Правильно,ревнули хором прибічники Оґла, і кілька окремих вигуків знизу підтримали це загальне схвалення.
Уява капітана Блада блискавично змалювала все, що могло статися, і в серце його закрався страх. Проте зовні він залишався спокійним і владним.
Мені не зрозуміло, як саме міс Бішоп може бути заручницею?
Це ж само провидіння послало її нам на борт. Це ж просто чудо. Накажи лягти в дрейф і просигналити їм, щоб вислали до нас шлюп і на власні очі переконалися, що міс тут, на кораблі. Після цього попередь їх, що в тому разі, коли вони спробують затримати нас, ми спочатку повісимо її, а потім будемо битися. Можливо, це трохи остудить запал полковника Бішопа.
А можливо, що й ні,почувся у відповідь спокійний, але сповнений глуму голос Волверстона. І несподіваний спільник став поруч із капітаном.Дехто із цих жовторотих пташенят може й справді повірити такій байці!По цих нищівних словах він презирливо ткнув великим пальцем у натовп піратів, який дедалі зростав.Але не повірять ті, хто мучився на Барбадосі і так само, як і я, добре знають, на що здатний полковник Бішоп. Якщо тобі, Оґл, заманулося зіграти на добрих почуттях Бішопа, то ти ще більший дурень у всьому, крім того, що стосується гармат, ніж я думав. Ні, ми не ляжемо в дрейф, щоб нас одразу потопили. Коли б навіть наш корабель був навантажений самими тільки племінницями полковника Бішопа, то й тоді це не справило б ніякого враження на нього. Чому, спитаєш? Я щойно говорив його світлості, що теж, як і ти, вважав, ніби поки в нас на борту Арабелла Бішоп, нам нема чого боятися. Але ж цей падлюка-рабовласник заради рідної неньки не відмовиться від помсти. Якби ти не був йолопом, Оґл, то мені не довелося б утлумачувати все це у твою дурну макітру. Ми будемо битися, друзі...
Як ми можемо битися, чоловіче?вихором налетів на нього Оґл, силкуючись розвіяти враження, яке справили на піратів переконливі слова старого вовка.Може, ти й маєш рацію, а може, й ні. Ми мусимо спробувати. Це наш єдиний вихід...
Його слова потонули у хвилі збуджених вигуківпірати вимагали дівчини. Але цієї миті, зі ще більшою силою, ніж раніше, прогуркотів гарматний постріл ліворуч, і всі побачили, як далеко за правим бортом «Арабелли» зметнувся вгору фонтан збуреної ядром води.
Вони вже в радіусі обстрілу наших гармат,закричав Оґл і, перехилившись через бильця, скомандував:
Покласти руля!
Пітт, що стояв поряд зі стерновим, повернувся до збудженого каноніра.
Звідколи ти, Оґл, став командувати тут, а не біля гармат? Я виконую тільки накази капітана!
Цього разу ти виконаєш і мій, або ж, клянусь богом...
Стій!крикнув Блад, схопивши гармаша за руку.У нас є кращий вихід.
Він озирнувся через плече, на корму, на кораблі, які наступали і головні з яких були тепер за чверть милі від них, потім на мить затримав погляд на міс Бішоп та лорді Джуліані, які стояли за кілька кроків від нього. Блад помітив, що Арабелла, стривожена, бліда, з трохи розтуленими губами, не зводила з нього зажурених очей.
Напружено й гарячково обдумуючи ситуацію, Блад намагався уявити, що буде, коли він убє Оґла і спричинить цим бунт. Дехто неодмінно стане на його бік. Але більшість, і він щодо цього не сумнівався, постане проти нього. Тоді вони добються свого, і Арабелла так чи інакше загине. Навіть і в тому разі, коли Бішоп згодиться на їхні умови, вони затримають дівчину, щоб узяти за неї якнайбільший викуп, і, кінець кінцем, розправляться з нею.
