Я теж сіпнула за рукав Хуліту:
Поклич його. Попроси ту статтю Глена-як-його-там ну Юльчик!..
Вона подивилася на мене так, ніби робить бозна яку послугу. Дуже розумна; ну добре. Я їй це потім пригадаю, а зараз
Циба! Тебе можна?
Русланчик обернувся викапаний Брюс Вілліс з Мелом Гібсоном, тільки ще кращий. Моє ти сонечко! Підійшов і чемно так сказав:
Смачного, дівчата! Чого тобі, Юлю?
Хуліта глянула на мене й процідила виразно, щоб кожен дурень здогадався:
Хотіла запитати, де ти взяв статтю Гленна Райта.
Скачав з одного американського ресурсу, англомовного, Русланчик посміхнувся й поправив окуляри. Я б дав роздруківку, але ж ти іспанську вивчаєш.
І вже був зібрався йти та куди там. Я розвернулася, закинула ногу на ногу й спрямувала на нього найсексуальніший у світі погляд:
Сідай, у нас є одне вільне місце Тут прикольно, й пробарабанила пальцями по стіні Кулі; півночі малювала квіточки на нігтях.
Він знітився:
Я, дівчата Зараз куплю чого-небудь і
Дипломат залиш, наказала я.
І він залишив. Куди б він подівся?..
Я навмисне не дивилася в його бік. До Кулі прилип жовтий листок, принесений вітром. Якби не дощ, то я б змилася з останньої пари. Тим більше, що на спеціалізації ми з Русланчиком у різних групах: він в політиці, а мене матуся запхала на менеджмент. Ще й доплатила тому козлові, який слідкував, щоб мені на всіх іспитах натягували трояк. За кількістю балів я б усе одно пролетіла, але матуся заздалегідь дізналася, що бали в «Міссурі» фігня. Головне було пройти співбесіду наприкінці, а для мене це справа техніки. В приймальній комісії ж бо сиділи самі чоловіки.
Русланчик одійшов від каси з тацею в руках і попрямував до нас; я помахала йому й одразу ж втупилася в стіну. Хай не думає.
За дві секунди він підбіг але чомусь вже без таці. Підхопив зі стільця свого дипломата:
Дівчатка, соррі. Там наша компанія, мене кличуть ну, побачимося. Па-па!
І пострибав у інший край Кулі, де стояли зсунутими два столи, за якими розсілися місцеві пацани й набембані, запаковані по саме нікуди, теж усі столичні дівки.
Лєнка й Хуліта стиха хихотіли. Ненавиджу!
Убю гада.
* * *Дощ скінчився. В калюжі на зупинці плавало жовте листя й клапоть газети з заголовком «Колишня дружина Сільвестра Сталлоне вим» Те, що вона «вим», потонуло в каламутній воді. А цікаво.
Автобус не йшов. Пиляти три зупинки пішки було в облом, тим паче самій: з дівками я полаялася. Коли Лєнка мала нещасне кохання у вересні, я її втішала, а вони?!.. Хай лише спробують тягати моє турецьке печиво!
Привіт, Наталко. Ти в гуртожиток?
Від несподіванки я ледь не влізла підбором в калюжу. Обернулася: Влад Санін з третьої групи. Взагалі-то наш курс такий здоровецький, що всіх на обличчя я дотепер не знаю. Але цей пацан кілька разів приходив до нас в общагу, до Линичука і Герки-гітариста в чотириста пяту. Здається, він якийсь компютерник. І місцевий!..
Я посміхнулася:
Привіт. Ага.
Може, пройдемося? запропонував він. Дивись, яка гарна погода.
Дійсно визирнуло сонечко й одразу стало дуже-дуже гарно: жовті дерева на темно-синьому небі, а серед них будівля «Міссурі» з блискучою кулею. Я взагалі-то дуже люблю осінь. Чому не пройтися?.. тим більше, що якраз підходила столична компанія з нашого курсу, посеред якої височів Русланчик в довгому світлому плащі. Хай не думає!..
Стромила Владові свою торбинку:
Ходімо.
Пошкодувала про це вже за дві хвилини. Він летів, мов електричка на пожежу, широчезними кроками стрибаючи через калюжі й розмахуючи своєю і моєю торбами; а якщо відкриється і вся косметика повипадає?!.. Я вже мовчу за підбори. Уявляю, як воно виглядало збоку: здорова дівка на шпильках-сімках підстрибки мчить за пацаном, до того ж дрібним, худючим і в окулярах. Смикнуло ж мене!.. А все того, що місцевий. Перебирати місцевими так можна за пять років у рідне Поліське повернутися Але ж не настільки!
Між іншим, попатякати з ним, промацати грунт в плані жилплощі й предків, не було ніякої можливості. Хіба кричати йому в спину: хто твій старий?.. чи є в тебе дівчина?.. Хоча дівчина у такого здохляка навряд.
Біля дороги він пригальмував тому що на світлофорі горів червоний сигнал. Але вже почав блимати, коли я відхекалася й поправила зачіску. До общаги лишалося ще дві з половиною зупинки; нафіг, я так не граюся! Забираю торбу й сідаю в тролейбус навпроти «Макдональдса».
