Тобто, так ви будете розмірковувати. Не так, проте, розсудив капітан Блад. Навіть більше того: в ту ніч він узагалі ні про що не думав. У його душі точилася боротьба між почуттям святого кохання, що всі ці роки зігрівало йому серце, і нападом нестримної ненависті, яку дівчина розбурхала в ньому тепер. Крайності сходяться і часто так зливаються, що їх важко розрізнити. А цього вечора кохання й ненависть сплелися в душі капітана в суцільний клубок незбагненної пристрасті.
Розбійник і пірат!
Ось за кого має вона його без будь-яких застережень, забувши, що його засудили так жорстоко й несправедливо. Арабелла нічого не знала про те безвихідне становище, в якому він опинився після втечі з острова Барбадос, і не цікавилась обставинами, через які він став авантюристом. Що їй до того, що вінпіратповодився як джентльмен! У неї в серці не знайшлося й крихти співчуття до людини, яку вона колись поважала. Так, ані жалю, ані співчуття. Двома словами дівчина винесла йому остаточний вирок. У її очах він був лише розбійником і піратом. А хто ж тоді вона? Хто ті люди, в яких у серці немає ні жалю, ні співчуття?
Марно звертався Блад за порадою до зірок.
Добре ж! Як вона назвала його, таким він зараз і буде. Він доведе, що вона не помилилася. Відтепер він стане справжнім розбійником і піратом, буде таким же жорстоким і немилосердним, як і всі пірати. Він приборкає в собі всяку сентиментальність, покладе край цій смішній боротьбі з самим собою, він не бажає більше залишатись водночас у двох світахбути піратом і джентльменом. Вона ясно показала, у якому світі його місце. Зараз він підтвердить, що вона не помилилась. Дівчина в нього на кораблі, у його владі, і він зробить з нею все, що захоче.
Блад схилився на поручні і, дивлячись униз на фосфоричні відблиски хвиль, тихо і зловісно засміявся. Але раптом обірвав свій сміх і здригнувся; замість сміху з горла вирвалося щось схоже на ридання. Схопившись рукою за голову, Блад відчув на скронях холодні краплини поту.
Тим часом Джуліан, який знав жіночу частину людства краще за капітана Блада, теж розгадував цієї ночі дивну загадку, над якою марно бився ватажок корсарів. Є підстави підозрювати, що зайнятися цим його світлість спонукало неусвідомлене почуття ревнощів. Поведінка міс Бішоп у час випробувань, через які їм випало пройти, змусила його нарешті визнати, що хоч дівчина й не має природженої грації, все ж вона може бути чарівною. Лорда Джуліана дуже цікавили колишні стосунки Арабелли з капітаном Бладом, і в його душу закрадався якийсь неспокій, що вперто підштовхував його тієї ночі якнайскоріше розібратися в цьому питанні.
Безбарвні, сонні очі його світлості, треба відзначити, могли помічати те, чого не бачили інші, а його розум не був позбавлений гостроти.
Лорд Вейд кляв себе за те, що досі не помічав дечого або принаймні не придивлявся до всього уважніше. Зараз він силкувався повязати бачене раніш із новішими спостереженнями останнього дня. Він, наприклад, помітив, що корабель капітана Блада носить імя міс Бішоп. Помітив він і незвичайні подробиці зустрічі капітана Блада з Арабеллою, і ті зміни, що сталися в кожному з них після цієї зустрічі.
Леді була жахливо неввічливою до капітана Блада. Обійтися так із людиною, яка врятувала її, було досить таки нерозумно, а його світлість не вважав Арабеллу дурепою. І все-таки, незважаючи на її грубість, незважаючи на те, що вона була племінницею заклятого ворога Блада, і до неї і до лорда Джуліана команда виявляла неабияку повагу. Кожному з них відвели окрему каюту, розмістили їхні речі, влаштували служницю міс Бішоп. Як леді, так і лордові надавалося право вільного пересування по всьому кораблі; обідали вони за одним столом зі шкіпером Піттом і лейтенантом Волверстоном, які ставилися до них аж надто чемно. І разом із тим було ясно, що сам Блад навмисне уникає зустрічі з ними.
