Від несподіванки служителі богів дружно відсахнулися, навіть Вишата і Корята прокинулись остаточно.
Це!.. Та це ж!.. Торчин кліпав очима, відганяючи жахливе видіння: Стрибоговому волхву здалося, що в міцних долонях варязькі гості стискають не довгі ножі, а справжнісінькі мечі. Втім, переляк тривав зовсім недовго. Носій плаща віддав нову колючо-морозну команду, і гості повернули довгі ножі на підлогу.
Ми ні битва, ми говорити мирний, одразу ж пояснив Алберт Валссунґ їхні дії.
Хто ви такі?! Кажіть правду! нарешті подолавши мимовільне зніяковіння, мовив Лютень.
Як ви, либонь, вже здогадалися, ніякі ми не новгородські купці, мовив один з молодших «гостей».
Удаваних, звісно.
Насправді ми є дружинниками новгородського конунга Рюрика і його родича, норвезького ярла Хельґа, додав другий.
Але ми ні битва, ми мирний, про всяк випадок нагадав Алберт Валссунґ.
Хіба не боїтеся говорити усе це нам? поцікавився Чудин, озираючи решту волхвів і перевіряючи, як вони сприйняли зізнання прибульців.
Боїмося?! Ми?! А з чого б це нам боятися? в один голос спитали молодші «гості» себто, насправді дружинники.
Нас тут все ж таки семеро, а вас
Волхв прикусив язика, бо бороду Алберта Валссунґа перерізала крижана посмішка:
Ви тікі сім, ми аж надто три.
Так, дравіде, справді, нас же троє! Один незламний вікінг, навіть якщо у нього в руках лише довгий ніж, а не меч, секира чи інша підходяща зброя, легко впорається з десятком супротивників, мовив один з дружинників.
Отже, ми ні про що б не турбувалися, навіть якби вас було учетверо більше, додав другий дружинник. Вас же по двоє-троє на одного, ви зовсім нічим не озброєні.
Наскільки швидко ми дістаємо зброю, ви щойно бачили. То про що турбуватися?
Моя оселя охороняється ззовні, резонно зауважив Лютень, але слова Перунового волхва також не справили враження на варягів.
Десять сторожі, три буйний вікінгі. Пффф!.. Алберт Валссунґ випустив повітря через міцно зчеплені зуби, що мало означати найвищий ступінь презирства. А молодші дружинники пояснили, перериваючи один одного.
Якби ми не прийшли до вас з миром, то вже закололи б вас, як кабанів.
Зарізали би просто тут, у цій кімнаті
Потім перерізали б горлянки охоронцям оселі
Потім повернулись би на свої лодії
Й ніхто б нас не зупинив.
Ніхто б нам нічого не зробив.
Нічим би не зашкодив.
Але вкотре пояснюємо: ми прийшли з миром!
Так-так, розкажіть їм про все, нарешті втрутився Дрожко. Годі погрожувати, краще
Ми ні грозить, дравід! рішучо заперечив Алберт Валссунґ.
Це нам погрожують убивством, ми ж пояснюємо, що ніхто тут не здатен заподіяти ніякого лиха трьом хоробрим вікінгам
Гаразд, гаразд, маєте рацію: годі сперечатися. Кажіть, із чим прийшли.
На правах господаря оселі Лютень змахнув руками над головою, закликаючи решту волхвів до уваги, й повернувся до варягів.
Ми прийшли сюди, щоб виконати заповіт нещодавно померлого конунга Рюрика.
То північний володар Рюрик помер?
Так. І перед смертю заповів своєму родичеві ярлу Хельґу Орварду сісти з дружинниками на лодії, щоб приплисти Данапром-рікою до Києва-міста і відновити тут утрачену справедливість.
Про яку втрачену справедливість йдеться, варяже?! Поясни, будь ласка.
Нам доручено скинути з престолу Києва-міста самозваного князя Хьоскульда, щоб на його місці утвердився
Самозваного князя Хьоскульда?!
Корята був здивований настільки, що не зміг промовчати й дослухати до кінця дивне пояснення молодшого дружинника.
Справді, що за дурниці ти верзеш, варяже? це вже запитував Торчин, також вкрай здивований.
Ваш князьок Хьоскульд є самозванцем
Наш князь Осколд є прямим нащадком славетного Кия першого князя нашої землі, засновника Києва-міста, де він правив спільно із братами Щеком та Хоривом. Від нього і йде княжий рід наших правителів.
А ми стверджуємо, що наш славетний конунг Рюрик колись послав одного зі своїх полководців оцього самого Хьоскульда на прізвисько Нерішучий походом до ромеїв. Проте полководець не виконав священної волі конунга: діставшись Києва-міста, він підступно вбив вашого князя Осколда, щоб княжити замість нього.
Вбив?! Нашого Осколда?!
Вишата і Нажир здивовано перезирнулися.
Так, дравіди, вашого князя було вбито, а замість нього у Києві-місті утвердився підступний вбивця вікінг Хьоскульд Нерішучий, якого ви помилково іменуєте Осколдом. Відтоді вашу землю спіткали великі нещастя.
Вбив?! Нашого Осколда?!
Вишата і Нажир здивовано перезирнулися.