Оґл, ще більше розпалюючись, люто дивився в обличчя капітанові Бладу, що тримав його за руку, й горлав:
Який же це кращий вихід? Ні, мене не заколисали слова Волверстона! У нас немає іншого виходу, крім того, якого я вимагаю. Я вже виклав єдиний наш шанс, і ми повинні використати його. Але капітан Блад не слухав Оґла. Він зважував усі «за» і «проти». Для нього найкращим виходом був той, про який він уже говорив Волверстону. Та чи варто про це говорити зараз, коли люди, налаштовані Оґлом і охоплені панікою, навряд чи здатні логічно мислити? Він розумів одне: якщо вони й погодяться на те, щоб він здався, то від наміру зробити Арабеллу заручницею ніколи не відступляться, а добровільну здачу самого Блада використають, як додатковий козир у грі проти губернатора Ямайки.
Це через неї ми потрапили в пастку!не вгавав Оґл.Через неї та через тебе! Ти ризикував нашим життям заради того, щоб доправити її на Ямайку. Але ми не збираємося гинути, поки в нас є хоч маленький шанс...
Оґл знову повернувся до стернового, і хоч Блад іще міцніше стис руку каноніра, той із прокляттям відвернувся від нього. І тут Блад зважився. Зволікати нема коли. Хоч рішення й малопривабливе, і навіть відразливе, а проте він мусить скористатися ним.
Заждіть!гукнув він.У мене кращий вихід і надійніший!Він перегнувся через поручні й наказав Пітту:
Покласти руля і просигналити, щоб вислали шлюпку.
Мовчання подиву запало на кораблімовчання, сповнене подиву і тривогиніхто не розумів справжньої причини такої несподіваної поступки свого капітана. Але Пітт, хоч він теж поділяв настрій своїх товаришів, ураз скорився. Пролунала його команда, і після короткої паузи чоловік із двадцять піратів кинулися виконувати наказ.
Заскреготіли блоки, залопотіли на вітрі паруси. Капітан Блад обернувся і кивком голови покликав лорда Джуліана. Його світлість завагався, але все ж підійшов, здивований і недовірливий. Недовіря його поділяла і міс Бішоп, яка, так само, як і Вейд і команда корабля, була приголомшена поступкою Блада. Правда, для цього в неї були зовсім інші причини.
Підійшовши з лордом Джуліаном до поручнів шкафуту, капітан Блад стисло розповів команді про мету приїзду лорда Джуліана в Карибське море і про ту пропозицію, яку йому вчора виклав лорд Вейд.
Я відхилив цю пропозицію, вважаючи її образливою для мене. Ті з вас, хто зазнав від короля Якова, зрозуміють мене. Але зараз, у такій безвиході, коли на нас напосідають переважні сили ворога, як тут каже Оґл, я згоден наслідувати приклад Морґанацебто піти на службу до короля і цим прикрити вас усіх.
На якусь мить усі заніміли, наче від грому й блискавки, а потім зчинилася справжня веремія. Більшість піратів зраділи з такого виходу, і радість ця була зрозумілою: люди, що збиралися помирати, раптом побачили можливість залишитися живими. Але чимало було й таких, що не склали остаточної думки, поки капітан Блад не дасть ясної відповіді на кілька запитань, головне з яких поставив Огл:
А чи зважатиме Бішоп на королівський патент, коли ти його матимеш?
На ці слова відповів лорд Джуліан:
Якщо він надумає знехтувати владою короля, то це йому так не минеться. Навіть коли б він і спробував виявити непокору, то офіцери ескадри ніколи його не підтримають.
Так!зауважив Оґл.Це правда.
Проте кілька піратів категорично повстали проти такого рішення. Серед них був і Волверстон.
Краще гнити в пеклі, аніж служити королю!несамовито ревнув старий вовк.
Але Блад заспокоїв його й однодумців.
