого сина назад у колиску долічерева й укрила ковдрою.
Коли я бачу, який він безпорадний, який крихітний, сказала вона, мені важко повірити, що колись він стане таким чоловіком, як і його батько.
Дві няні захихотіли, а графиня, підводячись, застебнула корсет і побажала їм доброї ночі. Вона поспішила до своїх кімнат, де Еллен уже чекала з паруючою ванною. Стягнувши одяг, Кат занурилася в теплу ароматну воду Маючи звичку купатися щодня, вона не мала змоги приймати ванну відтоді, як виїхала з Единбурга два тижні тому.
Еллен, накажи камердинерові графа Анґусу підготувати ванну для його світлості. Я не впущу його, смердючого, у моє ліжко цієї ночі.
І коли Еллен пішла, Кат намилила своє волосся й змила його, знову намилила й знову змила. Вона вилізла з ванни й сиділа роздягнена перед вогнем, доки Еллен спершу витирала її волосся досуха, а потім розчесала до блиску. Після того Кат стояла, притримуючи своє волосся, а служниця пудрила її тіло.
Досконалість! Ти сама досконалість! її чоловік стояв у дверях.
Анґус підготував для вас ванну, мілорде, промовила до нього дружина.
Його очі лінькувато оглянули її тіло. Вона прямо подивилася у відповідь.
Любове моя, ти пахнеш, мов сонячне світло.
А ти тхнеш кіньми й двома тижнями курної дороги.
Він розсміявся.
Я ненадовго. На добраніч, Еллен.
Еллен усміхнулася.
Яка сорочка, міледі?
Не турбуйся, Еллі. Просто дай мені накидку.
Кат залізла у велике ліжко і, сівши, натягла на плечі мереживну вовняну накидку.
На добраніч, Еллі.
На добраніч, мадам.
Кат сиділа в ліжку й, дивуючись, слухала звуки, що долинали з Патрикової спальні. Він хлюпав водою, фальшиво співав. Він купався, мов качка, і вона розсміялася. Через кілька хвилин Патрик пройшов роздягнений крізь одвірок між двома кімнатами й попрямував просто до ліжка. Якусь мить вони споглядали одне одного. Потім він схопив її в оберемок, і вона задоволено принишкла в його руках.
Ти рада бути вдома, Кат?
Поки що так, але, Патрику, я цілком серйозно казала, що хочу проводити кілька місяців щороку в Единбурзі. Незабаром маленький король стане самостійним. Вік одружиться, і з явиться справжній королівський двір. Я не хочу бути чужинкою в Единбурзі, коли це станеться.
Ні, голубко! Ми не належатимемо до Джеймсового двору. Бабуся завжди казала, що таємниця виживання в тому, щоб триматися подалі від політики та двору. Ми всього лише дрібна гілка нашого клану, але ми найбагатші. Ми завжди уникали неприємностей завдяки тому, що нас не помічали. І нас не мають помічати й далі.Він посунувся й почав повільно гладити її прегожі круглі перса.
Тоді чому, допитувалася вона, ти купив мені будинок у місті? Рожеві соски на грудях Кат загострилися, і її розлютила така швидка відповідь тіла на нього.
Бо я, мадам, завжди віддаю борги. Він нахилився й дратівливо вкусив кінчик її соска.
Вона сердито відсахнулася.
Я вмеблювала будинок своїм коштом! Мені навіть не можна проводити там кілька місяців на рік?
Авжеж, можна. Ми їздитимемо до міста щороку, обіцяю тобі. Ти зможеш ходити по крамницях, дивитися вистави, гостювати в наших друзів. Але не треба сходитися ні з яким двором Стюартів. Стюарти відомі тим, що в них бракує коштів, а відмовитися позичити королю грошей навряд чи можна. І, звісно, нема чого й питати, чи поверне він позичене. Ми збідніли б за рік!
Він притягнув її під себе й схилився над нею.
Мадам, графине Ґленкірка, я більше не говоритиму про це сьогодні.Його золотаво-зелені очі загрозливо блищали. Ти готова бути слухняною, покірною дружиною, ти, капосна пустунко?
Її тонкі пальці закурилися в його темне волосся, і, опускаючи чоловікову голову, вона поцілувала його повільно, уміло. Її стигле тіло злегка рухалося під ким.
Їй-Богу, вигукнув він, коли Кат відпустила його, я ніколи тебе цього не вчив!
Хіба ні, мілорде? голос у неї був медовим.
Hi!
Її мякий сміх дражнив його.
