Вони близько! Вони зараз захоплять потяг!
Корнете, не висовуйтеся! наказала Міра. Нові постріли й осколки скла, які подряпали обличчя Соловейчика, підтвердили її правоту.
Корнет далі тремтів, утирав неслухняними руками кров з обличчя.
Що робити, Міро, що робити? Ми пропали! перелякано шепотів він.
Сидіть тихо! спокійно сказала дівчина.
Але вони вбють нас! Страшно вбють! Вони катують офіцерів, а жінок ґвалтують! Вони нелюди! Треба щось робити!
Єдине, що ви можете зараз зробити, це помовчати, несподівано зло відповіла Міра, якій набрид вже корнетів плач.
Бандити між тим наздогнали потяг. Першим мчав на здоровезному коні по пояс голий велетень, що тримав у руках обушок, та не простий, а відразу з трьома шипастими гирями. Гилив тим обушком вікна вагонів. У розбиті вікна прямо з коней стрибали бандити. І відразу починали грабувати та вбивати. Постріли, зойки, крики.
Міро, не можна так сидіти! Міро! закричав корнет. У цей час потяг почав різко гальмувати, бо «вовчики» захопили паровоз. Корнет не втримався на ногах і впав, при цьому вдарився головою об полицю і знепритомнів.
О, так краще, сказала Міра, яка нахилилася і забрала у корнета револьвер з кобури. Сіла і спокійно дивилася у вікно. Потяг вже зупинився, уздовж нього носилися верхи бандити. У деяких з них були набиті тюки зі здобиччю. У кількох і жінки, перекинуті через сідла. Крики і постріли грабіжників наближалися. Міра на них не зважала. Чекала. Ось і в її вагон увірвалися бандити. Кидалися в купе, хапали, що могли. Один з «вовчиків» зазирнув до Міри.
Віддавай гроші і прикраси! Нумо!
У валізі, кивнула Міра на велику валізу загиблого сусіда, яку виштовхала у прохід.
Бандит спробував відчинити валізу, та виявилося, що вона зачинена на замок. «Вовчик» не здивувався, вистрелив і таки відчинив валізу, почав копирсатися у речах. Знайшов мішечок з дорогоцінностями. Сховав собі за пазуху. Задоволено зареготав. Потім подивився на Міру.
Нумо йди сюди!
Впевнений, що хочеш цього? спитала вона спокійно. Бандит здивовано вирячився на неї, бо звик до переляку і покори, а не питань з боку жінок, яких грабував.
Що? трохи ошелешено перепитав він.
Питаю, чи ти дійсно хочеш, щоб я пішла до тебе, Міра посміхнулася, чим роздратувала бандита, який звик, що лише він сміється, а інші в його присутності тільки плачуть і тремтять.
Сюди, я сказав! Ти що, не зрозуміла, суко! Він кинувся до Міри з кулаками, щоб провчити цю зарозумілу сучку, щоб показати, хто тут мав запитувати і сміятися. Він вже, мабуть, намріяв, як буде ґвалтувати її, коли пролунав постріл. І бандит завалився на підлогу з діркою посеред лоба.
Не те щоб постріл пролунав, як грім серед ясного неба, але здивування в інших бандитів таки викликав.
Що там? спитали товариші вбитого, зайняті в інших купе, але відповісти їм було вже нікому.
Міра обережно визирнула в прохід. Попрямувала до виходу з вагона, коли дорогу їй перепинив бандит, що тягнув кілька валіз водночас. Він випхався з купе і здивовано вирячився на Міру.
Ти хто така? Нумо йди сюди, сучко! бандит хтиво посміхнувся, бо помітив, яка Міра гарна. Потім помітив револьвер у руці Міри. І плями крові на її сукні. Якого біса?
Смикнувся, але йому було нічим вихопити з-за паска револьвер, бо обидві руки були зайняті награбованим. Навіть не встиг здогадатися поставити валізи і полізти за зброєю, оскільки пролунав постріл. Бандит почав падати, як і перший, з акуратною діркою у центрі лоба. Наче ото в індусів, фотографії яких можна було побачити у журналі «Навколо світу».
Міра переступила через труп, коли в прохід вибігло одразу кілька бандитів, здивовані черговим пострілом і мовчанням товаришів. Знову постріли. І знов акуратні дірочки у лобі в зарізяк, кожен з яких лише встиг здивуватися тому, від чиїх рук приймав смерть. Міра вбила всіх «вовчиків», потім повернулася до першого. Схилилася над ним, полізла за пазуху, забрала у нього мішечок, який він знайшов у валізі. Перевірила й інших вбитих бандитів. Забирала лише червінці й дорогоцінності. Потім повернулася до свого купе і поплескала по щоках Соловейчика.
Корнете, нам вже час.
Він відкрив очі, здивовано подивився на Міру з револьверами, які вона забрала у бандитів.
Що трапилося?
Нічого. Якщо не хочете тут залишитися, то ходімо.
Куди?
Подалі звідси.
Корнет підвівся, вийшов у прохід, побачив там трупи й ошелешено закрутив головою.