Ті з вас, хто не бажає йти на королівську службу, не повинен іти за мною. Такого в наших умовах не передбачалося. Я йду тільки з тими, хто цього хоче. Не думайте, що я охоче зважився на такий крок. Як на мене, то я цілком поділяю думку Волверстона, але ж у нас із вами немає іншої можливості врятуватися від загибелі. Ніхто й пальцем не торкнеться тих, хто не забажає піти зі мною. Вони залишаться на волі. Тільки в такому разі я продам себе королю. Хай лорд Джуліан, представник міністра закордонних справ, скаже, чи пристає він на такі умови.
Вейд одразу ж погодився і мерщій подався у свою каюту за патентом, задоволений, що йому так добре вдалося виконати доручення уряду.
Тим часом боцман просигналив до кораблів ямайської ескадри, викликаючи шлюпку. Пірати на шкафуті зюрмилися вздовж бортів, недовірливо і з острахом розглядаючи велетенські галіони, що підходили до «Арабелли».
Тільки-но Оґл залишив квартердек, Блад обернувся до міс Бішоп. Вона не зводила з нього сяйливих від захвату очей. Але, помітивши, що капітан раптом спохмурнів і насупився, і сама занепала духом. Дівчина зрозуміла, що його гнітить щойно ухвалене рішення, і, збентежена, несподівано торкнулася руки Блада:
Ви вчинили правильно, сер,похвалила вона його,навіть і в тому разі, коли це суперечить вашому бажанню.
Блад сердито зиркнув на жінку, заради якої пішов на таку жертву, і тихо відповів:
Я завдячую цим вам або думаю, що завдячую!тихо сказав він.
Арабелла не зрозуміла його.
Ви врятували мене від найстрашнішої небезпеки,визнала вона і здригнулась від самої думки про можливі наслідки.Але я не розумію, чому ви досі відхиляли пропозицію лорда Вейда. Адже це почесна служба.
Служити королю Якову?з глумом перепитав Блад.
Англії,поправила вона його з докором.Країнаце все, сер, а суверенніщо. Король Яків одійде, його місце посядуть інші, що теж відійдуть, а Англія залишиться, залишиться для того, щоб їй чесно служили її сини, незважаючи на їх злість до людей, які тимчасово стоять при владі.
Блада трохи здивували ці слова, але потім він посміхнувся.
Проникливий і розумний захист,схвалив він.Вам треба було сказати про це команді.І глузливо, але добродушно поцікавився: Чи не вважаєте ви, що така почесна служба допомогла б розбійникові й піратові спокутувати гріхи?
Дівчина потупила очі й відповіла уривчасто:
Якщо він... хоче знати, то, можливо, ні, напевне... йому був винесений надто суворий присуд...
Блакитні очі Блада спалахнули, а твердо стиснуті уста посміхнулися:
Ну... якщо ви так думаєте,сказав він з якоюсь дивною пожадливістю в погляді променистих очей,тоді, кінець кінцем, навіть служба королю Якову може видатись терпимою.
Дивлячись поза неї на море, Блад помітив, як від одного з великих кораблів, що важко погойдувалися на рейді милі за три від них, відчалила шлюпка. Капітан Блад враз став зібраним і зосередженим, відчувши нові сили й бадьорість, як це часом буває у хворого, що почав одужувати від тяжкої хвороби.
Якщо ви спуститеся вниз, заберете служницю й свої речі, то ми зараз же відправимо вас на один із кораблів ескадри,сказав він дівчині, показуючи на шлюпку.
Арабелла пішла, а Блад, покликавши Волверстона і, схилившись на поручні, почав разом із ним розглядати шлюпку, в якій сиділи дванадцять гребців і офіцер у червоному мундирі. Капітан навів на нього підзорну трубу.
Це не Бішоп,невпевнено зауважив Волверстон.
Ні,відповів Блад, складаючи трубу.Не знаю, хто б це міг бути.
Ага!насмішкувато і гнівно вигукнув старий вовк.Хоч полковника і бере нетерплячка, та все ж він, як видно, не поспішає прибути сюди власною персоною. Він уже побував у нас, тоді як ми влаштували йому холодний купіль. А в нього непогана память, і він визнав за краще послати свого заступника.
