Він зробив паузу і за хвилину повів далі:
Але це не завжди так. Іноді життя за Святим Письмом вимагає більшого, ніж треба. Як у випадку Леї... Коли я, в полоні своїх оманливих переконань, присилував її...
Голос його ледь чутно затремтів.
Мені знадобилися роки, щоби зрозуміти це, але ніхто не має з батькового примусу жити у шлюбі з ненависною людиною. З чоловіком, який взяв дівчину силою. Він підвів голову і подивився на розпяття. Так, я й досі переконаний, що вчинив згідно зі Святим Письмом, але іноді ціна спасіння буває аж надміру високою.
Амінь.
А ваша пара... ти і Лея... перевів він погляд на мене. Я побачив тоді, у молитовній залі. Двоє молодих, ви так дивились одне на одного, ти і Лея, у задньому ряду, думаючи, що ніхто вас не бачить...
Він сумно похитав головою і усміхнувся.
Тепер, звісно, впевненості немає щодо того, як трактує Святе Письмо повторний шлюб, не згадуючи вже про одруження з невірним. Але я ніколи досі не бачив Лею такою, як зараз. І я ніколи не чув її такою, як зараз, коли вона прийшла по Кнута. Ти, Ульфе, зробив мою дочку знову красивою. Я просто кажу, як є, і схоже, ти почав виправляти зло, яке я вчинив колись.
Він поклав свою велику зморшкувату руку мені на коліно.
Ти дієш правильно, вам треба їхати з Косунда. Родина Еліасенів дуже могутня, вони впливовіші за мене, і вони тут не даватимуть вам із Леєю життя.
Тепер я зрозумів. Коли після молитовного зібрання він питав мене, чи я думаю забрати Лею з собою, він не погрожував мені. Він благав мене.
Зрештою, поплескав він мене по коліну, ти віднині мертвий, Ульфе, правильно я кажу? Я отримав інструкції від Леї. Ти був самотнім, пригніченим забродою і, підпаливши мисливський будиночок, ліг там на ліжку і прострілив собі голову з гвинтівки. На обвугленому трупі знайдуть твій іменний жетон, а ми обоє я та Уве Еліасен засвідчимо, що тобі бракувало одного з передніх зубів. Я поінформую про все твоїх родичів, коли такі знайдуться, і поясню їм, що ти заповідав поховати тебе тут; подбаю про всі формальності, домовлюся з вікарієм про відправу і швидке поховання. Ти хотів би якийсь конкретний хорал на свій спомин?
Я обернувся до Якуба. У напівмороці зблиснув золотий зуб у нього в роті.
Я залишусь тут єдиним, хто знає правду, підсумував старий. І навіть я не знатиму, куди ви їдете. Я не хочу цього знати. Але я сподіваюся коли-небудь знову побачити Лею і Кнута.
Він підвівся, рипнувши коліньми. Я теж звівся на ноги і простягнув йому руку:
Дякую.
Це я мав би дякувати тобі, сказав він, за те, що ти дав мені нагоду зробити добро для своєї дочки. З Богом, прощавай, і нехай усі Його янголи оберігають вас.
Я простежив за ним поглядом до самого виходу. Відчув повів прохолодного повітря, коли відчинилися і знову зачинилися важкі церковні двері.
Я нетерпеливився. Подивився на годинник. Лея барилася більше, ніж я передбачав. Мені залишалося тільки сподіватися, що вона не вскочила у якусь халепу. Чи не передумала. Чи...
Знадвору долинуло дирчання мотора в сорок кінських сил. «Фольксваген». Я саме намірявся рушити до дверей, коли вони різко розчахнулися, і три особи увійшли до церкви.
Стій, де стоїш! гримнув чоловічий голос. Упораємося швидко!
Чоловяга квапливо чвалав до мене між рядами лав. За ним ішов Кнут, але мою увагу одразу привернула Лея. Вбрана у біле. На ній була... її весільна сукня?
Маттіс зупинився перед вівтарем. Начепив на ніс пару комічно-крихітних окулярів і став гортати якісь папери, витягнувши їх із кишені своєї парки. Кнут застрибнув мені на спину.
Ой, щось причепилося до спини! вигукнув я, крутячись на місці.
Еге! Це рікіші Кнут-сан із Фіннмарк-кен! збуджено репетував Кнут, міцніше чіпляючись мені за шию.
Лея підійшла до мене, стала поруч і взяла мене під руку.
Я подумала, що варто відразу владнати цю справу. Це практичне питання, прошепотіла вона.
Практичне, повторив я.
Перейдімо з ходу до важливої частини, сказав Маттіс і, прочистивши горло, підніс папери ближче до свого обличчя. Перед лицем Бога Творця і владою, наданою мені як представникові норвезької судової системи, пробач, якщо я питаю, але чи береш ти, Ульфе Гансене, Лею Сара собі за законну дружину?
Так, сказав я чітко і голосно.
Лея стиснула мою руку.
Практичне, повторив я.
