Їх закопують по два або по три. Одна бомбащоб убити людей у транспортному засобі, рештана людей, які намагатимуться допомогти. Вайт побачив перший вибух з місця спостерігача в командній машині під час розмінування щільно замінованої ділянки дороги в провінції Кандагар. Він командував взводом військових інженерів, спеціалістів з будування та знесеннядоріг, стін, бункерів, мостів. «Гамві», у якому їхали солдати Національної армії Афганістану, союзники США та НАТО, проігнорував попередження про небезпеку просування вперед. Троє загиблих, троє поранених. Машина перекинулася набік та перекрила дорогу, інженерам треба було її прибрати. Вайт натрапив на замасковану натискну кришку другого заряду масою десь 20 фунтів. Я питаю, що він памятає.
На четвертому поверсі Центру Волтера Ріда Вайт напівлежить із подушкою під спиною на шпитальному ліжку поверх простирадл. Вигляд разючий, та все ж, з огляду на те, що минуло чотири місяці, я розумію, що він відносно непогано все пережив. Вайт розповідає, що спочатку був яскраво-червоний спалах, потім відчув, як його підкинуло в повітря.
Я сів, дістав турникет і наклав його на те, що залишилося від моєї правої ноги, її відірвало.
У нього залишилася ліва нога, він тільки спочатку не зрозумів, що від неї відірвало литку. Він бачив, що черевик і передня частина штанини непошкоджені, і думав, що й ногатеж.
Ходять чутки, що перше, про що питають чоловіки, які потрапили в ситуацію, як Вайт, це по суті: «А мені його не відірвало?» Вайта передусім хвилювала доля солдатів. Чи хтось стікає кровю?
Я закричав: «Кого поранило? Кого поранило?»
Вайт був командир, але здається, що будь-який солдат після вибуху насамперед думає про товаришів по зброї. Хірург Центру Волтера Ріда, полковник Роб Дін, який служив в Іраку, підтверджує це.
Перше, про що вони питають: «Як там мій друзяка? З ним усе добре?»
А може, вони, припускаю я вголос, мають на увазі пеніс?
Ні, каже Дін, бо наступне, що ми чуємо: «А пеніс не відірвало?»
Попри запевнення медиків («З ними все добре, сер, постраждали тільки ви»), попри те, що одна нога скалічена, а другої взагалі немає, Вайт намагався піднятись і перевірити стан підлеглих. Оцінити ситуацію. Залишатися командиром. Медикам довелося зафіксувати його на ношах ременями. На гірше чи на ліпше, але врешті він не зміг одразу детальніше побачити всі свої ушкодження. Він бачив, що голівка пеніса «розквітла», але не був певний щодо ступеня ушкодження. (Дієслово «розквітати» досить часто використовують для опису ушкоджень, спричинених вибухами саморобних пристроїв. Типовий вибух під ногами відриває мяз від кістки ноги, у проміжок між кісткою та «пелюстками» із мязів вривається на високій швидкості «хмарка» насиченого бактеріями бруду. Потім «пелюстки» накриває ґрунт, така рана важко очищується, у ній може розвинутись інфекція.)
Вайт мав тридцять девять хвилин, щоб думати про такі речі. Саме через стільки часу прибув евакуаційний гелікоптер.
У якийсь момент я сказав: «Якщо в мене більше немає члена, просто залиште мене тут». І я майже так і думав. У мене немає дітей. Повертатися, знаючи, що їх і не буде, я не хотів.
Підлеглі намагалися його підбадьорити.
Вони казали щось на кшталт: «З пуцькою все гаразд, сер».
Мабуть, ці пять слів добре показують ставлення солдатів до Вайта. Повага в передбаченому статутом «сер», та простота сленгової «пуцьки».
А я кажу: «Чорт, та я його вже бачив, мені треба знати, чи можна це виправити?»
Виправити можна. Рубці та ущільнення тканини уретри призвели до уповільнення сечовипускання та утруднення ерекції, але операція на цьому тижні має виправити і перше, і друге, а також усунути невеличкі ушкодження косметичного плану.
Хоча біль, який довелося витримувати, був такий сильний, що Вайт просив медика вколоти другу дозу фентанілу («Сер, я не можу цього зробити, бо ви помрете»), про біль він майже не говорить.
Якщо чесно, я більше переймався солдатами.
Солдати не дістали фізичних ушкоджень, але відомо, що в разі виведення з ладу командира підлеглі зазнають психологічного дискомфорту. Вайт бачив, як вони хвилювалися. Він намагався жартувати: «Схоже, моя карєра бігуна скінчилася. Хоча по-справжньому добре я ніколи й не бігав».
