Проект «Міссурі» - Яна Юрьевна Дубинянская 8 стр.


Я теж сіпнула за рукав Хуліту:

 Поклич його. Попроси ту статтю Глена-як-його-там ну Юльчик!..

Вона подивилася на мене так, ніби робить бозна яку послугу. Дуже розумна; ну добре. Я їй це потім пригадаю, а зараз

 Циба! Тебе можна?

Русланчик обернувся викапаний Брюс Вілліс з Мелом Гібсоном, тільки ще кращий. Моє ти сонечко! Підійшов і чемно так сказав:

 Смачного, дівчата! Чого тобі, Юлю?

Хуліта глянула на мене й процідила виразно, щоб кожен дурень здогадався:

 Хотіла запитати, де ти взяв статтю Гленна Райта.

 Скачав з одного американського ресурсу, англомовного,  Русланчик посміхнувся й поправив окуляри.  Я б дав роздруківку, але ж ти іспанську вивчаєш.

І вже був зібрався йти та куди там. Я розвернулася, закинула ногу на ногу й спрямувала на нього найсексуальніший у світі погляд:

 Сідай, у нас є одне вільне місце Тут прикольно,  й пробарабанила пальцями по стіні Кулі; півночі малювала квіточки на нігтях.

Він знітився:

 Я, дівчата Зараз куплю чого-небудь і

 Дипломат залиш,  наказала я.

І він залишив. Куди б він подівся?..

Я навмисне не дивилася в його бік. До Кулі прилип жовтий листок, принесений вітром. Якби не дощ, то я б змилася з останньої пари. Тим більше, що на спеціалізації ми з Русланчиком у різних групах: він в політиці, а мене матуся запхала на менеджмент. Ще й доплатила тому козлові, який слідкував, щоб мені на всіх іспитах натягували трояк. За кількістю балів я б усе одно пролетіла, але матуся заздалегідь дізналася, що бали в «Міссурі» фігня. Головне було пройти співбесіду наприкінці, а для мене це справа техніки. В приймальній комісії ж бо сиділи самі чоловіки.

Русланчик одійшов від каси з тацею в руках і попрямував до нас; я помахала йому й одразу ж втупилася в стіну. Хай не думає.

За дві секунди він підбіг але чомусь вже без таці. Підхопив зі стільця свого дипломата:

 Дівчатка, соррі. Там наша компанія, мене кличуть ну, побачимося. Па-па!

І пострибав у інший край Кулі, де стояли зсунутими два столи, за якими розсілися місцеві пацани й набембані, запаковані по саме нікуди, теж усі столичні дівки.

Лєнка й Хуліта стиха хихотіли. Ненавиджу!

Убю гада.

* * *

Дощ скінчився. В калюжі на зупинці плавало жовте листя й клапоть газети з заголовком «Колишня дружина Сільвестра Сталлоне вим» Те, що вона «вим», потонуло в каламутній воді. А цікаво.

Автобус не йшов. Пиляти три зупинки пішки було в облом, тим паче самій: з дівками я полаялася. Коли Лєнка мала нещасне кохання у вересні, я її втішала,  а вони?!.. Хай лише спробують тягати моє турецьке печиво!

 Привіт, Наталко. Ти в гуртожиток?

Від несподіванки я ледь не влізла підбором в калюжу. Обернулася: Влад Санін з третьої групи. Взагалі-то наш курс такий здоровецький, що всіх на обличчя я дотепер не знаю. Але цей пацан кілька разів приходив до нас в общагу, до Линичука і Герки-гітариста в чотириста пяту. Здається, він якийсь компютерник. І місцевий!..

Я посміхнулася:

 Привіт. Ага.

 Може, пройдемося?  запропонував він.  Дивись, яка гарна погода.

Дійсно визирнуло сонечко й одразу стало дуже-дуже гарно: жовті дерева на темно-синьому небі, а серед них будівля «Міссурі» з блискучою кулею. Я взагалі-то дуже люблю осінь. Чому не пройтися?.. тим більше, що якраз підходила столична компанія з нашого курсу, посеред якої височів Русланчик в довгому світлому плащі. Хай не думає!..

Стромила Владові свою торбинку:

 Ходімо.

Пошкодувала про це вже за дві хвилини. Він летів, мов електричка на пожежу, широчезними кроками стрибаючи через калюжі й розмахуючи своєю і моєю торбами; а якщо відкриється і вся косметика повипадає?!.. Я вже мовчу за підбори. Уявляю, як воно виглядало збоку: здорова дівка на шпильках-сімках підстрибки мчить за пацаном,  до того ж дрібним, худючим і в окулярах. Смикнуло ж мене!.. А все того, що місцевий. Перебирати місцевими так можна за пять років у рідне Поліське повернутися Але ж не настільки!

Між іншим, попатякати з ним, промацати грунт в плані жилплощі й предків, не було ніякої можливості. Хіба кричати йому в спину: хто твій старий?.. чи є в тебе дівчина?.. Хоча дівчина у такого здохляка навряд.

Біля дороги він пригальмував тому що на світлофорі горів червоний сигнал. Але вже почав блимати, коли я відхекалася й поправила зачіску. До общаги лишалося ще дві з половиною зупинки; нафіг, я так не граюся! Забираю торбу й сідаю в тролейбус навпроти «Макдональдса».

