Жодний елемент (зокрема й людина) соціальної (економічної) системи не може знаходитися поза звязком із величезною кількістю інших елементів, складових. Види, форми, типи звязків можуть мати найрізноманітнішу спрямованість, по-різному проявляти себе у часі, просторі, по-різному впливати на організацію суспільного виробництва, хід та результати суспільного відтворення. За цих умов головними завданнями дослідників економічних і господарських систем є насамперед визначення ключових, стійких і довготривалих звязків між певними економічними явищами та процесами, між субєктами економічної діяльності, аналіз змісту і характеру впливу таких звязків на можливості залучення до створення певної сукупності товарів і послуг основних субєктів економічного життя, наявних ресурсів та формування на цій основі конкретних завдань економічної політики, інструментів її реалізації.
Отже, пізнання стійких, глибинних звязків між складовими певної економічної системи це пізнання обєктивних законів, які виступають за певних умов регуляторами економічного та соціального життя суспільства. Таке пізнання є необхідною умовою свідомого формування відповідної спрямованості економічного розвитку, відповідної мотиваційної системи залучення до активної економічної діяльності максимально можливої кількості індивідів, певних організаційних структур, держави, отже найбільш повної реалізації потреб та інтересів суспільства, кожної окремої людини.
Безперечно, пізнання законів економічного розвитку передбачає формування відповідного інструментарію, поза яким не можна вести аналіз реальних процесів економічного та соціального життя, сформувати певну наукову теорію економічного розвитку, розробити конкретну теоретичну концепцію та модель як основу практичної економічної політики щодо реалізації нагальних і перспективних потреб людини і суспільства. Основу такого інструментарію в економічній теорії складають поняття та категорії, які відбивають та утримують у собі характеристику, зміст тієї чи іншої сторони сутності реальних економічних процесів, дозволяють тим самим визначити можливі тенденції та варіанти їх подальшого розвитку.
Принципово важливою особливістю ставлення дослідника до використання таких понять і категорій у процесі наукового аналізу тих чи інших сторін, форм, тенденцій економічного життя має стати визнання наявності в них єдиної глибинної сутності і змісту. Без такого підходу до розуміння конкретних понять і категорій представниками різних економічних наук буде неможливо сформулювати єдині критерії, принципи, форми та напрями економічного аналізу складних і надскладних економічних систем.
Отже, усвідомлення сутності, ролі та необхідності пізнання економічних законів, опанування інструментарієм економічного дослідження дозволить вам свідомо поглянути на внутрішні важелі та регулятори економічного життя, визначити сильні та слабкі сторони механімів управління сучасними господарськими системами, зрозуміти основні завдання, напрями та форми економічної політики, яка забезпечила б сталий економічний розвиток у країні на інноваційних засадах в інтересах більшості членів нашого суспільства.
Основні поняття та категоріїЗвязок (взаємозвязок) являє собою такий тип відносин між субєктами життєдіяльності, явищами, процесами або їх властивостями, коли зміни в одній із складових цього взаємозвязку ведуть до змін в іншій складовій, забезпечуючи (або не забезпечуючи) певний синергетичний результат. Тому важливо розрізняти сутнісні (причинно-наслідкові) суттєві та несуттєві звязки, стійкі й нестійкі, необхідні і випадкові, внутрішні та зовнішні, первинні й вторинні, загальні та специфічні звязки тощо.
Типи звязків у соціальних системах звязки можуть існувати як регулярні, стійкі, так і нерегулярні, випадкові, конструктивні і деконструктивні, забезпечуючи за певних умов упорядкованість структурних елементів економічної системи, надаючи їй ознак цілісності або створюючи передумови для біфуркації, ентропії, хаосу, тобто для дезінтеграційних процесів у структурі цієї системи.
Взаємозвязок основна функція фіксація наявності відносин між певними субєктами економічної діяльності, інших форм соціального життя.
Взаємодія відбиває активний характер взаємозвязку, тобто відносин між субєктами економічної діяльності з метою використання синергетичного ефекту від такої взаємодії при реалізації певних цілей щодо задоволення потреб та інтересів індивідуума, організації, суспільства, держави.
