Отже, у процесі формування економічної науки виникає відповідна економічна наукова мова, основу якої складає система певних понять, категорій і термінів, поза використанням яких неможливе як спілкування, творчі дискусії науковців, так і формулювання думок, узагальнень, пропозицій, прогнозів щодо наслідків дії законів і закономірностей функціонування реального економічного життя та можливих варіантів перспектив його розвитку. Слід зазначити, що важливою особливістю такої наукової мови (та, власне, й будь-якої мови взагалі) ми вважаємо існування певного набору базових понять, категорій, термінів, які мають інваріантний характер19, тобто сутність яких є незмінною для будь-якого напрямку чи виду економічної науки. Такий підхід, на наш погляд, є надзвичайно важливим, оскільки передбачає однакове сутнісне тлумачення поняття чи категорії різними економічними науками, що забезпечує узгодження поглядів на певний економічний процес або явище, які досліджуються з різних позицій, із різними цілями, передбачають різну функціональну спрямованість результатів цих досліджень.
Розглянемо більш предметно сутність і призначення таких символів мови науки, як поняття та категорії.
Поняття: тлумачні філософські та економічні словники визначають сутність цього терміна як думку, що відбиває в узагальненій формі предмети та явища дійсності у звязку між ними шляхом фіксації загальних та специфічних ознак, у якості яких виступають властивості предметів та явищ і відносини між ними. Як підкреслюється у наукових джерелах, обєкт характеризується в поняттях узагальнено, що досягається за рахунок використання у процесі пізнання таких розумових дій, як абстракція, ідеалізація, узагальнення, порівняння, визначення [11, с. 513].
Специфічною особливістю сформованих понять є їх рухливість, багатосутність, здатність насичувати її, вбирати у себе елементи сутності інших понять, тобто відкритість до розвитку взаємопереходів сутностей тих чи інших явищ, які внаслідок такої здатності можуть розкривати свій внутрішній зміст в якомусь одному складному понятті або у системі понять (наприклад, економіка, економічна система, господарство, господарська система тощо).
Поняття має власний зміст та обсяг. Зміст поняття це сукупність ознак предметів, які знайшли відображення в понятті [11, с. 514]. Так, наприклад, зміст поняття «студент» відбиває насамперед певний специфічний статус людини, її головну функцію за даних певних умов існування, рівень її досягнень, можливостей і перспектив. Цих ознак, мабуть, достатньо, щоб виділити певну людину з кола величезної кількості інших людей, які займаються іншими видами діяльності. Однак для якісної характеристики даного обєкта досліджень таких ознак буде недостатньо, отже, обсяг показників сутнісної характеристики специфічних особливостей такого явища, як студент, студентство, набагато ширше, оскільки має відбивати особливості виду праці, умов праці, очікуваних результатів у вигляді кінцевої продукції цих специфічних видів праці тощо. Тобто як перед наукою, так і перед дослідниками завжди стоїть завдання, потреба не лише використання певних понять, як фіксованої мовної форми вираження сутності окремих звязків окремих процесів і явищ, але й постійне поглиблення сутнісного змісту такої форми, що означає цілу низку переходів від пізнання поверхової сутності до сутності більш глибокого порядку, проникнення у закономірності функціонування та взаємодії явищ, процесів, субєктів економічного життя на субстанціональному рівні та виразу результатів такого пізнання у доступній для людини узагальненій формі.
Якщо поняття дають нам можливість зчитувати, так би мовити, реальні економічні процеси у доступній для людського сприйняття формі, то категорії являють собою більш складну сутнісну форму виразу закономірностей функціонування, розвитку та трансформації економічного життя людини, економічних систем, суспільства в цілому мовою науки. Визначень сутності поняття категорія можна знайти багато, найбільш розповсюджені такі, наприклад: категорія 1) філософське загальне поняття, що відображає найбільш суттєві властивості та відносини предметів, явищ обєктивного світу (матерія, час, простір, рух, причинність, якість, кількість тощо); 2) розряд, група предметів, явищ, осіб, обєднаних спільністю якихось ознак; категорія (від грец. kategoria висловлювання, судження, визначення, ознака) є формою мислення, яка відображає універсальні властивості та співвідношення предметів обєктивної дійсності. Це найбільш загальні та фундаментальні поняття, що віддзеркалюють суттєві всезагальні властивості й відношення предметів і явищ дійсності, а тому є основою будь-якої методології20.