Лорд Джуліан, не припиняючи спостережень, дбайливо зводив докупи все помічене досі. Не дійшовши остаточного висновку, вія вирішив за обідом добути додаткові відомості від самої міс Бішоп. Для цього слід було діждати, поки підуть Пітт і Волверстон. Лордові не довелося довго чекати додаткових відомостей. Ледве Пітт підвівся з-за столу, щоб іти слідом за Волверстоном, як міс Бішоп затримала його запитанням:
Містере Пітт,звернулась вона до нього,чи не були ви часом серед тих, хто втік з Барбадоса разом із капітаном Бладом?
Так, міс. Я теж був одним із невільників вашого дядька.
А потім ви весь час плавали з капітаном Бладом?
Я його незмінний штурман, міс!
Дівчина кивнула. Вона була дуже спокійною і стриманою; але його світлість помітив, що вона надзвичайно бліда, хоча, з огляду на те, що їй довелося пережити того дня, дивуватися було нічому.
А чи плавали ви коли-небудь із французом на імя Каузак?
Каузак?Пітт не стримався й засміявся, бо це імя збудило в нього смішні спогади.Та-ак. Він був з нами в Маракаїбо.
А ви знали ще одного француза, на імя Левассер?допитувалась дівчина, і лорда вразило, що вона запамятала їхні імена.
Аякже. Каузак був лейтенантом на кораблі Левассера, поки той не помер.
Поки хто не помер?
Левассер, звісно. Його було вбито два роки тому на одному з Віргінських островів.
Запала коротенька пауза. Потім міс Бішоп заговорила ще спокійніше:
Хто ж його вбив?
Пітт охоче відповідав, бо не бачив причини замовчувати що-небудь, але такий ретельний допит почав його інтригувати.
Капітан Блад, звісно.
Завіщо?
Пітт завагався. Історія з Левассером була не для дівочого слуху.
Вони посварилися,коротко відповів він.
І ця суперечка виникла через жінку?невблаганно витягала з хлопця відомості Арабелла.
Можна сказати, що так...
А як звали цю жінку?
Пітт здивовано звів брови, але все ж таки відповів:
Міс дОжерон, дочка губернатора Тортуґи. Вона втекла із цим пройдисвітом Левассером, а... а Пітер вирвав її з його брудних лап. Це був страшенний мерзотник, міс, і він дістав від Блада по заслузі.
Розумію. І... і все ж таки капітан Блад не одружився з дівчиною?
Поки що ні,усміхнувся Пітт. Він добре знав усю безпідставність тортузьких пліток, у яких мадмуазель дОжерон називали майбутньою дружиною капітана Блада.
Міс Бішоп мовчки кивнула головою, і Джеремі Пітт, зрадівши, що допит скінчено, повернувся, щоб іти. Однак, затримавшись на хвилинку у дверях, він не стерпів і поділився новиною:
Може, це втішить вас, якщо ви дізнаєтесь, що капітан змінив наш курс на вашу користь. Він має намір висадити вас обох на Ямайці, і якнайближче до Порт-Ройяла. Ми вже повернули, і, якщо вітер не зміниться, ви незабаром будете дома.
Дуже вдячні капітанові,процідив його світлість, помітивши, що Арабелла не дуже поспішає з відповіддю. Вона сиділа, насупившись, і дивилася кудись перед собою.
Так... вам легко говорити,озвався Пітт.Капітан іде на ризик. Не кожен зважився б ризикувати на його місці, але його вже не переробиш.
Пітт вийшов, лишивши лорда Джуліана з його власними роздумами, і його світлість зі ще більшою тривогою став вивчати своїми безбарвними, сонними очима зосереджене обличчя Арабелли. Нараз міс Бішоп перевела погляд на нього й промовила:
Ваш Каузак, мабуть, правду казав.
Я помітив, що ви перевіряли це,сказав лорд Джуліан.І не доберу, навіщо воно вам.
Не дочекавшись відповіді, він знову став мовчки стежити за нею, перебираючи пальцями кучері золотистого парика, що обрамляв його обличчя.