Цим заступником виявився Келверлейенергійний, самовпевнений офіцер, який нещодавно прибув із Англії. З того, як він тримався, видно було, що полковник Бішоп старанно проінструктував офіцера, як слід поводитися з піратами. Вираз його обличчя, коли він ступив на шкафут «Арабелли», був зарозумілий, суворий і зневажливий.
Блад із королівським патентом у кишені стояв поруч із лордом Джуліаном і чекав на прибулого. Капітан Келверлей помітно збентежився, побачивши перед собою одразу двох чоловіків, зовсім не схожих на тих, яких він сподівався зустріти на піратському кораблі. Та це, однак, не перешкодило йому кинути лінивий зневажливий погляд на розлючену орду напівголих піратів, що зюрмилися за капітаном Бладом і Вейдом.
Добрий день, сер,чемно звернувся до нього Блад.Мені випала честь вітати вас на борту «Арабелли». Мене звуть Блад. Можливо, ви вже чули про мене.
Капітан Келверлей понуро глянув на Блада. Невимушені манери та й увесь незалежний вигляд цього грізного корсара аж ніяк не свідчили, що перед ним людина, приречена на ганебну капітуляцію, не помітно було й будь-яких ознак відчаю. Од усього цього гордовито стиснуті губи Келверлея спотворила неприємна, кисла посмішка:
Хизуватися будемо на шибениці!презирливо буркнув він.А зараз, чоловіче, мені потрібна твоя капітуляція, а не твоє нахабство.
Удавши, що слова Келверлея його боляче вразили і здивували, Блад обернувся до лорда Джуліана:
Чуєте? Ви хоч коли-небудь чули щось подібне? Бачите, мілорд, як прикро помиляється цей джентльмен? Може, ми й обійдемось без ламання кісток декому, якщо ваша світлість пояснить, хто я такий.
Лорд Джуліан ступив крок наперед і недбало, навіть зневажливо вклонився цьому нещодавно пихатому, а зараз сторопілому офіцерові. Пітт, перехилившись через поручні квартердеку, уважно стежив за всім, що відбувалося внизу. Згодом він розповідав у своїх записках, що його світлість був похмурий, як піп перед вішальником. Проте я схильний підозрювати, що це була тільки маска, якою бавився лорд Джуліан.
Маю честь повідомити вас, сер,стримано заявив лорд,що капітан Блад перебуває на службі в короля і має офіцерський патент, скріплений печаткою лорда Сандерленда, міністра закордонних справ його величності короля Англії.
У капітана Келверлея від несподіванки аж очі полізли на лоба й обличчя вкрилося червоними плямами. Серед натовпу корсарів почулися регіт, крута лайка й радісні вигукикоманда висловлювала своє задоволення із цієї комедії. Кілька хвилин офіцер мовчки дивився на Вейда, силкуючись усвідомити, звідки в цього пройдисвіта дорогий, елегантний одяг, спокійна впевненість, холодна і витончена мова. Схоже на те, що цей жевжик колись належав до вищого світу.
Хто ж ти такий, кат би тебе взяв?скипів він нарешті.
Його світлість зауважив тихим і холодним, як крига, голосом:
Ви не дуже виховані, сер, як я вже помітив. ЯВейд. Лорд Джуліан Вейд, посол його величності в цих диких місцях і близький родич лорда Сандерленда. Полковника Бішопа мали повідомити про мій приїзд.
Раптові зміни в поведінці Келверлея, коли він почув імя лорда Вейда, свідчили, що таке повідомлення дійшло до Ямайки і що Бішоп добре знає про це.
Я... я думаю, що полковника повідомили,промимрив він чи то із сумнівом, чи з підозрою.Тобто його повідомляли, що має прибути лорд Джуліан Вейд. Але... але... на цьому кораблі?Він безпорадно розвів руками і, остаточно розгубившись, замовк зовсім.
Я виходив на «Ройял Мері»...
Нас так і повідомляли.
Але «Ройял Мері» стала жертвою іспанського капера, і я ніколи б не дістався сюди, якби не хоробрість капітана Блада, який урятував мене.
