Ось кімната моєї леді. Мілорде, дозвольте мені розбудити її.Через кілька хвилин вона висунула голову з дверей і кивнула, щоб чоловіки заходили. Потім повернулась і квапливо пішла сходами вниз розповісти Саллі про такий надзвичайний поворот подій.
Кат Хей стояла спиною до палаючого каміна в темно-зеленому оксамитовому халаті.
Що, дядечку, привело вас сюди? спокійно запитала вона.
На одну мить Чарльз Леслі згадав свою бабусю Джанет.
Я приїхав почути, як ви з Патриком вимовите ваші весільні клятви, сказав він.
Так довго їхалиі все даремно, промовила вона.
Небого! Часу зовсім мало. У тебе в животі наступний законний нащадок Ґленкірка. Ти дозволиш йому народитися безправним?
Не витрачайте дарма слів, дядьку. Я не піду заміж за Патрика. Йому не потрібна дружина. Йому потрібна племінна кобиларіч, що допоможе зробити синів: Він уважає, що я його власність. Він сам мені таке сказав.
Патрик скривився.
Будь ласка. Кат. Я кохаю тебе, голубко. Я мало не збожеволів, думав лише про тебе й наше дитя. Будь ласка, люба! Ти ж виношуєш мого сина.
Ні, мілорде. Не твого сина. Твого байстрюка!
Граф похитнувся, ніби вона вдарила його, і на мить Чарльзові Леслі стало шкода свого небожа. Умовити Кат дати весільні клятви було нелегким завданням, але він став абатом монастиря не завдяки м'якій вдачі.
Небоже, залиш нас. Коли Патрик пішов і двері за ним зачинилися, Чарльз Леслі повернувся до своєї небоги. Гаразд, Катріоно, поговорімо. Я хочу почути всю історію. Рік тому ти охоче збиралася заміж за Патрика. То що ж сталося, що між вами тепер така прірва?
Зітхнувши, вона опустилася в крісло.
Спочатку просто виникло непорозуміння. Фіона сказала, що спала з ним, і я розлютиласьа як тут не сердитись? Він доводив, що любить мене, і, як здавалося, спав з іншою жінкою.
Ти могла б перепитати в нього, дитино, сказав абат.
Дядьку! Про нього ходить слава, і я була зовсім юною дівчинкою. Коли він знайшов мене, дядьку, у моєму домі, в А-Куїл, то побив і зґвалтував! Він сказав, що я річ, за допомогою якої він зробить синів, і що я не повернуся додому, доки не завагітнію від нього, бо тоді мені доведеться вийти за нього заміж. Я просто не матиму вибору.
Абат подумки подякував Богові, що обрав життя заради релігії. Жінки, особливо народжені в його родині, могли завдати страшного клопоту.
Кат провадила далі:
Він називав мене своєю власністю. Я нічия не власність! Коли Патрик визнає в мені особистість, а не якийсь додаток до нього, тоді я поміркую про шлюб із ним.
Чарльз Леслі зітхнув. Усе було ще гірше, ніж він думав. Проте, і він усміхнувся від цієї думки, його небога виявилася чудовим стратегом. Вона загнала графа Ґленкірка в глухий кут. Якщо він хотів свого законного синаабат навіть не припускав, що дитина може бути й дочкою, йому доведеться пристати на її вимоги. Абат вирішив звернутися до материнського інстинкту Кат.
Невже, небого, у тебе немає жодних почуттів до твого дитятка?
Ні,відповіла вона. А мають бути?
Чарльз Леслі просто вибухнув:
Господи Боже мій! Ти найдивакуватіша з матерів, яких я знаю! Не мати почуттів до власної дитини?
Кат засміялася.
Що за нісенітниці, дядьку. Чому б мені зараз мати якісь почуття до своєї дитини? Я її не знаю. Я її ніколи не бачила. Від чого мені розчулюватись? Від мрій? Дурниці! Якщо я мріятиму про блакитноокого рудоволосого хлопчину, а він виявиться з карими очима й чорнявим Вона зупинилася на мить, а потім урочистим голосом додала:Або ще гірше, білявою дівчинкою! Що ж, дядьку, я б тоді дуже розчарувалася. І це не кажучи вже про те, що ми з батьком дитини не в найкращих стосунках.
Чарльз Леслі підібгав губи.
Ти навмисно все ускладнюєш, сказав він.
Так, безвинно погодилася вона. Це все від утоми. Я ношу такий тягар, дядьку. Ви з Патриком можете переночувати тут. Якщо, виходячи, погукаєте до мене місіс Керр, я доручу їй потурбуватися про вас.
Він з усією гідністю спустився до бібліотеки на першому поверсі. Патрик чекав. Абат похитав головою.
На це знадобиться час, хлопче. Вона взяла гору й не збирається легко поступатися тобі.
Але вона мусить!
Ні, хлопче. Отут будь обачний. Це і є твоя перша помилка. Ти впевнений, що можеш змусити Кат коритися тобі, а ти не можеш. Вона горда, і вона найнезалежніша з жінок, яких мені доводилося зустрічати. Моя бабуся, Джанет Леслі, була дуже схожа на неї. Однак у неї вистачало й мудрості на додачу до цього свавілля.
Цікаво, чи мала вона її, коли була такою ж юнкою, як Кат, задумливо промовив Патрик.
Гадаю, мала, якщо згадати все, що вона пережила, відповів настоятель. Утім, нині, небоже, наше завданняКатріона. Вона дуже розлючена на тебе через те, що ти говорив про неї й робив із нею. Вона відчуває, що ти цікавишся не її особистістю, а її здатністю народжувати дітей. Ти маєш утішити її. Жінки, яким незабаром народжувати, міркують якось дивно.
Я не розумію, чого вона хоче, скаржився граф. Я кохаю її. Хіба цього не досить?
Ні, небоже, не досить. Ти думаєш тільки про себе. Я не впевнений, що достеменно розумію, чого саме вона хоче, але, як на мене, їй потрібно, щоб ти цікавився нею як людиною. Говорив із нею, радився з нею з питань, що стосуються вашого спільного життя, а не лише ставив вимоги. Катріона, зрештою, добре вихована та освічена молода жінка. Я думаю, Патрику, що всі твої негаразди через те, що ти спілкувався з безліччю жінок низького походження, а тепер не знаєш, як поводитись зі шляхетною жінкою. Катріона не іграшка. І доки ти цього не зрозумієш, вона не підпустить тебе до себе.
Граф спаленів. Однак не встиг нічого сказати на свій захисту дверях зявилася місіс Керр і запросила обідати.
Ваша господиня приєднається до нас? запитав абат.
Ні, мілорде. Вона спатиме до вечора.
Вони їли мовчки. Абат задоволено завважив, що Кат чудово харчувалася. На перше був ситний суп із морквою, ячменем і товстими шматками баранини. Потім зявилися великі миски свіжозловлених устриць, напівсире яловиче філе, жирний каплун, мариновані артишоки й пиріжки з кролятиною та олениною. Були й гарячий хліб, щойно з печі, солодке вершкове масло, а також пиріг із грушами, яблуками, горіхами та спеціями й наостанок вишуканий сир. їхні келихи неодноразово наповнювали хорошим червоним вином.
Стримано відригнувши, настоятель зауважив:
Ти не голодуватимеш із Катріоною в себе вдома, небоже. Вона добре дбає про стіл.
Якщо тільки для початку вона повернеться до мене додому, сумно відповів граф.
День тягнувся довго. Абат пішов до своєї кімнати, щоб поспати й учинити відправу. Занепокоєний, Патрик знайшов свій плащ і вийшов у місто. Лютневий холод пронизував його, і, вдихаючи вітер, він відчував, що надвечір піде сніг. Граф ішов, не думаючи. Він ішов, щоб заспокоїти почуття, які вирували в ньому. Аж раптом угледів маленьку ювелірну крамничку й зазирнув усередину. Господар, із першого погляду розглянувши статок, ступив Патрикові назустріч.
У вас продаються каблучки?
Так, мілорде. Будьте ласкаві, сідайте. Він кивнув учневі, що поспішив поставити стільця.
Патрик сів.
Жіночі обручки, уточнив він.
Аааа, усміхнувся ювелір. Його світлість бажає щось для хорошої подруги. Він клацнув пальцями іншому учневі, який ви ступив уперед із тацею.
Патрик зневажливо подивився на її вміст.
Господи помилуй! Це найкраще, що ви можете запропонувати? Я купую обручку для своєї дружини, а не для повії.
Зявилася ще одна таця. Патрик усміхнувся.
Оце, друже, уже на щось схоже!
Чотири каблучки лежали на світло-блакитному оксамиті: з діамантом, схожим на краплю, з рубіновим серцем, з круглим сапфіром і з прямокутним смарагдом. Усі вони були масивні, золоті. Він уважно розглянув кожну з них, запитав про ціни. Зрештою, узявши каблучку з рубіновим серцем, він сказав:
Я візьму ось це, але тільки за однієї умови.
За якої ж, мілорде?
Надішліть одного з ваших учнів до Дому Кіра в Ювелірному провулку. Скажіть їм, що граф Ґленкірк бажає негайної оцінки.
Ювелір уклонився й звелів одному зі своїх хлопців іти. Ціни він установлював чесні й тепер дякував Богові за це. Таким клієнтом, як граф Ґленкірк, можна було пишатися. Ювелір подумав, що як граф візьме каблучку, його дружина матиме нове манто, через яке нудила йому всю зиму, а коханкамереживний очіпок, що його так хотіла. Підмайстер незабаром повернувся, а з ним був якийсь чоловік.
Бенджаміне! граф устав і тепло потиснув руку новоприбулого.
Мілорде, яка радість побачити вас. Коли ви прибули до Единбурга?
Лише сьогодні. Я приїхав зі своїм дядьком Чарльзом. Ми оселилися в будинку мого брата неподалік від Хай-стрит.
Ага, відповів Бенджамін Кіра, знаю той будинок. Я говорив із лордом Адамом і його дружиною перед їхнім відїздом до Франції.Він усміхнувся графові.Отож ви купуєте прикраси?
Для моєї леді Катріони.
Ааа, мовив Бенджамін Кіра. Він знав багато що з тієї історії, але був занадто чемний, щоб сказати про це. Каблучку, майстре ювелір. І вставивши в око невеличку лупу він підняв рубін. Аххххх. Так. Гммммм. Так. Добре. Дуже добре! Він віддав каблучку Патрикові й звернувся до торговця:Що ж, майстре Аді, пречудовий камінь. Добре огранований, гарно встановлений. Ваша ціна?
Ювелір назвав ціну.
Дуже приваблива, сказав Бенджамін Кіра. Це насправді вигідне придбання, мілорде. Дозвольте мені побачити інші каблучки, які ви показали графові,звернувся він до ювеліра. Він оглянув діамант, сапфір і смарагд, а потім запитав про ціну кожного з них. Це замало, майстре Аді,сказав він здивованому ювелірові.Підійміть ціну смарагда на двадцять відсотків, а діаманта і сапфірана десять відсотків.
Патрик доручив Бенджамінові Кіра прослідкувати, щоб ювелір одержав свою оплату. Подякувавши за оцінку, граф побажав йому та ювелірові гарного дня. А надворі сіро-блакитний морок огорнув місто, і з неба почав падати липкий лапатий сніг. Бадьорий, граф прийшов до братового будинку. Саллі відчинила йому двері і, взявши його плаща та капелюха, провела коридором до родинної кімнати.
Там добре розгорівся вогонь, мілорде, і я принесу вам гарячого вина зі спеціями.
Він побачив перед каміном свого дядька й Кат, поглинених грою в шахи. Він нічого не сказав, просто сів. Прийшла Саллі й поставила келих біля його руки. Він пив поволі, смакуючи солодке вино, пряні спеції й таке приємне тепло, що почало розтікатися по його змерзлому тілу.
Шах і мат, почув він дядьків голос.
Ви надто вже досвідчений шахіст як для абата, невдоволено мовила Кат.
Я зазвичай перемагаю, коли наміряюся перемогти, пролунало у відповідь.
Це у вас говорить кров Леслі,розсміялася Кат. Схоже, ви намагаєтеся мені щось сказати, дядьку.
Так, намагаюся, дитя моє. Хоч би які у вас були непорозуміння з Патриком, ваш син у них не винний. Не можна дозволити, щоб він народився безіменним.
Ой, та не буде він безіменним. Я збираюся назвати його Джеймсом на честь короля. Якось бачила, як той малий скакав на коні. Такий серйозний хлопчинка й водночас такий гарненький.
Ґленкірк прикусив губу, щоб не розсміятися. Пустунка навмисно дратувала абата, і їй це вдавалося просто чудово. Чарльз Леслі вибухнув потоком гельської лайки, що так не личила абатові. Кат устала й зробила реверанс.
На добраніч, дядьку. Здається, я знову втомилася, сказала й пішла з кімнати. Вона анітрохи, ані на мить не зважила на Патрикову присутність.
Хтось мав би відшмагати задок тієї дівки! пробурчав абат.
Я вже пробував, відповів граф. Це не допомогло.
Абат пирхнув.
Завтра я ще раз поговорю з нею. А зараз піду в ліжко. Мені треба виспатися, якщо я збираюся сперечатися з Катріоною Хей.
Патрик стояв біля вікна й дивився на сніг. Він тепер густо сипав, щільним шаром укриваючи безлюдну вулицю. Двері кімнати відчинилися, Саллі занесла тацю.
Мілорде, господиня подумала, що ви могли зголодніти після прогулянки. Вони з вашим дядьком уже поїли. Саллі поставила тацю на столик біля каміна. Я трохи згодом повернуся, сер. їжте ж бо.
На таці стояли паруюча миска варених креветок, тарілка з двома товстими скибочками холодної шинки, маленька гаряча хлібинка, блюдце з вершковим маслом і глек рудого елю. Патрик умяв усе це. Саллі повернулася з тарілкою теплого печива й мискою блискучих червоних яблук. Він зїв усе печиво та два яблука. Саллі прийняла тацю й тепло всміхнулася йому.
Так приємно бачити, як ви їсте, мілорде! Я ніби дивлюся на свого брата Яна. І ще, сер, отам у шафі,вона вказала через кімнату, можна знайти добре віскі. Може, вам треба ще щось, перш ніж я піду спати?
Ні, дівчино. Дякую тобі. Іди вже.
Залишившись наодинці, він налив собі віскі й випив його повільно, насолоджуючись димним присмаком. «Еге, з Кат спокою не буде, подумав він. Кат! Ах, люба моя, я скривдив тебе, і тепер ти даси мені перцю з маком. Дядечко може завтра використати всі свої дипломатичні вміння, але я маю поговорити з тобою сьогодні».
Він відставив склянку та вийшов із родинної зали. Саллі залишила йому ліхтарик зі свічкою, що горів на столі біля сходів. Патрик поволі піднявся сходами, з острахом чекаючи миті, коли опиниться перед нею. Він став перед її дверима й постукав. На якусь мить подумав, що Катріона спить. Потім двері відчинилися, і вона зявилася перед ним у зеленому оксамитовому халаті, з важким волоссям медового кольору, що спадало на плечі. Його язик ніби присох до піднебіння, і він почувався дурнем.
Патрику, мяко мовила вона, або заходь, або йди звідси. Вона повернулась і пішла назад до кімнати.
Він увійшов за нею, зачинивши за собою двері. У каміні палав вогонь, освітлюючи кімнату. Кат лягла на ліжко. Не звертаючи на графа жодної уваги, вона залізла назад під теплу ковдру й обперлася на дві величезні подушки. Патрик підтягнув стілець до ліжка й сів.
Що ж, мілорде, сказала вона, склавши руки на своєму величезному череві,навряд чи я помиляюся, думаючи, що цієї ночі ви не збираєтеся ґвалтувати мене. То чого ж ви хочете?
Я хочу побалакати. Залишмо дипломатію й тактовність нашому дядькові-абату. А зараз скажімо одне одному все так, як воно є. Я дурень, Кат!
Так, погодилася вона.
Я кохаю тебе, дівчино! Що зробленоте зроблено. Якщо ти не можеш пробачити мені, можеш хоча б забути мою грубість? Я зроблю все, щоб знову завоювати тебе.
Патрику, ти зможеш змінити свої думки? Бо саме такі мої умови. Я не буду твоєю власністю. Ані твоєю, ані чиєю завгодно! Я не можу бути просто дружиною Ґленкірка. Я маю бути Катріоною Хей Леслі, і тільки якщо ти так думатимеш про мене й так ставитимешся до мене, інші теж так чинитимуть. Вона ніжно всміхнулася йому. Ой, голубе! Сумніваюся, що ти справді розумієш мене. Либонь, узагалі на це не здатен.
Я намагаюся, Кат. А що, як я залишу якусь частину твого посагу лише для тебе?
Це не зовсім те, про що я кажу, Патрику, але якщо хочеш, я скажу, що саме мені потрібне з фінансового погляду. Інвестиції, що їх бабуся залишила для мене, стали частиною посагу. Це неправильно. Вони тільки мої, і я хочу повернути їх собі. А-Куїл також належить мені. Він дістався мені від моєї бабусі по батьківській лінії, і бабуся турбувалася, щоб його записали на моє імя так само, як цей будинокна імя Фіони. Лорде Патрику! Ти знав бабусю краще, ніж я, і тобі відомо, як важливо було для неї, щоб у жінки було щось своє власне.
Звичайно, можеш забрати назад А-Куїл, сказав він, а от щодо інвестицій, люба, ти ж анітрохи не знаєшся на фінансах, і я не можу дозволити розтринькати те, що залишила бабуся, просто аби задовольнити твою примху.
Коли так, Патрику, нам немає більше про що говорити. На добраніч.
Вона відвернулася від нього. Катріона не збиралася розповідати нареченому, що вже два роки керує інвестиціями, що їх залишила її бабуся. У неї був блискучий напутникБенджамін Кіра. З усіх правнуків Джанет Леслі Катріона Хей стала найбагатшою, бо вона дослухалася до Кіра, родини, чия допомога так багато важила для Джанет Леслі. Кат мала хист до інвестування й обирала рішення, мов ясновидець. Однак вона не збиралася розповідати про це Патрикові. Рішення повернути їй те, що по праву належало їй, мало бути його рішенням. Її не турбувало, чим він керуватиметься, адже насправді вона не сподівалася, що він зрозуміє її почуття. А проте саме він мав вирішувати, не знаючи про її фінансовий хист, бо інакше це було б не те.