Мені важко уявити, як цеперейматись емоційним станом інших людей тоді, як ти щойно втратив частини обох ніг, можливо, геніталії, а до всього цього в тебе ще й перелам тазу. Вайт розповідає, що сержант з його взводу недавно сказав: «Можливо, це сталося саме з вами, бо вилюдина така міцна, що зможете з цим упоратись». Я теж вважаю, що Вайт дуже міцний, та я не вважаю, що тут ми повинні говорити про міцність. Скоріше йдеться про сліпу самовідданість, схожу на інстинкт, який примушує батьків забігати до будівлі, що палає. Бойове братство, відчуття обовязку щодо підлеглих та побратимів. Це речі, яких я, стороння, ніколи не зможу збагнути.
Увечері того дня, коли ми з Вайтом познайомились, я написала йому листа електронною поштою. Він починався як звичайний лист-подяка, а завершився як лист від захопленої фанатки. Світ, у якому я живу, заповнений людьми, яким ніколи не доведеться ризикувати життям чи здоровям на лінії вогню заради інших людей або заради того, у що вони вірять. «Герой» завжди було словом з кіно, словом, тлом для якого була оркестрова мелодія із саундтреку. Тепер це слово з коридорів Центру Волтера Ріда. Тепер за цим словомреальні люди.
Пацієнтів оголошують, немовби вони зявляються на балу. Санітар завозить їх на візку та зачитує із супровідних паперів імя, вік, призначену процедуру, частину тіла. Це роблять, щоб бути певними, що хірург перебуває в правильній операційній, з потрібним пацієнтом, і збирається працювати над потрібною частиною тіла. Що стосується Вайта, початок операції трохи дивує. Хірургічна сестра обробляє операційну ділянку, але замість паху намащує стандартною антисептичною речовиною його обличчя. Майор Моллі Вільямз, асистент хірурга (вона вагітна і тому має трохи кумедний вигляд), пояснює, що пошкоджений шматок уретри замінять зробленим з внутрішньої частини щоки Вайта. Тканини ротової порожнини добре підходять. По-перше, вони не мають волосся. Сеча містить мінеральні солі, якби в уретрі росло волосся, на ньому утворювалися б осади. Камінці, що осідають, спричиняють проблеми, вони перекривають потік або відриваються, і тоді їх вихід разом із сечею викликає гострий біль.
Хірург, Джеймз Єжор, закінчив процедуру миття. Він приєднується до нас, руки тримає перед собою, щоб просохли. У нього блакитні очі, тонке кольору піску волосся та дотепний розум. Я хотіла написати «хлопчачий», та це слово йому аж ніяк не пасує. Адже він начальник (урологічного відділення Центру Волтера Ріда), чільний фахівець (із реконструктивної урології) та ще й полковник.
А ще, каже Єжор, рот тривкий до сечі.
Він має на увазі, що ротова порожнина волога. Можна створити замінник уретри зі шкіри нижньої частини передпліччя чи голови (за вухом), там волосся теж немає, але часте змочування сечею може пошкодити таку шкіру. Виникне щось схоже на подразнення, яке спостерігається в малюків під памперсом, але всередині тіла. Запалення проїсть тканини і створить альтернативний шлях виведення відходів, свищ. Матимемо дірку в шкірі, з якої постійно сочитиметься. Такого точно не треба.
Вайтові накривають обличчя стерильною матерією блакитного кольору. Скидається на паранджу. Щоправда, отвір не навпроти очей, а навпроти рота, ніби пацієнт належить до якоїсь нової езотеричної секти. Рот розширюють ретракторами, розтягнувши його широко в боки, так діти розтягують рота пальцями, щоб показати язика. Єжор хірургічним маркером позначає майбутній трансплантат і висікає його за допомогою електроприпікального інструмента. Відчуваємо дещо знайомий запах, щось між тим, як пахнуть розігріта жаровня та припалене волосся. Єжор не звертає уваги, проте зазначає, що розрізана простата видає навіть дещо приємний запах.
Підчепивши трансплантат хірургічними щипцями з довгими ручками, Єжор передає Моллі звислий шматочок плоті. Вони схожі на сімейну пару в китайському ресторані. Моллі розкладає трансплантат на великому пальці своєї руки в хірургічній рукавичці, ножицями в другій руці видаляє шматочки жиру та тканини, щоб зробити його тоншим. Для того щоб прорости крізь тканини трансплантату, кровоносним судинам потрібен час, тому перші кілька днів клітини трансплантату підгодовують за допомогою сироватки крові. Якщо він виявиться затовстим, клітини на його поверхні розвиватимуться, а ті, що в глибині, відімруть. Саме тому трансплантати шкіри відносно великих розмірів, такі як Вайтові пересадили на тильний бік вцілілої ноги, перед пересадкою пропускають крізь мешер (систему розширення шкірного клаптя). Просічки збільшують площу поверхні, крізь яку клітини можуть отримувати поживні речовини та виводити відходи.