Міс Бішоп, похмура й замислена, сиділа коло стола і, здавалося, уважно розглядала чудове іспанське мереживо, яким була обшита скатертина. Нарешті лорд Джуліан порушив тишу.
Він вражає мене, цей чоловік,почав він тихим, кволим голосом, який, мабуть, ніколи не мінявся в тоні.Змінити курс заради нас?! Просто загадка! Який ризикувійти у води Ямайки, і знову-таки заради нас. Ні, цей чоловік надзвичайно дивує мене!
Арабелла звела свої задумані очі на лорда. Увесь її вигляд свідчив, що вона чимсь заклопотана. Потім, як йому здалося, губи її якось дивно, майже зневажливо скривилися, і ніжними пальчиками вона почала вистукувати по столу.
А мене дивує геть інше: як це так, що він не збирається взяти за нас доброго викупу,промовила вона.
Хоч ви й заслужили на це!
Он як! А чому, цікаво знати?
Тому, що ви образили його.
Я звикла називати речі їхніми власними іменами.
Звикли? Побий мене грім, але я не вихвалявся б цим! Це свідчить або про крайню молодість, або про велику дурість.Як бачите, його світлість добре засвоїв уроки свого високого родича, лорда Сандерленда. Помовчавши, він додав:Ви ж знаєте, що в цьому разі це вияв невдячності.
Щоки дівчини почервоніли.
Ваша світлість, я бачу, що ви незадоволені моєю поведінкою... Шкода, звичайно. Проте я сподіваюсь, що це незадоволення породжене життєвим досвідом, а от я і досі не знала, що невдячність властива виключно молодим і дурним.
Що ви, міс, я говорив зовсім не те. Якби ви були вислухали мене уважніше, то не вийшло б такого непорозуміння. Не завжди ж говорять про все те, що думають. Невдячність, звісно, властива людині, але виявляти їїозначає легковажити.
Я... я не розумію вас.І Арабелла знову насупилась.До кого і в чому я була невдячною?
До кого? До капітана Блада. Хіба він не прийшов і не врятував нас із полону?
Прийшов?крижаним голосом перепитала вона.Хіба він знав, що ми на «Мілаґросі»?
Його світлість почав виявляти ледве помітне роздратування.
Знав він чи не знав, але ви, власне кажучи, добре розумієте, що саме він урятував нас,докорив він.Ви хоч і живете в цій варварській частині світу, а й досі не знаєте того, що добре відомо в Англії: капітан Блад, по суті, воює лише з Іспанією. Назвати його розбійником і піратом, як це зробили ви,значить вчинити необдумано й необережно.
Необережно?з презирством перепитала Арабелла.А чому мені треба бути обережною?
Бачу, що ви цього не хочете зрозуміти. Але тоді подумайте хоч про елементарне почуття вдячності. Мушу чесно зізнатись, міс Бішоп, що на місці Блада я не зміг би бути таким ангелом. Щоб мені луснути, не зміг би! Ви тільки уявіть собі, скільки лиха він зазнав від своїх співвітчизників, і тоді ви, так само, як і я, дивуватиметеся, що він ще здатний розрізняти англійців від іспанців. Бути проданим у рабство! Бр-р!І його світлість здригнувся.І кому? Запеклому колоніальному плантатору!На цих словах він затнувся.Даруйте мені, міс...
Презирство Арабелли почало переростати в злість.
Зопалу ви надто далеко зайшли, захищаючи цього... морського розбійника!
Лорд Джуліан знову звів на неї свої безбарвні очі, потім, трохи примружившись і схиливши голову, лагідно запитав:
Мені хотілося б знати, за що ви його так ненавидите?
Помітивши, як Арабелла зашарілася і як у її очах спалахнув гнів, його світлість вирішив, що розгнівив дівчину. Але вибуху не сталося, вона опанувала себе.
Ненавиджу, кажете? Яка недоречна думка, лорде! Я його просто не помічаю.