Перейдімо з ходу до важливої частини, сказав Маттіс і, прочистивши горло, підніс папери ближче до свого обличчя. Перед лицем Бога Творця і владою, наданою мені як представникові норвезької судової системи, пробач, якщо я питаю, але чи береш ти, Ульфе Гансене, Лею Сара собі за законну дружину?
Так, сказав я чітко і голосно.
Лея стиснула мою руку.
Чи обіцяєш ти любити і шанувати її, бути їй вірним, гортав він папери, у недузі та у здоровї?
Так.
Тепер я питаю тебе, Леє Саро: чи?..
Так!
Маттіс зиркнув на неї поверх своїх окулярів.
Що?
Так, я беру Ульфа Гансена собі за законного чоловіка та обіцяю любити і шанувати його, бути йому вірною, аж доки нас розлучить смерть, яка не забариться, якщо ми не поквапимося.
Авжеж, авжеж, сказав Маттіс і знову зашурхотів паперами. Побачимо, що тут... еге... Ось! Візьміть одне одного за руки. Еге, бачу, ви вже зробили це. В такому разі... Атож! Перед лицем Бога... і моїм, як представника норвезької влади, ви пообіцяли... купу всього. І ви взяли одне одного за руки. І отже, я проголошую вас законними чоловіком і жінкою, тобто юридично у шлюбі.
Лея подивилася на мене.
Тепер відпусти його, Кнуте.
Кнут відпустив руки і, зісковзнувши моєю спиною, приземлився позаду мене. Тоді Лея швидко поцілувала мене і знову повернулася до Маттіса.
Дякую. Ти можеш підписати папери?
Авжеж, сказав Маттіс.
Він натиснув кнопкою кулькової ручки собі на груди і розписався на одному з паперів.
Це офіційний документ, і він буде чинним будь-де, куди ви поїдете.
На його підставі я зможу отримати особове посвідчення? запитав я.
Тут твоя дата народження, тут наші підписи, а твоя дружина зможе підтвердити твою особу як Ульфа Гансена, тож так, цього має бути достатньо, щоб отримати принаймні тимчасовий паспорт у посольстві Норвегії.
Це все, що нам знадобиться.
Куди ви їдете?
Ми подивилися на нього мовчки.
Авжеж, звісно, пробурмотів Маттіс і похитав головою. Нехай щастить!
Отак ми вийшли серед ночі з церкви подружньою парою. Я був одружений. І, якщо вірити моєму дідові, «найгірше, коли куштуєш уперше». Тепер нам належало просто всістись у «фольксваген» та їхати з Косунда, доки ніхто не прокинувся і не побачив нас. Натомість ми зупинилися на сходах церкви і вражено витріщилися вгору.
Конфетті, сказав я. Тепер усе за протоколом, нічого не бракує.
Сніг пішов! вигукнув Кнут.
Великі пухнасті сніжинки повільно пливли повітрям, сідаючи на чорне Леїне волосся. Вона голосно засміялася. Тоді ми збігли сходами вниз і сіли в машину.
Лея повернула ключ і запустила мотор. Вона мяко відпустила зчеплення, і ми рушили.
Куди ми їдемо? запитав Кнут із заднього сидіння.
Суворо таємно, відказав я. Можу тільки сказати у столицю країни, для виїзду до якої нам не потрібні паспорти.
Навіщо нам туди?
Ми там замешкаємо. Спробуємо знайти роботу. Гратимемо.
У що ми гратимемо?
Багато у що. У таємні хованки, зокрема. До речі, я згадав анекдот. Як умістити пять слонів у «фольксвагені»?
Пять, пробурмотів він собі під ніс, потім різко нахилився вперед, між передніми сидіннями. Скажи!
Два спереду і троє ззаду.
Якусь хвилину він мовчав. Тоді відкинувся на своє сидіння і розреготався.
То що? запитав я.
Уже кращає, Ульфе. Але це не був жарт.
Ні?
Це ж загадка!
Він заснув іще до того, як ми виїхали з фюльке Фіннмарк.
Був уже день, коли ми перетнули шведський кордон. Монотонний пейзаж поступово мінявся, робився більш різноманітним, наповнювався барвами. Верхівки гір було прикрашено сніговими шапками, мов цукровою пудрою. Лея наспівувала пісеньку, яку вона тільки нещодавно вивчила.
Просто під Естерсундом є пансіонат, сказав я, гортаючи шляховий атлас, що я надибав у бардачку. Схоже, затишний. Ми могли би зняти там номер на дві кімнати.
Наша шлюбна ніч, відгукнулася Лея.
До чого ти хилиш?
Вона цієї ночі...
Я замислився.
Так, виходить, що так. Слухай, у нас купа часу, немає жодної потреби квапитись.
Я не знаю, чого жадаєш ти, любий чоловіче, сказала вона хрипкувато, позираючи в дзеркало заднього огляду, аби пересвідчитися, що Кнут іще спить, але ти, либонь, знаєш, що подейкують про шлюбні ночі лестадіанок?