На плакаті під світлофором була намальована заокруглена літера «М» і написано «100 метрів». Давно, блін, не бігала стометрівку на підборах.
І раптом мені стрелило.
Загорілося жовте світло, і Влад кинувся по зебрі вперед. Я вчепилася йому в лікоть а що, цілком може бути, дівчина боїться одна переходити дорогу, й, нахилившись до самого вуха, прокричала:
Я хочу їсти!
Санін відреагував лише на тому боці. Зупинився; слава богу! Чіплятися за нього далі було непристойно хай не думає. Передихнула й просюрчала ніжним і трохи винним голосом:
Розумієш, я в Кулі не пообідала А в общазі поки щось приготуєш
І посміхнулася Владові так, ніби це був сам Русланчик.
До нього дійшло. Розумний!
Може зайдемо в «Макдональдс»?
* * *Чого тобі?
«Біг-Мак меню», без вагань відповіла я. І полуничне морозиво. І
Його оченята за товстими скельцями окулярів поки не лізли на лоба. Нахабство перше щастя. Та й коли ще І я наважилася:
і пиріжок з вишнями!
Добре, кивнув Влад. Поклав сумку на сидіння навпроти й пішов до кас.
А я зняла плащика, перекинула його через спинку стільця. Сіла за столик, підперла ліктями підборіддя. Ніби я тут вже бозна який раз.
Хоча насправді вперше. А що, як мені матінка грошей дає тільки на проїзд; решту продукти там, косметику, навіть туалетний папір! натурою, щоб «не розбещувати дитину!» Взагалі-то її просто жаба душить. Матуся моя за копійчину ну добре.
А те, що я тутешнє меню напамять знаю, так воно ззовні на плакаті написане, навіть з малюнками. Ми з дівками, коли пішки з «Міссурі» пиляємо, завжди зупиняємося почитати. Й подивитися, як народ шамає, стіни прозорі, все видно
Глянула у вікно: хоч би хтось з наших проходив повз!.. От якби Русла
Забув, якого ти пиріжка хотіла, сказав Влад. Взяв і з вишнями і з яблуками
Я кивнула:
Сонечко.
Він сів навпроти; з-за високого стакана кока-коли самі лише скельця виблискували. Воно, звичайно, не дуже круто сидіти в «Макдональдсі» з хирлявим очкариком. Але ж сам запросив, і два пиріжки!!! собі Влад чомусь узяв тільки гамбургер. Значить, не такий він уже й грошовитий але й не жаднюга, як дехто. Та й перебирати місцевими тьху ти.
А ти компютерами займаєшся, еге ж? почала я вивідувати з забитим ротом.
Мовчки кивнув. Чого ж ти хочеш рот зайнятий. Я схаменулася й перед наступним запитанням все проковтнула смакота! З цими очкариками треба й собі косити під виховану:
Цікаво, мабуть?
Цікаво, він знову кивнув.
Вкусив свого гамбургера й замовк; ні, я так точно не граюся! Сам причепився на зупинці й сам же мовчить, як риба об лід. Щоправда, його очі з-за окулярів одразу втупилися мені в кофтинку, туди, де я два верхніх гудзики ніколи не застібаю, хоча вже й холоднувато. Та-ак, усе ясненько: хоче, але боїться, бідолаха. Напевне, ще хлопчик.
Спробувала картоплю з пакетика. Супер!
Я тут розпочав одне дослідження, заговорив раптом Влад. Мені потрібна статистика. От ти, Наталко, як ти поступила в «Міссурі»?
Тепер він дивився мені в очі скоріше через те, що я їх витріщила, як ідіотка. Чи вони всі змовилися, чи що?..
Але хамити йому я не стала.
Так, як і всі. Склала іспити, пройшла співбесіду А що?
І які в тебе були оцінки?
Іспанська пять, твір чотири, а як він, питається, зможе перевірити? А за тести я вже не памятаю. Давно то було А для чого тобі?
Санін запхав до рота шматок гамбургера й акуратно склав у декілька разів обгортку, так, що вийшов манюній квадратик. Я тягла кока-колу через трубочку: губи при цьому складаються так сексуально, що будь-кому відібють бажання запитувати про всялякі там іспити. Владичок, сонечко, почервонів і, здається, ледь не вдавився.
Просто є одна гіпотеза, нарешті виговорив він. Я придумав прогу для порівняльно-статистичного аналізу Розумієш, Наталко, таке враження, що коли набирали наш курс, керувалися не Загалом, не за рівнем інтелекту й освіти, а
По-твоєму, я дурна, га?!
Я виплюнула соломинку й ображено скривила губи. Зазвичай діє безвідмовно.
Влад геть засоромився; схоже, він так і думав. Ну й пофіг! Зате не якась там розумаха. Поглянула б я на того ідіота, що запросить Хуліту в «Макдональдс»!
Позбирала останні палички картоплі й узялася за морозиво. Смачнюще!.. тільки полуниця трохи несправжня.
Ні, що ти, Наталко, я Чи ось, для прикладу, якщо глянути, як наш народ ставиться до навчання. Жовтень місяць а на пари ходить менше половини курсу. Герки сьогодні знову не було і Гендальфа Ти не знаєш, він не хворий?