У голові Келверлея дещо прояснилося.
Бачу, розумію...
Маю великі сумніви,так само суворо зауважив його світлість.Але нічого, це згодом мине... Капітане Блад, предявіть йому ваш патент. Це, можливо, розвіє всі його сумніви. Я був би радий скоріше добратися до Порт-Ройяла.
Капітан Блад ткнув пергамент просто у витріщені очі Келверлея. Офіцер уважно ознайомився з документом, особливо придивлявся до печаток і підписів. Нарешті, остаточно спантеличений, він одійшов і розгублено вклонився.
Я мушу повернутися до полковника Бішопа за розпорядженнями,зніяковіло пробурмотів він.
Цієї миті натовп піратів розступився, і всі побачили міс Бішоп зі служницею-мулаткою. Глянувши через плече, Блад помітив Арабеллу.
Може, ви відвезете заодно до полковника його племінницю?звернувся до Келверлея Блад.Міс Бішоп теж була разом з його світлістю на «Ройял Мері». Вона зможе ознайомити дядю з усіма подробицями загибелі їхнього корабля і з тим, яке тепер становище.
Не отямившись від подиву, капітан Келверлей тільки поклоном зміг відповісти на цей новий сюрприз.
Що ж до мене,тягуче проказав лорд Джуліан,то я залишусь на борту «Арабелли» до прибуття в Порт-Ройял. Передайте Бішопу від мене привіт і скажіть, що незабаром я сподіваюся з ним познайомитися.
Розділ XXII. Ворожнеча
«Арабелла» стояла на якорі у величезній гавані Порт-Ройяла, досить просторій, щоб всі кораблі усіх флотів світу могли віддати в ній швартови. Корабель, по суті, був у полоні, бо за чверть милі від нього з правого боку здіймалася велика кругла башта форту, а на відстані якихось двох кабельтових за кормою та з лівого борту погойдувались на хвилях шість військових кораблів ямайської ескадри.
Просто перед «Арабеллою», на березі гавані, біліли фасади будівель досить великого міста, що спускалося майже до самої води. За будівлями, наче тераси, здіймалися червоні дахи будинківмісто розташувалося на пологому схилі берега. Серед дахів, на тлі неба, наче під куполом з полірованої сталі, де-не-де височіли башти й гостроверхі шпилі; а далі за містом до самого небокраю знову тяглися зелені пагорби.
На сплетеній з очерету кушетці, яку спеціально поставили на квартердеку, сховавшись від палючих променів сонця під саморобним тентом з коричневої парусини, лежав Пітер Блад, якось ліниво й байдуже тримаючи в руках засмальцьований томик «Од» Горація в оправі з телячої шкіри.
З нижньої палуби долинало шаркання швабр і дзюрчання води в шпігатах. Була рання година, і матроси під командою боцмана Хейтона працювали на шкафуті й на баку. Незважаючи на спеку й задуху, у одного з матросів знайшлися ще сили наспівувати хрипким голосом піратську пісеньку:
В борт ударились бортом,
Перебили всіх гуртом,
І послали їх усіх на дно до риби!
Хай пливуть на днобо дітись ніде!
Дружніше, хо! Сміліш, ой-хо!
Хто тепер на чортів Мейн зі мною піде?
Блад зітхнув, і на його енергійному сухорлявому, засмаглому від сонця обличчі промайнуло щось схоже на посмішку. Потім чорні брови зійшлися над його ясними голубими очима, і він поринув у глибоку задуму.
За останні два тижні, як він прийняв повноваження від короля, справи йшли недобре. Відколи він прибув на Ямайку, почалися неприємності з Бішопом. Тільки-но Блад і лорд Джуліан ступили на берег, їх зустрів губернатор, який навіть і не збирався приховувати своєї досади з приводу такого раптового і несподіваного повороту подій. Не приховував Бішоп і свого твердого наміру змінити становище. Разом із групою офіцерів він чекав їх на молу.
Вилорд Джуліан Вейд, наскільки я розумію,грубо привітався полковник. На Блада він тільки кинув злісний погляд.