Ти маленька сучка, сказав він. Його рука обвилася навколо її важкого волосся. Якби я допустив лише гадку, що якийсь чоловік хоча б подумав скуштувати твої закличні принади
Вона знову засміялася, але в її очах та усмішці відбивалася зухвалість. Аж раптом він узяв її так несподівано, дико, що вона аж захлинулася.
Ти ніколи, Кат, не належатимеш мені вся цілковито, адже ти просто невгамовна! Але присягаюся Богом, люба моя, я зіпсую тебе для всіх інших чоловіків!
Вона почала пручатись, але він засміявся й узявся вкривати легесенькими поцілунками її обличчя, шию та груди. Патрик відчував, як її серце шалено бється під його губами. Його великі руки почали пестити її стегна й сідниці, повільно погладжуючи шовковисту плоть.
Патрику! Патрику! Вона шаленіла. Будь ласка, Патрику! Кат відчувала, як утрачає контроль, і не розуміла, чому й далі відбивається від нього. Може, через підсвідоме відчуття, що в такі миті й він, і вонаобоє втрачають самі себе. Це й досі лякало її.
Ні, люба, не бійся того, що відбувається. Віддайся цьому, голубко. Віддайся цьому!
Простіше було скоритися, і саме це вона й зробила, дозволила вируючому райдужному вихору, який щоразу давав таке задоволення, засмоктати її. Вона забула про все, крім того чудовного відчуття, що накочувало хвиля за хвилею, без упину, до нестримної, несамовитої кульмінації.
Пізніше тієї ночі, прокинувшись, вона побачила місячне сяйво, що лилося у вікно та на їхнє ліжко. Патрик лежав витягнувшись на спині, тихо похропуючи. Вона обережно витягла з-під нього ногу. Повернувшись на бік, обперлася на лікоть і подивилася на нього зверху вниз.
Катріона пишалася чоловіковою вродою так само, як вік пишався нею. Його світла шкіра де-не-де засмагла в їхній двотижневій подорожі. Густі темні вії лежали, мов віяло, на високих вилицях. Прямий ніс із широкими ніздрями, великий шляхетний рот. Її очі спустилися до його широких безволосих грудей. Вона задушливо почервоніла, коли її погляд впав на заплутане чорне волосся між його довгими мязистими ногами.
Дивний він був чоловік. З одного боку, ставився до неї, як до рівної, і, здавалося, насправді розумів суперечливі почуття, що вирували в ній. З другого боку, він користувався нею, мов рабинею. Ніжний і вдумливий, розумний і жорстокий, Патрик любив повчати. Кат розуміла, що його не можна назвати пересічним чоловіком. Утім, і вона не була пересічною жінкою. Маленькою дівчинкою, підлітком вона ображалася на бабусю, яка призначила їй пару, коли та була ще замалою, щоб розуміти, як це важливо. Протевона тихо засміялася сама до себеякимось чином та неймовірно красива сивочола старенька знала. «Ми створені одне для одного, ми з моїм лордом, подумала Кат. Ми з біса підходимо одне одному!» Задоволена, вона перекинулася на живіт і впала в глибокий спокійний сон.
Розділ 12
Панувала домашня ідилія. Овдовіла графиня Ґленкірка сиділа з гобеленом, вишиваючи янголові крила. Її дворічний онук Джеммі грався перед каміном під пильним наглядом Саллі Керр. Її син Адам сидів над маєтковими рахунками. Граф був заглиблений у палку розмову з майстром Бенджаміном Кіра, його банкіром з Единбурга. Дві графинині дочки, двадцятирічна Джанет, одружена зі спадкоємцем Сайтена, і сімнадцятирічна Мері, що незабаром мала побратися зі старшим сином Ґрейгевена, шили одяг для майбутньої дитини Джанет. їхні чоловіки, Чарльз Леслі та Джеймс Хей затято грали в кості в кутку.
Не було тільки юної графині Ґленкірка та її кузини Фіони. Меґ знала, що вони в покоях Кат приміряють новий модний одяг, що його Фіона привезла з Парижа. Молодші Леслі нещодавно повернулися після року подорожування. Вони були в Італії, відвідували Рим, двори Флоренції та Неаполя. Побували в Іспанії, при дворі короля Генріха III в Парижі та провели кілька тижнів в Англії. Фіона без угаву розповідала про все це, і що більше вона говорила, то більше в Кат зростало невдоволення.
Фіона, побачивши найрізноманітніші чудасії, не могла припинити вихвалятися. Кат же просиділа в Ґленкірку вже понад два роки, побувши лише місяць в Единбурзі наприкінці минулої зими.