А даремно. Вам слід було б помітити його, міс.Його світлість говорив зараз одверто і саме те, що думав.Він заслуговує на це. Людина, яка змогла з таким блиском розгромити іспанського адмірала, була б дуже цінною для нашого флоту. Він недаремно служив під командою де Рітера. Рітер був великий флотоводець, і будь я проклятий, коли учень не гідний свого достойного вчителя. Я не певен, чи знайдеться у військово-морському флоті Англії ще хтось такий, хто б зрівнявся з ним! Уявіть тільки! Навмисне врізатись між двох іспанських кораблів на відстані прямого пострілу і таким чином змішати їм усі карти! Такий маневр потребує сміливості, вміння й винахідливості. Він обдурив не тільки мене, сухопутного пацюка. Іспанський адміралі той розгадав його намір занадто пізно, коли вже капітан Блад остаточно притис його до стіни. Велика людина, міс Бішоп! Таку людину не можна не помічати!
Не стримавшись, Арабелла Бішоп зауважила з ноткою помітного сарказму:
Тоді використайте свій вплив на лорда Сандерленда, і нехай той порадить королю взяти Блада на королівську службу.
Його світлість привітно всміхнувся:
А це вже зроблено. У мене в кишені лежить його офіцерський патент.І, на превеликий подив дівчини, Вейд коротко виклав мету своєї подорожі.
Після цього, лишивши Арабеллу на самоті зі своїми думками, лорд Джуліан подався на розшуки капітана Блада. Так він і не розгадав колишніх відносин між Арабеллою і цим дивним піратом. Коли б дівчина була хоч трохи прихильнішою до капітана Блада, лорд відчув би себе щасливішим.
Він знайшов капітана на юті. Капітан був змучений своєю боротьбою з дияволом, хоч його світлість і не підозрював про існування в ньому такого внутрішнього конфлікту. Блад нервово походжав по палубі. Лорд Джуліан із властивою йому фамільярністю взяв капітана під руку й пішов поряд із ним.
У чому справа?сердито запитав Блад, у якого був препоганий настрій.
Я хотів би, сер, щоб ми стали друзями,вкрадливо сказав лорд.
Який прояв любязності з вашого боку!
Лорд Джуліан удав, що не помітив одвертої іронії.
Дивно, що доля ось у такий спосіб звела нас. Адже я спеціально приїхав у Вест-Індію, щоб зустрітися з вами.
Ви не перші, кому це вдається,глузливо відповів Блад,але інші переважно були іспанці, і їм не щастило так, як вам.
Ви не зрозуміли мене,заперечив лорд Джуліан і почав розповідати про себе та про свою високу місію.
Коли він замовк, капітан Блад, усе ще під впливом від щойно почутого, вивільнив свою руку і, випроставшись, сказав:
Ви мій гість на борту цього корабля, а від колишніх днів у мене ще збереглися деякі залишки пристойної поведінки з гостями, хоч мене й можна вважати розбійником і піратом. Я не скажу своєї думки ні про вас, хоча ви й звернулися до мене з таким дорученням, ні про лорда Сандерленда, вашого родича, який має нахабство посилати вас із такою пропозицією. Немає нічого дивного в тому, що один із міністрів Якова Стюарта вважає за можливе підкупити людину хабарами і спокусити її на зраду тих, що їй довірились.По цих словах капітан Блад махнув рукою до шкафуту, звідки долинала журлива пісня корсарів.
От ви знову не зрозуміли мене,спалахнув лорд Джуліан.Хіба ж ми закликаємо до зради?! Ваших людей теж візьмуть на королівську службу.
І ви сподіваєтесь, що вони полюватимуть разом зі мною на своїх товаришів з «берегового братства»? Клянусь, лорде Джуліан, що ви самі нічогісінько не розумієте! Невже в Англії не лишилося й крихти людської честі? Та не тільки в цьому річ. Як вам могло спасти на думку, що я здатний узяти офіцерський патент від короля Якова? Я навіть не хочу бруднити руки вашим патентом, хоча це й руки розбійника й пірата. Ви ж чули сьогодні, як міс Бішоп назвала мене розбійником і піратомлюдиною, гідною презирства, покидьком суспільства. А хто мене зробив таким? Хто зробив мене цим розбійником і піратом?