Лорд Джуліан з вишуканою чемністю вклонився.
Здається, я маю честь розмовляти з полковником Бішопом, губернатором Ямайки?спитав він, і його слова прозвучали так, ніби його світлість давав полковникові урок хорошого тону. Зрозумівши це, полковник, хоч і з запізненням, зняв свого крислатого капелюха і вклонився. Після цієї формальності він одразу ж приступив до справи.
Мені сказали, що ви видали цьому піратові королівський офіцерський патент.Навіть в інтонації його голосу вчувалися роздратування і ворожість.Мотиви, якими ви керувалися, безсумнівно, варті... вашої вдячності за те, що він вирвав вас із рук іспанців. Але все це нечувана дурниця, мілорде. Патент на офіцерський чин треба негайно скасувати.
Я вас не розумію,стримано зауважив лорд Джуліан.
Звичайно, не розумієте. Інакше ви ніколи б так не вчинили. Цей молодчик обдурив вас.Подумайте тільки, спочатку він був бунтарем, потім рабом-утікачем, і, нарешті, став кривавим піратом. Я полював на нього рік.
Запевняю вас, сер, що мені все це добре відомо. Я не розкидаюся королівськими патентами.
Не розкидаєтесь? А як же тоді назвати те, що ви вчинили? Дозвольте мені, губернатору, виправити помилку на власний розсуд.
Вам?! Яким чином?
Тут, у форті Порт-Ройяла, на цього негідника давно вже чекає шибениця.
Блад хотів втрутитися в розмову, але лорд Джуліан випередив його.
Я бачу, сер, ви ще не зовсім розумієте суті справи. Якщо капітанові Бладу видано патент помилково, то це, власне, помилка не моя. Я дію згідно з інструкціями лорда Сандерленда. Добре поінформований у всьому, що ви тут говорили, його світлість, однак, визнав за можливе спеціально доручити мені передати цей патент капітанові Бладу, якщо капітан Блад згодиться його прийняти.
Від подиву й жаху полковник Бішоп аж рота роззявив.
Лорд Сандерленд сам дав такі вказівки?
Авжеж.
Його світлість чекав моменту для відповіді. Не дочекавшись відповіді від онімілого губернатора, він поставив запитання:
Ви й тепер посмієте твердити, що я помилився? Невже наважитесь взяти на себе відповідальність і виправите мою помилку?
Я... Я не уявляв...
Розумію, сер. Так от... Дозвольте краще представити вам капітана Блада.
Хотів цього Бішоп чи ні, але йому довелося надати своєму обличчю, наскільки він міг, звичайно, виразу любязності. Однак усім було ясно, що це лише маска, під якою крилася люта злоба.
Такий сумнівний початок не віщував нічого доброго. Він не тільки не розрядив напруженостінавпаки, ще ускладнив і до того заплутане становище.
Лежачи на кушетці, Блад думав ще й про інше. Минуло два тижні, як він стоїть у Порт-Ройялі, бо його корабель фактично увійшов до складу ямайської ескадри. Але коли чутки про це дійдуть до острова Тортуґи, до піратів, які чекають на його повернення, імя капітана Блада, що піднеслося так високо серед «берегового братства», стане притчею, його згадуватимуть з огидою й прокляттям. Його вчинок розглядатимуть як зраду, як перехід на бік ворога. І може статися, що він заплатить за це своїм життям. Заради чого йому потрібно було ставити себе в таке безглузде становище? Заради дівчини, яка навмисне уникає його. Блад вважав, що Арабелла все ще з відразою ставиться до нього. За ці два тижні вона ледве вшанувала його поглядом, хоч він тільки заради того, щоб побачити її, зявлявся щодня в резиденцію її дядька, не звертаючи уваги ні на одверту ворожість, ні на злобу й перешкоди, які чинив йому полковник Бішоп. Та й не це було найгіршим. Він бачив, що весь свій час і увагу Арабелла приділяє лорду Джуліанумолодому й елегантному вельможі з числа гультяїв із Сент-Джеймського двору. То які ж шанси в нього, одчайдушного авантюриста, заплямованого вигнанця із суспільства, проти такого суперника, який до всього ще й безсумнівно здібна людина?