На плакаті під світлофором була намальована заокруглена літера «М» і написано «100 метрів». Давно, блін, не бігала стометрівку на підборах.

І раптом мені стрелило.

Загорілося жовте світло, і Влад кинувся по зебрі вперед. Я вчепилася йому в лікоть а що, цілком може бути, дівчина боїться одна переходити дорогу,  й, нахилившись до самого вуха, прокричала:

 Я хочу їсти!

Санін відреагував лише на тому боці. Зупинився; слава богу! Чіплятися за нього далі було непристойно хай не думає. Передихнула й просюрчала ніжним і трохи винним голосом:

 Розумієш, я в Кулі не пообідала А в общазі поки щось приготуєш

І посміхнулася Владові так, ніби це був сам Русланчик.

До нього дійшло. Розумний!

 Може зайдемо в «Макдональдс»?

* * *

 Чого тобі?

 «Біг-Мак меню»,  без вагань відповіла я.  І полуничне морозиво. І

Його оченята за товстими скельцями окулярів поки не лізли на лоба. Нахабство перше щастя. Та й коли ще І я наважилася:

 і пиріжок з вишнями!

 Добре,  кивнув Влад. Поклав сумку на сидіння навпроти й пішов до кас.

А я зняла плащика, перекинула його через спинку стільця. Сіла за столик, підперла ліктями підборіддя. Ніби я тут вже бозна який раз.

Хоча насправді вперше. А що, як мені матінка грошей дає тільки на проїзд; решту продукти там, косметику, навіть туалетний папір!  натурою, щоб «не розбещувати дитину!» Взагалі-то її просто жаба душить. Матуся моя за копійчину ну добре.

А те, що я тутешнє меню напамять знаю,  так воно ззовні на плакаті написане, навіть з малюнками. Ми з дівками, коли пішки з «Міссурі» пиляємо, завжди зупиняємося почитати. Й подивитися, як народ шамає, стіни прозорі, все видно

Глянула у вікно: хоч би хтось з наших проходив повз!.. От якби Русла

 Забув, якого ти пиріжка хотіла,  сказав Влад.  Взяв і з вишнями і з яблуками

Я кивнула:

 Сонечко.

Він сів навпроти; з-за високого стакана кока-коли самі лише скельця виблискували. Воно, звичайно, не дуже круто сидіти в «Макдональдсі» з хирлявим очкариком. Але ж сам запросив, і два пиріжки!!!  собі Влад чомусь узяв тільки гамбургер. Значить, не такий він уже й грошовитий але й не жаднюга, як дехто. Та й перебирати місцевими тьху ти.

 А ти компютерами займаєшся, еге ж?  почала я вивідувати з забитим ротом.

Мовчки кивнув. Чого ж ти хочеш рот зайнятий. Я схаменулася й перед наступним запитанням все проковтнула смакота! З цими очкариками треба й собі косити під виховану:

 Цікаво, мабуть?

 Цікаво,  він знову кивнув.

Вкусив свого гамбургера й замовк; ні, я так точно не граюся! Сам причепився на зупинці й сам же мовчить, як риба об лід. Щоправда, його очі з-за окулярів одразу втупилися мені в кофтинку, туди, де я два верхніх гудзики ніколи не застібаю, хоча вже й холоднувато. Та-ак, усе ясненько: хоче, але боїться, бідолаха. Напевне, ще хлопчик.

Спробувала картоплю з пакетика. Супер!

 Я тут розпочав одне дослідження,  заговорив раптом Влад.  Мені потрібна статистика. От ти, Наталко,  як ти поступила в «Міссурі»?

Тепер він дивився мені в очі скоріше через те, що я їх витріщила, як ідіотка. Чи вони всі змовилися, чи що?..

Але хамити йому я не стала.

 Так, як і всі. Склала іспити, пройшла співбесіду А що?

 І які в тебе були оцінки?

 Іспанська пять, твір чотири,  а як він, питається, зможе перевірити?  А за тести я вже не памятаю. Давно то було А для чого тобі?

Санін запхав до рота шматок гамбургера й акуратно склав у декілька разів обгортку, так, що вийшов манюній квадратик. Я тягла кока-колу через трубочку: губи при цьому складаються так сексуально, що будь-кому відібють бажання запитувати про всялякі там іспити. Владичок, сонечко, почервонів і, здається, ледь не вдавився.

 Просто є одна гіпотеза,  нарешті виговорив він.  Я придумав прогу для порівняльно-статистичного аналізу Розумієш, Наталко, таке враження, що коли набирали наш курс, керувалися не Загалом, не за рівнем інтелекту й освіти, а

 По-твоєму, я дурна, га?!

Я виплюнула соломинку й ображено скривила губи. Зазвичай діє безвідмовно.

Влад геть засоромився; схоже, він так і думав. Ну й пофіг! Зате не якась там розумаха. Поглянула б я на того ідіота, що запросить Хуліту в «Макдональдс»!

Позбирала останні палички картоплі й узялася за морозиво. Смачнюще!.. тільки полуниця трохи несправжня.

 Ні, що ти, Наталко, я Чи ось, для прикладу, якщо глянути, як наш народ ставиться до навчання. Жовтень місяць а на пари ходить менше половини курсу. Герки сьогодні знову не було і Гендальфа Ти не знаєш, він не хворий?

Назад Дальше