Коли б ви були бунтівником...почав лорд.
Ви маєте знати, що...перервав його Блад,що я ніколи не був бунтівником. Я зовсім не брав участі в повстанні. Навіть і не збирався. Якби це було так або коли б судді помилилися, то я міг би простити все. Але ж судді навіть і не збиралися маскувати свою підлу комедію. Мене засудили тільки за мою «власну провину» ні більше, ні менше. Той кровожерливий вампір Джефрейсбудь він сто разів проклятий!ухвалив мені смертний вирок, а його вельмишановний господар Яків Стюарт потім змилосердився і перетворив мене на раба. І за що? За те, що я, далекий на той час від будь-яких переконань та політики, з почуття звичайного милосердя намагався полегшити муки іншого, перевязував рани людині, яку потім судили за зраду. Оце і весь мій злочин. Ви можете знайти все це в документах і пересвідчитися самі, за що мене продали в рабство. За законом, встановленим Яковом Стюартом. Я сподіваюся, що ви тепер зрозумієте, які закони панують в Англії, а от чи бачили ви, ваша світлість, хоча б уві сні, що таке рабство?
Сказавши це, Блад раптом осадив свій запал і на якусь хвилину замовк, а помовчавши, втомлено і невесело засміявся:Ну, досить! Скипів через якісь там дурниці. Годі, а то може здатися, ніби я намагаюся захищатись, тим часом як усі знають, що це не в моїй звичці. Вельми вдячний вам, лорде Джуліан, за ваші добрі наміри. Думаю, що ви зрозумієте мене. По вас бачу, що зрозумієте.
Лорд Джуліан стояв мов укопаний. Його глибоко вразили слова капітана Блада і та неприборкана пристрасть, з якою він говорив. Кількома чіткими стислими фразами він виклав і причини своєї ненависті, і мотиви на свій захист та виправдання. Глянувши на розумне, вольове обличчя капітана, яке від збудження аж палало у сяйві великого ліхтаря, Вейд знітився і, важко зітхнувши, мовив:
Шкода! Побий мене грім, шкода!І, під впливом раптового напливу добрих почуттів, він простягнув Бладові руку.Сподіваюся, що між нами не може бути ніяких образ і ворожнечі.
Ні, мілорд! Я ж... розбійник, злодій і пірат.Блад гірко засміявся і, не помічаючи запропонованої руки, пішов геть.
Лорд Джуліан якусь мить постояв, дивлячись, як вздовж гакаборту посувається висока постать, потім якось пригнічено опустив руку і попрямував у каюту.
У дверях коридору його світлість замалим не наскочив на Арабеллу Бішоп, яка йшла попереду. Надто заклопотаний думками про капітана Блада, Вейд мовчки пішов за нею, не цікавлячись, куди вона ходила.
В каюті він стомлено впав у крісло і всупереч своїй звичайній стриманості вигукнув:
Будь я проклятий, якщо коли-небудь зустрічав людину, яка б мені так сподобалась! І в той же час із ним нічого не можна вдіяти.
Так, я чула все,ледве чутним голосом зізналася бліда як смерть Арабелла. Вона навіть не поворухнулась.
Вейд здивовано глянув на неї і замовк, задумливо розглядаючи дівчину. Нарешті він вимовив:
Я ось про що думаю... Чи не через вас, бува, все це лихо з капітаном? Ваші слова дуже мучать його. Він тільки й знає, що твердить їх. Відмовився піти на службу до короля і навіть не потис моєї руки. І що вдієш із таким чоловіком! Досі йому щастило, та закінчить він на нок-реї. А зараз цей Дон-Кіхот заради нас наражається на смертельну небезпеку.
Як це?збентежившись, поцікавилась дівчина.
Як, питаєте? Хіба ви забули, що він іде на Ямайку, де розташувався штаб англійського флоту? Правда, цим флотом командує ваш дядечко...
