Класифікація методів дослідження:
1) загальні (філософські), що застосовуються на усіх етапах пізнання не тільки в науці, але й в інших сферах людської діяльності;
2) загальнонаукові, що можуть застосовуватися у гуманітарних, природничих та технічних науках;
3) специфічні (методи дослідження класифікують за галузями науки: математичні, біологічні, медичні, соціально-економічні, правові тощо).
Діалектичний метод «метод пізнання дійсності в її цілісності, розвитку та суперечності». Діалектичний метод розглядається як філософський метод пізнання обєктивної реальності, моделювання її структури та динаміки.
Дедукція метод наукового пізнання, коли на основі знань про загальне робиться умовивід про окреме.
Індукція метод наукового пізнання, коли на основі відомостей про окремий предмет робиться умовивід про загальне.
Єдність логічного та історичного метод наукового дослідження, зміст якого полягає в тому, що логіка категорій і законів економічної науки має віддзеркалювати логіку розвитку обєктивного економічного процесу.
Метод абстракції метод поглибленого пізнання реальних економічних процесів шляхом виділення основних, найсуттєвіших сторін певного явища та очищення від усього випадкового, неістотного. Результатами застосування методу наукової абстракції є наукові поняття, економічні категорії та закони.
Метод аксіоматичний такий метод побудови економічної теорії, за яким деякі судження приймаються як аксіоми, які не потребують доведення, а всі інші умовиводи робляться з цих аксіом за певними логічними правилами. Необхідною умовою цього методу є внутрішня несуперечливість.
Метод гіпотетично-дедуктивний метод наукового дослідження, який ґрунтується на висуванні гіпотез про причини явищ, що підлягають дослідженню, та виведенні з цих гіпотез висновків шляхом дедукції. Якщо одержані результати відповідають усім фактам, даним у гіпотезі, то гіпотеза визнається достовірним знанням.
Моделювання опосередкований метод наукового дослідження, де оригінальний обєкт дослідження замінюється ідеальною моделлю, яка існує у відповідній знаковій формі та функціонує за законами логіки, яка (логіка) відображає реальні процеси матеріального світу.
Синтез метод наукового пізнання на основі уявного поєднання в єдине ціле розчленованих аналізом частин.
Узагальнення метод наукового пізнання, за допомогою якого здійснюється сходження від одиничних до особливих і загальних ознак і властивостей певної групи чи класу обєктів.
Контрольні питання1. Назвіть характерні риси будь-якого наукового методу.
2. Чим відрізняється загальна методологія науки від конкретно-наукового методу знання?
3. Назвіть основні ознаки динамічної системи та динамічного підходу в економічних дослідженнях.
4. Які відмінності ви вбачаєте у поняттях: метод і підхід?
5. Дайте характеристику особливостей системного підходу.
6. Які принципові відмінності існують між формаційним і цивілізаційним підходами в економічних дослідженнях?
7. Розкрийте сутність, призначення і функції поняття інститут в економічних дослідженнях.
8. Дайте визначення сутності поняття парадигма.
9. Спробуйте пояснити характер співвідношення понять: парадигма та методи дослідження.
10. Сформулюйте аргументацію щодо причин і наслідків зміни методологічної парадигми у дослідженні складних соціально-економічних явищ і процесів.
11. Розкрийте роль філософського підходу до аналізу економічних проблем.
12. За якими ознаками можна відрізнити людину економічну від людини соціальної, інституціональної тощо?
13. Дайте характеристику поняття системна парадигма.
14. У чому полягають відмінності між загальними (філософськими), загальнонауковими та спеціальними методами пізнання?
Список рекомендованих джерел1. Арутюнов В. Х., Мішин В. М., Свінціцький В. М. Методологія соціально-економічного пізнання: навч. посіб. К.: КНЕУ, 2005.
2. Гальчинський А. С. Економічна методологія. Логіка оновлення: курс лекцій. К.: АДЕФ-Україна, 2010.
3. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Ринкова економіка: основні поняття і категорії: навч. посіб. 2-ге вид., стер. К.: Знання, 2008.
4. Економічні дослідження (методологія, інструментарій, організація, апробація): навч. посіб. / за ред. А. А. Мазаракі. К.: Київ. нац. торг. екон. ун-т, 2010.
3. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Ринкова економіка: основні поняття і категорії: навч. посіб. 2-ге вид., стер. К.: Знання, 2008.
4. Економічні дослідження (методологія, інструментарій, організація, апробація): навч. посіб. / за ред. А. А. Мазаракі. К.: Київ. нац. торг. екон. ун-т, 2010.