Так, дравіди, вашого князя було вбито, а замість нього у Києві-місті утвердився підступний вбивця вікінг Хьоскульд Нерішучий, якого ви помилково іменуєте Осколдом. Відтоді вашу землю спіткали великі нещастя.
Але перш ніж померти, непереможний конунг Рюрик довідався про несправедливість, що сталася багато років тому у Києві-місті. А довідавшись, доручив своєму родичеві хороброму ярлові Хельґу Орварду, відновити лад і спокій на склавинських землях уздовж Данапра.
От із чим ми прийшли до вас, дравіди.
Так-так, ми відновіть правда! Розумній дравіди і буйний вікінгі, кивнув Алберт Валссунґ на знак підтвердження й хитро посміхнувся у пишну бороду. Ми, ви. Правда.
Ніяк не второпаю, про що ви торочите, яка це така варязька правда?! знову заговорив Лютень. Всі ж знають, що наш князь Осколд
Тут Дрожко, втративши терпець, вигукнув до господаря оселі з докором:
Лютню! Невже настільки важко второпати, що саме вони пропонують?!
Але тієї ж миті Перунів волхв і сам усе зрозумів:
Стривайте, стривайте Отже, варяги пропонують нам визнати, що князь Осколд насправді зовсім не є нашим князем Осколдом? Що він не Києвого роду, а чужої варязької крові?!
Нарешті ти зрозумів, дравіде! зрадів один з молодших дружинників.
Підтвердьте, що ваш князь Осколд є вікінгом Хьоскуль-дом Нерішучим, а все інше ми беремо на себе, додав другий молодший дружинник.
Що-о-о?!
З якої це ласки?!
Не бувати такому!!!
Це нечувано!..
Волхви обурювалися довго й голосно. Кожен намагався перекричати решту, аби на всю силу власних легенів висловити несприйняття ганебної пропозиції прибульців. Доки тривав гембель, варяги стояли мовчки, навіть не поворухнувшись. Й лише коли лемент божих служителів почав ущухати, Алберт Валссунґ прошепотів тихо-тихо:
Дравіди ні розум. Ні розум усі
Й настільки тихим і лиховісним був його шепіт, що волхви замовкли всі одночасно. Тоді заговорив Дрожко:
Послухайте краще мене. Коли варяги спочатку розкрилися переді мною, я теж обурився, як от ви зараз
Отже, ти для себе вже вирішив усе?! Зрадник!..
Облиш гніватися, Торчине.
Ні, Дрожку, ти негідний зрадник, ти!..
А я кажу, облиш гніватися і обдумай усе це тверезо. Адже якщо ми не станемо втручатися, і варяги приберуть Осколда, то одразу ж настане край всевладдю грецького божка і негідника Михаїла клятого чужоземного волхва. Ти над цим замислився, Торчине?!
То насправді варяги пропонують повалити
Так-так, ненависного усім нам божка греків, прибитого до схрещених дощок!!! Якщо ж князь Осколд стоїть на заваді до здійснення цього, чом би не визнати його варягом Хьоскульдом Нерішучим?! Ви тільки-но пригадайте, як привезені з грецьких земель чорні волхви[27] познущались над усіма нами
Дрожко говорив ще і ще, додатково забарвлюючи найчорнішими тонами всі наруги, які прадавня руська віра витерпіла від ненависного єпископа Михаїла. Закінчив же похмуру, але запальну промову наступними словами:
Від нас же не вимагають нічого неможливого тільки мовчки погодитися з тим, що Осколд є Хьоскульдом Нерішучим. Тільки це, не більше!.. Решту варяги зроблять самі.
Це не зовсім усе, про що ми просимо, резонно зауважив один з молодших дружинників.
Тобто?
Тепер здивувався вже і Дрожко.
Сподіваємось, ви знаєте, хто з-поміж княжих дружинників залишився найбільш відданим богам своїх предків? А отже, хто саме з Хьоскульдової дружини також невдоволений існуючим порядком речей.
Звісно, є з-поміж княжих дружинників такі, хто приходить у капища древніх богів найчастіше
От і поговоріть з ними самі розумієте, про що! Поясніть, що князь, який зрадив своїх богів, рано чи пізно зрадить і свою землю, і весь свій народ. Що до такого князя не можна мати довіру.
Ай справді, мовив Волосів охоронець, немовби пригадавши якусь подробицю своєї попередньої бесіди з варягами, не захистив же він наших купців, яких греки після невдалого Осколдового походу на Царгород зачіпають, як хочуть?! Не захистив Отже, в подальшому не зможе захистити від клятих греків і решту народу.
Тепер в оселі Перунового охоронця запанувала така тиша, що стало чутно, як десь попід стелею тоненько-тоненько пищить комар. Волхви напружено думали над почутим. Пригадували усі несправедливості, яких зазнали Перун, Хорс, Даж-бог, Стрибог, Сварог, Сімаргл, Волос, Мокоша, Лада й інші руські боги за останні два десятиліття. А також приниження, які разом з богами пращурів витерпіли вони вірні божі охоронці. Пригадували самозакоханого грецького засланця Михаїла, когорту молодших грецьких волхвів-прихвоснів і всі підступи чорнорясників, а також кожен випадок, коли на скаргу руських волхвів князь Осколд відповідав сумним зітханням щоб насамкінець вирішити справу на користь чужинської віри.