Меґ не розповідала цього своєму синові, але вона знала, що її вродлива невістка попереджає появу дітей за допомогою методу, одержаного від Мем. Кат хотіла побачити хоч трохи світу, перш ніж присвятити всю себе вихованню наступників Леслі. Меґ, сама зростивши шістьох, не могла не захоплюватися Катріоною.
Кат погладжувала вишукані шкіряні рукавички з ароматом бузку, які Фіона привезла їй з Італії. Її листяно-зелені очі звузилися, коли вона спостерігала, як її чоловік готується до сну.
Я хочу в подорож, сказала вона.
Так, люба, відповів Патрик неуважно, ми знову цієї зими поїдемо до міста, якщо я знайду час. Здригнувшись, він підняв голову, коли рукавички про свистіли поруч.
Я не хочу в Единбург, Патрику! Фіона була в справжній подорожі, в Італії, в Іспанії, у Парижі, в Англії! Вона! Дружина якогось молодшого брата! Я жграфиня Ґленкірказроду не була на півдні далі від Единбурга. Я навіть туди не потрапила б, якби сама цього не зробила.
У тебе немає жодної потреби подорожувати.
Є величезна потреба! Я цього хочу!
Я хочу ще синів, мадам! Досі ти подарувала мені лише одну дитину.
Більше жодних дітей, поки ти не подаруєш мені подорож! Вона лютувала.
Це не тобі вирішувати, люба моя, проказав граф самовдоволено.
Та невже? перепитала вона. Спитай у своєї матері, Патрику. Спитайузнаєш.
Заінтригований, він заговорив про це з Меґ, яка тихо засміялася й сказала:
То вона оголосила тобі війну, Патрику?
Вона ж не може зробити так, щоб діти не з'являлися. Чи може? У його голосі вчувалася стурбованість.
Вона таки може, синку, і робить це.
Це ж відьомство!
Меґ знову засміялася.
Ой, Патрику! Не будь таким дурнем! У цій родині немає жінок, які б не знали особливих таємниць краси та здоров'я, що їх Мем привезла зі Сходу. Я не звинувачую Катріону. Я побралася з твоїм батькомцарство йому небесне! коли мені було п'ятнадцять. Ти народився через рік, Джеймс і Адам із перервою три роки, Майкл іще через рік, і Джанет наступного року. Я ніколи б не сказала їй про це, і ти не здумай сказати, але твоя молодша сестра Мері з'явилася випадково, я не збиралася вже народжувати дітей після Джені. Ти знаєш, що за ті двадцять дев'ять років, що прожила в Ґленкірку, я не виїжджала з нього, окрім відвідин Сайтена або Ґрейгевена? Як би я хотіла поїхати куди-небудь хоч кудись!
Це змусило його замислитися. Його власна мати, яка з такою любов'ю виховала їх, була незадоволена! Мерівипадковість! А Кат може запобігти появі дітей, якщо схоче! Він міркував далі. Маленькому королю було чотирнадцять років, і, попри всі чутки про одруження королеви Англії Елізабет і брата французького короля, Патрік був упевнений, що ніякого шлюбу не буде. Та навіть якщо й буде, сорокашестирічна жінка навряд чи зможе народити здорову дитину. Цілком імовірно, що їхній маленький король колись стане правителем і Англії, і Шотландії.
Цікаво, скільки ще лишилося до обєднання цих двох країн в одну? Коли це відбудеться, столицею стане Лондон, а Единбург залишиться позадудругорядне місто в королівстві Стюартів, відомих своєю короткою памяттю. Може, навіть доведеться щороку жити якийсь час в Англії, щоб утримувати родину й бізнес. Він того ж вечора обговорив із Бенджаміном Кіра, чи розумно було б перемістити кілька кораблів і один-два склади в Лондон. Може, варто поїхати в Лондон, щоб побачити все на власні очі. Він може взяти із собою Кат і свою матір!
Перш ніж приїхати додому й одружитися, Патрик відвідував двір Елізабет і бачився з королевою. Вона була красуня, але під грайливою зовнішністю ховалася холодна, цілеспрямована жінка. Вона не пустила б жодного чоловіка у своє ліжко, бо не могла ні з ким ділити владу. До того ж, зробивши цей вибір, королева гнівалася на жінок, які кидалися в обійми своїх коханців.