Корнете, нам вже час.
Він відкрив очі, здивовано подивився на Міру з револьверами, які вона забрала у бандитів.
Що трапилося?
Нічого. Якщо не хочете тут залишитися, то ходімо.
Куди?
Подалі звідси.
Корнет підвівся, вийшов у прохід, побачив там трупи й ошелешено закрутив головою.
Х-х-хто це їх? спитав хрипко.
Доля, тихо відповіла Міра.
Корнет помітив добрячу калюжу крові біля одного з убитих. Соловейчику стало зле, він ледь не втратив свідомість.
Корнете, тримайтеся! наказала йому Міра. Переступала через трупи, наче через деревяні колоди, тягнула Соловейчика до виходу з вагона. Пасажири перелякано на них дивилися і мовчали. У деяких на обличчі були синці, на підлозі конав чоловік з розпанаханим черевом. «Вовчики» не знали хороших манер, звикли легко вбивати, якщо хтось пручався, або й просто так убивати.
Корнет визирнув з дверей вагона і побачив, що уздовж потяга носилися бандити, вже обкладені мішками зі здобиччю.
Там «вовчики»! прошепотів він Мірі на вухо.
Та ви що! наче здивувалася вона. Добре, що попередили, тепер знатиму. Міра посміхнулася, а до вагона заскочив ще один бандит.
Сучко! тільки і встиг сказати він, бо миттєво гепнувся на підлогу вже зі звичною діркою у лобі.
Вони нас убють! перелякано зашепотів Соловейчик, вирячившись на труп.
Можливо. Роздягайтеся, спокійно наказала Міра. Корнет ошелешено подивився на неї.
Що?
Роздягайтеся!
Вибачте, я не буду, я вмерти, як офіцер, як дворянин, не зганьбити почав було булькотіти Соловейчик, який притиснувся спиною до стінки і стояв до Міри боком.
Міра вистрелила і збила ремінну бляху на штанах корнета. Ті почали падати. Соловейчик намагався притримати їх, але Міра притиснула його ліктем до стінки.
Роздягайтеся. І швидко, сказала вона тихо, але так впевнено, що корнет почав таки роздягатися. А Міра роздягла щойно вбитого бандита. Кинула Соловейчику, який вже стояв в одній білизні, бандитські лахи.
Тепер одягайтеся.
Навіщо? спитав корнет, але обпікся поглядом Міри і почав кивати головою і поспіхом натягувати одяг убитого «вовчика». Міра обережно визирнула з вагона. Побачила, що уздовж потяга їхав вершник. Молодий хлопець зі скривавленою шаблею. Так спянів від крові, що навіть не грабував, а їхав уздовж ешелону та волав. Міра визирнула і махнула йому рукою. Хлопець помітив її, поставив коня дибки, зупинився біля дверей вагона. Міра підморгнула, провела язиком по губах. Поманила пальчиком, щоб «вовчик» ішов до неї. Хлопець не вагався, стрибнув у вагон прямо з коня.
Яка краля! він поспішав до Міри, шаблю кинув, розстебнув на ходу штани. Постріл. Куля продірявила лоб. Бандит упав. У тамбур перелякано визирнув Соловейчик, який почувався дуже ніяково у бандитському одязі.
Корнете, сідайте на коня, наказала Міра. Я кинусь через сідло. Їдьте від потяга наче зі здобиччю. Зрозуміли?
Корнет перелякано кивнув, але видно, що від шоку мало що розумів.
На коня, повторила Міра. Потім їдеш від потяга. Не поспішаєш, наче зі здобиччю. Вперед!
Міра дала корнету ляпаса, щоб хоч трохи отямився. Соловейчик боязко визирнув з вагона і тут же сховався.
Там «вовчики»!
На коня або пристрелю, сказала Міра і наставила на корнета револьвер.
Що?
Швидко! виштовхнула його з вагона. Корнет вивалився, впав на землю, підхопився. На нього ніхто не звертав уваги, навколо була метушня, бандити поспішали, бо скоро міг прийти панцерний потяг. Соловейчик схопив коня за вуздечку, всівся у сідлі, перелякано озирнувся, підїхав до дверей вагона, звідки вистрибнула Міра і лягла поперек сідла.
Поїхали, чого стоїш! зашипіла корнету. Той нагнав коня і поїхав геть від потяга.
Кілька бандитів тільки тоді звернули увагу на корнета, коли він був уже на відстані півсотні метрів.
Стій! Ти куди? Хто це? Стій!
Соловейчик пришпорив коня. Бандити кинулися навздогін. Потроху наближалися. Корнет щосили гнав коня, але йому з двома людьми було важко.
Міро, бандити наближаються! перелякано зашепотів Соловейчик, в якого похолола спина, наче вкрившись льодом.
Я бачу, Міра вже вихопила револьвер і прицілилася. Далі постріли. Бандити почали гепатися з коней. Один за одним, з однаковими, наче фабричними, дірками у лобі. Двоє «вовчиків» зупинилися, розвернули коней і нагнали їх геть від утікачів.