Арабелла аж подалась наперед від напруження і жестом зупинила лорда. Той помітив, що дихання її стало частішим і поривчастим, а широко розкриті очі перелякано дивляться на нього:
Це йому не допоможе!вигукнула вона.Навіть не думайте про це. Для Блада дядьконайзапекліший ворогу всьому світі. Він черствий, мстивий нелюдвін нічого не прощає. Я певна, що лише надія схопити й повісити капітана Блада примусила його залишити свої плантації на Барбадосі й погодитись стати губернатором Ямайки. Капітан Блад, звісно, цього не знає...Арабелла замовкла і безпорадно розвела руками.
Не думаю, щоб становище змінилося, якби навіть Блад і знав про це,сумно зауважив лорд.До того, хто зміг вибачити такого запеклого ворога, як дон Міґель, і відкинув усі мої вмовляння, зі звичайною міркою не підійдеш. Він лицар до ідіотизму.
І все ж це не завадило йому протягом трьох років бути тим, ким він був, і чинити те, що він чинив.У голосі дівчини цього разу забринів сум, без будь-якого натяку на презирство.
Лорд Джуліан, який по-своєму був схильний до моралізування, зітхнувши, підсумував:
Життязанадто складна штука.
Розділ XXI. На службі в короля Якова
Наступного дня, ледь зажеврів горизонт, Арабелла Бішоп прокинулась під пронизливі звуки ріжка і настирливе калатання суднового дзвону. Остаточно прогнавши сон, вона розплющила очі й байдуже подивилась на спінену зеленаву воду, що стрімко бігла повз позолочений ілюмінатор. Поволі до її свідомості долинув шум, схожий на метушню: з кают-компанії, якраз над її ліжком, долинав тупіт ніг, хрипкі вигуки та стукіт важких предметів. Відчувши, що шум цей не схожий на звичайну роботу команди. Арабелла, охоплена тривожним передчуттям, підвелася й розбудила свою служницю.
Тим часом у каюті з правого борту, сполоханий цим самим гамором, гарячково одягався лорд Джуліан. Вибігши на палубу, він здивовано поглянув на громаду вітрил над собою, їх підняли, щоб піймати ранковий бриз. А попереду, праворуч і ліворуч розлягалася неозора гладінь океану, що, мінячись сліпучими блискітками, купалася в золоті сонця, палючий диск якого ще тільки наполовину вийшов із-за обрію.
На шкафуті, де звечора було так тихо й мирно, нервово метушилося людей із шістдесят. Біля поручнів півюта, над самою головою в лорда Джуліана, капітан Блад палко сперечався з однооким розхристаним велетнем Волверстоном, голова якого була повязана червоною ситцевою хусткою.
Ледве показався його світлість, як вони одразу ж замовкли, і капітан Блад, повернувшись, привітався з лордом.
Доброго ранку, сер!сказав він:Я припустився непоправної помилки. Мені не слід було так близько підходити до Ямайки вночі. Але я хотів якнайскоріше висадити вас. Підніміться-но сюди, сер, і я вам дещо покажу.
Нічого не розуміючи, лорд Джуліан піднявся по трапу. Зупинившись біля капітана, він глянув на корму, куди кивнув Блад, і аж скрикнув від подиву. Там, не більше як за три милі на захід від них, ясно-зеленою смугою тягнулася земля. А милі за дві з боку чистого океану йшли три великі білі кораблі.
Вони без вимпелів, але, безумовно, це частина ямайської ескадри,спокійно сказав капітан Блад.Ми зустрілися з ними на світанку; вони повернули й відтоді не припиняють погоні. А тимчасом «Арабелла» вже чотири місяці у плаванні, дно її дуже обросло, і ми не можемо розвинути необхідної швидкості.
Волверстон, заклавши свої великі руки за широкий шкіряний пояс, з височини свого велетенського зросту насмішкувато глянув на лорда Джуліана, хоч той теж був досить високий.
Схоже на те, що вам, ваша світлість, доведеться ще раз побувати в морському бою, доки ми не покінчимо із цими кораблями,сказав велетень.
Саме зараз ми про це й сперечалися,погодився Блад.Я вважаю, що ми не можемо починати бій за таких обставин.