Можете собі уявити гіркоту в душі Блада. Він порівнював себе із собакою, який випустив із пащі кістку, щоб погнатися за її тінню.
Блад шукав утіхи на сторінці розгорненої книжки:
Люби не те, що хочеться любити,
А те, що можеш, те, чим володієш...
Та Горацій не втішив капітана Блада.
Його сумні думки перервав глухий удар шлюпки об червоний борт «Арабелли». Шлюпка підійшла непомітно. Почувся чийсь хрипкий голос, а за хвилину чи дві пролунав пронизливий свисток боцмана.
Блад підвівся,високий, енергійний і елегантний у багряно-червоному, гаптованому золотими галунами мундирі королівського флоту. Засунувши тоненький томику кишеню, Блад підійшов до різьблених поручнів на квартердеку саме тоді, коли по трапу до нього піднімався Джеремі Пітт.
Записка від губернатора,коротко сказав шкіпер, простягаючи капітанові складений аркуш паперу.
Блад зламав печатку. А Пітт у просторій сорочці і бриджах, обіпершись на поручні, тим часом стежив за ним. На чесному відкритому обличчі юнака легко можна було прочитати щиру занепокоєність і тривогу.
Прочитавши записку, Блад розсміявся, але, презирливо скривившись, одразу замовк.
Який безапеляційний виклик,сказав він, передаючи записку своєму молодшому другові.
Молодий шкіпер пробіг очима поданий папірець і замислився, поскубуючи свою золотисту борідку.
Ти, звичайно, не підеш?!у голосі його звучало і запитання і ствердження.
А чому б ні? Хіба я не буваю щодня у форту?..
Це так, але ж він хоче вести розмову про нашого старого вовка. Він може використати цю історію, щоб помститися тобі. Ти ж знаєш, Пітере, що тільки присутність лорда Джуліана не дозволяє Бішопу розправитися з тобою. І якщо він зможе довести...
Ну й що з того, що він може довести?байдуже перервав його Блад.Хіба на березі мені загрожуватиме більша небезпека, ніж тут, коли в нас залишилося якихось пятдесят людей, та й ті байдужі до всього пройдисвіти, які з однаковим успіхом служитимуть і королю, і мені? Джеремі, любий, клянусь Богом, що «Арабелла» в полоні, під охороною форту і ось цієї ескадри. Не забувай про це.
Пітт стиснув кулаки.
То чому ж ти тоді дозволив Волверстону й іншим піти звідси?!вигукнув він із болем у голосі.Тобі слід було передбачити небезпеку!
Ну скажи, Джеремі, як я міг стримати їх? Ми ж так домовлялись. А потім, чим вони змогли б допомогти мені, якби навіть і залишилися тут?
Пітт нічого не відповів, і Блад додав:
Бачу, що ти й сам це розумієш. То я піду візьму капелюха, тростину, шпагу і зійду на берег. Накажи приготувати шлюпку.
Ти віддаєш себе в руки Бішопа!застеріг його Пітт.
Це ще подивимось! Йому не вдасться взяти мене так легко, як він собі уявляє. Я ще можу кусатися!І, засміявшись, Блад попрямував до своєї каюти.
На цей сміх Джеремі Пітт відповів прокляттями. Якусь мить він нерішуче потупцював на місці, потім неохоче спустився по трапу, щоб розпорядитись щодо шлюпки.
Якщо з тобою що-небудь станеться, Пітере,сказав він, коли Блад спускався з борту корабля,то хай стережеться полковник Бішоп. Можливо, що ці пятдесят хлопців зараз, як ти кажеш, і байдужі, але хай я лусну, якщо вони будуть байдужими, помітивши зраду.
Та що зі мною може статися, Джеремі? Не хвилюйся! Обіцяю тобі, що повернуся на обід.