Якщо заміна частини уретри проблеми не розвяже, можливе застосування перинеальної (промежинної) уретростомії. У такому разі хірург видалить пошкоджену частину уретри, а вкорочену частину виведе крізь отвір у промежині («нічийній» території між мошонкою та прямою кишкою).
Тоді, щоб помочитися, пацієнтові доведеться присідати, як це роблять жінки, каже Моллі.
Чи це велика біда? Єжор зауважує, що людина, яка дістала ушкодження репродуктивних органів унаслідок вибуху, зазвичай втрачає кінцівку, а частоі не одну. У цьому сенсі необхідність присідати, щоб помочитися, не головна складність.
Моллі нахиляє голову, щоб дивитися мені в обличчя:
Велика. Певною мірою це повязано з культурою.
Кілька років тому під час міжнародної конференції з урології Моллі брала участь в обговоренні застосування перинеальної уретростомії. Хірурги з Італії були майже налякані. «Просто неможливо сказати італійському чоловікові, що йому доведеться пісяти навсидячки».
На тій зустрічі Моллі була однією з двох жінок-урологів. Вона знає, що урологів-чоловіків значно більше, ніж жінок, але це її не засмучує. Позитивний наслідокне доводиться чекати в черзі в туалет під час перерв.
На деяких з цих урологічних заходів я була єдиною відвідувачкою дамської кімнати.
Як і тут, нейтральним тоном зауважує Єжор.
Шматочок щоки готовий почати нову карєру. Сестра знімає з Вайтових стегон стерильне простирадло та протирає шкіру антисептичним тампоном. Життєва сила в молодика така, що навіть під дією загальної анестезії пеніс реагує, попри те що його (хоч і ніжно) торкається просто тампон «ХлораПреп». Реакція слабша за нормальну, може, це тому, що Єжор прописав якийсь препарат для тимчасового послаблення ерекції. Хірургічні розрізи треба зашивати, коли член вялий, ерекція розтягує розріз. І тоді розрізи болять. Однак у стані ерекції пеніс отримує більше крові, а це сприяє загоєнню, а ще ерекції допомагають уникнути утворення шрамів. Останнє дуже важливе, адже шрами, особливо в ерективних тканинах, можуть призвести до викривлення в стані ерекції та дискомфорту. З цієї причини сексуальна активність у післяопераційний період іноді заохочується, вона розглядається як фізіотерапія для пеніса. Головна медична сестра Центру Волтера Ріда, Крістін Делаурє, з якою ми скоро зустрінемося, переконала персонал відділення інтенсивної терапії влаштовувати «інтимну годину», протягом якої у палату до пацієнтів не заходять медичні працівники, тільки дружини чи подруги.
Єжор розкриває член, щоб мати доступ до уретри. Коли він працює, його долоня спирається на Вайтову мошонку, як на подушку-підставку. Моллі робить свою справу у формальнішому стилі, вона тримає інструменти так, як тримають ножа та виделку в ресторані, її запястки підняті. Трансплантат, він має форму прямокутника, пришивають у потрібному місці, але залишають пласким. Сеча тимчасово відводиться крізь отвір у шкірі нижче від трансплантата. Коли в трансплантаті проростуть нові кровоносні судини і стане ясно, що він прижився, буде проведено повторну операцію і Єжор закінчить роботу. Він згорне трансплантат у трубку та зєднає його з уретрою. На тому, сподіваймося, воно й закінчиться.
Після операції Єжор здирає рукавички, прямує до телефонного апарата у кутку операційної та набирає номер. У палаті Вайта чекає мати.
Він отямився, усе добре.
За сьогодні я вже втретє гублю лікаря Єжора. Тільки-но я нахилюся, щоб надягти бахіли, чи зупинюся, щоб ковтнути води з фонтанчика, обертаюсьа його вже немає. Його перехопила якась із медсестер, чи адміністратор, чи дружина одного з пацієнтів. Він не відмовляється, хоча має на це всі причини. Він хронічно занадто зайнятий, він іде коридорами, трохи нахилившись, ніби якщо дійде до цілі на секунду швидше, це дасть йому змогу різко скоротити список справ. Стосик матеріалів для читання у вбиральні в його кабінетіусі на урологічну тематикузагрожує перекинути раковину.