5. Мочерний С. В., Ларіна Я. С., Устенко О. А., Юрій С. І. Економічний енциклопедичний словник: у 2 т. Т. 1 / за ред. С. В. Мочерного. Львів: Світ, 2005.
6. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: опыт социального прогнозирования / пер. с англ. В. Л. Иноземцева. М., 1999.
7. Гарадаедаги Дж. Системное мышление: как управлять хаосом и сложными процесами: Платформа для моделирования архитектуры бизнеса / Дж. Гараедаги; пер. с англ. Е. И. Недбальская; науч. ред. Е. В. Кузнецова. Минск: Гревцов Паблишер, 2007.
8. Коэн М., Нагель Э. Введение в логику и научный метод / Морис Коэн; Эрнест Нагель; пер. с англ. П. С. Куслия. Челябинск: Социум, 2010.
9. Крауз-Мозер Б. Теории политики. Методологические принципы: пер. с пол. Х.: Гуманитарный Центр, 2008.
10. Поланьи К. Экономика как институционально оформленный процесс // Поланьи К. Избранные произведения. М.: Изд. дом «Территория будущего», 2010.
11. Корнаи Я. Системная парадигма // Общество и экономика. 1999. 3 4.
12. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. М., 1997.
13. Ульрих П. Критика экономизма / Петер Ульрих; пер. с нем. И. П. Смирнова. М.: Вузов. книга, 2004.
14. Хабермас Ю. Техника и наука как «идеологи» / пер. с нем. М. Л. Хорькова. М.: Праксис, 2007.
15. Булгаков С. Н. Философия хозяйства. М.: Наука, 1990.
16. Ильин В. В. Философия истории. М.: Изд-во Моск. ун-та, 2003.
17. Иноземцев В. Л. Экономическая общественная формация: границы понятия и значение теории // В. Л. Иноземцев. За десять лет. К концепции постэкономического общества: науч. изд. М.: Academia, 1998.
18. Кондратьев Н. Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения: избр. труды. М.: Экономика, 2002.
19. Лебедев С. А. Философия науки: терминолог. слов. М.: Академ. Проспект, 2011.
20. Лебедев С. А. Философия науки: краткая энциклопедия (основне направления, концепции, категории): науч. изд. М.: Академ. Проспект, 2008.
21. Шимко П. Д. Оптимальное управление экономическими системами: учеб. пособие. СПб.: Изд. дом «Бизнеспресса», 2004.
22. Ятманова М. Г. Системный анализ в исследованиях международных отношений: учеб. метод. пособие. СПб.: СПбГУ, 2010.
Глава 4
СУЧАСНА ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ТА ЇЇ СТРУКТУРА
4.1. Класична політична економія як основа становлення та диференціації економічних наук. Марксизм, маржиналізм, неокласицизм, кейнсіанство, неолібералізм.
4.2. Інституціоналізм, неоінституціоналізм: його роль у розвитку методології економічних досліджень.
4.3. Сучасна політична економія, її предмет і функції.
4.4. Структуризація економічної науки та диверсифікація її предмета на початку ХХІ ст.
4.1. Класична політична економія як основа становлення та диференціації економічних наук. Марксизм, маржиналізм, неокласицизм, кейнсіанство, неолібералізм
Як було зазначено у розділі 1.3, класична політична економія зародилася в Англії наприкінці ХVІІ ст. (В. Петті) та у Франції на початку ХVІІІ ст. (П. де Буагільбер), прийшовши на зміну меркантилізму.
Якщо меркантилісти в своєму аналізі виходили з досить поверхового розуміння процесу обігу і тому бачили лише зовнішній бік його явищ, то класики за предмет дослідження взяли сферу виробництва і поклали початок науковому аналізу цієї сфери. Тим самим відбулася зміна, глибоке зрушення в самому предметі політичної економії, яка з міркувань щодо принципів управління господарством країни перетворилася на науку про категорії й закони економічного життя. Саме класична школа, зокрема праці А. Сміта та Д. Рікардо, перетворили політичну економію на повноцінну наукову дисципліну. Класики проголосили ідею природного порядку, дію обєктивних економічних законів. А це змінило напрям досліджень від системи регламентних правил до економічної свободи, яка одна тільки й забезпечує ефективний розвиток економіки.
Класична школа, на відміну від меркантилістів-прихильників державного втручання в економічне життя, проголосила принцип економічної свободи, економічного лібералізму. Класики були противниками протекціонізму. Проблему цінності, яка на той час була однією з центральних в економічному аналізі, вони вирішували переважно з позицій трудової теорії, застосовуючи абстрактно-дедуктивний метод дослідження економічних явищ.