Блад спустився в шлюпку, яка чекала на нього. Проте хоч він і сміявся, а добре знав, що Пітт має рацію: сходячи цього разу на берег, він наражається на велику небезпеку. І, можливо, саме тому, ступивши на вузький мол біля невисокої стіни форту, з амбразур якої стирчали зловісні жерла важких гармат, він наказав гребцям чекати на нього тут. Може статися, що йому доведеться спішно повертатися на корабель.
Не кваплячись, він обійшов зубчасту стіну і пройшов через великі ворота у внутрішній двір. Там тинялося чоловік шість солдатів, а в затінку муру поволі походжав комендант форту майор Меллерд. Забачивши капітана Блада, він одразу ж зупинився і віддав йому честь, як і належало за статутом, але його щетинисті вуса настовбурчились і під ними промайнула зловісна посмішка.
Та увагу Пітера Блада привернуло зовсім інше. Праворуч від нього розкинувся великий сад, у глибині якого білів будинокрезиденція губернатора. На головній алеї поміж пальмами й сандаловими деревами він помітив самотню міс Бішоп. Мимоволі прискорюючи ходу, Блад перейшов подвіря і порівнявся з Арабеллою.
Доброго ранку, міс!привітався він, знімаючи капелюх, і додав з ноткою легкого докору:Як це немилосерднозмушувати мене ганятися за вами в таку спеку!
А чому ж ви в такому разі ганяєтеся?байдуже відповіла дівчина, надзвичайно приваблива у своєму білому вбранні.Я поспішаю,сухо додала вона.Прошу пробачити мене, але я не можу приділити вам часу.
Ви, здається, не поспішали, поки я не підійшов до вас,спробував жартівливо заперечити Блад, та хоч його тонкі губи й посміхалися, у блакитних очах промайнув якийсь незвично суворий вираз.
Якщо ви це помітили, сер, то мене дивує ваша настирливість.
Це був виклик, а Блад ніколи не ухилявся від поєдинку.
Слово честі, ви могли дати хоч яке-небудь пояснення,зауважив він.Адже тільки заради вас я натягнув цей королівський мундир. Та, може, вам неприємно, що його носить розбійник і пірат.
Арабелла знизала плечима й одвернулася з почуттям образи й каяття. Однак, боячись виявити своє каяття, прикрилася образою.
Я роблю все, що в моїх силах...
Тобто час від часу займаєтеся милосердям?..І Блад знову спробував усміхнутися.Бог свідок, я вдячний вам і за це. Може, це самовпевненість, але я ніколи не забуду, що в часи, коли я був тільки рабом на плантаціях вашого дядечка на Барбадосі, ви ставилися до мене з більшою прихильністю.
Це правильно. Але й ви за тих днів мали більше підстав розраховувати на цю прихильність. Тоді ви були просто нещасною людиною.
То як би ви назвали мене тепер?
Тільки не нещасним. Про ваше велике щастя на морях складалися легенди. Та є чутки про ваші успіхи і в інших справах.
Останні слова вихопилися в неї якось необдумано. Арабелла мала на увазі мадемуазель дОжерон і, якби змогла, одразу б узяла свої слова назад. Але вони пройшли повз увагу Пітера Блада: він не зрозумів натяку.
Невже? Усе це брехня, кат би його взяв... і я можу довести вам...
Не розумію, навіщо вам морочити собі голову доводами,перервала вона і цим украй збентежила капітана Блада.
Хоча б для того, щоб ви були кращої думки про мене.
Нехай вас не обходить те, що я про вас думаю, сер!
Після такого нищівного удару Блад відмовився від боротьби і перейшов до вмовлянь.
Як ви можете так тепер говорити? Говорити, побачивши мене в мундирі, який я зневажаю? Хіба ж не ви сказали мені, що я можу спокутувати гріхи свого минулого? Мені хочеться відновити своє добре імя у ваших очах. А щодо мене самого, то я в минулому не скоїв нічого такого, чого мені треба було б соромитись. О, якби мене не примусили!..