Як та дитина, що загубилася на вулиці, я знаю, що треба лишатися на місці й урешті-решт він по мене прийде. Я продивляюсь інформацію на одній з багатьох інформаційних дощок, розвішаних у коридорах Центру Ріда. Ця називається «Пакування та зберігання». Підпис під одним з фото: «Доросла личинка південної комірної вогнівки заляльковується в гофрованому картоні». За весь день неприємнішого зображення я ще не бачила, але це ненадовго. Ми з Єжором йдемо до його кабінету, він збирається показати мені кілька фотографій своїх пацієнтів в Іраку. Не для того, щоб мене засмутити, а щоб я могла ліпше зрозуміти те, що можуть наробити кулі та бомби і що потім може зробити хірург.
Єжор користується простою анатомічною термінологією, а от мені не завжди вдається дібрати слова, щоб описати те, що бачу. На деяких зображеннях я навіть не можу побачити людину. Я бачу м'ясну лавку. Іноді краще не бачити, ніж бачити. Деякі з тих солдатів ніколи не бачили того, що бачу я. У Єжора був пацієнт, який протягом трьох тижнів не знав, яких саме ушкоджень зазнав його пеніс. Лікар переходить до слайду, що на ньому ми бачимо, у якому стані цей чоловік прибув до шпиталю, збільшене зображення результату взаємодії зброї та цілі, як це називається серед балістиків. Як же такого пацієнта готують до розуміння того, що з ним сталося?
Раніше ми намагалися говорити про таке в оптимістичному ключі, розказує Єжор, але коли той хлопець це врешті побачив, у нього був шок («О Господи!»), тобто додалася ще одна проблема.
Тепер лікарі діють прямолінійніше.
Я кажу: «У вас тяжке поранення, ви повинні це побачити».
Коли щось буде несподіванкою, то нехай це буде доброю несподіванкою.
Чи можна щось зробити для цих чоловіків? Так, і чимало. Фалопластикавідтворення працездатного пеніса з тканин інших частин тіла пацієнтадосить розвинене мистецтво (за що великою мірою треба подякувати трансгендерам). Відтворення пеніса Єжор починає з пацієнтової руки. У нижній частині передпліччя він розшаровує на дві тонші частини прямокутну ділянку шкіри. Внутрішня частина згортається, щоб сформувати уретру, зовнішня перетворюється на тіло пеніса. Ця трубка в трубці залишається на місці, вона живиться від кровоносних судин руки. Коли те, що залишилося від пошкодженого статевого члена, загоюється, нова форма відділяється від руки і підєднується нижче.
Еректильна тканинаце виклик. Хоча губкоподібні еректильні тканини є в інших органах чоловічого організмувздовж уретри та в носовій порожнині (закладення носаце не що інше, як ерекція носових раковин), цих тканин небагато, і ніхто їх трансплантувати не пробував. До того ж, хоч існують банки сперми, банки очей і банки мозку, до банків носів ще не дійшло. Отже, замість печеристих тіл, двох паралельно розташованих циліндрів з еректильної тканини, хірурги використовують пару силіконових імплантатів, які можуть наповнюватися. Для досягнення ерекції пацієнтові або його подрузі треба натискати на розміщену в мошонці невеличку силіконову грушу, що помпує сольовий розчин із резервуара в сечовому міхурі. Трубки зєднуються, нерви відновлюються і через певний час оргазм і еякуляція повертаються.
Єжор продовжує демонстрацію слайдів.
А це командир бригади. Снайпер влучив йому в пах. Куля вибила середню частину пеніса.
Випадки, коли внаслідок пострілу чи вибуху чоловік втрачає весь пеніс і виживає, досить рідкісні. Серед складних вибухових уражень третього та вищих (тобто найгірших) ступенів у 20 відсотках випадків постраждалі зазнавали ушкоджень пеніса, але тільки 4 відсотки з них втратили пеніс повністю.
Виникає питання: чи снайпер схибив, чи поцілив саме туди, куди хотів? Чи деякі снайпери свідомо стріляють у промежину? Єжор вважає, що саме так. Він чув розповіді про часи Другої світової війни. Дейл Сміт, професор військової медицини та історії з розташованого неподалік Університету охорони здоровя військовослужбовців (УОЗВ), також чув такі розповіді, але про докази, які підтверджували б їх, йому невідомо. Сміт звертає увагу на те, що вторинна мета снайперанагнітання страху. У цьому аспекті постріл у промежину дуже ефективний. Утім, у листі електронною поштою Сміт написав мені, що такий постріл також ризикований, адже снайперові потрібен «високий відсоток ефективності» від затрачених тактичних зусиль і ризику виходу та перебування на позиції. А постріл у таз не вважається смертельним.