У науковій літературі категорії розглядаються також як «гранично загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш суттєві, закономірні звязки та відносини реальної дійсності та пізнання». Вони виступають формами та стійкими принципами організації процесу мислення, «відтворюють властивості та відносини буття та пізнання у всезагальній та найбільш концентрованій формі». Водночас особливо підкреслюється думка, згідно з якою усі категорії науки знаходяться у певному звязку між собою, отже, являють систему, яка будується на основі єдності історичного та логічного, тому кожна категорія «може бути осмислена лише як елемент усієї системи» [11, с. 251].
Як бачимо, у цих визначеннях можна окреслити спільні (однопорядкові) ключові сутнісні ознаки та функції поняття категорія вони повязані з уявленням про те, що, по-перше, категорія є сформульованою людською думкою, отже, доступною досліднику формою узагальнення сутності певних реальних обєктивних процесів в економіці та суспільстві, що вже мали місце у житті людства, розвиваються у даний час або можуть відбутися за певних умов у майбутньому і, по-друге, саме існування таких сформульованих узагальнень щодо сутності окремих процесів, окремих дій, окремих форм відносин у процесі життєдіяльності людини та суспільства робить категорії ефективним інструментом дослідження внутрішніх (ендогенних) важелів функціонування та розвитку економіки, інших сфер суспільного життя.
Можна стверджувати, що поза існуванням такого наукового дослідницького інструменту як категорія, а для певних наук відповідно певної системи категорій, жодне дослідження, отже, проникнення у сутність причинно-наслідкових звязків руху будь-якої сфери суспільного життя, неможливе. У звязку з таким твердженням слід ще раз наголосити, по-перше, на необхідності визнання будь-якою економічною наукою існування певної глибинної сутності та змісту тих чи інших категорій і, по-друге, визнання існування певної інваріантності окреслених і визначених категорій, хоча це, звичайно, не означає змін у їх сутності через її розвиток, трансформацію, поглиблення тощо.
2.4. Практичне значення пізнання та використання вимог економічних законів в економічній діяльності людини та суспільства
Як це вже неодноразово зазначалося у попередніх підрозділах, однією з найважливіших функцій економічної науки є насамперед формулювання в результаті дослідження внутрішніх чинників розвитку реальних економічних процесів і явищ, що відбуваються у суспільстві, суті стійких причинно-наслідкових звязків, які забезпечують такий розвиток у певному напрямі. Розкриття причинно-наслідкових звязків між окремими сферами економічного життя та використання набутих знань про їх сутність, характер, умови збереження, можливості спрямування в інтересах окремого субєкта економічної діяльності, суспільства передбачають перехід від рівня абстрактного, категоріального, пізнання сутності процесів, що відбуваються, до формування конкретної системи дій щодо підтримки та розвитку цих процесів у напрямку, вигідному більшості членів суспільства. Провідним принципом такої діяльності є відомий вислів К. Маркса, який підкреслював: будь-яка абстракція конкретна.
Отже, пізнані економічною наукою закони, логіка вимог причинно-наслідкових звязків, яка зєднує окремі сфери економічного життя у цілісну економічну систему, можна та необхідно використовувати в інтересах людини і суспільства, нівелюючи негативні наслідки їх стихійного прояву та використання, свідомо посилюючи мотивацію застосування вимог цих законів кожним окремим індивідом, фірмою, галуззю, державою. В основі такої діяльності у певній мірі лежить уявлення про позитивну та нормативну форми наукового пізнання21.
Звичайно, використання вимог економічних законів, які на кожному конкретному історичному етапі функціонування суспільства утворюють певну цілісну систему, отже, знаходяться у стані взаємодії, взаємовпливів, забезпечуючи, в разі глибокого пізнання їх сутності, характеру існуючих між ними взаємовпливів, синергетичний ефекта динамічного економічного та соціального розвитку, неможливе поза формулюванням економічною наукою (у її взаємодії з іншими соціальними науками) наукової теоретичної концепції та моделі такого розвитку. Останні, у свою чергу, є обовязковою теоретичною науковою основою визначення системи цілей економічної політики держави та засобів реалізації цих цілей.