Хоча граф приховував ці свої почуття і в жодному разі не дозволив би своїй родині втягуватись у це, він був проти увязнення Марі Стюарт. Патрик двічі навідувався до двору в Единбурзі за владарювання Марі. Вона була на кілька років старша за нього. Десятирічним він закохався в прекрасну Марі. Одного разу вони розмовляли, і королева визнавала, що вони далекі кузени за лінією його матері. Вона була чарівна освічена жінка, і те, що Марі обрала Дарнлі за чоловіка, було просто сміховинно. І хоча лорд Босвелл приніс Марі погибель і Ґленкіркові не надто подобався, він був би значно доречнішою парою для неї.
Заздрість Елізабет до Марі була очевидна. Увязнення королеви Шотландії було жорстоким, і Патрик був упевнений, що це звичайнісінька примха. Отож він міг лише відвідати англійський двір. Патрик нізащо не зміг би там жити, бо не міг поважати королеву Тюдорів.
Він мав спрямувати вдосталь своїх статків до Англії, щоб, коли король Стюарт керуватиме всією великою землею, від Ленде Енду до Хайленда, його фінанси були убезпечені. Тоді його родина могла б їхати, куди їм заманеться.
Він нічого не сказав ні дружині, ані матері, але наступного ранку замкнувся в бібліотеці з Бенджаміном Кіра й запланував придбання двох складів у Лондоні, щоб зберігати товари для півдесятка своїх кораблів. Це було небагато, але воно мало покласти початок. Лондонський кузен Бенджаміна Елі Кіра міг усе влаштувати.
Далі він домовився з Кіра щодо поїздки в Англію. Обговорив маршрути і, нарешті, вирішив, що їхати морем о цій порі року швидше й безпечніше. Негайно спорядили в Літ посильного з наказом, щоб найкращі кораблі графа, готові до подорожі, чекали в Петергеді. Ще один вершник помчав до Единбурга, у банк майстра Кіра, зі вказівками відкрити в Лондонському відділенні для графа необмежений кредит. Коналла Mop-Леслі із загоном із пятдесяти озброєних чоловіків спорядили до Англії, на південь, до Лондона, де вони мали чекати на свого лорда. Елі Кіра винайняв для графа будинок у найпрестижнішому районі міста.
Адам Леслі мав відповідати й за маєток Ґленкірка, і за спадкоємця Ґленкірка. Патрик не мав ані найменшого наміру наражати свого єдинака на небезпеки цієї подорожі. Хлопчикові буде безпечніше зі своїми турботливими няньками, у звичному оточенні. Завершивши всі приготування, одного вечора граф повідомив за вечерею дружину й матір, що вони їдуть в Англію.
Срібний келих Кат стукнувся об стіл.
Що? О коханий мілорде! Невже ми справді їдемо? Коли? Боже-світе! Мені ж нема чого вдягти!
Меґ Леслі всміхнулася до своєї невістки та обернулася до сина.
Дякую, любий, але я застара, щоб подорожувати, мовила вона.
Ні, мадам. Ми хочемо, щоб ви були з нами.
Так! Так! Belle mere,благала Кат, ви маєте поїхати! Вам ледь за сорок, і це не забагато, щоб подорожувати. Будь ласка, скажіть, що їдете!
Я справді завжди хотіла побачити Лондон, задумливо мовила Меґ.
То їдьмо! Кат схопила Меґ за руки й опустилася навколішки, зазираючи в карі очі своєї свекрухи. їдьмо! Ох, як же ми розважимося! Театр «Глобус»! Цькування ведмедів! Маскаради при дворі! Вона захоплено обернулася до чоловіка. Ми побуваємо при дворі, Патрику?
Так, люба моя. Думаю, у мене ще залишилося там кілька друзів, і хоча навряд чи її величність буде надто вже рада бачити двох гарних жінок на своєму порозі, придворні джентльмени будуть зачаровані.
Патрику! Погляд Кат став задумливим. Що з Джеммі?
Ми маємо залишити його вдома, кохана. Я не хочу ставити його під загрозу.
Її обличчя витягнулося.
Патрику, я не можу кинути свою дитину вдома.
Кат, він залишиться вдома. Подорож надто небезпечна, він поглянув на неї,а Джеммінаша єдина дитина. Саллі й Люсі залишаться піклуватися про нього, і Адам із Фіоною тимчасово замінять йому батьків. Нас не буде лише кілька місяців.
Відмовитися було неможливо.
Джеммі залишається. Я йду, сказала вона й обвила чоловіка руками. Дякую тобі, Патрику!
Кат ніяк не вгавала, усе скаржилася, що їй нічого вдягти, хоча її валіз вистачило б на цілий візок. Патрик категорично заперечував: