Коли Куні закінчує, Редетт бере орган і прикладає до залишку пеніса більшого тіла. Приблизно так покупець у магазині прикладає до плечей сорочку, щоб зрозуміти, чи вона підійде. А ми можемо зрозуміти, який вигляд мало б це тіло з пенісом від іншого тіла. Редетт відходить, щоб узяти камеру. Я не готуюся до презентації, але теж роблю кілька знімків. Хоча це видовище і так ніколи в житті не забуду.
Редетт закінчив і відкладає камеру. Мішок з тілом великого чоловіка він застібає на блискавку. Цей мішок схожий на сумку для костюмів, там є місце для імені померлого, воно написане чорним маркером.
Повернувшись до готелю, я заходжу на онлайн-сервіс некрологів, щоб написати про того чоловіка. Там можна скористатися кількома інтерактивними опціями. Одна з них примушує мене видати звук, схожий на здушене «гав». «Додайте фото та поділіться історією життя». Інша опція запрошує залишити спогад про померлого в онлайновій книжці відвідувачів. «Якщо вам потрібна допомога в доборі слів, прогляньте пропоновані зразки записів». Здається, мені нічого не підходить.
6. Різанина під вогнем
Як медиків готують до бою
На паркувальному майданчику біля «Карлз Дж.» чутно крик, яким муедзин закликає до молитви. Його можна також почути з проїзду біля «Веллз Фарго» та біля офісу Адміністрації округу Сан-Дієго з водовикористання. Уважна людина зрозуміє, що тут щось не так. Замість пяти разів на день цей крик може лунати шість-сім разів протягом ранку. А в деякі дні його взагалі не буває. Якби ви, зацікавившись, пішли на звук, то опинились би не перед мечеттю, а перед скупченням кіностудій та павільйонів, відомих як «Стю Сегалл Продакшнз». Не вагайтесь, стукайте в двері та заходьте подивитися.
Сегалл народився Стюартом, та в титрах і моїх думках про нього він саме Стю. У нього на грудях росте волосся, у якому плутається щось на кшталт намиста. На обличчі теж волосся, чи то вже борода, чи то «сьогодні голитися не хочеться». Він одружений, але більшість часу проводить із Бобом, милим ротвейлером, що полюбляє дрімати на обтягнутому чорною шкірою офісному дивані. Сегалл розпочинає і завершує карєри з веселою легкістю. Він був письменником, режисером, продюсером (брав участь у виробництві телесеріалу «Гантер»). Йому належить перекусна неподалік студії. Сам він не готує, але іноді вигадує назви для меню, наприклад «Буб-сендвіч»сендвіч із курячої грудки.
На початку 2002 року, коли апетит Голлівуду до бойовиків було дещо приглушено подіями 11 вересня, Сегалл змінив напрямок застосування свого таланту щодо кривавих і жорстоких сцен. Він заснував компанію «Стратегічні операції» (Strategic Operations), яка влаштовує гучні, стресові, гіперреалістичні (термін було зареєстровано як торгову марку) симуляції бойових дій для тренування військових: туман війни в коробці. Більшість курсантівсанітари (медики флоту, що служать у морській піхоті та «морських котиках» (SEALs) чоловіки і жінки, які повинні надавати невідкладну медичну допомогу під час бойових дій, коли навкруги стрілянина, люди кричать і помирають, кров дзюрчить, немов із садового шланга. Основна концепція таких тренувань«щеплення проти стресу». Задум полягав у тому, що коли ви пройшли засідку в імітації афганського селища, збудовану Стю Сегаллом, то, потрапивши в справжню, будете діяти спокійніше. Для медиків спокій важить багато. Реакція «бий або біжи» допомагає, якщо ви бєтесь або тікаєте, але вона, ми побачимо це згодом, може мати катастрофічні наслідки, коли ви намагаєтеся зупинити артеріальну кровотечу, чи зробити трахеостомію, чи вам просто потрібно думати чітко і швидко.
Сорок майбутніх санітарів розквартированої неподалік, у Кемп-Пендлтоні, Першої дивізії морської піхоти сьогодні тут проходитимуть частину курсу з обробляння травм у бойових умовах. Протягом двох з половиною днів курсанти будуть опрацьовувати надання невідкладної допомоги на акторах, більшість з яких у минулому служили в морській піхоті, за умов, що імітують реальні. Підготовано шість сценаріїв. О восьмій ранку почнеться напад ворожих сил в афганському селищі.
Селище, найбільший зі сценічних майданчиків Сегалла, являє собою близько двох десятків псевдовалькованих будинків, невеличкого базару, заіржавілих гойдалок і, до недавнього часу, кількох кіз. (Від кіз відмовилися, бо у вихідні хтось повинен приходити, щоб їх годувати, і найчастіше це мав робити Сегалл.) Щоб бути ближче до місця подій, я напрошуюся в актори. Гратиму саму себерепортерку, що плутається під ногами та відволікає людей від роботи. Мене розмістили в напівпорожньому двокімнатному будинку разом з досвідченим медичним актором Сезаром Гарсією.
Під розірваною штаниною в Сезара рукав із силікону, він імітує залиту загуслою кровю шкіру з фрагментами кістки (вони зроблені з пластику). Для того щоб симулювати артеріальну кровотечу, є невеличка помпа, зєднана з наповненим трьома літрами спеціально розробленої компанією суміші, що імітує кров, резервуаром, схованим на спині. Такий собі рюкзак для вампіра. За допомогою бездротового пульта витік «крові» можна регулювати, його можна зупинити, уповільнити або ж не зупинятизалежно від того, як вправно санітар накладе турнікет. Зазвичай пультив інструкторів, що завжди наглядають за опрацюванням сценаріїв, але Сезар, який хоче продемонструвати кровотечу правдоподібніше, попросив, щоб пульт дали йому.
Я їм кажу: «Слухайте, коли ви мене знекровите», Сезар замовкає і прислухається.
Лунає заклик муедзина до молитви. Це запис, що звучить з динаміків на вежі в центрі селища. Він сигналізує акторам і піротехнікам приготуватися. У вікно ліворуч бачимо, як курсанти заходять у селище. Вони йдуть бойовим порядком, озброєні та в засобах захисту, здаються напруженими. Записаний на плівку муедзин замовкає, на якусь мить настає тиша. Я чую, як тихенько постукує пластиком «кровяна помпа» Сезара.
А ось уже й не чую. Спочатку лунає характерний тонкий свист, звук, що, залежно від вашого життєвого досвіду, передвіщає або спалахи красивих вогнів у літньому небі, або вибух реактивної гранати. Додаються звуки стрілянини. Набої не бойові, але ви можете цього й не знати, піротехнік підриває невеличкі заряди, імітатори «влучань у пил» на дорозі та на стінах.
Тепер замість голосу муедзина з динаміків лунають записи посвисту куль, звуків рикошетів і панічних криків. Звучить, ніби там важкий бій. (Пізніше я запитала Сегалла про запис: «Вєтнам?»«Урятувати рядового Раяна».) Цікаво, що про це думають в Адміністрації з водовикористання?
А-а-а-а, чорт!!! А-а-а, ой! Допоможіть!!! Це Сезар. Грає він дуже переконливо.
До кімнати заходить курсант. Його погляд приковується до черевика, з якого стирчить шматок стопи, а ноги поблизу не видно. Кістка та покремсане мясозалишки нижньої частини ноги, витвір «художників поранень», які працюють із зображеннями справжніх поранень, ось що стирчить із черевика. Курсант, не думаючи:
З вами все гаразд?
Кілька років тому, коли ми з другом переходили вулицю, побачили суміш крові та піря, у якій не легко, але ще можна було розпізнати голуба. Кларк нахилився над ним та як закричить: «Усе гаразд?» Тут ситуація менш смішна, але так само безглузда. По долівці розтікається калюжа крові. І ось тут ситуація стає гіперреалістичною: курсант не міг знати, що Сезарампутант. Силіконовий рукав-імітатор надягнуто на справжню куксу ноги. Коли він сіпає її по кругу, від неї дугою розлітається «кров». Як шампанське в перевдягальні команди, що тільки-но виграла з великим рахунком.
За дверима інструктори кричать, щоб поранених прибрали «з ікса», тобто з прострілюваної зоникого не бачать, того не застрелять. Їх затягують у кімнату поряд з нашою. Сцена заповнюється учасникамиактори лежать на спинах, курсанти нахилилися над ними. Одна з постатей вирізняється бочкуватою формою торса. Це актор, одягнений у спеціальний костюм, костюм для різання (Cut Suit). Може, ви чули про «симулятори пацієнта», такі як манекен для тренувань у наданні першої допомоги Resusci Anne? Спецкостюм від «Стратегічних операцій»це симулятор пацієнта, що надягають на людину. На актора натягують подібну до жилета імітацію грудної клітки з набором органів черевної порожнини, поверхщось схоже на костюм для підводного плавання тілесного кольору, що моделює шкіру. Якщо проштрикнути, то потече кров. Це така сама система з помпи та трубок, що Сезар використовує для своєї кукси. (Шкіра «загоюється» за допомоги ремкомплекту, що постачається разом з костюмом.) Тобто ніби людина залізла всередину манекена й надала йому того, чого, попри всі дзвінки та свистки, у нього ніколи не буде, людяності. Манекен «Сіммен» (SimMan) може імітувати кровотечу, сечовипускання, конвульсії, його язик може розпухати, а кишкивидавати звук та рухи перистальтики. Але він ніколи не зможе, як щойно це зробив Сезар, підняти голову, подивитися курсантові в очі й жалібно сказати: «Чоловіче, забери мене звідси, тут страшно!»
Сьогодні актор у спецкостюмі не кричить, бо його персонажеві прострелило груди й одна з легень відмовила. Він панічно і часто дихає, поки курсант (із бейджика на його формі ми дізнаємося, що це Бейкер) готується провести декомпресію за допомогою голки. Коли куля чи зламане ребро протикає легеню, повітря, що вдихає людина, заповнює порожнину, в якій розташована легеня. Повітря накопичується, і дуже скоро легеня не може розширюватися, тоді дихання перетворюється на боротьбу. Це має назву «пневмоторакс», від грецьких назв повітря та грудей, і це друга за частотою причина смерті на полі бою. Завдання Бейкераза допомогою катетера з голкою випустити повітря та знизити тиск. Курсант пітніє. Окуляри зсунулися на кінчик носа. Він тримає голку поблизу акторової ключиці (а це зовсім не поміж ребер, це навіть не частина спецкостюма).
Бейкере, дідько б тебе забрав! Ти що, серйозно?! Ви ж знайомі з телевізійним кліше про інструктора з морської піхоти, що страшенно горлає? Так от, це не перебільшення. То ж ключиця! Ще трохи, і ти його заколеш.
Урешті голка знаходить потрібне місце, повязку накладено й актора вантажать на ноші. Бейкер береться за руківя спереду нош і піднімає їх, не попередивши курсанта з другого боку. Як наслідок, актор і спецкостюм вартістю 57 000 доларів падають на землю.
Бейкере, що з тобою коїться?!
Насправді нічого. Просто його симпатична нервова система робить свою справу. Коли людина сприймає щось як загрозу, мигдалеподібна залоза запускає біохімічний процес, відомий як реакція «бий або біжи». Брюс Сіддл, консультант з цього питання та член ради директорів «Стратегічних операцій», надає перевагу терміну «реакція на стрес, повязаний із загрозою життю». Хай би як ви це називали, ось короткий та чіткий опис такого стану, любязно наданий Сіддлом: «Людина стає сильнішою, швидшою і дурнішою». Ця базова стратегія виживання виникла та закріпилася еволюцією в прадавні часи, коли загроза життю мала вигляд тварин-людожерів і кинута з надлюдською силою каменюка або надлюдська швидкість видирання на дерево давали шанс залишитись живим. Викид адреналіну викликає підвищення вмісту в крові кортизолу (гідрокортизону). Кортизол «вмикає» підвищену передачу в роботі легенів, щоб отримати більше кисню, серце прискорюється в два-три рази, щоб швидше його доставити. Водночас печінка викидає в кров глюкозу, що слугує паливом. Щоб усе це найшвидше потрапило до тих органів, які тіло вважає найважливішими на такий момент, судини рук і ніг розширюються, а судини органів з нижчим пріоритетом (як-от кишечник чи шкіра) звужуються. Кора лобних частин головного мозку, що потребує багато крові, також переводиться на економічний режим. Прощавайте, роздуми та аналіз. Побачимося пізніше, дрібномоторні навички. Для первісної людини все це не було важливе. Коли на вас мчить хижак, потреби в зважуванні можливих дій немає, а також немає часу. Однак зі зростанням складності та зменшенням розмірів медичного обладнання потреба в цьому виникла, і велика. Ще гірше те, що адреналін, який готує мязи до надзусиль, також підсилює їхню нервову активність. Маємо тремор рук і здригання. А тепер іще додайте вібрацію та рух гелікоптера медичної евакуації, і зможете приблизно оцінити виклики, з якими стикаються військові медики.
Окрім надання допомоги пораненим санітар іще повинен відстрілюватись, якщо більше нікому. Як і будь-яка дія, що вимагає точності, влучність стрільби в умовах стресу значно знижується. Для середнього офіцера поліції, що складає кваліфікаційний іспит на стрільбищі, ймовірність влучити в ціль становить 8592 відсотки, так мені сказав Сіддл, а в умовах реальної стрілянинитільки 18.
У курсанта, що працює з Сезаром, виникли труднощі з накладанням турнікета. Як і Бейкер, він чудовий і незграбний приклад впливу викиду адреналіну. У дверному отворі зявляється голова інструктора:
Ми тут що, трансплантацію органів виконуємо? Рухайся!
Якби все було насправді, Сезар би вже помер. У разі кровотечі з великої артерії серце (а також система імітації кровопостачання від «Стратегічних операцій», і це не просто збіг) менш ніж за дві хвилини виштовхує три літри крові. Це фатальна втрата. У тілі людини близько пяти літрів крові, коли три з них витікають, настає фатальне порушення електролітичного балансу, залишкової кількості циркуляційного кисню недостатньо для підтримування життєдіяльності органів. Геморагічний шок («знекровлення», чи «стікання кровю») основна причина загибелі в бойових умовах.
Сувора пропорція первинного опрацювання травм: що тяжчі ушкодження, то менше часу є в медиків, щоб стабілізувати пацієнта. А що менше часу та що тяжчі наслідки, то більший тиск на медиківі вища ймовірність помилок. У 2009 році було вивчено 22 випадки впливу «кризових ситуацій зі стресовими наслідками» в операційній, які значно знизили ефективність роботи хірургів, послабилися не тільки їхні технічні навички, а й здатність ухвалювати правильні рішення та ефективність комунікації. Фактори, зараховані у тому дослідженні до кризових ситуацій, кровотечі, відмови обладнання, відволікання уваги, поспіху бою звичайні речі.
Курсант виносить Сезара з кімнати, той висить у нього на плечах, немов важкий норковий комір. Слідом іде Бейкер з ношами. Йому нелегко, бо пітніють долоні. Він зупиняється, щоб опустити ноші та витерти долоні об штани, і знову не попереджає напарника.
Бейкере, ти й далі так робитимеш? Піт на долоняхіще один прояв реакції «бий або біжи», що мала б зробити хватку сильнішою, та забагато цієї реакції очевидно дає зворотний ефект. Якщо ти маленька дівчинка, то надягай рукавички.
Інструктори поводяться грубо з певною метою. Вони намагаються піддати курсантів якнайсильнішому страху та стресу без того, щоб у них стріляти. Усе, з чим зіткнулися курсанти, імітації поранень, звуки стрілянини і вибухів, неприємність від того, що тебе при всіх обзивають маленькою дівчинкою, має подіяти як вакцина проти впливу емоцій. Під час підготовки всім військовим, не тільки медикам, традиційно доводиться бачити кров і каліцтва. Полковник Рікардо Лав писав у статті 2011 року «Психологічна гнучкість: підготовка солдата до бойових дій», що командири показували підлеглим фотографії та відеозаписи жахливих ран, запрошували ветеранів ділитися спогадами про «жахи, які довелося пережити». Задля допомоги в підготовці санітарів Центр медичних досліджень флоту поширює книжку коміксів «Медики» (The Docs), у якій на 200 сторінкахмалюнки жахливих ран від пострілів і вибухів. Такий собі роман у графіці.
Застосування піротехніки та записів звуків бою не тільки додають реалізму, вони також запускають реакцію «бий або біжи». Несподівані різкі звуки «вмикають» захисні рефлекси, відомі як «реакція переляку». Людина моргає, щоб захистити очі, при цьому тулуб повертається в бік звуку, щоб оцінити загрозу. Руки згинаються та притискаються до грудей, плечі горбляться, коліна згинаютьсяусе це робить людину меншою, непомітнішою ціллю. Притиснуті до торса руки також можуть слугувати захистом для життєво важливих внутрішніх органів. Людина перетворюється на власний живий щит. Сіддл припускає, що горблення плечейце еволюційна відповідь із часів печерної людини на потребу захистити шию. «Вислідивши здобич, великі коти наскакують зі спини на плечі й намагаються прокусити шию».
Якщо вас зацікавило, чи демонструють зебри та антилопи-імпали реакцію переляку, то ви не одні такі. Психолог Карні Лендіз 1938 року досліджував поширеність цієї реакції серед видів, наявних у Зоологічному парку Бронксу (а водночасі терпіння його працівників). Він переходив від одного виду тварин до іншого, встановлював кінокамеру і стріляв у повітря з револьвера 32-го калібру. Не такою прикрою для відвідувачів зоопарку і цікавішою могла б видатися техніка експерименту з дослідження реакції переляку дослідником Джошуа Розеттом, який підкрадався зі спини до обєктів (людей) та вказівним пальцем давав щиглика по краю вуха. Думаю, для родини Розеттів то був непростий час.
У зоопарку Бронксу імпал не було, проте були схожі на кіз гімалайські тари, вони лякались, як і очікувалось. Як і двопалі лінивці, медоїди, кінкажу, динго, тібетські ведмеді, шакали та інші ссавці, яким довелося стати обєктами дослідів Карні Лендіза.