Взаємодія відбиває активний характер взаємозвязку, тобто відносин між субєктами економічної діяльності з метою використання синергетичного ефекту від такої взаємодії при реалізації певних цілей щодо задоволення потреб та інтересів індивідуума, організації, суспільства, держави.
Взаємовплив вища форма реалізації функцій взаємозвязків та взаємодії субєктів економічної, політичної, соціальної та інших видів діяльності системи звязків, що склалися. Саме такий стан може забезпечити дійсний синергетичний ефект функціонування економіки, суспільства, держави, який знаходить свій прояв у врівноваженості можливостей забезпечення потреб та інтересів, зростання обсягів виробництва та рівня добробуту, прогресивну та динамічну спрямованість розвитку національної економіки, інших сфер суспільного життя.
Синергізм, синергія (грец. synergeia) варіант реакції організму (зокрема й соціального організму) на комбінований вплив двох або кількох лікарських речовин (чинників), який характеризується тим, що така дія перевищує дію кожного компонента, що функціонує окремо.
Закони науки стійкі взаємозвязки між відповідними процесами та явищами фіксуються у вигляді наукових законів та функціональних взаємозалежностей. У науці такі залежності мають, як правило, кількісний характер і описуються відповідними функціональними законами у вигляді математичних рівнянь, що звязують відповідні змінні.
Економічний закон форма упорядкованої організації, функціонування та прояву внутрішньо необхідних, сталих істотних звязків між протилежними, але взаємообумовленими сторонами, властивостями економічних явищ і процесів, елементами економічної системи.
Механізм дії економічних законів у ринковій економіці це певна система обєктивних економічних форм і процесів, через які проявляються найбільш стійкі та суттєві причинно-наслідкові звязки, що охоплюють поле діяльності даного закону або вимоги з боку закону до форм організації господарської діяльності як окремими виробниками, так і суспільством у цілому.
Механізм використання економічних законів передбачає підсвідомий або свідомий рух суспільства, окремого субєкта економічної діяльності в напрямку та в межах, визначених вимогами ринкових законів на основі пошуку найбільш ефективних інституційних форм, методів та інструментів господарювання, які відповідали б цим вимогам, а отже, й інтересам субєктів ринку.
Конкуренція (у буквальному значенні сутичка, зіткнення). 1. Суперництво, боротьба за досягнення кращих результатів у якійсь сфері діяльності. 2. Боротьба між приватними виробниками (субєктами ринкового господарства) за найбільш вигідні умови виробництва, реалізації та купівлі товарів і послуг; стан взаємовідносин, при якому відбувається вільне, повне та достовірне зіставлення всіх субєктів господарювання як у плані пропозиції, так і попиту на товари та послуги, засоби виробництва та капітал; обєктивний закон ринкової економіки на всіх етапах її становлення та розвитку.
Поняття думка, що відбиває в узагальненій формі предмети та явища дійсності у звязку між ними шляхом фіксації загальних та специфічних ознак, в якості яких виступають властивості предметів та явищ і відносини між ними; обєкт характеризується в поняттях узагальнено, що досягається за рахунок використання у процесі пізнання таких розумових дій, як абстракція, ідеалізація, узагальнення, порівняння, визначення.
Зміст поняття це сукупність ознак предметів, які знайшли відображення в понятті.
Категорія являє собою більш складну сутнісну форму виразу закономірностей функціонування, розвитку та трансформації економічного життя людини, економічних систем, суспільства в цілому мовою науки. Найбільш розповсюджені визначення категорії:
1) філософське загальне поняття, що відображає найбільш суттєві властивості та відносини предметів, явищ обєктивного світу (матерія, час, простір, рух, причинність, якість, кількість тощо);
2) розряд, група предметів, явищ, осіб, обєднаних спільністю якихось ознак; категорія (від грец. kategoria висловлювання, судження, визначення, ознака) є формою мислення, яка відображає універсальні властивості та співвідношення предметів обєктивної дійсності. Категорії розглядаються також як «гранично загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш суттєві, закономірні звязки та відносини реальної дійсності та пізнання».