Біс із ними, з обставинами!вигукнув Волверстон, уперто випнувши свою масивну щелепу.Для нас такі обставини не первина. В Маракаїбо було набагато гірше, однак ми ж не тільки перемогли, але й захопили три кораблі. А вчора, коли ми розпочали бій із доном Міґелем, хіба було не гірше?
Так, але ж то були іспанці.
А ці хіба кращі? Невже ти боїшся цього незграбного барбадоського бабака? Що тебе мучить, Пітере? Раніш я ніколи не бачив тебе таким.
У цей час десь позаду гримнув гарматний постріл.
Це сигнал, щоб ми лягли у дрейф,мовив Блад тим самим байдужим голосом і тяжко зітхнув.
Волверстон не витримав:
Та я краще погоджуся зустрітися з полковником Бішопом у пеклі, аніж лягти в дрейф за його наказом!загорлав він, люто плюнувши на палубу.
Тут у розмову втрутився його світлість.
0,3 вашого дозволу я насмілюсь зауважити, що нам нічого боятися полковника Бішопа, враховуючи вашу послугу його племінниці та мені...
Волверстон, хрипко засміявшись, перервав лорда Джуліана.
Не гарячкуйте, пане!вигукнув він глузливо.Ви не знаєте полковника Бішопа. Ні заради племінниці, ні заради дочки чи рідної матері він не відмовиться від крові, якої прагне. Він кровопивця! Підла тварюка! Нам із капітаном Бладом це добре відомо. Ми були його рабами.
Але ж із вами я,з неабиякою пихою зауважив його світлість.
Сміх Волверстона збентежив лорда, і він трохи підвищив тон свого голосу:
Запевняю вас, моє слово дещо важить в Англії.
Хіба що в Англії! Але тут, кат би його взяв, не Англія!
Загримів другий постріл, і тої ж миті за кормою закипіла вода.
Капітан Блад перегнувся через поручні і спокійно сказав білявому штурвальному, що стояв унизу якраз під ним:
Накажи спустити вітрила, Джеремі. Ми лягаємо в дрейф.
Але Волверстон, шарпнувшись уперед, ревнув:
Не смій, Джеремі! Зачекай!Він рвучко повернувся до капітана Блада, а той спокійно поклав йому на плече руку і сумно посміхнувся, стримуючи його порив.
Спокійно, старий вовче! Спокійно!
Краще заспокоїв би ти себе, Пітере. Ти збожеволів! А може, збираєшся спровадити нас усіх у пекло заради цієї холодної тендітної панночки?
Замовчи!люто крикнув Блад.
Та Волверстона не так легко було залякати.
Хіба жне правда, йолопе! Через цю прокляту спідницю ти став боягузом. Ти тремтиш за неї, а хто вона? Племінниця полковника Бішопа, будь він тричі проклятий! Присягаюся Богом, що тобі захотілося бунту на кораблі, і, будь певен, я сам його зчиню. Це все-таки краще, ніж здатися і гойдатись на шибениці в Порт-Ройялі!
Їхні погляди зустрілися. В одному палав сильний гнів і виклик, а в другомуподив і біль.
Хіба ж я кажу, що маю здати всіх? Здаюся тільки я сам,проказав Блад.Якщо Бішоп сповістить в Англію, що мене схопили й повісили, він і прославиться, і водночас задовольнить свою особисту ненависть до мене. Це його цілком влаштує. Я тільки надішлю йому листа й повідомлю, що готовий зявитися до нього на корабель разом із міс Бішоп та лордом Джуліаном і здатись, але за тієї умови, що «Арабеллі» дадуть можливість безперешкодно йти своїм курсом. Наскільки я знаю полковника, він пристане на таку угоду.
Такої угоди ніколи не буде!відрубав Волверстон, не тямлячи себе від гніву.Ти, Пітере, остаточно зїхав з глузду, якщо так думаєш!
Але не більше за тебе, якщо ти збираєшся почати бій.По цих словах Блад показав на кораблі, що поволі, але невблаганно напосідали на них.Подивись, не встигнемо ми пройти й півмилі, як потрапимо під нищівний вогонь ворожих гармат.
Волверстон люто вилаявся, а потім раптово замовккраєм свого єдиного ока він побачив, як по трапу піднімається чепурненька фігурка в сірій шовковій сукні. Запалившись суперечкою, вони з Бладом не помітили, коли саме з каюти вийшла Арабелла Бішоп, не помітили вони й Оґла, що кілька хвилин тому виринув з люка і тепер стояв осторонь, оточений кількома піратами-канонірами, і щось їм гнівно доводив.
Та Блад не помічав ні Оґла, ні його людейвін обернувся, щоб глянути на міс Бішоп. Його дивувало, як це вона наважилась зійти на квартердек, хоч ще вчора вперто уникала зустрічі з ним. Тим більше, що коли врахувати характер його суперечки з Волверстоном, саме зараз її присутність була зовсім недоречною.
Приваблива й чарівна у своєму сірому вбранні, стояла перед ним дівчина. Щоки її трохи зарожевіли, а ясні карі очі світилися іскорками збудження. Вона була без капелюшка, і вранішній бриз пустотливо бавився її кучерями.
Знявши капелюх, капітан Блад шанобливо вклонився. Дівчина відповіла на привітання стримано й церемонно.
Що тут відбувається, лорде Джуліане?звернулася вона до Вейда.
У відповідь на її запитання гримнув третій постріл з кораблів, які вона здивовано розглядала. Наморщивши лоба, Арабелла пильно подивилась на чоловіків, що, похмурі й мовчазні, стояли тут.
Це кораблі ямайської ескадри,наважився відповісти його світлість.
Може, лорд Джуліан і хотів дещо додати, але увагу Арабелли, як і його власну, прикувало інше. По трапу біг Оґл, а за ним поспішали його каноніри.
Побачивши збуджений натовп, присутні збентежились. Та коли Оґл був уже на верхньому щаблі, Блад заступив йому дорогу. Обличчя і вся постать капітана виявляли непохитну волю й суворість.
Що це таке?різко запитав капітан.Твоє місце на гарматній палубі. Чому ти пішов звідти?
Така зустріч враз остудила запал Оґла. В цьому виявились і звичка каноніра до покори, і той величезний авторитет капітана Блада серед його людей, у якому, власне, і крився увесь секрет його влади над ними. Оґл зупинився, але від свого наміру не відмовився.
Капітане,мовив він, показуючи на англійські кораблі.Нас доганяє полковник Бішоп, а ми не можемо ані втекти, ані битись.
Вираз обличчя Блада посуворішав. Присутнім навіть здалося, ніби він став вищим на зріст.
Оґл,сказав він крижаним і гострим, як лезо, голосом,твоє місце на гарматній палубі. Ти негайно повернешся туди й забереш своїх людей або...
Але тут Огл, усією постаттю виражаючи непокору, перервав Блада.
Погрози марні, капітане!
Невже?
Уперше за всю піратську діяльність Блада було не виконано його наказу, вперше він утратив владу над тими, хто колись сліпо йшов за ним. І лише те, що непокірним виявився один із його найдавніших друзів по Барбадосу, на кого він найбільше покладався і кому найбільше вірив, примусило його з болем у душі стриматися й не вчинити тієї розправи, яка необхідна в таких випадках. Рука його заклякла на рукоятці пістолета, що стирчав за поясом.
Це тобі не допоможе,з гнівом у голосі застеріг його Оґл.Мене підтримають наші люди, і вони добються свого.
А чого саме вони добються?
Нашого порятунку. Поки цей шанс у наших руках, нас і не потоплять, і не повісять.
Збуджений натовп корсарів, що зюрмилися на шканцях, схвальними вигуками підтримав його слова. Капітан Блад, перебігши поглядом по суворих рішучих обличчях піратів, ще раз подивився на Оґла.
На кораблі повіяло грізним, бунтівливим духом, якого Блад ще не міг зрозуміти.
Отже, ти прийшов, щоб дати мені пораду, чи що?спитав він Оґла так само суворо.
Авжеж, капітане, пораду. Ця дівчина,і він показав на Арабеллу,племінниця полковника Бішопа, губернатора Ямайки... Ми вимагаємо, щоб вона була заручницею нашої безпеки.